18 травня о 18:00Вебінар: Інтерактивний урок математики: алгоритми та приклади створення дидактичних матеріалів

"Драматургічна спадщина Івана Франка. Соціально-психологічна драма «Украдене щастя» - найвизначніший твір письменника"(Урок)

Про матеріал

Сьогодні на уроці ми поговоримо про цю драму, розкриємо й проаналізуємо її зміст, дамо оцінку вчинкам героїв, з'ясуємо основні проблеми твору, які приведуть нас до розмови про щастя…

У який спосіб ми будемо аналізувати драму? Ми не тільки по-різному сприймаємо світ, але й по-різному мислимо. І мислити ми можемо шістьма різними способами. У практику мислення метафору «шість капелюшків мислення» увів відомий психолог Едвард де Боно.

Цей метод використовується для різнобічного аналізу будь-яких явищ. Пропонується представити свій досвід, своє бачення, враження про певний предмет, явище, виходячи з кольору капелюха.

Перегляд файлу

Тема:  Драматургічна спадщина Івана Франка. Соціально-психологічна драма «Украдене щастя» - найвизначніший твір письменника.

 

Мета: - з’ясувати, наскільки свідомо школярі зрозуміли зміст п’єси;

            розкрити й проаналізувати його (зміст), учити давати оцінку

            героям, аналізувати, робити висновки, узагальнювати; шляхом

            бесіди підвести учнів до з’ясування основних проблем твору;

            - розвивати образне, логічне та критичне мислення;

            відповідальність людини за свої вчинки та поведінку, здатність

            самостійно приймати рішення; 

  • виховувати в учнів загальнолюдські моральні цінності.

 

Очікувані результати: після цього уроку учні зможуть довести, що драма має соціально-філософське підґрунтя; визначати основні проблеми твору; сформулювати власне ставлення до того, що трапилося з героями твору; висловлювати свою думку відносно морального вибору людини в житті; давати відповідь на питання: чи можливо досягнути щастя в житті?; набути навичок роботи в групі, визначаючи та аргументуючи питання;

прогнозувати можливі наслідки.

 

Тип уроку:    урок вивчення та аналізу художнього твору;

                        комбінований урок з комп’ютерною підтримкою.

 

Форми роботи: - групова

               - фронтальна

               - індивідуальна

 

Методи роботи:    - слово вчителя, бесіда,

                       - самостійна,

                       - творча робота,

                - метод «Шість різнокольорових капелюшків»,

                - «Вільний мікрофон».

 

Теоретико-літературні поняття: драма як рід літератури, різновиди драматичних творів, драма як  окремий різновид.

 

Наочні засоби навчання: портрет І.Я.Франка, плакат з ілюстраціями, текст п’єси , картка самооцінки.

 

Обладнання: проектор, комп’ютер, екран.

 

 

Хід уроку

 

І. Мотивація навчальної діяльності учнів

1. Оголошення теми і мети уроку.

Слово вчителя.

 

Іван Франко – трибун народний,

Пророк-ватаг, ратай-співець.

І громадянин благородний…

                                   М.Вороний

 Творчість цього генія укр. народу багатогранна. Франка називають академією в одній особі, бо перу Каменяра належить близько 5 тисяч праць найрізноманітніших жанрів. Найповніше видання їх у Україні – 50 томів, але все написане І.Я.Франком не вміститься, мабуть, і в 100 томах. мало хто у світовій літературі може зрівнятися з ним у творчих звершеннях.

 Талант Івана Франка універсальний.

 

 СЛАЙД 1

 

  • Поет (11 прижиттєвих збірок)
  • Мовознавець (знав 14 мов)
  • Перекладач, автор переспівів
  • Науковець (доктор наук)
  • Фольклорист, етнограф (400 пісень, 1800 коломийок)
  • Прозаїк (10 повістей і романів, майже 100 творів малої прози)
  • Громадський діяч (очолював філологічну секцію НТШ)
  • Політик (у 1890 р. Франко і Павлик організували Русько – українську радикальну партію; балотувався до австрійського парламенту та галицького сейму)
  • Історик літератури (монографія «Нарис історії українсько-руської літератури»)
  • Публіцист
  • Філософ
  • Видавець (альманахи «Дзвін» і «Молот», журнали «Життя і слово», «Світ», «Літературно – науковий вісник» тощо)

 

  • Яка з Франкових творчих граней істотніша?
  • Чим письменник більше прислужився рідній і вселюдській культурі?

