ДОПОВІДЬ НА ТЕМУ:

"ЗОВНІШНЯ КОМУНІКАЦІЯ

ОРГАНІЗАЦІЇ"

Спілкування – це складний багатоплановий процес установлення та розвитку контактів між людьми, який породжується потребами спільної діяльності та включає в себе обмін інформацією, розробку стратегій взаємодії, сприйняття та розуміння іншої людини. інформація не тільки передається, але й зазнає якісні та кількісні перетворення, приймається та інтерпретується різними людьми по-різному відповідно до їх мотивації, досвіду та інших властивостей психіки.

 Інтерактивний бік спілкування пов’язаний з організацією спільної діяльності людей, їх взаємодії (інтеракції). У процесі групової діяльності люди вступають у нескінченну кількість різних взаємодій.

 Перцептивний бік спілкування – сприйняття та оцінка людьми соціальних об’єктів (інших людей, самих себе, груп, інших соціальних спільнот). Важливим елементом спілкування є взаєморозуміння людей та усвідомлення себе через іншу людину.

Під комунікацією розуміється обмін ідеями, думками і інформацією в усному і письмовому вигляді за допомогою символів або дій. При цьому, інформація яка передається повинна бути значуща для учасників комунікацій.

Комунікації – це складний процес, який складається із взаємопов’язаних дій, обмін інформацією між людьми.

Мета комунікації – добитися від сторони точного розуміння відправленого повідомлення, що робиться.

Основними етапами комунікативного процесу є:

Комунікації між організацією та її зовнішнім середовищем: постачальниками, споживачами, конкурентами, державними установами, фінансовими установами тощо. Для здійснення такого виду комунікацій організації використовують такі засоби: обговорення, збори, ділові наради, телефонні переговори, службові записки, відеоматеріали, звіти тощо.

Міжрівневі комунікації в організаціях – так звані вертикальні комунікації, які можуть здійснюватись як зверху вниз, так і знизу догори.

Комунікації між різними підрозділами організації – так звані горизонтальні комунікації, необхідні для координації завдань і дій між різними підрозділами.

Комунікації між керівником і підлеглим колективом. У даному випадку мається на увазі організація ефективного обміну інформацією між керівником та всією групою (організацією) в цілому.

Неформальні комунікації – засновані на неформальних відносинах. Основною інформацією тут є чутки.

Міжособисті комунікації – це обмін діловою інформацією, зазвичай між двома людьми.

Зовнішня комунікація — це комунікація зі світом, що знаходиться за межами вашої організації, це комунікації між організацією і зовнішнім середовищем.

Завдання зовнішніх комунікацій — задовольнити інформаційні потреби організації, налагодити зв'язки з державними органами, громадськістю, постачальниками, клієнтами. За допомогою зовнішніх комунікацій формується і підтримується імідж компанії. Крім того, одним з основних завдань є встановлення взаємозв’язку із існуючими і потенційними споживачами.

Такий взаємозв’язок відбувається через маркетингові засоби:

реклама,

PR (зв’язок з громадськістю), звіти про діяльність компанії в пресі, імідж організації, участь у виставках,

а також через торгівельні організації

З метою налагодження і здійснення даного виду комунікацій більшість компаній створюють спеціальні відділи чи підрозділи, що сприяє налагодженню досить міцних відносин зі споживачами. За рахунок даних комунікацій організації також підтримують зв’язки з представниками державних і політичних структур, використовуючи лобі, підтримуючи різні політичні акції.

Зовнішні корпоративні комунікації включають в себе всі контакти організації з зовнішнім середовищем:

офіційні та бізнес-заходи

співпраця з громадськими та державними організаціями

участь в розробці та/або реалізації спонсорських, соціальних і благодійних програм і кампаній

комунікації між споживачами через відділ маркетингу комунікації з податковими органами; комунікації з органами влади;

 комунікації в результаті пошуку постачальників тощо.

Від того, наскільки грамотно вони збудовані, залежать: стан і стабільність позиції компанії на ринку, довгостроковість і міцність відносин з бізнес-партнерами, імідж і репутація організації, лояльність клієнтів і обізнаність про бренд, і т.д.

Зовнішні комунікації в основному відбуваються у двох напрямках – всередину фірми і поза її межі.

Мета перших – отримати якомога повнішу і достовірнішу інформацію про середовище господарювання шляхом аналізу даних, опублікованих у засобах масової інформації та офіційних документах, через конфіденційні джерела, чутки тощо.

Мета других – повідомити споживачам, партнерам, конкурентам про стан справ в організації і сформувати у них позитивне сприйняття її діяльності.

Використані матеріали:

1.Лепейко Т. І. Організаційна поведінка : навчальний посібник / Т. І. Лепейко, С. В. Лукашев, О. М. Миронова. – Х. : Вид. ХНЕУ, 2013. – 156 с. (Укр. мов.)

2.Організаційна поведінка. Навчальний посібник для студентів денної    та заочної форм навчання    спеціальності „Менеджмент організацій” / Укладач: М. В. Матушкіна, – Старобільськ, 2016. – 200 с.

3.Види комунікації     в   організації. URL: http://oksanakorolovych.com/uk/vidi-komunikacii-v-organizacii

4.Організаційні комунікації.    URL. https://pidru4niki.com/1298010858987/menedzhment/organiza tsiyni_komunikatsiyi

5.Інформація і    комунікація    в менеджменті.     URL. http://sites.znu.edu.ua/bank/public_files/2011/09/7557_1295426 532_tema_5_nformats_ya_komun_kats_v_menedzhment_.pdf