Досвід роботи «Інноваційний підхід до організації освітньої діяльності, спрямованої на розкриття творчого потенціалу вихованців засобами театральної педагогіки"

Департамент освіти і науки, молоді та спорту

Управління освіти і науки Запорізької міської ради

Комунарський районний центр молоді та школярів

Опис перспективного досвіду роботи  художнього керівника школи-студії 

народного художнього колективу театру танцю «Юнона» 

Банах Вікторії Олександрівни  з проблемної теми

«Інноваційний підхід до організації освітньої  діяльності, спрямованої на розкриття творчого потенціалу вихованців  засобами театральної педагогіки»

м. Запоріжжя

Опис перспективного досвіду роботи з проблемної теми

«Інноваційний підхід до організації освітньої  діяльності, спрямованої на розкриття творчого потенціалу вихованців засобами театральної

педагогіки»

«В творчестве созидается и сам творец»   

                                                        С. Рубинштейн

Позашкільна освіта за своєю суттю є унікальною і неповторною основою для виявлення й розвитку здібностей, нахилів та інтересів дитини. В свою чергу, це є стрижневим аспектом парадигми компетентісноорієнтованої освіти. Стратегічною метою позашкілля на сьогодення є здійснення інноваційних підходів до оновлення змісту освіти і, як слідство, досягнення нової якості освіти на основі освоєння вихованцями ключових компетентностей, які дають їм можливість успішно досягати своєї мети, творчо підходити до вирішення проблем, бути мобільними і конкурентноспроможними, здатними до самоорганізації, самореалізації творчого потенціалу та адаптації в сучасному життєвому просторі. 

Для здійснення інноваційних підходів до оновлення змісту освіти необхідно: 

-  створення комфортних і сучасних умов для розвитку особистості дитини;

-  створення навчальних і виховних програм;

-  впровадження інноваційних форм, методів, прийомів і засобів навчання;

-  створення творчого простору для професійного зростання педагогів, залучення їх до активної творчої діяльності.

Але, інновації не виникають спонтанно. Це результат багаторічної та плодотворної праці педагогів, результат перспективного педагогічного досвіду, результат спроб і помилок, експериментальної, дослідницької та пошукової діяльності кожного педагога. 

Актуальність вищезазначених проблем, їх важливість та перспективність  обумовило вибір теми досвіду – «Інноваційний підхід до організації освітньої діяльності, спрямованої на розкриття творчого потенціалу вихованців засобами театральної педагогіки».

Враховуючи результативність та ефективність розробленої  системи організації навчально-виховної діяльності в школі-студії театру танцю «Юнона», практичного інструментарію щодо розвитку творчого потенціалу вихованців засобами театральної педагогіки є можливість використання описаних прийомів та методів навчання в навчально-виховному процесі іншими педагогами позашкільниками, і не тільки театрального напрямку. В цьому полягає практична значущість досвіду.

Провідною ідеєю представлених матеріалів є узагальнення досвіду роботи з виявлення та розвитку творчих здібностей вихованців засобами театрального мистецтва в умовах школи-студії театру танцю, створення системи роботи з організації навчально-виховної діяльності, презентація ефективних методів та прийомів навчання дітей, практичного інструментарію з метою поширення перспективного досвіду роботи.

Даний досвід роботи за інноваційним потенціалом є комбінаторним, оскільки поєднує провідні ідеї вищезазначених відомих науковців, але оригінальність та унікальність його полягає в перспективності, системності й дієвості презентованих методів, прийомів з розвитку творчого потенціалу вихованців засобами театральної педагогіки.

Останнім часом з`явилось багато праць з окресленої проблематики: організація творчої діяльності учнів у позашкільному закладі (О. Рассказова); виховання школярів засобами театрального мистецтва (В. Неволов); мистецтва слова (Н. Миропольсьска); розвиток творчої активності та творчих здібностей дітей засобами театральної самодіяльності (Г. Костюшко); музичної ритміки (Н. Григорян); формування ціннісних орієнтацій дітей у процесі занять театральним мистецтвом (В. Шахрай,Г. Ескіна).

Вивченням діяльності позашкільних навчальних закладів у формуванні творчої особистості, розвитку її творчої активності займаються В.Вербицький, Л.Ковбасенко, В.Мачуський, Г.Пустовіт, А.Сиротенко,

Т.Сущенко. 

