Електронний збірник текстів і завдань соціокультурної змістової лінії.

Схвалено методичною радою комунального вищого навчального закладу «Харківська академія неперервної освіти» від 26.05.2011 р. (протокол № 2).

 

 

 

Рецензенти: Ганіна Н. В., старший викладач, завідувач секції методики викладання мов та літератури; Павлова Н. Д., методист відділу освіти Харківської районної ради.

 

Автор і керівник проекту Чаговець Л. Б., учитель-методист вищої категорії, відмінник освіти України.

 

 

 Пропонований збірник учительських консультацій, літературних диктантів, різнорівневих завдань складено відповідно до чинної програми (Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Українська література: 5-12 класи / За ред. Р. В. Мовчан. – К.: Перун, 2005). Посібник містить учительські консультації та тлумачники, тексти для запам`ятовування і роздуму, літературні диктанти за творами, що вивчаються в 7 класі; завдання для перевірки навчальних досягнень учнів з української літератури.

 

 

 

 

 

 

 

1.  Вступ

  Нам, учителям, випало нелегке завдання у вихованні молодого покоління нашої держави: донести до кожної дитини найглибший сенс життя. Щохвилини ми повинні дбати, щоб робота з учнями торкалася найтонших струн їхньої душі.   Цьому сприятиме вдало дібраний матеріал.

  Уперше створено електронний посібник, у якому подано такі рубрики: «Учительські консультації», «Це цікаво» (факти про письменника чи його творчість), «Тлумачники» літературознавчих термінів та лексичних значень слів, які не входять до активного словникового запасу учнів; «Для пам`яті»,  «Для розмислу», «Літературні диктанти», «Різнорівневі завдання». Матеріали для рубрик добиралися з науково-методичної літератури та поглядів і переконань письменників.

  Збірник складено з урахуванням особистісно зорієнтованого підходу в навчанні. Пропонуються види робіт, спрямованих на розвиток пізнавальної активності і творчих здібностей учнів, різнорівневі завдання для різних етапів засвоєння навчального матеріалу.

 

2. Головні цілі:

• допомогти учням сконцентрувати увагу на виокремленні суттєвішого в тому чи іншому тематичному питанні;
• формувати пізнавальну діяльність, уміння робити висновки, узагальнення;
• збагатити знання учнів новими цікавими фактами про письменників та їх творчість;
• розвивати вміння висловлювати свою думку;
• виробляти інтерес до творчого доробку та спадщини письменників;
• прилучати учнів до розуміння секретів творчої лабораторії митців;
• сприяти виробленню в учнів естетичних смаків та розвитку творчих здібностей;
• формувати власну громадянську позицію, філософське світобачення;
• виховувати глибоке почуття патріотизму.

 

 

 

 

 

 

3. Мета посібника

 

  Реалізувати можливості особистісно зорієнтованої технології навчання, передбачити нове конструювання поданого на уроці матеріалу. Це дає змогу ввести якісно новий зміст навчально-виховного процесу, щоб учні не втрачали інтерес до вивчення літератури, прагнули до вдосконалення раніше здобутих знань.

  Допомогти учням оволодіти новими поглядами на проблематику творів, формувати критичне ставлення до матеріалу з метою набуття особистого досвіду на прикладі життя людей старшого покоління, спонукати до самостійного пошуку істини, до осмислення змісту науково-літературних джерел.

 

 

 

 

 

4. Результативність

 

• Електронний посібник дає можливість учням дізнатися про маловідомі, цікаві факти, про життєвий і творчий шлях письменника.
• Сприяє кращому розумінню учнями процесу розвитку української літератури.
• Поданий матеріал із застосуванням інформаційних електронних технологій дає можливість учителю та учням використовувати сучасну електронну наочність у підготовці  й проведенні уроків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.  Із пісенних скарбів (4 год.)

1. Тема. Вступ. Художній твір як явище мистецтва, новий ірреальний світ, створений письменником. Його особливість і значення. Функції мистецтва (1 год.)

Учительська консультація

  Мистецтво – одна з форм суспільної свідомості, в основі якої лежить образне відтворення дійсності; естетичне освоєння світу. Виникнення мистецтва невіддільне від трудової діяльності людини. Із розвитком культури склалися різні види мистецтва: живопис, скульптура, музика, театр, література, кіно, телебачення). Українська література в загальному світовому контексті є свідченням високої духовної і цивілізаційної розвиненості українського народу, вона є невід`ємним складником його національної культури. Як мистецтво слова, вона є носієм потужного заряду духовної енергії, здатна передавати загальнолюдські й національні цінності від покоління до покоління.

  Упродовж своєї буремної історії наш волелюбний народ проніс безмірну людяність, сердечність і любов.

   Кожен літературний твір – це, безумовно, подих серця й розуму автора. Письменник ніби розмовляє з нами. Засобами мистецтва слова він приносить людям радість, розвиває стійкий характер, виховує любов до Батьківщини, повагу до своєї мови, історії, звичаїв і традицій.

 Література виконує такі функції: пізнавальна, естетична, виховна.

Це цікаво

  Художній твір – це кінцевий результат і продукт творчої праці  митця, який написаний за законами красного письма. Художні твори і складають художню літературу. Вона змальовує життя за допомогою словесно-художніх засобів, зображує життя природи й суспільства в картинках і образах. Автор пропонує поміркувати над сенсом життя людини, учить нас бачити добро, зло, правду, кривду. Читаючи художні твори, ми пізнаємо навколишній світ, краще усвідомлюємо історію нашого народу, знаходимо своє місце у житті.

Перші друковані книги в Україні з`явилися понад 500 років тому: із 1460 року у Львові вже працювала друкарня Степана Дропака, а згодом славетного Івана Федорова. Одним із перших письменників нашого народу був князь Володимир Мономах, який написав повчання своїм дітям, де висловив мудрі поради про те, як жити на світі.

Тлумачник

Література (від лат. litera – буква) в широкому розумінні слова – це всі написані і надруковані твори.

Образне слово – слово, яке допомагає створити художній образ – яскраве відображення за допомогою порівняння, означення чи перенесення ознак з іншого предмета, витвореного уявою поняття про предмет, явища життя.

Художній образ – це словесне відтворення різних подій, людей, явищ, предметів, уявлюване письменником.

 

Для пам`яті

«Книга – кораблі думки, які мандрують по хвилях часу і бережно несуть свій дорогоцінний вантаж від покоління до покоління».

                                                                                                        Ф. Бекон

                                                   ***

Книга вчить, як на світі жить.

                                                   ***

Сонце освітлює людині шлях, книжка дає їй крила.

                                                                                              Усна народна творчість

 

Для розмислу

«З того часу. Як стоїть світ, людська фантазія творить у своїй уяві різноманітну невидиму силу, що зо всіх боків оточує людину».

                                                                                                          В. Королів-Старий

                                                ***

Світ дивовижний вас вітає –

Всіх тих, хто вдумливо читає,

І тих, хто любить мандрувати

Та прагне більше пізнавати.

Долати знань високі мури

Вас кличе світ літератури!

                                                                                                            Є. Межелайтіс

                                                      ***

Книги – морська глибина:

Хто в них пірнув аж до дна,

Той, хоч і труду мав досить,

Дивнії перли виносить.

                                                                                                                І. Франко

1. Про що йде мова у текстах?

2.  До чого кличе читача світ літератури?

3. Які дивнії перли знайде читач у книзі?

 

Тлумачник

Мур –  висока кам`яна або цегляна стіна навколо чогось.

Перли – перламутрові зерна кулястої або неправильної форми, що утворюються в черепашках деяких морських та прісноводних молюсків, використовуються як коштовна прикраса; найкращі зразки чого-небудь, найвидатніші мистецькі твори.

 

Літературні диктанти

Бліцдиктант

1. Що таке література?
2. Яка буває література?
3. Коли виникло письмо?
4. Розкрийте зміст поняття «образне слово».
5. Чого навчає красне письмо?
6. Що є джерелом художніх творів?
7. Із якої мови походить слово «література»?
8. Які вам відомі засоби виразності?
9. Хто був одним із перших українським письменником?
10.  Чого навчав своїх дітей Володимир Мономах?
11.  Чому книгу називають підручником життя?
12.  За допомогою чого відтворюється життя в літературі?

 

Різнорівневі завдання

1. Що є головним предметом зображення в художній літературі?
2. Де почали з`являтися в Україні перші друковані твори?
3. Яким чином художня література відтворює картини людського життя?
4. У чому полягає пізнавальне значення художньої літератури для людини?
5. Як ви розумієте прислів`я: «Купиш хорошу книгу – придбаєш розумного друга»?
6. Чому до художньої літератури належать фольклорні твори?
7. Кого називають художниками слова?
8. Порівняйте художню літературу і кіно як види мистецтва.
9. Поміркуйте, чому художній твір є мистецтвом.
10.  Доведіть, що книга вчить людину бути шляхетною.
11.  Розкрийте значення народної мудрості про книгу: «Хороша книга – свято».
12.  Як ви розумієте, що «книгу читають не  очима, а розумом»?

 

2. Тема. Суспільно-побутові пісні «Ой на горі та женці жнуть», «Стоїть явір над водою», «Гомін, гомін по діброві», «Ой у степу криниченька». Коломийки “Дозвілля молоді”, “Жартівливі коломийки” (3 год.)

 

Учительська консультація

  Українська народна пісня, увібравши в себе і грозовий, і барвінковий ласкавий світ, історію й побут, болючі роздуми і найніжніші почуття, воістину геніально поєднала пристрасне й емоційне слово з незбагненним чаром, із незбагненними таємницями мелосу, що одразу охоплює людську душу то ясою перемог, то трагедійністю неволі, то повівом ще язичницької давнини, то тривогою і довірливістю кохання. І тому не дивно, що наша пісня супроводить людей-трудівників – своїх творців і хранителів – протягом усього їхнього віку, від колиски до могили, бо нема такої значної події в житті народу, нема такого людського почуття, яке б не озвалося в українській пісні чи ніжністю струни, чи рокотом грому.

  Одначе в народних піснях розкриваються не тільки сторінки неймовірних страждань, але й сторінки запеклої, звитяжної боротьби українського народу, якому ніколи не бракувало відваги. Упродовж своєї буремної історії наш волелюбний народ проніс безмірну людяність, сердечність і любов.

  Найменша серед народних пісень коломийка. Для неї характерне паралельне зображення явищ природи й подій людського життя. Коломийки мають відточену й лаконічну форму, смислове багатство й задушевність ліризму. Вони відтворюють громадські та побутові події свого часу, розповідають про повсякденне життя народу, про красу зовнішню і внутрішню, про дозвілля, про трударів і ледарів.

 

Це цікаво

  Українська народна пісня пережила всі лихоліття і з глибини сивих віків донесла в наше сьогодення думи й почуття, болі і сподівання народу. Про високий мистецький рівень української пісні вперше заговорили не самі українці, а іноземні гості. Найдавніша згадка, що збереглася, є від XV сторіччя, коли посол Венеціанської республіки у 1473 році зробив запис про те, що в Києві під час його прийому співали пісні.

   І. Франко порівнював коломийки з розсипаним намистом із перлів, що перекочуються з місця на місце і мерехтять, приваблюючи своїм блиском. 

«Зведені до купи, в систему, що ґрунтує їх відповідно змісту, вони складаються на широкий образ нашого сучасного народного життя, безмірно багатий деталями і кольорами, де бачимо сльози й радощі, і спочивки, турботи і забави, серйозні мислі й жарти нашого народу в різних його розверстуваннях, його сусідів, його соціальний стан, його життя громадське й індивідуальне від колиски до могили, його традиції і вірування, його громадські й етичні ідеали. Все це наповнює нас правдивими гордощами, коли в тім поетичнім дзеркалі бачимо здорову, чисту й так рухливу і невтомну творчу душу нашого народу».

 

Тлумачник

Коломийки (від назви міста і річки Коломиї на Івано-Франківщині) – дуже поширені, особливо на західноукраїнських землях, короткі жартівливі пісеньки, виконувані за усталеною мелодією як приспівки до танцю чи без нього. Кожна коломийка – це дворядкова пісенька з рядками по 14 складів.

Пафос твору (гр. pathos – почуття, пристрасть) – почуття особливого піднесення, великого захоплення.

Пафосна мова у творі – це мова, сповнена особливого натхнення, запальності, пристрасті.

Для пам`яті

«Народна пісня землі української – це насамперед історія землі української та невмирущість духу народного, це глибинний світ реального життя й боротьби,

світ надій-сподівань, які не покидають людину і в найтяжчі лихоліття».

                                                                                                          Михайло Стельмах

                                                    ***

«Народна пісня - це жива, яскрава, сповнена барв істини народна історія, яка розкриває життя народу. Покажіть мені народ, у якого було б більше пісень… Україна дзвенить піснями».

                                                    ***

 «… Народні пісні для України – все: і поезія, й історія, і батьківська могила. Пісні ці – народний літопис, живий, яскравий, сповнений барв, істини, який розкри- ває все життя народу».

                                                                                                         Микола Гоголь

Для розмислу

«Якби наш край не мав такої скарбниці пісень, я б ніколи не зрозумів історії його, тому що не збагнув би минулого…»

                                                     ***

«Моя радість, життя моє! Як я вас люблю! Що всі холодні літописи, в яких я тепер риюся, перед цими дзвінкими, живими літописами! Як мені допомагають в історії пісні!..»

                                                                                                      Микола Гоголь

1. Чому автор народну пісню називає дзвінкими, живими літописами?
2. Що значить скарбниця пісень?

Тлумачник

Скарбниця – урядова установа, яка відає державними коштами, державним майном; кошти, гроші; місце, приміщення, де зберігаються скарби; місце зосередження яких-небудь природних цінностей; сукупність культурних та духовних цінностей, створених людиною.

Літописи – найвидатніший вид історико-мемуарної прози, що являв собою розташовані в хронологічному порядку коротенькі замітки й докладні оповіда-

 ння про історичні події.

Літературні диктанти

Бліцдиктант

1. Що таке усна народна творчість?
2. Які є суспільно-побутові пісні?
3. Чим відрізняються суспільно-побутові пісні від календарно-обрядових?
4. Чим вражають читача українські народні пісні?
5. Кого прославляє народ у пісні «Ой на горі та женці жнуть»?
6. Яка кінцівка народної пісні «Стоїть явір над водою»?
7. На скільки частин можна умовно поділити пісню «Стоїть явір над водою»?
8. Боротьбу з якими загарбниками показано в народній пісні «Гомін, гомін по діброві»?
9. Чому, на вашу думку, зчинився гомін по діброві?
10.  Через що син відмовився повернутися додому? (Пісня «Гомін, гомін по діброві»).
11.  Як народ називає Україну у пісні «Стоїть явір над водою»?
12.  Як спів коломийок впливає на внутрішній стан їх виконавця?

Різнорівневі завдання

1. Що називається коломийкою?
2. Що, за народним звичаєм, садили на могилі козака в головах?
3. Назвіть особливості народної історичної пісні.
4. Розкрийте тему пісні «Стоїть явір над водою».
5. Визначте художні особливості пісні «Ой на горі та женці жнуть».
6. Ким були для козацтва Сагайдачний та Дорошенко?
7. Висловіть свою думку про те, яким повинен бути козацький ватажок.
8. Яка форма побудови пісні «Гомін, гомін по діброві»?
9. Які моральні цінності утверджуються у пісні «Гомін, гомін по діброві»?
10.  Чи актуальні сьогодні народні пісні? Чому?
11.  Доведіть, що в коломийках висміюється лінь як негативне явище, що притаманне суспільству, а не окремій людині.
12.  Доведіть, що Сагайдачний та Дорошенко є народними героями.

 

1. Про далекі минулі часи (19 год.)

1. Тема. Іван Франко. «Захар Беркут» (5 год.)

«Іван Франко – це розум і серце нашого народу. Це боротьба, мука і передчуття щастя України. України і людськості».

                                                                                                          Максим Рильський

    Він був наполегливим, справедливим, мужнім, хоробрим, освіченим, висококультурним, глибоко ерудованим.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Учительська консультація

   Про Великого Каменяра, що «все, що мав у житті, він віддав для одної ідеї, і горів, і яснів, і страждав, і трудився для неї», для ідеї визволити свій український народ із неволі, щоб «з рабів тих зробити народ» та поставити його у «народів вольних колі», що сам боровся за цю ціль і твердо «вірив у силу духа і в воскресний день твого повстання» та невтомно промощував шлях до цього воскресіння в непохитному переконанні, що самі «ми розіб`ємо скалу (неволі), роздробимо граніт, що кров`ю власною і власними кістками твердий збудуємо гостинець” (до волі), написано і пишеться багато.

                                                                                                         Р. Малащук

  Своїм багатим обдаруванням і титанічною діяльністю І. Франко залишив такі духовні скарби в історії української літератури, що сьогодні й уявити її без них неможливо. Особливо слід виділити повість «Захар Беркут», яку письменник створив у 1883 році. У передмові до неї автор писав: «Головна основа взята почасти з історії (напад монголів і їх ватажок Пета), а почасти з переказів народних (про витоплення монгольської ватаги і ін.), дійові особи зрештою видумані, місцевість списана по можливості вірно».

  Пишучи повість, І. Франко послуговувався історичними даними. Із Галицько-Волинського літопису він узяв скупі відомості про вторгнення монголо-татарських полчищ у Південну Русь, їхній перехід через Карпати.

Тема твору «Захар Беркут»: розповідається про те,  як волелюбний народ Руської землі боронив свою батьківщину від монголо-татарської навали.

Ідея твору: автор оспівує патріотизм нашого народу, його силу у запеклій боротьбі, незламність, уміння долати перешкоди; засуджує зрадників, підступних людей, які ради наживи здатні на злочин проти свого народу.

Проблематика:

• людина і природа;
• захист рідної землі;
• єдність народу, підтримка, повага одне до одного;
• батьки і діти;
• вірність у коханні, самопожертва заради іншого.

 

Це цікаво

  «Тато ставився до нас, дітвори, лагідно і поблажливо. Він давав нам повну сво- боду, і ми майже не знали жодної дисципліни. Тільки тоді, коли хтось із нас щось накоїв чи когось скривдив, тато вступався за покривдженого. Найбільшою карою було «Торгання вух». Звичайно, такою покривдженою була я, найменша, і мені не раз доводилося втікати до тата за охороною і справедливістю. Хоч я сама була не меншим від братів «розбійником», все ж таки мої кулачки були маленькі й слабенькі, а в братів сильніші, і їх удари були не раз дуже болючі. Раз пам`ятаю, тато розсердився на брата Петра, бо той попік мене розпаленим залізом… На мій крик і плач з`явився тато, справедливий оборонець і суддя. Він ухопив Петра, витріпав його порядно і привів до мене, щоб я з свого боку наторгала йому вуха, але я побоялася його потайної помсти і тільки погрозила, що як виросту, буду смажити йому котлети на лою із свічки.

  Цієї пригоди я не забула. Тато залишився для мене моїм певним заступником і втіленням найвищої справедливості.

   Тато писав не тільки цілими днями, але й цілими ночами, коли він мав спокій від нас – гамірливої, непосидющої дітвори. Про це я довідалася вперше, як однієї ночі заболів у мене зуб. Я пробудилася з плачем, до мене прийшла мама, взяла мене на руки і понесла в татову кімнату. Тато сидів за столом і писав. На столі стояла лампа з зеленим абажуром і кидала лагідне світло на папери, розкидані на столі, на його схилене над столом лице. Почувши мій плач, він відклав перо і взяв мене на руки. Зараз переді мною опинилася книжка з золотими обкладинками. Тато показував мені чарівні малюнки, пояснював їх і оповідав про них веселі речі, так що моє личко випогодилось, сльози перестали капати, я почала сміятися, забувши про зуб. Ще до того допоміг цукерок у золотистім папері, що його тато витягнув з шухляди. Я затиснула цукерок в кулачок, бо їсти його не сміла, щоб зуб знов не розболівся, схилила голову на груди тата й щаслива заснула.

   Перебування вночі в татовій кімнаті залишилося у мене незабутнім спомином: тато під лагідним зеленим світлом лампи, ласкавий, добрий і веселий – і не раз потім бажалось мені, щоб знов у мене болів зуб і щоб знов попасти в татову кімнату вночі».

                  Із спогадів дочки Анни Франко-Ключко. Іван Франко і його родина.

Тлумачник

Історична повість – це повість, яка побудована на історичному сюжеті і в якій широко відтворюється минула епоха та її діячі. Це розповідний художній твір, що і за своїм розміром, і за широтою охоплення життєвих явищ, і за глибиною їх розкриття знаходиться між оповіданням і романом.

Сюжет (фр. sujet – предмет) – ті складні конфлікти і взаємини між персонажами, ті події, розгортаючи які письменник розкриває характери персонажів, своє ставлення до них і весь зміст твору. Це показ персонажів художнього твору в діі: в праці, в подоланні перешкод на шляху до наміченої мети, в боротьбі, в суперечках, тобто у процесі формування і виявлення свого характеру, почуттів і думок. Будова і динаміка розвитку образів, тобто сюжет, визначаються самими героями. У ланцюгу подій твору (сюжеті) умовно визначають такі основні елементи: експозиція, зав`язка, розвиток дії, кульмінація, розв`язка.

 

Для пам`яті

«Яко син селянина, вигодуваний мужицьким хлібом, я почував себе до обов`язку віддати працю свого життя тому простому народові. Вихований у твердій школі, я відмалку засвоїв собі дві заповіді. Перша – то було власне почуття того обов`язку, а друга – то потреба ненастанної праці».

                                                  ***                                                                                                                                               «Завданням літератури є відображати життя народів у всіх верствах і відносинах, показати світу його потреби, хиби і нестатки, а заразом вказати всюди живі і здорові елементи, котрі можуть послужити за підвалину до будівлі свобідної і щасливої будущини мільйонів».

                                                                                      Іван Франко

Для розмислу

Книги – морська глибина: 

Хто в них пірне аж до дна,

Той хоч і труду мав досить,

Дивнії перли виносить.

                                                ***

У відповідь: ніби українська мова – провінціальний діалект:

Діалект, а ми його надишем.

Міццю Духа й огнем любові,

І нестерпний слід його запишем

Самостійно між культурні мови.

                                                                Іван Франко

1. Чому письменник книги порівнює із морською глибиною?
2. Розкрийте зміст вислову автора про українську мову.

 

Тлумачник

Провінція – віддалений від столиці, великого культурного центру населений пункт; периферія.

Провінціальний – який знаходиться у провінції; який має погляди, манери, звички, смаки і т. ін. провінціала.

Діалект – місцевий різновид мови; говірка.

 

Літературні диктанти

Бліцдиктант

1.  Де народився Іван Франко?
2. У якій гімназії навчався письменник?
3. Що мати передала йому в спадок?
4. У скільки років Франко втратив батька?
5. Якою мовою, крім німецької, володів Франко?
6. На сторінках якого журналу було надруковано його ранні вірші?
7. У якому журналі працює Франко 1881 р.?
8. Укажіть рік народження І. Франка.
9. Де помер Іван Якович Франко?
10.  Який пам`ятник було встановлено на могилі письменника?
11.  Яку сорочку носив найчастіше Іван Франко?
12.  Яким девізом у житті були слова Івана Франка?

 

Хто сказав

1. «А що ж то в мене нема сили? А що ж то я не владаю луком, ратищем і топором? Ану, нехай котрий-будь із твоїх пасемці спробує зо мною порівнятися, - побачимо, хто дужчий!»
2. «… Тухольська громада судить по справедливості, а справедливому судові хіба стид піддатися?»
3. «Ми над усе любимо свій кутик».
4. «Життя лиш доти має вартість, доки чоловік може помагати іншим».
5. «…до чистого діла треба й чисті руки».
6. «Батьки наші казали нам: шкірного і непотрібного члена громади, розбійника, конокрада або постороннього, що без волі громади забирав би громадські землі, з родиною такого прогнати з границь громадських, а дім його розвалити і зрівняти з землею».
7. «Доки в руках бояр засіки і проходи, доти ви й дихнути безпечно не можете. Кожної хвилі сей прехитрий рід може продати вас. Пора вам не дрімати, але вдарити в дзвони і громадами поскидати з себе ті пута, в які обпутали вас боярська неситність і княжа сваволя».
8. «Гнів проти тухольців засліпив тебе і пхає тебе до загибелі. Нехай і так, що ми нещасливі – а чи для того мусимо бути зрадниками свого краю? Ні, радше згинути нам із голоду під плотом!»
9. «Дух бунту і непокори живе в народі. Серце його тужить за давніми порядками, де не було ні князів, ні власті, де кожда громада жила для себе, а против спільного ворога всі дружилися по добрій волі і вибирали та скидали свого старшину. Народ глядить на бояр, мов пастухи на вовка, і скоро би тілько побачив, що бояри тягнуть у сторону великого Чінгісхана одверто, то побив би їх камінням. Коли ж за приближенням вашої сили бояри піддадуться вам і віддадуть вам засіки, народ пирсне, як полова від вітру».
10.  «Дуже не впору назвав ти нас, синів вольної громади, рабами! Ти поглянь на себе! Може, до тебе така назва борше пристане, ніж до нас. Адже до вчора це був ти раб княжий, а нині ти вже раб  великий Чінгісхана і певно полизав молоко, розлите по хребті коня якогось його бегадира. Коли воно тобі смакувало, то ще з того не виходить, щоб і ми були ласі до нього. Великої сили великого Чінгісхана ми не лякаємось. Вона може нас зробити трупами, але не зробить нас рабами. А тебе, боярин, вся сила великого Чінгісхана не зробить уже ані вольним, ані чесним чоловіком!»
11.  «Не відбити, але розбити їх – се повинна бути наша мета!»
12.  «Тухольці будуть битися до останнього, щоб не пустити вас через гори. Чи, може, мали б за таку нужденну заміну, як я, допуститися зради на своїх верховинських і загірських братах, котрих села мусили б тоді бути зруйновані отак, як наша Тухля?»

 

Різнорівневі завдання

1. Які факти з життя Івана Франка свідчать про його незламність у боротьбі з

ворогами трудівників?

2. Дайте оцінку поведінки Максима у монгольському полоні (за повістю Івана Франка «Захар Беркут»).
3. Визначте кульмінацію повісті Івана Франка «Захар Беркут».
4. У чому виявилася сила тухольської громади?
5. Яких військових хитрощів навчила тухольців Мирослава?
6. Чому Захар Беркут відмовився прийняти запропоновану Тугаром Вовком умову (за повістю І. Франка «Захар Беркут»)?
7. Як розуміти слова Захара Беркута, із якими він звернувся до майбутніх поколінь: «Передайте ж дітям і внукам своїм вісті про давнє життя і давні порядки. Нехай живе між ними тота пам`ять серед грядущих злиднів, так, як жива іскра не гасне в попелі. Прийде пора, іскра розгориться новим огнем! Прощайте!»?
8. Яким постає перед нами Захар Беркут в однойменній повісті І. Франка?
9. Чому Мирослава, дочка боярина Тугара Вовка, пішла проти батька, ставши на бік тухольців?
10.  Визначте головну думку повісті І. Франка «Захар Беркут».
11.  Доведіть, що Захар Беркут – вождь тухольської громади.
12.  Висловіть свою думку про те, чи перемогли б тухольці монголів, якби знаходилися не в долині і не мали Сторожа?

 

 2.Тема. Тарас Шевченко. «Мені тринадцятий минало», «Тополя», «Заповіт» (3 год.)

 

Учительська консультація

 Шевченко мав характер незвичайний, натуру чутливу й вразливу на все добре й зле, мрійливу, самозаглиблену і водночас непокірливу, вольову і цілеспрямовану, яка не задовольняється тяжко здобутим у боротьбі за існування шматком хліба, а прагне чогось вищого. Це справді художня натура.

Єдиний з українських письменників, який був кріпаком.

«А за оті трохи не дев`ять тисяч днів кріпацтва чи зазнав він хоч дев`ять годин щасливих? Сміливо можна сказати: ні! Такі люди, як Шевченко, в неволі не можуть бути щасливі. Та кріпацтво не зломило великої душі і доброго серця Шевченка. Але все ж таки воно не могло не лишити свого сліду тяжкого, який так і тягнеться довгою ниткою крізь чи не всі поетичні твори нашого найславнішого поета».

                                                                                                Олександр Кониський

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Російський письменник М. Горький у 1909 році сказав про Шевченка:

«Он заслуживает высокой оценки именно как первый и истинно народный поэт, не искажавший субъективными добавлениями народных дум и чувств. В его жалобах на личную судьбу слышна жалоба всей Малороссии, в его воспоминаниях о казацкой доле вы чувствуете воспоминания всего народа».

  Життя Тараса Шевченка – це великий подвиг письменника, який вийшов із народу і боровся за народ.

   Поет мав непереборну пристрасть до малювання, любив історичне минуле й сучасний народний побут України, театр.

   Починав свою творчість із балад, у яких використовував багатий матеріал з усної  народної творчості. У перше видання «Кобзаря» (1840 р.) увійшла одна з найкращих Шевченкових балад «Тополя», у якій розповідається про глибокі переживання дівчини, розлученої з коханим. Автор оспівує красу вірності, невмирущості кохання, світлих людських почуттів.  Поезія «І виріс я на чужині» (1848 р.) належить до відомого циклу «Захалявна книжечка», в основу твору лягли спогади письменника про свою поїздку в Україну.

   Перебуваючи в м. Переяславі у 1845 році, будучи тяжко хворим, Тарас Шевченко написав свій знаменитий вірш «Заповіт». «Заповіт» - вершина громадянської лірики поета» (В. Смілянська). «Заповіт» - коротке програмне звернення поета до сучасників і наступних поколінь…» (Г. Нудьга). Це монолог ліричного героя, у якому автор дає наказ своєму народу порвати кайдани неволі, звільнитися від самодержавства. Він указує конкретний шлях боротьби за вільне життя. Тарас Шевченко вірить у світле майбутнє України.

 

Це цікаво

   «Тарас Шевченко не має собі рівного в світовій літературі.

   Жодна країна не дала іншого, подібного поета, народного в повному розумінні цього слова, який би так правдиво і безпосередньо висловив свої думки, настрої і сподівання широких мас пригнобленого народу, як це зробив Шевченко.

  Головний мотив його поезій не плач, а суворе обвинувачення, не сум, а гнів і заклик до боротьби».

                                                                                                Альфред Курелла

                                                     ***

 Отче наш, Тарасе всемогучий,

Що створив нас генієм своїм,

На моїй землі, як правда сущий,

Б`ющий у неправду, наче грім.

Ти, як небо, став широкоплечо

Над літами, що упали в грузь,

Віку двадцять першого предтечо,

Я на тебе одного молюсь.

                                                                                                 Дмитро Павличко

Тлумачник

Балада (фр. balada – танцювати) – віршований ліро-епічний твір фантастичного, історичного або героїчного змісту. Гострота, часом трагічність сюжету сполучається в ній з яскраво-ліричним забарвленням.

Романтичний пейзаж (фр. paysage, від pays – місцевість, країна) – опис, зображення природи, природних явищ, краєвидів у художньому творі.

Мотив (фр. motif від італ. motivo – привід, спонукання) – музичний термін, що означає – мелодія, наспів, найменша музична побудова, що становить характерну частину музичної теми. У літературознавстві найчастіше мотивом називають тему ліричного твору. В епічних і драматичних творах іноді мотивами називають ті другорядні теми, які доповнюють і поглиблюють основну тему твору.

Контраст (фр. contraste) – особливо підкреслена протилежність у рисах характеру людей, предметів чи явищ.

Ідея художнього твору (гр. idea – поняття, уявлення) – основна думка про зображені у творі життєві явища, висвітленню якої підпорядковано всі картини й образи.

Метаморфоза – перетворення однієї форми чого-небудь в іншу; видозміна.

 

Для пам`яті

«...Живу, учусь, нікому не кланяюсь і нікого не боюсь...— велике щастя бути вольним чоловіком, робиш, що хочеш, ніхто тебе не спинить».

                                                                   ***

«История моей жизни составляет часть истории моей родины».

                                                    ***

В своїй хаті — своя правда,

І сила, і воля.

                                                                                                 Тарас Шевченко

 

Для розмислу

 

Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос — більш нічого.

А серце б’ється — ожива,

Як їх почує!... Знать, од Бога

І голос мой, і ті слова

Ідуть меж люди!..

                                                                 ***

Учітеся, брати мої,

Думайте, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь.

                                                                 ***

Погано дуже, страх погано

В оцій пустині пропадать.

А ще поганше на Украйні

Дивитись, плакать – і мовчать!

                                                ***

Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров`ю

Волю окропіте.

                                                                                           Тарас Шевченко

 

1. Що об`єднує ці рядки? Який настрій вони передають?
2. Яку роль у житті людини відіграє слово?

 

Тлумачник

Кайдани – залізні ланцюги з кільцями, що їх заклепують або замикають на руках чи ногах арештованого, в`язня; у переносному значенні те, що зв`язує людину, позбавляє її волі.

Окропляти – зволожувати, зрошувати кого-, що-небудь по поверхні; кропити, оббризкувати.

 

Літературні диктанти

Бліцдиктант

1. Ким був при народженні Тарас Шевченко?
2.  Чим довелося займатися Тарасові в дитинстві?
3. Які таланти мав Тарас Шевченко?
4. Які почуття і настрій передає автор у вірші «Мені тринадцятий минало»?
5. Яка картина вимальовується у вашій уяві, коли ви читаєте баладу «Тополя»?
6. Яка основна думка балади «Тополя»?
7. Скільки років прожив Тарас Шевченко?
8. Які народні повір`я використані у баладі «Тополя»?
9. Коли і за яких обставин був написаний вірш «Заповіт»?
10.  Що заповідав письменник своєму народові у творі «Заповіт»?
11.  Чому Т. Шевченка називають Кобзарем?
12.  Чим закінчується вірш Т. Шевченка «Мені тринадцятий минало»?

 

Хто сказав

1. «Обернувся я на хати – нема в мене хати!»
2. «І мене в сім`ї великій,

В сім`ї вольній, новій,

Не забудьте пом`янути

Незлим тихим словом».

3. «Скажи мені щиру правду – Де милий серденько?»
4. «Чи довго одинокій на сім світі жити?»
5. «Там матір добрую мою, ще молодую, - у могилу нужда та праця положила».
6. «Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров`ю

Волю окропіте».

7. «Мені так любо, любо стало,

Неначе в Бога…».

8. «Чи не била мати?»
9. «Іди, доню,…

Не вік дівовати.

Він багатий, одинокий –

Будеш пановати».

10.  «Ось на тобі сього дива!

Піди до криниці,

Поки півні не співали,

Умийся водою,

Випий трошки сього зілля –

Все лихо загоїть».

11.  «Спасибі, бабусю!»
12.  «Плавай, плавай, лебедонько,

По синьому морю,

Рости, рости, тополенько,

Все вгору та вгору!»

 

Різнорівневі завдання

1. Розкрийте народну символіку в баладі «Тополя» Т. Шевченка.
2. Що ви знаєте про дитячі роки великого поета?
3. Які почуття і прагнення будив Т. Шевченко своїми творами у покріпаченого народу?
4. Як змінюються почуття і настрої ліричного героя у вірші «Мені тринадцятий минало» Т. Шевченка?
5. За допомогою яких художніх прийомів розкривається внутрішній світ героїні у баладі «Тополя» Т. Шевченка?
6. Хто з українських композиторів поклав на музику текст «Заповіту» Тараса Шевченка?
7. Визначте головні риси характеру дівчини з балади «Тополя».
8. Чим закінчується твір «Мені тринадцятий минало»?
9. Чи можна вважати вірш «Мені тринадцятий минало» автобіографічним? Чому?
10.  Що таке балада?
11.  Знайдіть у вірші «Заповіт» метафори, визначте значення кожної з них.
12.  Складіть кросворд до творчості Тараса Шевченка.

 

3. Тема. Андрій Чайковський. «За сестрою» (4 год.)

 

Учительська консультація

  Андрій Якович Чайковський народився у сім`ї урядовця на Львівщині. У 1883 році закінчив Львівський університет, почав працювати адвокатом. У своїх повістях правдиво відтворив картини тогочасної галицької дійсності.

  «Історична проза А. Чайковського будила (й будитиме далі!) любов до книжки, до історії свого народу та його козацької слави, до завзяття і відваги, побратимства, безоглядної самопожертви, але самопожертви розумної, виваженої любов`ю до своєї землі й народу”.

                                                                                                           В. Яременко

   Повість «За сестрою» написана в 1907 році, за жанром це героїко-романтичний твір. У ній автор змальовує страшні картини підневільного життя українського народу за часів боротьби з татарськими загарбниками. Андрій Чайковський возвеличує наш народ за відважність, мужність і стійкість у цій боротьбі, за благородство, відповідальність; засуджує зрадників.

 

 

                                                     Проблеми

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Це цікаво

 Одне з найпочесніших місць у багатостраждальній українській літературі посідає Андрій Якович Чайковський, який поставив перед собою завдання посвятити свою творчу працю повістям з якоїсь історичної доби рідного народу, маючи на увазі виховання молодих поколінь у любові до своєї країни, до її історії. Це свідомий українець. Він – член Українського національно-демократичного об`єднання, із 1917 р. по 1919 р. – активний учасник соціально-національних змагань, один із перших керівників оборони Львова від нападу польсько-шляхетських легіонів, активний діяч проголошеної у Львові в листопаді 1918 року Західноукраїнської Народної Республіки.

 Трапилося так, що після об`єднання західноукраїнських земель із Радянською Україною один із найпопулярніших письменників, історичними творами якого зачитувалась уся українська громадськість, був надовго забутий. Тільки в 1958 році після тривалої перерви львівське видавництво «Каменяр» видало збірку творів А. Чайковського «За сестрою» з післямовою Ю. Мельничука, який багато зробив не тільки для повернення письменника в читацький обіг, а й для повернення до нормального життя його родини, викинутої безправністю за межу Європи та Азії. У 1966 р. «Каменяр» здійснив ще одне видання творів під назвою «Олюнька». І лише через 23 роки відбулася нова зустріч українського читача з письменником – із його «Сагайдачним».

Тлумачник

  Героїко-романтична повість – епічний твір, у якому діє герой (чи кілька героїв), який намагається вступити у боротьбу за справедливість, правду і прагне це довести на прикладі конкретних вчинків.

  Романтичний герой – людина, яка є частиною всеосяжної природи; паралельне зображення природи й людини. Риси позитивного героя – хоробрість, відданість інтересам держави, здатність до самопожертви, патріотизм.

  Композиція (лат. composition від componere – складати, створювати, поєднувати, компонувати) – зумовлена змістом побудова літературного твору, розміщення і співвідношення всіх його складових частин, порядок розгортання подій і розстановка персонажів.

 

Для пам`яті

«Не ймення тебе красить, а ти його краси».

                                               ***

«Живий все ж більшу ціну має, ніж мертвий, не руш його».

                                               ***

«…Де дві газдині, там хата неметена».

                                                                                                      А. Чайковський

Для розмислу

«Я поклав собі за ціль мого життя переповісти в белетристичній формі історію з козацького періоду й тим заповнити цю прогалину в нашій літературі. До того часу мало хто  до того брався. Праця така вимагає багато труду й студій…»

                                                ***                                                                                                                

«Ні, не можна людей своєї віри продавати: за це велика кара».

                                                                                                                       А. Чайковський

1. Яку мету поставив перед собою письменник?

2. Чому його робота вимагає багато труда?

3. За що, зі слів А. Чайковського, буде велика кара?

 

Тлумачник

Белетристика – художня література, переважно романи, повісті та оповідання.

Прогалина – проміжок між чим-небудь. Упущення, пропуск, вада.

Літературні диктанти

Бліцдиктант

1. Де народився А. Чайковський?
2. Хто відіграв значну роль у дитинстві Андрія Чайковського?
3. Яку посаду обіймав він після закінчення Львівського університету?
4. Чим цікавився майбутній письменник, коли навчався у гімназії?
5. До якого уряду входив А. Чайковський?
6. Де жив і помер письменник?
7. Який жанр твору «За сестрою»?
8. Хто позитивно оцінив перші твори Андрія Чайковського?
9. Чому татари напали на Спасівку?
10.  Якої мети намагаються досягти козаки?
11.  Яким ви уявляєте козака Павлуся?
12.  Що у творі «За сестрою» перемагає: добро чи зло?

 

Хто сказав

1. «Не зачіпай Гані. Ніхто не сміє її торкнути, а то поб`ю».
2. «Та ось воно говориться: не скачи у воду, як не знаєш броду. Ми не знаємо, скільки поганців є. Я гадаю, що їх буде більше, як нас. Коли б менше, вони б не поважилися нападати на Спасівку».
3. «Ось це Великий Віз, а ця зоря над нами – то показує північ. Ну, навпроти неї мусить бути південь».
4. «Продав ти мене, юдо, Бог тебе певно покарає. Вони мене завезуть в Крим, то, може, й сестру легше знайду».
5. «Допоможіть мені, Господи Спаси і свята Покрово, визволитися та козаком стати! Усі ці шаласи я з димом пущу і із землею зрівняю».
6. «Ні, не прийму! І моєї християнської не зречусь… Хоч і повісьте. Пощо мені опісля в смолі горіти».
7.  «Добре в тебе серце, хлопче! Цей невільник вернеться з тобою на Україну».
8. «Нічого не бажаємо, лиш волі. Пусти нас… нам тут добре, та за Україною нам сумно. Хочемо своїх бачити».
9. «Боже наш! Я бачу твою руку в цім усім. Я, бідний невільник, пустився навмання, бачачи в цьому моє спасіння. Ти вдержав мене і завернув, та це мені вийшло на добре. Мали мене нагайками вбити, та твоя могутня рука спасла мене. Чи гадав я, куди мене твоє святе провидіння заведе? Боже, Боже! Не кидай мене, вислухай мою молитву, допоможи мені! На тебе моя надія!»
10.  «Яке мені діло до нього! Добре, що живе; тепер хай і зараз здохне за ту кривду, яку нам заподіяв. Чорт їх бери , усіх татар. Маму вбили, дідуся… нас замучили… Заждіть, чортові сини! Вернусь я ще сюди, може, і не раз, та не на посторонку, як невільник, а з козацтвом, як лицар! Заждіть, я ще вашого дідьчого хана за бороду скубну, не те що…»
11.  «Мені весь час товкли в голову цю татарщину, аж обридло. Били мене, їсти не давали, коли не хотіла вчитися».
12.  «… Вся та погань татарська. Чого вони нас зачіпають, мордують? Хіба ж ми їм заважаємо? Ні, ні, ми стрінемось ще!»

 

Різнорівневі завдання

1. Дайте визначення повісті.
2. Назвіть проблеми, які порушує автор у творі «За сестрою».
3. Яка історична епоха відображена в повісті А. Чайковського «За сестрою»?
4. Чим славився на Січі Семен Непорадний?
5. Хто з родини Судаків залишився живим після татарського нападу?
6. Про які звичаї українського козацтва йдеться мова у творі «За сестрою»?
7. Яке враження справив на вас С. Непорадний?
8. Яким був татарин, що з ним зробив Непорадний? Чому?
9. Яким у творі А. Чайковського «За сестрою» зображений рід Судаків?
10.  Висловіть думку про те, чи варті козаки поваги і слави?
11.  Прокоментуйте слова діда Панаса: «… Де дві газдині, там хата неметена».
12.  У чому вбачають своє щастя спасівчани?

 

4. Тема. Михайло Стельмах. «Гуси-лебеді летять» (5 год.)

Учительська консультація

  Він мав такі риси характеру: чуйність, жага до знань, працелюбність, романтизм, хоробрість, вірність, любов до Батьківщини. Любив спостерігати за природою, збирати і записувати народну творчість, читати твори І. Я. Франка.

Крім повістей про дитинство «Гуси-лебеді летять…», «Щедрий вечір», він написав багато книжок для дітей. Серед них – «Жнива», «Колосок до колоска», «Живі огні», «Весна-весняночка», «У сестрички дві косички» та ін. До цього слід додати, що М. Стельмах немало літ вчителював і мав неабиякий педагогічний досвід.

Знання дитячої психології, жанрової специфіки, уміння розповісти найменшим читачам цікаво про цікаве – все це робить добру славу його книжкам, які виховують любов до краси і знань, до людини і природи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   Творчість М. Стельмаха – самобутня сторінка в українській літературі. У його книгах поєдналися філософічність і ліризм, роздуми про землю і людей, що її засівають, про те, якими тяжкими шляхами наш народ ішов до здійснення своїх мрій, про великі й ніжні почуття кохання, матір і материнство, із яким зв`язане на землі все прекрасне. Над книгами М. Стельмаха думаєш не тільки про минуле і сучасне, а й про день прийдешній, бо кращі риси його героїв – це і риси людини майбутнього.

                                                                                                              Борис Буряк

Проблематика твору «Гуси-лебеді летять»

- людина і земля;

- батьки і діти;

- стосунки між людьми;

- праця – основа життя;

- дитяча дружба;

- ставлення до навчання.

 

Це цікаво

  І досі з мого дитинства бринять мені звитяжні козацькі пісні («Гей, військо йде, короговки мають…»).

   І досі зачудованими очима бачу, як шляхами Поділля, наздоганяючи ворогів, вихором промчали червоні козаки та й залетіли в югу історії.

   І не в церквах, а на землі батьків, біля червоної пшениці і сивого жита, бачу наших селянських мадонн із серпом у руці, з дитям біля ніг… І тому мужність вояцька, краса жіноча і чари рідної землі стали для мене тими корогвами, без яких я не уявляю свого життя і слова…

                                                                                                                 Михайло Стельмах

Тлумачник

 Автобіографічний твір (від гр. autos – сам, dios – життя та grapho – пишу) – літературний жанр: опис власного життєвого шляху.

 Символ (гр. symbolon – знак, натяк) – один із поетичних тропів: умовне означення якогось явища або поняття іншим на основі подібності з метою стисло й яскраво передати певну ідею.

 

Для пам`яті 

«Любов, працелюбність, людяність. Поки будемо триматися цього батьківського кореня, доти праця буде давати нам не тільки хліб, а й утіху».

                                                     ***

«Журбою біді не пособиш, плачем лиха не збудешся».

                                                     ***

«Нічого кращого в цьому світі не знайдеш за любов і працю».

                                                     ***

Земле моя, запашна, барвінкова,

Ріки медові, дощі золоті,

Тільки б побачить тебе у обнові –

Більше нічого не хочу в житті.

                                                     ***

Може, тим без пісні я не можу

Працювати, жити навіть дня,

Що округ земля моя хороша,

А на ній моя рідня.

                                                                          Михайло Стельмах

 

Для розмислу

«Земля не може жити без сонця, а людина без щастя. В години великих переживань і тривог людське серце схоже на криничку, яка очищається од мулу, тому що тоді пізнається справжня ціна людяності, тоді і пізнається щастя».

                                                     ***

«Кров людська – не водиця, проливати не годиться».

                                                     ***

«Кожна людина за свій вік навчиться радості й печалі».

                                                     ***

«Так чогось хочеться гарного в світі і для себе, і для людей».

                                                     ***

Між людьми буду жить,

молодий і крилатий,

Підніматись в роботі, неначе

                                        в боях, -

Буду ниву я жать і солдатом

                                          стояти

Біля серця твого,

                      Батьківщино моя.

                                                                                                   Михайло Стельмах

 

1. Що об`єднує ці вислови? Свою думку обгрунтуйте.
2. Що, на вашу думку, є щастя?

 

Тлумачник

 Щастя – стан цілковитого задоволення життям, відчуття глибокого вдоволення й безмежної радості, яких зазнає хто-небудь; досягнення, успіх, удача.

 Мул – дуже подрібнена, розтерта земля попелястого кольору, що відкладаєть- ся на дні рік, озер, морів.

 Людяність – щире, доброзичливе, чуйне ставлення до інших; уважний до чужих потреб; гуманний.

 

Літературні диктанти

Бліцдиктант

1. Де народився М. Стельмах?
2. Що таке тема твору?
3. Укажіть дату народження М. Стельмаха.
4. Що він змалку сприйняв від батьків та односельців?
5. Як майбутній письменник навчався у школі? До чого тягнувся змалку?
6. Який вищий навчальний заклад закінчив М. Стельмах?
7. Із якого року твори молодого письменника почали друкувати?
8. Ким він був у роки Другої світової війни?
9. Крім прози та поезії що ще писав М. Стельмах?
10.  На якому році життя помер видатний майстер слова?
11.  Які твори написав Михайло Панасович?
12.  Коли не стало великого письменника?

 

Хто сказав

1. «Бо в неї в голові немає однієї клепки: пролетить день, а потім неодмінно хоче взнати, скільки ж вона відмахала верст, - і летить назад».
2. «Я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вреднюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюпаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащем».
3. «Хмари йдуть на нас, громи обвалюються над нами, блискавки падають перед нами, а ми собі оремо та й оремо поле».
4. «А в цей час наді мною твориться диво: хтось невидимим смичком провів по синьому піднебессі, по білих хмарах, і вони забриніли, як скрипка. Я тягнусь догори і сам собі не вірю: від зарічки знову над нашою хатою пролітають лебеді!»
5. «Хай тобі, дитино, завжди, завжди добре буде поміж людьми».
6. «Бо хто й пособить у світі бідному чоловіку, хто дасть йому скибку хліба чи ложку борщу? Ніхто, тільки такий самий злидар».
7. «І вчися, Михайлику, та так учися, щоб усі знали, які-то мужицькі діти. Хай не кажуть ні пани, ні підпанки, ні різна погань, що ми тільки бидло. Були бидлом, а тепер – зась!»
8. «Я знаю: у тебе горе, а коли горе – в усіх болить серце. Того і хотіла побачити тебе».
9. «Не завжди ж буде таке щодення, що насіяла війна. Сьогодні ти, дитя убогих, не маєш навіть учителем стати, бо таке врем`я настало”.
10.  «Дядько Себастіяне, мій перший добрий пророче, моя радість і смуток! Вас уже давно немає на світі, але й досі мені світять ваші глибокі очі, і досі ваша сердечність ходить з людьми, що знали вас. І хай вам пам`ячником буде людська подяка і моє слово…»
11.  «Я ніколи не бачив дружніших людей, як мої діди. В селянстві, та ще в нестатках, усього доводилось мені надивитись і научитись. Але жодна крихітка житейського бруду не виповзла з двору моїх дідів, недобре слово з їхніх уст не торкнулося жодної людини».
12.  «…Моїй сільській босоногій Ярославні, перед людяністю, скромністю і мудрістю якої я й досі схиляю свою вже посивілу голову. Не знаю, як би склалась моя доля. Коли б біля неї не стояла, мов благання, моя зажурена мати. Я й досі чую на своєму чолі, біля свого серця, спокій і тепло її позазілюваних, потрісканих рук. Може, тому його й було так багато, що воно трималося не на поверхні, а в глибоких шпаринах материнських рук…».

 

Різнорівневі завдання

1. Дайте визначення автобіографічному твору.
2. Який день став святом для Михайлика (за повістю М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять…»)?
3. Назвіть особливості твору «Гуси-лебеді летять…».
4. Визначте тему повісті М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять…».
5. За що мати частенько сварила Михайлика?
6. Чим займалися односельці Михайлика?
7. Як ви розумієте прислів`я, яке використав дід Дем`ян?

«Сто друзів – це мало, один ворог – це багато».

8. Який художній засіб має вислів «кожна калюжа тримала в собі клапоть сонця»? Прокоментуйте сказане М. Стельмахом.
9. Хто такий дядько Себастіян?
10.  Що, на вашу думку, важливе у родинних стосунках?
11.  Розкрийте зміст слів, сказаних Михайликом із твору «Гуси-лебеді летять…»: «Як іноді важливо буває, щоб хтось виділив у людини щось гарне та й іншим, менш видющим, підказав».
12.  Висловіть власну думку на сказані Шевком слова: «…коли влада немає своєї голови, то показує чуже гузно. На це ніколи багато розуму не вимагалось».

 

5. Тема. Григір Тютюнник. «Климко» (5 год.)

 

  Учительська консультація

  Це письменник, новеліст, повістяр, сценарист, перекладач, живописець правди. Він мужній, справедливий, добрий, відчайдушний, талановитий, оригінальний, самовідданий, милосердний, принциповий, до жорстокості правдивий, безкомпромісний, сміливий, зумів залишитися самим собою.

  Високий, красивий, із густим буйним чорним чубом і вольовими рисами

обличчя чоловік, що рідко усміхався, був стриманим і зосередженим. Та під суворою зовнішністю ховалася добра, щира і вразлива душа. Літературна спадщина його невелика: написане ним  умістилося в двох томах. Але цінність його творів визначається змістом і потрібністю їх людям. На жаль, Григір Тютюнник прожив усього 49 років. У дитинстві доля обділила його, тому цілу частину своїх творів він написав про дітей і для дітей.

Проблематика твору  «Климко»:

• мир і війна;
• батьки і діти;
• радість і страждання;
• діти війни;
• стосунки між людьми;
• добро і зло.

