Довідничок для учнів початкової школи

Мова — найважливіший засіб спілкування між людьми. Спілкуючись, люди висловлюють свої думки, різні почуття — радість, смуток, любов, турботу,  жаль, здивування, вдячність та ін., передають інформацію один одному. У світі налічується понад п’ять тисяч мов.

Рідна мова — це мова рідного народу, рідної країни. Рідна мова для українців — українська мова. Вона є рідною і для тих українців, які живуть в інших країнахсвіту.

Мовлення — це спілкування людей між собою за допомогою мови. Це мовна діяльність людини. Мовлення буває усне й писемне.

Воно має бути виразним і зрозумілим. Для цього потрібно дотримуватися культури мовленого слова.

УКРАЇНСЬКА МОВА СКЛАДАЄТЬСЯ ІЗ ЗВУКІВ І БУКВ.

ЗВУКИ ми вимовляємо і чуємо.

БУКВИ – це ті знаки, якими позначаємо звуки на письмі.

Букви розташовані в певному порядку. Розташування букв у певному порядку називається алфавітом, або азбукою, а ще – абеткою.

УСНЕ                                    ПИСЕМНЕ

правильність

багатство словникового запасу

виразність              каліграфічність

чіткість                   охайність

міміка, жести              дотримання абзаців

ДІАЛОГІЧНЕ

розмова між двома

або кількома

особами

МОНОЛОГІЧНЕ

висловлювання

однієї особи наодинці

або перед слухачами

СЛОВА ДЛЯ ВВІЧЛИВОГО СПІЛКУВАННЯ

дякую, спасибі, прошу, ласкаво запрошую,

будь ласка, будьте ласкаві, прошу вибачити (вибачення),

вибачте, перепрошую, даруйте, добрий день, до побачення,

до зустрічі, бувайте здорові, на добраніч!

ГОЛОСНІ ЗВУКИ

Голосних у нашій мові шість:

Аа, Ее, Йй, Іі, Оо, Уу.

А на письмі ці голосні позначаються 10 буквами:

Букви Є є, ї ї, Ю ю, Я я означають два звуки: йе, йі, йу, йа (яблуня, Юрій, їхати), якщо ці букви стоять на початку складу чи слова.

1.Голосні звуки вимовляються лише голосом.

2.Можуть бути окремим словом: я, у.

3.При вимові голосної повітря проходить вільно через рот.

ПРИГОЛОСНІ ЗВУКИ

Приголосних звуків в українській мові - 22.

Б б, В в, Г г, Ґ ґ, Д д, Ж ж, 3 з, Й й, К к, Л л, М м,

Н н, П п, Р р, С с, Т т, Ф ф, X х, Ц ц, Ч ч, Ш ш, Щ щ.

1. Приголосні вимовляються дзвінко і глухо. Тому вони поділяються на дзвінкі та глухі.

ДЗВІНКІ:

[б], [в], [г], [ґ], [дж], [ж], [з], [й], [л], [м], [н], [р], [д], [дз].

ГЛУХІ: [п], [т], [ш], [с], [х], [к], [ч], [ц], [ф], [щ].

Дзвінкі і глухі приголосні звуки утворюють пари:

Дзвінкі: [б] [д] [з] [ж] [дж] [дз] [г]  [ґ].

               I    I    I     I      I      I    I     I

Глухі:   [п] [т] [с] [ш]  [ч]    [ц] [х]  [к].

2. Приголосні вимовляються твердо й м'яко. М'ЯКИМИ приголосні бувають тоді, коли:

•      після них стоїть Ь (м'який знак): учень, яблунька, читають;
•      після них стоять є, і, я, ю: любов, няня,  літо.

Завжди м’який звук [й’].

ПОРЯДОК ЗВУКО-БУКВЕНОГО АНАЛІЗУ.

1. Виразно вимов слово.

2. Поділи його на склади.

3. Назви наголошений склад.

4. Зроби звуковий запис слова, вимовляючи кожен звук уголос.

5. Назви голосні звуки.

6. Назви приголосні звуки (тверді — м’які, дзвінкі — глухі).

7. Запиши слово, назви букви.

СЛОВА МОЖНА РОЗБИРАТИ ТАК:

Радість — ра-дість = 6 звуків, 7 букв.

Р [р] приголосний, твердий, дзвінкий

А [а] голосний, наголошений

Д [д] приголосний, дзвінкий, пом'якшений

І [і] голосний, ненаголошений

С [с] приголосний, глухий, твердий

Т [т] приголосний, глухий, м'який

ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ!

М’який знак (ь) НІКОЛИ не ставиться в кінці слова і кінці складу після  таких букв: б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, щ, р  

голуб, кров, ніч, кобзар, писар.

Прислів’я і приказки про Україну

• Кожному мила рідна сторона.
• Батьківщина-мати, умій за неї постояти!
• За рідний край – хоч помирай!
• Без верби і калини немає України.
• Нове у нас тепер життя – старому не буде вороття.
• Жить – Вітчизні служить.
• Людина без Вітчизни, як соловей без пісні.
• Кожна травичка на своєму корені росте.
• Добре тому, хто в своєму дому.
• За рідною землею і в небі сумно.

Текст — це кілька і більше речень, які розміщені послідовно й пов’язані між собою за змістом.

Текст має тему й основну думку.

Тема — це те, про що розповідається в тексті.

Основна думка (ідея) — це те головне, що автор хоче нам сказати.

Заголовок — назва тексту або його частини.

Заголовок має бути чітким і коротким.

Він містить тему або основну думку тексту.

Абзац — це частина тексту, яка містить одне або кілька речень. Абзаци пов’язані між собою за змістом. Кожний абзац починається з нового рядка.