У наукових працях В. Біблера, Л.Виготського, Л.Масол, А. Матюшкіна, Б. Неменського, Г. Падалки, Л. Руденко, О. Рудницької та ін. підкреслюється, що мистецтво збагачує свідомість дітей прикладами високого гуманізму, формує стійку систему цінностей у процесі творчої діяльності і породжує прагнення до творчої самореалізації.

Педагоги С. Ананьїн, Г. Фридрих, В. Пирогов, Н. Корф, Я. Коменский, К. Ушинський, Л. Чепіга, В. Шахрай, Г. Єскіна звертали увагу на роль театрального мистецтва у творчому розвитку дітей. На їх думку, театральносценічна робота із дітьми є одним із ефективних шляхів творчого розвитку особистості, а театральне мистецтво – це дієвий та ефективний засіб допомоги дітям у навчанні і вихованні.

Психолого-педагогічні аспекти формування творчої особистості розглядаються в дослідженнях вітчизняних учених: Б. Ананьєва, В. Андрєєва, Ю. Бабанського, І. Беха, Д. Богоявленської, В. Загв’язінського, Н. Кузьміної, Г.Сіліної, С.Сисоєвої, Н. Лейтес та в роботах зарубіжних учених: Г. Айзенка, Дж. Гілфорда, А. Маслоу, А. Олпорта, К. Роджерса, Д.

Шеренберга та ін.

Отже, виходячи з аналізу досліджень методологічною та теоретичною основою досвіду виступили: загально психологічні положення про розвиток особистості у процесі діяльності (Г.С. Костюк, О.М.Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн), зокрема, театральної (В. Абрамян,  Р. Баталов, А. Гончаров, Г. Балл, І. Бех, С. Гончаренко, Б. Захава, А. Капська, З. Корогодський, Н. Ксенофонтова, Ю. Мальванний, М. Пташин), артистичної і хореографічної (А.Я. Ваганова, С.М.Волконський, П.Б. Коловарський); дослідження, що розкривають організаційно-педагогічні засади діяльності системи позашкільної освіти України (В. Вербицький, Л. Ковбасенко, Л.

Павлова, Г. Пустовіт, В. Редіна, Т. Сущенко); системний підхід до психологічних процесів і явищ (Б.Г.Ананьєв, Б.Ф. Ломов, В.Д. Шадриков); фундаментальні дослідження проблеми здібностей та їх розвитку в діяльності (Г.С. Костюк, Н.С. Лейтес, К.К. Платонов, Б.М. Теплов); психологічні положення про творчість і творчу особистість (Д.Б. Богоявленська, В.О. Моляко, О.М.Матюшкін); використання театру та театрально–сценічної діяльності у навчанні та вихованні (О. Котикова, І. Люблінський, Л. Масол, О. Михайлова, К. Тусків, Ю. Рубіна, М. Стуль); теоретичні узагальнення, що містяться в працях театральних педагогів (Л. Гайнетдінова, А. Ершова, Н. Миропольська, Л. Нікольська, Т. Пеня), хореографів (Ю.Громов, Р.Захаров), в тому числі педагогічного (М.Л.Палавандашвілі), мистецького (Г.Вільсон) і психологічного (Н.Е. Висоцька, І.Г. Сосніна) змісту.

Технологія досвіду

Театральна педагогіка - ефективна технологія, застосовуючи яку, можливо активізувати творчий потенціал особистості дитини і домогтися розвитку її загальної культури й особистості в цілому. Принцип дії даної  технології це - створення цілісного образу на основі ігрового дійства, рольової установки, в процесі колективної творчості, організованої за законами мистецтва та із залученням можливостей усіх видів мистецтва.

Коли ми говоримо про театральну педагогіку, то, по–перше, маємо на увазі гру з образами. Беремо, наприклад, гру у «лова». Дитина, яка догнала іншу, може «перетворити» її у  що-небудь. Наприклад, у фрукт, якщо ми граємо на занятті з майстерності актора, або в нотку, яка повинна знайти своє місце на нотному стані, якщо ми граємо на занятті з музики. Якщо дитину наздогнали, то вона буде рухатися, жити і діяти як той предмет, в який її перетворили, і прийме його форму, його характер, його логіку дій. Однак гра з образом - не обов'язково роль. Можна послухати музику і зобразити на папері свої відчуття. І це теж буде гра з образом. 

