14 квітня о 18:00Вебінар: Як урізноманітнити вивчення французької мови в класі та дистанційно

Дослідницька робота на тему "Нетрадиційні народні методи лікування. Іпотерапія"

Про матеріал

Анотація

до дослідницької роботи на тему « Нетрадиційні методи лікування. Іпотерапія»

Останнім часом багато людей цікавляться нетрадиційними методами лікування, тобто без медикаментів. Я також зацікавилась нетрадиційною медициною і вирішила дослідити саме метод іпотерапію , назва якого походить від грецького «hippos» - кінь, отже лікувальна верхова їзда, або лікувальна фізкультура.

Актуальність цього лікувального методу в тому, що в наш нелегкий час з'явилось багато хвороб цивілізації та людей з вадами у здоров'ї через шкідливі звички, забруднену екологію та ін. Застосовуючи метод іпотерапії, хворі не лише лікуються, але й проходять реабілітаційний період після складних операцій, психічних розладів, травм, отриманих при народженні та ін.

Мета моєї дослідницької роботи: досконаліше вивчити метод іпотерапії та вплив спілкування з конем та природою на організм людини. Познайомитися з особливостями методу іпотерапії при лікуванні ДЦП у дітей, у реабілітаційний період для людей з обмеженими можливостями. Дізнатися про неймовірні факти зцілення конем, а також дослідити хвороби, при яких є протипоказання для застосування методу іпотерапії. Відвідати школу верхової їзди і особисто відчути і дослідити вплив коня на настрій, почуття, здоров'я людини. Зробити невеличкий екскурс в історичне минуле і дізнатись про роль коня в житті людини.

Для занять іпотерапією фізіотерапевти і інструктори з верхової їзди обирають коня для кожного хворого індивідуально: здорового, енергійного, врівноваженого, терплячого, бо тварини– всі різні, мають свій характер, своє біополе.

Потім з конем проводять навчальні тренінги на спеціальних майданчиках, комфортних та безпечних для тварин, бо кінь повинен довіряти інструктору, бути розслабленим і спокійним, щоб при подальшому спілкуванні з хворими міг передати свій настрій вершнику. Крок тварини повинен бути ритмічним, широким. Важливо щоб кінь зберігав рівновагу й був гнучким, бо при частковій паралізації людина всім тілом гармонійно повторює рухи коня, таким чином тренує і розігріває м'язи (температура тіла коня на 1,5-2 градуси вище, ніж у людини). Таким чином, спеціально змодульовані рухи коня надають лікувальний вплив на нервово- м'язові імпульси вершника.

Страшна трагедія - хвороба поліомієліт - спіткала колишню чемпіонку Данії по верховій їзді. Роками мужня жінка вела боротьбу зі своїми паралізованими ногами і руками, що ослабіли, а допоміг їй вилікуватись метод іпотерапія. Через дев'ять років вона знов стає призером на змаганнях по верховій їзді на Олімпійських іграх в Хельсінкі.
Цей подвиг надихнув тисячі хворих людей, і по всьому світу почали створюватися Центри лікувальної верхової їзди.

Перелік захворювань, по яких проводиться реабілітація за допомогою верхової їзди, не обмежений: порушення опорно-рухового апарату ; остеохондрози, радикуліти; сколіози 1 - 2 ступені; порушення розумового розвитку різної етимології; мовні порушення; психічні захворювання; серцево-судинні захворювання та ін.

Також рекомендують верхову їзду здоровим дорослим і дітям -- насамперед тим, хто багато часу проводить за комп'ютером або несе великі розумові навантаження.
Спілкування з конем і верхова їзда дозволяє зняти стрес і мінімізувати його наслідки, дає навантаження на всі м'язи тіла і підтримує вершника в хорошій формі.

Але існують і протипоказання для занять іпотерапією: гемофілія, епілепсія, алергія на кінську шерсть, ламкість кісток (остеопороз, остеомієліт), захворювання нирок.

На Україні існує багато шкіл верхової їзди: в Харкові, Запоріжжі, Одесі, Полтаві, Кремінній та в інших містах. Але не всі спеціалізуються саме на методі лікувальної верхової їзди. Бо для цього потрібні спеціальні породи коней, які навчені інструкторами лікувати людей.

Школу верхової їзди, кінний театр «Кремінна» заснував і очолює Борис Григорович Семиволос, в минулому вчитель фізичної культури в школі. Кажуть, що за любов до коней відповідає особливий ген, і якщо він є, то рано чи пізно тебе накриє хвилею, з-під якої не вибратись, ні продихнути… Саме тому Борис Григорович обрав не «залізних» коней високої марки, а 16 голів живих коней із села Червона Попівка, та яких! Тих, які вчать помічати все навколо: схід і захід сонця, росу на траві, неповторний світ, людей, які так само п'яніють від запаху сіна і радісного іржання в леваді; від дотику м'яких губ і дихаючої спини під сідлом, яка мчить тебе, обганяючи вітер…

І коли керівництво Кремінського стадіону «Олімп» запросило розмістити конюшню на їхній території, у лісі, навіть не вагався, говорить Борис Григорович, бо помічники, місцеві діти-школярі, відразу зібралися і підказали напрямок роботи кінної ферми. І тепер щодня ферму відвідують люди, в яких також прокинувся «ген любові» до коней. Хто напуває і годує коней, хто гонить тварин на пасовисько або купає в озері, хто рубає дрова, розпалює багаття і готує смачну їжу для всіх… Ввечері всі збираються за великий «сімейний» стіл вечеряти, а коней пригощають запашним сіном або свіжою травичкою, іноді дають хлібчик…

Проте, тут не тільки кремінські діти, але й з Лисичанська, Сєвєродонецька, Рубіжного, навіть зі Станиці Луганської та діти-переселенці з Первомайська, Луганська… Вони разом з дорослими проводять екскурсії, Дні відкритих дверей, індивідуальні та групові прогулянки верхи по лісу до цілющого озера, катають гостей, навіть презентували себе як кінний театр, на свято були запрошені почесні гості з обласної та районної адміністрації. Нещодавно у місті Кремінна відбувся культурно-просвітницький фестиваль «З країни в Україну», на якому найяскравішою подією стало захоплююче кінне театральне дійство. Присутні мали змогу побачити джигітовку, перегони, майстер-класи. Потім відбулася святкова кінна хода містом, з вершниками у національних та театральних костюмах.

Досліджуючи лікувальний метод іпотерапію мені також дуже захотілось побувати на кінній фермі «Кремінна», познайомитись та поспілкуватись з її мешканцями.

І от одного чудового зимового ранку разом з бабусею Валею і дідусем Михайлом ми вирушили в подорож до школи верхової їзди «Кремінна»! Для мене це був справжній сюрприз! Бо вдома всі рідні знали, що я зацікавилась кіньми, шукаю в Інтернеті та періодичних виданнях будь-який матеріал для своєї дослідницької роботи шкільної філії МАН. Але читати, дивитись світлини, на яких такі маленькі хворі діточки прогулюються на конях, або тендітні дівчата годують і виконують трюки на міцних, як кремінь, конях – це одне, а от самій відчути серцем радість від дотику до гривастих створінь, коли не можеш від них відійти і навіть не розумієш що з тобою відбувається, бо по тілу ідуть теплі, приємні імпульси відчуття насолоди від чистоти, сили і водночас ніжності … Біля кобилиць, були маленькі лошата, які смакували тепле молоко своєї мами, а потім обережно підходили до нас і з цікавістю розглядали мене, бо пригощала їх запашним хлібчиком, за рекомендаціями інструктора, мовляв, щоб і коні тебе любили, бо вони дуже розумні створіння і відчувають з якою душею і намірами прийшли до них люди…

Сподіваюсь, що влітку здійсниться моя мрія і я обов'язково знову відвідаю своїх чотириногих друзів і зможу прогулятись верхи разом з інструктором та групою дітей до чудового лісового озера та знову отримати незабутні враження від спілкування з чарівною природою та кіньми…

При дослідженні методу іпотерапії також багато нового і цікавого дізналась про породи коней та їх особливості.

Розглянувши матеріал з історії культури зрозуміла, що кінь завжди сприймався як міфічна істота, обдарована особливою надзвичайною силою. Казкові Сивки-бурки - хитрі, спритні, сміливі, завжди виявляються помічниками і рятівниками свого господаря. Образ коня втілено в мистецтві, народному фольклорі, побуті, як обрядова, культова тварина.

Кінь також є символом сили, краси і любові. Прославлено коня і в українських народних піснях.

Свій виступ хочеться завершити українською народною піснею «Ой, чий то кінь стоїть…»

(Музика, пісня з презентації)

Перегляд файлу

 

                                                           Анотація

до дослідницької роботи на тему « Нетрадиційні методи лікування. Іпотерапія»

     Останнім часом багато людей цікавляться нетрадиційними методами лікування, тобто без медикаментів. Я також зацікавилась нетрадиційною медициною і вирішила дослідити саме метод іпотерапію , назва якого походить від грецького «hippos» - кінь, отже лікувальна верхова їзда, або лікувальна  фізкультура.

     Актуальність цього лікувального методу в тому, що в наш нелегкий час з’явилось багато хвороб цивілізації та людей з вадами у здоров’ї через шкідливі звички, забруднену екологію та ін. Застосовуючи метод іпотерапії, хворі не лише лікуються, але й проходять реабілітаційний період після складних операцій, психічних розладів, травм, отриманих при народженні та ін.

Мета моєї дослідницької роботи: досконаліше вивчити метод іпотерапії та вплив спілкування з конем та природою на організм людини. Познайомитися з особливостями методу іпотерапії при лікуванні ДЦП у дітей, у реабілітаційний період для людей з обмеженими можливостями. Дізнатися про неймовірні факти зцілення конем, а також дослідити хвороби, при яких є протипоказання для застосування методу іпотерапії. Відвідати школу верхової їзди і особисто відчути і дослідити вплив коня на настрій, почуття, здоров’я людини. Зробити невеличкий екскурс в історичне минуле і дізнатись про роль коня в житті людини.

      Для занять іпотерапією фізіотерапевти і інструктори з верхової їзди обирають коня для кожного хворого індивідуально: здорового, енергійного, врівноваженого, терплячого, бо тварини– всі різні, мають свій характер, своє біополе.            

        Потім з конем проводять навчальні тренінги на спеціальних майданчиках, комфортних та безпечних для тварин, бо кінь повинен довіряти інструктору,  бути розслабленим і спокійним, щоб при подальшому спілкуванні з хворими міг передати свій настрій вершнику. Крок тварини повинен бути ритмічним, широким. Важливо щоб кінь зберігав рівновагу й був гнучким, бо при частковій паралізації людина всім тілом гармонійно повторює рухи коня, таким чином тренує і розігріває м’язи (температура тіла коня на 1,5-2 градуси вище, ніж у людини). Таким чином, спеціально змодульовані рухи коня надають лікувальний вплив на нервово- м’язові імпульси вершника.

     Страшна трагедія - хвороба поліомієліт - спіткала колишню чемпіонку Данії по верховій їзді. Роками мужня жінка вела боротьбу зі своїми паралізованими ногами і руками, що ослабіли, а допоміг їй вилікуватись метод іпотерапія.  Через дев'ять років вона знов стає призером на змаганнях по верховій їзді на Олімпійських іграх в Хельсінкі.
Цей подвиг надихнув тисячі хворих людей, і по всьому світу почали створюватися Центри лікувальної верхової їзди.