 

Немає потреби дискутувати. [Поет, прозаїк, публіцист, перекладач, журналіст, учений, активний громадський діяч, патріот-громадянин.]

І сьогодні ще: Франко – драматург.

 

  • Драматург (написав понад 10 драм) СЛАЙД2

 

СЛАЙД 3. Отже, тема нашого уроку….

СЛАЙД 4. Мета нашого уроку  - розкрити ще одну   грань таланту Івана Яковича: його драматургічну творчість і проаналізувати найкращу п’єсу «Украдене щастя», з’ясувавши порушені в ній проблеми. А проблеми надзвичайно цікаві. Хто в кого вкрав щастя? Чи можна вкрасти щастя? 

 Урок повинен бути цікавим, змістовним і досить повчальним.

 

  1. Мотивація.

Усі ми хочемо бути щасливими. Народна мудрість запевняє: «Ко­жен коваль свого щастя». «Ніхто не знає, коли йому щастя усміхнутися має», — заперечує інша.

 Цікаво, чи може людина творити своє щастя, незалежно від тих умов, у яких вона живе? Чи можливе щастя без страждань? Що таке щас­тя? Важко дати однозначну відповідь на ці питання. Разом з Франком та його героями поміркуємо сьогодні над ними.

 

  1. Оголошення теми уроку та очікуваних результатів.
  • Діти, а що ви чекаєте від цього уроку?

 

ІІ. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу.

Слайд5                                                               Драма – моя давня страсть.

                                                                                                          І.Я.Франко

 

                                                                Мої п'єси – то мій смуток.

                                                                                                          І.Я.Франко

 

1.Пояснення вчителя.

 І.Франко був талановитим драматургом, основоположником наукового театрознавства – істориком і теоретиком драми і театру, активним театральним критиком, невтомним перекладачем драматичних творів.

 Ще в молодших класах Дрогобицької гімназії І.Франко почав цікавитися театром і драматургією. Написав понад 70 спеціальних наукових розвідок про театр. З часом цей інтерес переріс у велике захоплення.

«Драма – моя давня страсть», - говорив І.Я.Франко. Ця «страсть» надихала великого письменника і вченого до дальшої роботи в цьому напрямі.

Франко був пристрасним поборником народного, «мужицького», театру, вважав його школою життя, трибуною «пропаганди поступових і світлих думок», «підоймою поступу і просвіти»…

У драматургію Іван Франко активно входить у 1-ій половині 90-х років ХІХ ст.(хоч у цьому жанрі виступав значно раніше). Тоді й створив свої найкращі п’єси, що стали окрасою українського театру, - 

“Украдене щастя”, “Рябина”, “Учитель”,

“Майстер Чирняк”,     “Сон князя Святослава”

         “Кам'яна душа”,  “Суд святого Николая”

 

  1. Драма «Украдене щастя» - найвизначніший твір Івана Франка.

СЛАЙД 4

Сьогодні на уроці ми поговоримо про цю драму, розкриємо й проаналізуємо її зміст, дамо оцінку вчинкам героїв, з’ясуємо основні проблеми твору, які приведуть нас до розмови про щастя…

У який спосіб ми будемо аналізувати драму? Ми не тільки по-різному сприймаємо світ, але й по-різному мислимо. І мислити ми можемо шістьма різними способами. У практику мислення метафору «шість капелюшків мислення» увів відомий психолог Едвард де Боно.

Цей метод використовується для різнобічного аналізу будь-яких явищ. Пропонується представити свій досвід, своє бачення, враження про певний предмет, явище, виходячи з кольору капелюха.

Щоб це зробити, діти, ви об’єдналися в групи, кожна з яких отримує індивідуальні завдання, які й допоможуть нам глибоко проаналізувати зміст твору.

Методичний коментар (для вчителя).

РІЗНОКОЛЬОРОВІ КАПЕЛЮШКИ

Цей метод з’явився в практиці на основі методу, що був розроблений французьким психологом Едвардом де Боно. Перед тим, як працювати із цим мето­дом, доречно познайомитися з легендою, яка покла­дена в його основу (Легенда про старого Майстра (Капелюшника)) .

На основі цієї казкової інтерпретації розроблено метод формування та розвитку критичного мислен­ня, який використовується для аналізу проблеми, си­туації, групової дискусії, коли необхідно розглянути предмет під різними кутами зору, об’єктивно ОЦІНИТИ явище, змоделювати різноманітні ситуації та спрогнозувати їх розвиток. Цей метод навчає:

  •                    думати різними способами;
  •                    по-різному оцінювати ситуацію;
  •                    спрогнозувати події.

Можна пропонувати учням створити групи під кожним капелюхом, опрацювати ситуацію та презен­тувати її, а також перевдягати капелюшки. Необхід­но пам’ятати, за що саме відповідає група під певним капелюшком:

  •  «Білий капелюшок» — виділення фактів, цифр, відомостей, статистики; цією групою інформація не оцінюється;
  • «Чорний капелюшок» — критика, негативні ас­пекти ситуації;
  • «Червоний капелюшок» — емоції, почуття, пе­редчуття, визначення здібностей, на розвиток яких вплинула ситуація, що розглядається;
  •  «Жовтий капелюшок» — оптимістичні, позитивні сторони, уміння побачити добре в будь-якій ситуації;
  •  «Зелений капелюшок» — творчість (відображен­ня ситуації у вигляді вірша, пантоміми тощо), почут­тя гумору;
  • «Синій капелюшок» — значимість ситуації, її заву­альовані сторони, життєвий урок, що з неї випливає.

Для застосування цього методу доречно виготови­ти великі різнокольорові капелюшки, кожен із яких може стати емблемою групи, якщо цей метод вико­ристовується під час групової роботи. Можна також заготовити набір невеликих різнокольорових капе­люшків, вирізаних із паперу, які можуть бути вико­ристані як емблеми для кожного учня.

 

ІІІ. Робота над темою

Але спочатку деякі відомості з теорії літератури

СЛАЙД 6

  •  Що вам відомо  про драму?
  • ( Драма – один із літературних родів, який змальовує світ у формі дії, здебільшого призначений для постановки на сцені.)
  • Назвати жанри драми.
  • (Трагедія, драма, комедія).
  • Які особливості власне драми?
  • (Драматичний конфлікт; художнє відтворення подій  повсякденного громадського й побутового життя (переважно  сучасного письменникові); зображення людського горя і страждань без трагедійного загострення; викриття і засудження негативних суспільних та побутових явищ і недоліків у характері персонажів без комедійного загострення; закінчення твору благополучне або нещасливе для головного героя; діалогічний спосіб викладу художнього матеріалу; прозова форма (зрідка віршова); обсяг середній (для драматичного твору).

 

 

1 блок «БІЛИЙ КАПЕЛЮШОК» 

СЛАЙД7

Питання:

  • Історія написання драми «Украдене щастя». Сценічне народження п’єси.
  • У чому особливість сюжету твору?
  • У чому полягає суть конфлікту, та як він   реалізується в драмі?
  • Жанр п’єси «Украдене щастя»(Аргументовано відповісти).
  • Для чого, на вашу думку, уведений цей твір у шкільну програму?

 

Орієнтовні  відповіді

1. Історія написання драми «Украдене щастя». Сценічне народження п’єси.

 18 березня 1891 року Крайовий відділ Львівського сейму оголосив закритий конкурс на кращу драму. І.Франко послав на конкурс свою п’єсу «Шандар». На жаль, митцеві присудили лише третє місце. Справедливішим від журі виявився час: драма «Украдене щастя» й досі йде на сценах багатьох театрів, а про ті твори, що в 1891 році зайняли перше й друге місця, ніхто й не згадує.

    На вимогу журі автор переробив кінцівку п’єси, замінивши шандаря  листоношею.

    В основі п’єси лежить народна пісня, яку колись для поета записала сестра Ольги Рошкевич (Михайлина Рошкевич) – «Пісня про шандаря». Ще в 1883 році І.Франко в брошурі «Жіноча неволя в руських піснях народних» дав глибокий соціально-художній аналіз цієї пісні. Зміст такий: прийшов жандарм з Делятина до своєї коханої. Чоловік її – Николайко – зарубав жандарма й сам загинув від руки правосуддя.

  Про пісню Франко писав: «Як бачимо, в новій одежі стара подія – насильний розрив зв’язку родинного. Жінка ломить шлюб церковний і віддається «шандареві» одверто, прилюдно. Муж її, чуючи себе зганьбленим, убиває «шандаря» і сам гине ганьблячою смертю, - от і вся повість». 