Тексти літератури (казки, оповідання, вірші) називають художніми.

Текст, який ви прочитали, називають науковим.

У наукових текстах подається коротке й точне повідомлення про предмет. У таких текстах відсутні виражальні засоби (пестливі слова, порівняння, слова з переносним значенням та ін.).

Правила в підручниках є науковими текстами.

Діловий текст — це текст документів. Цей текст має бути коротким і чітким. Він не містить виражальних засобів (пестливих слів, порівнянь та ін.).

Тексти оголошень, законів, документів, наказів — це ділові тексти.

План тексту — це назви (заголовки) частин тексту, розміщені послідовно за змістом. План допомагає відновити зміст прочитаного. Речення плану можуть бути розповідні, питальні, спонукальні.

Візьміть до уваги!

План допомагає висловлювати думки послідовно, не пропускати нічого важливого.

Текст-розповідь — це текст, у якому йдеться про події, пов’язані між собою, про дії героїв (персонажів) розповіді.

Його мета — розповісти, як це було.

Текст-опис —

 це словесне зображення предмета, істоти, явища, місцевості, приміщень.

Текст-міркування доводить, переконує, пояснює.

У таких текстах використовуються такі слова та сполучення слів: на мою думку, я вважаю, я переконаний (переконана), по-перше, по-друге, отже.

ЯК СКЛАСТИ РОЗПОВІДНИЙ ТЕКСТ

Визначити:1.Тему тексту.

2.Головну думку оповідання.  3.Заголовок (назву) тексту.

     4.Як почати розповідь?

5.Про що саме хочеш розповісти в оповіданні (як розвивалась дія, який момент був найбільш цікавим, як все завершилося.

     6.Який буде кінець?

ЯК СКЛАСТИ ТЕКСТ-ОПИС

      1.Визначте ознаки предмета, які треба описати.

      2.Подумайте, які слова треба використати, щоб опис був точним і  яскравим.

      3.Визначте своє ставлення до предмета, який будете описувати.

ЯК СКЛАСТИ ТЕКСТ-РОЗДУМ

1. Коротко назвіть те, про що ви будете вести роздум.
2. Подумайте, як можна побудувати свої докази. Його можна почати приблизно так: "Відбувається це тому, що...", "Поясните це можна тим, що..."

Пригадайте!

Порада.

Щоб уникнути повторення в тексті таких самих слів, слід добирати синоніми та слова він, вона, воно, вони.

Візьміть до уваги!

У тексті-міркуванні є твердження, доказ (доведення) і висновок.

Візьміть до уваги!

Мета

текста-опису — описати зовнішність людини, тобто подати її словесний портрет.

Візьміть до уваги!

 Замітку до газети ще називають дописом.

БУДОВА ТЕКСТІВ

ЗАЧИН

ОСНОВНА ЧАСТИНА

КІНЦІВКА

Есе – невеликий за обсягом твір, що має довільну побудову, у якому автор висловлює власні думки та враження з конкретного приводу чи питання щодо конкретного явища чи предмета.

Створюючи есе:

- ти висловлюєш свою власну думку;

- показуєш своє ставлення до того, про що говориш;

- не потрібно дотримуватись якоїсь обов’язкової форми (вступу, основної частини, висновку);

- не слід усебічно описувати предмет чи подію;

- можна лише частково, як у розмові, торкатися якихось питань;

- можна висловлювати спірні міркування;

- мова повинна бути виразною, можна використовувати образні слова, порівняння тощо;

Візьміть до уваги!

Есе – це текст, у нього має бути початок і кінець (завершення).

    Необхідно, щоб останній абзац  есе завершив думку. Слова «я думаю», «я впевнений/упевнена», «я переконаний/переконана», «я знаю» допоможуть учню/учениці підкреслити, що це його власна думка.

Речення можуть бути короткі й навіть незавершені.

Можна використовувати запитання й окличні речення.

СЛОВО ПРО СЛОВО

Журналіст — літературний працівник газет, журналів, радіо чи телебачення.

Чернетка — чорновий, невідредагований текст, рукопис.

Слова вживаються в прямому та переносному значеннях.

У словосполученні веселі дівчата (тобто дівчата, які мають веселу вдачу) слово веселі вжито в прямому значенні.

У словосполученні веселі бджоли (тобто бджоли, праця яких звеселяє людей) слово веселі вжито в переносному значенні.

У мові є слова, що мають кілька значень. Одне слово може називати різні предмети, ознаки, дії. Наприклад: крило літака, крило будинку, крило вітряка; добра людина, добра страва; іде дощ, іде час. Значення слів подано в тлумачному словнику.

Слова, які звучать і пишуться однаково, але мають різні значення, є однозвучними словами.

Наприклад:  коса — заплетене волосся, коса — інструмент для косіння трави, коса — морська чи річкова мілина.

Значення однозвучних слів можна визначити тільки в сполученні з іншими словами.

Слова, які мають близьке або однакове значення, але різне звучання, називаються синонімами.

Наприклад: велетень, богатир; дружній, братній.

Пари слів, що мають протилежні значення, називаються антонімами.

Наприклад високий — низький, день — ніч.

Антонімами можуть бути слова тільки однієї частини мови.

Наприклад радість — сум (іменники); солодкий — гіркий (прикметники); працювати — ледарювати (дієслова).

Нероздільні стійкі сполучення слів називаються фразеологізмами. їх можна замінити одним синонімічним словом.

Наприклад: пекти раків — червоніти.

Є фразеологізми-антоніми.

Hanpиклад: як кіт наплакав — кури не клюють; заснуло серце — прокинулася душа; легкий на руку — важкий на руку.

Є фразеологізми-синоніми.

Наприклад: душа болить, серце крається.

