Матеріали до уроків. Мови рідної перлини. Синонімічна скарбничка

Кам’янська ЗОШ І-ІІ ступенів

 

Оксана Молчанова

 

Мови рідної перлини

Синонімічна скарбничка

 

Кам’янка, 2015

 

 

Синонімічна скарбничка

 Тут те, чим мова наша багатюща –

 Барвінкова, солов’їна,

                     Мов бальзам цілюща.

 По намистинці зібрані скарби –

 Сліди історії, віків сліди.

 

Передмова

   Словниковий склад української мови надзвичайно багатий на синоніми, тому перед мовцем постає завдання по-перше, доречно вживати близькі за значенням слова, по-друге, правильно добирати синоніми, щоб уникнути тавтології в мовленні.                                  

Посібник містить авторські поетичні тексти, в яких є синонімічні ряди до основного, стрижневого слова, яке слугує заголовком вірша. Віршовані рядки доповнюють асоціативні      ілюстрації, що виражають основну думку тексту.

    «Синонімічна скарбничка» -  це перший з семи розділів загального посібника «Мови рідної перлини». Він може стати основою для завдань з лексикології, спрямованих на пошук синонімічних рядів у віршованих текстах, на відновлення текстів з пропущеними синонімами, на підбір заголовків (співзвучних з стрижневим словом) тощо.

   Орієнтований на вчителів, учнів та усіх поціновувачів поетичного слова.

 

 

Акуратний

 

 

Вона у всьому акуратна,

Тому поспіть багато здатна,

Завжди ретельна і слухняна,

В своїх обов’язках старанна.

 

 

Багатобарвний

 

 

Наш світ такий багатобарвний,-

Ти це помітити зумій!

Тут простяглись різноколірні

Стрічки полів і нив, й гаїв.

І хмарки в небі різнобарвні –

У кожну пору такі славні!

На луках квіти є барвисті,

Метелики на них –

Теж кольористі.

В веселки барв треба спитати,

Щоби усе це змалювати!

 

 

Безмежний

 

 

Світ навколо-такий безкраїй,

Здається, кінця й початку не має.

Тут водні простори такі безкінечні –

І гори, й рівнини, й стежини лелечі

У небі безмірному

Й рідному-рідному…

До рідного краю такі неосяжні

Почуття і глибокі, й бентежні.

 

 

 

 

 

 

 

 

Безсилий

 

 

Він народився –

Й був безсильний,

Та такий рідний і красивий,

Хоч ще слабий і немічний –

Вже трішечки усміхнений,

Ще кволий, кумедний і недолугий,

Та дуже милий –

Де є такий другий!

Хоч недолужний –

З усіма дружний!

 

Безсмертний

 

 

Допоки мова є в народу, -

Народ безсмертний

І погорду

Поборе всяку, бо він вічний

І невмирущий

У віках.

І слід немеркнучий його,

І неув’ядна його слава.

 

 

Бігти

 

 

Додому повертався: швидко біг,

І мчав на радощах, й землі не чув.

Дорога до дитинства,

де батьківський поріг.

Як серед тисячі доріг

Свою стежину не забув,

То і несешся що є духу

Туди, де першиий крок,

Й щомиті, і щороку –

Мов в захисті зірок –

Тепло батьківської оселі.

 

 

 

 

 

 

Блукати

 

 

Він цілий вік бродив, блукав –

Чи то від доленьки тікав,

А чи її не знав –

А так ось вештався

Й тинявся

І за роботу всяку брався.

Бо коли швендяв й сновигав –

Блудив й валандався –

То дбав

Лиш про теперішнє своє…

Й було все так, як уже є!

 

 

Бурхливий

 

 

Море бурхливе,

Могутнє, бурливе,

Бурне, розбурхане,

Мов необгнуздане,

Буйне й рвучке,

Й неспокійне таке.

Поривчасте і навальне,

Сильне і запальне!

 

 

Вабити

 

 

Рідна мова, рідне слово

Причаровує казково,

Манить всіх нас веселково,

Надить світлом барвінковим,

Спокушає, вабить ніжно,

Як намисто білосніжне.

 

 

 

 

 

 

Вередливий

 

Маля було капризне й вередливе,

У всьому перебірливе й примхливе,

Вибагливе у всьому,

Вигадливе, мов гноми.

Вимисливе завжди,

Не знало бо біди!