Перелік захворювань, по яких проводиться реабілітація за допомогою верхової їзди, не обмежений:   порушення опорно-рухового апарату ;   остеохондрози, радикуліти; сколіози 1 - 2 ступені;  порушення розумового розвитку різної етимології; мовні порушення;  психічні захворювання;  серцево-судинні захворювання та ін.

Також  рекомендують верхову їзду здоровим дорослим і дітям -- насамперед тим, хто багато часу проводить за комп'ютером або несе великі розумові навантаження.  
Спілкування з конем і верхова їзда дозволяє зняти стрес і мінімізувати його наслідки, дає навантаження на всі м'язи тіла і підтримує вершника в хорошій формі.

    Але існують і протипоказання для занять іпотерапією:  гемофілія, епілепсія, алергія на кінську шерсть, ламкість кісток (остеопороз, остеомієліт), захворювання нирок.

    На Україні  існує багато шкіл верхової їзди: в Харкові, Запоріжжі, Одесі, Полтаві, Кремінній та в інших містах. Але не всі спеціалізуються саме на методі лікувальної верхової їзди. Бо для цього потрібні спеціальні породи коней, які навчені інструкторами лікувати людей.   

          Школу верхової їзди, кінний театр «Кремінна»  заснував і очолює Борис Григорович Семиволос, в минулому вчитель фізичної культури в школі. Кажуть, що за любов до коней відповідає особливий ген, і якщо він є, то рано чи пізно тебе накриє хвилею, з-під якої не вибратись, ні продихнути… Саме тому Борис Григорович обрав не «залізних» коней високої марки, а 16 голів живих коней із села Червона Попівка, та яких! Тих, які вчать помічати все навколо: схід і захід сонця, росу на траві, неповторний світ, людей, які так само п’яніють від запаху сіна і радісного іржання в леваді; від дотику м’яких губ і дихаючої спини під сідлом, яка мчить тебе, обганяючи вітер…

     І коли керівництво Кремінського стадіону «Олімп» запросило розмістити конюшню на їхній території, у лісі, навіть не вагався, говорить Борис Григорович, бо помічники, місцеві діти-школярі, відразу зібралися і підказали напрямок роботи кінної ферми. І тепер щодня ферму відвідують люди, в яких також прокинувся «ген любові» до коней. Хто напуває і годує коней, хто гонить тварин на пасовисько або купає в озері, хто рубає дрова, розпалює багаття і готує смачну їжу для всіх… Ввечері всі збираються за великий «сімейний» стіл вечеряти, а коней пригощають запашним сіном або свіжою травичкою, іноді дають хлібчик…

   Проте, тут не тільки кремінські діти, але й з Лисичанська, Сєвєродонецька, Рубіжного, навіть зі Станиці Луганської та діти-переселенці з Первомайська, Луганська… Вони разом з дорослими проводять екскурсії, Дні відкритих дверей, індивідуальні та групові прогулянки верхи по лісу до цілющого озера, катають гостей, навіть презентували себе як кінний театр, на свято були запрошені почесні гості з обласної та районної  адміністрації. Нещодавно у місті Кремінна відбувся культурно-просвітницький фестиваль «З країни в Україну», на якому найяскравішою подією стало захоплююче кінне театральне дійство. Присутні мали змогу побачити джигітовку, перегони, майстер-класи. Потім відбулася святкова кінна хода містом, з вершниками у національних та театральних костюмах.

          Досліджуючи лікувальний метод іпотерапію мені також дуже захотілось побувати на кінній фермі «Кремінна», познайомитись та поспілкуватись з її мешканцями.

     І от одного чудового зимового ранку разом з бабусею Валею і дідусем Михайлом ми вирушили  в подорож до школи верхової їзди «Кремінна»! Для мене це був справжній сюрприз! Бо вдома всі рідні знали, що я зацікавилась кіньми, шукаю в Інтернеті та періодичних виданнях будь-який матеріал для своєї дослідницької роботи шкільної філії МАН. Але читати, дивитись світлини, на яких такі маленькі хворі діточки прогулюються на конях, або тендітні дівчата годують і виконують трюки на міцних, як кремінь, конях – це одне, а от самій відчути серцем радість від дотику до гривастих створінь, коли не можеш від них відійти і навіть не розумієш що з тобою відбувається, бо по тілу ідуть теплі, приємні імпульси відчуття насолоди від чистоти, сили і водночас ніжності … Біля кобилиць,  були маленькі лошата, які смакували тепле молоко своєї мами, а потім обережно підходили до нас і з цікавістю розглядали мене, бо пригощала їх запашним хлібчиком, за рекомендаціями інструктора, мовляв, щоб і коні тебе любили, бо вони дуже розумні створіння і відчувають з якою душею і намірами прийшли до них люди…

      Сподіваюсь, що влітку здійсниться моя мрія і я обов’язково знову відвідаю своїх чотириногих друзів і зможу прогулятись верхи разом з інструктором та групою дітей до чудового лісового озера та знову отримати незабутні враження від спілкування з чарівною природою та кіньми…

       При дослідженні методу іпотерапії також багато нового і цікавого дізналась про породи коней та їх особливості.

       Розглянувши матеріал з  історії культури зрозуміла, що кінь завжди сприймався як міфічна істота, обдарована особливою надзвичайною силою. Казкові Сивки-бурки - хитрі, спритні, сміливі, завжди виявляються помічниками і рятівниками свого господаря. Образ коня втілено в мистецтві, народному фольклорі, побуті, як обрядова, культова тварина.

    Кінь також є символом сили, краси і любові. Прославлено коня і в українських народних піснях.

       Свій виступ хочеться завершити українською народною піснею «Ой, чий то кінь стоїть…»

     (Музика, пісня з презентації)

 

 

Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки  Луганської облдержадміністрації

Луганська обласна мала академія наук учнівської молоді

Бараниківська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів
Кремінського району  Луганської області

 

                                                           Відділення: природниче

Секція: основи здоров’я

Нетрадиційні методи лікування.
Іпотерапія

 

               Роботу виконала

               Козак Єлизавета Олегівна,
                учениця 9 класу 
                Бараниківської ЗОШ

 

               Науковий керівник

               Бірюченська Тетяна Михайлівна,

               вчитель основ здоров’я
               Бараниківської ЗОШ

                                                    с. Бараниківка  2018 рік

ВСТУП

І. Історія появи унікального лікувального методу іпотерапія                                      7

   1.1 Виникнення методу і терміну «іпотерапія».                                                          9

   1.2. Неймовірні факти зцілення конем.                                                                       10

ІІ. Призначення і можливості методу іпотерапії                                                           11

   2.1. Перелік захворювань, які потребують реабілітації з використанням               12

          верхової їзди.

   2.2. Особливості іпотерапії при лікуванні ДЦП.                                                        13

   2.3. Патофізіологічне обгрунтування методу.                                                            16

   2.4. Групові заняття верховою їздою на природі.                                                       17

   2.5. Протипоказання для занять іпотерапією.

ІІІ. Підвищення настрою і покращення здоров’я людини                                           18

   3.1. «Об’єднані одним геном любові».                                                                        19

          Школа верхової їзди, кінний театр «Кремінна».

   3.2. Екскурсія, дослідження, інтерв’ю та мої незабутні враження про                    20
школу верхової їзди «Кремінна».

ІV. Роль коня в житті людства                                                                                        21

   4.1. Подорож у далеке минуле (історична довідка).                                                  23

   4.2. Коні бувають різні – породи коней.                                            24

   4.3. Образ коня у мистецтві, народному фольклорі, літературі та побуті.             31

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

      Ви колись спілкувалися з кіньми? Їздили верхи? Якщо відповіді негативні, то спробуйте. Багато людей приходить на конюшню з аналогічним запитанням, що дає їзда? Та й заради чого заняття, краще сісти верхом і «поскакати» в поля, намагаючись ледве утримуватися в сідлі.

Мета дослідницької роботи: дослідити метод іпотерапії- лікувальної верхової їзди та вплив  спілкування з конем на організм людини. Познайомитися з особливостями методу іпотерапія при лікуванні ДЦП у дітей, у реабілітаційний період для людей з обмеженими можливостями. Дізнатися про неймовірні факти зцілення конем, а також дослідити хвороби, при яких є протипоказання для застосування методу іпотерапії. Відвідати школу верхової їзди, поспілкуватися з працівниками, відвідувачами школи та її мешканцями – кіньми,  особисто відчути і дослідити вплив коня на настрій, почуття, здоров’я людини. Зробити невеличкий екскурс в історичне минуле і дізнатись про роль коня в житті людини: які породи коней бувають, дослідити роль коня в мистецтві, народному фольклорі, побуті. Змінюються питання, коли приходять батьки із малими дітьми, які мають вади, з дітьми з обмеженими можливостями. Батьків з дітьми, які мають різні ступені ДЦП, ставлять запитання про зниження спастичности, поліпшення координації, рівноваги. Відповіді на всі ці запитання полягають у тому, що лікувальна їзда загалом надає біомеханічний вплив на організм людини, зміцнюючи його. Наприклад, вона передає вершнику рухові імпульси, аналогічні рухам людини в ходьбі. Руху м'язів спини коня, які з безлічі елементів, надають массірующе і м'яке розігрівання (температура коня на 1,5 градуси вище, ніж в людини) вплив на м'язи ніг вершника і органи малого таза, що посилюють кровотік в кінцівках. На кроку коня основному алюрі, який застосовується в іппотерапії, кінь робить близько 110 різноспрямованих коливальних рухів, які у свою чергу передаються вершнику. Щоб зберегти правильну посадку під час їзди верхи вершник повинен утримувати рівновагу, координувати і синхронізувати рухи. Отже, у вершника з ДЦП в роботу включаються м'язи, які перебувають у бездіяльності у житті. З іншого боку, їзда стимулює розвиток дрібної моторики, посидючість і покращує гармонійне сприйняття навколишнього світу у вершника, зокрема з порушенням психіки різної тяжкості.  Актуальність лікувального методу іпотерапія: важливо, що у процесі реабілітації відбувається послідовне перенесення придбаних фізичних, комунікативних та інші навичок із ситуації їзди верхи в повсякденному житті. Важливо, що у процесі реабілітації відбувається послідовне перенесення придбаних фізичних, комунікативних та інших навичок із ситуації їзди верхи в повсякденному житті. У роботі буде зроблено короткий екскурс до історії іппотерапії (лікувальної їзди верхи), розвиток виробництва і застосування іппотерапії в Україні, розглянуті методологічні підходи до реабілітації осіб з обмеженими можливостями, що дозволяють розвивати й удосконалювати інтелект таким незвичним, але дуже ефективним засобом як їзда. Ці підходи спираються на сучасні знання формування і протікання психічних процесів і взаємозалежності психічних функцій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І. Історія появи унікального лікувального методу іпотерапія

   1.1 Виникнення методу і терміну «іпотерапія».

Сам термін "іпотерапія" виник порівняно недавно і походить від грецького "hippos" - кінь, що означає лікування конем, або за допомогою коня. Метод лікувальної верхової їзди - особлива форма лікувальної фізкультури, що давно вже отримала визнання в багатьох країнах світу. Іпотерапія - природний метод, що не заподіює болю і внутрішнього неприйняття.

