Святкуємо ювілей книги --130 років !!! Етико – філософське споглядання на твір ,,Портрет Доріана Грея’’ О. Уайльда

Віддзеркалення декадентської доби

в особистості Оскара Уайльда.

Етико – філософське споглядання

на твір

,,Портрет Доріана Грея’’

О. Уайльда

10 клас.

Вчитель зарубіжної літератури

та російської мови

Саєнко

Марина Сергіївна

 

 

Бог та диявол – дві сторони людського існування.

Steven King

Тема уроку: Віддзеркалення доби декадентської доби в особистості Оскара Уайльда. Втілення різних аспектів естетизму в образах Доріана Грея, лорда Генрі та Безіла Голуорда ( за романом ,,Портрет Доріана Грея ‘’ О. Уайльда).

Мета уроку: порівняти життєві колізії героя роману Доріана і самого письменника: зрозуміти, що філософії насолоди не може заповнити духовний світ людини, проаналізувати ідейний зміст твору; розвивати нестандартне мислення учнів.

Тип уроку: етико – філософське споглядання на твір

Обладнання: плакат ,,Портрет – його друге ,,я ‘’, плакат ,,Словник до уроку’’ портрети письменників ,,чистого мистецтва’’, асоціативні малюнки до твору (скрайбінг), роздаткові матеріали, репродукції картин художників – імпресіоністів, музика Р. Вагнера.

Епіграфи до уроку: Художник – той, хто творить прекрасне.

Оскар Уайльд

Не убий.

Євангеліє

Возлюби ближнього свого.

Євангеліє

. . .Щастя не можна купити злодійством . . .

Ф. М. Достоєвський

Краса душі надає чарівності навіть непоказному тілу . . .

Г. Лессінг

Він ( Уайльд) узяв собі за правило шукати насолоду, як праведники прагнуть творити добро.

А. Жід (франц. письменник)

 

Словник до уроку: декадентство, етика, гедонізм, естетика, парадокс, філістер, інтелектуальний роман, імморалізм.

Хід уроку

І. Оголошення теми, мети, епіграфів до уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Вчитель. Античність і її невичерпні скарби залишаються невмирущими і продовжують творчо використовуватися для філософського осмислення реальності нових часів і в ХІХ та ХХ ст.. Світоглядна позиція Оскара Вайльда ,,гедонізм’’ набула поширення ще часів еллінізму (у давній Греції та Римі).

Оскар Уайльд.

Я уявляв нашу добу – ХІХ століття як нудну, нецікаву, надто практичну і лицемірну. Люди просто втратили сенс буття, розучилися його цінувати. Так сталося, бо вони забули про прекрасні часи Античності. Я хотів повернути їм радість утіхи, навчити їх ,,солодкому мистецтву нічого не роботи’’, це ж сприяє гармонійному розвитку кожної особистості.

Вчитель.

І що вийшло із того, що Уайльд кинув виклик обивателям і лицемірам, реалістам і аскетам суспільства, запропонувавши новий погляд на мистецтво? Давайте спробуємо з’ясувати сьогодні, поринувши у глибини твору  ,,Портрет Доріана Грея’’, кому закликав поклонятись письменник: Богу чи Дияволу? Красі чи Душі? Моральності чи насолоді?

ІІІ. Інсценування І і ІІ розділів роману (уривки)

Автор.

Студія художника була сповнена густих пахощів троянд . . . Невиразний клекіт Лондона долинав, наче басова нота далекого органу. На перському дивані лежав лорд Генрі Уоттон. Художник Безіл Голуорд дивився на прегарну юнакову постать, що її він так майстерно виробив на полотні.

Генрі Уоттон.

Це твоя найкраща робота, Безіле, Найкраща з усіх, що ти створив. Ти конче повинен надіслати  її наступного року на виставку в Гронвер. Тільки не до академії . . Там вічно або так багато людей, що за ними не видно картин, або так багато картин, що за ними не видно людей.

Безіл Гоуорд.

Я взагалі не збираюсь її виставляти. Ні, я не пошлю її нікуди.

Генрі Уоттон.

Доріан Грей? Це його ім’я?

Безіл Голуорд.

Так. Я не збирався називати його тобі.

Генрі Уоттон.

Але чому?

Безіл Голуорд.

