Метою уроку є дати уявлення учням про розвиток української літератури за межами радянської України; зосередити увагу учнів на основних аспектах життєвого й творчого шляху поета, розвивати і закріплювати навички використання довідкових матеріалів, аналізу поезії на предмет аполітизму, міфологізму та метафоричності; виховувати зацікавленість у вивченні поетичного слова.
Урок 1
Тема: Богдан – Ігор Антонич. Коротко про митця. Аполітизм, наскрізна життєствердність, метафоричність і міфологізм поезій. «Автопортрет».
Мета: дати уявлення учням про розвиток української літератури за межами радянської України; зосередити увагу учнів на основних аспектах життєвого й творчого шляху поета, розвивати і закріплювати навички використання довідкових матеріалів, аналізу поезії на предмет аполітизму, міфологізму та метафоричності; виховувати зацікавленість у вивченні поетичного слова.
Очікувані результати: учні пояснюють політичні обставини розвитку української літератури за межами радянської України, називають основні етапи життєвого і творчого шляху поета, виразно читають та аналізують поезію митця.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.
Обладнання: портрет Богдана – Ігоря Антонича, добірка книг поета, дидактичний матеріал.
Перебіг заняття
І. Організаційний момент
Римівка
З предковічних Карпат
До бруківкових шат
Метеором летів,
Й променів і горів,
Бо поспіти бажав
Зберегти сотню барв
Для нащадків, для нас –
Щоб той цвіт не погас.
Оксана Молчанова.
ІІ. Оголошення теми, мети й завдань уроку.
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.
Україна Антонича – країна, котра вже кілька століть відчувала опору митців, котрі уособлювали жагу до свободи свого зневаженого народу. Та коли в минулому столітті письменники мусіли виконувати роль політиків, педагогів, просвітителів, бо бракувало національно свідомих фахівців, то в міжвоєнний період такі фахівці почали з’являтися. Такі обставини відкрили перед митцями можливість займатися саме літературною діяльністю, розкриваючи всі можливості для розвитку свого таланту.
Тому й Богдан – Ігор Антонич зважився скористатися такою можливістю: його творчість не обрамлювалася жодними гуртками чи течіями. Ось як про це говорить сам автор під час вручення літературної премії Львівського товариства письменників та журналістів: «Я не мандоліст ніякого гуртка. Не вистукую верлібрів на барабані дерев’яного пафосу. Знаю добре, що криця й бунтарство, котурни й сурми наших поетів це здебільше векселі без прикриття».
Робота з презентацією «Життєвими стежинами Богдана–Ігоря Антонича»
ІV. Засвоєння знань, умінь, навичок
У статті «Національне мистецтво» Богдан–Ігор Антонич наголосив: «Мистецтво не відтворює дійсності, ані її не перетворює, як хочуть другі, а лише створює окрему дійсність». Мистецтво має існувати поряд з довкіллям, але не дублювати його, навіть живлячись його джерелами. В цьому ключ до глибинного розуміння ідейного змісту поезій автора, адже поет майже ніколи відкрито не висловлював своїх почуттів, зокрема й патріотичних.
Матеріал для вчителя.
Міфологізм — спосіб поетичної реалізації міфу у творах оригінальної літератури. Значення міфу в літературному творі не тотожне його семантиці у першозразку й залежить від культури епохи, задуму письменника, жанру твору. Перехід міфічного образу в поетичний пов'язаний з усвідомленням відмінності між суб'єктивністю процесу пізнання та об'єктивністю дійсності. Один і той же міфологічний мотив, опрацьований протягом багатьох віків, набуває у кожній епосі нових значень, служить способом втілення нової проблематики й може з часом повністю втратити архаїчний елемент або ж здобути його нове, символічне вираження. У сучасному літературознавстві виник окремий напрям, так звана архетипна критика, засновник якої — літературознавець Н.Фрай. В її основі — ідея літератури як "перетвореної міфології", тому історія літератури розглядається не у загальноісторичному контексті, а як форма внутрішнього саморуху — "тотальної історії літератури" — особливостей видозміни міфологічних начал на різних етапах розвитку літератури. Відображення у літературному творі давніх міфологічних уявлень часто опосередковане через трансформовані форми поетичного переосмислення, зокрема через символ. Проблемою М. в літературі займалась українська символічна школа міфологів, а згодом О.Потебня, який створив психолінгвістичну концепцію теорії літератури, в її підґрунті — ідея спорідненості психологічних основ творення слова, міфу й літературного твору. У сучасній літературі риси М. знаходимо в латиноамериканському романі (Г. Гарсіа Маркес, Х.Гастуріас), українському химерному романі 70-х (В.Земляк, П.Загребельний, В.Дрозд, О.Ільченко), у баладі (І.Драч, П.Мовчан, М.Воробйов, І.Калинець).
