ІІ група. З добрим дружись, з лихим стережись. У лиху годину пізнаєш вірну людину. Міцну дружбу і вогонь не спалить. Хто в біді допоміг, той два рази поміг. Дружба як дзеркало: розіб'єш — не складеш. Друг не той, хто медом маже, а хто правду каже. Друзі пізнаються в біді. Дружба — найбільший скарб.
ІІІ група. Добрий друг підніме людину, а поганий погубить. Людина з друзями — степ із квітами, а людина без друзів — жменя попелу. Сила птаха — в крилах, а людини — в дружбі. Людина без друзів, мов дерево без коріння. Дружба та братство – дорожче багатства. З ким поведешся, того й наберешся. Куди голка, туди й нитка. Вірного друга народ прославить, бо він товариша в біді не лишить
1. Сергійко був дуже веселим і дотепним хлопчиком. Одного разу він побачив, як його однокласник Мишко під час перерви зашпортнувся і впав у шкільному коридорі. Побачивши це, Сергійко голосно розсміявся і сказав: «Ну що, вдало приземлився?» А Мишко чомусь пильно подивився на Сергійка і, не сказавши ні слова, пішов геть. Запитання: Чи правильно вчинив Сергійко? Чому?Який висновок можна зробити із цих ситуацій?
2. У холодний зимовий день подруги Наталка й Оленка поверталися зі школи додому. Наталка була тепло одягнена. На ній була шубка і рукавички. Її ранець зручно лежав на спині. А Оленка забула рукавички в школі, тому портфель вона несла в голій руці. “Рука в мене замерзла страшенно!” — поскаржилася Оленка подружці. “А в мене ні”. Так вони йшли до самого дому. Запитання: Що можна сказати про поведінку Наталки?Як потрібно було їй вчинити?Чи можна Наталку назвати справжньою подругою?
3. Це було ранньою весною. Маринка йшла до школи. На дівчинці були гарні черевички, які наскрізь промокли. От нарешті і школа. Маринка зайшла до класу. Дівчатка щільно обступили подружку, занепокоїлися: «Скоріше знімай черевики і грій ноги!» А Оленка (вона жила близько біля школи) збігала додому і принесла валянки. Хороше було Маринці того дня – ногам тепло і на душі радісно! Запитання: Що трапилося з Маринкою?Як подбали про неї подружки?Чому дівчинці було радісно?