Слова в реченні зв'язані за змістом. Від одного члена речення до другого можна поставити питання.

Словосполучення – це два або більше, зв'язаних між собою слів. До складу словосполучення завжди входять головне і залежне слово. Від головного слова ставиться питання, а залежне відповідає на нього.

ВЖИВАННЯ ВЕЛИКОЇ ТА МАЛОЇ БУКВИ

З великої букви пишуться:

1. Імена, прізвища та по-батькові: Тарас Григорович Шевченко
2. Клички тварин: кіт Мурзик, собака Трезор, корова Лиска.
3. Казкові істоти чи герої: Хрюша, Карлсон, Попелюшка.
4.  Географічні назви:назви морів, річок,озер,країн,міст, сіл, вулиць,гір. Україна, Дністер, Карпати і т.д.

БУДОВА СЛОВА

Слова поділяються на такі частини:

Корінь – основна частина слова.

Префікс – частина слова, що стоїть перед коренем.

Суфікс – частина слова, що стоїть після кореня.

Закінчення – змінювана частина слова, що стоїть в кінці слова.

Основа – частина слова без закінчення.

СХЕМА РОЗБОРУ СЛОВА ЗА БУДОВОЮ

1.      Виділіть закінчення, змінивши форму слова.
2.      Позначте основу слова.
3.      Виділіть корінь, дібравши спільнокореневі слова.
4.      Виділіть суфікс, з’ясуйте його значення.

(Якщо це можливо).

5. Виділіть префікс, з’ясуйте його значення.

(Якщо це можливо)

СКЛАД СЛОВА

Слова можна поділити не тільки на звуки, а й на склади.

Склад це частина слова з однією голосною та однією або кількома приголосними.

со-неч-ко, ма-ма, шко-ла

1. У слові може бути стільки складів, скільки голосних звуків.

дім (І) мама (2) ро-бо-та (3) пе-ре-мо-га (4)

2. Склади бувають закриті та відкриті:

а) склад, що закінчується на приголосний, називається закритим (дім, пар-та);

б) склад, що закінчується на голосний, називається відкритим (ма-ти, кни-га).

3. Перенесення частин слова з рядка в рядок відбувається за складами.
4. Не можна залишати в рядку одну букву і переносити також.

ЗАПАМ’ ЯТАЙ!

1

бабýся, бджолá, вирáзно, вірші,   гýмка,  ґýдзик, джміль, дзúґа, дзьоб, дідýсь, допитливий, зáгадка і загáдка, зозýля, ім'я́, їжáк,  Кúїв, комп’ютер, кукурудза, лелéка, лінíйка, ля́лька, новúй, óлень, олівéць, папíр, парасóлька, пóдруга, радісний, телефон, Украї́на, украї́нська,  цукéрка, цýкор, читання ́(34 слів).

2

алфáвіт і алфавíт, Батьківщúна, будь ласка, ведмíдь, вéресень, вýлиця, герóй,  дивáн, дитúна, до побачення, духмяний, дятел,  завдáння, зáєць, календáр, кúлим, медáль, метрó, на добраніч, недíля, ноутбук, ознáка, пóмилка,  помúлка, але помилки, понедíлок, предмéт, п’ятниця, рюкзак, середá, співчуття, теáтр,   червóний, черговúй, черевúки, чернетка, четвер (36 слів).

3

абрикóс, адрéса, áйстра, акваріум, апельси́н, апети́т, асфáльт, вдячний, велосипéд, вóгнище, вокзал, внесок, гармонія, горизóнт, гримі́ти, депутáт, децимéтр, дирéктор, елéктрика, кипі́ти, кишéня, колекти́в, комбáйн, коридóр, космонáвт, крини́ця, минýлий, милосердний, очерет, пирі́г, приязний, президéнт, пшени́ця, сантимéтр, секýнда, тривóга, фéрмер, хвили́на, черéмха, черешня. (40 слів).

4

аеропорт,  ввéчері, вдень, взúмку, вісімдесятú, влі́тку, восенú, вперéд, врáнці, врівноваженість, вчóра, гардероб, держáва, дисциплі́на, життєрадісний, ззáду,  кіломéтр, лівóруч, мізúнець, мільйóн, назáд, напáм'ять, наполегливість, океáн, оптимізм, попéреду, посерéдині,  правóруч,  п'ятдесятú, п'ятсóт, сімдесятú, спільнота, справедливість, температýра, тепéр, творчість, трамвáй, тролéйбус, футбóл, шерéнга, шістнáдцять,  шістдесятú, шістсóт, щогодúни,  щотижня (45 слів).

У реченні слова зв’язуються за змістом. Слова в реченні, що відповідають на питання за змістом, називаються членами речення.

Член речення, який називає того, про кого чи про що повідомляється в реченні, називається підметом.

Підмет відповідає на питання хто? що?

Член речення, який виражає те, що говориться про підмет (яку дію він виконує, хто він є, який він є), називається присудком.

Присудок відповідає на питання що робить? Що зробить? що робив? що зробили? що робитимуть?який він є? хто він є? та ін.

Підмет і присудок — це головні члени речення.

Усі інші члени речення є другорядними.

Підкреслюємо підмет____ 

присудок —             

другорядні члени речення позначаємо —_ _ _ _

ВИДИ РЕЧЕНЬ ЗА МЕТОЮ ВИСЛОВЛЮВАННЯ

РОЗПОВІДНІ

ПИТАЛЬНІ

СПОНУКАЛЬНІ

Мороз своїм пензлем озмалював вікна.

Червона калино, чого в лузі гнешся?

Читайте, друзі, збагачуйте свої знання!

У розповідних реченнях про щось розповідають  і повідомляють. У кінці розповідних речень ставимо крапку.

