Екологічний брейн - ринг за творами В. О. Сухомлинського.

Екологічний брей – ринг за творами

В. Сухомлинського

«Стежинами людяності та добра»

Мета:

• Продовжити  вивчення творів видатного українського педагога та письменника В. О. Сухомлинського;
• Поглибити знання дітей про взаємозв’язки між об’єктами природи,
• Закріпити правила поведінки в природньому середовищі, знання про рослини та тварини занесені до Червоної книги України,
• Формувати вміння відгадувати загадки, розв’язувати проблемні ситуації, працювати та вирішувати завдання за допомогою  цеглинок лего;
• Розвивати логічне мислення, швидкість дій, пам'ять 
• Виховувати вміння працювати  в групі, своєчасно допомагати товаришеві, спілкуватися один з одним.

Матеріал: «колесо фортуни», фішки-бали, знаки «правила поводження в природньому середовищі», емблеми, медалі «природолюб», конверти різного кольору, малюнки із зображення тварин, рослин занесених до Червоної книги.

 

Назви команд:

 

1. «Світлячок»

 

 

Світлячок, світлячок, вогник запали,

Нас, людей,  навчи природу берегти.

 

 

 

 

2. «Співуча пір’їнка»

 

 

 Природа рідна – наша втіха

Тож хай вона  не знає лиха.

 

• Сьогодні ми позмагаємося, випробуємо свої знання та вміння берегти і дбати про природу рідного краю, використовуючи твори видатного нашого земляка, письменника та педагога

 В. О. Сухомлинського.

• Перегляд відеоролика про творчість В. Сухомлинського.

https://www.youtube.com/watch?v=10C1AfUR6rc

 

 

• Стати переможцям можуть тільки ті діти, які люблять та дбають про природу. Пропоную гру-розминку.

Гра-розминка «доповни слово»

Діти стають в коло,  вчитель починає говорити слово, кидає м’яч дитині, дитина закінчує слово. Використовуються наступні слова: добрий, щирий, турботливий, лагідний, чуйний, відповідальний, правдивий.

• Тож починаємо :

 

I раунд « Відгадай! » з якого твору уривок:

 

1. ВНУЧКА СТАРОЇ ВИШНІ

У садку росте стара вишня. Олесь побачив недалеко від неї маленьку вишеньку та й питає:

—    Дідусю, де взялася ця маленька вишенька?

—    З кісточки виросла, — каже дідусь.

—    То це донька старої вишні?

—    Так, донька.

—    А внучка в старої вишні буде?

—    Буде, Олесю, — каже дідусь. — Якщо ти викохаєш оцю маленьку вишеньку, діждешся з неї ягідок, посадиш кісточку — отоді з тієї кісточки й виросте внучка старої вишні.

Олесь задумався. В його очах дідусь побачив ласку й тривогу.

—    Я вирощу, дідусю, внучку цієї старої вишні, — сказав Олесь.

 

 

2. ВЕРБА — МОВ ДІВЧИНА ЗОЛОТОКОСА

 

    Над ставком стоїть плакуча верба, хилила свої зелені віти й дивиться у воду. Вітер дихне — гойдаються віти, мов коси дівочі. Біля самого стовбура маленька пташка помостила гніздечко. Прокидається вона рано-вранці. Як вилітає зі свого теплого гніздечка, зелені коси тремтять. Це верба прислухається до пташиного співу.

    Прийшла осінь. Холодний вітер позолотив гілки. Дівчина-верба стала золотокоса. А пташки не стало. Куди вона поділася? Полетіла в теплий край — далеко-далеко за море. Весною вона прилетить, і верба перестане сумувати. Знову зазеленіють коси, рано-вранці прокидатиметься щаслива дівчина. І пташка буде щаслива, бо вона вдома, на Батьківщині. Бо Батьківщина — це найдорожче для нас. Дорожчого за Вітчизну немає нічого.

    А зараз дівчина золотокоса сумує. Тихо над ставком. Упав золотий листок і поплив кудись далеко-далеко. Зітхнула верба.

 

3. ПОКИНУТЕ КОШЕНЯ

 

     Хтось виніс із хати маленьке сіре кошенятко й пустив його на дорогу. Сидить кошеня та й нявчить. Бо хоче додому, до матусі. Проходять люди, дивляться на кошеня. Хто сумно хитає головою, хто сміється. Хто жаліє: бідне кошенятко, та й іде собі.

Настав вечір. Зайшло сонце. Страшно стало кошеняткові. Притулилося воно до куща та й сидить — тремтить. Поверталась із школи маленька Наталочка. Чує — нявчить кошеня. Вона не сказала ні слова, а взяла кошеня й понесла додому.

Пригорнулося кошенятко до дівчинки. Замуркотіло. Раде-радісіньке.

 

4.  Прогулянка до лісу

 

Одного вихідного дня пішли в ліс всією сім'єю

батько, мати, п’ятикласник Толя й чотирирічний Саша.

У лісі було гарно і весело. Батько показав дітям

галявину, на якій цвіли конвалії.

Поряд із галявиною ріс кущ шипшини. В ньому

зацвіла перша квітка — запашна рожева. Вся сім’я сіла під кущем. Батько читав цікаву книжку.

Раптом загримів грім, упали перші великі каплі, а потім полив дощ, як із відра.

Тато віддав свій плащ мамі, і дощ їй був не страшний.

Мама віддала свій плащ Толі, і йому дощ був не страшний.

Толя віддав свій плащ Саші, і дощ був йому не страшний.

Саша запитав:

—    Мамо, чому це так: вам віддав свій плащ тато, Толі віддали свій плащ ви, а мене накрив своїм плащем Толя? Чому кожен не надів свій плащ?

