Дослідницько-пошуковий проект

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Відомості про учасника

 

 

Повна назва закладу:  Опорний заклад Барвінківська ЗОШ I-III ст. №1 Барвінківської районної ради Харківської області

 

Адреса:                          вулиця 50 років Радянської освіти, 80

Місто Барвінкове

Харківської області

 

Виконали:

Вчитель української мови та літератури Лєбєдєва Ольга Станіславівна та учні 10 класу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

               Дослідницько-пошуковий проект. 10 клас

Утвердження  державної  мови

 

 

 

 

 

 

Є слова, що білі-білі,

Як конвалії квітки…

 

 

Мета проекту:

• дослідити утвердження української мови як державної;
• визначити, яку роль відіграє мова в творах українських письменників та поетів;
• збагачувати чуттєве сприймання, розкрити взаємозв’язок уяви і творчості;
• вчити захоплюватися красою і мудрістю рідного слова.

 

Навчальні предмети: українська мова та література

 

Тривалість: місяць

 

 

 

 

 

Етапи навчального проекту

І етап. Стратегія проекту

На цьому етапі були визначені тема, мета проекту, навчальні предмети, зміст яких задіяно, вид проекту і його тривалість.

 

ІІ етап. Планування проекту. Ознайомлення учнів із загальною темою і провідною проблемою.

Для більшості учнів класу рідна мова – українська. Нею ми розмовляємо на уроках української мови та літератури. До речі, українська мова – профільне навчання в нашій школі. Учні 10-го класу мають можливість поглиблено вивчати, досліджувати мовні явища. На уроках української літератури знайомляться із класикою, синтезують, досліджують прочитане.

Тому саме уроки української мови та літератури спонукали учнів класу створити спільний проект на тему «Є слова, що білі-білі, як конвалії квітки…»

Формування груп для проведення дослідження. Вибір учнями тем групових проектів.

Учні класу об’єдналися в групи, дали їм назви:

група 1 – «Літератори»;

група 2 – «Мовознавці»;

група 3 – «Народознавці»;

група 4 – «Творці»

ІІІ етап. Реалізація проекту. Складання учнями плану роботи над проектом. Визначення джерел інформації. Самостійна пошукова робота учнів.

Група 1. Ключовим питанням, яке досліджувала група «Літераторів», було знайти вислови про мову українських письменників та поетів. Діти працювали в бібліотеці, шукали інформацію в Інтернеті.

Група 2. Ключовим питанням, «Мовознавців» було зібрати і дослідити прислів’я, приказки про українську мову.

Група 3. Ключовим питанням групи «Народознавців» було дізнатися від своїх бабусь та дідусів, який вони пройшли шлях утвердження рідної мови, чи розмовляють у наших родинах українською, порівняти етапи розвитку мови до визнання України незалежною та сьогоденням українців. Діти також працювали в бібліотеці, приносили вирізки з газет, шукали інформацію в Інтернеті.

Група 4. Ключовим питанням групи «Творців» було дослідити фразеологічне багатство української мови, скласти цікаву «Мовну вікторину», а також спробувати написати власні вірші про мову.

 

Виготовлення освітнього продукту. Презентація роботи груп.

 

Сценарій Свята Мови

 

1-й учень: Є слова, що білі-білі, 

         Як конвалії квітки…

2-й учень: Мужай, прекрасна наша мово,

                Живи, народу віще слово,

         Цвіти над нами веселково,

         Як мир, як щастя, як любов!

1-й учень: Земле Шевченкова, Земле Франкова,

                Ниво, засіяна щастям-добром,

                Вічна твоя соловейкова мова,

                Вічна розмова Дністра із Дніпром!

(Художній номер. Пісня «Як у нас на Україні» у виконанні Яни Плотнікової та Аліни Черної)

Виступ учнів з  «Молитвою» Катерини Мотрич

1-й учень: Україна… Золота, чарівна сторона. Земля, рясно уквітчана, зеленню закосичена.

2-й учень: Україна! Країна смутку і краси, радості і печалі!

