19 квітня о 18:00Вебінар: Як організувати якісний урок літератури для учнів із кліповим мисленням

Доповідь "Підліткова депресія"

Про матеріал

У матеріалі розкрито особливості підліткової депресії.

У міру того, як діти стають старшими, картина їх симптомів усе більше відповідає дорослій. Наявні депресивний настрій, вираження самозвинувачення та провини. Втрата мотивації може впливати на інтерес молодших школярів до участі в соціальній і шкільній діяльності. До того ж діти цього віку стають схильними до деструктивної та агресивної поведінки, яка негативно впливає на їхні стосунки з однолітками й академічну успішність. Спостерігаються порушення сну і харчування поряд із затримкою в розвитку.

Перегляд файлу

Депресивні розлади є чи не найбільш поширеною психологічною проблемою в сучасному світі. За даними ВООЗ, 3-6% населення Землі потерпає від них, а пік їх розвитку весь час зміщується. Сьогодні він припадає на вік 20-25 років. Ще 10 років тому фахівці навіть не припускали виникнення депресій у дітей. Проте найновіші дослідження підтверджують їх існування, особливо в період підлітковості, та вказують на наявність у цій віковій групі багатьох ознак “дорослої” депресії.

 

У цілому, хоча між дорослою і дитячою депресієями є значна відповідність, дітям властиві певні унікальні її характеристики. В них з’являється сумний вираз обличчя, вони відводять очі. Відзначається поведінка з тенденціями до самопошкодження: діти можуть вдарятись об щось головою і кусати себе, а також самозаспокійлива поведінка — розхитування тулуба чи смоктання пальців. Депресивні дошкільнята рідко вербалізують відчуття безнадії та дисфорії, зазвичай їх видає сумний вигляд. Депресивний малюк може втрачати інтерес до занять і досягнень, що приносять задоволення. Іноді помічається регрес у розвитку, наприклад, втрата мовних чи когнітивних навиків, соціальна замкненість і надмірна тривога з приводу розлуки з тими, хто про нього турбується. Спостерігаються невизначені соматичні скарги, роздратованість, проблеми зі сном, нічні жахи та прагнення зашкодити собі.

 

У міру того, як діти стають старшими, картина їх симптомів усе більше відповідає дорослій. Наявні депресивний настрій, вираження самозвинувачення та провини. Втрата мотивації може впливати на інтерес молодших школярів до участі в соціальній і шкільній діяльності. До того ж діти цього віку стають схильними до деструктивної та агресивної поведінки, яка негативно впливає на їхні стосунки з однолітками й академічну успішність. Спостерігаються порушення сну і харчування поряд із затримкою в розвитку.

 

На жаль, депресія в дитячому віці часто не розпізнається та не піддається корекції, тому що батьки й учителі зазвичай не розуміють, що за негативним настроєм приховуються серйозні психологічні проблеми. Депресія в підлітків виявляється, як правило, нестандартними характеристиками. До того ж підліток усе ще не здатний достатньою мірою вербалізувати свої переживання.

 

Психологічні дослідження показують, що перший період депресії в середньому виявляється у 13 років. Частота депресій різко зростає у віці 12-16 років, досягає піку в 14-15 років, а потім поступово знижується. Поведінка депресивного підлітка характеризується грубістю, конфліктністю, сексуальними ексцесами, зниженим, з відтінком дисфорійності настроєм із готовністю до гетеро- й аутоагресії. Такі особливості психічного стану створюють основу для конфліктів з оточуючими, а загрози покарання породжують страх і тривогу, що збільшує суїцидальну небезпеку й мотивує суїцидальну поведінку. Статистика свідчить, що підлітковий суїцид займає третє місце (після травм та невиліковних хвороб) у підлітковій смертності.

 

У підлітковому віці організм зазнає значних змін, зокрема гормональних, які істотно впливають на біологічний, психологічний і соціальний розвиток дитини. Соціальний іде за двома основними лініями: звільнення від батьківської опіки та встановлення нових відносин з однолітками.

 

Почуття, що виникають у підлітків унаслідок емоційного розриву з батьками, суперечливі. Підлітки – емоційно ще діти, які знаходяться в перехідному періоді свого розвитку. Їхні потреби, в першу чергу емоційні, такі ж, як у дітей. Підліткам необхідно, щоб їх любили та приймали такими, якими вони є, щоб про них турбувалися, були з ними лагідними, але при цьому поважали і сприймали як дорослих. Важливо, щоб підлітки відчували турботу і любов оточуючих. Суб’єктивне відчуття того, що ніхто не турбується про них, як слід, викликає почуття власної нікчемності й самоприниження та низьку самооцінку. Самотність на цьому етапі вікового розвитку є складовою частиною підліткової депресії. Однак молоді люди не стануть відкрито висловлювати свої почуття суму, печалі, безнадійності, які характерні для дорослих у депресивному стані. Вони приховують свою депресію виставленими напоказ нудьгуванням, агресивністю, іпохондрією, вередуванням чи асоціальною поведінкою.

 

Отже, підлітки найчастіше опосередковано виявляють депресивні переживання. Симптоми депресій включають різкі зміни настрою і негативність, що супроводжуються відсутністю на заняттях у школі, деструктивною поведінкою та погіршенням успішності. У міру дорослішання симптоми стають виразнішими, підвищується вірогідність суїциду.

 

Розрізняють три види підліткової депресії:

1) байдужість і відчуття пустоти; відчуття, що дитинство вже скінчилось, а дорослим підліток себе ще не відчуває. Виникає певний вакуум, який сприймається як сумування за втраченою людиною — частиною самого себе. Цей вид депресії є нетривалим і швидко минає;

 

2) результат смуги життєвих невдач та поразок (намагався вирішити чергові завдання, але безрезультатно, або оточуючі не розуміють його, або ж підліток відчуває обмеженість своїх потенційних можливостей) на фоні того, що адаптаційні механізми дорослої людини ще відсутні. Тому значна кількість самогубств у підлітковому періоді відбуваються не після тривалого пошуку альтернативних рішень складних проблем, а внаслідок миттєвого пориву;

 

3) викликати депресію в підлітка може і факт народження в сім’ї другої дитини. Цей вид отримав назву “конкурентна депресія”, яка виникає внаслідок зміщення уваги та турботи батьків до новонародженого, а підліток у міру своєї егоцентричності неохоче ділиться любов’ю із сиблінгом-конкурентом.

 

Крім того, в підлітковому віці контекст розвитку не такий, як у дитинстві. Діти відчувають себе в безпеці, знаючи, що вони є невід’ємною частиною сімейної ланки, тоді як підлітки зіштовхуються із задачею, що полягає у відмові від свого статусу в сім’ї, поступовому дистанціюванні від неї і набутті нового статусу як незалежного дорослого. Тому навіть у здорового підлітка можна очікувати певні перехідні депресивні стани, коли близькість із сім’єю перетворюється на табу, а джерело любові ще не знайдено. Тобто депресія в підлітків може бути і гіперболізацією нормального розвитку.

 

До підліткового віку статеві відмінності в депресії незначні, але приблизно з 11 років збільшується їх кількість, а також тяжкість депресій у дівчаток. У 15-річному віці депресію в дівчат діагностують удвічі частіше, ніж у хлопців. Дослідження свідчать про те, що наявність дитячої депресії, констатована на момент вступу до школи, є передвісником депресивних симптомів, які можуть виявитися через 3 і навіть 6 років потому.

 

Депресивні діти описують свої сім’ї як конфліктні, контролюючі, незгуртовані, нездатні в потрібний момент надати підтримку. До того ж депресія пов’язана з поганим ставленням до підлітків, включаючи психологічне, фізичне та сексуальне насилля. Несприятливе сімейне середовище може знижувати самооцінку дитини, що, у свою чергу, обумовлює відчуття нездійсненності та депресію. Найбільш травмуючим стресором є втрата одного з батьків (особливо матері).

 

Існують дані й про те, що близько в 40% дітей депресивних матерів також діагностується депресія. Материнська депресія більш ніж удвічі підвищує ймовірність цього розладу в дитини протягом життя. Такі діти стають самі депресивними насамперед тому, що спілкування з батьками не дозволяє їм розвивати адекватні стратегії емоційної регуляції. Здорові мами сприяють розвитку емоційної регуляції, втішаючи своїх дітей і допомагаючи їм у набутті навичок саморегуляції. Нездатність депресивних матерів справлятись із власними негативними станами впливає і на їх здатність моделювати настрій у своїх дітей. Тим самим дітям таких матерів не вдається виробити ефективні стратегії керування почуттями, що завдають їм стільки мук.

 

Однак батьки є не єдиним джерелом негативної оцінки, яка може призводити до депресії. Однолітки бувають безжалісними у своїх насмішках над підлітком, який “не схожий на інших”. Тому не дивує той факт, що відсутність соціальної підтримки з боку однолітків, соціальної компетентності та одинокість є значними передумовами підліткової депресії, особливо серед дівчаток. Негативне сімейне середовище призводить до того, що підлітки, схильні до депресії, приходять у коло однолітків з низькою самооцінкою, слабкими міжособистісними навичками, агресивністю та негативним стилем. Вони не здатні конструктивно вирішувати проблеми і часто відштовхуються однолітками через неадекватну поведінку. У свою чергу, неприйняття з боку однолітків підкріплює негативні уявлення про себе, тим самим підсилюючи депресію.

 

Протягом січня-березня 2008р. практичні психологи навчально-виховних закладів м.Ужгорода провели експериментальне дослідження підліткової депресивності за методикою “Депрископ”. Психологічним дослідженням було охоплено 483 учнів 8-х класів загальноосвітніх шкіл № 3, 5, 7, 15, авторського навчально-виховного комплексу, економічного ліцею, ліцеїв “Інтелект” та “Лідер”, гімназії й лінгвістичної гімназії.

 

Отримані результати дають підставу говорити про наявність депресивних станів у підлітків, причому дівчат із депресивними симптомами у 2,6 рази більше, ніж хлопців.

 

Беручи до уваги отримані результати, методичне об’єднання практичних психологів навчально-виховних закладів м. Ужгорода визначило психологічні умови психокорекції депресії підлітковості, які задають напрями психокорекційної роботи:

 

1. Членство підлітка в групі.

Оскільки, по-перше, задовольняється одна із потреб підліткового віку, що є одночасно і віковою задачею розвитку, – потреба в безпеці, яку підлітки знаходять, будучи частиною групи.

 

По-друге, досвід, який отримує підліток від спілкування в групі, допомагає у вирішенні різних проблем, підліток позбувається непродуктивного замикання в собі (властивого депресивному переживанню) і не залишається наодинці зі своїми труднощами, бо відчуває, що його проблеми не унікальні, інші також переживають подібне.

 

По-третє, група відображає суспільство в мініатюрі, робить очевидним такий прихований фактор, як тиск партнерів; у групі моделюється система взаємостосунків і взаємозв’язків, яка є властивою для реального життя, що дає можливість підліткам побачити й проаналізувати в психологічно безпечних умовах психологічні особливості спілкування і поведінки інших, самих себе, що є неочевидним у життєвих ситуаціях.

 

2. Емоційна підтримка.

Атмосфера взаємної зацікавленості, довіри та психологічного комфорту, які створюються в групі, дають можливість підлітку ідентифікувати себе з іншими, поділяти переживання іншої людини, що забезпечує краще розуміння себе, оволодіння тими новими й ефективними способами поведінки, які застосовуються кимось іншим. Відчуття підтримки знижує опір, надає впевненості в собі та активізує депресивного підлітка. Емоційна підтримка стабілізує самооцінку, підвищує самоповагу, самоприйняття, сприяє позитивній переоцінці ставлення до себе, формує співпереживання, симпатію, які сприяють особистісному зростанню та розвитку самосвідомості підлітків, що переживають депресію.

 

3. Допомога іншим учасникам групи.

Ця умова сприяє подоланню хворобливої фіксації депресивного підлітка на своїх проблемах, зміцненню почуття впевненості в собі, у своїх можливостях справлятися з власними труднощами. Допомога іншому веде до нових психічних утворень, а саме в цьому і полягає сутність розвитку особистості підлітка, що переживає депресію, оскільки підвищується відчуття власної значимості, необхідності та корисності. В процесі допомоги іншому в депресивного підлітка поступово формуються особистісні характеристики, які утворюють певну психологічну систему, що має здатність актуалізуватися кожного разу в ситуаціях діяльності та спілкування. Це терпимість, толерантність, рефлективність, споглядальність, креативність та відповідальність.

 

4. Емоційне реагування.

Можливість вільного вираження емоцій, зокрема печалі, дозволяє зняти емоційну напругу, яка накопичилась унаслідок заперечення або ігнорування істинних почуттів, що в поєднанні з емоційною підтримкою групи сприяє розкриттю особистісних проблем депресивних підлітків, а значить, їх пропрацюванню з наступною їх переробкою.

 

Названі умови, враховуючи вікові особливості підлітковості, доцільніше реалізувати у форматі групової психологічної допомоги. В ході поступової побудови довірливих стосунків у групі учасники актуалізують глибинні психологічні переживання та травматичний досвід. Подальша психотерапевтична робота здійснюється в рамках тієї парадигми допомоги, в якій практикує психолог.

 

Отже, аналіз теоретичних відомостей щодо депресивності підлітків та отримані результати експериментального дослідження дають можливість намітити та реалізувати програму корекційно-відновлювальної роботи практичних психологів з підлітками з метою попередження, профілактики та зняття депресивних станів.

 

ШЕВЧУК В.В., СІЧКА В.І., міський Центр практичної психології та соціальної роботи управління освіти Ужгородської міської ради

doc
Пов’язані теми
Психологія, Виховна робота
Додано
27 серпня 2018
Переглядів
706
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку