доповіть на тему "Обдаровані діти"

Державний  навчальний  заклад

 

Бердичівське  вище  професійне  училище

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Обдаровані  діти:   виявлення,

навчання  і  розвиток.

 

ДОПОВІДЬ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Викладач математики

Чупринська Т.В.

 

 

 

2017р.

 

           Поняття про здібності людини розвивалося в зв’язку із загальним

 

   ходом розвитку людської думки і довго було предметом філософського

 

   розгляду. Лише в другій половині  XIX ст.. виникають і розгортаються

 

   емпіричні дослідження здібностей людини. Однак, виникнувши в епоху

 

   капіталізму, вони служили в багатьох випадках інтересам пануючих

 

   класів суспільства й обґрунтовували теорію і практику експлуатації

 

   трудящих.

 

          Здібності людини не дані безпосередньо і її самоспостереженнях чи

 

   переживаннях. Ми лише опосередковано довідуємося про них,

 

   співвідносячи рівень оволодіння діяльністю однією людиною з рівнем її

 

   оволодіння іншими людьми. При цьому виявляється необхідною умовою

 

   виявлення здібностей аналіз умов життя людини, його навчання і

 

   виховання, а також його життєвого досвіду в оволодінні даною діяльністю

 

   У зв’язку з цим особливо важливого значення набуває проблема

 

   співвідношення в здібностях уродженого і придбаного, спадково

 

   закріпленого і сформованого в процесі індивідуального розвитку.

 

          У рішенні проблеми здібностей необхідно виходити з єдності людини

 

   й умов її життя. Здібність чи нездібність дитини потрібно розглядати не

 

   як носія прихованих таємничих можливостей, що протистоять

 

   середовищу, а як похідне від єдності індивіда й умов його життя і

 

   діяльності, різного впливу умов життя на різних етапах розвитку дитини.

 

          Коли говорять про здібності людини, то мають на увазі його

 

   можливості в тій чи інший діяльності. Ці можливості приводять як до

 

   значних успіхів в оволодінні діяльністю, так і до високих показників

   праці.

 

          За інших рівних умов (рівень підготовленості, знання, навички,

 

   уміння, витрачений час, розумові і фізичні зусилля)  здібна людина

 

   одержує максимальні результати в порівнянні з менш здібними людьми.

 

          Будь - яка діяльність складна і багатогранна. Вона висуває різні

 

   вимоги до психічних і фізичних сил людини. Якщо наявна система

 

   властивостей особистості відповідає цим вимогам, то людина здібна

 

   успішно і на високому рівні здійснювати діяльність. Якщо такої

 

   відповідності немає, то в індивіда виявляється нездібність до даного виду

 

   діяльності.

 

          Ось чому здібність не можна звести до однієї якої - небудь

 

   властивості (гарне почуття пропорції, музичний слух і т.п.). Вона завжди

 

   синтез властивостей людської особистості.

 

          Таким чином, здібність можна визначити як синтез властивостей

 

   людської особистості, що відповідає вимогам діяльності і забезпечує

 

   високих досягнень у ній.

 

            Здібностями називають такі психічні якості, завдяки яким людина

 

   порівняно легко здобуває знання, уміння і навички й успішно займається

 

   якою - небудь діяльністю.

 

          Здібність не зводиться до знань, умінь і навичок, хоча виявляються і

 

   розвиваються на їх основі. Тому треба бути дуже обережними і

 

   тактовними у визначенні здібностей учнів, щоб не прийняти слабке

 

   знання дитини за відсутність у неї здібностей.

 

          Підручник психології  К.К.Платонова дає наступне визначення

 

   поняттю «здібність»: Здібність - це сукупність таких властивостей

 

   особистості, які визначають успішність навчання якої - небудь

 

   діяльності й удосконалювання в ній.

 

          А.В.Петровський у своєму підручнику по загальній психології дав

 

   таке визначення  « здібності»: Здібність - це такі психологічні

 

   особливості людини, від яких залежить успішність набуття знань, умінь,

 

  навичок, але які самі до наявності цих знань, навичок і умінь не зводяться.

 

          Здібності - це можливість, а необхідний рівень майстерності в тій чи

 

   іншій справі - це дійсність. Музичні здібності, що виявилися у дитини, ні

 

   в якій мірі не  гарантією того, що дитина буде музикантом. Для того щоб

 

   це відбулося, необхідно спеціальне навчання, наполегливість, виявлена

 

   педагогом і дитиною, гарний стан здоров’я, наявність музичного

 

   інструменту, нот і багатьох інших умов, без яких здібності можуть

 

   стихнути, так і не розвившись.

 

          Здібності виявляються тільки в діяльності, і при тому тільки в такій

 

   діяльності, що не може здійснюватися без наявності цих здібностей.

 

          Не можна говорити про  здібності людини  малювання, якщо її не

 

   намагалися навчати малювати, якщо вона не набула ніяких навичок,

 

   необхідних для образотворчої діяльності. Тільки в процесі спеціального

 

   навчання малюнку і живопису може з’ясуватися, чи є у учня здібності.

 

          Здібності виявляються не в знаннях , уміннях і навичках, як таких, а в

 

   динаміці їх придбання, тобто в тому, наскільки за інших рівних умов

 

   швидко, глибоко, легко і міцно здійснюється процес оволодіння знаннями

 

   й уміннями, істотно важливими для даної діяльності. І саме тут

 

   виявляються ті розходження, які дають нам право говорити про здібності.

 

          Отже, здібності - це індивідуально  - психологічні особливості

 

    особистості,  які є умовами успішного здійснення даної діяльності і

 

   розходження, що виявляють, у динаміці оволодіння  необхідними для

 

   неї  знаннями, уміннями і навичками.

 

Робота  з  обдарованими  дітьми.

 

          Проблема виховання обдарованої дитини існує стільки скільки існує

 

   сама педагогіка. Природні нахили яскраво виявляються в іграх дітей.

 

   Можна замітити, що коли звичайній дитині запропонувати під час гри

 

   якусь іншу гру, то вона легко згодиться і забуде через декілька хвилин

 

  попередню гру. Обдарована ж дитина завжди впевнена, що робить

 

   важливу справу, схильна займатись нею регулярно, не дозволяє псувати

 

   наслідки своєї праці. В талановитої дитини відразу помітні тонка

 

   спостережливість, зосередженість, посидючість, вміння наполегливо

 

   переслідувати  поставлену мету, самостійність, незалежність у діяльності.

 

   Обдаровані діти, як правило мимоволі привертають до себе увагу.

 

          Сучасні дослідження проведені відомим психологом А.Барком,

 

   містять цікавий матеріал для доповнення рекомендацій батькам і

 

   педагогам з питань виховання обдарованої дитини. Не можна

 

   перетворювати життя людини в інструмент захоплення батьківських

 

   амбіцій, слід створювати всі умови для розвитку таланту. Потрібно

 

   тактовно, делікатно розвивати в дитини інтерес, навчати терпінню і

 

   заохочувати працювати старанно, завершувати почате.

 

          Обдарована дитина, як правило, сама заявляє про себе.

 

           Обдаровані люди приносять велику користь суспільству, державі,

 

   є її гордістю. Тому перед суспільством, державою, школою і сім’єю

 

   постає проблема навчання і виховання таких дітей.

 

           Одним з важливих напрямів діяльності вчителя є його робота з

 

    учнями, які мають особливі здібності.

 

           Існує кілька типів індивідуальної обдарованості: раціонально -

    мислительний   -  необхідний ученим, політикам, економістам;

 

   образно - художній  -  дизайнерам, конструкторам, художникам,

 

   письменникам; раціонально - образний   -   історикам, філософам,

 

   учителям; емоційно - почуттєвий  -  режисерам, літераторам. Щодо

 

   обдарованих учнів особливу увагу слід звернути на такі моменти:

 

   повне задоволення запитів найпідготовленіших дітей у поглибленому

 

   вивчені предметів; створення умов для задоволення їх різнобічних

 

   пізнавальних інтересів; забезпечення можливостей для широкого вияву

 

   елементів творчості в навчальній і позашкільній роботі; запобігати

 

   розвитку в них переоцінки своїх можливостей.

 

          Педагоги і батьки повинні керуватися твердженням 

 

   В.Сухомлинського про те, що у природі немає дитини безталанної, ні на

 

   що не здатної.

 

          Закон України «Про освіту» передбачає, що для розвитку здібностей,

 

   обдарувань і таланту створюються класи ( з поглибленим вивченням

 

   окремих предметів або початкової допрофесійної підготовки),

 

  спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї, колегіуми, а також різні типи

 

   навчально - виховних колективів, об’єднань. Найбільш обдарованим

 

   дітям держава надає підтримку і заохочує  ( стипендії, направлення на

 

   навчання і стажування до стажування до провідних вітчизняних і

 

    зарубіжних освітніх, культурних центрів).

 

 

          Проаналізувавши тему здібносте, можна зробити наступні висновки:

 

• Реалізація здібностей особистостей є вирішальним критерієм рівня

 

і розвитку суспільства. Проблема здібностей людини - одна з основних

 

теоретичних проблем психології і найважливіша практична проблема.

 

• Здібності існують тільки до відомої діяльності, і тому, поки неясно,

 

якою діяльністю буде займатися людина, не можна нічого сказати про

 

її здібності до цієї діяльності.

 

• Кожна людина індивідуальна і здібності відбивають її характер,

 

до чогось чи захопленість чимось. Але здібності залежать від бажання

 

постійних тренувань і удосконалення в якій - небудь області. І якщо в

 

людини немає бажання чи захопленості чимось, то здібності і цьому

 

випадку не можна розвивати.

 

     Не можна так само сказати, що кожна людина здібна до всього.

 

       Якщо в неї є сдібність до малювання, зовсім не обов’язково, що він має

 

       музичний слух.

 

           Займаючись розвитком своїх здібностей, людина повинна прагнути

 

     до того, щоб цей розвиток не був самоціллю. Головна задача в тому, щоб

 

     працювати над формуванням особистості, над формуванням її

 

     позитивних і, насамперед, моральних якостей.

 

         Здібності - це тільки одна сторона особистості, одна з її психічних

 

    властивостей.  Якщо талонавита людина морально хитка, то вона не

 

    може вважатися позитивною особистістю. Напроти, обдаровані люди

 

    що відрізняються високим  моральним рівнем, принциповістю,

 

    моральними почуттями і сильною волею, приносили і приносять

 

    величезну користь суспільству.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаної  літератури

 

     1. Голубєва Е.А. Здібності й індивідуальність. - М.: Прометей, 1993.

 

      2. Гоноболин Ф.Н.  Психологія - М: Освіта, 1993.

 

      3. Загальна психологія / за редакцією Петровського А.В. - М: Освіта.

 

      4. Пізнавальні процеси і здібності в навчанні / за редакцією Шабрикова

 

        В.Д. - М.: Освіта, 1990.

 

       5. Платонов К.К.  Проблема здібностей. М - .: Наука, 1972.

 

       6. Психологія : Підручник / Ю.Л.Трофімов, В.В.Рибалка, П.А.Гончарук

 

         та ін.. - К., 2000.

 

       7. Рибалка В.В.  Психологія розвитку творчої особистості. - К., 1996.