 

1-й учень: Україна! Розкішний вінок з рути і барвінку, над яким сяють яскраві зорі.

2-й учень: Скільки ніжних, поетичних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народились і живуть.

1-й учень: У глибину століть сягає історія нашого народу! І чим більше минає часу, тим яскравіше ми її уявляємо. Пізнати історію рідної сторони, рідної мови допомагають книги і самобутня творчість нашого народу: мелодійні пісні та думи, барвисті коломийки та хороводи, чарівний, фантастичний світ казок.

(Художній номер. Танцювальний колектив «Грація»)

1-й учень: Найбільше, найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, розум, досвід, почування.

2-й учень: О мово моя!

                О місячне сяйво і спів солов’я,

                Півонії, мальви, жоржини!

                Моря брилі антів – це мова моя,

                Це мова моєї Вкраїни.

1-й учень: Прислухайтесь, як океан співа, народ говорить!

                Любов і гнів у тому гомоні людськім.

                Нема мудріших ніж народ учителів.

                У нього кожне слово – це перлина,

                Це праця, це натхнення, це – людина!

(Художній номер. Інсценізація уривка із «Кайдашевої сім’ї»

 І.С.Нечуя-Левицького)

1-й учень: Оце двобійка так двобійка! Ви впізнали Мотрю та Мелашку з «Кайдашевої сім’ї» Н.Левицького? а ви помітили, скільки пролунало дотепних влучних висловів? Так, так, крилаті слова, фразеологізми – це справжня окраса мови. Тут знаходимо осуд людських вад і похвалу порядності, тут звучить іронія і гумор. І все це невимушено, тонко, дотепно.

2-й учень: Чи цікавились ви коли-небудь походженням фразеологізмів? Спробуйте пояснити значення таких фразеологічних висловів: баляси точити, за пояс заткнути, вийти сухим із води. Хто відповість?

1-й учень: А чи знаєте ви, що кожний крилатий вислів має свою історію. Наприклад: Баляси точити. Баляси – це фігурні стовпчики у вигляді глечиків, фантастичних квітів. Ними оздоблювали поміщицькі будинки, підпирали бильця на балконах.

      Виточування балясів вважалось легкою роботою, майстри мали час і побазікати, і перепочити. У наші дні цей вислів означає пустопорожню балаканину.

2-й учень:  За пояс заткнути – це означає перевершити кого-небудь. Вислів пов’язаний із стародавнім слов’янським звичаєм підперізуватися і під час перерви в роботі закладати за пояс знаряддя праці. Тесля, оцінюючи зроблену річ, засуває сокиру за пояс, а потім знову дістає її, щоб завершити роботу. А сухим вийти – це значить бути невинним

1-й учень: А тепер давайте позмагаємось. Чи знаєте ви фразеологізми? Я вам називаю фразеологізм, а ви пояснюєте його значення.

«Будьте активними», - звернення до всіх присутніх в залі.

1-й. Пекти раків. Це означає? (червоніти)

2-й. Товкти пшоно в ступі. Це означає? (говорити про те сама)

3-й. Давати жару. Нумо, хто знає? (дуже сварити, провчати кого-небудь.)

4-й. Блискати очима. В кого є вірна відповідь? (кидати погляд, виражаючи почуття сильного гніву).

5-й. Мамин синок. Це означає? (розпещений, зніжений хлопець)

6-й. Стояти стіною. В кого яка версія? (стояти щільним рядом чи суцільною масою.)

7-й. Кров за кров. Це означає? (про помсту вбивством за вбивство).

2-й учень: Підведемо підсумок. Ви  - молодці! Справжні ерудити!

1-й учень: Давайте ще позмагаємося! Напередодні свята Весни об’єднаймося у дві команди. Хто сильніший – хлопчики чи дівчатка?

А тепер запитання до залу.

1. Коли беруть ноги на плечі? (Коли втікають).
2. Що можна ламати без рук і усякого знаряддя? (Голову).
3. Яку річку можна переламати? (Прут).
4. Який відносний прикметник показує ознаку хвороби, відсутньої на землі? (Морська).
5. Назвіть якісний прикметник, що показує ознаку каміння, якого немає у річці? (Сухе).
6. Який прикметник означає посуд, з якого не їдять? (Пустий).
7. Спробуйте пояснити походження слів: рожевий(від слова рожа), прозорий (тобто пронизує зір), дарма (дар + нема), куций.