У питальних реченнях про щось запитують.

У кінці питальних речень ставимо знак питання.

Спонукальні речення спонукають до дії. У кінці спонукальних речень ставимо крапку

ВИДИ РЕЧЕНЬ ЗА ІНТОНАЦІЄЮ:

НЕОКЛИЧНІ

ОКЛИЧНІ

Максим прочитав вірш Лесі Українки.

Як виразно він його прочитав!

РЕЧЕННЯ БУВАЮТЬ ОКЛИЧНІ Й НЕОКЛИЧНІ.

Окличні речення вимовляються з особливим почуттям (радість, захоплення, жаль, смуток, бажання, здивування, хвилювання, застереження, незадоволення та ін.). У кінці окличних речень ставимо знак оклику (!).

Окличними можуть бути:

• розповідні,
• питальні 
• спонукальні речення.

Однорідними можуть бути підмети, присудки і другорядні члени.

Вітер віє, повіває, по полю гуляє (Тарас Шевченко).

Синички, горобці, щиглики злетілися до годівнички.

Діти склали букет із ромашок, дзвіночків і волошок.

Однорідними членами речення називають члени речення, які відносяться до того самого слова і відповідають на те саме питання.

Якщо однорідні члени речення вимовляють із перелічувальною інтонацією, то на письмі між ними потрібно ставити кому.

Однорідні члени речення поєднують за допомогою слів і(й), та, а, але, проте та ін. Це сполучники. Між двома однорідними членами перед сполучником і (й), та кому не ставлять.

Перед сполучниками а, але кому ставлять завжди.

Візьми до уваги!

 Якщо однорідні члени речення поєднані сполучниками і (й), та, їх вимовляємо з перелічувальною інтонацією. Якщо однорідні члени речення поєднані сполучниками а, але, проте, їх вимовляємо з інтонацією протиставлення: перший однорідний член вимовляємо з підвищенням голосу, а другий — зі зниженням.

Наприклад: Школярі не тільки обкопували дерева, а й поливали їх.

РОЗДІЛО́ВІ ЗНА́КИ — сукупність графічних знаків, що не належать до алфавіту даної мови, а служать засобом відображення тих ознак (сторін) писемної мови, які не можуть бути передані літерами та іншими писемними позначеннями — цифрами, знаками рівності, подібності тощо.

ДО РОЗДІЛОВИХ ЗНАКІВ НАЛЕЖАТЬ:

• крапка (.),
• кома (,),
• крапка з комою (;),
• двокрапка (:),
• тире (-),
• три крапки (…),
• знак оклику (!),
• знак питання (?),
• лапки(«»),
• дужки(()),
• скісна риска – (/) друкарський знак у вигляді тонкої прямої лінії, нахиленої вправо,
• абзац - виділяється відступом в першому рядку.
• проміжок- вільний простір між чим-небудь.

Слово або сполучення слів, що називають того, до кого звертаються, називаються звертанням.

Звертання може стояти на початку, у середині й у кінці речення.

На письмі звертання виділяють комами. Якщо речення починається звертанням, то після нього можна поставити або знак оклику, або кому.

ЧАСТИНИ МОВИ

Іменник

Прикметник

Дієслово

Прийменник

Іменник — це частина мови, яка називає предмети і

відповідає на питання х то ? або що?

Іменники можуть бути назвами істот (хто?): мати, батько і неістот (що?)\ світло, Київ-, загальними (місто, країна) і власними (Полтава, Україна).

Іменники належать до одного з родів: чоловічого (промінь), жіночого (зірка), середнього (небо).

Змінюються за числами — однина (земля, каштан), множина (землі, каштани) і за питаннями — (хто?) сестра, (кого?) сестри, (кому?) сестрі тощо.

Візьміть до уваги!

 У науці про мову предметом називають усе те, до чого можна поставити питання: хто? (директор, учитель, школяр) або що? (життя, робота, навчання).

підручник

книгу

з читання

підручники

предмет

предмет

предмет

предмети

що?

що?

з чого?

що?

однина

однина

однина

множина

чоловічий

жіночий

середній

підмет

другорядний

член

другорядний

член

підмет

Назва

відмінка

Скорочене

позначення

відмінка

Відмінкові

питання

Приклади

відмінювання

іменників

в однині

у множині

Називний Родовий

Давальний

Знахідний

Орудний

Місцевий

Кличний

Н.

Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

Кл.

хто? що?

кого? чого?

кому? чому?

кого? що?

ким? чим?

на кому?

на чому?

—

учень

учня

учневі (-ю)

учня

учнем

(на) учневі (-ю)

учню

учні

учнів

учням

учнів

учнями

(на) учнях

учні

№1. ПОРЯДОК РОЗБОРУ ІМЕННИКІВ

1. Частина мови. На яке питання відповідає?

2. Початкова форма (називний відмінок в однині)

3. Рід. Відміна.

4. Відмінок. Число.

6. Роль в реченні.

Діти пішли до школи.

1. До школи - іменник (що?).

2. Школа.

3. Ж. р., І відміна.

4. Р. в., однина.

6. Додаток. ...пішли (до чого?) до школи.

Називний

відмінок

Давальний

відмінок

Місцевий

відмінок

Чергування кінцевих

приголосних основи

річка

річці

по річці

[к] - [ц']

Називний

відмінок

 Місцевий

відмінок

Чергування кінцевих

приголосних основи

берег

на березі

[г] - [з']

Називний

відмінок

 Місцевий

відмінок

Чергування кінцевих

приголосних основи

молоко

у молоці

[к] - [ц']

В іменниках чоловічого і середнього роду в місцевому відмінку однини кінцеві приголосні основи [г]> [к ], [х] перед закінченням -/змінюються на [з '], [ц] , [с ']: луг — у лузі, бік — на боці, вухо — у вусі.

