Дослідницька робота «Сучасний погляд на історію рідного краю через давнє мистецтво орігамі»

Про матеріал
Дослідження історії виникнення, розвитку мистецтва орігамі у світі та його поширення в Україні і у нашій місцевості в основному ; залучення гуртківців до досліджень історико – архітектурної пам’ятки нашого краю; виготовлення власного виробу у техніці орігамі.
Перегляд файлу

Відділ освіти, культури, молоді та спорту Корюківської міської ради

Корюківський Центр дитячої та юнацької творчості

Корюківської міської ради Чернігівської області

 

 

ТЕМА КРАЄЗНАВЧО – ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РОБОТИ:

«Сучасний погляд на історію рідного краю через давнє мистецтво орігамі»


 

 

      Роботу виконав:

Архинос Денис Олександрович,                 


вихованець гуртка «Паперопластика»

Корюківського ЦДЮТ

Керівник гуртка:

Богданюк Тетяна Петрівна


 

2018 р.


 

Прізвище, імя автора творчої роботи:

Архинос Денис Олександрович

Навчальний заклад:Корюківська ЗОШ I-IIIст.№ 4, м. Корюківка,     Чернігівської області, індекс 15300

Клас: 6 клас

Рік народження: 14 липня 2006 року

Домашня адреса: м. Корюківка, вул. Українська, 43

Вікова група: середня

 

 

 

Керівник: Богданюк Тетяна Петрівна

Місце роботи:Корюківський Центр дитячої та юнацької творчостіКорюківської міської ради

Посада: керівник гуртка

Контактний телефон: 0664724132

 

 

Консультанти:

  1. Сіренко Тетяна Василівна, провідний  бібліограф  Корюківської районної  бібліотеки.
  2. Науменко Андрій Миколайович , науковий співробітник Корюківського історичного музею.

 


Вступ

Уявіть  собі, як аркуш паперу в умілих руках перетворюється на гарного журавля. Птах величаво розкинув крила, граційно витягнув тонку шию з елегантною головою і довгим дзьобом. Найцікавіше те, що з’явився цей журавель в результаті 12 послідовних і точних згинань квадратного аркуша паперу.

Мистецтво орігамі - інтригуюча загадка, і вона вабить кожну людину неймовірними перетвореннями звичайного квадратика паперу. Це навіть не фокус, це - диво! У цьому мистецтві є все, що спонукає людину підніматися вгору «сходами творчості» і робить цей підйом захопливо цікавим.

Актуальність обраної теми

Паперові іграшки відомі в усіх країнах світу. Шапочки від сонця або іграшковий човник зможе зробити майже кожна дитина. Виготовлення з паперу методом згинання в Японії стало справжнім мистецтвом під назвою «орігамі». З давніх часів японці з великою насолодою виготовляють красиві вироби з паперу – квіти, маски, ляльки, тварини, рухомі іграшки тощо. В Японії цей вид діяльності настільки поширений, що їхня дітвора саме через орігамі розпочинає знайомство із навколишнім світом, зі світом мистецтва. В Україні орігамі ще не набуло такого широкого розповсюдження. Хоча воно є досить дивовижним мистецтвом і для дітей і для дорослих. Складаючи різноманітні фігурки з паперу, в людини формуються такі якості, як спостережливість, просторова уява, відчуття пропорції, логічна пам'ять, зосередженість, кмітливість, фантазія, акуратність; водночас у неї виховується любов до природи, естетичні смаки, доброта, чуйність тощо.

Метою роботи є дослідження  історії виникнення, розвитку мистецтва орігамі у світі та  його поширення в Україні і у нашій місцевості в основному  ;

залучення гуртківців до досліджень історико – архітектурної пам’ятки  нашого краю; виготовлення власного виробу  у техніці орігамі.

         Завдання, які передбачалося виконати для досягнення мети:

  • вивчити історію орігамі та основні етапи його розвитку ; види орігамі;

 

  • детально ознайомитись із модульним орігамі;
  • вивчити літературу та джерела інформації по даному питанню;
  • обрати історико - архітектурну пам’ятку Корюківщини як модель власного виробу орігамі;
  • з'ясувати факти, пов’язані з історією побудови церкви;
  • розвивати індивідуальні творчі здібності у ході виготовлення  виробу;
  •    виховувати  небайдуже шанобливе ставлення  до національних 

    надбань та історії рідного краю.