Про лікувальні властивості верхової їзди і сприятливу дію спілкування з кіньми на хворих і поранених було відмічено ще в глибокій старовині. У 1791 році філософ Дені Дідро писав, що "серед фізичних вправ, що володіють всіма прекрасними якостями, перше місце належить верховій їзді, за допомогою якої можна лікувати безліч хвороб і навіть попереджати їх тільки но вони виявляються ". У історії культури кінь завжди сприймався як істота, обдарована особливою надзвичайною силою. Казкові Сивки-бурки - хитрі, спритні, сміливі, завжди виявляються помічниками і рятівниками свого господаря.
       Концепція іппотерапії віднаходить свою ранню письмову згадку з часів Стародавньої Греції в працях Гіппократа. Однак у кінці ХІХ століття почалося наукове дослідження їзди верхи на організм людини й її цілеспрямованого використання в лікувальних цілях. Проте, іпотерапія як формалізована дисципліна була розроблена до 1960 року, коли почала використовуватися у Німеччині, Австрії та Швейцарії як доповнення до традиційної фізичної терапії. У Німеччині іпотерапія починалася як лікування із застосуванням фізіотерапії, спеціально навчених коней Пржевальського й коновода. Теорія фізіотерапії застосували практично: фізіотерапевт давав інструкції коноводу. Рухи коня були спеціально  змодульовані в такий спосіб, що вони надавали лікувальний вплив на нервово-м'язові імпульси в організмі вершника.

Перша стандартизована програма у сфері іппотерапії сформульована у кінці 80-х років групою канадських і американських терапевтів, які їздили у Німеччину, щоб перенести знання про новий метод в Північну Америку. Метод був реалізований в 1992 році разом із створенням Американської Іппотерапевтичної Асоціації (AHA).

1.2. Неймовірні факти зцілення конем.
Страшна трагедія - хвороба поліомієліт - спіткала колишню чемпіонку Данії по верховій їзді. Роками мужня жінка вела боротьбу зі своїми паралізованими ногами і руками, що ослабіли. Через дев'ять років вона знов стає призером на змаганнях по виїждженню на Олімпійських іграх в Хельсінкі.
Цей подвиг надихнув тисячі хворих людей, і по всьому світу почали створюватися секції лікувальної верхової їзди.
          Унікальність іппотерапії не лише у гармонійному поєднанні телесно-орієнтованих і когнітивних прийомів на психіку вершника, а й створенням специфічного середовища (вершник-кінь).

Кожний кінь - це індивідуальність і унікальність, в кожного коня свій характер і своє біополе. Кінь сприймає вершника як фізично так й психологічно, цим створюючи неповторний контакт.

Коли вершник взаємодіє з конем, поміж ними  відбувається спілкування невимушене - вербальне, таким чином вершник з обмеженими можливостями (часткова парализация, тонічні порушення, глухота, сліпота, тощо.) спілкується з конем на тактильному рівні. Особливо це для дітей із проблемами зі слухом, зором, німих дітей. Із кожним заняттям вони дедалі більше сприймають світ довкола себе через коня, який згодом стає їм повноправним партнером. Неодноразово вершники із застосуванням часткової паралізації нижніх кінцівок казали, що конем відчувають, що - знову можуть ходити.

Кінь в іпотерапії - це снаряд, це машина яка заряджає. У коня є свій настрій, самопочуття, тому вибір коня в іпотерапію це надзвичайно відповідальний початок і основа успішної роботи. На цей час добір коней для іпотерапії іде за рахунок наступних критерій: сміливість, врівноваженість, терплячість. Правильним кроком, найголовнішим критерієм відбору є темперамент коня. Для занять потрібні спокійні, терплячі й урівноважені тварини. При  цьому кінь залишається енергійним, бо тільки такий кінь може мати терапевтичний крок. Звісно ж, що кусючі, які б'ють задом і виявляють стосовно людей агресію неспроможні використовуватися для занять. Крок має бути ритмічним (має бути відсутня кульгавість), широким (сліди від задніх ніг повинні потрапляти у сліди від передніх чи перекривати їх), кінь повинен «брати горілиць» (не затискати м'язи спини) і від заду (підбивати ноги під корпус і штовхатися задом). Важливо, щоб кінь добре зберігав рівновагу й був гнучким. Контакт між вершником і конем є основною передумовою отримання психологічного ефекту від занять. Слід підбирати коня під кожну людину індивідуально. Для іпотерапії можна підготувати майже всіх коней при належному тренінгу і підході до тренінгу.Однією з істотних передумов є місце (майданчик) проведення самого заняття. Це має бути місце, у якому кінь почувається комфортно і безпечно, якщо кінь почувається безпечно, то цей посил він передає вершнику. Також це стосується відношення до коновода і іпотерапевта, лише за умови довіри коня до коноводу і іпотерапевту кінь буде разслаблений і спокійний.

ІІ. Призначення і можливості методу іпотерапії

   2.1. Перелік захворювань, які потребують реабілітації з використанням     верхової їзди.
    У 1953 році в Данії "лікування конем" починає застосовуватися в першому Центрі верхової їзди, спеціально призначеному для дітей-інвалідів. Центр об'єднував людей з руховими порушеннями, а також хворих клініки для епілептиків, психоневрологічного диспансеру для молоді, інтернату для розумово відсталих осіб, школи для сліпих, декількох спеціальних медико-педагогічних установ.  

Для кого призначений метод іпотерапії?

Іпотерапія -  верхова їзда,  призначена для дітей і дорослих, що потребують фізичної, психосоціальної і особової реабілітації і адаптації.

Перелік захворювань, по яких проводиться реабілітація за допомогою верхової їзди, не обмежений:

• порушення опорно-рухового апарату (дитячий церебральний параліч, травми спини і ін. )

• остеохондрози, радикуліти;

• сколіози 1 - 2 ступені;

• порушення розумового розвитку різної етимології (затримка психічного розвитку, олігофренія, синдром Дауна і ін. );

• мовні порушення;

• психічні захворювання (шизофренія, аутизм, поведінкові розлади і ін. );

• серцево-судинні захворювання;

• комплексні порушення розвитку і ін. захворювання

Також ми рекомендуємо верхову їзду здоровим дорослим і дітям -- насамперед тим, хто багато часу проводить за комп'ютером або несе великі розумові навантаження.  
Спілкування з конем і верхова їзда дозволяє зняти стрес і мінімізувати його наслідки, дає навантаження на всі м'язи тіла і підтримує вершника в хорошій формі. Більш того - за кордоном розроблені спеціальні програми по лікувальній верховій їзді для боротьби з ожирінням і целюлітом.
 

 

   2.2. Особливості іпотерапії при лікуванні ДЦП.

Особливості іпотерапії при дитячому церебральному паралічі (ДЦП).

Лікування хворих на ДЦП проводиться комплексно: лікувальна гімнастика, іпотерапія і масаж. В результаті лікування у хворих спостерігалося зменшення спастичного синдрому. Отже, поліпшення спостерігалося при всіх формах ДЦП, що пояснюється тим, що іпотерапія покращує статико-локомоторну функцію за рахунок врегулювання м'язового тонусу у зв'язку з частковим зниженням спастичності. Але найкращий результат отриманий при гіперкінетичний формі, де спостерігалося зменшення обсягу і амплітуди мимовільних рухів за рахунок максимальної мобілізації волі.

Все це благотворно впливає на дитину в цілому, виробляючи інтерес до іпотерапії, при якій, на відміну від інших форм ЛФК дитина активно взаємодіє з конем, невимушено одночасно супідрядні з нею в процесі лікування.

Таким чином, крім позитивного ефекту щодо моторики, у всіх випадках у дітей з'являється, що важливо, самостійність, впевненість у своїх можливостях і негласне змагання один з одним, зацікавленість і величезне бажання самим брати участь у процесі лікування, що стало величезною рушійною силою в їх оздоровленні.
 

   2.3. Патофізіологічне обгрунтування методу.

 

 Патофізіологічні обгрунтування іпотерапії (ІТ).

Лікувальна верхова їзда (райттерапія, іпотерапія) є однією з форм лікувальної фізкультури. Її умовно поділяють на іпотерапію лікування за допомогою коня, і реабілітаційну верхову їзду

Круг захворювань, при яких застосовують лікувальну верхову їзду, дуже широкий: 
- порушення рухової сфери в результаті паралічів, поліомієліту і т. д .; 
- ураження органів чуття - сліпота, глухота; 
- психічні захворювання - аутизм, неврози, деякі форми шизофренії; 
- розумова відсталість - олігофренія, синдром Дауна та ін; 
- різні порушення соціальної адаптації; 
- післяопераційна реабілітація.

Основний механізм впливу іпотерапії на організм людини

(хворого), той же, що у будь-якої іншої форми ЛФК, тобто він заснований на концепції лікувально-профілактичного впливу фізичних вправ.

Сучасна фізіологія розглядає будь-яку діяльність організму людини, як єдиного цілого, сукупність фізичних, психічних властивостей і соціальних взаємовідносин з навколишнім середовищем.

Іпотерапія спирається на лікувально-профілактичний характер впливу верхової їзди, вплив на організм людини здійснюється через нервово-гуморальний механізм і, підкоряється законам адаптації до фізичних навантажень і формування рухових навичок.

Під впливом лікувально-профілактичного впливу фізичних вправ в організмі відбувається активна перебудова функцій.

Температура тіла коня вище людської на 1.5 градуса. Рухи м'язів спини йде коні розігрівають і спастичності масажують м'язи ніг вершника, посилюючи кровообіг у кінцівках. Поліпшення кровоплину в цілому поліпшує кровопостачання мозку.

Крім того, для знерухомленого  хворого дуже важливою є імітація рухів людини, що йде нормальним кроком, тому що тіло має свої компенсаторні механізми запам'ятовування отриманого досвіду. А тазостегнова область та нижні кінцівки при їзді на коні, що йде кроком, імітують ці складні тривимірні руху. Це неодноразово було зафіксовано у багатьох навчальних посібниках і фільмах, створених в різних країнах.

При верхової їзди у сідока задіяні практично всі групи м'язів.

Людині, що сидить верхи на коні, який  рухається, доводиться постійно контролювати рівновагу, а це змушує синхронізувати роботу м'язів спини, тулуба і всіх інших м'язів, то, розслабляючи, то, напружуючи їх. У результаті в роботу включаються ті м'язи, які у знерухомлених інваліда не діють, навіть не будучи ураженими.

У процесі адаптації організму до фізичних навантажень, крім ЦНС велику участь беруть симпато-адреналові і гіпоталямо-гіпофізарні системи, тобто здійснюється ще й гуморальна регуляція.

Під дією фізичних вправ відбувається активація вісцеральних органів і систем, а механізм активації полягає в підвищенні функції симпатичної нервової системи і ретикулярної формації під регулюючим управлінням кори головного мозку.

Збудження симпатичної нервової системи стимулює обмін речовин - катаболізм і сприяє швидкій й ефективній витраті енергії.

Під дією фізичних вправ, через моторно-вісцеральні рефлекси змінюються функції внутрішніх органів.

Удосконалення цих рефлексів при різних захворюваннях внутрішніх органів і лежить в основі лікувально-профілактичної дії фізичних вправ.