на твердий приголосний

на м’який

приголосний

на приголосний

крім [ж],[ч], [ш]

та [ж], [ч], [ш]

[й]

пиши -ом

пиши –ем

пиши –єм

Візьми до уваги! Іменники жіночого і чоловічого роду в орудному відмінку однини вживаються як без прийменників, так і з прийменниками з, із, за, над, під, між, перед та ін. Наприклад: з подругою, із другом, за приятелем, перед товаришем

Візьміть до уваги!

 Іменники чоловічого роду в давальному відмінку однини мають закінчення -ові, -еві (-єві) або -у (-ю). Наприклад: другові — другу, товаришеві — товаришу, приятелеві — приятелю, героєві — герою.

Візьми до уваги!

 Іменники чоловічого роду в місцевому відмінку однини мають закінчення -ові, -еві (-єві) або -у (-ю), -і (-ї). Наприклад: на батькові [на батьку), на вчителеві (на вчителі), на ге р о є в і {на герої), у будинку (у будинкові),у гаю {у гаї), у листі, в музеї.

Іменники

Звуки, що чергуються

лід — льоду

лебідь — лебедя

[і] з [о]

[і] з [е]

У деяких іменниках жіночого і чоловічого роду, що в початковій формі мають нульове закінчення, зі зміною форми слова в корені відбувається чергування голосних звуків [і] з [о] або [е]. Наприклад: якість —якості, повінь — повені.

Але: розповідь — розповіді, сніг — снігу.

Називний відмінок

Родовий відмінок

дорога

машина

земля

межа

круча

груша

дороги

машини

землі

межі

кручі

груші

Іменники жіночого роду в родовому відмінку однини на -а (-я) після твердих приголосних мають закінчення -и, а після м’яких приголосних та [ж], [ч], [ш] — закінчення - і.

Наприклад: верби, берези, осики; кулі, вишні, вежі, кручі, груші.

Іменники чоловічого роду в родовому відмінку однини мають закінчення -а (-я) або -у (-ю). Щоб перевірити, яке закінчення має іменник чоловічого роду в родовому відмінку однини, потрібно звернутися до орфографічного словника.

У словнику поряд із початковою формою іменника (називним відмінком) подають закінчення родового.

Наприклад: малюнок — малюнка, олівець — олівця, оркестр — оркестру, ансамбль — ансамблю

Вимовляй:

Пиши:

Візьми до уваги!

В українській мові іменник біль — чоловічого роду. Він змінюється так: біль — болю — болем.

піднімає[ц':а]

опускає[ц’ :а]

перегортаю[ц':а]

піднімається

опускається

перегортаються

Іменники жіночого роду на -а (-я) в орудному відмінку однини мають закінчення -ою, -ею, -ею. Закінчення -ою мають іменники з основою на твердий приголосний, крім [ж], [ч], [ш]: природою, картиною, річкою; -ею — іменники з основою на м’який приголосний і [ж], [ч], [ш]; землею, вежею, кручею, ношею; -єю — іменники з основою на [й ]: мрією, надією..

-ом

-ем

-єм

рік — роком

сік — соком

лак — лаком

цемент — цементом

вир — виром

день — днем

нуль — нулем

ніж — ножем

меч — мечем

душ — душем

гай — гаєм

рій — роєм

чай — чаєм

край — краєм

ручай — ручаєм

Іменники чоловічого роду в орудному відмінку однини мають закінчення -ом, -ем, -єм. Закінчення -ом мають іменники з основою на твердий приголосний, крім [ж], [ч], [ш], наприклад: ..., ..., ... .

Закінчення -єм мають іменники з основою на ...

Закінчення -єм мають іменники ...

Візьми до уваги!

Якщо в мовленні збігаються два іменники чоловічого роду в давальному або місцевому відмінках однини, то їх краще вживати з різними закінченнями. Наприклад: братові Олегу — брату Олегові.

Питання

Жіночий рід

Н.

Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

Кл.

хто? що?

кого? чого?

кому? чому?

кого? що?

ким? чим?

на кому?

 на чому?

—

руки

рук

рукам

руки

руками

на руках

руки

межі

меж

межам

межі

межами

на межах

межі

дівчата

дівчат

дівчатам

дівчат

дівчатами

на дівчатах

дівчата

сунйці

суниць

суницям

суниць

суницями

на суницях

суниці

вії

вій

віям

вії

віями

на віях

вії

Відмінок

Питання

Жіночий рід

Н.

Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

Кл.

хто? що?

кого? чого?

кому? чому?

кого? що?

ким? чим?

на кому? на (у) чому?

—

вісті

вістей

вістям вісті вістями

вістях

вісті

речі

речей

речам

речі

речами

речах

 речі

радості

радостей

радостям

радості

радостями

радостях

радості

подорожі

подорожей

подорожам

подорожі

подорожами

подорожах

подорожі

Відмінок

Питання

Чоловічий і середній рід

Н.

Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

Кл.

хто? що?

кого? чого?

кому? чому?

кого? що?

ким? чим?

на кому? на (у) чому?

—

вітри

вітрів

вітрам

вітри

вітрами

вітрах

вітри

коні

коней

коням

коней

конями (кіньми)

конях

коні

краї

країв

краям

краї

краями

краях

краї

озёра

озер

озерам

озера

озерами

озерах

озера

моря

морів

морям

моря

морями

морях

моря

Відмінок

Питання

Відмінкові форми множини

(для всіх родів)

Н.

Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

які?

яких?

яким?

як Н. або Р.

якими?

на яких?

вірні

вірних

вірним

як Н. або Р.

вірними

на вірних

давні

давніх

давнім

як Н. або Р.