Перебірливе і химерне,

Хоча ще на зріст мізерне!

 

 

Вертун

 

 

За вдачею він був великим вертуном,

Мов дзиґа мчався він двором,

І непосида був великий,

Хоч зростом –

 більше черевика,

Крутій, крутун він невгамовний,

Бо сильною енергією сповнений!

 

Веселитися

 

 

О як же він у день той веселився,

Коли синочок в нього народився,

Безмежно так радів, -

Як тільки знав і вмів!

Торжествував сьогодні,

Тріумфував – й природньо,-

Бо він – найщасливіший,

У нього – скарб найбільший.

 

 

 

 

 

Вивчати

 

 

Ми слово рідне всі вивчаєм, -

Бо найдорожче в світі, знаєм.

Воно для кожного із нас

Є найщирішим, й без прикрас,

Ми словом рідним оволодіваєм.

І калиново-барвінкові

Секрети ніжно-чарункові

Ми опануєм і бадьоро

Усякі труднощі будемо штурмувати,

Щоб мова рідна могла процвітати.

 

 

Вигадник

 

 

Він був на витівки вигадник,

Найбільший був його порадник –

Дотепний вимисел, кумедний замисл,

На те він і вигадник й витівник,

Він жив так весело,

Бо так вже звик.

 

 

Видужувати

 

 

Велика дяка лікарям –

Почав він здоровіти,

Хоч мав багато важких травм –

Вже щоки стали рожевіти.

Родина й друзі раді дуже,

Що він потрошечки одужав,

Що захотів здоровшати він сильно

Й перетерпів всі муки непосильні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вимогливий

 

 

Він був до всіх вимогливим,

Прискіпливим й причепливим,

Критичним і вибагливим

До всіх своїх підлеглих,

До рідних і знайомих,

Але був і самотнім

Й зануреним в роботу.

 

 

Виникати

 

 

Бажання справедливості повстало,

Пробудилося мужньо і вдало,

Зародилося в страсну хвилину –

І прокинулась вся Україна!

І зринало із вуст стоголосе,

І луною приходило: «Досить!»

Вже зчорніла земля від брехні

Й стрепенулась від дружнього «Ні!»

Й об’єдналась під з’єдиненим «Так!»

В боротьбі ж бо мужнішає всяк.

 

 

Вирувати

 

 

А життя вирувало, бурліло,

Кипіло, бурувало і клекотіло,

Буяло на всі кольори –

Була благодать із гори!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Височина

 

 

Лиш в горах пізнаєш,

Що то є високість –

Тут захоплюють подих висоти,

Височінь сюди просить вернути,

Вишина помагає збагнути:

Все прямує до сонця у вись,

До Творителя всі потяглись.

 

 

Витвір

 

 

Вінець творіння – людина –

Покликана і повинна

Творити життєвий твір –

Думок і рук утвір,

Щоби кожне породження,

Щоби плід, що народжений

Був значущим й корисним,

а не тьмяним і прісним.

 

 

Відгомін

 

 

Гукнеш у горах – й чуєш відгомін,

Той відголос – мов дужий передзвін.

Дзвінка луна, тонкий відлунок,

Мов суголосний подарунок.

У серці гір від голосу той відляск,

 немов стострунний диво-виляск.

А з гір вернеш – то спогадів відзвук

Знайде в твоїй свідомості відгук.

 

 

 

 

 

 

 

Відрада

 

 

Дитина для матері –

Люба розрада,

Мила відрада,

Втіха сердечна

Й у смутку порада.

В житті відрадність

І тиха радість.

 

Галасливий

 

 

Він галасливу вдачу мав,

А в місто галасливе потрапляв –

Як риба у воді купався

І голосом скрізь виділявся.

Любив місця він гомінливі,

Базари, ярмарки рухливі,

Такі крикливі й гамірливі,

галасуваті й гамірні, -

всім був він рідний,

всі були свої.

 

Глузливий

 

 

Любив кидать словечка він глузливі,

І репліки дошкульні та глумливі,

Насмішкуватий був без меж,

Щей іронічний і зухвалий теж.

А коли хтось із нього посміявся –

Тоді принишк, мов не було – сховався!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Голубий

 

 

У нього очі були волошкові,

Бездонно глибокі

І повні любові.

А може, навіть, трохи барвінкові,

Блакитні, небесні і бірюзові,

Аквамаринові і лазурові –

І наймиліші, бо пречудові.

