Експрес-опитування за романом Л.Костенко «Маруся Чурай»
Про кого сказано:
-
«Він народився під такою зіркою, що щось в душі двоїлося йому». (Гриць Бобренко).
-
«Вона була як голос України, що клекотів у наших корогвах». (Маруся Чурай).
-
«Він лицар був, дарма що постоли. Стояв на смерть. Ніколи не здавався». (Гордій Чурай).
-
«Було, сльозами набрякають очі, вона ж сміється кутиками уст». (Чураїха).
-
«Вся Україна в полум’ї горить, він і на цьому теж нагріє руки». (Вишняк).
-
«Ще як мовчить, – нічого. Заговорить, – гостренькі зуби – чисто ховрашок». (Галя Вишняківна).
-
«Таке обличчя, зразу і не звикнеш, – різке, як меч. Тонке, як тятива». (Іван Іскра).
-
«Але й жили! Душили копійчину. У дві душі робили без спочину». (Бобренки).
-
«Був молодий і гарний був на вроду. І жив, і вмер, як личить козаку. За те, що він боровся за свободу, його спалили в мідному бику». (Северин Наливайко).
-
«Пішов у смерть і повернувся в думі, і вже тепер ніхто його не вб’є». (Гордій Чурай).
-
«Від того кидавсь берега до того. Любив достаток і любив пісні. Це як, скажімо, вірувати в Бога і продавати душу сатані». (Гриць Бобренко).
-
«Ще не старий. І славу мав, і силу. (Про нього потім думу іскладуть). Мине сім літ – і голову ту сиву Виговському на списі подадуть». (Мартин Пушкар).
-
«Пішов у смерть – і повернувся в думі, і вже тепер ніхто його не вб’є». (Гордій Чурай).
-
«Звела їх доля, наче в нагороду, за те, що мали незглибимі душі». (Чураї).
-
«Бенкетував, сідав на шию хлопу, пускав дівчат по світу без коси. Стріляв козуль, возив пшоно в Європу і на поташ випалював ліси». (Єремія Вишневецький).
-
«…років двадцять бувши у неволі, уже ж коли вернувся, а й тепер, що не різьбить,– у нього мимоволі подібне до манесеньких галер». (Дід Галерник).
Хто сказав:
-
«Ви, канцілюги, у чорнилі пальці, бумажне кодло, воло набивне, хватальники, в походах небувальці, кого взялись подужати… мене?» (Лесько Черкес).
-
«Ця дівчина не просто так, Маруся. Це – голос наш, це – пісня, це – душа». (Іван Іскра).
-
«Коли так душу випалила зрада, то вже душа так наче й не болить». (Маруся Чурай).
-
«Погане літо, не було врожаю. Та ще ж тягтись на чоботи й кожух. А я такий, я матір поважаю. я впоперек їй слова не скажу». (Гриць Бобренко).
-
«Наш батько з тих, що умирали перші, а Гриць Бобренко – з тих, що хочуть жить». (Чураїха).
-
«Які я муки пережив пекельні! Од крику серця як я не оглух! Шкварчала совість, наче на пательні, і одганялась од пекельних мук». (Гриць Бобренко).
-
«Про наші битви – на папері голо. Лише в піснях огонь отой пашить. таку співачку покарать на горло, – та це ж не що, а пісню задушить!» (Богдан Хмельницький).
-
«Ми з нею рідні. Ми одного кореня. Мабуть, один лелека нас приніс. Батьки у нас безстрашні, невпокорені і матері посивілі од сліз». (Іван Іскра).
-
«Здушили сльози – не виходь на люди. Болить душа – не виявляй на вид». (Чураїха).
-
« Моя душа чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі». ( Маруся Чурай).
-
«Її пісні – то перло многоцінне, то дивен скарб серед земних марнот». ( Богдан Хмельницький).
-
«Важко було, люди, і вам зі мною, і мені між вас». (Маруся Чурай).
-
«Немов живе в мені два чоловіка, і хтось когось в мені не впізнає». (Гриць Бобренко).
-
«Був регентом, і був я канархистом. Любив людей і обминав юрму. І відзначався коромольним хистом – несклонностю к духовному ярму». (Дяк).
-
«Якби я міг вам бути у пригоді, а то ж про шаблю думати вже годі». (Дід Галерник).
Визначте тропи та засоби поетичного синтаксису:
-
«Моя любов чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі». (Гіпербола, антитеза, тавтологія).
-
«Земля, земля… А небо твоє де?Як будеш так розношувати душу, вона, гляди, із совісті спаде». (Риторичне питання, метафора).
-
«Як реп’яшки, зелені оченята і пишно закопилені уста». (Порівняння, епітет).
-
Історії ж бо пишуть на столі.
Ми ж пишем кров’ю на своїй землі.
Ми пишем плугом, шаблею мечем,
піснями і невільницьким плачем. (Анафора, метафора, епітет).
-
«В життя приходиш чистий і красивий. З життя ідеш заморений і сивий». (Антитеза).
-
«Терпи, Полтаво. Помолись за мертвих». (Метонімія).
-
«Вишняк, той крутить, преповажний пан, такий, що всіх панів перепанує». (Тавтологія).
-
«У церкву підем. Піп нас обвінчає. Весілля справим. Пушкаря позвем». (Асиндетон).
«А я стояла… Що ж мені, кричати?.. Які мені сказати їм слова?.. Дівчаточка, дівчатонька, дівчата! Цю не співайте, я ж іще жива». (Риторичне питання, риторичний оклик, риторичне звертання).