При дії фізичних вправ поліпшується рухова функція, координація між нервовими імпульсами і збільшується максимальна продуктивна сила м'язів, навіть не тренованих, тобто є ефект «перенесення» тренувальних впливів.

Верхова їзда, для більшості людей, незвична форма рухової діяльності, тому, крім перерахованих вище дій, містить в собі особливі механізми впливу.

Іпотерапія впливає на організм людини через два потужні чинники: психогенний і біомеханічний. Співвідношення питомої ваги цих механізмів в кожному окремому випадку залежить від захворювання і завдань, що вирішуються за допомогою іпотерапії: так при лікуванні неврозів, ДЦП, розумової відсталості, дитячого аутизму, основним впливовим  чинником є психогенний, а при лікуванні постінфарктних хворих, хворих з порушеннями постави, сколіозами, остеохондрозами хребта, простатиту і т.д. провідним чинником дії виявляється біомеханічний, хоча ні в одному з цих випадків не слід недооцінювати жодного із чинників тому іпотерапія - це метод, який надає одночасний вплив на фізичний та психосоціальний статуси.

Він складається із спілкування з живим організмом - конем, великою, темпераментною і сильною твариною, володіння і управління яким дарує хворому відчуття перемоги, покори йому такої величезної потужної істоти, а також почуття переваги над оточуючими, що стоять внизу, на землі людьми. Крім цього, необхідно враховувати враження, вироблене незвично великим простором навколо хворого (манеж або плац на відкритому повітрі), що дозволяє йому відчути себе вільним, розкріпаченим.

Необхідно підкреслити, що психогенний фактор по різному розкривається в конкретних нозологіях . Наприклад, якщо при неврозах лікувальний ефект несе відчуття перемоги, свободи, розкутості, то при ДЦП провідне значення має страх (боязнь не втриматися на коні та ін) що змушує хворого напружити всі зусилля, сконцентрувати увагу, скорегувати зберегти рівновагу руху і тим самим мимоволі придушити патологічні вогнища збудження центрів моторики.

Другим потужним фактором впливу іпотерапії є вже згаданий вище, біомеханічний фактор, вплив якого обумовлено наступними моментами: 
1. Вплив коливань, що виникають і йдуть від спини коня, який рухається в 3-х взаімоперпендікулярних площинах. Ці коливання мають середню амплітуду та нав'язуються хворому, будучи різними при різних аллюрах.

Ці ритмічні коливання викликають почергову напругу і відносне розслаблення м'язів тулуба, що обумовлює утримання тіла хворого на коні під час його  руху. 
2. Біомеханічний фактор сприяє створенню у хворих нових рефлексів, розвитку рівноваги, координації рухів. Розвиток рівноваги супроводжується в людському організмі розвитком симетрій, а саме симетричного розвитку м'язів тулуба, кінцівок, суглобово-зв'язкового апарату, тобто всього опорно-рухового апарату, а також симетричних внутрішніх органів. У той же час, вироблення балансу вершника на коні, на різних аллюрах, сприяє виникненню та закріпленню нових умовних і безумовних рефлексів. Все це разом взяте сприяє формуванню нового рухового навику. Крім того, розвиток рівноваги відіграє вирішальну роль при лікуванні деяких форм сколіозу

(нефіксованих), початкових формах остеохондрозу (діскоз), при асиметричних кінцівках і асиметрично розвинених, у зв'язку з цим м'язами, що може призвести до багатьох неприємних наслідків у стан здоров'я, а також з асиметричним гіпертонусом окремих груп м'язів при ДЦП та інших подібних порушеннях.

Таким чином, рух різними алюрами, сидячи на коні, пред'являє організму вершника серйозні вимоги до рівня координації руху і поведінки в цілому.

 

 

 

 2.4. Групові заняття верховою їздою на природі

 

Групові заняття на природі

Хочеться запропонувати, крім спортивних занять, здійснювати групові кінні прогулянки. Для цього пацієнт повинен обов'язково придбати значну незалежність від медпрацівника, який, проте, повинен обов'язково бути присутнім. Крім того, під час групових прогулянок всі відчуття посилюються і розширюються по діапазону, тому що тут додається задоволення від виду навколишнього пейзажу, від контакту з природою, радість групової діяльності.

Хотілося б, щоб іпотерапія стала доступною не тільки для дітей, а й для дорослих людей. Показання для занять ЛВЕ настільки розширені, що нею можуть займатися люди з самою різною як фізичною, так і соціальною патологією.

 

2.5. Протипоказання для занять іпотерапією.
          Існують протипоказання для занять іпотерапією:

- гемофілія,

- епілепсія,

-алергія на кінську шерсть,

-ламкість кісток (остеопороз, остеомієліт),

-захворювання нирок.

        Іпотерапія відіграє дуже важливу роль для оздоровлення багатьох людей, особливо тих, чиї можливості обмежені. Іпотерапія допомагає справитися з гіподинамією, відновити порушені функції організму і центральної нервової системи; розвиває фізичну активність і допомагає людям з обмеженими можливостями соціально адаптуватися. Аналогів іпотерапії в світі за силою впливу та ефективності на дітей-інвалідів з ДЦП та іншими порушеннями практично не існує.

  ІІІ. Підвищення настрою і покращення здоров’я людини

   3.1. «Обєднані одним геном любові».

          Школа верхової їзди, кінний театр «Кремінна».

 

На Україні  існує багато шкіл верхової їзди: в Харкові, Запоріжжі, Одесі, Полтаві, Кремінній та в інших містах. Але не всі спеціалізуються саме на методі лікувальної верхової їзди. Бо для цього потрібні спеціальні породи коней, які навчені інструкторами лікувати людей. Також ефект лікування залежить від багатьох факторів: місця розташування кінної ферми, характеру та здоров’я тварин, утримання та відношення до тварин.

    В своїй роботі хочу розказати про школу верхової їзди, кінний театр «Кремінна», яку заснував і очолює Борис Григорович Семиволос, в минулому вчитель фізичної культури в школі. Кажуть, що за любов до коней відповідає особливий ген, і якщо він є, то рано чи пізно тебе накриє хвилею, з-під якої не вибратись, ні продихнути… Саме тому Борис Григорович обрав не «залізних» коней високої марки, а 16 голів живих коней із села Червона Попівка, та яких! Тих, які вчать помічати все навколо: схід і захід сонця, росу на траві, неповторний світ, людей, які так само п’яніють від запаху сіна і радісного іржання в леваді; від дотику м’яких губ і дихаючої спини під сідлом, яка мчить тебе, обганяючи вітер…

     І коли керівництво Кремінського стадіону «Олімп» запросило розмістити конюшню на їхній території, у лісі, навіть не вагався, говорить Борис Григорович, бо помічники, місцеві діти-школярі, відразу зібралися і підказали напрямок роботи кінної ферми. І тепер щодня ферму відвідують люди, в яких також прокинувся «ген любові» до коней. Хто напуває і годує коней, хто гонить тварин на пасовисько або купає в озері, хто рубає дрова, розпалює багаття і готує смачну їжу для всіх… Ввечері всі збираються за великий «сімейний» стіл вечеряти, а коней пригощають запашним сіном або свіжою травичкою, іноді дають хлібчик…

   Проте, тут не тільки кремінські діти, але й з Лисичанська, Сєвєродонецька, Рубіжного, навіть зі Станиці Луганської та діти-переселенці з Первомайська, Луганська, які стали заручниками воєнного конфлікту, і яким так необхідне реабілітаційне лікування-іпотерапія…  Вони разом з дорослими проводять екскурсії, Дні відкритих дверей, лікувальні прогулянки верхи по лісу до цілющого озера, катають гостей, навіть презентували себе як кінний театр, на свято були запрошені почесні гості з обласної та районної  адміністрації. Нещодавно у місті Кремінна відбувся культурно-просвітницький фестиваль «З країни в Україну», на якому найяскравішою подією стало захоплююче кінне театральне дійство. Присутні мали змогу побачити джигітовку, перегони, майстер-класи. Цікаву виставу підготували діти, які навчаються верховій їзді та лікуються на кінній базі Кремінна». Господарі конюшні пригощали гостей запашним гарячим чаєм з лікарських трав, який дав заряд енергії, покращив настрій присутнім. Потім відбулася святкова кінна хода містом, з вершниками у національних та театральних костюмах. Для малечі міста було справжньою насолодою проїхатися верхи на коні у супроводі юних «кінних справ майстрів». Більше дізнатись про школу верхової їзди «Кремінна» можна на їхньому сайті в Інтернеті.

     3.2. Екскурсія, дослідження, інтерв’ю та мої незабутні враження про
школу верхової їзди «Кремінна».

     Мені також подобаються ці сильні, витривалі, гарні, граціозні тварини. Можливо, маю предків, які доглядали і любили коней, бо дуже захотілось побувати на кінній фермі, поспілкуватись з її мешканцями. І от одного чудового зимового ранку разом з бабусею Валею і дідусем Михайлом ми вирушили  в подорож до школи верхової їзди «Кремінна»! Для мене це був справжній сюрприз! Бо вдома всі рідні знали, що я зацікавилась кіньми, шукаю в Інтернеті та періодичних виданнях будь-який матеріал для своєї дослідницької роботи шкільної філії МАН. Але читати, дивитись світлини, на яких такі маленькі хворі діточки прогулюються на конях, або тендітні дівчата годують і виконують трюки на міцних, як кремінь, конях – це один ракурс, а от самій відчути серцем радість від дотику до гривастих створінь, коли не можеш від них відійти і навіть не розумієш що з тобою відбувається, бо по тілу ідуть теплі, приємні імпульси відчуття насолоди від чистоти, сили і водночас ніжності … бо у леваді, біля кобилиць,  були маленькі лошата, які смакували тепле молоко своєї мами, а потім обережно підходили до нас і з цікавістю розглядали мене, бо пригощала їх запашним хлібчиком, за рекомендаціями інструктора, мовляв, щоб і коні тебе любили, бо вони дуже розумні створіння і відчувають з якою душею і намірами прийшли до них люди… Ввечері своїми враженнями і світлинами, які зробила під час екскурсії, поділилась з мамою, рідними людьми, друзями  та керівником моє дослідницької роботи Тетяною Михайлівною, яка і порадила відвідати цю чудову кінну ферму. Сподіваюсь, що влітку здійсниться моя мрія і я обов’язково відвідаю своїх чотириногих друзів і зможу прогулятись верхи разом з інструктором та групою дітей до чудового лісового озера та знову отримати незабутні враження від спілкування з чарівною природою та кіньми…

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІV. Роль коня в житті людства

   4.1. Подорож у далеке минуле (історична довідка).

У світі немає однакових коней і за певними якостями, а також по сфері використання всі скакуни поділяються на породи. Більшість з них є результатом вікової селекції людини, але також є і породи напівдиких коней, які живуть в природних умовах. Сьогодні у всьому світі відомо понад 150 порід. Опис деяких з них вирішила  розглянути  у слідуючому розділі роботи.

4.2. Коні бувають різні – породи коней.
      Якутська порода

       Сьогодні зустріти цей вид коней можна на території сучасної Якутії, вздовж річок Лена, Колими, Індигірки. Тварина належить до аборигенної породи і виводилося під безпосереднім впливом самої природи. Якутська кінь має густу шість, яка може досягати 15 см довжини. Вона має дуже гарні і стійкі копита, якими вона прекрасно здобуває собі їжу в умовах північного клімату. Тварина не вибагливі до їжі, чудово переносить тривалі морози, може перебувати під відкритим небом при температурі до мінус 50 градусів. Коней цієї породи відрізняє пізній період дозрівання і довголіття. На фото ви бачите найяскравішого представника виду.

