Есе «Націоналізм в ХХІ ст.: занепад чи еволюція на прикладі України та Європи»

Есе: «Націоналізм в ХХІ ст.: занепад чи еволюція на прикладі України та Європи»

Вступ

Найпопулярнішим поясненням терміну націоналізм є — ідеологія і напрямок політики, базовим принципом яких є теза про цінність нації як найвищої форми суспільної єдності та її первинності в державотворчому процесі.  

Навіть у радянських словниках було написано: «Націоналізм - це прогресивний рух народів, який визволяє їх з колоніального ярма». І далі: «Український буржуазний націоналізм - ідеологія ворогів народу і агентів чужих розвідок».

Отже, можемо сказати, що націоналізм просуває інтереси певної нації, особливо з метою здобуття та підтримки суверенітету (самоврядування) нації над своєю батьківщиною. Націоналізм стверджує, що кожна нація має керувати собою, вільною від зовнішнього втручання (самовизначення), що нація є природним та ідеальним підґрунтям для політики, і що нація є єдиним правомірним джерелом політичної влади (народний суверенітет).

Основний зміст

Сьогодні у світі націоналізм стоїть перед новою проблемою, яка дуже умовно називається питанням глобалізації. Коли подивитися глибше, то це означає, що скомпрометовані у словниках і в житті поняття шовінізму та імперіалізму прикриваються новою формою. І це порушує перед різними народами серйозні проблеми. З суто національного аспекту вони переходять в аспект економічний, соціальний, культурний, військовий і дипломатичний. У ХХІ столітті питання націоналізму будуть дещо іншими, але не менш пекучими, ніж на переломі ХІХ та ХХ ст.

Що означає цей момент для нас, українців?

Ми зараз стоїмо перед необхідністю уточнити, які завдання були поставлені засновниками ОУН і як вони бачаться під кутом ХХІ століття. На Конгресі 1929 року, коли була створена ОУН, було сформульовано завдання: вести боротьбу за відновлення державної незалежності України як передумову для всебічного розвитку української нації.

На сьогодні можна виділити три окремі пекучі завдання:

• перше - бути свідомими того, що рештки комуністичного впливу ще наявні в менталітеті великої частини українського народу;
• друге - розуміти, що небезпечнішим став тиск на нас із боку Росії. У минулому це була пряма окупація, сьогодні він реалізується у площині духовної боротьби, культури, церкви тощо;
• третє - належна підготовка до інтеграції у Європу.

Чимало українських істориків та інших науковців говорять про те, що через 25 років після здобуття формальної незалежності від СРСР українці ведуть справжню боротьбу за незалежність від Росії.

Натомість у Москві далі розкручують міф про те, що «українські націоналісти» «узурпували владу» в Києві і через це виникла «громадянська війна». Такий погляд на події та їхнє історичне тло поділяють і багато європейських політиків, які не схильні розглядати Україну як самостійний міжнародний суб’єкт, а отже, для них боротьба українців за незалежність – лише прикра перешкода на шляху взаємовигідних стосунків із Росією.

Український дипломат і публіцист Володимир Огризко пояснює це, серед іншого, браком знань історії тих таки націоналістичних рухів на європейському континенті.

На його думку, сучасний український націоналізм допомагає українцям виживати як нації, тим більше, що проти України виступила потужна російська держава з кількасотрічним імперським досвідом. І задля приборкання українців Москва не гребує жодними методами, використовуючи і силу зброї, і силу пропаганди, включно з усталеними міфами про «кривавих» українських націоналістів.

Позицію Огризка підтримує історик Олександр Палій. Він вважає, що на відміну від націоналізму низки європейських країн сучасний націоналізм українців має національно-визвольний характер і його завдання – формування української нації навколо спільних цінностей і подолання ворогів української держави, котра перебуває у процесі формування, оборони від ворогів і зміцнення. Натомість європейський націоналізм наразі розвивається у країнах, які давно сформувались, які міцно «стоять». Він здебільшого захисний, виступає проти чужинців.

Націоналізм у країнах Європи здебільшого спрямований на так званих «внутрішніх супротивників» або ж на тих, чия поведінка або традиції «не вписуються» в усталені традиції того чи іншого народу й держави.

Висновок

Традиційний націоналізм як ідеологія нині потребує осучаснення до рівня суспільства, яке сьогодні розвивається в Україні. Як суспільний рух націоналізм покликаний відстоювати національні інтереси.

Я вважаю, що на сьогодні класичний націоналістичний рух перебуває у занепаді. Це не означає, що його немає або що він умирає, але йому потрібен творчий поштовх для розвитку дискусії.

Література

https://www.google.com/amp/s/zn.ua/ukr/amp/SOCIUM/ukrayinskiy_natsionalizm_vchora,_sogodni,_zavtra.html (дата звернення: 17. 11. 2021)