![]() |
Рішення - вольовий акт, внесення визначеності.
Приймати рішення - робити вибір однієї з альтернатив.
![]() |
Люди це не машини, у них є свої індивідуальні звички і вподобання, є емоції і бажання, і все це впливає на прийняття рішень, складає психологію прийняття рішень.
Фактори, що впливають на стиль прийняття рішень
![]() |
На прийняття рішень впливають різні особистісні чинники:
раціональність - вимагає схильності людини до ретельного аналізу, розрахунку наслідків своїх подальших дій; є когнітивною характеристикою особистості, що зумовлює пріоритетні стратегії пошуку та вибору альтернатив, а саме прагнення особистості до максимального збору інформації, що допомагає збільшити рівень безпеки в процесі ухвалення багатоетапних рішень.
готовність до ризику - передбачає налаштованість на апробацію різних шляхів досягнення мети та активні дії в ситуації недостатньої кількості інформації,
інтуїтивність - що актуалізується в результаті отримання несвідомої інформації, пов'язаної з попереднім досвідом людини,
внутрішня мотивація - причини, що спонукають людину до певної активності, не пов'язані із зовнішніми чинниками, а зумовлені насамперед зацікавленістю, цінністю для людини самого процесу діяльності,
схильність до ризику – особистісна якість індивіда, пов'язана з такими рисами характеру, як потяг до незалежності, бажання домінувати, імпульсивність, прагнення досягти успіху.
Д. Каннеман розглядав дві системи прийняття рішень:
перша передбачає активізацію
асоціативних
когнітивних процесів, що відбувається поза
контролем свідомості, тобто уособлює в собі
інтуїтивні рішення
Раціональність та інтуїтивність утворюють єдиний континуум інтелектуально-емоційного простору особистості, що наголошує на важливості комбінації логічного та інтуїтивного мислення для ухвалення найбільш продуктивних рішень.
Теорія максимізації корисності (Дж. фон Неймана), згідно з якою рішення приймаються задля отримання максимально можливих переваг. Теорія максимізації очікуваної корисності наголошує, що людина в ситуації вибору спрямована на прийняття найбільш вигідного для себе варіанту рішення.
Концепція обмеженої оптимальності, що передбачає вибір найкращого варіанту дій в контексті наявності певного комплексу обмежень (S. Zilberstein, 1998).
Теорія обмеженої раціональності, у межах якої прийняття рішень відбувається шляхом знаходження альтернативи, що задовільняє певну кількість необхідних критеріїв.
В контексті раціоналістичної парадигми особлива увага приділяється конструюванню моделей, що зумовлюють складні вибори у випадку наявності суперечливих цілей; аналізу чинників, що визначають вибір необхідної інформації та певних мисленнєвих операцій для оптимального прийняття рішення.
![]() |
||
![]() |
Таким чином, вирішення проблеми сприймається як надання переваги одній із запропонованих альтернатив в результаті їх В стресовій ситуації суб'єкт під час прийняття рішення керується:
1) обізнаністю щодо серйозних ризиків та пов'язаними з ними альтернативами;
2) надією знайти кращу альтернативу;
3)вірою в те, що той, хто ризикує, має у своєму розпорядженні достатню кількість часу для пошуку та оцінки альтернатив.
Якщо в момент прийняття рішення, суб’єкт знаходиться в ситуації стресу, у його свідомості відбувається конфлікт між емоціями та мотивами: пильність, яка виступає основною обмежувальною силою в діяльності людини, вступає у протиріччя з потребою в пізнанні й толерантністю до невизначеності
Джерела:
Психологічний механізм
РІШЕНЬ: РАЦІОНАЛЬНІСТЬ ЧИ ІНТУІЦІЯ. URL:.
https://snku.krok.edu.ua/index.php/vcheni-zapiski-universitetukrok/article/view/551
Вплив психологічних механізмів на прийняття рішень. URL:
https://studfile.net/preview/9842506/page:8/
ПСИХОЛОГІЧНА СИСТЕМА ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ У ПРОФЕСІЙНІЙ
ДІЯЛЬНОСТІ. URL:
http://dspace.pdpu.edu.ua/bitstream/123456789/14230/1/Zavalenko.pdf
.