Досвід роботи "Використання елементів інтерактивних технологій в процесі формування комунікативної компетентності учнів на уроках української мови"

Тікун Тетяна Олександрівна, учитель української мови та літератури Кримківської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Життєве кредо:

«Життя – це мрія, здійсни її,

Життя – це виклик, прийми його»

Педагогічне кредо:

«Вчаться у того, кого люблять»

                                          Й. В.Гете

 

Використання елементів інтерактивних технологій  в процесі формування комунікативної компетентності учнів

на уроках української мови

Вступ

Концепція мовної освіти в Україні орієнтує на виховання національно-мовної особистості, громадянина України, людини, яка любить українську мову як рідну і шанує як державну, користується нею в різних сферах спілкування, дбає про належний рівень мовної культури. Це зумовлює особливу увагу до мовленнєвого розвитку учнів, до розвитку їхньої комунікативної компетентності. На мою думку,  формуванню та розвитку мовленнєвих умінь і навичок учнів сприяють інтерактивні методи навчання і виховання, оптимальне поєднання фронтальної, групової  та індивідуальної форм організації навчально-виховного процесу.

Науково-теоретична база і технологічне підґрунтя досвіду

Забезпечення комунікативної компетентності – один з пріоритетів змісту загальної середньої освіти, тому Державний стандарт базової і повної загальної  середньої освіти розкриває комунікативну компетентність, як здатність особистості застосовувати у конкретному виді спілкування знання мови, способи взаємодії з людьми, що її оточують та перебувають на відстані, навички роботи у групі, володіння різними соціальними ролями.

Проблема формування комунікативної компетентності на уроках української мови  завжди була актуальною для науковців і продовжує залишатись одним із головних напрямків психолого-педагогічних досліджень.  

Дослідженням комунікативної компетентності як умови ефективності спілкування займалися такі вітчизняні та зарубіжні науковці, як Є.І.Бикова, А.М.Богуш, М.С.Вашуленко, Л.В.Вознюк, І.П.Ґудзик, Л.В.Давидюк, В.К.Іваненко, Г.О.Михайловська, М.І.Пентилюк,  Г.Т.Шелехова й інші.

Основи формування вмінь і навичок зв’язного мовлення висвітлені в працях відомих мовознавців і педагогів Ф. Буслаєва,  І.Срезневського, В. Сухомлинського, К. Ушинського.

Окремі аспекти функціонально-комунікативного підходу до вивчення мови, проблеми комунікації як лінгвістичного й психологічного явища з’ясовували  вчені: Ф. Бацевич, В. Виноградов, І. Вихованець, Б. Головін, І. Ковалик,  В. Черевко,   О. Потебня, Л. Щерба та ін.

Дослідження проблеми формування мовної особистості, ефективних форм, методів і принципів розвитку зв’язного мовлення учнів, процесу формування комунікативних умінь і навичок знайшли висвітлення у працях В. Бадер,            Л. Варзацької,  М. Вашуленко, Т. Донченко, С. Карамана,      В. Мельничайка,         М. Пентилюк,  К. Плиско, Т. Шелехової.

Суть, шляхи формування комунікативних компетентностей учнів широко розкрито у працях А. Фасолі, Ф. Бацевича, О.Слижук, О.Кучерук.   

Спроби визначити структуру комунікативної компетентності здійснювалися неодноразово. Аналізуючи наукові джерела, я  дійшла висновку про те, що єдиного підходу до окреслення структури комунікативної компетентності не існує. В загальноєвропейських рекомендаціях з мовної освіти пропонується структура комунікативної компетентності, яка складається з 3 компонентів: загальні (знання світу, соціокультурні знання, практичні вміння і навички), лінгвістичні, комунікативні.

Ф.С. Бацевич, автор першого підручника з комунікативної лінгвістики в Україні,  наголошує, що комунікативні компетентності перебувають на найвищому щаблі ієрархії основних типів компетентностей людини, оскільки поєднують в собі:

•                            мовленнєву компетенцію (уміння застосовувати знання мови на практиці, користуватися мовними одиницями);
•                            мовну компетенцію ( знання одиниць мови та правил їх поєднання);
•                            предметну компетенцію (уміння на основі активного володіння загальною лексикою відтворювати в свідомості картини світу);
•                            прагматичну компетенцію (здатність до здійснення мовленнєвої діяльності, зумовленої комунікативною метою, до вибору необхідних форм, типів мовлення, урахування функціонально-стильових різновидів мовлення).