 

"Пісня про шандаря".)

 

Ой пити би горівочку, ой пити би, пити,

Ой прийшлося шандареві з Делятина іти.

Ой положу на віконце горохову гранку,

Прийшов шандар з Делятина, бо має коханку.

Ой піп іде до церковці та на службу Божу,

А шандар ся відзиває: — Та я вам поможу!

Ой піп службу відправляє та людей жегнає,

А шандар си став на хори, Апостол читає.

Ой люди ся проступили та стали у кутки,

А він любку за ручечку, повів через сутки:

— Ой ходімо, моя мила, та на торговицю

Та будемо попивати мед та й сливовицю.

Ой як прийшов Николайко до своєї хати,

Ані ключів, ані жінки нема коло хати.

А він пішов до сусідів, зачав ся питати:

— Чи нема тут мої жінки? Нема коло хати.

— Вони його притримують: — Просимо сідати.

Він зняв шапку, поклонився: — Йду далі шукати!

Ой іди ж ти, Николайку, та на торговицю,

Ой там жінка із шандарем п'є мед, сливовицю!

Ой дивиться Николайко крізь оболоночки,

Жінка лежит розібрана, гола, без сорочки.

Взяв сокиру в шинкарочки, розрубав дверії,

Забрав речі жандармськії до фільватерії.

Ой почали за Николов у погоню бічи,

Завернули Николая: — Неси назад річи!

У покою піп Николу на смерть сповідає,

А у другім його жінка рученьки ламає:

- Любі мої єгомостю, маю щось сказати.

 Чи мож’ мене із шандарем вкупі поховати?

 Чи мож’ мене із шандарем вкупі головами.

 Щоб була розмовочка й на тім світі з нами?

 Ой молода молодице, не мож’то зробити,

 Уже шандар тиждень гниє, ти ще будеш жити!

 

 

Сценічне народження п’єси «Украдене щастя» відбулося 16 листопада 1893 року в львівському театрі «Руська бесіда». На прем’єрі був присутній письменник. Хоч драма йшла в зміненому, як каже автор, скаліченому варіанті, доктору Івану Франкові було присвоєно високий титул талановитого драматурга, справжнього майстра. Це одностайно визнали прогресивний глядач і демократична критика. Бурхливі оплески, увінчання автора лавровим вінком, схвальні відгуки в пресі – усе це вилилося в грандіозне свято перемоги української сценічної культури.

 У Києві п’єса вперше з’явилася на сцені 1904 року в театрі братів Тобілевичів. Роль Миколи грав І.Карпенко – Карий, шандаря – М. Садовський, Анни – Л.Лінницька . Лише з 1913 року театри почали ставити «Украдене щастя» за первісним, нецензурним текстом.

 Уперше надрукована драма в 1894 році в львівській «Зорі». І того ж року заходом автора видана в Львові окремою книжкою.

 1901 року вона була видана вдруге в Львові, а в 1909 році – утретє.  

 

2. У чому особливість сюжету твору? У чому полягає суть конфлікту та як він реалізується в драмі?

 Орієнтовні  відповіді

 Зміст драми «Украдене щастя» нескладний. Скупі й жорстокі брати, щоб не дати Анні посагу за допомогою війта віддали її коханого, Михайла Гурмана в солдати. Потім вони підробили листа, ніби Михайло загинув на війні, і силою видали Анну заміж за бідного чоловіка з далекого села – Миколу Задорожного. Після повернення з цісарської армії Михайло стає жандармом, випадково зустрічається з Анною. Вона намагається повернути своє украдене щастя. Микола боронячи своє родинне щастя, у пориві гніву й обурення, убиває Гурмана.

 Убивство Миколою Михайла є розв’язкою.

 У центрі п’єси – тема людського щастя. Украдене щастя виростає в своєрідний худ. образ, який є провідником, наскрізним.

 Події розгортаються навколо 3-ьох центральних персонажів: Анни, Миколи, Михайла. Тому 3 сюжетні лінії. паралельних сюжетних ліній немає.

 У центрі сюжету – Анна – жінка.

 Так склалася в трикутник доля трьох героїв.

 

                                                   Анна

 

 

 

 

                   Микола                                               Михайло

 

 

Характер конфлікту: гострий соціально-психологічний конфлікт.

Конфлікт розгортається динамічно, навально. Конфлікт закінчується смертю героя – Михайла.

 

3. Жанр п’єси «Украдене щастя»(аргументовано відповісти).

Орієнтовні  відповіді

Це трагедія? Ні, бо трагедія – це коли гине головний герой.

Це драма? Це драма, бо гине не головна героїня.

«Украдене щастя» - соціально-психологічна драма.

 Психологічні колізії, внутрішнє життя героїв, їх душевні переживання усвідомлюються через складну суспільну опосередкованість, розкриваються через категорії соціального характеру, набувають високого гуманістичного звучання.

Анна, Микола, Михайло, самі того не бажаючи, стали жертвами бо­ротьби за спадщину. Отже, основа конфлікту — соціальна. Конфлікт реа­лізується через вчинки, думки, прагнення героїв. Таким чином, драма «Украдене щастя» — соціально-психологічна.

 Традиційна форма любовного трикутника є чисто умовною; на перший   план   висунуто   не особисті почуття, а важ­ливі моральні та соціальні проблеми.

 

Слово вчителя:

 Жанр драми – вимагає від драматурга високої професійної майстерності.

 Так, «Украдене щастя» - це найдовершеніша драма І.Франка, написана в 1893 році. Це п’ятиактна п’єса з сільського життя. «Я мало знаю у світі творів, написаних з такою простотою й правдивістю, як «Украдене щастя», - зазначав М.Т.Рильський.

 

2 блок «ЖОВТИЙ КАПЕЛЮШОК» 

СЛАЙД 8

Питання:

  • Що позитивного ви побачили в героях?
  • Чи сподобались вам Анна, Михайло та Микола?
  • Чи хотіли б ви бути у чомусь схожими на них? У чому саме?
  •  

3 блок «ЧОРНИЙ КАПЕЛЮШОК» 

СЛАЙД 9

Питання:

  • Назвіть негативні риси характеру героїв.
  • Що відбулося в житті героїв і чому?
  • Чому брати так вчинили з Анною?
  • Чому гине Михайло?
  • Хто насправді винен у подіях, описаних у творі?

 

4 блок «ЧЕРВОНИЙ КАПЕЛЮШОК» 

СЛАЙД10

ПИТАННЯ:

  • Чи сподобалося вам те, про що дізналися? Чому?
  • Якими є ваші почуття стосовно образів Анни, Михайла та Миколи?
  • Чи сподобалась вам драма загалом?
  • Чи є, на вашу думку, п'єса актуальною у наш час?
  • Чи потрібен сучасній молоді цей твір?

 

5 блок «ЗЕЛЕНИЙ КАПЕЛЮШОК» 

СЛАЙД11

Питання:

  • Чи міг Іван Франко запропонувати інший вихід із цієї ситуації?
  • А що могло б трапитися з героями, якби не загинув Михайло?
  • Яким би міг бути розвиток подій?

 

6 блок «СИНІЙ КАПЕЛЮШОК» 

СЛАЙД12

Питання:

  • Чи змінюється з часом ставлення людей до кохання і коханих?
  • Які цінності в коханні важливі для вас?
  • Про що ми дізналися на сьогоднішньому уроці?
  • Чого навчив нас цей твір?
  • Над чим спонукає замислитися?
  • Які висновки можна зробити з прочитаного?
  • Що корисного ви взяли для себе із сьогоднішнього уроку?

 

 

 

 

 

Дискусія

Хто в кого вкрав щастя?

Робота в групах. Аргументовано висловити власну точку зору.

 

«Украдене щастя» . Чому така назва?

Щастя украдено у всіх трьох – і в Анни, 

                                                 і в Михайла,

                                                     і в Миколи.

Щастя тут і не було.

Герої драми є жертвами світу гноблення й безправності, стихійно протестують проти нього.

Головний винуватець трагедії – тогочасний суспільний лад, що украв щастя в народу, знедолив його.

  «Винне нещасливе гладження наших родинних обставин, котре не дозволяє легально розірвати зв'язок, уже фактично розірваний, котре насилує любов і серце женщини…»

 

 Авторська позиція.

Автор співчуває кожному.

Він нейтральний.

Глядач сам повинен оцінити героїв.

Це психологічна драма.

Під пером майстра драматична балада перетворюється в соціально-психологічну трагедію, в ній традиційна форма любовного трикутника є чисто умовною. Завдяки добре продуманому і гострому конфлікту і майстерній викінченості драматичних колізій на перший план висунуто не особисті почуття персонажів, а проблему морального вибору, сенс життя. Щоправда, не потрібно зовсім відкидати і боротьбу персонажів драми за особисте щастя.

У чому сенс життя? Як досягнути мети? Чи можливе воно без страждань? Це філософський рівень драми. А є ще психологічний: почуття героїв – тривоги, надії, любові, образи тощо, - що виникають у ході розв’язання колізії. І складність ця є відображення суперечностей тодішнього життя, суперечностей, які породжують антинародний лад.

 

V. Рефлексія.

 Учитель пропонує учням оцінити результати уроку, повернувшись до очікуваних результатів (учнівських та педагога).

  • Чи справдилися ваші надії?
  • Слова "щастя", "любов", "серце", "зрада", "душа", "гріх", "біль", "страждання". Спробуйте з будь-яким з них скласти сенкан.

 

Ось деякі сенкани учнів:

 

 

Щастя.

Чисте, як сльоза. Безгрішне.

Світиться. Усміхається. Манить.

Тягнуться руки до вічності неба.

Веселка.

 

Зрада.

 

Чорна і тяжка.

Вражає. Гнітить. Вбиває.

Сльози розпуки падають на смуток осені.

Біль.

 

Заповідь.

Непорушна, одвічна.

Живе. Стверджує. Зцілює.

Світиться словом прадавнім тестамент.

Одкровення.

 

Душа.

Неповторна. Непізнана.

Плаче. Радіє. Мовчить.

Легенда, вирізьблена на камені долі.

 Непроминальність.

 

  • Що сподобалося, що не сподобалося?

 

  Самооцінка роботи в групі.

Оцініть себе за кожним з визначених напрямів від 0 до 2 балів.

1. Ви брали активну участь у роботі на уроці___________

2. Ви вносили вдалі пропозиції, які врахувала група (клас)_____

3. Ви надали підтримку однокласникам або заохочували їх до роботи_______

4. Ви висунули цілком нову ідею, що сподобалось іншим______

5. Ви вдало узагальнювали думки інших, активізуючи  роботу_______

6. Ви давали повні відповіді на запитання________

Усього балів_________

VІ. Домашнє завдання:

  • Підручник, опрацювати теоретичний матеріал на стор.
  • Написати твір-мініатюру “Чи може бути украдене щастя справжнім?”

 

Дякую за співпрацю, чуйність, доброту. Щасти вам!

Додатковий матеріал

Розкажіть про попереднє життя героїв п’єси, про ті події, що мали вирішальний вплив на їхні долі.

 

Микола. Це і жертва, і злочинець. Більше жертва. Немає однозначної думки. Чи можна назвати Задорожного найтрагічнішою постаттю в драмі? Чи хотів він убити Гурмана? Чому таке сталося?

 

Михайло. Душевна рана. Жорстока любов. Є елемент деградації. Деградує, але не до кінця. Винні обставини, чи винен Михайло у своїй смерті? Що змусило його видати вбивство за самогубство. Чи можна назвати  Михайла благородною людиною?

 

Анна. Чи є вина Анни? Сильна чи слаба натура? Що треба робити було, щоб не допустити трагедії?

 

Анна любить усім серцем. Що їй до людей, що їй до Миколи? Той, кого так давно і так сильно кохала ,— поруч. Хіба це не щастя? Життя без коханого — не життя! Він для неї все: «і світ, і люди, і честь, і присяга».

 — А чи любить Михайло Анну?

  Одні вважають, що Михайло прагне тільки тимчасової розваги та насолоди. Інші твердять, що Михайло кохає Анну, але його становище «цісарського слуги» спотворює і це найпрекрасніше почуття. Звернемо увагу на такі слова Михайла:

 «На злість тим, що нас розлучили,...відокрадімо наше щастя!»

 «Щастя ніколи довго не триває. Щастя все — день, година, одна хвилина».

 «Треба брати життя, яке є. Треба жити, як можна!»

 «Ся любов була моїм одиноким, найдорожчим скарбом, вона могла би з мене зробити доброго, порядного чоловіка».

 

 Чи заслуговує Михайло такої жертовної любові? А Микола такої зневаги?

