"English is the language of international communication”.

Матеріали до уроку.

Даний матеріал можна використати для уроків по темі “English is the language of international communication”. Матеріали роботи також можуть бути використані на факультативних заняттях та у класах з поглибленим вивченням мови.

В наш час англійська – мова міжнародного спілкування і її вивчення є особливо важливим. Запропонований матеріал– ознайомлення з історією мови. До текстової інформації додається презентація.

Історія англійської мови (слайд 1)

   Англійська мова – така популярна, тому що колись Об’єднане Королівство Великобританії та Північної Ірландії було великою імперією. Британці мали колонії в усьому світі і всі люди в колоніях повинні були розмовляти англійською. Але насправді, англійська мова – германська мова.

  Дослідимо коріння англійської мови.

 Близько 2000 років тому назад  Англія була відома як Британія. З 800 року до н.е. починається епоха британських кельтів і, відповідно, кельтської мови на території Британії. Багато лінгвістів дотримуються тієї думки, що слово “Британія” походить від слова з кельтським коренем “brith” – «розфарбований». В літописах згадується про те, що британські кельти говорили на особливому діалекті. Як не дивно, але в сучасній англійській ви не знайдете багато слів з мови кельтів. Вони збереглися лише  в назвах місць та річок: Dover, Kent, Avon та Thames.

   В 55 році до нашої ери римські легіони  на чолі з Юлієм Цезарем завоювали Британію. Самі римляни жили на півострові, який зараз називається Італією. Розмовляли вони латинською. Правління римлян на території Британії тривало майже 400 років і пустило в цій країні глибоке коріння. В цей період спостерігається тісне спілкування кельтського народу і римлян, що безумовно, знайшло відображення в мові. В анлійській мові є такі латинські слова: street, kitchen, cup, cheese, wine, angel, wall, paper. (слайд 2)

    Верба Л. Г. виділяє три періоди в історії англійської мови:

1. Староанглійський період (the Old English period) – 449-1066 роки н.е.;
2. Середньоанглійський (the Middle English) – 1066-1475 роки;
3. Новоанглійський період (the New English) – 15 століття – до наших днів. (слайд 3)

    Існуючий фактичний матеріал як історії англійського народу, так і історії англійської мови дозволяє припустити наступну схему періодизації англійської мови:

1. Найдавніший період – перші століття н.е. до 7-8 століття;
2. Давній період, який датується між 7-11 століттям;
3. Середній період – кінець 11 та кінець 15 століття;
4. Новий період – кінець 15 століття і до наших днів.

  Для кожного періоду характерні зміни в фонетиці, граматиці та лексиці. З кожним новим періодом змінювалася англійська мова.

  Безпосередніми прабатьками англійського народу є германські племена саксів, ютів, англів і фризів (англо-сакси), які проникли на територію Британії в 449 році нашої ери. Жили вони в північній та центральних частинах Європи. Так як за чисельністю ці племена набагато перевершували кельтські, то поступово англосаксонський говір повністю витіснив кельтський говір з ужитку.  Англо-сакси примушували жителів Британії вивчати їхню мову і дотримуватись їхніх звичаїв. Саме завдяки племені англів ми маємо англійську мову і слово «Англія». Англи  називали свою країну “Englaland”, а їхня мова називалась “Englisc” - звідси і походять назви “England” та “English.  

    У 597 році нашої ери починається загальна християнізація Британії. До цього племена англосаксів були язичниками. Римська церква направила на острів ченця Августина, який дипломатичними шляхами поступово почав звернення англосаксів у християнство. Діяльність Августина і його послідовників принесла відчутні результати: до початку 700 року нашої ери значна частина населення Британських островів сповідувала християнство

Таке тісне злиття культур знайшло своє відображення і в мові. З’явилося багато слів, які були запозичені саме в цей час. Наприклад, school «школа» – з лат. schola «школа», Bishop «єпископ» – з лат. Episcopus «наглядає», mount «гора» – з лат. montis (род. від.) «гора»,  Priest «священик» – з лат. presbyter «пресвітер». Англійський алфавіт також має свою історію. Він походить з латинської. Християнські монахи, які розмовляли на латині принесли цю мову до Англії з Ірландії. В анлійській мові є такі латинські слова: street, kitchen, cup, cheese, wine, angel, wall, paper. 

  У 878 році починається завоювання англосаксонських земель датчанами. Протягом багатьох років данці жили на землях Британії, вступали в шлюби з представниками англосаксів. В результаті в англійській мові з’явився ряд запозичень зі скандинавських мов. В англійській мові чимало  скандинавських слів (cake, call, egg, get, give, kick, kill, seat, skill, skin, sky, take, they, them, their, ugly, want, window, husband). Вони потрапили в англійську, коли вікінги здійснювали набіги на Британію. (слайд 4)

  У середині XI століття жителі північної Франції завойовують Британію. Королем стає Вільгельм Завойовник, за походженням норман.  В англійській мові  з’являються французькі слова. Прикладами таких слів є country, court, prison, religion, prince, princess, royal, baron, council, adventure, change, fruit, letter, literature, magic, female, mirror, question, special. (слайд 5)

 З цього часу в історії народу починається епоха трьох мов. Мовою аристократії, суддів стала французька, мовою науки залишалася латина, а простий люд продовжував говорити англосаксонською. Саме змішання цих трьох мов і дало початок утворенню сучасної англійської мови.

Основоположником англійської літературної мови по праву вважають великого Вільяма Шекспіра (1564-1616). Йому приписують походження безлічі ідіоматичних виразів, які використовуються і в сучасній англійській.

(слайд 6)

Сучасна мова на британських островах зовсім не є статичною. Мова живе, постійно з’являються неологізми, деякі слова відходять у минуле.

Найголовніша відмінність англійської мови від багатьох європейських мов полягає в тому, що у Великобританії немає статичних норм. Навпаки, саме різні діалекти і говірки вважаються найбільш популярними. Розрізняються не тільки вимова слів на фонетичному рівні, але є також і абсолютно різні слова, що позначають одне і те ж поняття.

 «Королівський» англійський (слайд 7)

  Як і багато інших мов, англійська має декілька варіантів в залежності від регіону країни. В 19 столітті варіант мови став ознакою соціального класу, тому з’явилася ідея «королівської» англійської мови. Це повиненно було стати стандартом мови для освічених і вихованих людей. Необхідною складовою «королівського» англійського був особливий акцент: принята вимова. Незабаром люди почали пов’язувати прийнятий акцент з наявністю влади, освітою та матеріальним становищем.

  Коли Бі-Бі-Сі почала транслювати передачі в 1922 році, вони вирішили використати прийнятий акцент. Перший генеральний директор Бі-Бі-Сі лорд Рейз казав, що єдине, чого він хотів, – це стиль і якість англійської мови, над якими не будуть сміятися в жодному регіоні країни. Люди почали говорити про « мову Бі-Бі-Сі» замість «королівського» англійського. І лише в 60-х чи 70-х нашого століття Бі-Бі-Сі почала використовувати і інші регіональні акценти. Але і зараз небажано відходити від стандарту, якщо ви хочете продемонструвати свою освіченість, хоча допускається набагато більше варіантів мови в порівнянні з початком століття.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аракин В.Д. История английского языка/ В.Д. Аракин. – М.: Просвещение. – 1985. – 247с.
2. Англия: история, география, культура = Еngland: history, geography, culture:пособие для студентов ВУЗ/ Кузнецова В.С., Хохарина-Семерия Л.М., Когосова Р.А., Белоус М.П., Плахтирь И.Г.; под ред. В.С. Кузнецовой. – Киев: Вища школа, 1976. – 262 с.
3. Верба Л.Г. Історія англійської мови/ Л.Г. Верба. – Вінниця: Нова книга, 2006. – 304 с.
4. Карпенко О.В. В центрі уваги – Великобританія = Focus оn Great Britain: посібник для учнів старших класів загальноосвітніх та спеціалізованих шкіл/ О.В. Карпенко. – Х.: Веста: Видавництво «Ранок», 2006. – 80 с.
5. Костюченко Ю.П. Історія англійської мови/ Ю.П. Костюченко. – К.: Радянська щкола, 1963. – 426 с.
6. Мясоедова С.В. 266 английских тем/ С.В. Мясоедова. – Харьков: Мост-Торнадо, 2000. – 368 с.
7.  Ощепкова В.В. О Британии вкратце: книга для чтения в старших классах средней школы/ В.В. Ощепкова, И.И. Шустилова. – М: Лист, 1998. – 220 с.