  •                   24 – Пінто.

      Цю породу коней легко можна дізнатися за незвичним кольором. Не дарма в перекладі з іспанської їх назва означає «пофарбовані». Це американський вид тварин з іспанським походженням. Сьогодні виділяють кілька типів коней пінто: верхові, скакові, пастуші, мисливські. Пінто не високі, і у всіх документах позиціонуються як поні. Їх зростання становить 140 м в холці. Алюр у тварини різкий, ознаки породи не однорідні, однак це дуже доброзичливе і старанне тварина. Ось одне фото з представників виду.

  •                   23 – Фалабелла.

     Це самі маленькі коні на планеті. Їх зростання може становити 50 див. Що може здатися неймовірним. Статура у них, як у верхових коней. Новий вид був селекціонований в двадцятому столітті в Аргентині. Це тварина дуже любить дітей, і ця любов взаємна. Ось фото Фарабеллы.

  •                   22 – Шетлендский поні.

     Ця мініатюрна конячка була селекціонована на Шетландських островах. Вони мають дуже гарні і міцні ноги, густу шерсть і за виглядом дуже нагадують важковаговиків. Поні може досягати зростання 110 см і жити в 2 рази більше верхових порід коней. Тривалість їх життя може досягати 55 років. Перед вами фото з зображенням шетлендского поні, якого так люблять діти.

  •                   21 – Пасо фіно.

     Для породи характерна гарна статура, пропорційність, граціозність, витончена шия, груди, міцні рівні ноги. Виникло тварина в шістнадцятому столітті в Пуерто-Ріко, завдяки іспанським переселенцям. Саме тому пасо фіно зустрічається по всій території Південної Америки. Це надзвичайно витривала тварина і м’яким алюром, яке може долати сотні кілометрів щодня. Пасо фіно дуже доброзичливі, слухняні і ранимі. На фото чистокровний представник виду.

  •                   20 – Першерон.

      Це нечистокровний норійський кінь, який був виведений на території Франції у дев’ятнадцятому столітті. Предки тварини – аборигенна місцева тяглова особина, яку схрестили з арабським скакуном. Серед інших французьких порід коней першерон відрізняються дуже гарним і потужним силуетом, неймовірною силою, помірної риссю, спокійною вдачею. На фото представлений першерон вороною масті.

  •                   19 – Суффольк.

     Кінь відноситься до найдавнішого британському увазі, важкоатлет. Виведена вона у вісімнадцятому столітті для польових робіт, переміщення вантажів і верхової їзди. Породу Суффольк відрізняє доброзичливий поступливий характер, працьовитість і довголіття. Що цікаво, тварини даного виду мають тільки одну масть. Це ми можете побачити на наступному фото.

  •                   18 – Володимирський ваговоз.

      Дані коні були селекціоновані в кінних заводах Суздальській і Володимирської областей за часів Радянського Союзу. Це неймовірно красива, витривала і дивно спокійна конячка, яка дуже полюбилася місцевому населенню. Вона має м’язисті ноги з білою окантовкою, широкий торс, міцну шию. Вони жваві і дуже швидкі. Володимирський ваговоз також дуже невибагливий до їжі і умов утримання. На жаль, порода сьогодні знаходиться на межі зникнення. Фото яскравого представника породи.

  •                   17 – Марвар.

     Багато хто вважає, що красиві і витончені коні в світі родом з Азії. Саме звідти пішла порода марварийских коней. Її Батьківщина – Індія. Порода володіє неймовірно сильними ногами і відрізняється проходженням на великі відстані, витривалістю і тихим вдачею. Марвар були відомі ще за часів Олександра Македонського і пережили довгу історію. Їх предками прийнято вважати ахалтекинцев і чистокровних арабських особин. Тварина має зігнуті всередину вуха, які крутитяться на 180 градусів. На фото марвар, прикрашена квітами.

  •                   16 – Перська араб.

      Це найдавніші коні в світі. Дослідники впевнені, що порода існувала близько 2000 років до н. е. на території Персії (сучасний Іран). У перської араба більш потужна статура, ніж у звичайного араба, довгу лебедину шию, шовковиста волосяне покриття. Це дуже вишукана, жвава, елегантна верхова кінь, дуже витривала і енергійна. Зростання її може становити 150 див. Кінь прекрасно пристосована до різних погодних умов, не вибаглива до їжі. Ось її фото.

  •                   15 – Кінь.

     Ця порода вважається дуже давньої і перші згадки про цю тварину зустрічаються ще в часи правління римських імператорів. Сьогодні поділяють тварина на 3 типи. Самі низькорослі – це гірський вид, також є середній і уельський коб, представники якого грають у поло. Найвищі особини можуть досягати зростання 150 см в холці. Уельський коб був селекціонований шляхом схрещування верхових видів з кращими арабськими жеребами. Крім поло, ці тварини показують хороші результати в гонках. Перед вами чистокровний кінь.

  •                   14 – Хафлингер.

    Цю породу відрізняє золотаве забарвлення, біла гладка грива і ідеальний характер для життя в сім’ї. Походження хафлингерів погано відомо, однак багато дослідників вважають, що їхня Батьківщина – Австралія. Тварини надзвичайно витривалі, мають лагідну вдачу і можуть використовуватися для верхової їзди і в якості тягача. Сьогодні вони зустрічаються в різних куточках світу.

  •                   13 – Кнабступпер.

        Порода була селекціонована у Данії ще в шістнадцятому столітті. Відрізняє її незвичайний плямисте забарвлення. Тварини беруть участь в різних конкурсах, змаганнях і часто стають переможцями. Основна частина кнабступерів зосереджена раніше в Данії. Ось це разюче красива тварина.

  •                   12 – Рокі Маунтін.

        Це неймовірно красивий кінь Скелястих гір, яка була виведена в США. Їх поголів’я відносно невелике і налічує близько 3 тисяч особин. Крім ідеально складеного статури, тварина відрізняється особливим типом алюра, який вигідно відрізняє її від інших верхових порід. На фото зображено яскравий представник Рокі Маунтін.

  •                   11 – Фіорд.

Це одна з тих порід, які мають найчистіші родові лінії. Знайдена вона на території Норвегії. Дослідники також не знають точне походження коня, проте її образ дивним чином схожий на стародавні наскальні малюнки, що датуються близько 30 тис. років до н. е. Далеко не всі тварини так зберегли масть та інші характеристики, як фіорд. Основну більшість особин має булану масть. Відрізняються вони надійністю, силою і доброю вдачею, тому і сьогодні їх використовують для верхової їзди та перевезення вантажів. Перед вами один з найяскравіших представники старовинного вигляду.

  •                   11 – Англійська ваговоз.

     Це найбільш високорослі коні на планеті, їх зростання може сягати 220 див. Походження тварин дуже давнє. Вважається, що свій рід вони ведуть ще від Римських коней, які брали участь у боях і орали землю. Назву свою вони отримали від англійського слова, яке в перекладі означає «графство». Незважаючи на те, що порода дуже давня, вона по своїй суті дуже неоднорідна. Можна зустріти величезних особин самих неймовірних розмірів, які придатні тільки для повільного пересування, або коней масивних для польових робіт і перевезення вантажів. Особливістю виду прийнято вважати велику груди, високий ріст і білі тонкі панчохи на ногах.

  •                   9 – Іберійська порода.

    Кінь даної породи проживає на території Іспанії та Португалії. Це найдавніша порода, вона стала основою багатьох нових видів, таких як аппалуза, поні і т. д. Кінь надзвичайно красива. Граціозна, тому вона зустрічається у кориді, показових і шоу виступах. Сьогодні фахівці розрізняють чистий іспанська та португальська вид тварини. Перед вами красивий представник іберійської породи.

  •                   8 – Ганноверська порода.

    Кінь виникла в кінці вісімнадцятого століття в Німеччині. Сьогодні це найчисельніша порода на території Європи. Крім того, ганноверський кінь найчастіше зустрічається у спортивних змаганнях. Виведена вона була з не дуже гарного поголів’я, і була скрещена з верховими типами, арабськими особинами. Зовнішність у тварини ідеальна, в її рисах можна простежити вплив азіатських видів та англійської чистокровної.

  •                   7 – Голштинська порода.

     Батьківщина цих тварин – Пруссія, її вважають однією з найдавніших на території сучасної Німеччини. Селекційні роботи над новим видом були розпочаті ще у тринадцятому столітті. Спочатку голштинський кінь був популярний в якості помічника на фермерських господарства, завдяки своїй витривалості. Пізніше вигляд був поліпшений і вони стали використовуватися для верхової їзди. Сьогодні вони беруть участь у змаганнях по забігу екіпажів. Район поширення виду не великий. Перед вами фото чистокровного голштинца, який долає бар’єр.

  • 6 – Будьонівська порода.

     Вперше була селекционировна в кінці двадцятого століття території Росії. Спочатку стояла мета провести коня для верхової їзди та перевезення вантажів, однак вона використовувалася і у військових цілях, спортивних змаганнях. Це надзвичайно красива, витривала і добродушна особину. Характерною відмінністю породи є рудий окрас. Тварина займає почесне третє місце за участі в спортивних змаганнях.

  •                   5 – Донська порода.

       Це дуже самобутній вид, який був виведений в південній частині Росії донським козацтвом. Кінь має характерний рудий окрас, відрізняється витривалістю, хорошим здоров’ям, довголіттям. Коні цієї породи брали участь у Російсько-Турецькій війні і були дуже популярними для верхової їзди та перевезення вантажів. Зростання досягає 160 див. Цих коней можна вважати універсальними, оскільки вони успішно показують себе у всіх видах кінного спорту, ралі, триборство, циркових мистецтвах, туристичному бізнесі.

  •                   4 – Орловська порода.

         Орловський рисак – гордість російського конярства. Виведена вона в Росії при безпосередній участі графа Григорія Орлова. Під час її селекціонування були схрещені різні породи західноєвропейських і східних коней. Орловська рисиста – дуже красива, витончена кінь, з хорошим характером. В даний час тварин використовують для верхової їзди, участі в різних змаганнях, виступах, традиційно в упряжі, показах.

  •                   3 – Арабська порода.

     Трійку найбільш неперевершених коней планети, на нашу думку, замикає цей дивовижний вид. Цих коней вважають найдорожчими і витривалими. Чистокровний арабський рисак був селекціонована в 4 тисячолітті до н. е. Характерними рисами її є увігнутість голови, стирчить хвіст і великі очі. Це дуже плідне тварина, вік якого може досягати 30 років, що є безумовним рекордом серед інших родичів. Сьогодні тварину можна зустріти в будь-якому куточку планети. Вони використовуються для забігів, кінному спорті, показів, катання і т. д. Перед вами яскравий представник виду.

  •                   2 – Ахалкетинская порода.