          Перша частина роботи містить історичний екскурс в минуле давнього мистецтва орігамі, друга – практична  -  це поєднання     процесу виготовлення виробу з модулів, а саме Корюківської Свято – Вознесенської церквиз пошуковою роботою, пов’язаною з історією побудови та становлення цієї архітектурної пам’ятки у нашому місті.

Поняття про орігамі. Виникнення та розвиток орігамі.

         Якщо проаналізувати  різні види мистецтва, які найбільш популярні серед корюківських майстринь, то стає зрозумілим, що це – бісероплетіння, вишивка, розпис. Мистецтво орігамі не є досить розповсюдженим у нашому регіоні, але останнім часом все більше людей роблять спроби осягнути його.

      Свій власний маленький паперовий світ створюємо і ми на гуртку «Паперопластика». Прості паперові форми з роками змінювалися на більш складні і сьогодні ми презентуємо роботу «Корюківська Свято – Вознесенська церква», виконану технікою модульного орігамі. Опис виконаної роботи не буде повним без власних досліджень з історії виникнення цього мистецтва.

         Тому з інформаційних джерел ми дізналися, що мистецтво орігамі виникло у Японії в стародавні часи. Найперші листочки паперу, складені в фігурки, з'явилися спочатку в монастирях. Ними стали прикрашати стіни в храмах, а ще поміщали на жертовне багаття. На той момент фігурки і різні коробочки не були ще мистецтвом. У період Камакура, на початку XII століття, мистецтво орігамі починає виходити за межі храмів і поступово доходить до палацу імператора. Навіть самим членам імператорської родини стало дозволено складати фігурки з дорогого паперу.

До XVI століття, в епоху Адзути і Муроматі, спрощується технологія виготовлення самого паперу, вона набуває масовий характер. Орігамі відноситься до мистецтва дворян - самураїв. Люди, які вміли складати різні фігурки з паперу, вважалися добре вихованими.

Вже в XV-XVII столітті, в період Едо, мистецтво орігамі перестає бути мистецтвом обраних. Це мистецтво стає класичним способом свого вільного часу. Саме в цей період з’являються найвідоміші паперові фігурки. Наприклад, славнозвісний і всім відомий журавлик. Пізніше вміння складати паперові фігурки стає невід’ємним та обов’язковим елементом японського побуту.

Мистецтво орігамі, на початку XX століття, починає виходити за межі Японії і вільно крокує по всьому світу. Більшість людей дуже зацікавилися і захопилися цим простим і в той же час складним мистецтвом. У будь-якій країні, де з’являлося мистецтво орігамі, був і свій майстер.

Історія орігамі з паперу відноситься не тільки до Японії. Іспанці, наприклад, самостійно додумалися змайструвати деякі паперові фігурки. Серед них виділяються іспанські пташки - "пахаріти". У країнах Південної Америки поширилася "іспанська школа". У ній виділяється ім'я Мігуеля Уманумо, який є творцем безлічі фігурок. Він навіть випустив дві книги з орігамі. У Франції орігамі з'явилося на сцені. Чистий аркуш паперу в руках фокусника перетворювався на пташку, що махала крилами.             

В Україну орігамі прийшло через Росію. Роботами відомих російських майстрів зацікавились українські педагоги, освітяни. Велика кількість бібліотек «пригріла» гуртки орігамі у своїх приміщеннях. І ніхто не пошкодував, адже молодь, читачі бібліотек ще й ставали сумлінними учнями клубу орігамі. Вони зосереджувались на творчості, а отже не уподібнювались до вуличних розбишак, тягнулись до прекрасного. З 2000 року в Києві діє щорічна Міжнародна виставка орігамі. А це означає, що інтерес до складання паперу в українців зріс.

Існує кілька видів орігамі:

 

  • класичним видом орігамі є складання фігур з одного аркуша паперу без використання ножиць і клею;
  • модульне орігамі.

 Особливістю модульного орігамі  є те, що великі  фігури збираються з окремих елементів -  модулів.  На відміну від класичного орігамі, що передбачає складання об’ємних фігур з одного єдиного аркуша, модульне з одного боку трохи простіше. Тут з безлічі невеликих аркушів робляться стандартні елементи, звані модулями, і вже з них збирають фігури тварин , об’ємні фантастичні скульптури і тіла.

Модулі просто вкладаються спеціальним чином один в одного. Міцність  конструкції досягається тільки завдяки згинанню паперу і створенню при цьому кишеньок. Для модульного орігамі, знову ж на відміну від класичного варіанта, де застосовують тільки спеціальний папір, можна використовувати звичайний  кольоровий, але тільки з міцним  забарвленням, що не стирається на згинах. Ця особливість дає можливість збирати різнокольорові скульптури, що в класичному орігамі не можливо.