Наявність рольової установки - необхідна умова театральної гри. Можна реалізувати рольову установку на занятті, наприклад, через мотивацію діяльності. Запропонуємо таку ситуацію: весь клас або група - земляни, які вирушають на космічному кораблі в галактичну подорож. Але для того, щоб корабель відправився в космос і повернувся на Землю, необхідно виконати ряд завдань: опанувати пластичну вправу чи вимовити скоромовку. Хто зміг виконати умови, той успішно повернувся з космосу й отримав нагороду – схвальну оцінку, а хто не зміг, той потрапляє в полон до інопланетян і йому дається додаткове завдання. У подібних випадках рольове налаштування не буде розгортатися акторськими засобами, але стане основною мотивацією творчої діяльності дитини.

І ще одна умова - необхідно організовувати заняття або урок за законами театрального мистецтва, а не за законами звичайної гри. В основі заняття, уроку має лежати дія - цілеспрямований, доцільний, продуктивний творчий процес.

Нижче наведено традиційні і нетрадиційні прийоми театральної педагогіки, які успішно запроваджуються на заняттях в школі-студії

Основні прийоми «Театральної педагогіки»:

Отже, працюючи над темою «Інноваційний підхід до організації освітньої діяльності, спрямованої на розкриття творчого потенціалу вихованців засобами театральної педагогіки», нами було розроблено і апробовано педагогічну модель розвитку творчого потенціалу особистості дітей і підлітків використовуючи принципи, методи та прийоми театральної педагогіки (додаток 1).

Умовою успішної реалізації зазначеної проблеми є оновлення програмно-методичного забезпечення навчально-виховного процесу. В зв’язку з цим, розроблено інтегрований комплекс навчальних модульних програм школи-студії театру танцю «Юнона»,  який містить систему художнього виховання, засновану на синтезі мистецтв. До змісту Комплексу входять навчальні програми великого спектру мистецьких дисциплін. 

У Комплексі програм  представлені всі основні види мистецтв і художньої діяльності:

-                       театр і театралізована діяльність;

-                       музика й музична діяльність;

-                       хореографія й танцювальна діяльність

-                       література й художньо-мовна діяльність;

-                       живопис, графіка, скульптура й образотворча діяльність.

Структура роботи школи-студії за Комплексом програм:

-                       Підготовче відділення. Комплексна модульна програма «Сходинки у світ мистецтва»: ритмопластика, театральні ігри, ігровий стретчинг, арттерапія і розвиток творчої уяви, основи танцю, логоритміка та музика.

-                       Театральне відділення. Комплексна модульна програма «Світ театру»:

майстерність актора; сценічна мова; сценічних рух; постановка вистави. 

-                       Хореографічне відділення. Комплексна модульна програма «Світ танцю»: ритміка, класичний танець; народний танець; джаз-модерн танець; сучасний танець; дитячий танець; пластика і танцювальна імпровізація; мистецтво балетмейстера; ансамбль; постановка номеру; дуетний танець.

-                       Творча майстерня: історія костюму; історія театру і хореографії, психологічний тренінг, розвиток творчої уяви, образотворче мистецтво, музика і вокал.

Усі ці напрямки взаємопов’язані між собою і доповнюють один одного.  Також розроблено Модульну програму з превентивного виховання  «Лінія життя» яка складається з чотирьох курсів: «Корисні звички» (4-6 років), «Корисні навички» (6-10 років), «Корисний вибір» (10-14 років), «Корисна практика: реальні альтернативи» (14-17 років).

При створенні програми педагоги школи-студії враховували те, що найбільш ефективними у процесі формування здоров’язберігаючої компетентності особистості є інтерактивні методи роботи із застосуванням елементів тренінгів, гри, театралізації, оздоровчих вправ, казкопедагогіки, арт-терапії, а також  тестування, тематичні заняття та свята, диспути, зустрічі з фахівцями, навчальні екскурсії, заняття-практикуми, аналіз проблемних ситуацій тощо. Тобто, навчання здійснюється без примусу. 

Також діє наскрізна програма «Сходинки до успіху» (робота з обдарованими).  Вихованці які наділені талантом, демонструють свої досягнення через конкурси, творчі звіти, персональні виставки, творчі покази  під час  підсумкової та проміжної атестації, презентації особистого портфоліо, свято «Успіх року». 