 

 Нам щиро жаль Миколу. Усе життя його пройшло в тяжкій праці в наймах. Любов до Анни була тією маленькою краплиною щастя, яку він тихенько вкрав у злої долі. Микола жив цією любов'ю, ладен був працю­вати день і ніч, аби була щасливою його кохана молода дружина. Та не став він милим для Анни, покохати його вона не змогла.

 А що ж Михайло? Замолоду, як він сам каже про себе, був чесним, може, трохи загарячим, кривди не любив, неправди не міг знести. Сило­міць розлучений із коханою, обманом відданий до війська, де остудили його серце, він стає жорстоким, бездушним. Хоча в останній сцені перед нами — благородна людина. Тож не будемо ні засуджувати героїв, ні виправдовувати їх, а спробуємо зрозуміти.

 Анна не дотримує присяги церковному шлюбу. Як ви вважаєте, зра­да це чи ні?

 Формально, це, безперечно зрада. Але до шлюбу Анну віддано підступом. Коханого забрали до війська, та молитви Аннині були про нього, думки линули до нього. Лист про смерть Михайла поклав край всім надіям і сподіванням дівчини. І ось вона, так і не зазнавши щастя, з відчаю виходить заміж за нелюба. І якби Михайло не повернувся, то була б вірною дружиною Миколі. Отже, це не зрада, а прагнення повернути втрачене щастя.

 

 — Кожен з персонажів у певний момент повинен зробити вибір. Який цей вибір? Чим керуються вони?

 У Анни вкрадено щастя. Вона вирішила вкрасти у долі хоч часточку його. А красти — гріх. І хоч знає, що буде покарана, зраджує.          

 Михайло хоче повернути собі те, що вважав своїм, не задумуючись над тим, гріх це чи ні.

 Микола, доведений до відчаю, убиває суперника.

 Усі персонажі керуються почуттями.

 Рано чи пізно життя кожного з нас поставить перед вибором. То який висновок ви для себе зробите?

 Керуватися не тільки почуттями, а й розумом.

 

Хто ж винен у трагедії?

 Хто ж той злодій, що украв щастя і в Миколи, і в Михайла, і в Ан­ни? Звісно, винна нелюдська державна система, при якій жінка не мала ніяких прав, в якій керували багатство і влада, при якій за хабар можна було владнати будь-яку справу. Саме об її кам'яні стіни розбилися найзаповітніші мрії і найкращі сподівання. А чи не обікрали й самі себе Анна, Михайло, Микола?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

         

 

 

Анна

цільна натура

Михайло

суперечливий характер

Микола

жертва світу безправності

 

 

юнацькі роки:

розум

відвага

сила

жандармська служба: пропаганда покори

й пристосовництва

 

 

 

 

 

 

 

 

Вгамував протест проти законів життя

 

прагнення

втраченого жіночого щастя

щастя «доки можна»

сімейного щастя

 

засоби здобуття щастя

                                                                    

 

двобій з усталеними звичаями суспільного ладу, мораллю

 

приниження людської гідності «треба жити, як можна»

 

пасивні прокльони;

стихійні протести

 

                     гострий соціально – психологічний конфлікт

                                                   

Анна

Традиційний погляд

Анна порушила заповідь Божу; не дотримала слова, дане чоловікові.

«Остатна»

Огидниця!

Погане зілля!

Без серця вона!

«Та чи й не віддала я йому все, все, що може віддати жінка любому чоловікові? Навіть душу свою, честь жіночу, свою і добру славу. Присягу для нього зломала. Сама себе на людський посміх віддала».

Традиційний погляд

Виправдовуємо Анну, бо вона бореться за своє украдене щастя.

Фемінізм – жіночий рух за жіночі права, за зрівняння жінок у правах із чоловіками.

Висновок. Анна – найкращий жіночий образ в українській та світовій драматургії.

  Це типовий, високохудожній і глибоко трагічний образ жінки-страдниці, що стала жертвою власницького світу, у якому безроздільно панує людська жадібність і хижацтво.

  Цей образ є неперевершеним образом жінки в українській класичній літературі, він вражає своєю неповторною простотою і щирістю. Трагічний образ Анни багатьма рисами подібний до образу Катерини з п’єси М.Островського «Гроза».

 

 

 

 

 

 

 

doc
Додано
13 березня 2018
Переглядів
749
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку