Есе "Відомий і невідомий Франко"

Есе 

«Відомий і невідомий Франко »

    Письменник і вчений, який володів надзвичайними здібностями, був першим українським професійним політиком, а також тримав удома справжній зоопарк.

      Про те, хто такий Іван Франко, нагадувати не варто, бо це постать великого українського генія, який володів чотирнадцятьма мовами, займався багатьма видами творчої діяльності. Франковій працездатності дивуються найбільші трудоголіки, його творча спадщина вражає. 27 серпня виповниться 162 років від дня народження великого Каменяра. Тож, ще раз зазирнемо в біографію поета.

   У селі Нагуєвичі, в присілку Слобода, далекого 1856 року, в сім’ї Якова Франка, землероба й коваля, та Марії Франко з роду збіднілого польського шляхтича Миколи Кульчицького, народилося унікальне дитя, наречене Іванком. Ця унікальність бере початок ще з дитинства. Малого Франка мама називала Мироном, бо існувало вірування, що довгоочікувані діти часто ставали жертвами злих духів. І щоб уберегти своє чадо від цього, його треба називати не на ім’я, яке дали при хрещенні, а домашнім ім’ям. Ось чому для рідних Іванко був малим Мироном. У селі його називали «лісова душа», адже малий франко часто блукав у лісі, розмовляв з деревами, пташками.

   Перший ліричний вірш «Великдень року 1871» присвячувався батькові, оскільки висловлював болісні почуття, викликані його смертю. Мати, яка була на 33 роки молодшою за чоловіка, померла, коли Іванові було 15 років.

   Сильним почуттям юного Франка було кохання до Ольги Рошкевич. Але після його арешту батьки дівчини заборонили їм спілкуватися.

Ольга Рошкевич

   За все життя Івана Франка заарештовували тричі. Перший раз він провів у камері з кримінальними злочинцями 11 місяців. А після другого арешту, в 1880 році, взагалі ледь не помер з голоду. Тоді за тиждень в готелі він – без єдиної помарки! – Написав повість «На дні» і на останні гроші відіслав її до Львова, після чого три дні жив на три центи, знайдені на березі річки Прут. А коли їх не стало, лежав без пам’яті, без сил. Спас Франка старий служитель готелю.

   Навчаючись у гімназії, він виявляв феноменальні здібності: міг майже дослівно повторити інформацію, яку подавали вчителі на заняттях.  Зібрав бібліотеку,  в якій нараховувалося близько 500 книжок як українською, так і європейськими мовами. Переклав українською мовою твори близько 200 авторів із 14 мов та 37 національних мов. Вільно володів 14 мовами.

      Іван Франко разом із Ольгою Хоружинською 1886 року вінчалися у Києві. Цей шлюб, як казали гості на весіллі, був символом єднання Галичини і Наддніпрянщини. Проте щастю закоханих мало не завадив … вірш. Коли вся весільна процесія вже була готова до церемонії: зібралися дружки, бояри, гості, молода вже одягла фату, нареченого все не було. Кинулися шукати молодого, та знайшли в кабінеті батька нареченої. Іван забув про власне весілля, бо знайшов якусь стару книжку і переписував із неї рідкісного вірша.

      У 1900 році Іван Франко викупив на околиці Львова, яку називали Софіївкою, на вулиці Вінцента Понінського, 4, 9 сотих землі і розпочав будівництво своєї вілли. Був укладений контракт між купцем Й. Рогсеком, М. Грушевським та І. Франком (політик Михайло Грушевський був сусідом з Франком, мешкаючи наприкінці 20 століття в збудованих поруч віллах елітного львівського району «Софіївка»).

   Подружжя Франків мало трьох синів – Андрія, Петра і Тараса, а також доньку Ганну, які завжди дуже голосно бавилися, постійно вигадували якісь каверзи. Наприклад, поливали перехожих водою з балкона або гатили цвяхи в дошки.

Діти Івана Франка

 А також до цього гармидеру додавався зоопарк, який панував в оселі Франків. Іван Якович працював в оселі, де з-під дивана вилазила черепаха, хатою ходив бузько зі зламаним крилом, а долівкою плигали жаби, який хлопчиська спіймали для того, щоб нагодувати бузька. А в кутках ще й морські свинки хрумали капусту. При цьому письменник умудрявся писати свої геніальні твори. Сам письменник дуже любив тварин. У підвалі свого особняка тримав кроликів, але найбільше любив собак, яких у нього було кілька. Але найсправжнісінькою пристрастю Івана була риболовля. Він не любив вудок, а рибу ловив сітями, при чому власного виробництва. Також був прихильником збирання грибів, на яких прекрасно розумівся.

   В їжі Франко був невибагливим: на сніданок – кава з булкою, на обід – квашені овочі та легкий суп з додаванням квасу, кропиви чи грибів. Любив пити медовуху та вино, смачно готував каву. Він ніколи не палив.

   Мало хто пам’ятає, що саме Франко був першим головою першої української політичної партії – Русько-радикальної партії, цим самим ставши першим українським політичним лідером. Підтримував видання першого українського жіночого альманаху «Перший вінок», який видавали Наталя Кобринська та Олена Пчілка.

   Початок першої світової війни застав родину Франка в трагічному становищі. Дружина перебувала в лікарні, сини – в армії. Позбавлений засобів до існування, письменник мешкав у домі шкільного товариша. Невдовзі захворів, але й перебуваючи в такому стані, не випускав пера з рук. Помер І. Франко 27 травня 1916 року . Спочатку його поховали в чужому склепі у Львові, на Личаківському кладовищі. Через 10 років останки були перенесені в окрему могилу, відому своїм пам’ятником, на якому Франко – каменяр «лупає сю скалу».

   Він був першим професійним українським письменником, який відважився жити з праці пера. Не мав державної роботи, не мав жодних нагород, не мав кафедри в університеті. Мав замість того Львів і слова для нього: «І підеш ти в мандрівку століть з мого духа печаттю».