Основні етапи засвоєння Комплексу програм:

Успішність реалізації Комплексної модульної програми театрального відділення  «Світ театру» залежить від використання ефективних форм, методів та прийомів навчання засобами театральної педагогіки, які впроваджуються на заняттях школи-студії театру танцю «Юнона». Нижче наведемо приклади.

Методика «Драма. Імпровізація. Дилема»

Суттю даної методики є актуалізація та спроба вирішення проблем дітей за допомогою розігрування конкретних життєвих ситуацій. Спочатку відбувається виявлення таких ситуацій, які безпосередньо стосуються і є проблемою для вихованців. Далі ці ситуації представляються у вигляді етюдів з незавершеним кінцем, після чого дітям пропонується в імпровізованій формі вийти з ситуації, що склалася. Ситуація програється кілька разів, закінчується по-різному відповідно до бачення розв'язки безпосередніми учасниками кожної конкретної імпровізації. 

Одним з ключових моментів цієї методики є постійна зміна пропонованих обставин, що є одним з основоположних моментів методики Станіславського. 

Таким чином, в процесі діяльності виникають основні характеристики колективу: спільна діяльність, єдність мети (в рамках кожної окремо взятої дилеми) і методів її досягнення, наявність спільних інтересів і відносна стійкість і тривалість функціонування, що є хорошою основою для творчого дитячого колективу.

Арт-терапія

Основна маса тренінгів арт-терапії служать для зняття комплексів, індивідуального творчого розвитку, для підготовки дітей до сценічної дії, і для формування дитячого колективу. Суть методик арт-терапії зводиться до індивідуального або групового створенню деякого художнього образу. Це може бути малюнок, пантоміма, музичний твір і так далі. Часто використовуємо такий прийом, як заборона на використання того чи іншого засобу комунікації: в якомусь тренінгу не можна говорити, в якомусь в учасників зав'язані очі, в якомусь обмежено рухи, що дозволяє досягти розвитку інших, незаборонених засобів комунікації і сприяють підвищенню уваги один до одного. Іншим прийомом є колективна творчість, коли групі дітей необхідно створити щось (картину, настрій, скульптуру, фотовиставку) спільними зусиллями. В якості тем можуть бути обрані: вода, техно, фрукти. У кожній темі можливо відобразити такі сюжети: тиша, музика, політ, рух, радість. 

Подібного роду тренінги істотним чином сприяють розвитку вмінь розуміти і враховувати думки один одного, прагнути до загального результату.

Казкотерапія

Казкотерапія є одночасно і найдавнішим, і інноваційним методом розвитку особистості дитини. Особливістю роботи в системі казкотерапії є взаємодія на ціннісному рівні. Психологічні, культурні, педагогічні проблеми опрацьовуються завдяки опорі на моральні орієнтири, духовні цінності та особистісні потенціали. 

Сучасна казкотерапія має три основних напрямки: діагностичний; впливаючий і розвиваючий. 

На підготовчому відділенні та у молодшому складі майже всі заняття проводяться у формі ігор-драматизацій, які побудовані за сюжетом на захоплюючі для дітей казкові теми. Стаючи персонажами гри, відчуваючи величезний інтерес, отримуючи задоволення, діти навчаються нелегкій справі пізнання себе, інших, навколишнього світу, умінню управляти своїми емоціями і діями, моделювати і приводити у відповідність свої почуття і думки, бажання і можливості, підтримувати гармонію душевної і фізичної діяльності .

Заняття з телесноорієнтованої казкотерапії (ігровий стретчинг) проводяться у вигляді сюжетно-рольової або тематичної гри, що складається з взаємозв'язаних ігрових ситуацій, завдань, вправ, ігор, підібраних таким чином, щоб сприяти вирішенню оздоровчих і розвиваючих завдань. На кожному занятті розігрується нова казка, що дозволяє дітям активно включатися в процес і розширює їх кругозір.

Широко використовується метод аналогій з тваринами і рослинним світом (образ, поза, рухова імітація), метод театралізації, де педагог-режисер, використовуючи ігрову атрибутику, образ, активізує роботу правої півкулі головного мозку дитини, її просторово-образне мислення, сприяючи вивільненню прихованих творчих та оздоровчих можливостей підсвідомості.