 

Це цікаво

  Дитячі роки Григора Тютюнника  були важкими: рано втратив батька, якого дуже любив, із матір`ю стосунки були непрості, певний час жив на Донбасі в родині свого дядька. Вони і замінили йому батьків. У них було троє дітей, а тепер ще й Григір. То було сутужно, а коли почалася Велика Вітчизняна війна, Григір вирішив повернутися додому на Полтавщину. В 11 років 14 днів пішки ішов до рідного села. Під час виснажливої дороги пережив неймовірно тяжкі випробування: «Йшов пішки (війна кругом), маючи за плечима одинадцять років, три класи освіти і порожнюю торбинку, в котрій з початку подорожі було дев`ять сухарів, перепічка і банка меду – земляки дали на дорогу. Потім харчі вийшли. Почав старцювати. Перший раз просити було неймовірно важко, соромно, одбирало язик і в грудях терпло, тоді трохи привик. Ішов рівно два тижні…»

Тлумачник

 Художня деталь (від фр. detasl) – така виразна подробиця або штрих, які особливо збуджують думку, часто викликають в уяві цілу картину, роблять зображення дуже відчутним і яскравим. Художня деталь може відображати подробиці обставин, зовнішності, пейзажу, портрета.

 

Для пам`яті

«З любові й муки народжується письменник — іншого шляху в нього немає».

                                                     ***

«Мало – бачити. Мало – розуміти. Треба любить.

Немає загадки таланту. Є вічна загадка Любові».

                                                     ***

 «Ніколи не працював над темою. Завжди працюю над почуттями, що живуть навколо мене і в мені».                                                                           

                                                                                                       Григір Тютюнник

 

Для розмислу

«Я написав лишень півправду — тож мене викидають з літератури. А коли б я написав усю правду, то що: мене треба знищити?».

                                               ***

«Ото щастя – написати таку книжку, щоб читач навмисне розтягував читання її надовше, мацав недочитані сторінки і думав радо: ще є, щей  на завтра зостанеться».

                                               ***

«Найдорожчою темою, а отже й ідеалом для мене завжди були і залишаються доброта, самовідданість і милосердя людської душі в найрізноманітніших їх виявах».

                                                                                                 Григір Тютюнник

 

1. Яку півправду писав Григір Тютюнник?
2. Із чого радів письменник? Що, на його думку, найважливіше для читача?

 

Тлумачник

 Ідеал – найвища мета, до якої прагнуть люди і яка керує їхньою діяльністю. Взірець досконалості.

 Самовідданість – готовність пожертвувати собою, поступитися своїми особистими інтересами для блага інших.

 Милосердя – добре, співчутливе ставлення до кого-небудь.

 

Літературні диктанти

Бліцдиктант

1. Де народився Григір Тютюнник?
2. Скільки років було Григору, коли він залишився без батька?
3. Скільки днів ішов пішки малолітній хлопець, повертаючись до матері на Полтавщину?
4. На якому заводі у Харкові працював Григір Тютюнник?
5. У яких військах служив майбутній письменник?
6. У якому університеті письменник закінчує філологічний факультет?
7. Назвіть основні збірки новел та оповідань.
8. За які повісті Григір Тютюнник був удостоєний літературної премії ім. Лесі Українки?
9. У якому році посмертно він став лауреатом Шевченківської премії?
10.  Коли талановитий і оригінальний письменник пішов із життя?
11.  Де похований Григір Тютюнник?
12.  У скількох томах вмістилося все написане цим прекрасним майстром?

 

Хто сказав

1. «…йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра…»
2. «…Машиністом великого паровоза ФД і ходив на роботу коли як: то вранці, то вдень, то посеред ночі…»
3. «Він отак би й виріс серед уквітчаних тих ночей, якби не настали ночі інші, ночі без звонів».
4. «…Станційний аптекар і дядьків Кирилів товариш. …Цілими днями, навіть у неділю, просиджував у висілковій аптеці коло базару і розважував на манюніх вагах якісь ліки або стояв за прилавком, упершись у нього великим животом».
5. «Він злякався, став розтирати литки, стегна, бив по них кулаками і кричав: «Ану йдіть! Ану йдіть мені зараз!»
6. «…працював так завзято, що матроска прилипла йому до спини. …При самій межі знайшов кілька невикопаних, притоптаних дитячими ногами кущів і, розриваючи їх палицею, приказував: - А що, сховалися, га? Од мене сховаєтесь!»
7. «Він хутко познаходив усі пацючі ходи й виходи, «вигріб з «буржуйки» в цеберку вугільний жар і заходився затовкувати його палицею в кожну нору, втираючи сльози від гарячого їдкого диму».
8. «Довго кашляв… Тіло йому охопила гаряча млость, в очах плавали жовті плями, і від того здавалося що й надворі теж жовто».
9. «…сидів просто на землі, обгорнувши ноги старою сукняною ковдрою. На скронях йому густо висіялася кучерява розсадка сивини, а лице було все в зморшках».
10.  «Чудна ви. Кому ж вони зараз нужні, чорнобривці оті?»
11.  «Ай, добра ж… У-у-у, такої не всяка й кухарка зварить…»
12.  «…штовхнуло в груди і обпекло так боляче, гостро, що в очах йому попливли червоногарячі плями. Він уп`явся пальцями в дірку на грудях, тихо ойкнув і впав”.

 

Різнорівневі завдання  

1. Що таке художня деталь?
2. Визначте основну думку твору «Климко».
3. Що було головним у творчості Григора Тютюнника? Який девіз його життя?
4. Який твір можна назвати автобіографічним?
5. Що засуджує письменник у творі «Климко»?
6. Назвіть тематику творів Григора Тютюнника.
7. Яка тема твору «Климко»?
8. На кого мріяв вивчити Климка дядько Кирило з повісті Григора Тютюнника «Климко»?
9. Кого зустріли на базарі Климко та Зульфат?
10.  Чи можна вважати щасливим дитинство Климка?
11.  Про що свідчить те, що письменник співчуває своєму героєві?
12.  Чи здатен долати труднощі Климко?

 

III. «Ти знаєш, що ти – людина?» (12 год.)
1. Тема. Олекса Стороженко. «Скарб» (2 год.)

Учительська консультація

  Стороженко Олекса Петрович – український письменник. Народився в поміщицькій родині. Дитячі роки письменника минули в містечку Великі Будища Зіньківського повіту на Полтавщині. Спочатку хлопець одержав домашню освіту, а потім навчався у Харківському пансіоні для дворянських дітей (1821-1923 рр.). Із 1824 р., впродовж майже тридцяти років, перебуваючи на військовій службі, О. Стороженко пройшов шлях від унтер-офіцера в кінно-єгерському до поручика в драгунському полку, а згодом став старшим офіцером у штабі кавалерійського корпусу. Здебільшого служив на Україні і, виконуючи різноманітні доручення, зокрема пов`язані з відбором коней для армії, нерідко переїжджав з однієї місцевості в іншу, завдяки чому добре вивчив життя і побут селянства на Південній Україні, зустрічався з колишніми січовиками, почув перекази та легенди про Запорозьку Січ. Цей життєвий матеріал ліг в основу багатьох творів О. Стороженка. До 1868 р. був при різних генерал-губернаторствах слідчим у кримінальних справах. Писати почав російською мовою. Із відкриттям журналу «Основа» Стороженко став його співробітником і почав писати українською мовою.

  В основі значної частини творів були народні приказки, анекдоти й перекази. У творчості Стороженка виявилися своєрідний український гумор, знання народної міфології, образної народної мови. Українська спадщина Олекси Стороженка тематично не дуже розмаїта. Побут, звичаї, повір`я тогочасного українського селянства та героїчні сторінки козацької вольниці, пов`язані з останнім періодом існування Запорозької Січі, із народно-визвольним рухом під час Коліївщини, з образами колишніх січовиків, ось майже все коло порушених письменником тем.

Це цікаво

 Вийшовши у відставку 1868 року в чині дійсного статського радника, Олекса Стороженко останні роки життя провів на хуторі поблизу м. Бреста (Білорусія). Тут він виконував обов`язки брестського повітового предводителя дворянства і голови з`їзду мирових посередників. Письменник ретельно займався садівництвом, любив полювати і рибалити. Одягнений в український одяг, із пишними козацькими вусами, всією своєю поставою нагадував тих запорожців, яких змалював у своїх творах. Був енергійною людиною з міцним здоров`ям і силою, за власним свідченням, «згинав двогривенні і носив на гору десять пудів», хоч в останні роки все частіше давалася взнаки давня контузія. Багато часу він віддавав грі на віолончелі, малював і ліпив, був навіть нагороджений медаллю Академії мистецтв.

Тлумачник

 Гумор (англ. humour від лат. humor – букв. волога) – художні твори різних жанрів, у яких смішне в житті зображується в добродушному, жартівливому тоні.

 Жанри гумористичних творів: анекдоти, байки, фейлетони, гуморески, співомовки, усмішки.

Для пам`яті

«…той тільки щасливий, хто другому не завидує, а дякує Бога за те, що він йому послав…»

                                                    ***

«Не той тільки щасливий, що натріскається і виспиться, а той, що й другого нагодує і заспокоїть, бо у такого і душа буде не голодна».

                                                                                  О. Стороженко

Для розмислу

«Зовуть і скупого щасливим, бо у його багацько грошей; а він, неборак, увесь

свій вік стереже тих грошей, як Рябко на ланцюгу, ніякої користі з них не має – і голодний, і холодний, ще гірше од якого-небудь бідолахи».

                                               ***

«…як кому Бог дасть щастя, то не треба йому й рідної матері, не треба і скарбу шукати».

                                               ***

«Ні, панове, по-моєму, той тільки щасливий, хто другому не завидує, а дякує Богу за те, що він йому послав, - той, кого Господь благословив на добрі діла, що розкинулись вони по світу, як розрослась пшениця на добре виораній ниві».

                                               ***

«Велика була душа у сього чоловіка: разом хотіла жить на небі і на землі!»

                                               ***

«Завидуєте щастю мого Павлуся, а ніхто б не схотів бути Павлусем».

                                                                                                             Олекса Стороженко

1. Як ви розумієте ці слова? Чи погоджуєтесь ви з думкою автора?
2. Висловіть власне ставлення до розуміння щастя.
3. Знайдіть прикметники і вкажіть, яку роль вони виконують у тексті.

Тлумачник

Неборак – людина, становище або вчинки, дії якої викликають співчуття.

Бідолаха – бідна, нещасна людина; бідняга.

Літературні диктанти

Бліцдиктант

1. Де народився О. Стороженко?
2. Де проходили його дитячі роки?
3. У якому місті навчався у «благородному пансіоні»?
4. Яким твором О. Стороженко ввійшов у літературу?
5. Де провів письменник останні роки свого життя?
6. Коли помер Олекса Петрович?
7. Що таке гумор?
8. Назвіть жанри гумористичних творів.
9. Який жанр твору «Скарб»?
10.  Чий вплив позначився на творчості письменника?
11.  Назвіть збірку оповідань О. Стороженка.
12.  Які гумористичні оповідання автора ви знаєте?

Хто це

1. «Були вони люди заможненькі, усього в них доволі: і поля, і скотинки, і хата простора із садочком і левадою».
2. «…дивлячись на се юродство, стане гримати…і похвалятись, що Павлуся віддасть у школу до дяка аж у друге село».
3. «…Вигнало та розперло, такий став гладкий та опецькуватий! Пика широка та одутлувата, як у того салогуба, а руки білі та ніжні, як у панночки. …Зроду не то, щоб ціп або косу у руках подержав,- не взявся й за лопату, щоб одгребти сніг од порога, або за віник, щоб вимісти хату».
4. «…доглядала Павлуся, як рідна мати: і годує його, і голову йому змиє, і розчеше, і одягає, й роздягає, і стеле, так йому у вічі й дивиться, думку його відгадує…»…
5. «…Цілісінький день їсть (а лопав здорово) та спить. …Поспить на перині, лізе на піч спати ще у просі. Пообідає і знов куня; коли зимою, то знов у просо, а коли літом, то вийде у садок, ляже під грушею…».
6. «…Візьмемо сього (дохлого) хорта та шпурнем Лежневі в хату – нехай се буде той скарб, що Бог йому у вікно вкине».
7. «Найшлась і дівчина, що, як той скарб, сама до його лицялась. Послав йому Господь і діточок покірних, працьовитих, не таких, як він пудофет… І віку йому таки чимало протяг Господь…».
8. «Як кладе його спати, то сама і стеле, і роздягає, і хрестить, і ще й котка співає, неначе над годовичком».
9. «…Занедужала небога…та й померла».
10.   «Бісові груші, які спілі, і над самісінькою головою висять, а ні одна ж то не впаде у рот».
11.  «Якби вечорниці збирались біля моєї хати, то, може б, і пішов».
12.  «Ні, панове, по-моєму, той тільки щасливий, хто другому не завидує, а дякує Богу за те, що він йому послав, - той, кого Господь благословив на добрі діла, що розкинулись вони по світу, як розрослась пшениця на добре виораній ниві».

Різнорівневі завдання

1. Які фантастичні елементи допомагають розкрити зміст твору і зрозуміти його назву?
2. Опишіть образ головного героя твору «Скарб».
3. Чому віддавав багато часу О. Стороженко?
4. Скільки років перебував на військовій службі?
5. Які теми письменник порушував у своїх творах?
6. Чи вважаєте ви, що щастя в тому, щоб нічого не робити, як Павлусь із твору О. Стороженка «Скарб»?
7. Із чим порівнює автор дружину Павлуся (твір «Скарб»)? Чому?
8. Як відобразив О. Стороженко селянський побут та народні звичаї (за оповіданням «Скарб»)?
9. Чи є повчальним це оповідання? Чим?
10.  Доведіть, що твір «Скарб» є гумористичним.
11.  Чому батька не задовольняло виховання сина матір`ю? Чим він погрожував із цього приводу?
12.  Як автор ставиться до Павлуся? Чи погоджуєтеся ви з письменником?

 

 2.Тема. Богдан Лепкий.  «Мишка (Казка для дітей: для малих і великих)» (2 год.)

Учительська консультація

  Богдан Лепкий – видатна постать в українській літературі, відновлене ім`я, яке довгі роки незаслужено було забуте. Народився Богдан Сильвестрович 9 листопада 1872 року в с. Крегульці на Поділлі в родині священика, який писав вірші, друкував їх під псевдонімом Марко Мурава. 1884 - 1891 р.р. навчався у Бережанській гімназії, потім 1891 р. вступив до Академії мистецтв у Відні, у Віденському Краківському та  Львівському університетах. Спочатку вчителював у Бережанах, у Кракові був професором української літератури Ягеллонського університету. 1899 року переїздить до Кракова і вже постійно живе у Польщі, сумуючи за рідним краєм, за прадідівською землею. Він мужній, вибагливий, добрий, працьовитий, розумний, відповідальний, тактовний. Прихильник руху, співробітник журналів, літературних гуртків, патріот. Захоплювався написанням віршів, філософією, літературою, класичними мовами, історією світового мистецтва, мав малярські здібності.  Він один із найактивніших учасників літературної групи «Молода муза».

  У 1895 році у львівському журналі «Зоря» був надрукований перший вірш Богдана Лепкого «В світ за очі». Пізніше виходять його поетичні збірки. Він писав також оповідання, новели, історичні повісті, займався перекладами.                                            

 Проблематика твору «Мишка (Казка для дітей: для малих і великих)»:

• війна і мир;
• гріх і покарання;
• добро і зло;
• батьки і діти;
• моральні цінності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Це цікаво

  Богдан Лепкий відомий перш за все як поет. У його літературному доробку є більше десяти поетичних збірок. Кожна твір перейнятий народнопісенними мотивами, вірші прості, гарні, ліричні.  Він – пристрасний співець подільського краю.

   Стояла сіра осінь 1912 року. По вулицях Кракова до вокзалу йшов зажурений поет, професор Краківського університету. То був Богдан Лепкий. Він повертався з театру. Через Краків переїжджали емігранти. Місто було своєрідним рубіконом, який відділяв старий край – Галичину від нового, що простелявся через море. Шукали кращої долі, тікали «світ за очі». Їх тугу бачив Богдан Лепкий. Разом із В. Стефаником він ходив на Краківський вокзал, проводжаючи відірваних від рідної землі, мов лист від дерева, емігрантів. Тут під впливом баченого і пережитого народилася поетична мініатюра «Видиш, брате мій». Надрукував цю поезію львівський літературно-мистецький тижневик «Неділя» 13 жовтня 1912 року за підписом «Нестор» (це літературний псевдонім Б. Лепкого). Музику до вірша «Видиш, брате мій…» написав брат Богдана Лепкого – Левко Лепкий. Залишаючи рідну землю, отчий дім, письменник назавжди зберіг у своєму серці українську народну пісню – невмирущість нашого народу. Про це пише поет:

                                          Дожидає вона, щоб із людських

                                                                                        грудей

                                          Вийшла воля, розкута,

                                                                               свобідна, -

                                           В бій на смерть і життя

                                                                   провадить людей

                                            Не хто інший, лиш пісня їх

                                                                                        рідна.

Тлумачник

 Комічне (від гр. komikos – веселий, смішний) – одна з естетичних категорій: комічними називаємо ті явища суспільного життя та образи мистецтва, які викликають сміх.

 Трагічне – одна з основних естетичних категорій. Із поняттям трагічного пов`язується велике нещастя, страждання, безвихідність становища або гибель людини. Трагічним є страждання людини, яка заслуговує співчуття.

Для пам`яті

Ми віримо глибоко й безконечно,

Що правда і добро,

І наш народ не вмре!

                                                  ***

О краю мій!..

Перед тобою гну коліно

І кличу: Боже в небесах,

За кров, за муку, за руїну

Верни, верни нам Україну!

                                                 ***

 Люби життя, люби людей, природу,

а кривду кинь у забуття, мов камінь в тиху воду.

