Естетичне виховання учнів у ГПД

Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки Хмельницької облдержадміністрації

Полонський навчально виховний комплекс №2

«Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 7 ДНЗ»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Естетичне виховання учнів у ГПД

 

 

                                                                                                 

                                                                             

                                                                              Вчитель ГПД

                                                                              Полонського НВК №2

                                                                              "Загальноосвітньої школи

                                                                               І-ІІІ ступенів № 7

                                                                               дошкільний навчальний заклад"

                                                                               Мохнач Олеся Миколаївна

 

 

 

 

 

Полонне-2019

Зміст

ВСТУП..........................................................................................................................3

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ПРОБЛЕМИ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ........................................................................................5

1.1 Сутність естетичного виховання..........................................................................5

1.2 Естетичне виховання в системі освіти................................................................9

1.3 Шляхи і засоби естетичного виховання школярів...........................................11

РОЗДІЛ II. ЗАСОБИ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА.................................................................................................................13

РОЗДІЛ III. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА ВИКОРИСТАННЯ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ............................................................................................................16

3.1. Здійснення естетичного виховання засобами природи..................................16

3.2. Формування емоційно-естетичної культури молодших школярів засобами мистецтва....................................................................................................................18

3.3. Праця як фактор естетичного розвитку дитини..............................................20

ВИСНОВКИ...............................................................................................................22

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..................................................................25

ДОДАТКИ..................................................................................................................27

 

 

                       

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

ВСТУП

  Останніми роками зросла увага до проблем теорії і практики естетичного виховання як найважливішому засобу формування відношення до дійсності, засобу етичного і розумового виховання, тобто як засобу формування всесторонньо розвиненої, духовно багатої особистості.

  Як формувати особистість і естетичну культуру, - відзначають багато письменників, педагогів, діячів культури (Д.Б. Кабальовський, А.С. Макаренко, Б.М Неменський, В.А. Сухомлинський, Л.М. Толстой, К.Д. Ушинський), - особливо важливо в найсприятливішому для цього шкільному віці. Відчуття краси природи, оточуючих людей, речей створює в дитині особливі емоційно психічні стани, порушує безпосередній інтерес до життя, загострює допитливість, розвиває мислення, пам'ять, волю і інші психічні процеси.

  Навчити бачити прекрасне навкруги себе, в навколишній дійсності покликана система естетичного виховання. Для того, щоб ця система впливала на дитину найефективніше і досягала поставленої мети, Б.М. Неменський виділив наступну її особливість: "Система естетичного виховання повинна бути, перш за все єдиною, об'єднуючою всі предмети, всі позакласні заняття, все суспільне життя школяра, де кожний предмет, кожний вид заняття має свою чітку мету в справі формування естетичної культури і особи школяра."

  Але у будь-якої системи є стрижень, основа, на яку вона спирається. Такою основою в системі естетичного виховання ми можемо рахувати мистецтво: музику, архітектуру, скульптуру, живопис, танець, кіно, театр і інші види художньої творчості. Мотив для цього нам дали ще Платон і Гегель. На підставі їх поглядів стало аксіомою, що мистецтво є головним змістом естетики як науки, і що краса є основне естетичне явище. Мистецтво містить в собі великий потенціал для розвитку особи.

  Зі всього вищесказаного, можна припустити, що, залучаючи молодшого школяра до багатющого досвіду людства, накопиченого в мистецтвах, можна виховати високоморальну, різносторонньо розвинену сучасну людину.

4 

Це припущення і визначило тему дослідження:  Естетичне виховання учнів у ГПД.

Предмет дослідження - особливості використання засобів естетичного виховання школярів в ГПД.

Об'єкт дослідження - естетичне виховання школярів в ГПД.

Мета - виявлення можливостей засобів естетичного виховання в ГПД.

Гіпотеза - естетичне виховання ефективне, якщо використовувати у виховній діяльності засоби мистецтва, культури, природи та взагалі навколишнього світу.

Завдання:

1.Вивчити і проаналізувати літературу по проблемі естетичного виховання школярів в ГПД.

2. Визначити засоби та методи формування естетичної свідомості школярів в ГПД.

3. Розробити методику роботи з естетичного виховання школярів в ГПД.

Методи дослідження:

теоретичний аналіз літератури,

спостереження,

педагогічний експеримент,

бесіда.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5

РОЗДІЛ I

ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ПРОБЛЕМИ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ

1.1 Сутність естетичного виховання

  Дорослі і діти постійно стикаються з естетичними явищами. У сфері духовного життя, повсякденній праці, спілкування з мистецтвом і природою, в побуті, в міжособистісному спілкуванні. Скрізь прекрасне і потворне, трагічне і комічне виконують істотну роль. Краса доставляє насолоду і задоволення, стимулює трудову активність, робить приємними зустрічі з людьми. Потворне відштовхує. Трагічне учить співчуттю. Комічне допомагає боротися з недоліками.

  Ідеї естетичного виховання зародилися в глибокій старовині. Уявлення про сутність естетичного виховання, його завданнях, цілі змінювалися починаючи з часів Платона і Аристотеля аж до наших днів. Ці зміни в поглядах були обумовлені розвитком естетики як науки і розумінням сутності її предмету. Термін "естета" походить від грецького "aisteticos" (сприйнятий відчуттям). Філософи-матеріалісти (Д. Дідро і Н.Г. Чернишевський) вважали, що об'єктом естетики як науки є прекрасне. Ця категорія і лягла в основу системи естетичного виховання.

  У наш час проблема естетичного виховання, розвитку особистості, формування її естетичної культури одна з найважливіших завдань, що стоять перед школою. Вказана проблема розроблена достатньо повно в працях вітчизняних і зарубіжних педагогів і психологів. Серед них Д.Н. Джола, Д.Б. Кабальовський, Н.І. Киященко, Б.Т. Ліхачов, А.С. Макаренко, Б.М. Неменський, В.А. Сухомлинський, М.Д. Таборідзе, В.Н. Шацкая, А.Б. Щербо та інші.

  У використаній літературі є безліч різних підходів до визначень понять, вибору шляхів і засобів естетичного виховання. Розглянемо деякі з них.

 

6

  У короткому словнику по естетиці естетичне виховання визначається як "система заходів, направлених на вироблення і вдосконалення в людині здатності сприймати, правильно розуміти, цінувати і створювати прекрасне і піднесене в житті і мистецтві". В обох визначеннях йдеться про те, що естетичне виховання повинне виробляти і удосконалювати в людині здатність сприймати прекрасне в мистецтві і в житті, правильно розуміти і оцінювати його.

  Д.Б. Ліхачов в своїй книзі "Теорія естетичного виховання школярів" спирається на визначення дане К. Марксом: "Естетичне виховання - цілеспрямований процес формування творчо активної особи дитини, здатної сприймати і оцінювати прекрасне, трагічне, комічне, потворне в житті і мистецтві, жити і творити "по законах краси" . Автор підкреслює провідну роль цілеспрямованої педагогічної дії в естетичному становленні дитини.

  Існує безліч визначень поняття "естетичне виховання", але, розглянувши лише деякі з них, вже можна виділити основні положення, кажучи про його сутність.

По-перше, це процес цілеспрямованої дії. По-друге, це формування здатності сприймати і бачити красу в мистецтві і житті, оцінювати її. По-третє, завдання естетичного виховання формування естетичних смаків і ідеалів особи. І, нарешті, по-четверте, - розвиток здібності до самостійної творчості і створення прекрасного.

  Своєрідне розуміння сутності естетичного виховання обумовлює і різні підходи до його цілей. В цьому проблема цілей і завдань естетичного виховання вимагає особливої уваги.

  У процесі дослідження ми звернули увагу, що часто серед педагогів існує помилкова думка про тотожність естетичного і художнього виховання. Проте ці поняття необхідно чітко розмежовувати. Так, наприклад, В.Н. Шацька ставить перед естетичним вихованням наступну мету: "Естетичне виховання служить формуванню… здібності активного естетичного відношення учнів до витворів мистецтва, а також стимулює посильну участь в створенні прекрасного в

7

мистецтві, праці, в творчості та законах краси". З визначення видно, що автор важливе місце в естетичному вихованні відводить мистецтву. Мистецтво - це частина естетичної культури, як художнє виховання частина естетичного, частина важлива, вагома, але вона охоплює тільки одну сферу людської діяльності. "Художнє виховання є процес цілеспрямованої дії засобами мистецтва на особистість, завдяки якому у вихованців формуються художні відчуття і смак, любов до мистецтва, уміння розуміти його, насолоджуватися ним і здатність по можливості творити мистецтво" . Естетичне ж виховання

набагато ширше, воно зачіпає як художню творчість, так і естетику побуту, поведінки, праці, відносин. Естетичне виховання формує людину всіма естетично значущими предметами і явищами, у тому числі і мистецтвом як його наймогутнішим засобом. Естетичне виховання, використовуючи для своїх цілей художнє виховання, розвиває людину в основному не для мистецтва, а для його активної естетичної життєдіяльності.

  Крім формування естетичного відношення дітей до дійсності і мистецтва, естетичне виховання паралельно робить внесок і в їх всебічний розвиток.

Естетичне виховання сприяє формуванню моральності людини, розширює його пізнання про світ, суспільство і природу. Різноманітні творчі заняття дітей сприяють розвитку їх мислення і уяви, волі, наполегливості, організованості, дисциплінованості.

  Будь-яка мета не може розглядатися без завдань. Більшість педагогів (Г.С. Лабковська, Д.Б. Ліхачов, Н.И. Киященко і інші) виділяють три провідні завдання, які мають свої варіанти і у інших учених, але при цьому не втрачають головної суті.

  Отже, по-перше, це "створення певного запасу елементарних естетичних знань і вражень, без яких не можуть виникнути схильність, тяга, інтерес до естетично значущих предметів і явищ". Суть цієї мети полягає в накопиченні різноманітного запасу звукових, колірних і пластичних вражень. Педагог повинен вміло підібрати по вказаних параметрах такі предмети і явища, які

8

відповідатимуть нашим уявленням про красу. Необхідні також конкретні знання про природу, самому собі, про світ художніх цінностей.

  Друге завдання естетичного виховання полягає в "формуванні на основі одержаних знань і розвитку здібностей художнього і естетичного сприйняття таких соціально-психологічних якостей людини, які забезпечують їй можливість емоційно переживати і оцінювати естетично значущі предмети і явища, насолоджуватися ними".

  Третє завдання естетичного виховання пов'язане з формуванням у кожного вихованця естетичної творчої здатності. Головне полягає в тому, щоб "виховати, розвинути такі якості, потреби і здібності особистості, які перетворюють індивіда на активного творця, творця естетичних цінностей, дозволяють йому не тільки насолоджуватися красою світу, але і перетворювати його "по законах краси". Суть цього завдання полягає в тому, що дитина повинна не тільки знати прекрасне, уміти їм милуватися і оцінювати, а й сама брати активну участь в створенні прекрасного в мистецтві, житті, праці, поведінці, відносинах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

9

1.2 Естетичне виховання в системі освіти

  В усіх загальноосвітніх закладах естетичне виховання є частиною навчально-виховного процесу, ведеться протягом всього часу навчання. В процесі занять, на уроках образотворчого мистецтва, співу і музики, у позаурочний час, у групах подовженого дня, під час екскурсій, підготовки і проведення свят враховується естетичний компонент виховного процесу, формуються у дітей художні відчуття та естетичний смак.

  Поглибленому вивченню художньої літератури і мистецтва сприяють факультативні курси. Велику роботу по розвитку творчих здібностей і дарувань в області літератури, музики, співу, хореографії, театру, образотворчого, декоративно-прикладного мистецтва і інші ведуть дитячі позашкільні заклади. Проблеми естетичного виховання дітей розробляються науково-дослідними педагогічними інститутами.

  Формування естетичної культури — це процес цілеспрямованого розвитку здатності особистості до повноцінного сприйняття і правильного розуміння прекрасного в мистецтві і дійсності. Він передбачає вироблення системи художніх уявлень, поглядів і переконань, виховання естетичної чуйності і смаку. Одночасно з цим у школярів виховується прагнення і уміння вносити елементи прекрасного у всі сторони буття, боротися проти всього потворного, а також готовність до посильного прояву себе в мистецтві.