До речі, куций походить від «кусий», від кусати; «кус» - означало «відкушений», але збереглася і форма «кусий»:

•    Ти, козаче чорновусий,

Чом у тебе жупан кусий?

•    Мене дівки підпоїли,

Жупан мені підкроїли.

2-й учень: А чи знаєте ви, що «бурса» - це гаман для грошей? Раніше бідним, які хотіли вчитись, давали пожертвування, для яких на дверях прибивався гаманець (бурса), через те і школи стали називатися бурсами.

1-й учень: Підведемо підсумок. Хто у нас сильніші – хлопці чи дівчата? Привітаємо оплесками.

2-й учень: А попереду ще одне змагання.

1-й учень: Запрошуємо на сцену двох учнів. /На аркуші паперу написані великими літерами слова./ Хто швидше переверне слова і назве нове слово. (рис, літо, пілот, рамка, ікра) Вам 1 хвилина.

(Сир, тіло, політ, марка, ріка). – Ось такі відповіді.

Хто у нас переміг? Вітаємо переможця!

(Поетична хвилинка. Вірш читають Цвентух Н., Пономаренко С., Гончар Н. та Натолока Н.

1. «Є слова, що білі-білі..» О. Олесь
2. «Ти постаєш в ясній обнові» Д. Білоус)

2-й учень: Боріться за красу мови, за правильність вимови. Боротьба за чистоту, за смислову точність є боротьба за знаряддя культури.

1-й учень: На сторожі культури мови – словники, граматики, правописи. Вони завжди до ваших послуг. Цікаво, чи заглядаєте ви хоч інколи у словники? А які словники ви знаєте? (для перекладу, іншомовних слів, орфографічні, орфоепічні, тлумачні, літературознавчих термінів та ін..)

2-й учень: Хто хоче вчитись правильно говорити, хай зважить на мудру пораду українського поета М. Рильського:

                         Не бійтесь заглядати у словник -

                         Це пишний яр, а не сумне провалля;

                         Збирайте, як розумний садівник,

                         Достиглий овоч у Грінченка й Даля.

                         Не майте гніву до моїх порад.

                         І не лінуйтесь доглядать свій сад.

  (Поетична хвилинка. Учні читають вірш «Мово моя українська» В.Бичка)

2-й учень: Для кожного народу дорога його мова. Адже коли зникає народна мова – народу більше нема.

1-й учень: Плекайте, любіть рідну мову, бо коли розкрилиться наша мова, наша культура, наші звичаї і традиції, збагатиться наш великий український народ.

2-й учень: Рідна мово материнська.

                Ти – душа мого народу,

1-й учень: Будь від роду і до роду,

                Рідна мово материнська. 

(Художній номер: Анна Рєзінова з чудовою піснею про мову, двоє учнів 3-А кл. з віршем «Буду я навчатись мови золотої» А. Малишко)

 1-й учень: Сподіваємось, що наша зустріч допомогла вам оцінити скарби рідної мови.

2-й учень: Спонукала до зустрічі з найдревнішим порадником – книгою. Бажаємо вам цікавих знахідок! На все добре! До побачення!

ІV етап. Підсумок проекту. Оформлення результатів дослідження. Захист групових проектів. Оцінювання загального проекту.

Оцінювали роботу представники кожної групи. Учні склали таблицю оцінювання, в якій кожна група оцінювала себе самостійно і отримала оцінку від інших.

Висновки.

В учнів з’явилося бажання читати твори українських письменників. Це дало гарні результати: діти почали краще декламувати вірші.

