Вид роботи: Складання й розігрування діалогів відповідно до ситуації спілкування
Тип уроку: урок розвитку мовлення
Мовна (предметна): ознайомити з етикетними формулами початку, підтримання і завершення розмови; навчити добирати формули залежно від адресата (ровесник / дорослий) і ситуації (знайомство, прохання, розмова по телефону); удосконалювати вміння будувати діалог із дотриманням інтонації та розділових знаків при звертанні
Соціально-емоційна:
навички стосунків: упевнено ініціювати й коректно завершувати спілкування
саморегуляція: витримувати паузу, не перебивати, долати ніяковість
соціальна свідомість: розпізнавати сигнали, що співрозмовник хоче закінчити розмову
Обладнання: три ватмани «Відкрити / Тримати / Закрити», стикери, картки-ситуації, картки спостерігача, таймер
Учні по колу називають одне слово-стан. Учитель: «Дякую. Ви щойно зробили те, про що буде урок: кожен із вас почав і завершив коротке висловлення. Чи було це легко?»
Учитель зачитує (або показує) дві ситуації: 1) новенький учень стоїть біля групи однокласників і мовчить; 2) двоє дітей говорять по телефону, і один просто вимикає телефон без слів. Запитання: Що відчуває кожен? Які слова могли б допомогти? Висновок: початок і кінець розмови — це «двері»: їх треба вміти відчиняти й зачиняти, щоб нікого не вдарити.
Клас у трьох групах (за кольором картки) заповнює стикерами ватмани:
Етап |
З ровесником |
З дорослим |
Відкрити розмову |
Привіт! Маєш хвилинку? / Можна до вас? / Я — Іван, а ти? |
Добрий день! Вибачте, можна запитати? / Чи маєте ви час? |
Тримати розмову |
А ти як думаєш? / Розкажи детальніше. / Ого, цікаво! / Так, розумію. |
Дякую, а чи могли б ви пояснити…? / Я правильно зрозумів, що…? |
Закрити розмову |
Дякую, що послухав! / Мені треба йти, поговоримо пізніше? / Радий був поспілкуватися. |
Дякую за пораду. / Не буду вас затримувати. / До побачення, гарного дня! |
Учитель звертає увагу на звертання (кома!) та інтонацію. Учні записують по 2 формули кожного етапу в зошит, ставлячи розділові знаки при звертанні: «Оленко, маєш хвилинку?».
На дошці: «Ну все.», «Я пішов.», «Ок.», «…» (мовчання). Обговорення в парах: що відчуває співрозмовник? Як завершити так само коротко, але тепло? Учні пропонують: «Дякую, бувай!», «Мені час, до завтра!». Висновок: завершення розмови має містити подяку або прощання, інакше співрозмовник відчуває себе «кинутим».
Ролі: два співрозмовники й спостерігач (ротація ролей після кожної ситуації, 3 раунди по 4 хв). Спостерігач працює з карткою.
Картки-ситуації 1. Ти хочеш познайомитися з новеньким на перерві. 2. Тобі потрібно попросити в бібліотекарки книжку, назву якої ти не пам’ятаєш точно. 3. Друг розповідає довгу історію, а тобі вже час іти на гурток. 4. Ти телефонуєш однокласникові, щоб дізнатися домашнє завдання, а замість однокласника відповідає його мама. 5. Ти хочеш приєднатися до гри, яку вже почали. 6. Тобі треба попросити вчителя перенести термін здачі проєкту. |
Картка спостерігача ☐ Розмова почалася з привітання / звертання. ☐ Був хоча б один «сигнал слухання» (так, розумію, цікаво). ☐ Співрозмовники не перебивали одне одного. ☐ Розмова завершилася подякою або прощанням. ☐ Що я б порадив(-ла): _____ |
Після кожного раунду спостерігач дає зворотний зв’язок за схемою «3 + 1».
Незакінчені речення: «Найлегше мені було…», «Найважче — …», «Наступного разу, коли захочу завершити розмову, я скажу…».
Записати діалог (8–10 реплік) із дорослим (бібліотекар, продавець, сусід) за власною ситуацією, виділити етикетні формули трьох етапів, поставити розділові знаки при звертанні.