     На другому місці нашого параду самих чарівних коней на планеті по праву знаходиться ахалкетинец. Це представник однієї з найдавніших порід, виведених близько 5 тисяч років тому на території сучасного Туркменистану. Це чиста порода верхових коней, яка у всьому світі визнана як еталонна. Характерними особливостями виду є хороша адаптованість до будь-якого клімату, витривалість, висока швидкість. Тварина не має гриви, а його шкіра просто світиться від блиску на сонці. Ці характеристики не дадуть сплутати його з іншими видами. Коні дуже темпераментні й жваві. Ось фото ахалтетинца.

  •                   1 – Фриз.

         Як би не були ми небайдужі до вітчизняного конярства, але все ж пальму першості ми віддали породі, яка була виведена в Голландії. «Чорні перлини», так ще називають їх місцеві жителі, підкорюють з першого погляду. Особливістю їх є волосистість ніг і дивовижної краси зовнішність. Але скільки не говори про коня – її варто хоча б один раз побачити. Отже. Переможець нашого топ-25 найбільш красивих коней світу – гордий і неперевершений фриз.

 

   4.3. Образ коня у мистецтві, народному фольклорі, побуті.

 

               Кінь, кобила, кінь - у народній традиції одне з найбільш міфологізованих тварин, втілення зв'язку зі світом надприродного, «тим світлом», атрибут міфологічних персонажів. Пов'язаний одночасно з культом родючості (сонця і т.п.), смертю і похоронним культом. Звідси роль Коня (і відповідних обрядових персонажів при ряджених і т.п.) в календарних і сімейних обрядах (насамперед у весіллі), гадання й ін 
За археологічними даними, Кінь (поряд з собакою) був головною жертовною твариною на похороні, провідником на «той світ» (пор. казкові мотиви коня - чудесного помічника героя, який допомагає проникнути у тридев'яте царство, на вершину скляної гори і т.п.) . СР Лужицьке уявлення про те, що кінь (і собака) може бачити смерть, про що свідчить його неспокійна поведінка тощо Характерний загальнослов'янський фольклорний мотив віщого коня, пророкує смерть своєму господареві (Марко Кралевич І сербському епосі, святому Глібу, чий кінь зламав ногу, коли князь вирушив до місця загибелі, і т.п. аж до середньовічних легенд про коня Івана Грозного, який загинув у Пскові, і цар в страху перед власною смертю відмовився від розправ над псковитяне). У найбільш міфологізованому контексті цей мотив відомий у «Повісті временних літ» (під 912 г .), Де волхв передрікає вещему Олегу смерть від коня. 
Кінь (кінський череп) і змія - характерні втілення хтонічних сил і смерті в спільнослов'янської традиції. Міфічного змія - ватажка змій у Хорватії іменують «зміїний кінь», «Вілінський кінь» (пор. Віла); волосся з кінського хвоста перетворюються на змій (македон.). При цьому кінь, і особливо вершник - герой чи святий (субститут язичницького божества), виступають як супротивники змія, злих сил, хвороб у фольклорних і образотворчих текстах (у тому числі на іконах «Чудо Георгія про змія» і т.п.). СР російська змова: «На морі Кіану, на острові Буяні, на біл-горючий камінь алатир, на хороброго коні сидять Єгорій Побідоносець, Михайло Архангел, Ілля Пророк, Микола Чудотворець, перемагають змія лютого вогняного» і т.д. Згідно найдавнішого звістки в «Діяннях датчан» Саксона Граматика (XII ст.), Білий кінь бога Свентовита вночі бився з ворогами і повертався темним від бруду. Особливе значення мала масть коня: білий (золотий) кінь був атрибутом Господа Бога, Юрія-Єгорій в польській і східнослов'янський традиціях (у білоруських змовах); у російській чарівній казці білий вершник - ясний день, червоний вершник - червоне сонце, чорний вершник - втілення ночі; у сербській пісні св. Микола їде на синьому, червоному і білому коні(пор. в ст. Колір). Відповідно до подвійною природою коня-медіатора амбівалентними властивостями наділяється кінський череп: пор. поліський ритуал спалення на вогнищі купальському черепа коня як втілення «відьми», смерті і т.п. і використання кінського черепа як оберіг худоби, бджіл, городу (при окремих випадках застосування його для наведення псування - пол.). Повсюдно кінський череп використовувався в якості будівельної жертви. 
Покровителями коней вважалися святі вершники - Георгій-Юрій (общеслав, покровитель худоби, порівн. Іменування коней «Єгором хоробрим» у Приангар'ї), «кінські боги» Флор і Лавр у росіян, Феодор (Тодор) Тірон у південних слов'ян (день його пам'яті - Тодорова субота - іменується Кінські Велікден, «кінська паска»). Рідше як спеціалізованих покровителів коней виступає св. Власій (який також іноді зображується на іконах вершником) і Нікола (Микола): у Білорусії свято Власія називався «кінське свято» - у цей день об'їжджають молодих коней, не працюють на конях, влаштовують для них спеціальну трапезу Ніколу могли представляти вершником у сербській традиції, разом зі св. Савою і ін Кінь білий (східний-слов., Болг.), Вогненний (східний-слов.) - Атрибут Іллі, роз'їжджає по небу верхи або в колісниці; грім - гуркіт кінських копит (пор. російські загадки, де грім - тупіт або іржання коней). 
Характерна також зв'язок коня з персонажами нижчої міфології - вилами у південних слов'ян (самим вилам іноді приписують кінські ноги), русалками у східних (русалку зображував ряджений «кінь»), будинковим і ін нечисту силу, у тому числі будинкового, можна побачити, надівши на шию хомут. Домовик - господар кінський може любити коней особливої ​​масті або, навпаки, не злюбила коня, який не припав до двору. Кінь невизначеної - рябої масті небезпечний в господарстві, на ньому у хлів може в'їхати хлявнік (біл.). 
У башкирської міфології образи коня і людини нерозривно взаємопов'язані і, доповнюючи один одного, складають єдине ціле. У ній події розгортаються не тільки навколо казкового героя, а й навколо його чарівного коня, що від позиції та активності якого багато в чому залежить успішне подолання героєм тих чи інших труднощів і досягнення намічених цілей. 
Образи чарівних коней у башкирської міфології умовно можна розділити на три групи: це, по-перше, небесні, водні та печерні (підземні) Акбузат, небесні Гарате, Тураті і Кугат, водні та печерні (підземні) карати, по-друге, крилаті Тулпаров і, по-третє, коні-перевертні, здатні вести людський спосіб життя. У той же час по деяких якостям, властивим всім цим міфічним коням, вони становлять єдине ціле: всі вони наділені людським інтелектом і психікою, здатністю говорити, тобто мають ознаки, характерними для тотемічних тварин. 
Серед міфічних коней першого типу, фігуріруемих переважно в епосі, провідне місце займає Акбузат. Його образ найбільш повно розкрито в епосі «Урал-батир», «Акбузат», «Заятуляк і Хиухилу», «Ідукай і Мурада», у казці «Зайнулла і Краса», а також в окремих переказах і легендах. 
Акбузат - кінь божественного походження, кінь Сонця-праматері і верховий кінь променистою небесної діви [8. С.368; 9. С.109]. Урал-батир отримує небесного Акбузат в дар від дочки Сонця Хуманн [9. С.125]. Акбузат в епосі «Урал-батир» не тільки верховий кінь батира, що допомагає йому в боротьбі проти демонічних сил. Він виступає в ньому як самостійний персонаж, який не поступається по розуму і силі Урал-батира, він володіє чарівними якостями. 
Інший космічний кінь Гарате / / Харисай в епічних творах башкир не отримує розгорнутого розкриття. Він також народився на небі і живе на небі, є конем Місяця, яка подарувала його своїй дочці Айхилу, а вона, у свою чергу, віддала його своєму синові від Шульга Хакмару. 
Акбузат і Гарате виступають поруч і в башкирських астральних міфах. Згідно з однією з легенд вони злетіли в небо і до цих пір живуть на небі, перетворившись на дві зірки в сузір'ї Малої Ведмедиці. 
Зв'язок між міфічним конем і небом проявляється і в деяких обрядах і обрядовому фольклорі башкирів. 
Всіх Акбузат, Гарате, Тураті і каратів об'єднує те, що вони виступають в ролі божественних істот, пов'язаних з солярним і лунарний культами, або хтонічних тварин, що уособлюють небесні водні стихії (грім), деміургів, приборкувачів потопів земних вод, творців гір і річок, могутніх покровителів і захисників людей. 
Другий тип чарівних коней - крилаті Тулпаров, найбільше діють у богатирських казках і легендах, мають порівняно невелике зростання. Вони, як правило, стригунка непоказного виду, першими відгукуються на дзвін вуздечкою при виборі героями верхового коня у табуні матері або в табуні батька [7. С.62, 121, 184, 220, 366, 387]. Як тільки батири осідлають їх і відправляються в дорогу, вони перетворюються у богатирських коней. Іноді Тулпаров, як і міфічні коні першого типу, виходять з дна моря або колодязя або казкові герої ловлять їх на березі озер та інших водойм. 
Третій тип чарівних коней башкирських міфів - це коні-перевертні, переважно зустрічаються в чарівних казках і легендах. 
З іншого боку, в башкирських міфах і люди можуть приймати вигляд коня. Творці цих казок - стародавні башкири вірили в можливість перетворення коня у людину і навпаки, вірили в тотожність коня і людини. Тому в багатьох казках і легендах коні і люди співмешкають один з одним, є мотиви народження людини від коня і спорідненості з нею. 
Таким чином, для коней третього типу башкирської міфології характерні в першу чергу риси тотемної тварини. 
У башкирської міфології є ще одна група коней, що займає проміжне становище, в якісних характеристиках і діях яких присутні і ознаки божественних коней і Тулпаров і коней-"перевертнів" - це Кінь пустелі, Алатау і Аkхаk-kола. Вони за зовнішнім виглядом і вчинків нагадують Акбузат і каратів, але не такі всемогутні, як божественні коні. У той же час вони і не Тулпаров - на відміну від них вони, по-перше, не мають крил і, по-друге, часто виступають в ролі опікунів дітей і покровителів сімейно-шлюбних відносин, можуть жити разом з жінками, тобто цими якостями вони зближуються з кіньми третього типу - казковими прабатьками і предками людей. 
Такі уявлення про коня були притаманні в давнину не тільки предкам башкирів. Пережитки тотемічного культу коня виявлені сьогодні у самих різних народів світу. 
Ряд дослідників пов'язують різні прояви культу коня в башкирською усній народній творчості з індо-іранським або тюрко-монгольським етнічним світом. Проте походження образів цих незвичайних коней у башкирською фольклорі, як і в світовому, не настільки однозначні. 
Можливо, серед цієї категорії коней більш архаїчними є образи надприродних коней, пов'язаних з водною стихією. Як відомо, вода (світовий океан) в міфопоетичних традиціях народів Стародавнього Єгипту, Дворіччя, Ірану, Індії і Древньої Греції складає першоелемент, з якого виникли земля і небо, весь космос, в тому числі божественні істоти - творці природи, тварин і людей. На думку окремих дослідників, зв'язок коні з водою носить загальноіндоєвропейський характер. Рудименти таких уявлень простежуються і в башкирської міфології - в епосі «Урал-батир» першоосновою життя і природи проголошується життєдайна вода. І як наслідок таких поглядів предків башкир на походження світобудови - в епосі, казках і легендах коні народжуються у воді або виходять з неї. 
Витоки образів небесних коней, ймовірно, пов'язані з іншою космогонічної системою. У міфології древніх китайців небо вважається творцем всього сущого: води, землі, вогню, людей і т.д. У стародавніх тюрків і монголів Центральної Азії - Тенгрі, самовознікшее обожнені небо, одночасно було і безпосереднім проявом неба. Він творець всього, розпорядник долею людини, народу, государів, худоби і т.д. Ця думка, можливо, була екстрапольована і на тваринний світ - у багатьох народів коні спускаються з неба. 
Таким чином, якщо культ водних коней своїм корінням сходить до найдавніших, ймовірно, індоєвропейським міфологічним традиціям, то витоки культу небесних коней, по всій видимості, пов'язані з релігійно-космологічними уявленнями народів Центральної Азії, насамперед предків тюрко-монгольських народів. Обидві ці концепції знайшли відображення в башкирської міфології - водні коні як спадщина індоєвропейського, в першу чергу індо-іранського субстрату, небесні коні - тюрко-монгольського етнічного світу, що взяли участь в ранньому середньовіччі у формуванні древнебашкірского етносу. 
Якщо Тотемічна міфологія становить першу частину тотемічного світогляду, то другу, не менш важливу частину становить Тотемічна обрядовість, в якій головне місце займають безсумнівно обряди, пов'язані з тотемическими святами. Тотемічні свята проводилися в минулому в четь коня-тотема; про цесвідчить збереження тих чи інших його елементів у різних обрядах і святах народів Євразії, у тому числі і у башкирів. 
Сліди тотемічного свята коня простежуються і у башкирів. Про це говорить, у першу чергу, широко існував в минулому серед башкирів звичай розвішування майже на кожному подвір'ї на огорожах, стінах або дахах сараїв, на вуликах і на огорожах пасіки, на бортях черепа коня. При цьому наголошувалося, що деякі башкири періодично мазали морди цих черепів маслом. Цей звичай, на думку одних, охороняє худобу, бджіл і т.п. від пристріту, а також, щоб не йшло щастя від господаря пасіки, худоби. Інші пояснюють це так: господар не хотів, щоб череп, в колишньому хорошого коня, був затоптаний. Письменником С. Злобін був записаний третій варіант інтерпретації цього звичаю. Йому розповідали, що якщо череп коня «на землю кинеш - цієї масті скотина жити не буде, вся переведеться". 
Відгомони уявлень про коня як про тотем, що сприяє продовженню роду, створення сім'ї і зміцненню подружніх зв'язків побічно виявляються і в тому, що якщо помирав кінь або забивали його на м'ясо, то в минулому башкири обов'язково брали його статевий орган, сушили його, потім нарізавши на дрібні шматочки, робили амулет родючості і з метою збільшення приплоду підв'язували його на шию кобилиць. Можна припустити, що такі амулети родючості спочатку були жіночими амулетами, а пізніше, з виникненням конярства, їх призначення було переосмислено і як засіб для збільшення приплоду кобилиць. На користь такого умовиводу говорять і тлумачення башкирами сну незаміжньою дівчини про коня як ознаку швидкого виходу заміж, а також прибивання до дверей будинку випала кінської підкови як засіб для зміцнення сімейних уз. 
Релікти віри у походження людей від полюс, віри в нього як у предка і могутнього покровителя послідовно викладають в переказах, повір'ях і обрядах, в яких кінь виступає як путівник, охоронець і захисник башкирів. 
Ці функції коня - тотемічного предка яскраво проявляються в легендах башкир про коней, які вказували їх предкам місця для поселень. 
У башкирських повір'ях і обрядах як покровительки і захисниці людей виступає, по-перше, сама коня, по-друге, її окремі частини - череп, шийний хребець, шкура, волосся, її піт, піна і послід, по-третє, предмети пов'язані з неї: узда, хомут, віжки, сідло, пітник, що випала підкова, батіг і т.д. Кінь мав здатність виганяти шкідливі сили і з тіла людини. 
При подальшому розвитку тотемічних ідей і обростанні їх Магік-анімістичними нашаруваннями первісні люди стали приписувати надприродні здібності впливати на долі людей не тільки самому коню-тотему, але і його окремих частин (в першу чергу тих частин, які були заборонені вживати в їжу), уособленням тотемного тваринного, а ще пізніше, з прирученням коня, і предметів кінського спорядження. 
У ході історичного розвитку людського суспільства тотемічні уявлення тісно зрослися під впливом змінених соціальних та економічних умов життя людей з новими релігійними ідеями, послужили базою для формування політеїзму - тотемічні предки поступово перетворилися в зооморфних богів, покровителів людей і тварин. Цієї долі не уникнув і тотемический культ коня, трансформувавшись у кентаврообразного бога, сліди якого виявляються і в міфології башкирів. Ібн-Фадлан повідомляє про наявність у башкирів серед дванадцяти богів особливого бога коней. 
Таким чином, у міфології, звичаях, повір'ях і обрядах башкир присутні всі основні елементи та етапи формування культу коня, характерні іншим традиціям. Найбільш древнім пластом у культ коня є тотемічні уявлення про коня. Предки башкир вірили в тотожність людини і коня, у здатність їх взаємного перевтілення один в одного і відсутність принципової межі між ними. Як відомо, такі уявлення про тваринний і людину, що становлять основу тотемізму, виникли ще в мустьєрську епоху давньокам'яного століття 40-100 тис. років тому до н.е. Ці переконання послужили базою для формування ідей про походження окремих груп людей від тварин, у тому числі і від коня, віри в коня як у прабатька, тотемічного предка. Релікти подібних суджень досить стійко збереглися в етнографії та фольклорі башкирів. Найбільш чітко уявлення про тотемическом першопредка-коні проявляються в казках «Бузанси-батир» і «Акьял-батир», де герої виступають у вигляді кентавроподобних істот. У процесі подальшого розвитку релігійно-міфологічних поглядів початкові образи тотемічних предків тісно переплелися з магічно-анімістичними поглядами, поступово перетворюючись у надприродні зооморфні божественні істоти, покровителів людей і тварин. Ця стадія розвитку культу коня знайшла відображення в башкирської міфології в образі небесного Акбузат (можливо, також Гарате і Тураті), а в письмових джерелах - в повідомленні Ібн-Фадлана про наявність у башкирів особливого божества - покровителя коней. З іншого боку, у зв'язку із зростанням ролі коня у повсякденному житті та у військовій справі в міфології башкир формувався новий тип надприродних коней - Тулпаров, що поєднують в собі риси як тотемічних коней, так і реальних бойових супутників Батиров. Особливості, які спочатку мислилися як властиві лише тотемною твариною, були перенесені на богатирських коней казкових героїв.
Деякі вчені вважають, що в міфології народів світу кінь завжди маркується позитивно, він не став драконом або якимось демонічним істотою, а як божество - відноситься до верхнього, світлого пантеону богів, виступає супротивником хтонічного світу. Однак етнографічні та фольклорніматеріали не дають підстав для таких однозначних висновків. Навіть у міфології башкирів, майже весь життєвий уклад яких у минулому був пов'язаний з конем, є мотиви, де кінь, образ коня несе негативну навантаження. Так, за повідомленням окремих інформаторів, якщо насниться сіра кінь - це до зустрічі з азраілом, до смерті, або якщо пробіжить по центру вулиці сивая кінь - прийде смерть і т.д. У казках «Сіра ворона», «Молодий мисливець і мяскай» дочки дью-пярі і мяскай з дочками можуть приймати вигляд кобилиць і т.д. 
Формування культу коня у народів Євразії, у тому числі і предків башкирів, йшло не тільки по висхідній лінії: від коней-"перевертнів" - тотемів - тотемічних предків - до образів верхніх світлих зооморфних богів у вигляді коней. У культу коня були періоди злетів і падінь, зіткнень і боротьби з іншими поглядами на людину, суспільство і навколишній світ. 
Де, в якому районі міг формуватися культ коня? При локалізації району виникнення культів тих чи інших тварин істотну роль відіграє визначення ареалу їх найдавнішого проживання. Аналіз остеологічного матеріалу епохи палеоліту, мезоліту і неоліту показує, що спроби відшукати в межах Середньої, Передньої і Малої Азії, а також в Індії, Дворіччя та Єгипті будь-яких кісткових залишків представників породи справжніх коней виявилися безуспішними. Даний висновок підтверджується і матеріаламиобразотворчого мистецтва древніх людей. 
Серед дослідників немає розбіжності в питанні, що корінь походження тотемізму пов'язаний з виникненням переважної полювання на той чи інший вид тварин. А така спеціалізація сталася там, де не було ні ослів, ні полуослів, а були лише косяки диких коней, тобто в степах Причорномор'я і далі на Схід, в степах Казахстану, Алтаю та Центральної Азії. 
Можна вважати, що саме в цьому ареалі виник тотемічний культ коня. На сьогодні історична наука безсила встановити предки яких сучасних народів жили 30-15 тис. років тому на Руській рівнині, Південному Уралі або на Ангаро-Ленському плато. Адже, на думку дослідників, мешканці поселення Костенка I мали різко вираженими негроїдними ознаками. А малюнки звірів на скелях острова Ушканов на р.Ангара вибиті палеолітичними мисливцями, що з'явилися з Африки. Ясно одне, що творцями цих палеолітичних пам'яток були співтовариства первісних людей, від яких через тисячоліття відбруньковувалися індоєвропейські, уральські, алтайські і інші народи. Тобто культ коня є спільним надбанням усіх цих народів, в тому числі і предків башкир. 
                                       