Казкотерапія комунікацій (психогімнастика)

Подорожуючи в світ казок на заняттях «театральні ігри», за допомогою етюдів, пантомім, чи різних ігор, діти розвивають комунікативні сторони своєї особистості, вчаться розуміти свої і чужі емоції, способи їх вираження (невербальні та вербальні), взаємодіяти з собою, іншими, світом. Розширюється сприйняття світу, взаємодія репрезентативних систем. Розвиваються увага, пам'ять, мова, вміння володіти собою. Діти, а часто й дорослі, погано розуміють, що відчувають вони самі або їхні близькі, не можуть правильно назвати емоції, а тим більше їх висловити. Цьому теж треба вчитися. У процесі повсякденного життя усвідомлення справжніх емоцій, почуттів і прагнень ускладнено оскільки на багато з них накладені заборони. Не завжди обставини життя сприяють тільки дружнім контактам і приємним бесідам. Однак навіть у конфліктних, складних ситуаціях спілкування приносить полегшення, якщо ми проявляємо взаємну терпимість, сердечність і такт. 

У маленьких дітей спілкування, як правило, тісно переплетено з грою, дослідженням предметів, малюванням, і перемежовується з ними. У грі діти мають можливість випробувати безліч варіантів різних поведінкових ситуацій та навчитися робити вибір. Наприклад, втішаючи за сюжетом казки на заняттях з казкотерапії Царівну Несміяну, діти вчаться говорити компліменти, висловлювати співчуття жестом, дотиком, вчинком і т. Д. Діти з бідної пантомімікою не в змозі чітко висловити свій емоційний стан, вони, можливо, і самі повністю не розуміють, що їм повідомляється безсловесним чином. Це ускладнює процес комунікації. Важливо приділяти увагу вихованню почуття власної гідності.

Творчий тренінг

Девіз: творча людина - внутрішньо вільна людина. Творчий акторський тренінг, розроблений на основі відкриттів К.С. Станіславського, побудований за біологічним, еволюційним, принципом, за принципом розвитку живого життя, живої матерії: від клітини до складного організму, від зернятка до дорослої рослини. І це - найголовніше. Тренінг побудований таким чином, щоб уникати оціночного рівня сприйняття. Тому творчі завдання припускають шлях створення образів від неможливого, від нереального - до знайомого і реального. Цей шлях починається зі створення нереальних істот, з «абракадабри», і закінчується народженням людини. І цей рух створює передумови для творчої свободи, тому що на початку немає готового зразка. Поки вихованець творить у зоні необмеженої фантазії, він позбавляється від звички до стереотипного мислення, і, підходячи до задачі творчого відтворення реальності, звикає мислити творчо.

Важливо, що всі вправи тренінгу збудовані чітко і в певній логіці і послідовності. У тренінгу є три основні методичні дороги. Дві з них йдуть як би паралельно, а третя знаменує собою завершальну фазу тренінгу. 

Перша дорога - робота з "глиною". На цій дорозі діти ліплять нафантазовані образи: спочатку нереальні істоти, потім предмети і механізми, потім тваринний і природний світ, потім людину. Тут "скульптор" - вихованець, а "глина" - його товариш. Виліплені статичні фігури оживають, і починається їх розвиток. 

Друга дорога: вирощування живого. З власного тіла, яке перетворилося на зерно, вихованці вирощують мікроби, планктон, земноводних, квіти. Тут дитина приходить до людини з біологічної лінії розвитку. І ця частина тренінгу носить умовну назву "еволюція".  

Третя дорога - це вже інша ступінь: робота за завданнями, які потрібно миттєво здійснити. Наприклад, "рецепти", "казки" і т. Д. Але принцип той самий: від нереального - до реальності. Тут шлях - від необхідності зіграти самий фантастичний, нереальний сюжет - до драми. Ніхто не знає, як зіграти телефонну або куховарську книгу. Тому спочатку вихованці грають саме це, і тільки знайшовши творчу свободу, звертаємося до справжньої п'єсі. Весь тренінг побудований на принципах: від фантастичного - до реального, і від простого - до складного.

Метод творчих проектів сприяє тому, щоб вихованці не просто формально засвоювали знання та вміння, а отримували їх в процесі планування та виконання практичних завдань-проектів, які поступово ускладнюються (навчання за допомогою діяння).

Таким чином, процес організації  занять у школі-студії будується на основі розвиваючих методик, що вимагають від дітей і дорослих активних спільних пошуків. Хід заняття характеризується емоційною насиченістю й прагненням досягти продуктивного результату через колективну творчість. 

Використання різноманітних форм навчання підвищує продуктивність занять, підвищує інтерес дітей до навчального процесу. У процесі навчання ми застосовуємо такі форми занять: групові заняття, індивідуальні, теоретичні, практичні, ігрові, семінари, творчі лабораторії, змагання, конкурси, заняття-гра, заняття-подорож, відвідування театрів, музеїв, виставок, тематичні екскурсії, перегляд відеофільмів тощо.

Жива і захоплююча форма проведення занять, заснованих на театральних тренінгах, пластичних імпровізаціях та іграх, допомагають дитині розкритися і проявити себе в спілкуванні, а потім і в творчості.

 Однією з особливостей занять є поступове ускладнення матеріалу і практичного, і теоретичного. Наприклад, на заняттях з майстерності актора у молодших складах вихованці «подорожують» від народних витоків виникнення театру і рольових ігор - імпровізацій до сценічних історій, які засновані як на літературному матеріалі, так і на вигаданих дитячих історіях. 

У роботі за програмою принципово важливим є рольове існування вихованця на заняттях: він буває актором, режисером, глядачем.

Одним з головних результатів занять театром є виникнення почуття впевненості в собі, відчуття і утвердження себе як особистості, яка має власну думку, є розкутою, відповідальної за себе і свої вчинки, вміє міркувати і відстоювати свої переконання. Театр своєї багатомірністю, своєю багатоликістю і синтетичною природою здатний допомогти дитині розсунути рамки осягнення світу, захопити її добром, бажанням ділитися своїми думками, умінням чути інших, розвиватися, твоя і граючи. Адже саме гра є неодмінний атрибут театрального мистецтва, і разом з тим при наявності гри діти, педагоги і взагалі навчальний процес не перетворюються на «ворожий трикутник», а взаємодіють, отримуючи максимально позитивний результат.

Нетрадиційні форми проведення підсумкових занять

1.                      «Конкурс акторської майстерності» - творчі змагання, де проходять конкурси на краще виконання вправ тренінгу, скоромовок, етюдів та сюрпризів. Вихованець потрапляє в ситуацію, де все залежить від його грамотності, гнучкості, уяви, здатності швидко орієнтуватися, виявляється стійкість в навчанні. 

2.                      «Посвята в артисти» або «посвята в танцори» - урочисті театралізовані програма, де вихованці можуть пройти ряд випробувань, для того, щоб їх «посвятили в артисти чи в танцори». Ця форма проведення підсумкового заняття сприятиме зацікавленості дітей у навчанні. Урочистість створить особливі, незабутні відчуття, які також будуть стимулювати дітей на подальшу роботу. Ми залучаємо до цього заходу, в якості ведучих, вихованців старших складів, які вже мають певний досвід. Вони являються наочним прикладом того, яких успіхів можна домогтися надалі. 

3.                      «Творчий показ» - завершальний етап річного навчання. Тут можуть бути представлені колективні етюди, театралізації різних свят, уривки з п'єс, оповідань або постановка маленької п'єси хвилин на 10-15, де вихованці представляють свої здібності з оволодіння органічною дією в запропонованих обставинах.

Режисура заняття

Професія педагога має багато спільного з професіями актора і режисера. Публічність - специфіка педагогічної та акторської професійної ситуації. Як актор, так і педагог, впливає на почуття і розум глядачів - вихованців, звертаючись до почуттів, пам'яті, думки, волі слухача. Заразливість, переконливість, артистизм педагога, як і актора, можуть забезпечити йому успіх. На заняттях, ми намагаємося застосовувати емоційно - вольовий вплив на вихованців так само, як і режисер на репетиціях впливає на акторів. Як режисер вибудовує драматургічну логіку майбутньої вистави, так і ми, як педагоги, намагаємося побудувати логіку освітнього процесу так, щоб він був сприйнятий і зрозумілий вихованцям.

Театральна педагогіка створює максимальні умови для вільного емоційного контакту, розкутості, взаємної довіри та творчої атмосфери. Режисура заняття це спосіб організації процесу пізнання на занятті, в ході якого формується досвід творчої діяльності вихованця через співтворчість усіх суб'єктів взаємодії.  Володіння елементом техніки контактної взаємодії, дозволяє педагогу вибудувати режисерську дію навчального заняття, тобто виділити основні, за задумом і за силою емоційного впливу, відрізки (епізоди) заняття і вибудувати їх у режисерську композицію педагогічних подій, виходячи з режисерсько-педагогічного задуму.  

Режисура заняття. Структурні складові  І. Формування режисерського задуму заняття. 

•  Образ заняття. 

•  Заняття як «запропоновані обставини». 

•  Складання режисерського плану заняття. 

Режисерський план заняття 

1.    вихідна подія - тема заняття 

2.    початок - пропоновані обставини (мета заняття, реалізація мети) 

3.    поворот (інтрига) - уточнення або зміна мети заняття, або одного з компонентів пропонованих обставин (час, місце, атмосфера, простір ...) 

4.    кульмінація – події, дії, результат діяльності

5.    фінал - підведення підсумків 

Поняття: Надзавдання заняття (заради чого? тобто, в ім'я чого ставиться сьогодні «вистава»). Шлях втілення надзавдання - наскрізна дія - реальна, конкретна боротьба (термін К.С. Станіславського), в результаті якої утверджується надзавдання. Театральний термін "боротьба" означає взаємодію між людьми, при якій спостерігається протистояння інтересів, цілей, думок, і його не слід ототожнювати з конфліктом драматичного твору. Саме ця боротьба надає заняттю динамічності, ставить кожного його учасника в активну позицію. Таке заняття перестає бути театром одного актора - педагога, - воно стає мистецтвом колективним. Головна подія - те, що має статися в умах і серцях дітей в процесі проживання запропонованої педагогом ситуації.

ІІ. Метод дієвого аналізу: переклад головної ідеї на мову дії, її розкриття шляхом вирішення ланцюжка проблемних ситуацій. Знаходження точки подиву, «інтриги» заняття. 

ІІІ. Способи перекладу абстрактної ідеї в образний і дієвий план. Етюд як дієвий спосіб перевірки навчальної гіпотези. Ідея і почуття, їх синтез.  ІV. Емоційний план заняття. Визначення емоційної домінанти або настрою заняття (очікування дива, пошук виходу з важкої ситуації, змагання, розгадка таємниці). 

V. Жанрові риси заняття (детектив, драма, комедія).

При проведенні заняття з використанням елементів театральної педагогіки ми додержуємося певних методичних принципів, таких як: 

1.     Педагог активно впливає на увагу, уяву і думку вихованців. 

2.     Клас або група прийме співучасть у занятті - виставі, якщо педагог буде органічно впливати на думки і почуття дітей за допомогою правди і віри в запропоновані обставини. 

3.     Контрастність в підборі і виконанні вправ. Принцип контрастності розвиває емоційність і здатність швидко змінювати темпоритм поведінки. 

4.     Комплексність завдань на занятті і в кожній вправі. Комплексні вправи завжди активно тренують слух, пам'ять, уяву і мислення, навчають вмінню в обмежені відрізки часу виконувати різні за змістом дії. 

5.     Справжність і безперервність педагогічних дій. Дуже важливо, щоб педагог сам жив справді: дивився і бачив; слухав і чув; зосереджував увагу; захоплююче і лаконічно ставив завдання; вчасно реагував на вірні і продуктивні дії своїх вихованців; заражав емоційно своїх дітей. 

Виходячи з вищевикладеного, що використання елементів театральної педагогіки, дозволяє цілісно розвивати особистість з одночасним включенням інтелекту, творчого потенціалу, почуттів і дій, допомагає зробити процес навчання привабливим і радісним.

Досвід показує, що факторами, які успішно впливають на досягнення високих результатів навчання, є: 

-         використання системи творчих навчальних завдань різної спрямованості, які формують ключові предметні компетенції; 

-         використання колективних форм роботи, що створюють умови, за яких навчання стає спільною працею, що дає можливість для творчої самореалізації вихованця на занятті; 

-         використання частково-пошукових, проблемних методів, так як саме вони ставлять дитину в активну творчу позицію; 

-         включення в активну ігрову діяльність з метою формування пізнавальної активності; 

-         актуалізація творчої діяльності, наближення її до життя через використання елементів драматизації; 

-         використання елементів проектної та дослідницької діяльності; -використання інформаційно-комунікаційних технологій. Виховна система

«В душі кожної дитини є невидимі струни, якщо їх торкнутися, вони красиво зазвучать ».

Виховна система школи-студії також ґрунтується на засадах, принципах, методах театральної педагогіки. Через рольові ігри, тренінги ми знайомимося з правилами поведінки на заняттях, в школі-студії, на вулиці, у громадських місцях, вчимо правила етикету і шанобливого ставлення до людей. Завдяки театральним вправам, ми можемо впливати на реалізацію індивідуально накопиченого досвіду своїх вихованців, розуміти чи чули вони ввічливу мову і вчити дітей її законам: дослухувати того, хто до тебе звернувся, відповідати, подумавши. На наших заняттях ми вчимося культури мовлення, вчимося спілкуватися один з одним і з іншими людьми. Робота в творчих групах виховує у дітей самостійність, почуття відповідальності за себе та інших, розвиває навички самоврядування. Старші склади вже демонструють організованість, самостійність, вміють організувати себе та інших, вміють працювати в команді, виконувати прохання педагога і товаришів. А найголовніше, наші вихованці відчувають себе одним колективом. 

Нижче наведено прийоми та методи театральної педагогіки, які використовуються в виховній роботі:

1.           Громадянсько-патріотичне виховання. Через уроки мужності, інсценування сюжетні танцювальні і пластичні композиції, конкурси читців, виступи перед ветеранами, через аналіз характеру і вчинку героя виховуємо почуття патріотизму та любові до своєї Батьківщини, знайомимо з традиціями і звичаями свого народу. 

2.           Духовно-моральне виховання. Знайомимося з культурною спадщиною нашої країни та інших країн, історією театру через проведення занять з основою на фольклорні сюжети, проведення свят за народним обрядовим календарем, постановку художніх номерів з основою на народні традиції та обряди.  Виховуємо толерантність: на заняттях у процесі гри діти вчаться чути і слухати один одного, терпінню, витримці, взаємовиручки, вчаться поважати чужу думку.

3.           Інтелектуальний розвиток. Через ігри та тренінги розвиток пам'яті, уваги, спостережливості, фантазії і т.д. Підбір та обробка матеріалів, вміння використовувати знайдений матеріал. 

4.           Самоврядування. Вміння працювати в групах, організувати інших, приймати рішення більшості. У школі-студії працює система помічників режисерів, у кожній групі чи класі є свій творчий актив, який організовує дні іменинника, творчі посиденьки та ін..

5.           Робота з батьками. Батьки - глядачі, батьки-помічники, батьки - учасники. 

6.           Здоров'язберігаючі технології. Через дихальні вправи,  ритмопластику, стретчинг, хореографічний тренаж, заняття з елементами арт- та казко-терапії зміцнюємо своє здоров'я, розвиваємо спритність, вправність, витривалість, вчимося керувати своїм тілом.

Невід’ємною частиною організації навчально-виховного процесу є психолого-педагогічний супровід вихованців. Так, багато років ефективною, дієвою і зручною у використанні педагогами формою організації супроводу є психолого-педагогічний профіль групи (додаток 2). Така форма узагальнених даних на вихованців (групу) значно облегшує планування, організацію та коригування навчально-виховного процесу педагогами студії.

Розроблений практичний інструментарій з розвитку творчого потенціалу на різних етапах навчання дає вихованцям такі неоціненні пріоритети, як (додаток 3): 

-         впевненість у собі, вміння міркувати, затвердження як особистості; 

-         набуття навичок колективного спілкування, необхідного дітям в подальшому дорослому житті; 

-         виховання в собі почуття відповідальності і самостійності; 

-         придбання творчого самовираження, реалізацію індивідуальних здібностей кожного; 

-         зіткнення через гру з явищами реальної дійсності, переживаннями, які наповнюють її багатим вмістом і надовго залишають слід у пам'яті дітей; 

-         розвиток задатків і творчих якостей дітей: увага, швидкість реакції, винахідливість, альтруїстичність, фантазію і уяву, пластику тіла, мову і багато іншого зі знаком «+»; 

-         привчання дітей до дисципліни і самодисципліни; 

-         формування смаку, виховання почуття міри, здатності аналізувати, відрізняти справжнє, високе від вульгарного і фальшивого, а також давати вірну об'єктивну оцінку своїм можливостям, навичкам, своїй праці;

-         розширення кругозору, яке забезпечує додаткові знання про життя. 

                  Сходинки особистісного зростання

В.Сухомлинський писав, що у кожної дитини в глибинах її душі заховані срібні дзвіночки. Треба їх відшукати, торкнутися, щоб вони задзвеніли добрим і веселим дзвоном, щоб світ дитини став радісним і