—    Кожен повинен захищати того, хто слабший, — відповіла мама.

—    А я чому нікого не захищаю? — запитав Саша. — Отже, я — слабший?

—    Якщо ти нікого не захищаєш, ти справді найслабший, — усміхаючись, відповіла мама.

—    Але я не хочу бути найслабшим! — рішуче сказав Сашко.

Він підійшов до куща шипшини, відгорнув полу плаща і накрив рожеву квітку: злива вже відірвала дві пелюстки, квітка поникла — слабка, беззахисна.

 —    Тепер я не найслабший, мамо? — запитав Саша.

—    Так, тепер ти сильний і мужній, — відповіла мати. 

 

5.   ХЛОПЧИК І ДЗВІНОЧКИ КОНВАЛІЇ

      Настала довгоочікувана весна. З-під землі з'явилася зелена стрілочка. Вона швидко розділилася на два листочки. Листочки стали широкими. А між ними з'явився маленький, тоненький паросток. Він піднявся, нахилився до одного листочка й одного чудового ранку розцвів білими Дзвіночками. Це були Дзвіночки Конвалій.

Білі Дзвіночки Конвалій побачив маленький хлопчик. Його вразила краса квітів. Він не міг відірвати очей від них. Хлопчик простягнув руку, щоб зірвати квіти, на що ті прошепотіли:

—    Хлопчику, для чого ти хочеш нас зірвати?

—    Ви мені подобаєтеся. Ви дуже красиві, — відповів хлопчик.

—    Добре, — сказали Дзвіночки Конвалій, тихо зітхнувши. — Зривай, але перед тим. як зірвати, скажи, які ми красиві.

Хлопчик подивився на Дзвіночки Конвалій. Вони були прекрасні. Вони були схожі й на білу хмаринку, і на крило голуба, і ще на щось дивно красиве. Хлопчик усе це відчував, але сказати не зміг. Він стояв біля Дзвіночків Конвалій, зачарований їх красою. Стояв і мовчав.

— Ростіть, Дзвіночки, — тихо вимовив хлопчик.

 

 

II раунд «Будь природі другом»

 

Переглянути відео і створити пам’ятку в малюнках про те, як берегти довкілля.

https://www.youtube.com/watch?v=NJs4SKuu1TM

 

Пограймо! Гра «Можна – не можна»

 

https://www.youtube.com/watch?v=qu6UR5MfnX8

 

III раунд «Червона книга»

• Яка команда швидше відшукає рослини і тварини, які занесені до Червоної книги України.(картинки)

 

Рослини	Тварини
Шафрани	Їжак - вухатий
Сон - трава	Кіт лісовий
	Зубр
Лілія лісова	Ведмідь бурий
Мак	Вовк
Соняхи	Синичка

 

 

IV раунд «Все в твоїх руках»

 

Прочитати та поміркувати про свій обов’язок перед природою. Скласти 5 правил.

https://mala.storinka.org

 

 

 

СОРОМНО ПЕРЕД СОЛОВЕЙКОМ

Оля й Ліда, маленькі першокласниці, пішли до лісу. Після втомливого шляху вони сіли на траві відпочити й пообідати.

Витягли з сумки хліб, масло, яєчка. Коли дівчатка вже пообідали, недалеко від них сів на дерево соловейко й заспівав. Зачаровані прекрасною піснею, Оля й Ліда боялись поворухнутись.

Соловейко перестав співати.

Оля зібрала недоїдки й шматки газети, кинула під кущ.

Ліда забрала недоїдки, загорнула в газету й поклала в сумку.

— Навіщо ти забрала сміття? — запитала Оля.— Це ж у лісі... Ніхто не бачить...

— Соромно перед соловейком...— тихо відповіла Ліда.

 

 

https://derevo-kazok.org/divnij-mislivec-vasil-suhomlinskij.html

 

 

 

Дивний мисливець

Живе у нашому селі дід Максим. Усі кажуть: дід – мисливець. Як тільки починається полювання на зайців чи на качок, дід щодня йде з рушницею до лісу. Виходить із дому рано вранці, а повертається ввечері.

 

Але що це за дивний мисливець такий! Ніколи не несе додому ні зайця, ні качки. Приходить із порожньою торбою. Одного разу приніс дід Максим зайченя маленьке. Знайшов під кущем. У зайченяти була зламана ніжка. Дід зробив із двох гілочок пов'язку, забинтував ніжку. Через тиждень ніжка зрослася, і дід відніс зайченя у поле.

 

Чого ж це дід Максим такий невдаха? Пішли одного разу слідом за дідом, захотілося подивитись, як же він полює. Бачать: поклав дід рушницю, а сам ходить лісом та и розкладає під кущами сіно зайцям.

 

Зрозуміли тоді, чому дід Максим дивний мисливець.

 

V раунд: «Загадкова стежина»

 

Відгадати загадки. Хто найшвидше!

 

- Стоїть кущ над водою з червоною бородою    (калина)

- Що сходить без насіння?    (сонце)

- Коли нема-чекають, а як прийду тікають               (дощ)

- Тече, тече - не витече, біжить, біжить  – не вибіжить       (річка)

- Влітку в шубі, взимку - голе                 (дерево)

- Влітку наїдається, взимку – відсипається      (ведмідь)

 

Вчитель: Наше  змагання підійшло до завершення. Поки журі підраховує бали і визначає переможців, команди дарують пісню  «Моя Україна»

 

 

 

 

 

https://www.youtube.com/watch?v=c91AsyvC2Cg

 

 

 

 

Підбиття підсумків змагання. Вручення кожній команді медалей «Природолюб» за те, що люблять природу та дбають про неї.