                                                 ***

О пісне народна! Одна ти мене,

Лиш одна ти мене не лишаєш,

І куди тільки доля мене не жене,

Ти за мною, як пташка, літаєш.

                                                                                                        Богдан Лепкий

Для розмислу

Коли б не був я письменником, тоді хотів би бути лише маляром.

                                                  ***

Проклятий буде той, хто в бою вмліє,

Проклятий і життя правдивого не гідний!

Кріпіться в горю та йдіть на бої

Не як недолітки, лиш як мужі-герої!

                                                 ***

Щоб шляхи не покрились тернами,

Щоб пощерблені мури не впали,

Щоб наш ворог не сміявся над нами,

Що ми даром так славно вмирали.

                                                                                               Богдан Лепкий

1. Визначте основну думку цих рядків. Що об`єднує ці поезії?
2. Знайдіть іменники, поясніть їхнє значення.

Тлумачник

Терни – зарості колючих рослин; труднощі, злигодні, страждання на життєвому шляху людини.

Літературні диктанти

Бліцдиктант

1. Хто такий Богдан Лепкий?
2. У якій частині України народився письменник?
3. У якій родині він народився?
4. Яку гімназію закінчив Б. Лепкий?
5. Під яким псевдонімом друкував свої твори Богдан Сильвестрович?
6.  У якому місті за кордоном викладав в університеті?
7. Він автор якої відомої пісні?
8. Серед його спадщини особливе місце посідає?
9. Де похований письменник?
10.  Яку визначну пам`ятку Київської Русі Б. Лепкий переклав польською мовою?
11.  Назвіть жанр твору «Мишка (Казка для дітей: для малих і великих)».
12.  За яким періодом життя людей спостерігає героїня твору мишка?

Про кого сказано

1. «Коли на хаті не видно було ані одного чобота, ні одної ноги, висовувала  голову, зиркала направо й наліво і скоренько, як шнурочок, пересувалася попід стіну і двері».
2. «…на ціле село тарахкотіла терлицею, а язиком ще голосніше, ніж терлице…».
3. «Його всі бояться. Колись двох кабанів забив. Такі здорові кабани, а він їх порізав».
4. «Тиче жінці гроші під ніс і каже: «Що, гарно пахнуть? Ха-ха-ха! От бачиш, і війна на щось придасться».
5. «…черевики на деревляних підошвах, а там обшарпана спідниця, а вище обличчя, худе, худе, лиш шкура да кості, лиш ці червоні, заплакані очі».
6. «…То так їй соромно зробилося, не за себе, а за господиню…».
7. «Кахикаючи і постогнуючи, бо був товстий, як годований кабан, поліз під ліжко. Добув ящик, відчинив і… очі йому пішли в стовп, брови полізли вгору, волосся дубом стало».
8. «Я не раз говорив, що треба нам кота, великого, здорового кота, а ти ложки молока жалувала для його: ти! ти! ти!»
9. «Я чоловік праці. У мене ніхто не сміє дармувати. Гроші також. Їх треба пустити в рух».
10.  «Добре, що діти сплять, а то ще б навчилися брехати, як люди. І як цим людям язик на таку брехню повертається? Погані люди. Одні з голоду гинуть, а другі папір у ящик ховають. Хіба ж папір важніший за життя».
11.  «Тепер ми самі не маємо що пити. Спитайте в наших сусідів. Може, продадуть; вони на гроші ласі й рідного батька продали б, а в нас нема що продавати, хоч і хотіли б».
12.  «…Ходить тепер, як паня. Які в неї сорочки, які кружева – пфу! Пахучим милом вимивається».

Різнорівневі завдання

1. Що ви знаєте про історію створення пісні «Чуєш, брате мій»?
2. Дайте визначення понять «трагічне» і «комічне».
3. Які теми порушує у своїй творчості Богдан Лепкий?
4. Чому, щоб здобути щастя, треба ще до нього прокласти шлях (за твором Богдана Лепкого «Цвіт щастя»)?
5. Які переживання і почуття втілені у новелі «Цвіт щастя»?
6. Визначте жанр твору «Мишка (Казка для дітей: для малих і великих)».
7. Які проблеми порушує автор у творі «Мишка…»?
8. Чи були щасливі господарі (за твором Богдана Лепкого «Мишка (Казка для дітей: для малих і великих)»?
9. Чому мишка покидає хату господаря?
10.  Висловіть власну думку про те, що мишку можна вважати позитивним героєм?
11.  Визначте основну думку твору «Мишка (Казка для дітей: для малих і великих)».
12.  Твір «Мишка (Казка для дітей: для малих і великих)» є пересторогою людям. Доведіть це.

 

3.Тема. Ліна Костенко. «Чайка на крижині», «Крила» (2 год.)

Учительська консультація

  Ліна Костенко - поетеса, авторка кіносценаріїв, кваліфікований перекладач польської лірики, справжній майстер слова. Вона чесна, самобутня, безкомпромісна, кришталево чиста, незалежна, мужня, вольова жінка, скромна, рідко спілкується з репортерами, не любить галасу, безстрашна, мисляча, відкрита, принципова, сувора. Народилася 19 березня 1930 року у Ржищеві на Київщині у сім`ї інтелігентській (батьки були вчителями). Шестирічною дівчинкою разом із батьками переїздить до Києва. Тут і закінчує одну із шкіл. Рано починає писати вірші, а в 16 років уже їх друкує. У 1957 році виходить її перша поетична збірка «Проміння землі». Ліна Костенко є активною учасницею процесів у 60-70-х роках.

  У своїх творах авторка порушує найважливіші проблеми суспільства:

- добро і зло;

- дружба і зрада;

- людина і природа;

- індивідуальність та її переслідування;

- смисл життя;

- морально-етичні питання;

- батьки і діти;

- митець і народ.

Це цікаво

  Талант від Бога і родинна атмосфера формували душу поетеси. «Родинне ви- ховання – воно було звичайним за життєйськими мірками, але «на рівні вічних партитур»: як-не-як, батько знав дванадцять мов, вільно почувався в усіх науках, тому чи не всі їх у школі викладав, і духовний досвід його та матері, їх стоїцизм, загартований в пеклі випробувань, донька засвоювала, переплавляла в собі змалку».

                                                                                                                     І. Бокий

  «Ще один учитель Ліни Костенко – саме життя, життя з безміром воєнних доріг, з щасливими і драматичними водночас повоєнними роками.

  Поезія вже дорослої поетеси гортає сторінки спогадів про дитинство, рідних серцю людей, котрі привели тебе у цей світ, навчивши благородства, чесності, доброти».

                                                                                                                        В. Неділько

Тлумачник

Диптих – два твори мистецтва, пов`язані одним задумом.

Для пам`яті 

Поезія - це завжди неповторність.

                                               ***

Так багато на світі горя – люди, будьте взаємно красивими.

                                               ***

І хто б там що не говорив, а згине зло, і правда переможе.

                                               ***

Життя – це справа без гарантії.

                                                                                                           Ліна Костенко

Для розмислу

Митцю не треба нагород,

його судьба нагородила,

коли в людини є народ,

тоді вона уже людина.

                                                       ***

Бо пам`ятайте,

Що на цій планеті,

Відколи сотворив її пан Бог,

Ще не було епохи для поетів,

Але були поети для епох.

                                                     ***

Що ж це виходить? Зрадити в житті

державу – злочин, а людину – можна?!

                                                                                                   Ліна Костенко

1. Чи погоджуєтеся ви з думками поетеси? У чому?
2. Які проблеми порушує автор у цих рядках?
3. Що робить людину справді людиною?

Тлумачник

Епоха – великий проміжок часу з визначними подіями, явищами або процесами в природі, суспільстві, науці, мистецтві. Момент, зв`язаний з якою-небудь подією, із зламом у розвитку чогось; вихідний пункт нового періоду.

Держава – апарат політичної влади в суспільстві. Країна з таким апаратом політичної влади.

Злочин – суспільно небезпечна дія (або бездіяльність), що чинить, заподіює зло людям. Неприпустимий, ганебний вчинок; неправильна, шкідлива поведінка.

Літературні диктанти

Бліцдиктант

1. Хто така Ліна Костенко?
2. Де народилася письменниця?
3. Коли з`явилася на світ майбутня поетеса?
4. У якій сім`ї народилася Ліна Костенко?
5. У якому віці Ліна з батьками переїхала жити до Києва?
6. Де навчалася майбутня поетеса у літературному інституті?
7. Назвіть перші три поетичні збірки Ліни Костенко, які з`явилися одна за одною.
8. Які нагороди має письменниця за свої твори?
9. Що таке диптих?
10.  Де перебувала Ліна Василівна, коли писала твір «Чайка на крижині»?
11.  Який жанр твору «Чайка на крижині»?
12.  Визначте жанр твору «Крила».

Різнорівневі завдання

1. Чи дійсно, за висловом авторки, у людини є крила?
2. Як ставиться героїня твору «Чайка на крижині» до країни, у якій перебуває?
3. Який край для поетеси є найкращим?
4. Із чим для поетеси асоціюється рідний корабель?
5. Якими почуттями переповнилося серце героїні від побаченого («Чайка на крижині»)?
6. Ліна Костенко стверджує, що у людей крила зроблені з різного матеріалу, поясніть чому.
7. Яку людину ви вважаєте духовно багатою?
8. Із скількох частин складається поема «Чайка на крижині»? Назвіть їх.
9. Опишіть ранок у порту (за твором «Чайка на крижині»).
10.  Як поетеса описує кораблі, що стоять біля причалів?
11.  Чому людина тужить за рідним краєм?
12.  Які, на вашу думку, є цінності в житті людини?

 

4. Тема. Борис Харчук. «Планетник» (3 год.)

Учительська консультація

  Народився в с. Лози на Тернопільщині. Навчався в Учительському інституті у Кременці, закінчив Полтавський педагогічний інститут у 1954 році та Вищі літературні курси в Москві. Працював спочатку журналістом, потім був працівником ЦК ЛКСМ, першим редактором дитячого журналу «Малятко». Із 60-х років – на творчій роботі. Писав як веліло серце, як зобов`язувала совість перед тою землею, що його пустила у широкий світ. Тому він ніколи не соромився своїх найперших книжок, не переписував їх. А за три десятиліття многотрудної праці на полицю стала бібліотека томів із його іменем.

  Для Бориса Харчука література ніколи не була цінністю самодостатньою – виділяв лише ту, яка допомагає людині залишатися людиною, а народу – народом. Не визнавав ні детективної белетристики, ні поезії задля поезії – справжньою вважав лише літературу, яка виправдовує своє існування в контексті історичної долі народу, а що народ наш заслуговує долі кращої, то й література бачилася йому передовсім як сила історієтворна і націєтворна. Література, на його думку, творить народ.

                                                                                                      С. Гречанюк

Це цікаво

  Літературний доробок прозаїка не просто великий за обсягом – він ще й навдивовижу розмаїтий.

  Людина – народ – людство. У цьому ряду є ще одна ланка – рід. І Борис Харчук зосереджував на ній увагу щонайпильнішу. Тема роду, його занепаду й руйнації пронизує всю творчість митця. Він належить до тих письменників, що довіряють читачеві, покладаються на його здатність домалювати й домислити, а тому й уникав нудного розжовування та надокучливих авторських коментарів.

  Він писав переважно про тих, кому не до книжок: день у день при землі, у виснажливій роботі. Мав свого читача – всіх тих, кому боліло те, що боліло і йому, вірячи в силу слова, своєчасно мовленого й своєчасно почутого.

                                                                                                              С. Гречанюк

Тлумачник

 Повість – розповідний художній твір, що і за своїм розміром, і за широтою охоплення життєвих явищ, і за глибиною їх розкриття знаходиться між оповіданням і романом. Від оповідання повість відрізняється більш розгорнутим сюжетом, ширшим охопленням подій із життя головного персонажа, більшою кількістю другорядних героїв і повнішою характеристикою їх, наявністю широких описів. У порівнянні ж із романом повість має меншу кількість персонажів, однолінійний сюжет, а переплетіння самостійних сюжетних ліній у повісті буває дуже рідко.

Притча – старовинна назва повчальних алегоричних оповідань про людське життя з яскраво висловленою мораллю.

Для пам`яті

«…Щаслива, праведна людина, що в радості й горі будує слово своєї землі».

                                              ***

«На Україні скрізь є такі невимовно дивовижні місця, які полонять своєю красою, так і підмиває, так і хочеться гукнути самій природі – годі, зупинися, нічого красивішого більше не треба…».

                                               ***

«Краси людини без землі і краси землі без людини нема».

                                               ***

«Життя землі залежить від життя сонця…».

                                               ***

«…Повинен знати стільки, скільки може знати людина».

                                                            ***

«…Найвища радість людини – орати й сіяти».

                                               ***

«Земля – найпривітніша людська домівка. Кращу чи й знайти?»

                                                                                                                   Борис Харчук

Для розмислу

«Шукай пізнання у трьох коренях: у землі, з якої піднявся, у небі, до якого прагнеш, і у самому собі, у своїй душі».

                                              ***

«Ми всі, мов листя на дереві, - кожен листочок інакший».

                                              ***

«…Усе живе, усе для чогось призначене. Навіщо ж його мучити й нівечити?»

                                              ***

«Що не бачиш оком, що не чутне вухом, що не понюхаєш, що не відчуєш шкірою, те невпізнанно відгукується у нас, у всьому сущому».

                                              ***

«…Світ збудувався і держиться на двох силах – на потузі любові й на потузі  терпіння. …З любові й терпіння народжується людина і хліб».

                                                              ***

«Не стояти осторонь спостерігачем, а бути у самій середині цієї краси, належати їй, як і вона тобі. Її закон – твоє правило: не нівечити листочка з дерева. Листочок і ти – ви обоє народилися з діяння. І, наслідуючи листочок, уподібнюючись йому, як він умивається росою, так і собі, вмиваючись працею діяти і примножувати красу світобудови, не засліплюючись корисливістю».

                                                                                                               Борис Харчук

1. Розкрийте зміст цих висловлювань.
2. Що об`єднує ці думки?
3. Висловіть свої погляди на ці проблеми.

Тлумачник

Корисливий – який прагне до власної вигоди, наживи, який ґрунтується на користі.

Уподібнювати – робити подібним (схожим) до кого-, чого-небудь. Прирівнюва- ти до когось, чогось.

Потуга – велике зусилля, напруження м`язів при якій-небудь роботі, якомусь рухові. Відчайдушні спроби, зусилля (звичайно марні, безплідні) досягти чого-небудь, здійснити щось.

Нівечити – псувати, руйнувати, знищувати що-небудь. Катувати, мучити кого-небудь, знущатися, глумитися з кого-небудь, жорстоко й грубо поводитися з кимось. Негативно впливаючи, порушувати нормальний хід, розвиток чого-небудь. Спотворюючи, перекручуючи, подавати що-небудь у неправильній формі.

Літературні диктанти

Бліцдиктант

1. Де народився письменник?
2. Де навчався Борис Харчук?
3. Із ким ріс малий Борис?
4. Ким працював після закінчення вищого навчального закладу?
5. Які за жанром твори писав прозаїк?
6. Про кого намагався правдиво розповісти  письменник?
7. Які його твори ви знаєте?
8.  Який жанр твору «Планетник»?
9. Про що розповідається у творі «Планетник»?
10.  Від якої особи ведеться розповідь у повісті-притчі «Планетник»?
11.  За чим увечері спостерігала літня жінка із «Планетника»?
12.  Де стояла хата літньої жінки?

Хто сказав

1. «Бери мене, сторожа поснула, перед тобою відчиняються двері холодної, йди і випусти сина».
2. «Малий? Хай він і без штанів, але більше знає іншого старого, більше за мене!»
3. «Я хочу жити у згоді з людьми, з усім…».
4. «Небо нам усе дарує…».
5. «Мені б живе слово, бо я говорю зі всім на світі й сама з собою. Живіть, може, мене поховаєте…».
6. «Так у мене нема корови. …Товчу і товчу вермішель з плавленим сиром, а вам же треба і молочка, і…».
7. «Рік неврожайний, подушне плати, кріпаччину відробляй».
8. «Я… виплекаю квітку – я стану над громом».
9. «Ми будемо…  шукати з тобою корінь… корінь весни і літа, корінь осені й зими…».
10.  «Земля – найпривітніша людська домівка».
11.  «Хмари і ясність, сонце і місяць, мінливе небо і мінлива земля живуть у людині».
12.  «Учись перемагати самого себе, поборювати слабкість і бути хоробрим».

Різнорівневі завдання

1. Яка історична епоха відтворена у повісті «Планетник»?
2. Чому Борис Харчук твір «Планетник» називає легендою?
3. Назвіть риси характеру хлопчика, які високо оцінив дід Капуш.
4. Що є найбільшим злом у житті (за твором Б. Харчука «Планетник»)?
5. Що народжується з любові й терпіння (за твором Б. Харчука «Планетник»)?
6. У яких трьох коренях треба шукати пізнання (за твором «Планетник»)?
7. Як ви розумієте вислів Б. Харчука «…Робити – це і є жити у злагоді зі всім світом»?
8. Як казкове та реальне переплітається у творі Б. Харчука «Планетник»?
9. Розкрийте внутрішній світ хлопчика у момент пересаджування квітки.
10.  Про що мріяв хлопчик (за твором «Планетник»)?
11.  Чим Планетник відрізнявся від інших?
12.  Чи повчальна повість «Планетник»? Чим?

5.Тема. Євген Гуцало. «Сім’я дикої качки» (2 год.)

Учительська консультація                                                                Євген Гуцало – лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка, літературної

премії ім. Ю. Яновського, його книги перекладені багатьма мовами світу. Працьовитість Євгена Гуцала вражає. Як не дивно, але це так. Перераховуванням книг можна збитися лише на означення його творчої плідності, яка загалом не зазнавала якихось відчутних спадів і вражаючих злетів. Навпаки, письменник творить стабільно, переживаючи і закономірну еволюцію, десь і заперечуючи себе, вчорашнього, але частіше розвиваючи своє «гуцалівське». Оця стабільність творчого зростання, на перший погляд, закономірна, бо дебют Євгена Гуцала був вражаюче успішним. Про молодого прозаїка з розкуто-щедрим лірико-поетичним світосприйманням заговорила критика. Його новели й оповідання щедро перекладаються російською мовою, серед молодих українських прозаїків він перший і найбільш своєрідний.

  Сенс творчого життя Євгена Гуцала – це любов до простої людини, любов до життя в усій його не завжди видимій складності, це прагнення відкрити в звичайному незвичайне, в буденному – святкове, в смішному – драматичне, в трагічному – життєствердне. Це – уміння витворити емоційну атмосферу ситуації, павутинно тонкий психологічний малюнок доброго вчинку, пізнати крізь сюжет незриму логіку руху характеру героя, це – зрозуміти й облагородити чесну людину, а нечесну, морально ницу – викрити перед людьми.

  Євген Гуцало, можливо, чи не найпильніше із сучасних українських прозаїків вчитується в «письмо землі», вдивляється в дзеркало природи заради єдиного, найсокровеннішого – заради відтворення правди людського буття на землі, в ім`я облагородження і возвеличення людини-трудівника.

                                                                                                   Микола Жулинський

Це цікаво

  Про своє дитинство розповідав у багатьох оповіданнях.

«У моїх перших оповіданнях герой часто-густо зливався зі світом природи, начебто виражав її сферою своїх емоцій, а світ природи начебто віддзеркалював саму людину. Тобто це була двоєдина сутність: природа мислила й почувала світом людини, а людина мислила й почувала світом природи. Ця двоєдина сутність, мабуть, найбільше допомагала виражатися самому героєві. Важко сказати, чи вичерпався в цьому напрямку, чи ще щось напишу, бо прогнозувати – завжди небезпечно. Взагалі, тепер здається, що дитинство – найцікавіша пора, коли майбутнє життя – це попереду, коли воно, здається, так багато обіцяє, коли воно ще не пізнане і його кортить пізнати, коли воно ще – нерозгадана загадка, лише обіцянка – дивного дива. І хай це вогненні воєнні роки, хай голодні післявоєнні – однак чарівливість дитинства не пропадає навіть за таких умов.

  Дитина – це наче в ідеалі філософська формула майбутнього буття, а доросла людина – це вже реалізація на практиці цієї філософської формули, її матеріальне вираження. У мене й тепер буває дивне відчуття, наче я й по сьогодні зостався тією самою дитиною, яка вперше стала усвідомлювати себе в світі. Мабуть, дитинство – це справді і майбутня доля, і майбутнє життя».

  «Автобіографічний буваю часто – наприклад, у багатьох дитячих оповіданнях – «Сільських учителях», «Шкільному хлібі», «У гаї сонце зацвіло», в основі повістей «Мертва зона» та «Біль і гнів». А взагалі, мені здається, дитинство – найцікавіша пора. Ще не пізнане і його кортить пізнати, коли воно – ще не розгадана загадка, лиш обіцянка неодмінного дива».

                                                                                                     Євген Гуцало

Тлумачник

Мораль – система норм і принципів поведінки людей у ставленні один до одного та до суспільства; етика. Повчальний висновок із чогось. Повчання, настанови, поради.

Етика – наука про мораль, її походження, розвиток і роль у суспільному та особистому житті людини. Норми поведінки, сукупність моральних правил якого-небудь класу, суспільної організації, професії.

Оповідання – невеликий прозовий твір, сюжет якого застосований на певному епізоді з життя одного або кількох героїв.

Для пам`яті

Поезія – прозріння трав і глоду,

Поезія – прозріння солов`їв.

Це інтуїція природи,

З якою б я зрівнятися хотів.

                                                   ***

Там встають усміхнені світанки,

На схід сонця стеляться стежки,

Там співають пісню подолянки

І веселка воду п`є з ріки…

                                                                                     Євген Гуцало

Для розмислу

Що я читаю? Читанку природи

й апокаліпсис миру та війни,

вивчаю хрестоматію народу

і віршами захоплююсь весни.

                                                      ***

  «Книга – завжди дзеркало, в якому відбивається не тільки дійсність, а й особа самого автора: з його життєвим досвідом, мистецькими здібностями, розумінням суспільних функцій літератури».

                                                   ***

Цей ліс і луг, як поле, - предковічні!

Сюди приходив і приходжу знов,

Читаючи письмо піктографічне,

Читаючи язичницьке письмо.

                                                                                                               Євген Гуцало

1. Поясніть авторський вислів «вивчаю хрестоматію народу». Свої думки проілюструйте прикладами.
2. Доведіть, що книга є дзеркалом.

Тлумачник

Апокаліпсис – одна з книг християнської церковної літератури I ст. н. е., у якій зібрані містичні пророцтва про кінець світу.

Функція – явище, яке залежить від іншого явища, є формою його виявлення і змінюється відповідно до його змін. Робота кого-, чого-небудь, обов`язок, коло діяльності когось, чогось.

Піктографія – найдавніша форма письма, що становить собою зображення дій, подій, предметів і т. ін. умовними малюнками. Виникло таке письмо 40-50 тисяч років тому.

Язичество – загальне позначення дохристиянських релігій; поганство.

Язичник – той, хто визнає язичество; ідоловірець.

Літературні диктанти

Бліцдиктант

1. Хто такий Євген Гуцало?
2. У якій сім`ї народився майбутній письменник?
3. На роки якої жахливої події припало дитинство Євгена Гуцала?
4. До чого з дитинства тягнувся малий Євген?
5. Де та який вищий навчальний заклад він закінчив?
6. У яких редакціях працював великий майстер слова?
7. У якій частині України народився Євген Гуцало?
8. Які книги письменника ви знаєте?
9. Лауреатом  яких премій був талановитий митець?
10.   Скільки томів творів Євгена Гуцала видано посмертно?
11.  Коли перестало битися серце великого сина України?
12.  Для кого письменник писав більшість своїх творів?

Хто сказав

1. «Колись ми з батьком піймали були сома… Півтора пуда заважив… А як тельбушили його, то всередині знайшли краснопірку на кілограм. І вона була жива!»
2. «Я їх доглядатиму й приручу…».
3. «…В лихого вони не поселяться, а тільки в доброго й сердечного».
4. «А на твоїй хаті і досі нема жодного лелеки, й досі її обминають».
5. «…Любить він її, вірний своїй лельці, тому й зостався з нею. Не залишив напризволяще в горі й біді».
6. «Чуєш… віддай мені обох, чи хоч одного, я сам доглядатиму».
7. «…вони повмирають без води».
8. «Це я набрехав, щоб побачити, чи ти розумна…».
9. «І що ти тямиш?»
10.  «Вони бояться нас. Коли ми підемо, то й наїдяться, й нап`ються».
11.  «Пливіть, рідні, пливіть, ненаглядні!..»
12.  «Поклич, попрощаєшся».

Різнорівневі завдання

1. Дайте визначення новелі.
2. Про що писав Є. Гуцало у своїх творах?
3. Визначте головну думку оповідання «Сім`я дикої качки».
4. Чому вчить цей твір?
5. Яка притаманна Юркові риса характеру, що потребує засудження?
6. Як поводилася качка-мати, коли в неї відбирали каченят?
7. Чи можна вважати Юрка уособленням зла?
8. Що ви цінуєте в Тосі?
9. Яким чином Тося намагалася врятувати каченят?
10.  Чим зумовлені вчинки Тосі та Юрка по відношенню до каченят?
11.  Над чим примушує  задуматися письменник?
12.  Чи можна виправдати поведінку і вчинок Юрка?

 

5. Тема. Любов Пономаренко. «Гер переможений» (1 год.)

Учительська консультація

  Народилася 25 травня 1955 року у с. Іванківцях Срібнянського району, що на Чернігівщині. Закінчила Ніжинський державний педагогічний інститут імені Миколи Гоголя. Усе життя письменниці пов’язане з філологією: працювала вчителем російської мови та літератури на Срібнянщині, у редакціях газет Чернігівщини та Полтавщини. Нині письменниця живе в м. Гребінка Полтавської області, працює власним кореспондентом обласної газети «Зоря Полтавщини». Ще в ранньому віці проявилося поетичне обдаровання Любові Пономаренко. Прозу почала писати з 1980 року. Як зізнається письменниця, для неї література є порятунком, Вічним Містом, до якого поривається впродовж усього життя. У творчому прозовому доробку Любові Пономаренко є низка повістей та оповідань, які виходять друком не лише в Україні, а й у Німеччині та Японії. Та передовсім уражають і дивують її лаконічні оповідання з небуденним внутрішнім напруженням та енергетикою, у яких авторка досліджує складні питання сьогоднішнього буття, тонко відчуває людську душу. Найвідоміші твори: «Тільки світу», «Дерево облич», «Ніч у кав`ярні самотніх душ». Лауреат премій «Благовіст» (1998) та імені Олеся Гончара (2000), обласної імені Панаса Мирного (2005). Член Національної спілки письменників України з 1987 року.                                            

Це цікаво

Відома письменниця Любов Пономаренко дала читачам незаперечно новатор- ські твори, вершинні не лише у її творчості, а й в українській прозі загалом. Те новаторство виявилося і в жанровій системі, і в формальних шуканнях, але не менш яскраво – у сфері ідейно-філософської та психологічної наповненості новел, оповідань, повісті «Неба дістати». Дослідниця переважно жіночої ментальності та долі, Любов Петрівна вдалася до найважчого шляху: у винятково лаконічній формі дати картини життя цілих десятиліть, і не лише окремих людей, а й цілих родів чи колективів. Читаєш кожен із творів – і відчуваєш: на тебе напливають війна і мир, віра й безвір`я,  вся Україна і світ, глибина гуманізму й цинізму, бо все те – життя, але не в окремішності, а в цілісності, над якою панує якась невидима, але відчутна сила. Найперше панує стиль: реальна ознака яскравої особовості і художньої обдарованості. Світ творів Любові Пономаренко сповнений як добра, так і зла. Письменниця бачить реальну дійсність до мікрочастин. Однак головне для неї – не життєподібні образи і картини, а життя з його глибинами і широтами, як добром, так і злом. Для неї жива традиція і любомудрів Княжої доби з їх філософією: очі потрібно спрямовувати до землі, а душу – до неба; і суворо-ніжного В. Стефаника з його «страшною» правдою; і романтично-мудрого та людяного М. Коцюбинського з його мрією створити «книгу добра»…

   Любов Пономаренко – романтик, тому барви її творів яскраві, а лінії рельєфні; формально, то її життєпис об’єктивовано-спокійний, але той спокій – оманливий. Письменниця бачить світ не так очима, як серцем, тому панує гостра контрастність як єдність любові й іронії.

Тлумачник

Новела (від італ. novella – новина) – близька до оповідання жанрова форма, яка відзначається чіткістю зображуваних подій, несподіваністю їх розвитку та розв`язки. Один із жанрів епічного роду літератури. У новелі здебільшого мінімальна кількість персонажів, однолінійний (нерозгалужений) сюжет, увага автора звернена на внутрішній стан героїв, їхні переживання, настрої.

Літературні диктанти

Бліцдиктант

1. Де народилася Любов Пономаренко?
2. Який педагогічний інститут закінчила?
3. Що викладала у школі?
4. Із якого року мешкає на Полтавщині?
5. Якої всеукраїнської газети є власним кореспондентом?
6.  Де зараз мешкає і працює письменниця?
7. У яких країнах друкують твори Любові Пономаренко?
8. Які твори її ви знаєте?
9. Лауреатом яких премій є Любов Пономаренко?
10.  Із якого року вона є членом Національної спілки письменників України?
11.  Укажіть жанр твору «Гер переможений».
12.  Назвіть кульмінацію новели «Гер переможений».

Пізнай героя

1. «Шнель, бидлота, шнель!»
2. «Гут…кіндер…гут».
3. «…скопав маленьку грядочку, обгородив її камінням і посіяв нагідки».
4. «У…теж була фотокартка двох дівчаток у білих сукенках і білих черевичках…».
5. «…простягав йому цигарку і дозволяв лежати під стіною».
6. «…робив тільки прикраси зі шматочків цегли – сонця і квіти…».
7. «Бидлота, тобі що – немає нужника?»
8. «Осінь видалася теплою, в кінці листопада ми перейшли в новий дім».
9. «Ми любили ціляти в нього грудками, любили, коли він саджав нас на коліна та співав своїх дурних німецьких пісеньок».
10.  «Я одяглася, вискочила на подвір`я, простягла руку, щоб зірвати, і відсіпнула. Поруч з нагідкою стояв зроблений з паличок і зв’язаний нами хрест…».
11.  «Ви не знаєте, де наш тато?..».
12.  «Вони не любили цей народ, не любили будинки, які мали тут поставити…».

Різнорівневі завдання

1. Дайте визначення новелі.
2. Назвіть героїв новели.
3. Визначте тему твору «Гер переможений».
4. Про що мріяли полонені німці, коли зводили будинок?
5. Що завжди мав при собі Фрідріх? Для чого це було йому потрібне?
6. Чому загинув Фрідріх?
7. Через скільки років знайшли фотографію дочок Фрідріха?
8. Хто знайшов фото німецьких дівчаток?
9. Назвіть образи-символи твору «Гер переможений».
10.  Яка основна думка новели?
11.  Чому діти та самотні жінки не могли ненавидіти ворога Фрідріха?
12.  Поясніть назву новели «Гер переможений».

 

IV. Ми – українці (17 год.)
1. Тема. Василь Симоненко. «Лебеді материнства», «Ти знаєш, що ти — людина?», «Гей, нові Колумби й Магеллани», «Перехожий» (4 год.)

Учительська консультація

   Був гострий і лагідний, добрий і гнівний, веселий і сумний, юний і мудрий, серйозний, вразливий і чулий серцем, виділявся серед учнів своїм розумом, багато читав книжок, був найкращим учнем, хотів робити гарне і добре, ненавидів смерть, боявся нещирих друзів. Це майстер художнього слова, совість українського народу. Він обстоював правду простої людини, стояв на обороні рідної України, її мови, культури, її національної самобутності.

  Народився 8 січня 1935 року в селянській сім`ї на Полтавщині – помер 14 грудня 1963 року в Черкасах. Між цими датами – напівголодне воєнне дитинство, навчання в університеті, журналістська робота. Писати почав ще у шкільні роки. Пізніше свої твори підписував псевдонімами В. Щербань, Симон, С. Василенко. Уже в першій його збірці виразно окреслилась характерна «риса громадянської мужності, уміння думати і говорити про головне, не обминаючи насущних проблем часу, всього того, чим живе і боліє наше суспільство»  (Кри- жанівський). Як журналіст він сміливо вторгався у різні сфери життя, різко критикував вияви бюрократизму, неуваги до трудівників, теплим словом відгукувався про добрих людей. Максим Рильський високо оцінив творчість молодого поета.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Це цікаво

  «Василь Симоненко… Сонячне, палахкотливе ім`я цього поета, доки світу, пломенітиме до нових поколінь пульсуючим, тривожно-радісним, бунтівливим сяйвом непотьмареної правди, непоганьбленої духовності. Він назавжди вписаний до історії рідної літератури. Один із найталановитіших виразників дум і прагнень рідного народу, своєї доби, він і словом, і життям своїм ствердив, употужнив загальнолюдські духовні здобутки й ідеали, збагатив і скарбницю світової гуманістичної культури. Симоненка на цілих 15 років закрили від українського читача. Цілих 15 років забороняли видавати його твори. Це письменник, який був одним із перших, що згоріли від любові й гніву».

                                                                                                     Анатолій Ткаченко

  «Смерть вибила його з найпередовіших лав борців-лицарів, але далі воювала його поезія, його творча спадщина, пам`ять про нього. Не вмер би Василь Симоненко – його б вони (влада) загнали туди, куди загнали Василя Стуса, чи Івана Світличного, чи Івана Дзюбу, чи Олеся Бердника, чи багатьох інших. Загнали б у тюрму. Чи загнали б у петлю, як Григора Тютюнника або Віктора Близнеця… Вони б знайшли спосіб розквитатися із ним. Але…не змусили б його відмовитися від свого «Я».

                                                                                                     Станіслав Тельнюк

Тлумачник

 Ліричний герой – особа, думки і почуття якої виражаються у ліриці. Оскільки ліричні вірші пишуть переважно від першої особи, часто ототожнюють ліричного героя й автора, хоч їх слід відрізняти. Ліричний вірш не можна розглядати тільки як частку реальної біографії поета. Лірика – це розповідь «про свій час і про себе», створюючи яку автор відбирає найбільш істотне і загально- значне в житті і типізує його за допомогою художнього вимислу.

Для пам`яті

Народ мій є! Народ мій завжди буде!

Ніхто не перекреслить мій народ!

                                                              ***

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

                                                 ***

Благословенна щедрість! Все від неї,

Від щедрості думок, сердець і рук.

Краса сповита матір’ю-землею

Від щедрості страждань її і мук.

І ми народжені од щедрості любові…

                                                             ***

Люди – прекрасні.

Земля – мов казка.

Кращого сонця ніде нема.

                                                    ***

Скільки б не судилося страждати,

Все одно благословлю завжди

День, коли мене родила мати

Для життя, для щастя, для біди…

                                                                                          Василь Симоненко

Для розмислу

Ти знаєш, що ти – людина.

Ти знаєш про це чи ні?

 …І жити спішити треба,

 Кохати спішити треба –

 Гляди ж не проспи!

                                                    ***

Ми – це народу одвічне лоно,

Ми – океанська вселюдська сім’я.

І тільки тих поважають мільйони,

 Хто поважає мільйони Я.

                                                              ***

Коли мечами злоба небо крає

І крушить твою вроду вікову,

Я тоді з твоїм ім’ям вмираю

І в твоєму імені живу!

                                                                                         Василь Симоненко

1. Що розуміє автор під висловом «гляди ж не проспи»?
2. Доведіть, що «ми – океанська вселюдська сім’я».

Тлумачник

Краяти – різати що-небудь на шматки, на частини; розрізувати, розтинати. Краяти серце (душу) – завдавати муки, душевного болю кому-небудь.

Лоно – у переносному значенні те, що є пристановищем, притулком для кого-, чого-небудь.

Літературні диктанти

Бліцдиктант

1. Хто такий Василь Симоненко?
2. Скільки років життя було йому відведено?
3. Які псевдоніми мав поет?
4. Скільки кілометрів до школи ходив Василь Симоненко?
5. Хто давав йому перші уроки життя?
6. Які образи поєднував у своїх творах письменник?
7. Назвіть жанр твору «Лебеді материнства».
8. За яку збірку Василю Симоненку присуджено Державну премію України імені Т. Шевченка?
9. Назвіть образи-символи із вірша «Лебеді материнства».
10.  Чого навчає мати свою дитину у вірші «Лебеді материнства»?
11.  Назвіть тему вірша «Лебеді материнства».
12.  Де поховано видатного майстра художнього слова?

Пізнай твір

1. Усмішка твоя – єдина,

Мука твоя – єдина,

Очі твої – одні.

2. Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

3. І якщо впадеш ти на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі…

4. І жити спішити треба,

Кохати спішити треба –

Гляди ж не проспи!

5. А він знову йшов.

І дивився прямо,

І знову

Натхненно творив ходу!

6. За тобою завше будуть мандрувати

Очі материнські і білява хата.

7. Жоден вітер Сонця не остудить,

Півень землю всю не розгребе!

8. Хто сказав, що все уже відкрито?

Нащо ж ми народжені тоді?

9. Більше тебе не буде.

Завтра на цій землі

Інші ходитимуть люди…

10.  …Так нові планети грядуть на орбіти

З шаленою радістю на виду!

11.  І ніхто не бачив,

 І ніхто від краси не зомлів.

 В землю полускану втюпився кожен,

 Очі в пилюці бездумно волік…

12.  Україно! Доки жити буду,

Доти відкриватиму тебе.

Різнорівневі завдання

1. Дайте визначення «ліричний герой».
2. Назвіть тему вірша «Лебеді материнства».
3. Коли була опублікована друга книга «Зелене тяжіння»?
4. Якого кольору лебеді у вірші «Лебеді материнства»?
5. Куди вирушить син, коли виросте?
6. На чому наполягає письменник у вірші «Ти знаєш, що ти – людина?»?
7. Розкрийте символічні образи (вірш «Лебеді материнства»).
8. Назвіть проблеми твору «Ти знаєш, що ти – людина?».
9. До чого закликає автор молодь у вірші «Гей, нові Колумби й Магеллани»?
10.  Назвіть риси характеру, які притаманні ліричному героєві вірша «Перехожий».
11.  Чому Василь Симоненко назвав свій вірш «Гей, нові Колумби й Магеллани»?
12.  Розкрийте головну думку вірша «Перехожий».

 

2.Тема. Андрій Малишко. «Пісня про рушник», «Стежина» («Чому, сказати, й сам не знаю...»), «Вогник», «Приходять предки» (3 год.)

Учительська консультація

  Андрій Малишко мав такі риси характеру: розумний, артистичний, здібний, наполегливий, серйозний, чутливий, щирий, благородний, працелюбний.

  Народився на Київщині 14 листопада 1912 року. Батьки його мали 11 дітей. Спочатку навчався в семирічній школі в рідному селищі Обухові, потім у Київському медичному училищі. Продовжив навчання в Інституті соціального виховання, який був перетворений пізніше на Інститут народної освіти.

Це цікаво

  Із дитинства виніс у серці любов до простої трудящої людини, умів цінувати щиру і чесну працю. Тож не диво, що герої його віршів саме такими і є – працьовитими, близькими й зрозумілими нам. Ось один із них, старий учитель Трохим Іванович («Учитель»). Усе життя – з людьми й для людей. На віку – як на довгій ниві: і холодна, нетоплена хата, і голод, і праця тяжка. Та не кидає старий учитель улюбленої роботи. Живе слово – дітям. Тепло своєї душі – їм. То як же не відгукнуться вони словами щирої любові, не віддячать чесною працею! Чи зможуть вони забути того, хто вчив найбільшої мудрості на землі – бути людиною?

   Йде час. Усе більше сивіє старий учитель. Та з кожним роком він стає щасливішим: адже кожен учень, що пішов від шкільного у велике життя, залишив йому частку своїх радощів і тривог, а в дорогу взяв його думки, мрії, сподівання. Потім, десь далеко пізніше, створить Малишко ще один чудовий пам’ятник нашому першому другові й пораднику – прекрасну пісню «Вчителька».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тлумачник

Ліризм – у творах літератури та мистецтва це велика емоційність, задушевність, схвильованість, пройнятість певним настроєм і переживанням, суб`єктивність. Із найбільшою силою ліризм виявляється в ліриці.

Для пам`яті

Розкопаю гору та посію рожу,

Для людського щастя – слово дам сторожу,

Пагінці зрощу я в щирому привіті.

А для чого ж, брате, існувати в світі?

                                                ***

А я обрав нелегке ремесло

Шукати слово скарбом таємничим,

Плести й кромсати свій убогий вірш…

                                                ***

Не вживеться зрада там, де правда в хаті.

                                                                                               Андрій Малишко

Для розмислу

Чому, сказати, й сам не знаю,

Живе у серці стільки літ

Ота стежина в нашім краю,

Одним одна біля воріт.

                                                   ***

Чи ти не став розщепленим, як атом,

Недовірком, схизматом чи прелатом,

Ярижкою, нікчемним, псом на влові?

Дитино наша, ягодо любові!

                                                   ***

…Добрі і нехитрі,

У бородах, простелених на вітрі,

Не руки – а погнуті чорні віти,

Не очі – а прозористі орбіти.

                                                                                               Андрій Малишко

1. Що об`єднує ці рядки?
2. Яку думку висловлює автор?
3. Про яку стежину йде мова?

Тлумачник

Схизмат – у католиків – назва православних, розкольник.

Прелат – у католицькій та англіканській церквах – почесна назва, титул представника вищого духовенства (кардинала, архієпископа, єпископа тощо). Особа, що має цей титул.

Орбіта – шлях руху небесного тіла, штучного супутника землі, орбітальної станції і т. ін. у космічному просторі навколо іншого тіла. Межі, сфера поширення, впливу діяльності і т. ін. кого-, чого-небудь.

Літературні диктанти

Бліцдиктант

1.  Хто такий Андрій Малишко?
2. Де народився письменник?
3. Скільки дітей було у батьків Андрія Малишка?
4.  Хто передав Андрієві любов до книги?
5. Скільки книг видав Андрій Малишко?
6. Скільки пісень створив письменник?
7. Що любив Андрій Самійлович?
8. Які пісні поета ви знаєте?
9. До якого кінофільму написаний твір «Пісня про рушник»?
10.  До якої збірки увійшов вірш «Пісня про рушник»?
11.  Який останній твір Андрія Малишка став його лебединою піснею?
12.  За що боролися наші предки (вірш А. Малишка «Приходять предки»)?

Пізнай твір

1. І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, і вірна любов.

2. Живе у серці стільки літ

Ота стежина в нашім краю,

Одним одна біля воріт.

3. Там батько не спить і задумалась мати,

Ота, що у світі одна.

4. Не руки – а погнуті чорні віти,

Не очі – а прозористі орбіти.

5. Дитино наша, ягодо любові!
6. Шумить під вікном молода тополина,

Неначе у серці моїм.

7. Я візьму той рушник, простелю, наче долю…
8. І твоя незрадлива материнська усмішка,

І засмучені очі хороші блакитні твої.

9. Шумить під вікном молода тополина,

Мов звісточку дальню несе.

10.  Синів виростали, не зводили з ока,

Любили в житті над усе…

11.  Між круглих соняхів із літа 

Мій рівний біль і ревний жаль.

12.  І кайдани подзвонюють з плугами,

Зерно, і кров, і ночі із снігами.

Різнорівневі завдання

1. Що таке ліризм?
2. Розкрийте тему вірша «Пісня про рушник».
3. Про що згадує ліричний герой із вірша Андрія Малишка «Пісня про рушник»?
4. Коли мати проводжала сина у далеку дорогу?
5. Що цвістиме на рушникові?
6. Яку стежину вважає автор рідною?
7. За ким слідкували батьки у вірші «Вогник»?
8. Для чого письменник використав образ тополі в поезії «Вогник»? Розкрийте цей образ-символ.
9. Які почуття виникають у вас під час читання поезії «Чому, сказати, й сам не знаю»?
10.  Назвіть основну думку твору «Приходять предки».
11.  Яким автор вбачає майбутнє свого краю?
12.  Висловіть думку про те, як шанує і поважає надбання наших предків сучасне молоде покоління.

 

3.Тема. Анатолій Дімаров. «Блакитна дитина» (4 год.)

Учительська консультація                 

Це український письменник-прозаїк, редактор.

Народився 5 травня 1922 року в Миргороді на Полтавщині в учительській сім`ї. Батька Андроніка Гарасюту розкуркулили, заради благополуччя дітей мати розлучилася з ним, щоб врятувати їх і себе від Сибіру, казала, що чоловік помер, змінила документи і дала дітям своє дівоче прізвище. Тому Анатолій Андрійович виріс під прізвищем Дімаров. Після закінчення середньої школи був мобілізований до армії. Коли почалася Велика Вітчизняна війна, він воював на Південно-Західному фронті, опинився в окупації, був поранений, після одужання деякий час партизанив. Після війни навчався в Літературному інституті ім. Максима Горького в Москві, потім у Львівському педагогічному інституті. Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка. Удостоєний цієї премії за твір «Біль і гнів» у 1982 році.

Це цікаво

Творчий доробок письменника складає кілька десятків томів. Важливі з них: «Зінське щеня» (1969), «Містечкові історії» (1983), «На коні і під конем» (1978), «Вершини» (1986). Анатолій Дімаров написав кілька захоплюючих книжок для дітей: «Блакитна дитина», «Про хлопчика, який не хотів їсти», «Для чого людині серце», «Друга планета», «Тирлик». В оповіданні з казковою формою «Для чого людині серце» йдеться про плем`я дерев`яних чоловічків, які «не мали сердець, тому не могли ні любити, ані ненавидіти, не знали, що таке радість і гнів, злість або співчуття». Але доля звела одного з чоловіків із лікарем, який збирав серця померлих людей. Він і подарував дерев`яному чоловічку серце доброї людини. Отримавши це серце, колись байдужий до всього чоловічок навіть жертвує своїм життям заради того, щоб врятувати хлопчика, який замерзає у лісі. Цим оповіданням письменник підкреслює, що тільки серце відрізняє справжню Людину від дерев`яного чоловічка, дає можливість насолоджуватися життям, навіть жертвувати ним заради іншої людини, що саме серце є справжнім багатством людської душі. В Анатолія Андрійовича Дімарова є дві життєві пристрасті: це, власне, його творчість і колекціонування каміння. І вони настільки гармонійно поєдналися в його житті, що у творах письменник не раз звертається до теми каміння (зокрема, в повісті «Вершники», «Поемі про камінь»), а в колекціонуванні каменів – до творчості. Його захоплення мінералами почалося ще в далекому 1955 році на кримському Кара-Дазі. Пізніше були Ала-Тау, Алтай, Забайкалля, Памір, Кавказ, Тянь-Шань, Урал… За словами письменника, його охопила «кам`яна лихоманка». І він вважає цю «хворобу» невиліковною. Робочий кабінет Дімарова схожий на геологічний музей. Тут різнобарв`я агатів, сердоліків і сардоніксів усюди: на поличках, столі, в шафах. На стінах – картини в камені, які Анатолій Андрійович творить власноруч. Крім того, митець має велику колекцію прикрас із різноманітним камінням, яке він свого часу привіз із далеких гір. 

Для пам`яті

«Хоч я давно вже вивчив, що Земля кружляє навколо Сонця, однак підсвідомо ще вірю в те, весь видимий світ обертається довкола мами. Тож мама не може померти, бо це означало б кінець усього світу».

                                                      ***

«…не переношу, коли хтось журиться. Або, ще гірше, плаче».

                                                      ***

«…Хвиля гарячої ніжності омиває моє серце. Ніжності і жалю до мами. Думаю, як їй сумно буде без мене… Хочеться підійти до мами, сказати щось хороше і втішне, та знаю наперед, що нічого із того не вийде. Щось одразу скує мої руки, одбере мову…».

                                                                                          Анатолій Дімаров

Для розмислу

Книга – нива,

Яку ти мусиш зорати й засіяти:

Не для себе – для людей.

Тож спершу, ніж орати й сіяти,

Подумай, що кинеш у землю:

Добірне зерно чи кукіль.

                                                ***

«Стрінетесь із ворогом – пробивайтеся боєм… У полон не здаватися…».

                                                                                   Анатолій Дімаров

1. Доведіть, що книга – нива.
2. Чому не можна здаватися у полон?

Тлумачник

Добірний – відібраний із числа інших як найкращий. Першосортний, відмінний. Який відповідає високим вимогам; вишуканий.

Кукіль – бур`ян родини гвоздикових із темно-рожевими, зрідка білими квітками й отруйним насінням; росте серед хлібних злаків.

Літературні диктанти

Бліцдиктант

1. Де народився Анатолій Дімаров?
2. У якій сім`ї народився письменник?
3. Що зробила мати заради своїх дітей?
4. Як склалася доля Анатолія Дімарова після закінчення школи?
5. Які події в країні йому довелося пережити?
6. Який творчий доробок письменника?
7. На якому фронті воював Анатолій Дімаров?
8. Де після війни навчався в Літературному інституті?
9. Що робив після одужання?
10.  Який ще інститут закінчив письменник?
11.  Лауреатом якої премії є Анатолій Дімаров?
12.  За який твір письменник отримав високу нагороду?

Пізнай героя

1. «Кепка мені сподобалась… А коли він дістав з кишені пачку «Казбеку» та встромив цигарку до рота, я навіть слину ковтнув од заздрощів».
2. «Як тільки захропе, ти йому й сипони махорки під ніс. Разів зі два скуштує, то й іншим закаже».
3. «У мене з`явилися нові друзі. І Косенко, й Гаврильченко, і Ніна Рибальченко, ота дівчина, яка сиділа поруч з Олею Чровжовою, і ще один хлопець, який мав незвичне ім`я Кім…».
4. «Подивишся, як літають на планерах».
5. «Тож я вирішив написати йому, наче від Параски Михайлівни, записку, щоб він знав, чого вартий насправді».
6. «Не гаючи часу, ми сіли до столу, взяли підручник німецької мови й взялися за справу. Жодного домашнього завдання не робили з такою запопадливістю».
7. «Це було якесь дивне кохання: воно спалахнуло як пошесть і за якийсь день-два охопило всі старші класи, а точніше – їхню чоловічу половину. Тож ми кохали всім класом і ревнували всім класом».
8. «Підійде, бувало, постука у шибку рогами і лиже скло – посила повітряні поцілунки».
9. «Лаштував саме реактивний двигун самохідного катера: коробки з-під зубного порошку «Піонер» з металевою впаяною трубою».
10.  «Спробував би ти на паравозі! Мороз – не мороз, а ти виглядай, хоч умри… А швидкість, знаєш, яка? Сімдесят кілометрів та ще й трохи вітру!»
11.  «…Із його звичкою не просто видати книжку, а обов’язково допитатись, чому саме цю, а не ту».
12.  «Я стара людина, й не доживу, а ти таки доживеш і згадаєш, що я тобі зараз скажу: Гітлер учиняє євреями, а міситиме вами». 

Різнорівневі завдання

1. Визначте тему твору «Блакитна дитина».
2. Як герой повісті «Блакитна дитина» ставиться до матері?
3. Де жив Толя, коли навчався у місті?
4. Опишіть господарку квартири, де жили хлопці.
5. Ким була за фахом мама Толі?
6. Чим вражала кімната Василька?
7. Цуценя якої породи хлопці вирішили виховувати?
8. Чому Толя з братом побували в лікарні?
9. Чому Толя не хотів запрошувати матір на батьківські збори?
10.  Що зароджувалося між Толею та Ніною?
11.  Чому Толя вирішив стати відмінником?
12.  Чи відрізнявся командир взводу від інших керівників?

 

4. Тема. Василь Голобородько. «Наша мова», «Ми йдемо», «З дитинства: Дощ» («Я вплетений...»), «Лелека» (4 год.)

Учительська консультація

  У 15 років Василь Голобородько почав робити фольклорні записи. Найпершим джерелом його фольклористичних зацікавлень була мати. Майбутнього письменника манили незліченні скарби українського фольклору.

  «Що не вірш у Василя Голобородька – це не розбалакування «на тему», не пускання поетичного соку з того чи іншого довільного приводу, а – духовне дійство. Дійство чи то кольорів, чи то настрою, чи то сюжету. Кожен його вірш – це драма, яка протікає, відбувається на наших очах».

                                                                                                Микола Вінграновський

  «Просто дивовижно, як Василь Голобородько «тримає» чистоту національної духовності, народнопоетичного світосприймання – не як раритет зберіг, а живе нею і нею бачить світ. Світ для Василя Голобородька – не тема, а буття його «я», і бачення світу в нього – не інтерпретаційне, а збагачувальне».

                                                                                                              Іван Дзюба

Це цікаво                                                                                                       

«За теорією лінгвістів Уорфа та Сепіра, кожен народ відображає дійсність через  свою мову і культуру, тому дійсність у кожній мові різниться між собою, тому дійсність, відображена в українській мові, є унікальною у порівнянні з іншими мовами. У цьому відіграють визначну роль граматичні категорії, яких в інших мовах не існує: клична форма відмінків і т. д.. Так хочеться відродити у своїх віршах ті рідко вживані форми! Але дійсність відображається у мові не у вузькому значенні, а також і в тій мові, яку ми називаємо фольклором. Мова – від вигуку до казки! А крім цієї мови, ще й мова немовлена: обряди, ритуали, звичаї, прикмети. Тому намагаюся у своїй творчості користуватися усією повною українською мовою, а не лише тією, що зафіксована у вигляді лексем у СУМІ. Звичайно, певний обряд чи казка щось означає, але для нас (без спеціального вивчення) зміст і невідомий, і неголовний, для нас те існує лише як план виразу (так само як і звичайним словом ми користуємося без знання його етимології)».

                                                                                                 Василь Голобородько

Тлумачник

Вільний вірш (верлібр) – фр. verslibre – один із видів віршів, ритмічна єдність якого  ґрунтується на відносній синтаксичній завершеності рядків і на їх інтонаційній подібності. Верлібр не поділяється на стопи, рядки його мають різну довжину, різну кількість наголосів, довільно розташованих. Верлібр не використовує рим, тому, як правило, не поділяється і на строфи.

Для пам`яті

Ми йдемо по Україні:

від степів до гір,

від лісів до морів –

звідусіль виходимо на прадавні шляхи,

і немає нам ліку.

                                                  ***

«Моє слово не вогнисте, в моїй поезії – метелики, бджоли. Але я засвідчую перед світом, Богом і людьми: тут Україна, і ви – українці».

                                                                                                Василь Голобородько

Для розмислу

Нам немає місця на своїй землі,

нам нікуди подітися у цьому світі:

ми емігруємо лише до давньої Греції,

розгорнувши Гомерову «Іліаду», -

аби вижити – ми себе вбиваємо:

стираємо своє ім`я – ім`я українця – з лиця Землі,

як власний плювок,

ми відмовляємося  від своєї мови,

як від якогось нездійсненого злочину,

у якому нас ніби звинувачують,

ми відмовляємося від рідної домівки,

стіни якої уже не захищають, -

ми – самовбивці.

                                                     ***

«Мова як якесь дерево: то воно насінина, то дерево. Так і якісь комплекси уявлень згортаються у зернину і можуть тривалий час у такому вигляді перебувати в мові. Намагаюся у міру своїх сил і спроможностей відшукати таке явище, яке от-от поглине смерть, і знову дати тому слову прорости у рясне, квітуче дерево».  

                                                                                                   Василь Голобородько

1. Чому автор називає нас, українців, самовбивцями?
2. Як, на вашу думку, слово може «прорости у рясне, квітуче дерево»?

 Тлумачник

Еміграція – переселення із своєї батьківщини в іншу країну, зумовлене соці-

 ально-економічними або релігійними причинами.

«Іліада» - твір грецького письменника Гомера.                                                                                                                                                                                    

 Літературні диктанти

Бліцдиктант

1. Коли народився Василь Голобородько?
2. У чому записане кожне слово нашої мови?
3. Який жанр твору «Наша мова»?
4. На якому факультеті Київського університету навчався письменник?
5. Як Василь Голобородько ставиться до своєї мови?
6. Яка тема вірша «Ми йдемо»?
7. Як називається перша збірка письменника?
8. Де була видана книга Василя Голобородька, яку заборонили на Батьківщині?
9. Назвіть жанр твору «З дитинства: Дощ».
10.  До якої лірики належить вірш «Я вплетений весь до нитки»?
11.  Що, на думку автора, плете дощ?
12.  Який жанр твору «Лелека»?

Пізнай твір

1. Ми гордо йдемо шляхами України.
2. …Тож хай знають вороги

якими словами

на самоті мовчимо.

3. Ми чинимо волю наших прадідів,

Це вони нас послали у путь,

щоб ми йшли нашою віковічною землею…

4. …не вимагайте пояснень причин, що привели нас у рух.
5. …уплетена дорога, що веде до батьківської

хати, уплетена хата, що видніється на горі,

як зелений птах…

6. …а хто прийде додому

у хату, наповнену теплом, як гніздо.

7.  …бо ти… є птахом,

на якого ми замовляли майбутній урожай…

8. …ти твориш загадку про самого себе за ознакою…
9. …уплетена річка, наче блакитна стрічка

в дівочу косу,

уплетена череда корів, що спочивають на

тирлі.

10.  …ви, які визираєте з-за рогу, як вороги,

щоб подивитись на нас, гордо йдучих…

11.  …не вимагайте від нас доказів нашої прихильності

до руху,

не вимагайте пояснень причин, що привели нас у рух.

12.  Марна ваша справа – виставляти проти нашої ходи

контраргументи, що ви їх здобуваєте із мертвих

джерел, намагаючись зупинити нашу ходу…

Різнорівневі завдання

1. Назвіть проблеми, які порушив письменник у вірші «Ми йдемо».
2. Що таке верлібр?
3. Чи актуальна поезія «Ми йдемо» на теперішній час?
4. Чому рухаються українці (за віршем «Ми йдемо»)?
5. Чи схоже, на вашу думку, життя лелеки з людським? Чим?
6. У яких важливих речах живе наша мова?
7. Мудрий птах («Біла лелека: птах…») допомагає нам ставати…
8. Який образ (дієслово) пронизує весь вірш «З дитинства: Дощ»?
9. Яким вимальовується образ дощу у вірші В. Голобородька «З дитинства: Дощ»?
10.  Який із віршів В. Голобородька має фольклорну основу?
11.  Як ставиться людина до лелеки у вірші «Біла лелека…»?
12.  Доведіть, що людина і птах є частиною природи. 

 

5.Тема. Леонід Кисельов. “Стати б хоч на менти лічені...”, “Земля така гаряча”, “Додому”, “Катерина” (2 год.)

Учительська консультація

  «Жив у Києві юнак цільний і світлий. Навіки залишиться в пам`яті двадцятидво- літнім – щедро наділила його мати-природа талантом, мудрістю, чистотою, вродженою делікатністю і стриманістю, так багато йому дала, аж позаздрила, аж здивувалась своїй щедрості – і вкоротила йому віку лейкемією. З гідністю молодого мужчини-лицаря зустрів поет її величність Костомаху, зуміла вона в нього забрати лише життя. Залишилась поезія, цільна і світла. Смутної дощової осені ми попрощались з Леонідом Кисельовим. Знову жовте листя падає на його могилу. Пам`ять зафіксувала короткі зустрічі на київських гамірних вулицях, тихі, приглушені близькістю скону розмови в наших домівках і, нарешті, крижане мармурове чоло, що навіки зайшло за вечірній пруг труни. Будь проклята, смерте! І будь благословенна! Стоячи над твоєю безоднею, він був мудрішим за свої молодечі літа – вереснева зрілість дихала од його стриманих строф. …Леонід Кисельов лишився в пам`яті чистою людиною, в поезії лишився поетом…»

                                                                                                                        Іван Драч

  «Звичайно, Леонід Кисельов залишався й далі поетом двох мов, двох культур, знаходячи їм благодатне поєднання. Але саме українська творчість наростала, і саме в ній діставав свою нову якість.

  В чому вона? Насамперед, може, в тому, що громадянське почуття, яке завжди пульсувало в його поезії, тепер набрало «наступального» тону боротьби, і то боротьби, позначеної кревною особистою причетністю. Ідеал свободи, завжди дорогий Леонідові, тепер співвіднесений з  історичною долею України, а тому політично й емоційно наснаженіший. В його поезію входить той національний біль і протест, що й у В. Симоненка, М. Вінграновського, І. Драча… Повнота прилучення до образу України вивела поезію Л. Кисельова на нові обрії, збагатила її зміст і стилістику, збільшила психічну пластику. Вона стала емоційно відкритішою і, не втрачаючи на інтелектуалізмі, сполучила його з народно-пісенною ментальністю, з фольклорно-міфологічним та космополітичним підґрунтям національної поетики».

                                                                                                            Іван Дзюба

Це цікаво

  «Леонід народився в сім`ї київського письменника, отже, камінні сторінки міста і білі сторінки книжок були для нього такою ж насиченою реальністю світу, як для багатьох його сільських ровесників, що потім прийдуть у поезію…

  Короткий, але надзвичайно плідний творчий шлях молодого поета був осяяний сонцем Шевченка – в різні роки і по-різному писав Леонід про Кобзаря, але завжди висока повага бриніла в його рядках, присвячених великому вчителю життя і поезії. Він сприйняв від нього найбільшу науку, основний заповіт великих поетів – підтверджувати власним життям свої виболені строфи. Молодий поет завжди вражав чистотою свого думання, дивував умінням говорити про головне, суттєве, полишаючи мовчанню оту безплідну тарабарщину, над освоєнням якої трудяться чималенькі легіони, припнуті до папера».

                                                                                                               Іван Драч

Для пам`яті

Я постою у края бездны

И вдруг пойму, сломясь в тоске,

Что все на свете – только песня

На украинском языке.

                                                  ***

Я буду жить! Наперекор всему!

Смотреть на солнце, улыбаться детям,

Подмигивать портрету своему

И слушать птичье пенье на рассвете.

Как это важно – чувствовать и знать,

Что луг (могу лицом зарыться в травы),

Цветок (могу его поцеловать).

Есть вещи поважнее вашей правды.

                                                                                           Леонід Кисельов

Для розмислу

Так, вона залізна, наше слово – криця,

Гучнодзвонна мідь.

Над життя і згубу у космічнім віці

Вічністю бринить.

Та коли покличе й блискавкою блисне

В сяйві корогов,

Пам`ятайте серцем: наша мова – пісня,

І в словах – любов.

                                                                                           Леонід Кисельов

1. Яке найбільше бажання у людини?
2. Чому, на думку автора, слово – криця, пісня?
3. Чому в словах повинна бути тільки любов?

Тлумачник

Криця – твердий ковкий метал сріблисто-сірого кольору, що становить собою сплав заліза (основа) з вуглецем та іншими домішками, які вводяться для потрібної зміни якості.

Корогви – прапори військові бойові. Прикріплене до довгого держака полотнище (чи бляха) із зображенням Христа або інших святих, яке несуть під час хресного ходу (церк.).

Літературні диктанти

Бліцдиктант

1. Де народився Леонід Кисельов?
2. У якому вищому закладі міста Києва навчався Леонід Володимирович?
3. Хто такий характерник?
4. У чому вбачає своє призначення ліричний герой вірша «Стати б хоч на менти лічені»?
5. Чому повчає твір «Стати б хоч на менти лічені»?
6. Якою була земля (вірш «Земля така гаряча»)?
7. Хто кричить у нічній тиші (вірш «Земля така гаряча»)?
8. Чому плакав маленький хлопчик у творі «Земля така гаряча»?
9. Яке сузір`я згадується в поезії «Земля така гаряча»?
10.  Визначте жанр вірша «Додому».
11.  Які дерева згадує ліричний герой із вірша «Додому»?
12.  Яку рослину-символ згадує Леонід Кисельов у поезії «Катерина»?

Пізнай твір

1. Шкода Москви. Вже наче відійшов

Від сподівань і пристрастей Арбату…

2. Подарую кожній дівчині

Лицаря на коні.

3. Ой дядечку, не треба,

Не бийте журавля!

4. …До міста всіх кохань,

Де тополеві вранішні тумани,

Де сірий тулуб вершника Богдана

На золотому тлі Софійських бань.

5. Йде вона і, мов велике коло,

Біле небо навздогін летить.

6. Тільки би вона донесла сина

До свого народу, до людей.

7. Невже мені лишиться тільки спомин

Від тих беріз у весну крижану?

8. Про дівочу цноту, про калину

Не співай, поете, не квили…

9. Дідові – дзвінкого песика,

Щоб не жив на самоті…

10.  Не винести того болю,

Не виридати жалю…

11.  Панцерники рокочуть,

Крають Чумацький Шлях,

І бідкається хлопчик…

12.  Літак аж ніби крилами змахнув,

Натруджений двигун тамує стогін.

Різнорівневі завдання

1. Визначте тему твору вірша «Стати б хоч на менти лічені».
2. Про кого найбільше турбується ліричний герой у вірші «Стати б хоч на менти лічені»?
3. Для чого живе людина на землі? (За віршем Л. Кисельова «Стати б хоч на менти лічені»).
4. До чого закликає поет у вірші «Земля така гаряча»?
5. Що символізує образ журавля?
6. Яке серце у хлопчика із вірша «Земля така гаряча»?
7. Чому письменник називає Шевченкову Катерину Мадонною?
8. Як ставиться Л. Кисельов до Катерини у своєму вірші?
9. Чи можемо ми розмежувати минуле й теперішнє у вірші «Додому»?
10.  Висловіть власну думку про те, що призначення людини на землі – творити гарні справи.
11.  Що, на вашу думку, означає прислів’я «Де хліб-сіль-каша, там домівка наша»?
12.  Доведіть, що у віршах Леоніда Кисельова є оптимістичні настрої.

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                         Висновок

 

    Поєднання проблемних і творчих завдань сприятиме основній меті – індивідуалізації навчального процесу, розвитку самостійних та творчих здібностей кожного учня.

  Посібник допоможе учневі познайомитися з кращими письменниками XIX - XX ст. та їхніми творами, розширить кругозір із теорії літератури, розвиватиме логічні та критичні здібності.

   Індивідуальні завдання допоможуть учням краще засвоїти теоретичні знання.

   Цей посібник із літератури формуватиме світобачення, світосприйняття, естетичну свідомість, сприятиме становленню життєвої позиції.

 

 

 

 

 

 

 

                                                                       Зміст

 

1. Вступ. Головні цілі__________________________________________ 1 ст.
2. Мета посібника. Результативність _____________________________2 ст.
3. Із пісенних скарбів. Тема. Вступ. Художній твір як явище мистецтва, новий ірреальний світ, створений письменником. Його особливість і значення. Функції мистецтва __________________________________________________________ 3 ст.
4. Тема. Суспільно-побутові пісні «Ой на горі та женці жнуть», «Стоїть явір над водою», «Гомін, гомін по діброві», «Ой у степу криниченька». Коломийки «Дозвілля молоді», «Жартівливі коломийки»___________4 ст.
5. Про далекі минулі часи. Тема. Іван Франко. «Захар Беркут»________8 ст.
6. Тема. Тарас Шевченко. «Мені тринадцятий минало», «Тополя», «Заповіт»__________________________________________________ 14 ст.
7. Тема. Андрій Чайковський. «За сестрою»_______________________ 20 ст.
8. Тема. Михайло Стельмах. «Гуси-лебеді летять»__________________24 ст.
9. Тема. Григір Тютюнник. «Климко»____________________________30 ст.
10. Тема. Олекса Стороженко. «Скарб»___________________________ 34 ст.
11. Тема. Богдан Лепкий. «Мишка (Казка для дітей: для малих і великих)»

__________________________________________________________ 39 ст.

12. Тема. Ліна Костенко. «Чайка на крижині», «Крила_______________ 46 ст.
13. Тема. Євген Гуцало. «Сім`я дикої качки»  ______________________ 55 ст.
14. Тема. Любов Пономаренко. «Гер переможений»________________  61 ст.
15. Ми – українці. Тема. Василь Симоненко. «Лебеді материнства», «Ти знаєш, що ти – людина?», «Гей, нові Колумби й Магеллани», «Перехожий»_______________________________________________64 ст.
16. Тема. Андрій Малишко. «Пісня про рушник», «Стежина» («Чому, сказати, й сам не знаю…»), «Вогник», «Приходять предки___________________________________________________  71 ст.
17. Тема. Анатолій Дімаров. «Блакитна дитина»____________________ 76 ст.
18. Тема. Василь Голобородько. «Наша мова», «Ми йдемо», «З дитинства: Дощ» («Я вплетений…»), «Лелека»____________________________81 ст.
19. Тема. Леонід Кисельов. «Стати б хоч на менти лічені…», «Земля така гаряча», «Додому», «Катерина»_______________________________ 86 ст.
20. Висновок __________________________________________________95 ст.
21. Зміст _____________________________________________________96 ст.
22. Список рекомендованої літератури ____________________________97 ст.

 

 

 

 

 

 

 

                                       Список використаної літератури

 

1. Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання (12-річна школа). Українська література. 5-12 класи  / За заг. ред. Р.В. Мовчан. – К.: ВТФ «Перун», 2005.

2. Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. — К: Оберіг, 1993.

3. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури. — К.: Либідь, 2001.

4. Данильцова У. Д. Довідник з теорії літератури. — К.: А.С.К., 2001.

5. Демчук О. В. Життєпис письменника: Конспекти нестандартних уроків. — К.: Педагогічна преса, 2002.

6. Інтелектуальні ігри на уроках української мови та літератури / Уряд.                      К. Ю. Голобородько. — X.: Вид. група «Основа», 2002.

7. Кодлюк Я., Одинцова Г. Розповіді про письменників Підручники & посібники, 1997.

8. Літературознавчий словник-довідник / Р. Т. Гром'як, Ю. І. Ковалівта ін. — К: ВЦ «Академія», 1997.

9. Поліщук Ф. М. Вивчення усної народної творчості: Посібник для вчителя. — К: Рад. школа, 1978.

10. Скуратівський В. Берегиня. — К: Рад. письменник, 1987.

11. Скуратівський В. Український народний календар. — К: Техніка, 2003.

12. Сто найвідоміших українців. — К.: Орфей, 2002.

13. Українська література у портретах і довідках: Давня література — література XIX ст.: Довідник. — К: Либідь, 2000.

14. Українське слово: Хрестоматія з української літератури та літературної критики XX ст.: У 4 кн. — К: Рось, 1995.

15. В. М. Лесин, О. С. Пулинець. Словник літературознавчих термінів. К.: «Радянська школа», 1971.