  Особливу роль у виховному процесі має обґрунтований Б.Т.Ліхачовим принцип естетизації дитячого життя. Формування у вихованців естетичного відношення до дійсності дозволяє розвинути у них високий художньо-естетичний смак, дати їм можливість пізнати справжню красу суспільних естетичних ідеалів. Предмети природничо-математичного циклу допомагають розкрити перед дітьми красу природи, виховати прагнення охороняти і зберігати її. Предмети гуманітарного циклу показують естетичну картину людських відносин. Художньо-естетичний цикл вводить дітей в чарівний світ мистецтва. Предмети практичного циклу дозволяють проникнути в таємниці

10

краси праці, людського тіла, навчають навичкам створення, збереження і розвитку цієї краси. Педагогу на заняттях важливо привити красу розумової праці, ділових відносин, пізнання, взаємодопомоги, спільної діяльності. Великі можливості естетизації життя відкриваються перед школярами в роботі суспільних організацій, в художній самодіяльності; в організації продуктивної і суспільно корисної праці, у формуванні повсякденних відносин і поведінки.

Є своя естетика в щирих, здорових, людяних взаємостосунках між учнями і вчителями, між вихованцями та школярами. Примітивні, черстві, нещирі відносини між людьми в сім'ї і школі глибоко травмують особу дитини, залишають слід на все життя. І навпаки, тонкі, диференційовані відносини педагогів до учнів, справедлива вимогливість роблять устрій дитячого життя школою виховання в дусі високої естетики і моралі.

  Важливо пробудити у школярів прагнення затверджувати красу в школі, вдома, усюди, де вони проводять свій час, займаються справою або відпочивають. Дітей слід ширше привертати до того, щоб вони створювали естетичну атмосферу в школі, в класі, в квартирі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

11

1.3 Шляхи і засоби естетичного виховання школярів

  Виховне значення в житті дитини має практично все: вигляд класного приміщення, охайність вчителя, форма особистих відносин і спілкування, умови праці і розваг - все це або привертає дітей, або відштовхує. Завдання полягає не в тому, щоб дорослі організували для дітей красу навколишнього середовища, в якому вони живуть, вчаться, працюють, відпочивають, а в тому, щоб залучити всіх дітей в активну діяльність по творенню і збереженню краси.

  Передові педагоги розуміють, як важливо поєднувати в процесі естетичного виховання всю сукупність різноманітних засобів і форм, що будять і розвивають в школярів естетичне відношення до життя, до літератури і мистецтва, історії та культури. В школі увага повинна звертатися не тільки на зміст шкільних предметів, але і на засоби дійсності, на чинники, що роблять вплив на естетичний розвиток особистості. Одним з таких чинників є естетизація середовища.

  А.С. Макаренко в своїй педагогічній роботі надавав величезну увагу цьому чиннику: "Колектив треба прикрашати і зовнішнім чином. Тому я навіть тоді, коли колектив наш був дуже бідний, насамперед завжди будував оранжерею. І обов'язково троянди, не які-небудь паскудні квіточки, а хризантеми і троянди". З естетичної точки зору побут, можна сказати, є лакмусовим папірцем рівня розвитку естетичного розвитку особистості, групи або колективу. Матеріальне середовище побуту,  духовність або бездуховність, - показник відповідних якостей людей", що створили його.

  Якщо дитину з першого класу і до закінчення школи оточують речі, відзначені красою, доцільністю, простотою, то в його життя підсвідомо входять такі критерії, як доцільність, впорядкованість, відчуття міри, тобто критерії, які пізніше визначать його смаки і потреби. Якщо в кабінеті місяцями висить недбало оформлена газета, якщо класний куточок не несе нової, цікавої необхідної інформації, якщо не приділяється належної уваги чистоті кабінету, у

 

12

школярів поступово складається терпиме відношення до надмірностей, недбалості.

  Естетика поведінки і зовнішнього вигляду - не менш значущий чинник естетичного виховання. Тут істотний вплив на дітей надає безпосередньо особа вчителя. В своїй роботі, вчитель впливає на вихованців всім своїм зовнішнім виглядом. В його костюмі, зачісці виявляється естетичний смак, відношення до моди, яке не може не впливати на смаки учнів. Модний і в той же час діловий стиль в одязі, відчуття міри в косметиці, виборі прикрас допомагають формувати у дітей правильний погляд на співвідношення зовнішньої і внутрішньої краси людини, виробляти у них "етично-естетичний критерій гідності людини."

  А.С. Макаренко також надавав велику увагу зовнішньому вигляду і затверджував, що в учнів "черевики повинні бути завжди почищені, без цього яке може бути виховання? Не тільки зуби, але і черевики. На костюмі не повинно бути ніякого пилу. І вимога зачіски… серйозні вимоги треба пред'являти до кожної дрібниці, на кожному кроці - до підручника, до ручки, до олівця."

  Про естетику поведінки, або культурі поведінки багато говорив

В.А. Сухомлинський. В культуру поведінки він включає і "культуру спілкування: спілкування між дорослими і дітьми, а також спілкування в дитячому колективі". "Сила виховної дії внутрішньо колективних відносин на естетичний розвиток особистості полягає в тому, що досвід спілкування, навіть якщо він недостатньо усвідомлюється, глибоко переживається людиною. Це переживання "себе серед людей", прагнення зайняти бажане положення серед них є могутнім внутрішнім стимулом формування особистості."

  Як приклад прекрасних естетичних відносин можна розглядати такі відносини, як дружба, взаємодопомога, порядність, вірність, доброта, чуйність, увага. Участь дітей разом з дорослими у відносинах самої різної гідності накладає глибокий відбиток на дитину, роблячи їх поведінку прекрасною або

13

потворною. Через всю сукупність відносин і здійснюється формування етично-естетичного вигляду дитини.

  Найважливішим джерелом емоційного досвіду школярів є сімейні відносини. Формуюче і розвиваюче значення сім'ї очевидне. Проте не всі сучасні сім'ї звертають увагу на естетичний розвиток своєї дитини. В таких сім'ях досить рідко відбуваються розмови про красу навколишніх нас предметів природи, а про походи в театр, музей не може бути і мови. Вихователь повинен допомогти таким дітям, постаратися заповнити недолік емоційного досвіду, особливою увагою в колективі. Задачею вихователя є проведення бесід, лекцій з батьками по естетичному вихованню підростаючого покоління.

  Одним з важливих джерел естетичного досвіду школярів є різноманітна позакласна і позашкільна робота. В ній задовольняється потреба в спілкуванні, і відбувається творчий розвиток особистості. На позакласних заходах діти мають можливість для самовиявлення.

  Таким чином, засоби і форми естетичного виховання дуже різноманітні починаючи з навчальних предметів і закінчуючи «шнурками на черевиках».

  Естетично виховує буквально все, вся навколишня нас дійсність. В цьому значенні до важливих джерел естетичного досвіду дітей відноситься і мистецтво. Оскільки, мистецтво є самим концентрованим виразом естетичного відношення людини до дійсності і тому виконує провідну роль в естетичному вихованні.

 

 

 

 

 

 

 

 

14

РОЗДІЛ II

ЗАСОБИ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ОСОБИСТОСТІ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА

Важливим завданням виховання є розвиток таких якостей, потреб і здібностей особистості, які перетворюють індивіда в активного творця естетичних цінностей, дозволяють йому не тільки насолоджуватися красою світу, а й перетворювати його "за законами краси”.

То ж розвиток особистості молодшого школяра необхідно здійснювати різноманітними засобами у системі естетичного виховання:

1. Творами образотворчого мистецтва

Під час споглядання картини чи скульптури, в дитини розвивається не лише сприйняття, а й фантазія: вона мислить, уявляє, "домальовує" зображає, бачить за картиною події, образи, характери.

2. Музикою

Яка, відображаючи дійсність за допомогою мелодій, інтонацій, тембру, впливає на емоційно-почуттєву сферу людини, на її поведінку.

3. Художньою літературою

Головним виразником естетики в літературі є слово.

Слід залучати, як засіб естетичного розвитку особистості, український фольклор, зокрема, українські народні казки. У статті "В оборону казки" поборниця українського шкільництва С.Русова писала: "Казка й дитина щось таке споріднене. Вони так одне з другим зрослися, що як би педагоги не намагалися вигонити казку з дитячої хати, вона таки пануватиме, бо вона природно відповідає вимогам дитячого розуму... "

4. Театром, кіно, телебаченням, естрадою, цирком

Цінність їх у тому, що крім змістової частини, вони об'єднують у собі елементи багатьох видів мистецтва (літератури, музики, образотворчого мистецтва, танцю).

5. Поведінкою і діяльністю школярів

15

Достойні вчинки учнів, успіх в навчанні, праці, спортивній, громадській, художній діяльності повинні стати предметом обговорення з естетичних позицій.

6. Природою

Красою в розмаїтті та гармонії барв, звуків, форм, закономірній зміні явищ, які мають місце в живій і невинній природі.

7. Фактами, подіями суспільного життя

Героїчні вчинки людей, краса їх взаємин, духовне багатство, моральна частота й фізична досконалість повинні бути предметом обговорення з учнями.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

16

РОЗДІЛ III

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА ВИКОРИСТАННЯ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

3.1. Здійснення естетичного виховання засобами природи.

  Велика роль в збагаченні словника дитини естетичними поняттями, розвитку естетичної спостережливості, формуванні здатності до естетичного судження, активізації сенсорної сфери, стимулюванні позитивних естетичних емоцій належить сезонним та щоденним спостереженням та милуванням природою під час прогулянок та екскурсій, які є одними із форм організації навчально-виховного процесу в ГПД. Для молодших школярів, у яких естетичний досвід ще незначний, для спостережень слід обирати об'єкти, які характеризуються виразністю, максимально концентрують у собі естетичні якості.

  Спілкуючись із природою, важливо показати дітям красу рідної природи у різні пори року: безмежне багатство барв у тихі, сонячні дні "бабиного літа”, урочисту красу білосніжної зими, весняне пробудження природи, квітування садів, буйноцвіття влітку.

  Красиве в оточуючій природі є всюди – треба вміти відкрити дітям цю красу. Важливо не лише самим яскраво описувати спостережувані явища, а допомагати дітям підібрати образні порівняння , епітети, метафори, синоніми. Наприклад, ліс чорний, похмурий; трава вмита росою, золотий колос, пісня ллється, сосни шепочуть, пташки пурхають і щебечуть. Красуня берізка простягає свої руки до сонця і т.п.

  Під час подорожей у природу, які відбуваються взимку, восени, навесні, діти відкривають (з допомогою вихователя десятки відтінків кольорів, вони слухають музику природи, бачать гру барв, дивляться на світ через краплинку роси, слухають бджолину "арфу" в розквітлому саду або "оркестр" коників-стрибунців у надвечір'ї. В лісі, на березі річки, у полі вихователю слід привчати дітей вслухатися у біт птахів і шепіт колосків, дзюрчання струмочка і стук дятла, шурхіт листя. Необхідно, щоб діти відчули і ніжний запах конвалії, і медовий – липи, і солодкуватий – білої акації, і ледь гіркуватий берези,

17

вдихнули тонкий аромат тополиних бруньок, ялинової хвої, прілого листя, полиновий запах степу. Для допитливого ока буде цікавим і миле ластів'ятко, яке виглядає з гнізда, і лелеки, які турботливо годують своїх малят... Як бачимо. Вражень від природи й естетичних переживань, пов'язаних з її впливом у дітей багато. Значення їх в естетичному розвитку особистості молодшого школяра немале. Особливо, якщо ці дитячі переживання доповнюються співпереживаннями дорослих.

  Процес планування виховної роботи в групі продовженого дня можна дещо пожвавити за рахунок введення в план яск­равих за назвою, цікавих за змістом «уроків милування» в природі. Назва такого уроку не може бути формальною. Вона по­винна концентровано відтворювати емоційно-естетичний зміст споглядання певного об'єкта чи явища, природи, нести в собі певну образну інформацію. Пропоную орієнтовну тематику "уроків милування" для 1-4 класів, розроблену за сезонним принципом.

Осінь. Золото осені. Осінні дарунки. Осінь-плакса. Карна­вал осінніх барв. Чим пахне осінь. Зажурена квітка, Вклонися калині. Танок осіннього листя. Музика листопаду. Прощальна пісня осені. Свято зрілості. Осінній сум та ін.

Зима. Якого кольору зима. В гості до ялинки. Казки зимово­го лісу. Наші менші брати взимку. Срібні дерева. Свято сніго­паду. Зимові витинанки. Сніжинки-балеринки. Зима-скульптор. Зачарована краса. Кришталевий дзвін зими. Царство сну та ін.

Весна. Перша зелень весни. Здрастуй, пролісок. Зелений шум. Вернісаж весняних кольорів. Вигадливі візерунки весни. Чим пахне весна. Свято весняних квітів. Весняна симфонія. Земля квітує. Ранок року. Біле марево садків та ін.

Літо. Якого кольору літо. Лісові сюрпризи. Диво-райдуга. Літні візерунки. Барви лугу. Дзвінка пісня джерела. Вслухайся в "музику" літа. Хоровод літніх квітів. Запам'ятаймо літо на за­пах і на смак. Рум'янець року та ін.

 

18

3.2. Формування емоційно-естетичної культури молодших школярів засобами мистецтва.

  Сприйняти красу рідної природи допоможуть дітям художні твори: вірші та прози, а також пейзажі полотна художників. Ці види мистецтва для читання та обговорення з учнями вихователь планує для проведення виховних заходів. Неперевершені зразки опису природи знаходимо у творах Л.Українки, Т.Шевченка, Б.Чалого, М.Познанський, М.Пришвіна, В.Сосюри, М.Підгорянки, К.Перелісної... Ознайомлення з пейзажними картинами великих майстрів (І.Левітан "Золота осінь", "Весна", "велика вода", О.Пластов "Перший сніг", І.Шишкін "Зима", "Оінь" Т. Яблонська "Весна", "Хліб", "Айвазовський "Захід сонця") сприяє розвитку естетичного смаку, пробуджує бажання і розвиває вміння дітей розповісти про цю красу, побачити аналогічні картини в житті, серед оточуючої природи, зберегти красу природи. Кращому осмисленню пізнання природи сприяє слухання музичних творів "Політ джмеля" М.Римського-Корскова, "Весняні води" С. Рахманінова, "Жайворонок" М.Глінки, "Веснянка" Л.Ревуцького, твори П.І.Чайковського з циклу "Пори року", а також виготовлення виробів з природних матеріалів.

  Казка – допоміжний засіб вихователя молодших школярів у формуванні цілої гами морально-естетичних почуттів. Вона набагато сильніше впливає на дітей, ніж окрик чи нотація. Казки увібрали в себе народну мудрість і життєвий досвід. В.О.Сухомлинський вбачав велике виховне значення: "Казка – це колиска думки, зумійте поставити виховання дитини так, щоб вона на все життя зберегла хвилюючі спогади про цю колиску". Казі видатний педагог відводив особливе місце в естетичному вихованні школярів. Без відчуття краси слова для дитини недосяжні потаємні грані його смислового значення.

  Музика – най благородніше джерело краси. Щоб відчути це, людина повинна бути музично вихованою. Найкращою основною музично-естетичного виховання є народнопоетичне мистецтво, святкові дійства з іграми та дитячими піснями. Зважаючи на те, що дітям молодшого шкільного віку для естетичного

19

розвитку ще не достатньо спілкуватися з мистецтвом наодинці, їм потрібно допомагати при прослуховуванні того, чи іншого музичного твору. Позитивний вплив здійснюється через пояснювальні бесіди під час слухання і виконання чи розучування певного твору, які спрямовують краще сприймання і засвоєння. Любов до пісні прищеплюється дитині щ колисковою піснею матері. Колискові пісні чарують своєю простотою, безпосередністю, ніжністю. А за рівнем художньої майстерності вони стоять у світі високої поезії:

Ой ну лю-лю люлечки,

Колихала мати сина,

Свого чорнобривця...

  Вихователям, з метою забезпечення естетичного розвитку молодших школярів, слід активно у виховній роботі використовувати колискові пісні, які становлять благословенний світ високої поезії українського народу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

20

3.3. Праця як фактор естетичного розвитку дитини

Естетика і праця – це тісно пов'язані між собою поняття. Справжня краса людини виявляється в її праці. Роботу, почату в сім'ї, далі веде школа, яка має великі можливості для естетичного розвитку особистості молодшого школяра, бо тут діти пізнають красу розумової праці на уроках, на заняттях в ГПД, беруть участь у посильній трудові діяльності.

  Для того, щоб у процесі виховувати почуття прекрасного, естетику культури, художні смаки, спрямовуємо діяльність учнів так, щоб перед ними розкривалась у першу чергу естетика праці та її результатів. В молодшому шкільному віці (в саду, в квітнику і т.д.) учні створюють такі речі, практична цінність яких визначається, головним чином, їхньою красою.

  Побутова праця свій початок бере в сім'ї і продовжується в школі. У людини, яка постійно доглядає за собою, за своїм одягом, взуттям, житлом, поступово формується важлива якість – емоційно-естетична чутливість до оточення, в якому вона перебуває.

  Великі можливості для естетичного розвитку дітей має вчитель, вихователь ГПД, який звертає увагу на красу всіх складових елементів розумової праці. У вихованні культури розумової праці максимально значущою, доцільною буде праця творча, вільна від шаблону, праця зв'язана з напруженням думки, з самостійними пошуками шляхів до істини. Видатний педагог А.Дістервег писав: "Поганий учитель підносить істину, хороший вчитель її знаходить".

Під час прогулянок, спостерігаючи за плодами різноманітних рослин, щоб саме розкрити поняття "плід рослини", бажано поступово підвести дітей до визначення, організовуючи їхню розумову діяльність саме так: спостереження, порівняння, розрізнення, узагальнення. Спостерігаючи за різними плодами, пригадуючи бачені раніше, діти відзначають, що вони різні за кольором, формою, величиною. Вихователю слід поставити перед дітьми проблему: "Чому ж всі вони називаються плодами, що в них спільного? ". Дальший аналіз,

 

21

порівняння змісту плодів дає дітям можливість самостійно прийти до правильного висновку.

Ось від такої "доцільної гри всіх своїх розумових сил" дитина й отримує естетичну радість, радість творчості, яка стимулюватиме її дальшу самостійну роботу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

22

ВИСНОВКИ

  "Зрозумій живу мову природи, - І скажеш ти: прекрасний світ". І.С. Нікітин

Естетично – виразний ідеал взаємостосунків природи і людини спостерігається у вдосконаленні природи, допомагаючи повніше розкривати її життєві сили. Є такий простий, відомий всім вираз "Квітучий край". Так називають землі, де знання, досвід людей, їх прихильність, їх любов до природи справді творять чудеса.

  Природа не може захищати себе від варварського, корисливого, байдужого – пасивного відношення до неї, від ворожих її дій людини і втручання в хід природних процесів, що викликають загибель багатьох рослин і тварин. В етичному суспільстві сформульований закон про охорону природи, який повинен виконуватися кожним громадянином країни. До його виконання підростаюче покоління готується всім змістом і формами нашого життя, особливо умовами єдиного навчально – виховного процесу школи.

  Повноцінний ефект буде досягнутий, коли естетична свідомість і поведінка стане складовою частиною загальної культури молодої людини.

  Перед педагогами, вихователями стоять актуальні завдання вдосконалення форм навчальної та пізнавальної діяльності школярів, направлені на формування культури відносин до природи відповідно до вимог нашого суспільства. Цілісний, всебічний розвиток особистості школяра включає, зокрема, формування гармонійних взаємостосунків з навколишнім середовищем, правильних ціннісних орієнтацій по відношенню до природи, а також високої активності в поведінці, суспільно корисній праці, творчості. Все це має важливе суспільне значення як в майбутній професійній діяльності випускників школи.

  Проблема формування естетичного відношення до природи – лише одна із сторін комплексного виховання культури підростаючого покоління. Але в її рішенні стикаються такі істотні напрями виховної роботи, як формування науково – матеріалістичного світогляду в навчальному процесі, освоєння

23

скарбів національної і світової культури, збагнення багатств рідної природи, оволодіння шляхами їх примноження, творче перетворення природного середовища, природних матеріалів, художньо – естетична діяльність, внесення посильної трудової участі в збереженні і підтримці природного середовища. Спільність позицій авторів монографій базується на визнанні необхідної і актуальної задачі – розвивати як важливу якість особистості сучасного школяра естетичне відношення до природи у дітей всіх вікових періодів, в різних формах педагогічно доцільними засобами.

  Необхідно поєднувати можливості дії природного змісту навчально – пізнавального процесу і освоєння естетичних властивостей пізнавального матеріалу, естетичну спрямованість сприйняття і освоєння мистецтва, що відображає красу і характерність природних явищ. Все це – база формування культури відносин до природи як суспільної цінності.

  Педагогічно доцільне поєднання естетичної освіти і виховання з впливом мистецтва. Вихованням естетичного бачення природи, творчого відношення до неї будитиме у школярів відчуття відповідальності за збереження кожного її об'єкту і явища як неповторної цінності і тим самим сприятиме збереженню природного середовища.

  Етико – естетичне забарвлення мотивів відносин до природи підвищує цінність навколишнього середовища для особистості, тим самим створюючи міцні основи зміцнення дбайливого, гуманного ставлення до живої природи, до всіх природних елементів. Необхідно розвивати відчуття прекрасного, формувати високі естетичні смаки, уміння розуміти і цінувати витвори мистецтва, красу і багатство рідної природи. При цьому естетичне виховання розглядається як найважливіший чинник формування особистості школяра.

Широкі перспективи відкриваються перед педагогами в творчих пошуках шляхів і форм виховання багатогранного відповідального відношення до природи.

 

24

Естетичне виховання – важлива частина становлення особистості, розвитку дитини. Розуміння прекрасного, насолода мистецтвом (як предметами, так і процесом творіння) – без цього неможливо уявити собі всебічно розвинену особистість, виховання якої – мета педагогічного процесу.

Важливе значення для підвищення рівня естетичного виховання молодшого школяра має естетичний досвід, самого вихователя, який будується на єдності естетичних знань і естетичної діяльності. Щоб допомогти дітям набути цього досвіду, слід прилучати їх до різних видів мистецтва, збагачувати зміст явлень про прекрасне, розвивати творчість школярів, використовуючи різні форми роботи. Необхідно вчителям мобілізувати всі можливі доцільні засоби і методи для здійснення естетичного виховання дитини. Продумана система естетичного виховання учнів у кожному класі, у кожній групі, школі сприяє збагаченню духовної культури дитини, формуванню високих моральних якостей.

  На всіх етапах свого розвитку дитина осягає навколишній світ і з погляду його краси, естетики. Дуже багато що залежить від того, наскільки на цьому шляху подадуть йому підтримку дорослі.

  Навчально-виховні програми дошкільних і шкільних загальноосвітніх закладів відводять значне місце предметам, у складі яких дітям пропонується зануритися в світ мистецтва, як споглядаючи, вслухаючись в твори майстрів, так і створюючи самостійно свої творіння.

  Винятково важливою і необхідною, як у сфері освіти, так і в сімейному вихованні, є завдання навчити школярів правильно оцінювати предмети мистецтва з погляду їх естетичної і культурної цінності.

 

 

 

 

 

 

25

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Д.Б. Лихачов. Теорія естетичного виховання школярів. – М., 1989

2. К.В. Гавриловець. Етично-естетичне виховання школярів. – М. 1996
3. "Загальні питання естетичного виховання в школі" під редакцією В.Н. Шацької. К. //Просвіта. 2000. №4
4. Артеменко Н. М. Природа і естетичне виховання школярів: з досвіду роботи сільських шкіл. – М., 1978

