Доповідь "Прийоми спрощення, трансформації та стилізації в процесі вивчення композиції"

Кам’янець-Подільська міська дитяча художня школа

 

 «Викладання предмету «композиція» у дитячій художній школі: від правил та прийомів до художнього образу»

 

 

 

 

Доповідь на тему:

        «Прийоми спрощення, трансформації та стилізації в процесі вивчення композиції»

Олена Савчук, викладач-методист Кам’янець-Подільської ДХШ

 

 

 

                                               

 

 

 

 

 

 

 

 

Кам’янець-Подільський

2024 р.

 

 

ВСТУП

Методична доповідь представляє власний досвід викладача у вивченні і застосуванні учнями художньої школи прийомів стилізації та інтерпретації для створення художнього образу в сюжетно-тематичній композиції.

Час безупинно йде вперед. Змінюються погляди і смаки, ритм життя і мода. Твори сучасного образотворчого мистецтва повинні відповідати часові.

Сучасне мистецтво давно відійшло від реалізму, ідеї сучасних художників реалізуються не тільки на полотнах, а й з використанням інсталяцій, відео засобів, за участю живих об’єктів іт. ін. Спостерігаючи і аналізуючи творчість сучасних художників бачимо як широко вони застосовують такі засоби, як стилізація, імпровізація, трансформація, абстракція у своїй творчості. Інтерпретуючи, створюють свої неповторні образи, поєднують у своїх роботах площинні форми з реалістичними, вводять орнаментику, символіку.

Досвід участі у дитячих виставках-конкурсах образотворчого мистецтва різних рівнів, аналіз творів учнів-переможців цих конкурсів спонукає до пошуку і використанню нових сучасних творчих прийомів в роботі над композиційними завданнями  в художній школі.

 

ТЕМА: «Прийоми спрощення, трансформації та стилізації в процесі вивчення композиції»

 

МЕТА: Поділитись з слухачами семінару власним досвідом застосування сучасних композиційних засобів у вивченні предмету «Композиція» в художній школі. Нагадати певні правила, прийоми і засоби композиції, які використовують учні для цілісності і єдності художнього твору.

НАОЧНІ МАТЕРІАЛИ: відео-презентація, твори учнів художньої школи.

СТРУКТУРА ДОПОВІДІ:

1.      Прийоми стилізації, трансформації та інтерпретації для створення художнього образу в сюжетно-тематичній композиції на прикладі творів сучасних художників.
   1.   Стилізація
   2.   Трансформація
   3.   Інтерпретація
2.      Застосування прийомів стилізації, трансформації, інтерпретації на уроках композиції з використанням різних технік образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва.
3.      Стилізація та інтерпретація образу людини в сюжетно-тематичній композиції.

КІЛЬКІСТЬ ГОДИН: 45 хвилин.

1. Прийоми стилізації, трансформації та інтерпретації для створення художнього образу в сюжетно-тематичній композиції на прикладі творів сучасних художників.

Курс композиції в художній школі це своєрідна азбука пізнання законів творчого процесу та побудови художнього твору, що ґрунтується на аналізі законів природи. У художній школі існує тісний міжпредметний зв’язок і всі набуті навички з рисунку, живопису, історії мистецтва втілюються у композиційному творі. Тому композиція займає особливе місце в освітньому процесі, вона є «вінцем» навчання образотворчій грамоті. Адже вона дає можливість дитині творити в повній мірі, виражати свої думки, переживання, створювати свої неповторні образи, передавати своє відношення до оточуючого світу. Формою мислення в  образотворчому мистецтві є художній образ. Одними з важливих завдань у процесі формування художнього образного мислення у дітей на сучасному етапі навчання є застосування творчих засобів (інші джерела називають їх прийомами, методами)- стилізації, трансформації, та інтерпретації. Завдяки яким дитина буде вчитись мислити конструктивно і творчо, узагальнювати дійсність і перевтілювати її в художній твір за допомогою інтуїції, фантазії, тільки їй притаманного сприйняття.

Спробуємо визначити ці терміни і зрозуміти їх зміст.

1.   Стилізація

Стилізація – це процес спрощення предмета за формою та кольором на основі відбору найвиразніших рис.

Стилізація – видозміна і опрацювання природного мотиву в найбільш художньому узагальненні з метою виявлення його умовних декоративних якостей.

У пластичних видах мистецтва стилізація - декоративне узагальнення зображуваних фігур і предметів за допомогою спрощення рисунка і форми, об'ємних і колірних співвідношень. Це навмисна імітація формальних ознак і образної системи твору в новому, незвичному для нього художньому контексті [1,с.52].

 В цілому, стилізація - це жанрове наслідування чогось, спроба представити предмети або фігури в умовно- спрощеній формі. Досягається стилізація спрощенням і узагальненням зовнішньої форми відповідно з її межами, зміною абрису, пропорційними співвідношеннями в площинно  декоративну форму з чітким виразним силуетом.

 Стилізація більш притаманна декоративно-прикладному мистецтву, дизайну.

У станкове мистецтво стилізація вносить риси підвищеної декоративності. До стилізації звертаються не тільки декоративне мистецтво, але й художники-станковісти – Матісс, Клімт, Гоген та багато інших. Гюстав Климт у своїх роботах широко використовує орнаментальну стилізацію та стилізацію кольору. Анрі Матісс більшу увагу приділяв стилізації кольору. У роботах Фернана Леже ми бачимо фігури людей стилізованих лінійно. На принципах й прийомах стилізації побудовані роботи художників авангардистів Піта Мондріана та Пабло Пікассо [4, с.82].

Високо художньою стилізацією є новизна художнього образу, а найбільш вдала стилізація здатна створити стиль. Яскравий приклад творчість видатного сучасного українського художника Івана Марчука, який створив власний стиль у станковому мистецтві «пльонтанізм». Таку назву митець жартома дав своєму стилю — від слів «плести», «пльонтати»: картини ніби створені з клубочків чудернацьких ниток). Авторська техніка передачі зображення — пльонтанізм (від діалектизму «пльонтати» — плести, заплітати, переплітати): нанесення фарби тонкими кольоровими лініями, їх переплетення під різними кутами, чим досягається ефект об'ємності й світіння. Таке зображення, балансуючи на межі рукотворного і технологічного, через складність філігранного виконання і трудомісткість практично не підлягає повторенню.

З іншого боку термін «стилізація» – у мистецтві й літературі застосовують як свідоме наслідування формальних прикмет якогось стилю. Творчий метод стилізації має на увазі запозичення історичних, національних, сюжетних мотивів або художніх прийомів із уже наявного культурного досвіду, їх творче переосмислення і образну передачу сучасними художніми засобами. Вся історія мистецтва є історією художніх стилів. Стиль – найбільш загальна категорія художнього мислення, що охоплює цілі історичні періоди.

1.2 Трансформація

Трансформація – перетворення, зміна, перевтілення реальної форми в геометризовану, спрощену. Трансформація  —  це  прийом  художнього  перевтілен­ня  реальної  форми  предмета  в  геометричну,  стилізовану форму,  зміна  її  конструкції, пропорцій. 

Трансформацію визначають як зміну, перетворення природних форм, їх вигляду і властивостей. При трансформації форми використовують гіперболізацію – збільшення або зменшення розмірів окремих елементів, витягування, заокруглення, кутастість. Трансформація може відбуватись завдяки зміні абрису предмета, перетворенні об’ємної форми в площинну, додаванням деталей, насиченню форми орнаментом, спрощення або ускладнення конструкції, виділенні силуету, переробку форми в несподіваному ракурсі, зміні реального кольору і т. п. В результаті цього образотворчий мотив може набувати символічності, орнаментальності[4, с.264].

Трансформацію форми з її подальшим декоруванням ви­користовують у багатьох видах образотворчого мистецтва, але  найбільше  —  в  художніх  ремеслах.  Народні  майстри втілюють  фантастичні  образи  химерних  істот  і  чудо-звірів у декоративних розписах, витинанках, керамічних фігурках, тощо.

Звичайно при роботі над формою, як правило застосовують і трансформацію і стилізацію, оскільки один прийом доповнює інший і працює на розвиток основної пластичної будови ідеї, теми. Інколи ці два поняття ототожнюють.

1.3 Інтерпретація

Інтерпретація – творче розкриття образу, внесення в твір чогось індивідуального, своєрідного почерку.

Інтерпретація – творче виконання твору, що ґрунтується на самостійному тлумаченні виконання. Інтерпретувати означає створювати художній твір із властивою йому манерою виконання і своєрідним розкриттям художнього образу [1,с.55]. А також створювати самостійний твір, трансформуючи заданий мотив.

Стилізація, інтерпретація, імпровізація вбирають в себе:

1. Свідоме порушення  просторової перспективи і окремих елементів, довільної зміни розмірів предметів, створення нових співвідношень між ними.
2. Повну відмову від об’ємно-просторових форм і перехід на умовне, аплікативне їх трактування;
3. Довільну зміну кольорових співвідношень.

Важливу роль у творчому процесі відіграє фантазія митця.

 

2. Застосування прийомів стилізації, трансформації, інтерпретації на уроках композиції з використанням різних технік образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва.

Моя методика викладання композиції з використанням прийомів стилізації, трансформації, інтерпретації пов’язана з використанням у процесі навчання різних технік образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва у різних жанрах: натюрморті, архітектурному пейзажі, анімалістичному та сюжетній композиції.