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

    Хочеться зауважити, що центри ЛВЕ важкодоступні, тим більше для людей з обмеженими можливостями, що не мають свого транспорту.

У більшості людей з фізичними та інтелектуальними проблемами порушено відчуття простору, свого тіла, а також відчуття себе, як особистості - словом те, що формує і визначає взаємини зі світом.

    Кінь ж розширює комунікативні можливості людини. Вона ставить людей з розумовою відсталістю та соціально-психічними захворюваннями в ситуацію, коли їх реакції більш адекватні, ніж зазвичай. Коли людина їде верхи, йому необхідно вступити в контакт зі своїм конем, дотримуючись при цьому певних правил. Тільки в цьому випадку кінь реагує на накази вершника.

      Таким чином, крім позитивного ефекту щодо моторики, у всіх випадках у пацієнтів з'являється, що важливо, самостійність, впевненість у своїх можливостях і негласне змагання один з одним, зацікавленість і величезне бажання самим брати участь у процесі лікування, що стало величезною рушійною силою в їх одужання.

Що ще людина з обмеженими можливостями отримує сидячи на коні?

      Це і освоєння свого тіла, і освоєння простору, розширення цього простору, зокрема, за рахунок зміни точки зору. Важко передати самовідчуття людини, яка завжди сидить в інвалідному візку і дивиться на всіх знизу вгору. І раптом він опиняється на кілька голів вище найвищого з навколишніх і може незалежно від усіх пересуватися.     

       Володіння навичками верхової їзди дає можливість перейти від залежності до нової якості - якості людини, що керує великим тваринам, що направляє його в необхідну для себе сторону.

      Людина починає пишатися своїми успіхами, у нього підвищується самооцінка, з'являється повага до себе , поліпшується самоконтроль він не відчуває себе соціально відсталим.

