Екологічна казка
(або «Рукавичка» навпаки)
для лялькового театру
(виходить Ведмідь. Розмовляє напівголосно)
Ведмідь.
Так, здається, все зробив –
Всі пости я розмістив,
Засідки облаштував –
Діду – це вже ти попав.
(помічає глядачів)
О, а це хто тут у нас?
Можна попросити вас,
Щоб тихенько посиділи,
А ми справу завершили.
Уявляєте, до лісу
Дід занадився ходити
І сміття своє носити
Почалось все з рукавички,
Потім, це ввійшло у звичку:
Наносив Дідусь сміття –
Лісу вже не вистача.
(чути квакання жаби)
О! тихіше – це сигнал…
Оце, Діду, ти попав
(Ведмідь ховається. Входить Дід з пакетом сміття, в доброму гуморі, щось наспівує)
Дід.
Гарно як, що ліс під боком:
Завжди зайдеш ненароком
Ягоди, гриби, горіхи
Тут для мене є для втіхи.
А сміття куди носити?
Біля хати залишити?
А у лісі красота!
Кинув і сліду нема…
(вискакують звірі, хапають Діда)
Звірі по черзі:
Дід.
Хто ви?! Що ви?! Що стряслося?
В мене дибом все волосся!
Серце в п’яти десь упало,
Чом на мене ви напали?
Звірі по черзі:
Дід.
Що зробив? Та я нічого…
Ніби, не робив такого…
Звірі по черзі:
Дід.
Почекайте, постривайте
І мене не зачіпайте.
З вами друзі ми були!
Ведмідь.
Ми віднині вороги!
Дід.
Що такого я вчинив?
Чим це я вам завинив?
Звірі по черзі:
- Що вчинив? Поглянь навколо!
Щоб сміття пропав і слід
Ліс так легко загубити!
Відновити – важча справа!
В смітті Планета потопа
Щоб усе це зупинити…
(Презентація – планета в бруді і смітті)
Ведмідь.
Ну що, Діду, все побачив?
Дід.
Друзі мої, серце плаче!
І це люди все зробили?
Ведмідь.
А то хто ж… Таке ось діло…
Лисиця.
Часу трохи ще пройде
І загине все живе
Вовк.
Що тоді робити будеш,
Як природу всю загубиш?
Дід.
Все, звірятка! Все – віднині
В ліс сміття не понесу
Й односельцям розкажу:
Треба берегти Природу
І її шляхетну вроду,
Бо без неї й нас не буде –
Ви почуйте мене, люди!
На бій за чистоту Землі
Підіймаймося усі!