давніми

на давніх

Правопис відмінкових закінчень прикметників в однині залежить від кінцевого приголосного основи.

Прикметники з основою на твердий приголосний мають у називному відмінку однини такі закінчення: у чоловічому роді — -ий, у жіночому — -а, у середньому — е: ранковий, ранкова, ранкове.

Прикметники з основою на м’який приголосний у називному відмінку однини мають на письмі такі закінчення: у чоловічому роді — ій, у жіночому — І -я, у середньому — є: осінній, осіння, осіннє.

Букви і, я, є позначають м’якість попереднього приголосного звука основи.

Щоб визначити відмінок прикметника, потрібно:

1) з ’ясувати, від якого іменника він залежить;

2) визначити відмінок іменника (прикметник завжди стоїть у тому самому відмінку, що й іменник).

Іменники в родовому відмінку множини мають закінчення -ів (-їв ), -єй: садів, гаїв, відомостей. Більшість іменників жіночого роду та деякі іменники середнього роду в цьому відмінку мають нульове закінчення: доріг, книжок, лінійок, міст, вікон.

Візьми до уваги!

Іменник гривня відмінюється, як вишня.

У називному відмінку іменники вживаються без прийменників, а в місцевому — тільки з

прийменниками. В інших відмінках іменники можуть уживатися без прийменників і з прийменниками у {в), з {із), на, про, під {піді), від (віді), перед (переді), за, при, між, біля, через, для та ін.

Прикметник — частина мови, що називає ознаку предмета і в початковій формі відповідає на питання я к и й? я к а? я к е? Прикметник завжди стоїть у тому числі, роді та відмінку, що й іменник, від якого він залежить. Змінюється прикметник за числами, відмінками, а в однині — і за родами.

У називному відмінку однини прикметники мають закінчення -ий, -ій (чоловічий рід); -а, -я (жіночий рід); -е, -є (середній рід). За цими закінченнями можна визначити, до якого роду належить прикметник.

Питання

Відмінкові форми однини

ч. р.

ж. р.

с. р.

чоловічий

рід

жіночий

рід

середній

рід

Н.

Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

який?

якого?

якому?

як Н. або Р.

яким?

на якому?

яка?

якої?

якій?

яку?

якою?

на якій?

яке?

 якого?

якому?

яке?

яким?

на якому?

вірний

вірного

вірному

як Н. або Р.

вірним

на вірному,

на вірнім

вірна

вірної

вірній

вірну

вірною

на вірній

вірне

вірного

вірному

вірне

вірни

на вірному,

на вірнім

Питання

Відмінкові форми однини

ч. р.

ж. р.

с. р.

чоловічий

рід

жіночий

рід

середній

рід

Н.

Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

який?

якого?

якому?

як Н. або Р.

яким?

на якому?

яка?

якої?

якій?

яку?

якою?

на якій?

яке?

 якого?

якому?

яке?

яким?

на якому?

давній

давнього давньому

як Н. або Р.

давнім

надавньому,

на давнім

давня

давньої

давній

давню

давньою

на давній

давнє

давнього

давньому

давнє

давнім

надавньому,

на давнім

Запам’ятай!

У суфіксах -ськ -, -зьк -, -цьк- завжди пишемо знак м’якшення: київський, інницький, бузький.

Візьми до уваги!

 Перед цими суфіксами приголосні також можуть пом’якшуватися у вимові, проте ь після них не пишуть: уманський, селянський. Але м’якість звука [л'] перед суфіксом -ськ- позначають знаком м’якшення: сільський, польський, подільський.

У прикметниках чоловічого і середнього роду з основою на м’який приголосний у родовому, давальному і місцевому відмінках однини перед закінченням потрібно писати знак м’якшення. Наприклад: домашнього, домашньому, у домашньому.

Візьми до уваги!

У місцевому відмінку однини прикметники чоловічого і середнього роду можуть мати дві форми: у синьом у светрі і в си нім светрі, у вечірньому небі і у вечірнім небі.

Вимовляй:

Пиши:

ші[сн]адцять

ші[с:]от

шістнадцять

 шістсот

Іменник із

прикметником

Питання до

прикметника

Рід

Число

Відмінок

Закінчення

прикметника

блакитного неба

якого?

с.р.

одн.

Р.в.

-ого

Прикметники жіночого роду в давальному і місцевому відмінках однини мають закінчення -ій.

Наприклад: молодій, м ’якій, у давній, у дорогій.

Кінцевий приголосний основи перед закінченням -ій вимовляємо пом’якшено.

Усі прикметники в називному відмінку множини мають закінчення -і: дерев’яні, щирі, далекі.

Кінцеві тверді приголосні основи перед закінченням –і змінюються на м’які.

Порівняй:

[залізний] — [залізн'і]

[хоробрий] — [хоробр'і]

[дужий] — [дуж’і]

ПОРЯДОК РОЗБОРУ ПРИКМЕТНИКІВ

1.                Частина мови. На яке запитання відповідає?
2.                Початкова форма (називний відмінок, однина, чоловічого роду).
3.                Рід (в однині), відмінок, число.
4.                Роль в реченні. Петрик поїхав до рідного села.

Рідного – прикметник (якого?).

Рідне. Середній рід, однина, родовий відмінок.

Означення: до села (до якого?) рідного.

один, два

десять, двадцять

сто, двісті

перший, другий

десятий, двадцятий

сотий, двохсотий

Слова, які позначають кількість предметів або їхній порядок під час лічби, називають числівниками. Числівники відповідають на питання скільки ? (один, п ’ять, десять, триста) і який? котрий? (перший, шостий, сотий).

ЗА ЗНАЧЕННЯМ ЧИСЛІВНИКИ БУВАЮТЬ:

кількісні (скільки?)