5. Буров А. І. Про природу об'єктивності краси. // Питання літератури, 1969. - № 3.
6. Буров А. І. Естетика: Проблеми і суперечки. – М., 1975
7. Вільсон Р. Экологическое освіта в нерозривному зв'язку із загальним вихованням дітей з раннього віку // Граючи, Навчаємося. – 1999. – Вып.1.
8. Волкова А. С. Эстетическое воспитание в процесе изучение географии. –М., 1976
9. Гончарів І. Ф. Действительность и искуство в естетическом воспитании школьников: С опыта работы преподавателя. – М., 1978
10. Зверев І. Д. Экологическое и естетическое создание школьников. – М.,// Педагогика, 1984.
11. Палій В. Ф., Щербина В. Ф. Диалектика духовно – практичного освоєння природи. – Львів. 1980.
12. Естетичне виховання школярів. Питання теорії і методики – М. Д. Таборідзе, Д. До. Бусурамвілі, О. Г. Алавидзе і др.; Під ред. М. Д. Таборідзе. – М.// Педагогіка, 1988.
13. Радянський енциклопедичний словник / головний редактор А.М. Прохоров. – М.,// Радянська енциклопедія, 1990
14. Ушинський К.Д. Матеріали до 3 тому "Педагогічної антропології". Збір. тв. в 11 т. - М., 1950. -Т. 10,
15. Василенко В.Ф., Задонський Д.В. Міщенко Л.І., Погрібний А.Г. Калинова Cопілка. – К.,// Веселка, 1998.

26

16. Василенко В.Ф., Задонський Д.В. Закувала зозуленька. – К.,// Веселка, 1998.
17. Волкова Н.П. Педагогіка. – К.,// Академія, 2001.
18. Грицай М.С. Українська народнопоетична творчість. – К.,// Вища школа, 1983.
19. Дейч О. Фольклор у вихованні культури поведінки молодших школярів// Початкова школа. – 2000. - №2.
20. Кузьмінський А.І. Омеляненко В.Л. Педагогіка. – К.,// Знання – Прес, 2003.
21. Лановик М. Українська усна народна творчість: Підручник. – К.,// Знання – Прес, 2001
22. Лемківський М.В., Микитюк О.М. Історія педагогіки. – Харків. 2002.
23. Мангова І.Г. Організація фольклорно-пошукової роботи//Початкова школа. – 1996. _ №6,
24. Орел Л. З народної педагогіки// Початкова школа. – 2001. - №5.
25. Отич О. Українська народно-пісенна творчість// Початкова школа. – 2000. № 5.
26. Фіцула М.М. Педагогіка. – К.// Академвидав. 2003.
27. "Золотий ключик " духовності. Визначення рівнів естетичного сприймання. Стаття кандидата психологічних наук з м. Києва Ж.Масенко // Початкова освіта. – 2003. - №3. – січень. С. 10.11.
28. В.О.Сухомлинський. Сто порад учителеві. – К: Радянська школа. 1998. – 303 с.

 

 

 

 

 

 

ВІКТОРИНА "У ЦАРСТВІ ЖИВОЇ ПРИРОДИ"

Мета: формувати в учнів пізнавальний інтерес; поглибити, розширити знання дітей про природу, про вплив поведінки людини на природу; виховувати любов до природи.

Обладнання: надрукована галявина, кольорові квіточки, назви зупинок, надруковані слова назви тварин у конвертах, ребуси, запис пісні  "Звіробіка", торбинка із бочечками, сигнальні картки 3-х кольорів у вигляді квітів.

Хід заняття

Вихователь:

-  Сьогодні ми зібралися тут на вікторину. Це буде подорож до «Царства живої природи». А щоб не заблукати, ми будемо подорожувати за окремим маршрутом. А що це за зупинки, ви дізнаєтеся у ході подорожі.

(На дошці закріплені назви зупинок: Кмітливих, Винахідливих, Ребуси, Звіробіка, Заморочки із бочки)

Усі діти групи об’єднані у команди за кольорами: червоний, синій, зелений.

- Відповідати на запитання буде кожна команда по черзі, але інші команди теж обдумують завдання і, якщо знають відповідь, піднімають сигнальну картку. Хто першим підніме картку, той матиме першочергове право відповісти і отримати бал, у тому разі, якщо команда, якій адресувалося питання відповіла невірно. Кожен бал – це квіточка відповідного кольору, яку я "садитиму" на галявину.

У команді діти обирають капітана, оратора, сигнальника й писаря.

1. Зупинка "Кмітливих "

- Відгадайте загадки:

1.  Золотисте ситечко

Покотилось в літечко

Загляда в віконечко

Наче справжнє сонечко. (Соняшник)

2.  Хто хвіст залишає,

 А від ворога втікає. (Ящірка)

3.  Швидко скрізь цей птах літає,

Безліч мошок поїдає,

За вікном гніздо будує,

Тільки в них він не зимує. (Ластівка)

4.  Ой, яка ж вона гарненька,

Пишнохвоста і руденька,

Не звірятко - просто диво,

Невгамовне, пустотливе

Вгору-вниз, на гілку, з гілки.

Хто це буде, діти? (Білка)                

5.  На городі молода

Пишні коси розплела,

І зеленії хустинки

Золоті хова зернинки. (Кукурудза)

6.  З-під снігу цвіт з’явився,

Прокинувся від сну.

І запросив усіх він

Зустрінути весну.   (Підсніжник)

7.  Хати не будую,

Не мажу, не квітчу.

На гілці ночую,

Людям роки лічу.  (Зозуля)

8.    Хто на собі ліс носить? (Олень)

9.    Повзун повзе, на базар голки везе. (Їжак)

( кріплення квіточок на "галявину")

2. Зупинка "Винахідливих"

- Оберіть у своїй команді самого артистичного і винахідливого представника. Його завданням буде показати за одну хвилину 5 тварин своїй команді за допомогою пантоміми. Одна вгадана тварина -1 бал (одна квіточка на "галявині").

(Діти обирають конверти із назвами тварин.)

1) Чапля, заєць, пінгвін, мавпа, риба.

2) Їжак, жаба, кенгуру, собака, змія.

3) Лисиця, олень, ведмідь, хом’як, кіт.

- Додатковий бал отримує команда, що впоралася швидше ніж за хвилину.

( кріплення квіточок на "галявину")

3.Зупинка  "Ребуси". Кожна команда отримує по 3 ребуси, розгадує їх і сигналізує карткою про готовність. За один правильно розгаданий ребус -1бал. Представники команд по черзі демонструють розгадані ребуси.(Додаток)

( кріплення квіточок на "галявину")

4. Зупинка "Звіробіка"

Фізкультхвилинка з музичним супроводом

5. Зупинка "Заморочки із бочки"

 Діти, ви довели, що багато чого можете, але ваші знання про природу ми ще перевіримо.

