Доповідь на тему «Шлях скрипки».

Про матеріал

Доповідь розповідає про гіпотези щодо походження скрипки, про історію її створення та розвитку. Матеріал рекомендується використовувати при вивченні теми «Українські народні музичні інструменти». Для виступу з доповіддю доцільно використовувати презентацію «Шлях скрипки», яка візуалізує положення доповіді. Доповідь містить посилання на аудіо та відео файли, які дозволяють почути звучання гудка – стародавнього музичного інструменту поширеного в Україні.

Перегляд файлу

Доповідь до п

Доповідь до пПрезентація «Шлях скрипки» ї

підготовлена до теми: «Українські народні музичні інструменти» для 5 - 7 інструментальних класів ДМШ (ДШМ).

До народного музичного інструментарію відносять ті інструменти, які впродовж тривалого історичного проміжку часу побутують у даного народу чи його окремого етносу. Свідченням цього побутування є не лише поширення певного інструменту, виготовлення й вдосконалення його місцевими майстрами, а й наявність специфічного національного репертуару.

У давні часи, коли людина добувала собі їжу та одяг полюванням, був створений лук. Мелодійне звучання тятиви людина сприйняла як музичний звук. Багато століть пройшло, перш ніж, відбулось перетворення луку у музичний інструмент, який став попередником скрипки та мав волосяні струни й лук-смичок [1].

Так людина знайшла новий засіб утворення музичного звуку. Інструменти з волосяними струнами і луком-смичком збереглися в музичному побуті багатьох народів. Вони стали попередниками сучасних смичкових інструментів, серед яких найдосконалішим є скрипка, що своєю співучістю і характером звуку нагадує голос людини.

Де зробили першу скрипку? Побутують дві

точки зору щодо походження скрипки: італійська і слов'янська.

Слайд 1

Скрипку було зроблено в Італії на початку XVI століття. Це підтверджується картинами та фресками італійських художників. Найвідоміше зображення скрипки знаходиться у Саронському Кафедральному Соборі. На картині «Музикуючі ангели» зображені три типові представники скрипкового сімейства: дискант (скрипка), альт-тенор і бас. [2].

Хто створив першу італійську скрипку? У Брешії працювали два майстри: Джованні Джакобо і Цанетто Монтічіаро, які виготовляли лютні, віоли, ліри та ін. До наших днів дійшла скрипка Гаспара да Сало, датована 1562 роком.

Гаспаро да Сало справжнє прізвище Бертолотті (1540 – 1609) один з перших скрипкових майстрів. Походив з містечка Сало на березі озера Гарда.

Одним з великих реформаторів скрипки був Андреа Аматі — засновник кремонської школи майстрів. У своїх зрілих роботах Аматі остаточно досягає закінченості класичної форми скрипки. Італія славилась виробництвом скрипок. Скрипки Страдіварі та Гварнері нині цінуються надзвичайно високо.

Слайд 4

Першу скрипку зроби в Італії у XVI століттяПершу скрипку зроби в Італії у XVI століття

ЦеЦе підтверджуютьпідтверджують зображеннязображення скрипкискрипки нана картинахкартинах тата фресках,фресках, італійськогоіталійського художникахудожника

Г.Феррари (1480-1546), що знаходяться під куполомГ.Феррари (1480-1546), що знаходяться під куполом Саронського Кафедрального Собору.Саронського Кафедрального Собору.

Слайд 5

Хто створив першу італійську скрипку?Хто створив першу італійську скрипку?

УУ БрешіїБрешії працювалипрацювали двадва майстри:майстри: ДжованніДжованні ДжакобоДжакобо

(1484-1550)(1484-1550) і Цанетто Монтічіароі Цанетто Монтічіаро ((народ. 1488р.), які виготовлялинарод. 1488р.), які виготовляли лютні, віоли, ліри та ін. Скрипки,лютні, віоли, ліри та ін. Скрипки, які вони зробили — втрачені. Доякі вони зробили — втрачені. До

нашихнаших днівднів дійшладійшла скрипкаскрипка

Гаспаро да СалоГаспаро да Сало

15401540 – –16091609 Гаспара да Сало.Гаспара да Сало.

Слайд 6

Кремонська школа майстрів Андреа АматіКремонська школа майстрів Андреа Аматі

Андреа Аматі був одним зАндреа Аматі був одним з великих реформаторіввеликих реформаторів скрипки.скрипки. У своїх зрілих роботах він досягУ своїх зрілих роботах він досяг

закінченостізакінченості класичноїкласичної формиформи

скрипки.скрипки.

Ніколо Аматі (1596-1684)Ніколо Аматі (1596-1684)

Італія славилась виробництвом скрипок. Славні майстри - скрипники Італії - Антоніо Страдиварі і Андреа Гварнері - учні Ніколо Аматі - довели конструкцію скрипки до досконалості. Талант майстрів полягає в технології виготовлення – надзвичайно ретельно побудований баланс інструменту. Саме завдяки цьому вважається, що цим скрипкам немає рівних і в наші дні.

Смичок - дерев'яна паличка з натягнутим уздовж пучком кінського волосу. Слово аrco з італійської та іспанської перекладається, як “смичок”, або як “бойовий лук”. Друга половина XVIII ст. дає музичному мистецтву новий імпульс розвитку. Одночасно відбувається удосконалення скрипки. Л. Шпор винаходить підборідник, Дж.

Віотті допомагає французькому майстрові Ф. Турту створити новий тип смичка.

Франсуа Турт (1747 - 1835) замінив пряму тростину смичка на увігнуту. Класично досконала конструкція смичка Ф.Турта лягла в основу робіт наступних майстрів, аж до наших часів.

Багато фактів вказують на слов’янські джерела походження скрипки. Так в Ополе і Гданську (Польща) були виявлені інструменти, що відносяться до XI-XIII століть: двострунний інструмент, схожий на пошета (кишенькову скрипку), і п'ятиструнний, майже вдвічі більший за розміром.

Пошетта (фр. - кишенька) - струнний смичковий інструмент, маленька кишенькова скрипка, що з'явилася у Європі на початку XVI століття. Застосовувалась вчителями і вуличними музикантами. Вживалась танцмейстерами для музичного акомпанементу під час уроків і репетицій практично до кінця XIX століття.

Слайд 7

Слайд 8

Смичок – “бойовий лук”Смичок – “бойовий лук”

Смичок дерев'яна паличка з натягнутим уздовжСмичок дерев'яна паличка з натягнутим уздовж пучком кінського волосу. Слово аrco з італійської тапучком кінського волосу. Слово аrco з італійської та

іспанськоїіспанської перекладається,перекладається, якяк “смичок”,“смичок”, абоабо якяк “бойовий“бойовий лук”. Одночасно у другій половині XVIIIлук”. Одночасно у другій половині XVIII ст. відбувається удосконалення скрипки, з'являєтьсяст. відбувається удосконалення скрипки, з'являється підборідник та новий тип смичка.підборідник та новий тип смичка.

Слайд 9

Слов’янські джерела скрипки?Слов’янські джерела скрипки?

ВВ ОполеОполе іі ГданськуГданську ((ПольщаПольща)) булибули виявленівиявлені інструменти,інструменти, щощо відносятьсявідносяться щеще додо XI-XIIIXI-XIII століть:століть: двострунний інструмент, схожий на пошета (кишеньковудвострунний інструмент, схожий на пошета (кишенькову

скрипку),скрипку), іі п'ятиструнний,п'ятиструнний, майжемайже вдвічівдвічі більшийбільший заза

розміром.розміром.

До давніх польських смичковим інструментів відносять генсле та мазанки.

Генсле - загальне найменування старовинних смичкових інструментів. Назва "мазанка" походить від стародавнього слова "мазання", що значить тягти смичком по струнах. Мазанка налаштовувалась по квінтах, а її лад був вище сучасних скрипок.

У XV столітті в Польщі був відомий народний інструмент скрипиця. Він мав три або чотири струни, настроєні по квінтах. Подібний інструмент з'являється в Україні на початку XVI століття. Припускають, що саме скрипиця була попередницею італійської скрипки [3].

До появи інструментів, виготовлених міськими майстрами-скрипниками, які могли їх вдосконалити, скрипиця тривалий час побутувала тільки в сільській місцевості.

На початку XVI століття королевою Польщі стала італійська княжна Бона Сфорца (1518). Що сприяло тісним культурним зв'язкам Польщі з Італією. Припускають, що саме Польща зробила вплив на італійських майстрів у справі виробництва скрипок.

За часів Київської Русі українцям був відомий смичковий інструмент — гудок. Цей інструмент зображений на фресці XI століття у київському Софійському соборі. Існує версія, що гудок був попередником скрипки [4]. Свою назву інструмент отримав від слова «гудіти». Звук гудка був схожий на звук духового інструменту. Стрій гудка — квінтовий.

Слайд 10

Генсле та мазанкаГенсле та мазанка

Давніми польськими смичковими булиДавніми польськими смичковими були

генсле та мазанки.генсле та мазанки.

ГенслеГенсле -- загальнезагальне найменуваннянайменування

стародавніх смичкових інструментів.стародавніх смичкових інструментів.

МазанкаМазанка

Слайд 11

Попередниця італійської скрипкиПопередниця італійської скрипки

У XV столітті в Польщі бувУ XV столітті в Польщі був

відомийвідомий народнийнародний інструментінструмент

скрипиця. Він мав три - чотирискрипиця. Він мав три - чотири

струни,струни, настроєнінастроєні попо квінтах.квінтах. ПодібнийПодібний інструментінструмент з'явивсяз'явився вв Україні на початку XVI століття.Україні на початку XVI століття. Припускають,Припускають, щощо самесаме скрипицяскрипиця

булабула попередницеюпопередницею італійськоїіталійської СкрипицяСкрипиця скрипки.скрипки.

Слайд 12

Скрипка увібрала в себе особливості

порбудови, джерела та принципи звукоутворення і способи гри, як ребека, так і мазанки, і скрипиці, гудка та інших інструментів, що побутували у слов’янських народів.

Послухаємо звучання: одно —: двох —; та

трьох — струнних гудків.

https://drive.google.com/open?id=1xRnvBi9lOikocm7c

ovE3z1z2miRaMn6j

Насиченість звуку зростає зі зростанням кількості струн.

Слухаємо сучасний гудок.

https://drive.google.com/open?id=1q_q

bHrbgnZhXm5uvceIXjhHf-vjQcbcC

Його звук практично не відрізняється від скрипки. На наш погляд, різниця відсутня, завдяки його виготовленню за сучасними технологіям та застосуванням сучасних струн, смичка тощо [6].

Слово "скрипка" походить від старослов'янського "скрипати", тобто скрипіти. Скрипка відома в Україні з XVI століття. Вона особливо імпонує наспівному, мелодійному характеру української народної музики. Для українців вже було звичним грати на смичковому інструменті з квінтовим строєм, тому перехід до скрипки, як більш досконалого інструменту, виявився простим і природним. Без скрипки не обходилось жодне свято, весілля чи вечорниці. Скрипка — невіддільна частина оркестрів, ансамблів, троїстих музик [7].

Слайд 13

Стародавній гудокСтародавній гудок

СкрипкаСкрипка увібралаувібрала вв себесебе особливостіособливості побудови,побудови,

джерела та принципи звукоутворення і способи гри, якджерела та принципи звукоутворення і способи гри, як ребека, так і мазанки, і скрипиці, гудка та іншихребека, так і мазанки, і скрипиці, гудка та інших інструментів.інструментів.

Слайд 14

Грає гудок - дивимось та слухаємоГрає гудок - дивимось та слухаємо

Слайд 15

Скрипка в УкраїніСкрипка в Україні

Слово "скрипка" походить від старослов'янськогоСлово "скрипка" походить від старослов'янського "скрипати", тобто скрипіти. Скрипка відома в Україні з"скрипати", тобто скрипіти. Скрипка відома в Україні з XVI століття. Для українців вже було звичним грати наXVI століття. Для українців вже було звичним грати на смичковому інструменті з квінтовим строєм. Перехід досмичковому інструменті з квінтовим строєм. Перехід до скрипки, як більш досконалого інструменту, виявивсяскрипки, як більш досконалого інструменту, виявився простимі природним.простимі природним.

Українські скрипалі-віртуози.

Віртуоз (італ. virtuoso — від лат.

virtus — доблесть, талант) — виконавець (частіше музикант), який майстерно володіє технікою мистецтва; людина, що досягла у роботі вищого ступеня майстерності. До скрипалів-віртуозів належать Богдана Півненко та Олег Криса, які не тільки пропагують скрипку своєю віртуозною грою, але і активно займаються підготовкою нового покоління скрипалів-віртуозів.

Протягом століть, шляхом творчих пошуків багатьох поколінь майстрів була створена модель скрипки, яка поєднала у собі художньо досконалу форму та технологічно бездоганну акустичну конструкцію.

У нас в Україні скрипку люблять та вважають народним інструментом.

«Вивчай природу свого інструменту. Почни з думки про те, що ти знаєш його не до кінця. Властивості скрипки значно багатші ніж про це думали, думають і думатимуть всі наші попередники та послідовники. І завжди пам'ятай — твій бог говорить з тобою мовою твого інструменту».

Ніколо Паганіні

Слайд 16

Українські скрипалі-віртуозиУкраїнські скрипалі-віртуози

ОлегОлег ВасильовичВасильович КрисаКриса

українсько-американський скрипаль.українсько-американський скрипаль.

БогданаБогдана ІванівнаІванівна ПівненкоПівненко

заслужена артистка України, якузаслужена артистка України, яку

називають:називають: «українською«українською

Паганіні в спідниці».Паганіні в спідниці».

Слайд 17

Скрипка – український народний музичний інструментСкрипка – український народний музичний інструмент

Протягом століть, шляхом творчих пошуків багатьох поколіньПротягом століть, шляхом творчих пошуків багатьох поколінь майстрів була створена модель скрипки, яка поєднала у собі художньомайстрів була створена модель скрипки, яка поєднала у собі художньо

досконалу форму та технологічно бездоганну акустичнудосконалу форму та технологічно бездоганну акустичну конструкцію.конструкцію.

В Україні скрипку люблять та називають народним інструментом, аВ Україні скрипку люблять та називають народним інструментом, а

скрипалі продовжують традиції давніх гудошників.скрипалі продовжують традиції давніх гудошників.

Заграла скрипка весело, бентежно,Заграла скрипка весело, бентежно, Мелодія чудова лине ввись.Мелодія чудова лине ввись. Смичок торкає струни обережно,Смичок торкає струни обережно, До серця дивні звуки полились.До серця дивні звуки полились. Співає скрипка, весело смієтьсяСпіває скрипка, весело сміється І все довкола зразу ожива.І все довкола зразу ожива. Заплаче враз, луною сум озветься,Заплаче враз, луною сум озветься, І думаєш, що скрипочка жива.І думаєш, що скрипочка жива.

Красоткіна НадіяКрасоткіна Надія

Слайд 18

«Вивчай природу свого інструменту. Почни з«Вивчай природу свого інструменту. Почни з думки про те, що ти знаєш його не до кінця.думки про те, що ти знаєш його не до кінця. Властивості скрипки значно багатші ніж про цеВластивості скрипки значно багатші ніж про це думали,думали, думаютьдумають іі думатимутьдуматимуть всівсі нашінаші попередникипопередники тата послідовники.послідовники. ІІ завждизавжди пам'ятай — твій бог говорить з тобою мовоюпам'ятай — твій бог говорить з тобою мовою твого інструменту».твого інструменту».

Нікколо ПаганініНікколо Паганіні

Як інструменти скоморохів, гудки зазнавали постійних переслідувань. Зокрема, Указом царя Олексія Михайловича від 1649 року, гра на них категорично заборонялась. Інструменти скоморохів підлягали знищенню (спаленню). Внаслідок гудки вийшли з ужитку і навіть зникли. Однак при дворі Петра І знову з’являються гудошники, що зафіксовано «Расходными записками» за 1721 р. про оплату гудошників при «Потішній палаті». Але в народі, зокрема в Україні, гудошники та їх інструменти зникли.

Перелік посилань:

1. Газарян С. В мире музыкальных инструментов. М.: Просвещение, 1985.

2. Л. Гинзбург, В.Григорьев История скрипичнрго искусства в трех выпусках. Выпуск 1, М., «Музыка», 1990.

3. Л. М. Черкаський Українські народні музичні інструменти. К.,

Техніка, 2003.

4. Агажанов А.П. Русские народные музыкальные инструменты. М., МузГИз, 1949.

5. Гуменюк А. Українські народні музичні інструменти. К., Наук. думка, 1967.

6. Інтернет ресурс: https://youtu.be/9mtFHVWj_bA

7. Сідлецька Т.І. Практична культурологія. Історія народно-оркестрового виконавства України. Частина І, Вінниця, ВНТУ, 2011.

8. Хоткевич Г.М. «Музичні інструменти українського народу», Х., 1930; передрук Харків, 2003.

pdf

Завантажити