        Успіхи в верховій їзді формують особистість: чуйність до рухів коня, тренують реакції; вміння управляти конем дає навички оцінки ситуації та впливу на неї; довіру до коня поширюється на довіру до людей, з якими хвора людина взаємодіє.

    Таким чином, в процесі реабілітації відбувається послідовний перенесення набутих фізичних, комунікативних та інших навичок із ситуацій верхової їзди в повсякденну соціально дуже важке життя.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Л. К. Грачев, І. Ю. Казаченко, І. С. Роберт. «Про досвід діяльності екологічного центру« Жива нитка ». - М.: НДІ сім'ї, 1997 р. - 80 стор

2. П. Т. Гурвич. «Які захворювання лікують їздою верхи». Журнал

«Конярство і кінний спорт» № 1 за 1997 р. - стор.22-23.

3. П. Т. Гурвич. «Центр лікування їздою верхи». Журнал «Конярство і кінний спорт» № 2 за 1997 р. - стор.26-27.

4. Д. А. Гуревич. «Лікувальна верхова їзда». Журнал «Конярство і кінний спорт» № 5 за 1997 р. - стор.27-28.

5. П. Т. Гурвич. «Верхова їзда як засіб лікування та реабілітації в неврології та психіатрії». Журнал «Неврологія і психіатрія» № 8 за

1997 р. - стр. 65.

6. Н. И. Іонатамішвілі, Ц. Ш. Чхіквішвілі. «Особливості райттерапіі при дитячому церебральному паралічі» (Кафедра ЛВК і ВК, кафедра неврології Тбіліської Медичної Академії, Центр райтрерапіі та реабілітації).

7. Н. И. Іонатамішвілі. «Реабілітація дітей з гіпокінетичній формою дитячого церебрального паралічу» (Кафедра ЛВК і ВК Тбіліської

Медичної Академії, Центр райтрерапіі та реабілітації).

8. М. М. Рухадзе. «Патофізіологічні обгрунтування райттерапіі»

(Кафедра ЛВК і ВК, кафедра неврології Тбіліської Медичної

Академії, Центр райтрерапіі та реабілітації).

9. Абрамова З.А. Палеолітичної мистецтво на території СРСР. М., Л., 1962. 
Башкирське народна творчість. Епос. Уфа, 1987. Том I. (Надалі: БНТ). 
10. БНТ. Перекази і легенди. Уфа, 1987. Т.II. 
11. БНТ. Богатирські казки. Уфа, 1988. Т. III. 
12. БНТ. Чарівні казки. Казки про тварин. Уфа, 1989. Т.IV. 
13. Башкирський народний епос. М., 1977. 
14. Безсонов А.Г. Башкирські народні казки. Уфа, 1941. 
15. Боголюбський С.М. Походження і перетворення домашніх тварин. М., 1959. 

 

                                                                 Анотація

до дослідницької роботи на тему « Нетрадиційні методи лікування. Іпотерапія».

     Останнім часом багато людей цікавляться нетрадиційними методами лікування, тобто без медикаментів. Я також зацікавилась нетрадиційною медициною і вирішила дослідити саме метод іпотерапію , назва якого походить від грецького «hippos» - кінь, отже лікувальна верхова їзда, або лікувальна  фізкультура.

     Актуальність цього лікувального методу в тому, що в наш нелегкий час з’явилось багато хвороб цивілізації та людей з вадами у здоров’ї через шкідливі звички, забруднену екологію та ін. Застосовуючи метод іпотерапії, хворі не лише лікуються, але й проходять реабілітаційний період після складних операцій, психічних розладів, травм, отриманих при народженні та ін.

Мета моєї дослідницької роботи: досконаліше вивчити метод іпотерапії та вплив спілкування з конем та природою на організм людини. Познайомитися з особливостями методу іпотерапії при лікуванні ДЦП у дітей, у реабілітаційний період для людей з обмеженими можливостями. Дізнатися про неймовірні факти зцілення конем, а також дослідити хвороби, при яких є протипоказання для застосування методу іпотерапії. Відвідати школу верхової їзди і особисто відчути і дослідити вплив коня на настрій, почуття, здоров’я людини. Зробити невеличкий екскурс в історичне минуле і дізнатись про роль коня в житті людини.

      Для занять іпотерапією фізіотерапевти і інструктори з верхової їзди обирають коня для кожного хворого індивідуально: здорового, енергійного, врівноваженого, терплячого, бо тварини– всі різні, мають свій характер, своє біополе.            

        Потім з конем проводять навчальні тренінги на спеціальних майданчиках, комфортних та безпечних для тварин, бо кінь повинен довіряти інструктору,  бути розслабленим і спокійним, щоб при подальшому спілкуванні з хворими міг передати свій настрій вершнику. Крок тварини повинен бути ритмічним, широким. Важливо щоб кінь зберігав рівновагу й був гнучким, бо при частковій паралізації людина всім тілом гармонійно повторює рухи коня, таким чином тренує і розігріває м’язи (температура тіла коня на 1,5-2 градуси вище, ніж у людини). Таким чином, спеціально змодульовані рухи коня надають лікувальний вплив на нервово- м’язові імпульси вершника.

     Страшна трагедія - хвороба поліомієліт - спіткала колишню чемпіонку Данії по верховій їзді. Роками мужня жінка вела боротьбу зі своїми паралізованими ногами і руками, що ослабіли, а допоміг їй вилікуватись метод іпотерапія.  Через дев'ять років вона знов стає призером на змаганнях по верховій їзді на Олімпійських іграх в Хельсінкі.
Цей подвиг надихнув тисячі хворих людей, і по всьому світу почали створюватися Центри лікувальної верхової їзди.

Перелік захворювань, по яких проводиться реабілітація за допомогою верхової їзди, не обмежений:   порушення опорно-рухового апарату ;   остеохондрози, радикуліти; сколіози 1 - 2 ступені;  порушення розумового розвитку різної етимології; мовні порушення;  психічні захворювання;  серцево-судинні захворювання та ін.

Також  рекомендують верхову їзду здоровим дорослим і дітям -- насамперед тим, хто багато часу проводить за комп'ютером або несе великі розумові навантаження.  
Спілкування з конем і верхова їзда дозволяє зняти стрес і мінімізувати його наслідки, дає навантаження на всі м'язи тіла і підтримує вершника в хорошій формі.

    Але існують і протипоказання для занять іпотерапією:  гемофілія, епілепсія, алергія на кінську шерсть, ламкість кісток (остеопороз, остеомієліт), захворювання нирок.

    На Україні  існує багато шкіл верхової їзди: в Харкові, Запоріжжі, Одесі, Полтаві, Кремінній та в інших містах. Але не всі спеціалізуються саме на методі лікувальної верхової їзди. Бо для цього потрібні спеціальні породи коней, які навчені інструкторами лікувати людей.   

          Школу верхової їзди, кінний театр «Кремінна»  заснував і очолює Борис Григорович Семиволос, в минулому вчитель фізичної культури в школі. Кажуть, що за любов до коней відповідає особливий ген, і якщо він є, то рано чи пізно тебе накриє хвилею, з-під якої не вибратись, ні продихнути… Саме тому Борис Григорович обрав не «залізних» коней високої марки, а 16 голів живих коней із села Червона Попівка, та яких! Тих, які вчать помічати все навколо: схід і захід сонця, росу на траві, неповторний світ, людей, які так само п’яніють від запаху сіна і радісного іржання в леваді; від дотику м’яких губ і дихаючої спини під сідлом, яка мчить тебе, обганяючи вітер…

     І коли керівництво Кремінського стадіону «Олімп» запросило розмістити конюшню на їхній території, у лісі, навіть не вагався, говорить Борис Григорович, бо помічники, місцеві діти-школярі, відразу зібралися і підказали напрямок роботи кінної ферми. І тепер щодня ферму відвідують люди, в яких також прокинувся «ген любові» до коней. Хто напуває і годує коней, хто гонить тварин на пасовисько або купає в озері, хто рубає дрова, розпалює багаття і готує смачну їжу для всіх… Ввечері всі збираються за великий «сімейний» стіл вечеряти, а коней пригощають запашним сіном або свіжою травичкою, іноді дають хлібчик…

   Проте, тут не тільки кремінські діти, але й з Лисичанська, Сєвєродонецька, Рубіжного, навіть зі Станиці Луганської та діти-переселенці з Первомайська, Луганська… Вони разом з дорослими проводять екскурсії, Дні відкритих дверей, індивідуальні та групові прогулянки верхи по лісу до цілющого озера, катають гостей, навіть презентували себе як кінний театр, на свято були запрошені почесні гості з обласної та районної  адміністрації. Нещодавно у місті Кремінна відбувся культурно-просвітницький фестиваль «З країни в Україну», на якому найяскравішою подією стало захоплююче кінне театральне дійство. Присутні мали змогу побачити джигітовку, перегони, майстер-класи. Потім відбулася святкова кінна хода містом, з вершниками у національних та театральних костюмах.

          Досліджуючи лікувальний метод іпотерапію мені також дуже захотілось побувати на кінній фермі «Кремінна», познайомитись та поспілкуватись з її мешканцями.

     І от одного чудового зимового ранку разом з бабусею Валею і дідусем Михайлом ми вирушили  в подорож до школи верхової їзди «Кремінна»! Для мене це був справжній сюрприз! Бо вдома всі рідні знали, що я зацікавилась кіньми, шукаю в Інтернеті та періодичних виданнях будь-який матеріал для своєї дослідницької роботи шкільної філії МАН. Але читати, дивитись світлини, на яких такі маленькі хворі діточки прогулюються на конях, або тендітні дівчата годують і виконують трюки на міцних, як кремінь, конях – це одне, а от самій відчути серцем радість від дотику до гривастих створінь, коли не можеш від них відійти і навіть не розумієш що з тобою відбувається, бо по тілу ідуть теплі, приємні імпульси відчуття насолоди від чистоти, сили і водночас ніжності … Біля кобилиць,  були маленькі лошата, які смакували тепле молоко своєї мами, а потім обережно підходили до нас і з цікавістю розглядали мене, бо пригощала їх запашним хлібчиком, за рекомендаціями інструктора, мовляв, щоб і коні тебе любили, бо вони дуже розумні створіння і відчувають з якою душею і намірами прийшли до них люди…

      Сподіваюсь, що влітку здійсниться моя мрія і я обов’язково знову відвідаю своїх чотириногих друзів і зможу прогулятись верхи разом з інструктором та групою дітей до чудового лісового озера та знову отримати незабутні враження від спілкування з чарівною природою та кіньми…

       При дослідженні методу іпотерапії також багато нового і цікавого дізналась про породи коней та їх особливості.

       Розглянувши матеріал з  історії культури зрозуміла, що кінь завжди сприймався як міфічна істота, обдарована особливою надзвичайною силою. Казкові Сивки-бурки - хитрі, спритні, сміливі, завжди виявляються помічниками і рятівниками свого господаря. Образ коня втілено в мистецтві, народному фольклорі, побуті, як обрядова, культова тварина.

    Кінь також є символом сили, краси і любові. Прославлено коня і в українських народних піснях.

       Свій виступ хочеться завершити українською народною піснею «Ой, чий то кінь стоїть…»

     (Музика, пісня)

                                           Дякую за увагу!

 

 

 

 

 

1

 

docx
Додано
12 березня 2018
Переглядів
1688
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку