Презентацію створено з метою ознайомлення учнів з темою "Еллінізм -грецький культурний простір.Елліністичні держави."
Підручник Історія України .Всесвітня історія.
Гісем О.Гісем О.
Еллінізм – період в античній історії, що тривав від смерті Александра Македонського до падіння держави Птолемеїв. В елліністичному світі було створено перелік пам’яток, відомий як сім чудес світу. На території імперії виникли нові держави, які продовжували воювати між собою та відбивати напади сусідів.
Після смерті Александра Македонського (323 до н.е.) його імперія розпалася на окремі царства:Єгипет (монархія Птолемеїв) Сірія (монархія Селевкідів) держави Малої Азії Македонії. Кого називали діадохами?Діадохами називали воєначальників, які отримали в управління свої регіони імперії після смерті Александра Македонського. Вони стали нащадками Александра і протягом певного часу відбувались війни між собою.
Найбільшими елліністичними державами були Єгипет та держава Селевкідів. Засновником держави Селевкидів був Селевк, один із колишніх охоронців Александра Македонського. У Єгипті правив Птолемей Лаг на прізвисько «Спаситель», засновник династії Птолемеїв. Столиця держави Александрія стала найбільшим містом світу, яке сучасники порівнювали із центром Всесвіту. Александрія була великим портом. Уже в 3 ст. до н. е. Єгипет постачав продукти харчування всьому античному світу. Знаними у світі були єгипетські вироби з кольорового скла, тканини з вовни та льону, папірус, посуд, вироби із заліза, міді й бронзи.
Найбільша з них — царство Селевкідів (або Сирійське царство), що проіснувало з 312 по 64 рр. до н. е. Його назвали так за іменем царя Селевка, колишнього охоронця Александра Великого. Селевк (358—281 рр. до н. е.) захопив частину Малої Азії, Сирію, Месопотамію, Іран, частину Середньої Азії. Це була величезна територія. Вершини могутності держава досягла за Антіоха III, який правив у 222—187 рр. до н. е. Як колись Александр Македонський, він зміг дійти до Індії. Його онук Антіох IV уславився як будівничий. Він прикрасив столицю — місто Антіохію — чудовими спорудами, сприяв розвитку мистецтва. Антіохія була однією з найголовніших центрів торгівлі й ремесла у Східному Середземномор’ї. Царство Селевкідів поступово слабшало. У 64 р. до н. е. Сирійське царство захопив Рим.
Друга за значенням держава — царство Птолемеїв. Воно названо також за іменем свого засновника. Царі Єгипту (усіх їх звали Птолемеями) створили величезний флот, загальною кількістю 4000 кораблів, були найбагатшими з правителів. Основним їхнім багатством стало зерно, яке вирощували в Єгипті. Але, як і Сирію, Єгипет теж підкорив Рим. Македонія була третьою великою державою. Вона була економічно слабкою, але за допомогою сильного війська їй вдалося утримувати під своєю владою міста-держави Балканського півострова. Розквіту Македонія досягла за династії, яку заснував Антигон II. Незважаючи на те, що всі найсильніші грецькі держави повстали проти нього, Антигону II вдавалося успішно протистояти їм і навіть узяти штурмом Афіни. Найсерйознішим ворогом став Ахейський союз. У 168 р. до н. е. останній цар Македонії — Персей — програв вирішальну битву римлянам і його взяли в полон, а потім стратили. У 148 р. до н. е. Македонія перетворилася на провінцію Римської республіки. Значною і впливовою державою з часом став Пергам у північно-західній частині Малої Азії. Пергам посідав друге місце після Єгипту з вивезення зерна. Тут розводили овець. Їх шкіру навчилися обробляти так, що вона ставала м’якою і гладкою. На ній можна було писати. Цей новий матеріал для письма назвали пергаменом (або пергаментом). Порівняно з папірусом він був набагато міцнішим, але дорожчим.
Елліністична культура. У результаті завоювань Александра Македонського греки почали взаємодіяти з народами, що населяли Малу Азію, Близький Схід, Північну Африку. Виникла елліністична культура, заснована на поєднанні культур Греції та країн Азії. Торгівля, обмін ідеями та знаннями сприяли розвитку торгівлі, збагаченню ремісників і купців, а також культурному обміну. Найважливішою рисою еллінізму було поширення грецької культури на території від Греції до Індії. Цей процес отримав назву еллінізація. Еллінізм характеризується розвитком міст, торгівлі, освіти, мистецтва і науки. У цей період виникли нові міста, такі як Александрія, Антіохія, Пергам, які стали центрами культури й торгівлі.
Зміни які відбулися в розвитку ремесла, торгівлі та міст в елліністичну добу. Ремесло. Ремесло досягло високого рівня розвитку. Ремісники виготовляли вироби з металів, кераміки, скла, текстилю та інших матеріалів. Ремісники об’єднувалися в цехи, що регулювали їхню діяльність. Торгівля. Торгівля була важливим джерелом доходу. Елліністичні держави сприяли розвитку торгівлі між Сходом і Заходом. Торгівля здійснювалася суходолом, морем та річками. Основними шляхами були сухопутний шлях з Греції до Індії та морські шляхи через Середземне море та Червоне море. Міста. У елліністичну добу відбувся розвиток міст. Міста були центрами політичного, економічного та культурного життя. У елліністичний період виникли нові міста, такі як Александрія, Антиохія, Пергам. Ці міста стали центрами торгівлі, ремесла, науки та мистецтва. У елліністичну добу міста будувалися за новими планами. У містах з’явилися нові будівлі, такі як театри, стадіони, бібліотеки, храми. Отже, у елліністичну добу відбулися значні зміни в розвитку ремесла, торгівлі та міст. Ці зміни сприяли економічному та культурному розвитку
За допомогою методу «Кластери» можна виділити такі основні кластери, що характеризують елліністичну добу: Географічний кластер – елліністичний світ охоплював території від Греції до Індії. Політичний кластер – на території елліністичного світу існувало кілька великих держав, таких як Єгипетське царство Птолемеїв, Селевкідська імперія, Пергамське царство. Економічний кластер – основою економіки елліністичного світу було сільське господарство, торгівля і ремесла. Культурний кластер – елліністичний світ характеризується розвитком міст, освіти, мистецтва і науки. Еллінізм мав значний вплив на розвиток європейської культури. Грецька мова, література, філософія, мистецтво і наука стали основою європейської культури. Еллінізм залишив помітний слід в історії людства. Грецька культура, яка поширилася в цей період на великі території, стала основою європейської культури.
Діоген Синопський – давньогрецький філософ. Більшу частину життя провів на міському звалищі поблизу Коринфа. За помешкання йому слугував піфос. Творів не писав і зажив слави передусім завдяки притчам та висловлюванням, що ними супроводжував нестандартні, із загальнозвичного погляду, ситуації у своєму житті
Статуя Геліоса, заступника о. Родосу, (285 р. до н. е.) – одне з семи Чудес світу Статуя юнака сягала 37 м. і була встановлена між морем і міськими воротами на 7-метровому насипному пагорбі, облицьованому білим мармуром. Статуя була настільки велика, що мало хто міг обхопити руками великий палець Колоса. Між розставленими могутніми ногами юнака проходили кораблі. Ледь відхилившись назад, він вдивлявся вдалину. Голову прикрашав вінець із розбіжних променів. У 224 р. до н. е. статую було зруйновано сильним землетрусом.
Мавзолей в Галікарнасі -храм-гробниця і надгробний пам'ятник царя Мавсола, споруджений між 353 і 350 роками до н. е. за наказом його дружини Артемісії в Галікарнасі (сучасний Бодрум, Туреччина). Одне з семи Чудес світу Споруду оточувала стіна заввишки 2 м, утворюючи прямокутне подвір'я 242,5 м завдовжки та 105 м завширшки. Всередині розташовувалася платформа з кам'яними зображеннями левів, на яку вели сходи. На платформі височів сам Мавзолей, поділений за вертикаллю на чотири частини. Власне гробниця була 13 м заввишки, на ній стояла колонада заввишки 12 м, вона підтримувала дах заввишки також 12 м, який увінчувала 6-иметрова скульптура колісниці, запряженої чотирма кіньми)
Вівтар Зевса та Афіни. Споруджений на Акрополі столиці Пергамського царства в 180 р. до н. е. За задумом архітекторів, мав затьмарити велич Афінського Парфенона. Вівтар - величезний мармуровий поміст для жертвоприношень верховному богові греків - було прикрашено величним рельєфом. Сюжет рельєфу - битва богів з гігантами - символізував перемогу пергамських царів над ворогами. Могутні боги стрімкими, рвучкими рухами атакують і валять додолу гігантів.