 

 

Давній

 

 

Давнішні часи

І предмети давнішні,

Наче сліди від часів тих колишніх,

Незапам’ятних і старих,

Від віків стародавніх,

Вікодавніх і древніх

У музеях домівку знайшли:

Тут й атмосфера днедавня,

Й аура сива і вікодавня.

 

 

Доглядати

 

 

Припадає до дитяти мати,

Бо постійно треба наглядати,

Мов зіницю ока пильнувати,

І на оці всіх постійно мати.

Тому має мати упадати

І за кожним кроком пантрувати.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дорога

 

 

У життя незвідані дороги

Батьківська стежина поведе –

То на тракт вторований заводить,

То путівцем в поле заведе,

То промчить із вітерцем по трасі,

Коли ти на швидкість ласий –

Покатає по брукованім шосе,

Й швидкісною автострадою пронесе,

А коли життєва мудрість спинить –

Знов прийдеш, де лагідний гостинець.

 

 

Ефектний

 

 

У нього вигляд був завжди ефектний,

У всьому він модерний і перфектний,

Яскравий, блискучий

Й безмірно сліпучий,

А ось у розмовах –

Не балакучий.

 

 

Єднати

 

 

Шукаймо, вкраїнці,

Лиш те, що об’єднує,

Що зріднює, зміцнює

І міцно нас з’єднує,

Бо сумісно, разом, а не поодинці

Ми – сила, не натовп, - народ,

Що згуртований єдністю,

Ідеєю спільною і взаємністю.

Нас зв’язує віра і взаємодовіра –

І в цім ми найбільше у світі щасливі!

 

 

 

 

 

 

 

Жвавий

 

 

 

Те кошеня було таке рухливе,

Живе, швидке, метке і метушливе,

Прудкий, проворний, жвавий, -

Клубочок поміж травами!

 

 

Жовтий

 

Золоті кульбабки

На зеленім листі,

Золотаві соняшники

У росі-намисті,

Бурштинові нагідки

Одяглися в намітки,

Цитринові жоржини –

Радість материна.

 Солом'яне волосся

В сусідського хлопця,

Лимонні купави

У сусідки справа –

Зажовтило сонечко

Усе на осоннячку.

 

Згода

 

 

Де згода у домі – там мир і спокій,

З небес благодаті там повний сувій.

Мов з неба проміння –

Там порозуміння

Й умова для всіх – ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ.

Це – ключ для добробуту

Й налагодження побуту.

Як усіх зрозуміємо –

То й миритись зуміємо.

 

 

 

 

Здійснення

 

 

Здійснення мрій,

Справдження надій,

Сповнення бажань,

Виконання завдань,

Щоб іскра сподівань

Дійшла до реалізаціїї

У життєвих ситуаціях.

 

 

Іноді

 

 

 

Іноді ми забуваємо:

Вдячними бути проиємно,

Інколи ми покидаємо,

Часом – не віддаємо

Того добра й теплоти,

Що сходить нам з висоти.

Зрідка ми щиро радіємо,

Може – забули, не вміємо,

Час від часу турбуємось,

Чимось довкола милуємось,

Коли-не коли зачаровуємось,

Як коли – за настроєм – плачемо,

Бо такі вже ми є за вдачею.

 

 

Кмітливий

 

 

 

Він добре й швидко міркував,

Бо від природи був кмітливий,

Був не швидкий він до забав,

Серед кросвордів був щасливий,

Такий вже був тямущий і меткий,

Метикуватий і на знахідки швидкий,

Що всяк лиш дивувався з того,

Як все розв'язується в нього.

Коричневий

 

 

Кольору кави штанці у хлоп'яти,

Сукня брунатна в малого дівчати,

Каштанові рідні такі оченята

Любить матуся

І так любить тато.

Карі й гніді у сусіда є коні –

А коли сонячно –

Бурі й червоні.

 

Крапчастий

 

 

 

Сукня у Насті червоно-крапчаста,

Ніби з намистом –

Багряно-краплиста.

Чайний сервіз у нас

Синьо-краповий,

Наче він дощиком

щедро цяткований.

 

 

Ласитися

 

 

Чом на чуже нам ласуватися?

Чом вабитися й надитися на чуже?

Навіщо на чієсь нам квапитися,

Це щастя принесе? Невже?

Навіщо заздрити і зазіхати?

Невже своєї мало хати?

 

 

Ластитися

 

 

 

Те кошенятко лащилося мило

І біля ніг моїх терлось, ходило,

І пестилось на спинці, забавлялось,

Примилювалось і приголублювалось.

 

Ліс

 

 

 

Обличчя різні має ліс:

Сосновий бір, гайок беріз,

Дубова діброва

І праліс буковий,

Непрохідна пуща

І байрак могучий –

Захистить й розрадить

В труднощах порадить.

 

 

 

 

 

 

 

 

Луки

 

 

 

Різнотрав'я на луках,

Буйноцвіт на лугах,

Мов в долонях сторуких

Їхній цвіт не зачах.

А заплави й заплавини

Все на рибу багаті,

Оболонь під загравами

Улаштовує свято.

 

 

Лунати

 

 

 

Лунала музика весільна,

І та мелодія всесильна

Розлягалася дзвоном далеким,

Розкотилась на крилах лелеки,

Розтиналась на всі голоси,

Наче квіти їз дівич-коси,

Відбивалася пісня від гір,

Аж почув її сам Синєвир,

Віддавалася пісня в серцях,

Її звук не губився, не чах,

А сміявся у душах й очах.

 

 

Майбутнє

 

 

 

Незвідане майбутнє,

Незнанеє прийдешнє –

То миті незабутні

Потомного й грядущого,

Учора лиш насущного.

 

 

 

 

 

 

 

Майбутність

 

 

 

Яка чекає нас майбутність,

У чому велич її й сутність?

Лякає часом нас прийдешність:

що приготує нам насущність?

Будущина горизонт відкриє,

Будуччина мріяти вміє,

Будучність все розповість

Й стане минулим колись.

 

 

Мерехтливий

 

 

Мерехтлива свічечка –

Блимаючий промінь,

Миготлива стрічечка

Тут на підвіконні.

То мигтюча звісточка,-

Пам'ять незабутняя,

Смутку в горлі кісточка

Про часи могутнії.

 

 

Метелиця

 

 

Ой й сніжить метелиця,

Завіва хурделиця,

Мов півсвіту валиться, -

 Стелить сніговійниця,

Завірюха-мрійниця,

Невгамовна хуртовина,

Бешкетлива, мов дитина:

Розкидала снігу пір'я

На поля, ліси й подвір'я.

Сніговиця білолиця –

Працьовита молодиця

Наскладала кучугури,

Мов чумацькі повні фури.

 

Надзвичайний

 

 

Українці – народ надзвичайний

Шанувати своє призвичаєний,

Винятковий в своїй доброті,

Не шукає висот у житті.

Незрівнянний у вияві духу

І згуртований, бо подасть руку

І собою закриє тебе,

Щоб ти небо цінив голубе.

Дивовижні їх вчинки – безсмертні,

Мук нелюдських сліди їх не стерти.

Непосильний для інших –

Для них хрест солодкий.

І характер їх рідкісний,

Мов коштовність виточений,

Несказанно поривчастий,

З дня на день загартований.

Не брязчать вже оковами –

Бо дух рабства похований,

Волі дух проростає –

Добра вчитися маєм!

 

 

Палиця

 

 

 

Ну що б, здавалось, палиця,

А доброю славою славиться,

В пригоді – на кожну мить,

Як щось вже в людини болить –

Кий, ґерлиґа, ціпок,

Дубина, ломака, дрючок,

Костур, клюка, ковінька –

Помічники незамінні!

 

 

Пам'ятний

 

 

 

Ніколи не зможем забути

Ні Берестечко, ні Крути,

Ні Майдан, ні Слов'янськ –

Все у пам'яті в нас!

Бо події ці пам'ятні

У народній є пам'яті,

Незабутні і достопам'ятні,

Вікопомні кріз роки й віки!

 

 

Пишатися

 

 

 

О що вже він по-павичи пишався,

Простих і бідних зовсім відцурався,

Бундючився, чванився, величався,

Хоч сам оце недавно в пір'я вбрався, -

І гордував, і бришкав, і гонорувався,

Й пиндючився, і приндився –

Такий вже зроду вдався!

 

 

 

 

 

 

 

Плакати

 

 

 

О як же годлосно дитя ридало,

Коли проснулося і мами не застало!

І голосило, і заводило, й тужило –

Без мами рюмсало й ревіло.

І рюмало, і хлипало, і хникало,

В куточок від усіх втекло,

Заникалось,

А коли маму віднайшло –

Повеселіло, й сліз, мов не було!

 

 

 

 

 

Родина

 

 

 

Лелече сімейство

Шанує родство:

Вірне у всьому

 справіку було!

Дружня сім'я

І впошані рідня –

Щира родина

На рідній Вкраїні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розмова

 

 

На ярмарку Сорочинськім

Розмови всякі точаться,

Балачки всі ведуть –

Не вловиш в чому суть!

Тут -  про різне мова

І бесіда чудова,

гутірки й говірки

про досвід свій гіркий.

Гомінки нашвидку

Про долю нелегку.

 

 

Світанок

 

 

Світанок в природі,

Світанок в душі –

Це світ, це досвітки

Й яскравий розсвіт!

Лише б не проспати

й зустріти, як свято!

 

 

Садиба

 

 

 

Оселя у вишневому вінку,

Садиба з барвінковими очима,

Селитьба, де криниця на току

І батьківська стежина за дверима,

Своє посілля, рідне обійстя,

Де мати щаслива

Й сміється дитя.

 

 

 

 

 

 

 

 

Скибка

 

 

 

Скибку хліба цінуй і шануй,

Окраєць як батька

У руку цілуй,

Бо дорого дався

Шматок і кусок

І кожна цілушка й партика –

Ціна за мале все ж велика!

 

 

Смеркатися

 

 

 

Смеркалося уже надворі,

Сонце котилося поволі

На відпочинок.

Вечоріло.

Мов нагадати всім хотіло

Про іспит совісті –

Екзамен людських взаємин.

Сутеніло.

Проміння ковзало несміло

Останнім спалахом

Верхівками дерев

І все – стемніло…

 

 

Сумно

 

 

 

Без батька стало смутно й сумно,

Осиротів без тата дім,

Безрадно так – і порожньо – бездумно,

Немов й не жив, мов тільки снив.

І вітер віє сумовито:

Роки прожито й недожито…

Невесело і безутішно

Тріпоче татусева вишня,

І нерозважно нам усім:

Для нас він жив – немов горів!

 

 

Темрява

 

 

 

Життя без віри – тьма і темінь,

То існування – не життя!

Суєтна марнота, пітьма,

Зневірення і відчаю тюрма.

Потемки недовіри, що підточує

Всі сили, аж поки морок оточує!

 

 

Улюблений

 

 

 

Улюблена матері

кожній дитина:

Бога благатиме

в кожній хвилині,

щоби дитина,

близька і любима,

рідна, укохана

щасливо жила.

 

 

 

Фахівець

 

 

 

Свого діла майстер

й у всякім виді праці

фахівцем буде

й до успіху йде.

професіонал відомий,

Спеціаліст вагомий.

 

 

 

 

Хвилі

 

 

 

Великі хвилі,

Брижі могутні,

вали щосили б'ються,

щоб пута

морські порвати

та утікати

від сил негоди

в тиху погоду.

Буруни спинаються

й об пісок розбиваються.

 

 

Цілющий

 

 

 

Голос мови цілющий,

Слова голос живлющий,

Звуків мед животворний,

Рідний нам, неповторний,

Гойний і живущий

І для нас всюдисущий,

Лікувальний і оздоровний,

Бо любов'ю наповнений.

 

 

Чудний

 

 

 

Він був дивний і чудний

і чудернацький, й дивовижний,

Химерний, кумедний, чудний,

Але для усіх дорогий.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Шелестіти

 

 

 

Під ногами листя шелестіло,

По-осінньому так шаруділо,

й прапори на вітрі шамотіли,

Синьо-веселково лопотіли.

Шерехтіли стоголосо кроки

Й дарували мир усім і спокій.

 

 

Щебетати

 

 

 

Щебетав соловей і витьохкував,

Трелі виводив, мов зойкував,

джерґотав, джеркотав на калині –

про майбутнє співав України.

Юрба

 

 

Народ мій не натовп безликий,

Народ мій не купа й юрма,

Народ мій – то гурт тим великий,

Що вірить в єднання добра.

Народ – не гурма, не юрба,

Його об'єднала сівба-

Майбутньог щире зерно

У свіжу ріллю залягло.

 

Ясний

 

Його погляд ясний, променистий,

Світлий, безхмарний і чистий,

Білий, мов день і погідний,

Серцю вкраїнському рідний.