Готових схем модульного орігамі не так багато, але створити щось своє не так складно, знаючи важливі принципи побудови фігур, а також освоївши техніку складання модулів.

Багато хто вважає, що орігамі це забава, за допомогою якої люди створюють різні фігури, але дуже багато чого в орігамі пов'язано з математикою, архітектурою, дизайном …. Як наука, орігамі, здатна здивувати нас формами, про можливість існування яких, ми і не здогадувалися.

Між архітектурою і орігамі багато спільного. Подібно до архітектури, орігамі "вганяє простір в задані рамки" тільки набагато легшими засобами. Художники, що займаються орігамі, створюють величезну кількість форм і фігур, використовуючи всього один аркуш паперу. Конструкції з орігамі - ті ж архітектурні споруди в мініатюрі, до того ж здатні стискатися, розтягуватися і змінювати форму.Поза сумнівом, дуже талановиті з архітекторів створювали свої творіння, керуючись принципами мистецтва орігамі.

Тож і ми в своїй роботі вирішили пов’язати мистецтво орігамі і архітектуру, виготовивши нашу історико – архітектурну пам’ятку - Свято – Вознесенську церкву, модульним орігамі.

Чому саме на цю архітектурну пам’ятку Корюкіщини  ми звернули увагу?

По-перше, 2018 рік є особливо значимим для корюківчан:  у 2018 році виповнилося 75 років Корюківської трагедії. По –друге, сумнозвісні події 1943 року від маленького містечка залишили самі згарища. Серед декількох вцілілих споруд була і церква. Отже, вона для нас, корюківчан, як   символ незламності людського духу, мовчазний свідок історії, хранитель пам’яті і застереження для майбутніх поколінь.

 Не має, мабуть, жодного майстра, який би творив свій виріб, своє дітище, не вкладаючи у нього душі. Ось і ми – розпочали роботу із, здавалося б, простих і непримітних листочків паперу, та чимдалі ми просувалися – робота дивовижно оживала у наших руках: з’являвся фундамент, стіни, дзвіниця … Паперові модулі перетворилися у дитячих руках у будівельний матеріал, у інструмент, з якого по крихтах вимальовувалася велична споруда – церква.

 І в якусь мить з’явилося бажання  дізнатися більше про архітектурну пам’ятку, модель якої старанно збирали дитячі руки. Адже не має у світі споруд без історії. Поки є людство – доти живе і пам’ять, живе історія…

Робота в бібліотеці

У Корюківці Свято – Вознесенська церква вважається єдиною уцілілою історико – архітектурною пам’яткою минулого століття місцевого значення.Нещодавно церкві мину­ло 110 років. Щоб дізнатися достовірну інформацію про історію створення Свято – Вознесенської церкви ми звернулися до провідного бібліографа  Корюківської центральної районної  бібліотеки Сіренко Тетяни Василівни, яка нам розповіла, що за народними переказами на місці нинішнього Свято-Вознесенського храму стояла дерев'яна церква, побудована в 1882 році. У перші роки XX століття споруда від пожежі вщент зго­ріла. Незабаром на згарищі розпочали зводити цегляну церкву у візантійському стилі у формі хреста, коли на храм дивитись зверху. Подібну

 

церкву в передмісті Парижа в 1065 році побудувала донька Ярослава Мудрого - Анна, яка стала королевою Франції.

 Як стверджують історичні факти,  потрібні кошти для спорудження в Корюківці цегляного хри­стиянського храму виділив власник цукрорафінадного заводу, єврей Лазар Ізраїльович Бродський — уславлений київський мільйонер і філантроп, "цукровий король"( 24 серпня (5 вересня) 1848  1904).(Додаток 1)

 Церкву назвали в пам'ять про величну подію - Вознесіння Господа Ісуса Христа. Над стінами храму знаходилась восьмигранної форми дзвіниця. У ній розміщувався один великий і вісім різної величини дзвони. Дзвонаря спеціально вчили в Києві. У церкві також  був підземний хід.

Великої наруги зазнала Свято-Вознесенська церква за роки радянської влади. Безбожники з метою боротьби з християнсь­кою вірою у 1928 році вчинили акт вандалізму. Войовничі атеїсти скинули на землю великий хрест, потім бані храму, роз­палили багаття, в яке кидали старовинні ікони, богослужебні книги, церковні атрибути. Священника звинуватили в контрреволюційній діяльності – засудили на смерть.