Одним з основних критеріїв сформованості комунікативної компетентності особистості є рефлексія, коли людина здатна оцінити свою позицію відповідно до позиції й інтересами партнера. Необхідно, щоб у людини були також сформовані вміння встановлювати зв'язок з співрозмовником, аналізувати його повідомлення, адекватно реагувати на них, вміло користуючись як вербальними, так і невербальними засобами спілкування. 

Найбільш ефективними для формування комунікативної компетентності учнів є методи інтерактивного навчання.

Дослідженню проблеми інтерактивних методів навчання приділили увагу Л. Варзацька, Р. Балан, О. Вербило, Л. Кратасюк, М. Олійник, М. Пентилюк та ін.  

Завдяки інтерактивним технологіям навчальний процес відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх учнів; учитель і учні є рівноправними суб’єктами навчальної діяльності.

Суть інтерактивної технології висвітлено в працях О. Пометун та Л. Пироженко.

Залежно від мети уроку та форми навчальної діяльності учнів О. Пометун  розподіляє інтерактивні технології на чотири групи:

•             Інтерактивні технології кооперативного навчання. Варіанти технологій колективно-групового навчання: навчання в парах;  ротаційні (змінювані) трійки;  два - чотири - всі разом;  "карусель", робота в малих групах, «акваріум».
•             Інтерактивні технології колективно-групового навчання. Варіанти технологій колективно-групового навчання: обговорення проблеми в загальному колі;  "мікрофон";  незакінчені речення; мозковий штурм;  навчаючи - учусь; вирішення проблеми, «дерево рішень», «ажурна пилка», аналіз ситуації.
•             Технології ситуативного моделювання. Варіанти технологій ситуативного моделювання: симуляції;  спрощене судове слухання; розігрування ситуацій за ролями.
•             Технології опрацювання дискусійних питань. Варіантами технологій опрацювання дискусійних питань є: метод - ПРЕС;  "займи позицію"; "зміни позицію"; неперервна шкала думок;  дискусія;  дебати, оцінювальна дискусія.

 Сучасна дидактика, звертаючись до інтерактивних технологій навчання, справедливо вбачає в них можливість ефективної взаємодії суб’єктів навчального процесу, спрямовану на розвиток комунікативних умінь і навичок учнів.

Сутність досвіду

 Мова – це насамперед  засіб спілкування. Тому добре, коли у процесі навчання  створюються умови, максимально наближені до реальності. Для досягнення цієї мети я поставила  перед собою завдання  зробити  всі уроки цікавими, методично продуманими, домогтися того, щоб кожен учень  мав задоволення  від занять.     

   Не забуваю слова Плутарха: „Розум дитини – не посудина, яку слід заповнити, а смолоскип, який слід запалити”. Саме особистісно орієнтовний підхід із застосуванням елементів інтерактивних технологій дає змогу запалити смолоскип дитячих душ, підтримати цей вогонь.

   Здійснення мого педагогічного кредо було б неможливим без постійної взаємодії учителя і учнів. Щоб забезпечити її (взаємодію), надаю перевагу інтерактивним технологіям, тому що вони мають значний потенціал для формування комунікативної компетентності учнів.

  З метою  забезпечення активності навчального процесу, досягнення ефективності засвоєння матеріалу з української мови, у своїй діяльності використовую технології колективно-групового навчання. До цієї групи належать інтерактивні технології, що передбачають одночасну спільну дію (фронтальну) роботу всього класу. Ідея цих технологій проста: одержавши інструкції від учителя, учні об’єднуються в групи. Потім виконують отримане завдання. Я впевнена, що основним елементом цього навчання  є особистісна взаємодія, яка стимулює діяльність школярів. Учнів у класі я розсаджую обличчям один до одного, адже вони мають спільно займатися реальною діяльністю, у якій кожний працює на успіх не тільки свій, а  й товаришів, спільно використовуючи можливості, допомагаючи один одному, підтримуючи, заохочуючи і радіючи досягненням товаришів.  

Пробудити навчальний інтерес дітей мені краще вдається шляхом постановки проблемного питання перед класом. Наприклад,   вивчаючи тему «Діалог. Розділові знаки в діалозі» у  9 класі,  я пропоную учням прочитати діалогічний текст, визначити тему, мотив, мету спілкування персонажів (додаток № 1 ).  Використовуючи технологію «мозковий штурм»,  спонукаю учнів до виконання групового комунікативного аналізу діалогічного тексту, що передбачає поступове ускладнення й поглиблення у всіх видах мовленнєвої діяльності. Школярі мають визначити:

місце і час спілкування;

•   тип спілкування – офіційне чи неофіційне, конфліктне чи спокійне, злагоджене, дружнє;
•   мовленнєву характеристику комунікантів;
•   аналіз засобів їхнього спілкування;
•   висновок про досягнення мети спілкування.

В результаті цього учні мають змогу розглянути мовні явища в тісному зв’язку з людиною, її думками, практичною діяльністю відповідно до соціальної ролі.

У процесі спілкування учні користуються однією мовою, але при цьому мовлення в них різне – глибоко індивідуальне, для якого характерні певний словниковий запас, фонетична вимова, інтонація, темп, побудова речень, оформлення думки. А щоб школярі говорили правильно, треба навчити їх добирати в конкретній ситуації спілкування найдоречніші мовні засоби. У цьому мені допомагає інтерактивна технологія «Мікрофон». Вона дає можливість почути відповідь кожного учня у швидкій та лаконічній формі. Працюючи з учнями 5 класу над темою  «Правила вживання апострофа», я пропоную школярам пояснити правила вживання апострофа. Орфограми пояснює той учень, в руках якого символічний мікрофон. (додаток №2) Здолати учнівські стереотипи, відпрацювати вміння говорити коротко, але по суті й переконливо допомагає  технологія «Незакінчене речення». Наприклад, учні 6 класу опрацьовуючи тему «Іменник як частина мови», починають свій виступ із запропонованої формули:

•                 Іменник – частина мови, яка….
•                 Іменник має такі морфологічні ознаки…..
•                 У реченні буває…..

Ефективним  у моїй  роботі є поєднання  технологій «Незакінчене речення» та «Мікрофон», які я використовую на рефлексивно-оцінювальному  етапі уроку (додаток №3).

При вивченні блоку інформації або при узагальненні та повторенні вивченого я використовую  метод «Навчаючи – учусь» («Броунівський рух») (Інструкція додається).  Завдяки цій технології, учні мають можливість передавати свої знання однокласникам. «Коли людина мислить, вона має сумнів, але вона впевнена, коли діє» казав французький письменник і літературний критик А.Франс. Саме в дії і полягає суть обраного методу. Адже завдання учнів полягає в тому, щоб поділитися своїми знаннями  і самому отримати інформацію від іншого учня       (додаток № 4).

Висновки

 Отже, виходячи з власного досвіду, можу зробити висновок, що використання на уроках української мови елементів інтерактивних технологій дійсно сприяє оволодінню учнями знаннями, уміннями й навичками спілкування, зацікавлює їх, підвищує рівень пізнавальної діяльності та мотивації, а відтак –  допомагає учням засвоювати навчальний матеріал у співпраці, співтворчості, шляхом самостійної роботи думки.

 Я переконалася, що формування комунікативної компетентності – важливе і нелегке завдання, але її сформованість забезпечує міцність засвоєних знань, робить навчальний процес цікавим, вчить застосовувати знання в практичній діяльності, розвиває аналітичне й логічне мислення, сприяє активності учнів та виробленню в них власної позиції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток № 1

Урок української мови  ( 9 клас )

Тема. «Діалог. Розділові знаки в діалозі»

Соціокультурна тема:  «Чарівний дивосвіт Кобзаря»

Технологія «Мозковий штурм»

Вказати комунікативну мету учасників спілкування.

Пригода з «Кобзарем»

Нас було двоє в батьків – я, Ліда, та молодший брат Гриць. Тато мав триста десятин землі, душ сорок кріпаків. Його постійно обирали повітовим суддею. Тато розмовляв українською мовою, а мама сердилась і хотіла, щоб ми з братом чули тільки російську та французьку. Тата вона називала «мужиком». У нас була гувернантка, багато прислуги. Зачісувала мене, укладала спати дівчина Марта. Ми з братом любили слухати ввечері її казки.

• Мама каже, що мужича мова погана, недотепна ні до чого!

 - От дивіться! — дивується Марта.— Чому недотепна ні до чого? Скільки людей нею балакає, і всім вона люба... От і ви слухаєте казок, що я розказую, та ще як слухаєте! І барин часто балакають по-нашому... То бариня не люблять нашої мови, так вона їм і здається поганою, недотепною!

- Мама каже, що й наша панська мова не така делікатна, як французька.

- А мені своя найделікатніша! — усміхнувшись, каже Марта.

 Одного разу тато (нам велено було завжди говорити «папа») привіз нову книжку — «Кобзар» Т. Г. Шевченка. Після обіду почав читати вголос. Мама одразу сказала гувернантці одвести нас гуляти.

(За Панасом Мирним).

Методичний коментар.

Ця технологія дає змогу учням розглянути мовні явища в тісному зв’язку з людиною, її думками, практичною діяльністю відповідно до соціальної ролі. Така робота  є формою міжособистісної взаємодії, у результаті чого школярі обмінюються думками й почуттям щодо комунікативного змісту висловлювання.

 

Додаток №2

Урок української мови   (5 клас)

Тема. «Правила вживання апострофа»

Соціокультурна тема:  Культурна спадщина України.
 

Технологія «Мікрофон»

Завдання: Назвати основні правила вживання апострофа.

Додаток №3

Урок української мови   (6 клас)

Тема. «Іменник як частина мови»

Соціокультурна тема: Я і національна культура.

Технологія «Мікрофон»

0. Чи сподобалась вам урок? Чим саме?
1. Чи досягли ви очікуваних результатів? Яких саме?

Технологія «Незакінчене речення»

2.  іменником називається……
3. морфологічні ознаки іменника …………..
4. синтаксична роль  іменника у реченні………….

Додаток №4

Урок української мови   (6 клас)

Тема. «Прикметник як самостійна частина мови»

Соціокультурна тема: Національне традиційне вбрання українців.

Технологія «Навчаючи – учусь» (Броунівський рух)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Інструкція для учнів

1.        Після отримання завдання, вам потрібно ознайомитися з інформацією, що міститься на вашій картці.
2.        Якщо вам щось незрозуміло, запитайте про це та перевірте у вчителя, чи правильно ви розумієте інформацію.
3.        Вам необхідно ознайомити зі своєю інформацією інших однокласників. Підготуйтеся до передання цієї інформації іншим у доступній формі.
4.        Ви маєте право говорити тільки з однією особою. Ваше завдання полягає в тому, щоб поділитися своєю інформацією з іншими учнями та самому дізнатися про певну інформацію від них.
5.        Уважно слухайте інформацію інших, намагайтеся отримати і запам’ятати якомога більше інформації, за необхідності зробіть короткі нотатки.
6.        Коли всі поділилися та отримали інформацію, розкажіть у класі, про що ви дізналися від інших.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

1.                    Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. К.: «А.С.К.» - 2004.
2.                    Кучерук О. Дидактичні технології комунікативного розвитку школярів / Дивослово № 4, 2009, с. 8-12.
3.                    Кучерук О. Технології розвитку правописної грамотності школярів / Дивослово № 1 2009. с. 2-7.
4.                    Фасоля А.  Діяльнісна основа навчання / Дивослово № 6, 2006,

     с. 2 – 5.

5.                    Попова О. Когнітивно-комунікативний підхід до роботи над граматичними нормами української мови / Українська мова й література в сучасній школі, №1, 2012р., с 72-75.
6.                    Гопштер Є. Роль між предметних зв’язків у формуванні комунікативної компетенції учнів / Українська мова і література в школі № ;, 2008, с.24-27.
7.                    Кучерук О.А. Методи формування комунікативної компетентності в процесі дидактичного дискурсу / Дивослово № 9, 2010, с.77-80.
8.                    Фасоля А. Літературна освіта: компетенції, компетентності, знання, уміння й навички. / Українська література в школі № 6, 2012, с.26-31.
9.                    Хіврич С. Розвиток мислення і мовлення учнів у процесі вивчення шкільного курсу української мови / Українська мова й література в сучасній школі № 10, 2012, с.24-29.
10.               Кучерук О. Технології мовленнєвого розвитку / Дивослово № 10, 2008.
11.               Дідук Г.І. Лінгвостилістичні та комунікативно-ситуативні вправи на уроках української мови у 5-7 класах – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2004.
12.               Данилова О.П. Мовленнєво-комунікативні вміння учнів на уроках мови / Вивчаємо українську мову і літературу № 15, 2007, с.8-10
13.               Пентилюк М. Наукові засади комунікативної спрямованості у навчанні рідної мови // Українська мова і література в школі. – 1999 № 3.