Виразне читання поезії учнем вголос. Дослідження образних засобів поезії.
(Епітетами «червоні клени», «клени срібні», метафорою «Дочасності красо незглибна, невже ж тобою не п’яніти?)
(Епіграфом послужили рядки з поезії «Автобіографія». Поет акцентує на первісності того факту, що людина – не цар довкілля, а брат лисові, кущеві, каменю, вона-складник космосу, частини якого перебувають в органічній єдності).
( У його замилуванні усіма проявами життя, подарованого Всевишнім. Молитва поганина-Антонича – це подяка поза простором і часом за все, що оточує людину і створене Богом).
V. Закріплення знань, умінь, навичок.
Компаративний аналіз поезії «Автопортрет» Антонича з поезіями П. Тичини «Арфами, арфами», «Гаї шумлять».
Заповніть таблицю, зробивши порівняльний аналіз поезій:
|
Поезії Антонича |
Поезії Тичини |
Художні засоби |
|
|
Звукові засоби |
|
|
Кольористика |
|
|
VІ. Підсумок.
Мікрофон. Продовжіть речення:
На сьогоднішнім уроці я навчився…
VІІ. Домашнє завдання. Скласти сенкан «Антонич».
Література
Додаток1
Життя і творчість Богдана - Ігоря Антонича
Дата |
Подія |
5 жовтня 1909 року |
Народився в с. Новиця Горлицького повіту |
1914 |
Родина Антоничів перебралася до Відня, де з гіркою бідою перебула чотири роки. |
1919 |
Богдан з мамою (батька заарештувала польська влада) переїхали на Пряшівщину до материного брата, якого невдовзі режим Пілсудського скарав на смерть за домагання прав для галицької Лемківщини |
1920 |
Хлопця віддали до Сяноцької гімназії. Саме в цій єдиній на всю Лемківщину польській гімназії (українських тоді там взагалі не було) дві години на тиждень відводили українській мові, основний наголос за вісім років навчання робили на грецьку та латину |
1923-1925 |
Починає писати твори. Антонич-гімназист захоплювався музикою, непогано грав на скрипці, котру потім згадував у віршах як «музичне дерево». Виступав на шкільних концертах і навіть компонував мелодії. Також малював і серйозно цікавився образотворчим мистецтвом. |
1928 |
Б. І. Антонич закінчив гімназію і записався на гуманітарний факультет Львівського університету (спеціальність - слов'янська філологія). |
1931 |
Почав друкуватися в періодиці. Саме тоді в бібліотеці журналу «Дажбог» з’явилася його перша збірка «Привітання життя». |
З 1934 |
Активно друкується в західноукраїнських часописах «Вогні», «Дзвони», «Назустріч», «Ми». Тоді ж заходами Богдана Кравціва він видав збірку «Три перстені», за яку отримав літературну премію Товариства українських письменників і журналістів ім. Івана Франка. За неповних чотири роки письменник готує до друку чотири книги поезій, працює над малою прозою, пише роман і лібрето до опери, пробує себе у ролі мистецтвознавця. |
1936 |
Виходить найбільша прижиттєва збірка Б-І. Антонича «Книга Лева». |
1937 |
Видужування після операції ускладнилося запаленням легенів. Слабке серце не витримало і 6 липня Богдан-Ігор Антонич помер. Поховано поета на Янівському цвинтарі у Львові. |
1938 |
Збірки «Зелена євангелія» та «Ротації» вийшли посмертно. |