п'ять, сім,

сорок

порядкові (котрий?)

 п'ятий, сьомий,

сто сороковий, сотий

За складом числівники бувають

Прості

Складні

Складені

в них один корінь

в них два корені

в них кілька числівників простих чи складних

сто, два

вісім, п’ять

двадцять,

тридцять

п’ятсот

триста

сто двадцять п’ять (125)

сорок один (41)

Я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони — особові займенники. Вони вказують на особу або осіб івідповідають на ті самі питання, що й іменники: хто? що? кого? чого? та ін.

Візьміть до уваги!

Нерідко навіть учні старших класів і дорослі неправильно змінюють числівники п’ятдесят, шістдесят, сімдесят, вісімдесят.

Навчіть своїх рідних і близьких правильно вживати ці числівники з прийменниками від, до.

Правильно вимовляй і пиши:

п’ятдесяти

шістдесяти

сімдесяти

 вісімдесяти

Порада.

Вимовляйте слово ми голосно, а слово я — пошепки.

Я

Ми

він, вона, воно

ти

ви

вони

Займенник — це частина мови, яка вказує на предмети, їхні ознаки, кількість, але не називає їх. Наприклад, іменники учень, портфель, олівець, успіх можна замінити займенником він; прикметники добрий, веселий, щасливий, приємний — займенником такий; числівники п ’ять, сім, дев’ять — займенником стільки. Займенники відповідають на ті самі питання, що й частини мови, замість яких вони вживаються.

Візьміть до уваги!

Мене, мені, мною, (на) мені — це відмінкові форми особового займенника я.

Нас, нам, нами, (на) нас — це відмінкові форми особового займенника ми.

Особа

Число

Займенники

Займенники вказують на

1-ша

одн.

я

особу, яка говорить про себе

мн.

ми

двох і більше осіб, від імені яких говорять

2-га

одн.

ти

особу, до якої звертаються

мн.

ви

осіб, до яких звертаються

3-тя

одн.

він, вона, воно

особу чи предмет, про які говорять або вказують на них

мн.

вони

особи чи предмети, про які говорять або вказують на них

Відмінок

Питання

Займенники 1-ої особи

Однина

Множина

Називний

Родовий

Давальний

Знахідний

Орудний

Місцевий

хто?

кого?

кому?

кого?

ким?

на кому?

я

мене

мені

мене

мною

на мені

ми

нас

нам

нас

нами

на нас

Відмінок

Питання

Займенники 2-ої особи

Однина

Множина

Називний

Родовий

Давальний

Знахідний

Орудний

Місцевий

хто?

кого?

кому?

кого?

ким?

на кому?

ти

тебе

тобі

тебе

тобою

на тобі

ви

 вас

вам

вас

вами

на вас

Візьміть до уваги!

Займенник Ви пишуть із великої букви, якщо він указує на особу, до якої звертаються з повагою.

Відмінок

Питання

Займенники 3-ої особи

Однина

Множина

Називний

Родовий

Давальний

Знахідний

Орудний

Місцевий

хто? що?

кого?

 чого?

кому? чому?

кого? що?

ким? чим?

на кому?

на чому?

він

його

(до) нього

йому

його

ним

на ньому

на нім

вона

ї ї

(до) неї

їй

її

нею

на ній

воно

його

(до) нього

йому

його

ним

на ньому

на нім

вони

їх

(до) них

їм

їх

ними

на них

Запам’ятай!

Займенники з прийменниками пишуть окремо:

зі мною, з тобою, на нас, у мене, перед нами, серед нас.

Візьміть до уваги!

 Після прийменників у займенниках 3-ої особи однини і множини пишуть букву н: після неї, для нього, на ній, до них.

Займенники 3-ої особи однини і множини в орудному відмінку пишуть із буквою н і без прийменників: ним, нею, ними.

Дієслово — частина мови, що називає дію предмета і відповідає на питання що робити? (читати), що робив? (читав), що зробити? (прочитати), що зробив? (прочитав), що робить? (читає), що зробить? (прочитає), що буде робити ? (буде читати), що робитиме? (читатиме). У реченні дієслово найчастіше виконує роль присудка.

У реченні дієслово пов’язане з різними частинами мови, але найчастіше — з іменником.

Дієслова змінюються за числами.

Вони вживаються в однині і множині.

В однині дієслово вживається тоді, коли воно називає дію одного предмета: троянда (що зробила?) розквітла.

У множині дієслово вживається тоді, коли воно називає дію двох або більше предметів: троянди (що зробили?) розквітли.

Неозначена форма є незмінною формою дієслова.

Вона не вказує ні на час, ні на особу, ні на кількість виконавців дії.

Вона відповідає на питання щ о р о б и т и ? (писати, летіти) або що з р о б и т и ? (написати, полетіти).

Неозначена форма є початковою формою дієслова.

Візьми до уваги!

Дієслова в неозначеній формі закінчуються на -ти, -ть, що є суфіксами: сіяти, сіять. Іноді до них приєднується -ся, -сь: вмиватися, одягнутись, сміятися.

Множина

У 3-ій особі множини дієслова теперішнього і майбутнього часу можуть мати закінчення -уть, -ють (цвітуть, грають; зацвітуть, заграють) або -ать, -ять (кричать, стоять; закричать, постоять).

Однина

Наголошені особові закінчення пишемо так, як чуємо і вимовляємо: ідеш, сидиш.

У ненаголошених особових закінченнях дієслів пишемо е, є (станеш, станемо, станете; сієш,

сіємо, сієте, бо стануть, сіють); або и, ї (любиш, любимо, любите; стоїмо, стоїте; просиш, просимо, просите, бо люблять, стоять, просять).