 Свято – Вознесенський храм переобладнали під Будинок культури, а в церковній канцелярії розмістили дитячий садок. У роки війни окупаційна влада розпорядилась знову в приміщенні відновити Божу службу.

Робота в музеї

Для того, щоб дізнатися про Корюківську трагедію 1943 року, яка не оминула і Свято – Вознесенську церкву,  ми звернулися до працівників Корюківського історичного музею, які нам розповіли про ті страшні події. Проаналізувавши розповідь  ми зрозуміли, що на початку березня 1943 року, коли карателі оточили Корюківку, щоб вчинити жорстоку розправу над мирними жителями, багато віруючих містечка зайшли в приміщення Свято – Вознесенського храму, щоб знайти тут свій порятунок. Разом із віруючими тут були і священники, брати,  Олександр Бондаревський із дружиною  та Костянтин Бондаревський.

 

Заслуговують на увагу свідчення корюківчанина Хомка Матвія: «…Наступного дня (02.03.1943 р) прийшов я до церкви. Зібралось людей чимало. Більшість тих, хто жив недалеко. Усі перелякані. Піп теж з нами. То читав молитви, то свічки підправить, то говорить з нами, заспокоює: «Не посміють на злодіяння у божому храмі!» Та раптом відчиняються двері і до церкви заходять кілька солдатів. Двоє стали на дверях, а інші почали виводити людей з церкви. Я збагнув, що беруть не на добре і сховався у закутку. Мені було добре видно і чуть. Виводили людей групами. Забрали й попа, його дружину і Костянтина. Батюшка Олександр йшов, тримаючи у руках хрест. Почув як він говорив: «Це не люди забирають нас, а звірі в людській подобі».

Згадує про неї і інший свідок Корюківської трагедії Микола Костюк: «…Ми жили тоді якраз навпроти церкви. Першого березня палили тільки частину Корюківки, то до нас не дійшли. Але все одно було моторошно і тому мати вирішила разом зі мною і моїм старшим братом піти до церкви. Там було дуже багато людей, страшенна тиснява. У саме приміщення ми і не зайшли. Залишилися у передній частині церкви біля вхідних дверей. Вже під вечір чуємо як біля храму зупинилося 18 машини, на той час мені було 9 років, то я умів рахувати та знав кілька німецьких слів. Раптово з’явився перед нами молодий німецький офіцер, увесь з голови до п’ят добре одягнений. За ним у чорних бушлатах з автоматами німці. Чому раптово? Бо стільки було корюківчан, що двері у церкву і не зачинялися. На зустріч йому вийшов піп. Ми з переляку аж заклякли. Я не міг і поворухнутися так злякався. Німець почав рухами показувати батюшці, щоб сиділи мовчки, поки вони виїдуть з селища. Це вже було під вечір і вони, закінчивши розправу, від’їжджали ночувати у Щорс. Церква ж розміщувалася там, куди розправа не дійшла. Коли зачинили двері, то люди почали прощатися, голосити, кричати, думаючи, що їх усіх будуть палити. Бондаревському потрібно було багато зусиль, щоб заспокоїти прихожан. На ніч у храмі ми не залишались – мати вирішила йти на село Наумівку. Десь вже на четвертий день після трагедії ми повернулися додому. Таке страхіття і уві сні не присниться. Нашої хати нема, одне згарище.  Ото всіх людей, що були у церкві, у нашій хаті нелюди і спалили». (Додаток 2)

Свідки стверджують , що озлоблені карателі не посміли стріляти в церкві. Вони всіх людей разом із священником вивели на вулицю і холоднокровно знищили. (Додаток 3)

     У музеї ми змогли отримати єдине фото тих страшних подій.      (Додаток 4). Таким чином, той факт, що родина Бондаревських загинула у місті Корюківка, до останнього перебуваючи у Свято-Вознесенській церкві разом з людьми, є незаперечним. Священник Олександр Васильович Бондаревський до останнього подиху виконував свої обов’язки, був підтримкою усім, хто знаходився поряд, разом з усіма прийняв смерть. Це саме той приклад незламного духу, самовідданості, багатостражденності. Загинувши разом з корюківчанами, показав приклад всеохоплюючої любові до ближнього, достойно прийнявши кару від нелюдів.

 Не можна не погодитись із думкою, що його ім’я має бути звеличене, викарбуване у пам’яті, вписане в історію. В силу трагічних подій він не має вічного прихисту, не має місця, куди б нащадки принесли квіти. Свято-Вознесенська церква стала останнім рубиконом його життя, тож по праву встановили  меморіальну пам’ятну дошку із зазначеним написом про мужність і самопожертву її настоятеля О.В. Бондаревського. (Додаток 5)

Робота з газетою « Маяк»

В читальному приміщенні бібліотеки ми ознайомилися із статтею в газеті «Маяк» від 22 травня 2004 року, де Олександр Олександрович Корнієвський стверджує, що в уцілілій від пожежі церкві після війни знову почав діяти Будинок культури. (Додаток 6) По вечорах у ньому демонструвались кінофільми. Один з перших, що демонструвався  корюківчанам - «Чапаєв». Християнський храм мав гарну акустику. Музика з сюжету стрічки та голоси акторів лунали довкола на сотні метрів.  (Додаток 7)

 

 

А панотець Олександр Яворський, в цій же статті, справедливо вважає,що безбожники в роки будівництва розвиненого соціалізму та комунізму так і не змогли своєю інтенсивною пропагандою остаточно знищити християнську віру, хоч довкола  Корюківки церкви зруйнували, перетворили їх приміщення під склади для зберігання зерна, хімічних добрив. Всупереч різним заборонам люди вдома молились перед іконами святих, відзначали релігійні свята.(Додаток 8)

  Проаналізувавши  отриману інформацію ми зрозуміли, що лише в роки горбачовської перебудови приміщення Свято – Вознесенського храму передали громаді віруючих Корюківки. Вперше за багато десятиліть у 1989 році у ній відновилась Божа служба. Як стверджують свідки першим наставником храму став протиєрей, у миру – Степан  Степанович Кушнірчук, а в 1990 році його справу продовжив  Олександр Яворський.

 Також в читальному залі зі статті в газеті «Маяк»за 25 липня 2009 року , ми дізналися, що в 2009 році  був призначений новий настоятель Свято –Вознесенської церкви Олександр Дем’яненко, який служить і дотепер.

 Свято – Вознесенський храм поступово  відроджується. Безперечно назавжди втрачено багато старовинних ікон, стінних розписів на церкві в процесі перебудови та реконструкції культової будівлі у  «вогнище» культури. Після десятиліть гоніння і переслідування, віруючі та служителі церкви поступово відроджують храм, духовність та віру людей у Бога, справедливість, краще життя корюківчан.

Висновки

В ході дослідницької діяльності ми вивчили літературу та джерела інформації по орігамі, дослідили історію орігамі, основні етапи його розвитку, ознайомились із різними видами мистецтва орігамі. Під час роботи в техніці модульного орігамі, ми набули безцінного досвіду  зі згинання паперу для розв’язування творчих завдань, які виходили за рамки нашого дослідження, в результаті чого ми стали творити чудеса своїми руками : самі придумали схеми - зразки для виготовлення виробу.

 

На основі всіх даних досліджень ми зробили висновок, що орігамі є технологією XXI ст. Воно є не лише мистецтвом, а й містить у собі величезний творчий потенціал щодо використання в різних галузях діяльності людини: конструюванні, архітектурі, дизайні інтер’єру та екстер’єру, педагогіці, психології, медицині, упаковках товарів і продуктів. На жаль, в Україні цей вид мистецтва поки що маловідомий: мало книжок, посібників і рекомендацій. Проте новий імпульс одержали національні види декоративно-ужиткового мистецтва – витинанки та паперопластика.

Разом з тим ми з'ясували  факти, пов’язані з історією побудови та становлення  Свято – Вознесенської  церкви у нашому місті. То ж зробили висновок, що історико – архітектурна памятка нашого міста поступово  відроджується.

Під час дослідницької діяльності ми переконались, що всю роботу треба виконувати  поетапно, вивчаючи літературу різного виду, проводячи самостійно опитування, спостереження, дослідження.

Етапи та результати свого дослідження ми представили у вигляді фотографій. Та опис – це лише інформація, а за «кулісами» залишилася кропітка робота, яка потребувала витримки, вміння, а ще любові до справи, якою ти займаєшся. Робота, яка представлена на конкурс – це крок вперед майстра - дитини, яка тільки ще пізнає наш світ, але вже зараз сповнює його фарбами, фантазією і красою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Опис роботи

Хід роботи

Опис роботи

Для виготовлення церкви ми взяли червоний, зелений та білий папір.

https://baucenter.ru/preview/r/612x612/c/612x612/upload/pictures/70/703001135-0.jpg

Основа церкви- картонна коробка.

C:\Users\Kolya\Desktop\Новая папка\20180309_110717.jpg

Стіни церкви червоного кольору. Ми їх виготовляли таким чином, щоб максимально наблизитись до оригіналу.

C:\Users\Kolya\Desktop\Новая папка\20180309_110738.jpg

Виготовили 18 заготовок стін.

C:\Users\Kolya\Desktop\Новая папка\20180308_161432.jpg

Дах церкви виготовляли із модулів зеленого та білого кольору.

C:\Users\Kolya\Desktop\Новая папка\20180308_161458.jpg

Виготовляли дах чергуючи зелені і білі ряди. Виготовили 8 заготовок для даху.

C:\Users\Kolya\Desktop\Новая папка\20180309_110953.jpg

Всі виготовлені заготовки приклеїли до основи, формуючи будівлю.

C:\Users\Kolya\Desktop\Новая папка\20180309_111139.jpg

Бані церкви кулястої форми, тож ми їх виготовили із зеленого кольорового паперу.

Прикріпили  бані   на дахи будівель.

C:\Users\Kolya\Pictures\2018-03\20180315_152654.jpg

Центральна дзвіниця найбільшого розміру. Виготовлена із зелених модулів.

Всього для виготовлення церкви використали 8750 червоних , 4500 зелених і 5000білих модулів. Загалом 18250 модулів.

 

Література

  1. Чернігівщина: Енциклопедичний довідник. – К., 1990, - 1006 с.
  2. Корюківка – моя і наша/Автори – упорядники М. Кравченко, А. Кун, Н. Петренко, - К., 2007.- 276 с.
  3. 100 років Корюківській церкві //Маяк. – 2004р.  № 30 – 22 травня.- С.4.
  4. Справи духовні//Маяк. -  2009р. - № 30 – 25 липня. С.6.
  5.                   Афонькін С.Ю., Афонькіна О.Ю. Орігами.  Від простих фігурок до складних форм.- СПб: СЗКЕО, 2008 р.
  6. Афонькин С. Ю. Оригами в вашем доме, - М.: Легпромиздат, 1994. -  с. 46 -51.
  7. Щеглова А.В. Оригами. Волшебный мир бумаги / А.В. Щеглова. – Ростов н/Д :Владис, 2009. – 640 с.

Інтернет ресурси:

  1.               http://origami.ru
  2. Origami – paper.ru
  3. owoman.com.ua/istoriya-mistetstva-origami.html
  4. tsikave.ostriv.in.ua
  5. biology.univ.kiev.ua/images/stories/Upload/Studenty/Tvorchi_roboty/Orygami.pdf

 

 

 

 

 

 

Додатки

Додаток 1

Лазар Ізраїльович Бродський ( 24 серпня (5 вересня) 1848  1904).

Додаток 2

Згарища Корюківки.

(Додаток 3)

Все що вціліло в страшній пожежі.

 

 

 

(Додаток 4)

Згарища Корюківки. Фото Олександра Корнієвського. 1947 рік.

(Додаток 5)

Меморіальна пам’ятна дошка .

(Додаток 6)C:\Users\Kolya\AppData\Local\Microsoft\Windows\INetCache\Content.Word\IMG_20180301_102437.jpg

Церква переобладнана під Будинок культури .Без дзвіниці.

Свято-Вознесенська церква, 1904, м.Корюківка

Такою стала Свято – Вознесенська церква після того, як знову почали в ній правити Божу службу.

 

 

 

Додаток 7

Інтервю в газеті «Маяк»від 22 травня 2004 рокуОлександра Олександровича Корнієвського

Додаток 8

C:\Users\Kolya\AppData\Local\Microsoft\Windows\INetCache\Content.Word\IMG_20180220_151948.jpg

Стаття в газеті «Маяк» від 22 травня 2004 року

 

F:\SAM_6334.JPG

 

F:\Изображение 614.jpg

Зустріч із працівниками  Корюківської районної бібліотеки

 

 

F:\SAM_3463.JPG

F:\SAM_3467.JPG

Розповідь про Корюківську трагедію у Корюківському історичномумузеї.

 

 

C:\Users\Kolya\Desktop\Новая папка\20180310_170146.jpg

Свято -  Вознесенська церква в м. Корюківка

Модель церкви із модулів орігамі

 

C:\Users\Kolya\Pictures\2018-03\20180316_152102.jpg

За роботою

 

 

 

 

docx
Додано
7 квітня 2020
Переглядів
375
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку