Есе "Самовиховання та перевиховання"

Любомирської Є. М

Самовиховання та перевиховання

Виховання і самовиховання є двома сторонами процесу формування особистості. Самовиховання — це вищий етап виховного процесу, процес цілеспрямованої роботи над розвитком і самовдосконаленням людини від підліткового віку до зрілості, саме тому  так важливо займатися самовихованням.

    Коли дитина починає розуміти себе як особистість, це зазвичай в підлітковому віці в неї під впливом потреб виникає прагнення до самовдосконалення, вироблення в собі позитивних рис і подолання негативних. Самовиховання потребує від людини вміння оцінювати свої недоліки і позитивні риси і прагнути вдосконалення та позбуття від недоліків не відступаючи перед труднощами. Ця робота над собою складається з трьох кроків і перший з них це самопізнання. І допоможе в цьому адекватне сприймання критики від близьких та друзів або вчителів, порівняння себе з певним ідеалом для наслідування, який має бажані риси це може бути якась знайома людина, або хтось з відомих людей чи персонаж книги або фільму.

 Другий крок це необхідність утримувати себе від негативних думок , вчинків шляхом самозаборони та самопереконання.

Третій крок це примушення себе, незважаючи на лінь і бажання відкласти на потім робити необхідні для реалізації цілі кроки. Це може будь яка ціль, наприклад уважніше ставитись до навчання щоб вступити у ВУЗ або приділяти більше часу заняттям з фізичної культури щоб стати спортсменом. Постановка цілі і прагнення робити кроки для її досягнення допоможе здолати лінощі і неорганізованість.

  Ті хто не мають ідеалу та життєвої мети зазвичай байдужі до всього і не замислюються про самовиховання. Важливо для самовиховання і оточення, в класі та сім’ї де панують повага, доброзичливість та взаємна вимогливість самовиховання буде проходити успішніше.

         Самовиховання взаємопов’язане з вихованням, бо без виховання самовиховання стає неможливим. Робота особистості над собою підкріплює і ще більше розвиває закладене раніше вихованням.

           Перевиховання - це виховний процес, спрямований на подолання негативних якостей особистості учня, які сформувалися під впливом несприятливих умов виховання. Перевиховання має виправну функцію і має створити умови за яких людина зможе проявити позитивні якості. Це складний процес бо потрібно формувати нові звички і ламати старі, це набагато важче ніж виховувати.

Перевиховання буде успішним якщо в людині з’являється потреба виправитись.

Аморальна поведінка і злочинні схильності прищеплюються негативним впливом середовища, неправильним виховання або його відсутністю взагалі. Несприятливі умови життя разом з відсутністю виховання призводять до педагогічної запущеності.

Для перевиховання необхідно насамперед виявити що є причиною негативної поведінки, розташувати вихованця до себе, по можливості змінити оточення в якому вихованець живе або вчиться, зайняти новою діяльністю яка буде відволікати від колишніх звичок та інтересів. Дуже важливо ставитися до учня об’єктивно та дати зрозуміти, що вихователь бореться не з ним, а з поганими схильностями  і аморальною поведінкою. Важливо щоб вихователь став для учня авторитетом, щоб він власним прикладом сприяв виробленню позитивних якостей і подоланню асоціальних нахилів.

         Підсумовуючи, перевиховання це складний процес «перебудови» особистості який відбувається під впливом вихователя і постійної роботи над собою вихованця.

Часто виховання, самовиховання та перевиховання переплітаються і це не випадковість ці процеси дуже тісно пов’язані між собою. І загалом від єдності навчання, виховання та самовиховання, залежить успішність формування гармонійної особистості. Бо за його відсутності, цього самовиховання, скоро знадобиться перевиховання тому що, якщо людина не працює над собою її позитивні риси не розвиваються, а як відомо якщо немає прогресу відбувається регрес.