Засвоєння учнями простих прийомів стилізації реалістичних форм починається з першого класу на уроках рисунку, живопису, композиції, скульптури. Є ряд завдань  на лінію, пляму, силует, створення рапортного орнаменту на основі рослинних форм, силуетні на рівновагу площини, створення образу тварини за допомогою трьох тонів одного кольору, фактурне вирішення натюрморту, керамічний рельєф і т. п.

Перед викладачем стоїть задача навчити учнів спостерігати за предметами та явищами, що нас оточують, аналізуючи внутрішню конструкцію, стан, для того, щоб змогти трансформувати, спростити, створити новий, авторський зразок [4, с.81]. А також розвинути в учнях художньо-творчі здібності, уяву, фантазію, бажання творити і любити сам процес творчості.

Використання в роботі над композицією різних технік і матеріалів для створення образу дуже дієвий спосіб, щоб навчити учнів стилізувати форму. Тут сам матеріал диктує засоби виразності.

Одними із найдоступніших технік є аплікація і витинанка. Витинанка – це орнаментальні чи сюжетні композиції, ажурно вирізані з білого або кольорового паперу. Адже папір, білий чи кольоровий уже має ознаки декоративності. Перед учнями стоїть задача реалізувати свій задум завдяки спрощенню тональних та колірних співвідношень. Іноді зведення їх до двох, трьох тонів, а це уже і є однією з умов стилізації. Спрощення і відмова від об’ємної форми елементів композиції, шляхом переходу на умовну, площинну, аплікативну трактовку. В аплікації основними засобами виразності стають пляма і колір, у витинанці пляма, колір і лінія.

Застосування таких технік, як вітраж, мозаїка де у  дитячий роботі зображення силуетними плямами може бути розбите на окремі площини, силуети окремих предметів можуть перетинатись між собою, утворюючи нові силуетні форми. Силуетна композиція може бути як монохромною, так і різнокольоровою. Також слід звернути увагу на цей прийом під час створення ескізів для  контурного (холодного) батику, різних площинних панно.

Умовне відтворення об’єму предметів мінімальними виражальними засобами. Інший варіант – це спрощене зображення світла і тіні. Для цього потрібно зуміти художньо, пластично передати межу між темним та світлим, знайти пропорційне співвідношення між масами різних по світлоті плям. За тематикою це може бути декоративний натюрморт, пейзаж. При цьому слід уникати натуралістичного копіювання, механічного змальовування предметів. Колір також краще використовувати умовний, в певній кольоровій гармонії, можливо, навіть незвичній. Це більш складний прийом стилізації, де вже потрібно вміння бачити світло та тінь на предметі.

Графічний і декоративний натюрморт. Наступний варіант – це умовне розділення форми предмету на окремі частини. В кольоровому рішенні використовується декілька ступенів світлоти різних відтінків одного або гармонійне поєднання різних кольорів. Зазвичай це більш складна, а часом і багатопланова декоративна композиція.

Композиція 2-го класу. Наступне – це умовна передача об’ємності предметів з використанням меж між різними за кольором і тоном стилізованими площинами, знайденими учнем або художником. Цей прийом дає більш широкий простір для виявлення творчих  здібностей в створенні кольорової гармонії однорідних, однорідно-контрастних або контрастних та доповнюючих кольорів.

Трансформація. Декоративний і графічний натюрморт. Стилізований натюрморт. Звичайні побутові речі, об'єднані в композицію, набувають символічного смислу, викликають образні асоціації. Об'єкти композиції можуть бути зображені натуралістично (з передачею обсягу, властивостей матеріалів, тінями і перспективою) або умовно графічним контуром і заливкою на площині, але в будь-якому випадку дуже важлива загальна форма і ритм художнього твору.

Інтерпретація. А також створювати самостійний твір, трансформуючи заданий мотив. Завдання за мотивами творчості Грена.

3. Стилізація та інтерпретація образу людини в сюжетно-тематичній композиції.

Але складніше навчити учнів застосовувати ці навички в процесі роботи над сюжетно-тематичною композицією, де основним композиційним елементом виступає образ людини. Найбільш складним об’єктом стилізації є людина. Потрібно пам’ятати, що образ людини має бути завжди впізнаваним, узагальнення форми може здійснюватись до певних меж.

Зображальні засоби кожного виду образотворчого мистецтва  мають свою специфіку,  проявляються  по-різному, залежно від того, які матеріали використовуються.  Разом вони складають образотворчу мову, основи якої повинен знати і практично застосовувати кожен художник. Цілісність  композиції  залежить  від  підпорядковано­сті  другорядного  головному,  поєднання  компонентів сюжету  в  єдине  ціле.  Усі  деталі  композиції  мають  бути взаємопов'язані й допомагати розкривати творчий задум

художника та підсилювати головну ідею твору.