Діти більше спілкувалися між собою, із своїми рідними. У них виникло бажання продовжувати родинні традиції. Десятикласники власноруч створили сценарій Свята мови, оцінювали роботу  - свою та інших.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

 

1. Мартиненко, В.О. Твоя планета Земля [Текст]: книга для читання. / В.О., Мартиненко, В.М.Волощук. – К.: Інтер-Прес. ЛТД, 1998.
2. Метод проектів [Текст]//Початкова освіта. Методичний порадник. – 2006. - №16.
3. Перспективні освітні технології [Текст]: / за редакцією О.М.Пєхоти. – К.: АСК, 2001.
4. Скуратівський, В.П. Місяцелік. Український народний календар [Текст]/ В.П., Скуратівський. –К.: Мистецтво, 1993.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана поетична добірка

 

1-а учениця.  Ти постаєш в ясній обнові,

                     Як пісня, линеш, рідне слово,

                     Ти наше диво калинове,

                     Кохана материнська мово!

2-а учениця.  Плекаємо в серці кожне гроно,

                     Прозоре диво калинове.

                     Хай квітне, пломенить червоно

                     В сім’ї великій,вольній, новій.

                                                                   Дм. Білоус

1-а учениця. Мово моя українська –

                      Батьківська, материнська,

                      Я знаю тебе не вивчену –

1-й учень.     Просту, домашню, звичну,

                      Не з-за морів прикликану,

                      Не з словників насмикану.

2-й учень.     Ти у мене із кореня –

                       Полем мені наговорена,

                       Дзвоном коси прокована,

                       В чистій воді смакована.

2-а учениця.  Болем очей продивлена,

                     Смутком багать продимлена,

1-а учениця.  З хлібом у душу всмоктана,

          В поті людськім намокнута,

          З кров’ю моєю змішана.

          І аж до скону залишена

          В серці моїм.

                                                      В.Бичко

1-й учень.    Буду я навчатись мови золотої

           у трави – веснянки, у гори крутої,

           в потічка веселого, що постане річкою,

           в пагінця зеленого, що росте смерічкою.

           Буду я навчатись мови – блискавиці

           в клекоті гарячім кованої криці,

           Щоб раділа з мене

           Україна –мати

                                                      А.Малишко

2-й учень.    Ну що б, здавалося, слова…

           Слова то голос – більш нічого.

           А серце б’ється – ожива,

           Як їх почує!..

                                                                 Т. Шевченко

1-а учениця. Є слова, що білі-білі,

              Як конвалії, квітки,

              Лагідні, як усміх ранку,

              Ніжно сяйні, як зірки.

1-й учень.    Є слова, як жар, пекучі

                      І отруйні, наче чад…

                      В чарівне якесь намисто

                      Ти нанизуєш їх в ряд.

                                                                   О. Олесь

 

Молитва

Читець: Мово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, з любистку, м’ята, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі місяця народжена.

Мово! Мудра берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному олімпі волелюбності, слави і гордого духа.

Мово, що стояла на чатах коло вівтаря національного Храму й не впускала туди злого духа скверноти, ганьби. І множила край веселий талантами, невмирущим вогнем пісень, і наповнювала душі Божим сяйвом золотисто-небесним.

Стражденнице, великомученице, Матір Божа наша, в Сибіри й на Колими погнана, в соловецьких ямах згноєна, за моря й океани розвіяна, голодомором викошена, лютим чоботом розтоптана, стонадцять раз розстріляна, чорнобильською смертю засіяна.

Мово наша, убога прочанко з простягненою рукою! Осквернена й знеславлена своїми дітьми.

Прости їх, рідна! Прости гріхи їхні вільні і невільні, прости той чорнобильський плід і те дике зілля, що густо вродило на нашому трагічному лану…

Прости їх, змалілих, здрібнілих нащадків козацького роду, які повірили лукавим корчмарям і ненавіженим косарям, що ти не древня, що ти не мудра, не велична, не велика, не прекрасна, не свята, не вічна єси. Перероджений плід із дерева нашого роду впаде в чорнобильську землю значно раніше, ніж ти…

Стаю перед тобою на колінах і за всіх благаю: прости нас, грішних, і не ховайся за чорнобильську межу, а повернися до нашої хати, звідки тебе вигнано, вернися до нашого краю.

                                                                               Катерина Мотрич