Доповідь на тему: «Життєві навички, що сприяють фізичному, соціальному, духовному та психічному здоров’ю вчителів та учнів в сучасній освіті.»

Людина – найвищий продукт земної природи.
Але для того, щоб насолоджуватися скарбами природи,
людина має бути здоровою, сильною та розумною.
І. Павлов

Здоров’я – це гармонійна єдність фізичного, психічного та соціального благополуччя людини. Його відтворення можливе лише за умови цілеспрямованих об’єднаних зусиль медицини, освіти, кожного учня та його сім’ї. Для сучасної освіти однією з найактуальніших і гострих проблем постає збереження й зміцнення здоров’я учнів та вчителів та формування в них позитивної мотивації на здоровий спосіб життя.

Ми прагнемо, щоб всі ми навчилася цінувати своє здоров’я, намагалася зберегти його. Складовими здорового способу життя є усвідомлення цінності здоров’я, відсутність шкідливих звичок, доступ до раціонального харчування. Можна виділили чотири основні соціуми, в яких педагоги, учнівське самоврядування здійснюють формування навичок щодо здорового способу життя:

•                  школа;
•                  сім’я;
•                  позашкільні заклади;
•                  середовище, яке оточує нас.

Формування у молоді потреби здорового способу життя може стати національною ідеєю відродження не тільки фізичного здоров’я, але й духовного відродження України.

Метою діяльності навчального закладу є формування та створення сприятливих умов для розвитку і виховання особистості школяра з високою культурою здоров’я, здатної формувати свій життєвий досвід на основі моральних цінностей українського народу та людства в цілому.
Якість освіти та участь учнів у заходах різного рівня, збереження їхнього здоров'я залишаються ключовим аспектом діяльності педколективу. Тому навчально-виховний процес школи має бути спрямований на розв’язання наступних завдань:

•                  забезпечення умов для реалізації державних програм з питань формування здорового способу життя;
•                  оновлення змісту і форми заходів, спрямованих на формування здорового способу життя школярів;
•                  дослідження ситуації стосовно стану здоров’я і способу життя дітей;
•                  відпрацювання тренінгової методики для навчання учнів і вчителів;
•                  упровадження інноваційних, інтерактивних технологій;
•                  організація просвітницької роботи через проведення тренінгів, ігор, конкурсів;
•                  запровадження моніторингових спостережень з питань мотивованого ставлення школярів до свого здоров’я та здоров’я оточуючих, екологічної безпеки здоров’я дітей;
•                  забезпечення якісної ступеневої підготовки та перепідготовки педагогічних кадрів з питань формування здорового способу життя;
•                  підвищення якості фізичного виховання та медичного обслуговування учнів;
•                  розробка і впровадження системи безперервної валеологічної освіти та етичного виховання;
•                  забезпечення подальшого розвитку учнівського самоврядування, залучення його до вирішення питань організації навчального процесу, розвитку громадської активності, організації здорового способу життя учнів;
•                  видання буклетів, бюлетенів, газет з питань формування здорового способу життя серед підлітків;
•                  залучення батьків і громадськості до спільної роботи щодо формування в учнів здорового способу життя.

Розробляти в школі низку профілактичних заходів, спрямованих на формування здорового способу життя, постійно впроваджуються інтерактивні форми роботи з учнями, батьками. Оздоровчий процес в навчальному закладі має чітку науково - обґрунтовану систему, згідно з якою на основі національного і міжнародного досвіду здорового способу життя в практику навчального закладу впроваджуються валеологічна освіта , просвіта дітей і батьків.

Найважливішою ланкою виховної системи закладу є шкільне самоврядування, розвиток якого допомагає учням відчути себе організаторами життя в школі, сприяє формуванню навичок культури спілкування, уміння жити в колективі, що є важливим в самостійному житті людини поза стінами школи. Рада має свою складну структуру, завдання, план роботи у системі виховного плану школи. Вся робота шкільного самоврядування направлена на сприяння формування в учнів мотивації до здорового способу життя й організацію культурно-творчого дозвілля, забезпечення правового та соціального захисту учнів, сприяння пошуку та підтримці обдарованих дітей, розвитку учнівських та суспільних рухів:

•                  волонтерського, соціального, національного;
•                  на співробітництво з дітьми та молодіжними організаціями і радами учнів інших шкіл.

Лекторськими учнівськими групами проводити лекції для учнів 1-9-х класів за темами:

•                  «Режим дня – запорука здоров’я»;
•                  «Що означає бути здоровою людиною»;
•                  «Як пов’язати здоров’я і навколишнє середовище»;
•                  «Я обираю здоровий спосіб життя»;
•                  «Обережно – туберкульоз».

На уроках і в позаурочний час застосовувати здоров’язберігаючі технології.

Проблему здоров’язберігаючої діяльності в школі неможливо відділити від організації фізкультурно-оздоровчої роботи з учнями. Для дітей проводити заняття, що включають рухомі ігри на свіжому повітрі, загальнорозвиваючі вправи, спортивні естафети, змагання.

Оптимізація рухового режиму учнів – один із чинників, що дозволяє наблизити шкільне середовище до природного середовища дитини.

Для вчителів проводити консультативні заняття щодо організації малих спортивних форм (фізкультхвилинок, валеологічних пауз, рухливих перерв). Раціональність гігієнічної організації уроків, упровадження здоров’язберігаючих технологій в освітній процес систематично контролюється адміністрацією школи.

Велика увага приділяється зміцненню психічного здоров’я школярів: шкільним психологом систематично проводити діагностика й корекція мотиваційної сфери учнів, надаються рекомендації батькам та учителям щодо формування адекватної самооцінки в учнів, створення комфортних умов для їхнього навчання, виховання та розвитку, проводяться тренінгові заняття та розвивальні ігри з окремими групами учнів, з педагогами, батьками. Це створює сприятливі умови для здорової співпраці на рівнях «вчитель-учень», «вчитель-вчитель», «учень-батьки», «вчитель-батьки».

Важливими складовими здоров’язбережної компетентності є сприятливі для здоров’я спеціальні та психосоціальні (життєві навички).

До психосоціальних компетенцій (життєвих навичок) належать: позитивна самооцінка, самоконтроль, керування стресами, мотивація успіху і гартування волі, аналіз проблем і прийняття зважених рішень, критичне і творче мислення, ефективне спілкування, співчуття, розв’язання конфліктів, протистояння негативним соціальним впливам тощо.

До спеціальних компетенцій належать: санітарно-гігієнічні навички, раціональне харчування, рухова активність, загартування, організація режиму праці та відпочинку, надання першої допомоги тощо.

За холістичного підходу здоров’я розглядається не лише як відсутність хронічних хвороб, а набагато ширше, як стан загального добробуту, благополуччя. Здоров’я — це життєва енергія, натхнення і задоволення від насиченого подіями життя. Це здатність ставити цілі й досягати їх, максимально реалізовувати свій потенціал. Це свобода від болю, руйнівних пристрастей, егоїзму та духовного занепаду.

У преамбулі Статуту Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) зазначено, що здоров’я — це не лише відсутність хвороб або фізичних дефектів, а стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя.

Якщо взяти до уваги, що психологічне — це емоційне, інтелектуальне і духовне благополуччя, отримаємо п’ятивимірну модель здоров’я. Кожен із п’яти вимірів є важливим для загального благополуччя людини.

Усі три аспекти здоров’я — фізичний, психологічний і соціальний — тісно взаємопов’язані (подібно до триноги, на якій встановлено фотоапарат: якщо одна з ніжок коротша за інші, стійкість триноги порушується). Тому важливо зберігати рівновагу і дбати про всі аспекти благополуччя.