 Стилізована композиція будується за тими ж законами і правилами, як і будь яка інша. При створенні стилізованої композиції художник відмовляється від другорядних рис і незначних характеристик і створює узагальнений образ.

Все спрямовано на досягнення виразності і цілісності художнього твору. Пошук оригінального композиційного рішення, використання потрібних засобів виразності складає основу композиції. Процес творіння, змушує працювати у раніш не використаних областях уяви. Пошук, створення ескізів майбутнього стилізованого образу виявляє індивідуальні особливості, вподобання учня, формує власний погляд на художні твори.

 Стилізована композиція як правило, це фронтальна композиція складена з площинних елементів, у якій відсутні просторові зв'язки, що існують в реальному світі (тіні, перспектива і т. ін.). Тобто, предмети зіставляються на площині один з одним і з фоном. Стилізоване рішення вимагає передачі характерних ознак об'єкта необхідних для створення образу. Учень самостійно вирішує які якості форми він хоче підкреслити: пластику, цікаве колірне рішення або фактуру.

 У стилізованих композиціях застосовують основний принцип — об'єднання в одній структурі явищ, які відбуваються в різних просторах і в різний час. Тут можна одночасно використати і силует, і лінію, і світлотіньові ефекти. Узагальнення форми може існувати поряд з деталізацією зображення. Такі контрастні зіставлення підсилюють виразність образів.

 

 

 

Завдання при створенні стилізованої композиції полягає в наступному:

1. Знайти образне вирішення теми, сюжету, використовуючи прийоми стилізації, інтерпретації:

1.        повна або часткова відмова від об’ємно-реалістичних форм, перехід на аплікативне їх трактування;

2) свідоме порушення просторової перспективи і пропорційних  співвідношень компонентів композиції, створення нових співвідношень між ними;

3)при створенні стилізованого образу  спрямувати увагу на його  узагальнення з рисами умовності, орнаментальності;

4) зміну кольорових співвідношень.

2. Вибір техніки виконання.
3. Визначати характер побудови композиції залежно від задуму. Виконання ескізу. (використовуючи при цьому закони, правила  і прийоми побудови композиції: статичність і спокій, ритми і динаміку, зіставлен­ня великого й малого, симетрію чи асиметрію, нюанс, акцент, контрасти: величин, кольору, тону і т. ін.):

1) виділення головного, композиційного центру ;

2) організація площини картини навколо композиційного центру.

4. Вибір формату і розміру.
5. Колористичне або тональне рішення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ:

Ми розглянули ряд теоретичних питань необхідних учням для розуміння перевтілення реалістичних форм у спрощенні, декоративні, умовні.

На прикладах творчості сучасних художників розглянули як за допомогою засобів стилізації, трансформації, інтерпретації створюються тематичні композиції.

 Зрозуміли, що основна відмінна риса спрощеного, стилізованого зображення від реалістичного полягає в тому, що форма предмета, його колір зображуються без урахування світла і тіні, не має просторовості, використовується умовне пластичне, кольорове та графічне рішення.  Знання законів і правил побудови твору, уміння застосовувати їх на практиці є основою для успішного творчого зростання учнів художньої школи. За допомогою ряду завдань, розглянутих у доповіді, учні розвивають художньо-творчу компетентність – як спроможність генерувати ідеї, фантазувати з метою самостійного створення оригінальних художніх образів; здатність застосовувати набутий досвід зображувальної діяльності.

Можемо зробити висновок, що завдання вчителя мистецької школи – навчити й виховувати і по-новому, розуміючи, приймаючи та творчо застосовуючи нові принципи освіти нового покоління, а саме розвивати власну художньо-творчу компетентність, що стає міцним підгрунтям для досягнення вершин художньо-педагогічного професіоналізму.

 

 

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

 

1. Дідик Н. Я. Основи композиції: Навчальний посібник. Ужгород: ТОВ «Видавництво «Мистецька лінія», 2009. – 64 с.: іл.
2. Полякова А. І., Божко М. К. Образотворче мистецтво. Харків, 2002. 118 с.
3. Мистецтво України. 1991-2003: (Альбом) / Упоряд. Т. Придатко, З. Чегусова. – Київ: Мистецтво, 2003. - 416 с.: іл. - Укр., англ.
4. Роль станкової, декоративної композиції та дизайну у формуванні поліхудожньої компетентності учнів. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. Херсон, 2018, випуск 4.
5. Стилизация как средство создания выразительности произведения URL: http://stadbooks.net/664780/kulturologiya/stilizatsiya_sredstvo_sozdaniya_ vyrazitelnosti_proizvedeniya (дата звернення: 10.02.2019).