 . . . Коли хто мені подобається, я ніколи й нікому не називаю його імені. Бо це немов би значить поступитися часткою дорогої тобі людини. Я справді закохався у таємничість. Доріан – це моє мистецтво. Я часом думаю, Гарі, що у світовій історії є лише два можливих моменти. Перший – це поява нових засобів у мистецтві, другий – поява нового образу в мистецтві . . . краса його немов би побудила в мені зовсім новий метод творчості, зовсім новий стиль.

Генрі Уоттон.

А Доріан Грей дуже любить тебе?

Безіл Голуорд.

Я  йому подобаюсь. Однак, часом він буває страшенно бездумний і, здається, навіть з радістю завдає мені болю. У такі моменти я відчуваю, що моя душа для нього марнославність . . .

Слуга.

 Містер Доріан Грей у студії, сер.

Генрі Уоттон.

Тепер тобі хоч – не – хоч доведеться познайомити нас.

Безіл Голуорд.

Попросіть мітера Грея зачекати, Паркере. Я буду за кілька хвилин ( до слуги). Доріан Грей – мій найдорожчий друг . . . душа в нього чиста й прекрасна. Не зіпсуй його, Гаррі. Не намагайся впливати на нього. Твій вплив мав би згубні наслідки.

Генрі Уоттон.

Що за дурниці ти торочиш!

Автор.

З усміхом перепинив Голуорда  лорд Генрі, взявши його під руку, трохи не силою повів до кімнати, де сидів за роялем Доріан Грей, спиною до них, і гортав сторінки ,,Лісових пісень’’ Шумана.

Безіл Голуорд.

Гаррі, я хотів би сьогодні закінчити портрет . . . Ти не образишся, коли я попрошу тебе піти?

Піти мені, містер Грей?

Доріан Грей.

О ні, будь ласка, залишіться, лорде Генрі. Я бучу Безіл сьогодні знов насуплений, а я не можу терпіти, коли він такий.

Безіл Голуорд.

Якщо Доріан бажає, ти, звичайно, повинен залишитись. Доріанові примхи  - закон для всіх, окрім нього самого.

Автор.

Доріан Грей з виглядом юного грецького мученика ступив на підвищення, зобразивши невдоволену гримасу до лорда Генрі, що дуже йому сподобався. Він такий несхожий на Безіла. Між ними двома – разючий контраст. І голос у лорда Генрі такий приємний.

Доріан Грей.

Справді ви маєте поганий вплив, лорде Генрі? Аж настільки поганий, як каже Безіл?

Генрі Уоттон.

Доброго впливу взагалі не існує. Будь-який вплив неморальний. Людина вже не думає своїх природних думок, не запалюється своїми природними пристрастями. І чесноти вона переймає від інших, і гріхи – коли є така річ, як гріх, - запозичує. Людина перетворюється на відлунок чужої музики, на актора, що грає не для нього написану роль.

Безіл Голуорд.

Доріане, будьте слухняним хлопчиком, поверніть голову трошки праворуч.

Автор.

Поринувши у роботу, художник усвідомлював тільки те, що ніколи раніше не бачив такого виразу в юнака на обличчі. Хвилин десять він стояв непорушно, з напів розтуленими устами і незвичним блиском в очах. Він неясно усвідомлював, що нові думки і почуття підіймаються з глибини його єства, а не принесені з зовні. А Генрі Уоттон все говорив . . .

Генрі Уоттон.

Найхоробріший із нас боїться самого себе. Самозаперечення, цей трагічний пережиток дикунський збочень, і досі калічить нам життя. Ми покарані за свою самопожертву. Кожен імпульс, що ми намагаємось притлумити, нависає над розумом і отруює нас. А згрішивши, ми покінчуємо з гріхом, бо вже вчиняючи гріх – людина очищається. Тоді залишаються тільки згадки про насолоду або розкішні каяття. Єдиний спосіб позбутися спокуси – піддатися їй. Перед вами чудова юність, а юність – це єдина річ у світі, що варто мати.

Доріан Грей.

Я не відчуваю цього, лорд Генрі.

Генрі Уоттон.

Авжеж, ви не відчуваєте цього зараз. А коли до вас прийде старість, коли ваше обличчя змарніє і вкриється зморшками, коли думки зорють вам чоло борознами і пристрасть опече вам уста гидким вогнем, ви з жахом це відчуєте. Тепер, куди б ви не пішли, ви чаруєте всіх. Краса – це одна з великих істин світу, як сонячне світло, як весняна пора.

Доріан Грей.