Наприклад, у поході юнаки і дівчата не лише тренують своє тіло (дбають про фізичне благополуччя), а й гартують волю, навчаються чогось нового, отримують задоволення від спілкування з природою (психологічне благополуччя), а також приємно проводять час зі своїми друзями, вчаться бути командою, надихати і підтримувати одне одного (соціальне благополуччя).

Фізичне благополуччя

Фізичне здоров’я (благополуччя) характеризує рівень розвитку і функціональні можливості органів і систем людського організму.

Базовими показниками фізичного здоров’я є робота серця, стан імунної системи і здатність організму засвоювати кисень. Ознаки фізичного здоров’я: чиста гладка шкіра, здорові зуби, блискуче, міцне волосся, рухливі суглоби, пружні м’язи, здорове серце, відчуття бадьорості протягом дня, висока працездатність.

Фізичне здоров’я забезпечує енергію для повсякденного життя, полегшує адаптацію до навколишнього середовища (наприклад, до погодних умов), допомагає виживати в екстремальних ситуаціях. Воно підвищує наші шанси захиститися від інфекцій і уникати травм, а також швидко одужувати, якщо захворів. Для підтримки фізичного здоров’я важливо повноцінно відпочивати, мати нормальну вагу тіла, піклуватися про свою фізичну форму, особисту гігієну, а також проходити регулярний медичний огляд і лікуватися в разі потреби. Також важливо уникати шкідливого впливу на організм тютюну, алкоголю, інших психоактивних і токсичних речовин.

Психологічне благополуччя

Більшість людей вважає себе здоровими, якщо у них немає ознак порушення фізичного здоров’я. Однак вони можуть мати захворювання, навіть хронічні чи невиліковні, які не виявляються жодними аналізами і пов’язані з порушеннями їхньої ментальної (емоційної, інтелектуальної чи духовної) сфери.

Наше психологічне благополуччя залежить від того, що ми думаємо про себе, як долаємо стреси, засвоюємо інформацію і приймаємо рішення. Найважливішим критерієм психологічного благополуччя є відчуття психологічної рівноваги, яку пов’язують із гармонійною організацією психіки та її можливістю адаптуватися до стресів. Люди з високим рівнем психологічної рівноваги демонструють:

Психологічно врівноважені люди більше насолоджуються життям і легше долають виклики і проблеми. Вони навіть інакше ставляться до них. «Здорова людина бачить у проблемах можливості, а хвора — у можливостях проблеми», — зауважив відомий психіатр Аллан Фромм.

Психологічно врівноважені люди усвідомлюють свої почуття і вміють висловити їх у найкращий спосіб. Вони здатні прийняти мудре рішення, керуючись моральними цінностями і відповідальністю. У таблиці наведено деякі ознаки психологічного благополуччя, а також ознаки порушення психологічної рівноваги.

Соціальне благополуччя

Люди є істотами соціальними і не можуть нормально існувати без взаємодії з іншими людьми та суспільством. Важливим критерієм соціального благополуччя є показник соціальної адаптованості людини, який пов’язують з її здатністю ефективно спілкуватися та налагоджувати здорові міжособистісні стосунки, адаптуватися до соціальних норм і правил, що існують у суспільстві, взаємодіяти з державними інституціями.

Люди з високим рівнем соціального благополуччя:

Про низький рівень соціального благополуччя свідчать:

• часті конфлікти та непорозуміння;
• відсутність близьких друзів, відчуття самотності;
• надмірна сором’язливість, нездатність звернутися по допомогу;
• нездорові стосунки в родині, у школі, з однолітками.

У нашій школі створені умови для всебічного розвитку дітей. Ми добре розуміємо, що середовище, в якому перебуває дитина, виховує її найефективніше. Саме тому дотримання всіх санітарно-гігієнічних вимог до організації навчання і виховання учнів, створення здорової психологічної атмосфери в класних колективах і загалом у всьому шкільному колективі – є основним методом виховання здорового способу життя