Питання

Дієслово

Коли відбувається дія?

Коли про неї повідомляється?

Час виконання

дії

Що зробив Павлик?

Що робить Павлик?

Що зробить Павлик?

написав

 укладає

укине

Дія відбулася до моменту повідомлення про неї

Дія відбувається під час повідомлення про неї

Дія відбудеться після повідомлення про неї

Минулий

 Теперішній

Майбутній

Дієслова змінюються за часами.

Є три форми часу: минулий, теперішній і майбутній.

Дієслова минулого часу називають дії, які відбулися до моменту повідомлення про них: (що робив?) летів, (що зробив?) полетів.

Дієслова теперішнього часу називають дії, які відбуваються під час повідомлення про них: (що робить?) летить.

Дієслова майбутнього часу називають дії, які відбудуться після повідомлення про них:

(що зробить?) полетить, (що буде робити?) буде летіти, (що робитиме?) летітиме.

Візьміть до уваги! Дієслова теперішнього часу змінюються за числами й особами. Вони відповідають на питання: що роблю?, що робиш?, що робить?, що робимо?, що робите?, що роблять?: говорю, говориш, говорить, говоримо, говорите, говорять.

Дієслово

-ш                                   -ш

Е –мо                          Є -мо

-те                               -те

-уть (-ють)

Дієслово

-ш                                    -ш

И -мо                              ї -мо

-те                                  -те

                -ать (-ять)

Візьми до уваги!

У дієсловах 2-ої особи однини –шся вимовляють як [с':а].

У дієсловах 3-ої особи однини і множини -ться вимовляють як [ц':а].

Вимовляй:                     

сміє[с':а]                       

підпйсує[ц':а]               

вча[ц’ :а]

Пиши:

смієшся

підписується

вчаться

Візьміть до уваги!

 Дієслова минулого часу можуть виражати незавершену (писав) і завершену (написав) дію. Вони змінюються за числами, а в однині — і за родами.

Візьми до уваги!

 Особу і число дієслова визначають за допомогою займенника, питання та закінчення дієслова:

сиджу — що я роблю? — 1 -ша особа однини;

стоїте — що ви робите? — 2-га особа множини.

Візьміть до уваги!

Дієслова майбутнього часу змінюються за числами й особами. Вони відповідають на питання:

• що зроблю?, що буду робити?, що робитиму
• напишу, буду писати,писатиму;
• що зробиш?, що будеш робити?, що робитимеш?
• напишеш, будеш писати, писатимеш;
• що зробить?, що буде робити?, що робитиме?
• напише, буде писати, писатиме;
• що зробимо?, що будемо робити?, що робитимемо?
• напишемо, будемо писати, писатимемо;
• що зробите?, що будете робити?, що робитимете?
• напишете, будете писати, писатимете;
• що зроблять?, що будуть робити?, що робитимуть? напишуть,будуть писати, писатимуть.

Візьми до уваги!

Дієслова майбутнього часу, які відповідають на питання що зроблю?, що зробиш?, що зробить?, що зробимо?, що зробите?, що зроблять?, мають такі самі особові закінчення, як і дієслова теперішнього часу: роблю — зроблю, пишеш — напишеш, читає — прочитає, їдемо — поїдемо, бачите — побачите, сіють — посіють.

Якщо форму майбутнього часу виражають двома словами, то змінюється тільки закінчення допоміжного дієслова бути: буду читати, будеш читати, буде читати, будемо читати,

будете читати, будуть читати.

Однина

Дієслова теперішнього і майбутнього часу в 1-ій особі однини мають однакові закінчення —

-у, -ю (сію, малюю, раджу, стою-, посію, намалюю, пораджу, постою).

Множина

Дієслова теперішнього і майбутнього часу в 1 –ій особі множини мають різні закінчення.

Візьміть до уваги!

Визначити рід дієслів минулого часу допомагають: займенники 3-ої особи однини і питання (що він робив? що вона робила? що воно робило?)', суфікс -в у дієсловах чоловічого роду та суфікс -л і закінчення -а, -о в дієсловах жіночого і середнього роду: писав, писала, писало.

ПОРЯДОК РОЗБОРУ ДІЄСЛІВ

1. Частина мови. На яке питання відповідає.
2. Початкова форма. (Неозначена форма).
3. Дієвідміна.
4. Час.
5. Особа та число в теперішньому та майбутньому часі.
6. Рід і число – для дієслів минулого часу.
7. Роль в реченні.

Надійшла золота осінь. Надійшла - дієслово (що зробила?). Надходити. II дієвідміна. Минулий час, жіночий рід, однина. Присудок. Надійшла (що зробила?) осінь.

Прислівник — незмінна частина мови, яка називає ознаку дії або пояснює, як, де, коли відбувається дія, куди вона спрямована, і відповідає на питання я к? д е? к у д и? к о л и?

Запам’ятай!

Прислівники не змінюються.

Візьми до уваги!

Прислівники не мають закінчень, тому що вони не змінюються.

Схожі на закінчення частини основи прислівників є суфіксами: рано, навесні.

Прислівники, які пояснюють у реченні те саме дієслово і відповідають на однакові питання, є однорідними другорядними членами речення.

Візьми до уваги!

 Між однорідними членами речення, вираженими прислівниками, які вимовляють із перелічувальною інтонацією, потрібно ставити кому.

Сполучник

  і, й,а, але, та,  то, коли,  доки,  бо, тому що,  щоб,  аби,

  якщо, якби, коли,  дарма що, як, наче, неначе, мов.

 Прийменник

без, у, в, від, для, по, через, при ,на, над, під, до, з, із, як, за, задля, з-під, із-за, поза, щодо.

Частка

не, ні, ані