Ця торбинка незвичайна

Зовні вона дуже гарна

У ній є маленькі бочки,

А в тих бочках - заморочки.

По одному представнику від кожної команди дістають із торбинки по дві бочечки із завданнями: дати відповідь на питання, або продовжити речення. Про готовність відповідати команди сигналізують картками.

-  Чому не можна шуміти у лісі навесні?

-  Ви побачили гніздо пташки. Як його зберегти?

-  Птахи дуже корисні, бо вони…

-  Коли я піду до лісу, то не буду…

-  У моєї подруги день народження. Вона дуже любить конвалії. Я подарую їй…

-  У лісі ти знайшов поляну з грибами. Мабуть, вони отруйні. Треба … . Чому?

( кріплення квіточок на "галявину")

6.Зупинка "Всезнайки"

- На столах кожної команди по 4 чистих аркуші. Треба записати на них відповіді до наступних завдань і показати запис по команді. Бали отримають усі команди, які напишуть правильні відповіді.

· Це могутній хижий птах. Розмах його крил становить 2 м. В Україні зустрічається лише в Карпатах. Живиться дрібними тваринами і птахами, на яких  спритно полює. (Орел-беркут.)

· Птах досить великий, маса деяких особин досягає 15кг. Його називають провісником весни за приємний голос, що він подає, повертаючись із теплих країв. Відлітають ці птахи – ключем. (Журавель, лелека.)

· Тварина-савець чудово пристосувалася до життя серед морських просторів. Тіло обтічне, торпедовидне. Мордочка видовжена, голова плавно переходить у тулуб. Шкіра еластична, гладенька. Тварина відновлює і вловлює звукові сигнали. В Україні зустрічається у Чорному морі. (Дельфін.)

· Це найбільший за розмірами дикий звір в Україні. Довжина його тіла-3м, висота - 2м, маса - до 1000кг.Голова велика з короткими рогами. Тіло вкрите шерстю. (Зубр.)

Після демонстрації написів на дошку вивішуються фото тварин.

-Діти, що вам відомо про цих тварин?(Відповіді дітей.)

- Що їх об’єднує? (Вони занесені до Червоної книги України.) - Що це за книга?  (Демонстрація книги.)

- Це книга незвичайна. Вона ніби звертається до людей зі словами: "Зупиніться! Подумайте, що виробите і до чого це призведе!" Вона ніби попереджає кожного, хто візьме її до рук, що необхідно звернути увагу на ті види, які занесені до неї. Вони не можуть зберегтися і вижити без захисту з боку людини.

- Отож, закінчився останній конкурс. Журі оголошує за нього бали. (На "галявину" чіпляється відповідна кількість квіточок.)

- Підраховуємо загальну кількість балів (квітів за кольором) за вікторину. 

Підсумок вікторини

Яка гарна і заквітчана наша "галявина"! Ви довели, що знаєте і любите природу. Природа чарує нас своєю красою. Вона викликає радість, здивування, а іноді смуток. Природа дарує нам продукти харчування, допомагає зміцнити здоров’я. Людина - частина природи. Природа потребує нашого піклування. Берегти природу – значить берегти життя.

Все на землі нам треба берегти  

І птаха, й звіра, і оту тваринку.

Не чванься тим, що цар природи ти,

Бо врешті, ти лише її частинка.

Йтиму садом, полем, а чи лугом,

Буду я природі вірним другом.

Не столочу навіть і трави,

 Я скажу їй: зеленій, живи!

Коли лісом буду я іти.

Теж посію зерна доброти.

Побажаю дереву і пташці,

Щоб віки жили у мирі й щасті.

                                                   С. Жупанин

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток

 

 

Липа

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розробка заняття-мандрівки з використанням ЛЕГО-технології для учнів "Мандрівка до казкового лісу"

Учні: 1-4 класів.

Мета: вчити учнів вигадувати і описувати персонажів, розвивати пам'ять, увагу, спостережливість, дрібну моторику рук і пальців, конструктивне мислення; виховувати любов до природи.

Обладнання: цеглинки LEGO DUPLO, платформи, зображення.

Завдання:

1. Учні будують якусь «істоту» зі своїх шести цеглинок.
2. Учні по черзі описують своє «створіння».

Хід заняття

Добрий день, шановні друзі. Я прошу вас сісти зручніше, бо ми вирушаємо у мандрівку до казкового лісу (звучить приємна мелодія та звуки лісу).

Отже, закриваємо оченята і уявили себе у лісі. Ви бачите розкидисті дерева до небес, а по гілкам скачуть білочки; з гілки на гілку перелітають співаючі пташки, а внизу під деревами – своє життя… Ось пробіг з грибами на голках їжачок, жабка пострибала…а це хто заплутався у кущах? Придивіться краще! Кого ви побачили? Якась чудернацька тваринка. А тепер відкривайте свої оченята і спробуйте її відтворити за допомогою шести цеглинок (учні виконують завдання).

Молодці, а тепер підніміть і покажіть нам, кого ж ви побачили у лісі? (учні показують своїх «істот»). Добре. А що ви можете про них розповісти? (Учні по черзі розповідають про своїх «істот»).

Коли я подорожувала лісом разом із вами, то натрапила там на лісовий будиночок. І знаєте, кого я там зустріла? (Показуючи учням ЛЕГО малюнок, учні відповідають). Так, звичайно. Вовчика-братика.

Біг Вовчик через ліс-ліс-ліс, і побачив будиночок у лісі-лісі-лісі, зупинився він і запитав: - «Хто-хто у будиночку живе?», - ніхто не відповів, і вирішив Вовчик-братик жити в лісовому будиночку.

 

А хто наступний завітає до будиночку? (Учні пропонують свої історії).

І стали вони жити однією лісовою родиною. Вовчик-братик, …..і т.д. (Учні демонструють своїх «тваринок»).

Дякую за казочку. Сідайте, будь ласка.

Ми сьогодні з вами побували у казковому лісі, де зустріли багато різноманітних, незвичайних тваринок і відтворили їх за допомогою шести цеглинок. Мені було приємно познайомитися з вашими тваринками і цікаво подорожувати. На все добре. До нових зустрічей!