Доповідь "Психологічні механізми прийняття рішень"

Про матеріал

Люди це не машини, у них є свої індивідуальні звички і вподобання, є емоції і бажання, і все це впливає на прийняття рішень, складає психологію прийняття рішень. Прийняття рішень - це процес аналізу інформації, результатом якого є рішення будь-яких завдання; інтегральний, багатоетапний процес регуляції діяльності, спрямованої на вибір найкращого варіанту подолання проблемної ситуації.

Перегляд файлу

Психологічні механізми прийняття рішень

Рішення - вольовий акт, внесення визначеності.

Приймати рішення - робити вибір однієї з альтернатив.

Прийняття рішень - це процес аналізу інформації, результатом якого є рішення будь-яких завдання; інтегральний, багатоетапний процес регуляції діяльності, спрямованої на вибір найкращого варіанту подолання проблемної ситуаці

Люди це не машини, у них є свої індивідуальні звички і вподобання, є емоції і бажання, і все це впливає на прийняття рішень, складає психологію прийняття рішень.

Фактори, що впливають на стиль прийняття рішень

На прийняття рішень впливають різні особистісні чинники:

раціональність - вимагає схильності людини до ретельного аналізу, розрахунку наслідків своїх подальших дій; є когнітивною характеристикою особистості, що зумовлює пріоритетні стратегії пошуку та вибору альтернатив, а саме прагнення особистості до максимального збору інформації, що допомагає збільшити рівень безпеки в процесі ухвалення багатоетапних рішень.

готовність до ризику - передбачає налаштованість на апробацію різних шляхів досягнення мети та активні дії в ситуації недостатньої кількості інформації,

інтуїтивність - що актуалізується в результаті отримання несвідомої інформації, пов'язаної з попереднім досвідом людини,

внутрішня мотивація - причини, що спонукають людину до певної активності, не пов'язані із зовнішніми чинниками, а зумовлені насамперед зацікавленістю, цінністю для людини самого процесу діяльності,

схильність до ризику – особистісна якість індивіда, пов'язана з такими рисами характеру, як потяг до незалежності, бажання домінувати, імпульсивність, прагнення досягти успіху.

Д. Каннеман розглядав дві системи прийняття рішень:

перша передбачає активізацію

асоціативних

когнітивних процесів, що відбувається поза

контролем свідомості, тобто уособлює в собі

інтуїтивні рішення

Раціональність та інтуїтивність утворюють єдиний континуум інтелектуально-емоційного простору особистості, що наголошує на важливості комбінації логічного та інтуїтивного мислення для ухвалення найбільш продуктивних рішень.

Теорія максимізації корисності (Дж. фон Неймана), згідно з якою рішення приймаються задля отримання максимально можливих переваг. Теорія максимізації очікуваної корисності наголошує, що людина в ситуації вибору спрямована на прийняття найбільш вигідного для себе варіанту рішення.

Концепція обмеженої оптимальності, що передбачає вибір найкращого варіанту дій в контексті наявності певного комплексу обмежень (S. Zilberstein, 1998).

Теорія обмеженої раціональності, у межах якої прийняття рішень відбувається шляхом знаходження альтернативи, що задовільняє певну кількість необхідних критеріїв.

В контексті раціоналістичної парадигми особлива увага приділяється конструюванню моделей, що зумовлюють складні вибори у випадку наявності суперечливих цілей; аналізу чинників, що визначають вибір необхідної інформації та певних мисленнєвих операцій для оптимального прийняття рішення.

На етапі "контроль та оцінка ефективності подолання" результати діяльності аналізуються з точки зору їх ефективності, реалізованості визначених цілей, що сприяє накопиченню досвіду прийняття рішень, підвищенню рівня їх продуктивності.

Таким чином, вирішення проблеми сприймається як надання переваги одній із запропонованих альтернатив в результаті їх В стресовій ситуації суб'єкт під час прийняття рішення керується:

1) обізнаністю щодо серйозних ризиків та пов'язаними з ними альтернативами;

2) надією знайти кращу альтернативу;

3)вірою в те, що той, хто ризикує, має у своєму розпорядженні достатню кількість часу для пошуку та оцінки альтернатив.

Якщо в момент прийняття рішення, суб’єкт знаходиться в ситуації стресу, у його свідомості відбувається конфлікт між емоціями та мотивами: пильність, яка виступає основною обмежувальною силою в діяльності людини, вступає у протиріччя з потребою в пізнанні й толерантністю до невизначеності