Який жаль! Я зістарюся, стану бридким і потворним, а цей портрет повік лишиться молодим. Він ніколи не буде старішим, ніж ось цього червневого дня . . . О, якби тільки можна було навпаки! Якби це я міг лишатись молодим, а старішав портрет! За це . . .  за це . . . я віддав би все! Я віддав би за це навіть саму душу!

Вчитель.

Щойно ми побудували в гостях у лондонського маляра. Саме так знайомить читачів Оскар Уайльд з головними героями свого твору: Безілом Голуордом – художником: багатієм і циніком – Генрі Уоттоном і з прекрасним юнаком Доріаном Греєм.

Що нагадує ця сцена, яку ви бачили?

(Використати увертюру Р. Вагнера до опери ,,Тангейзер’’)

Учень.

Життя Доріана Грея як арена боротьби добра і зла (Безіла Голуорда та лорда Генрі Уоттона) за душу Героя.

Учень.

Здається, що перед нами з’явились Фауст і Мефістофель – спокусник, який , як той ,, магніт’’ (з однойменного  вірша у прозі Оскара Уайльда), що наче лежить на місці, притягує до себе безневинні і чисті душі людей.

Вчитель.

Давайте уявімо, що ми на місці Доріана Грея, які аргументи на користь Красі і Душі ми могли б запропонувати?

Душа

Очі – дзеркало душі

Правда жорстока і коротка (барська прислів’я)

Хочеш зробити добро – не відкладай

на той світ (шведське прислів’я)

Гарна людина помагає сама собі,

А поганій не варто й помагати (шведське присл.)

Молодість має гарний вигляд,

а старість – гарну душу (шведське прислів’я)

Людина людині – втіха (норвезьке прислів’я)

У кого сумління чисте, в того лице

променисте. (норвезьке прислів’я)

Сокіл шанує свої крила, а людина – ім’я.

Краса

Краса – це одна з великих

істин світу, як сонячне світло,

як весняна пора.

Краса врятує світ.

Краса породжує нові методи

в творчості  (за О. Уайльдом)

Вчитель.

Отже, аргументів на захист душі, нами, поколінням ХХІ століття було запропоновано більше. Але схиляння перед Красою як найвищою цінністю було дуже поширеним явищем у європейській, передусім у французькій та англійській літературі, починаючи з середини ХІХ ст.. Чому? Можливо відповідь на це питання нам дасть поезія Шарля Бодлера ,,Гімн Красі’’

ІV. Давайте послухаємо уривки.

                (Учень читає вірш Ш. Бодлера ,,Гімн Красі’’)

 

Красо! Чи з неба ти, чи з темної безодні

В твоєму погляді — покара і вина,

Безумні злочини й діяння благородні;

Захмелюєш серця, подібно до вина.

Чи ти зійшла з зорі, чи вийшла із провалля,

Йде фатум, наче пес, за покроком твоїм;

I, розсіваючи біду чи безпечалля,

У всьому вільна ти, хоч пані над усім!

 

Красо! Ти по мерцях ступаєш без мороки,

Злочинство, ревністъ, жах — то наче золоті

Коштовності, твої чарівливі брелоки,

Що витанцьовують на твому животі.

Коханець зморений, що пригортає милу,

Що кволо хилиться й зітхає раз у раз,

Нагадує того, хто сам свою могилу

Вкриває ласками у свій вмирущий час.

Це байдуже, хто ти, чи Діва, чи Сирена,

Чи Бог, чи сатана, чи ніжний Херувим,

Щоб лиш тягар життя, о владарко натхненна,

Зробила легшим ти, а всесвіт — менш гидким!

Вчитель.

Чому поети і письменники, символісти і імпресіоністи захоплювались красою? Яка теорія у них виникла?

Учень.

Оскар Уальд говорив, що Краса перебуває поза межами моралі, це як прояв ,,імморалізму’’ в мистецтві, тобто означає цілковиту відсутність будь-якої моральної оцінки того чи іншого явища. Подібний погляд сформулював Шарль Бодлер, якому було байдуже, звідки приходила Краса – з ,,пекла, чи з раю’’, чи вона була ,,Богом’’ чи ,,Сатаною’’, аби тільки ,,’’зробила легшим тягар життя’’.

Учень.

Представники ,,чистого мистецтва’’ проголосили Прекрасне єдиним гідним об’єктом для творчості, вони захопились теорією ,,мистецтва заради мистецтва’’. Оскар Уайльд основні принципи цієї естетичної теорії виклав в есе ,,Задуми’’ та передмові до роману ,,Портрет Доріана Грея’’.

1. Мистецтво шукає для себе зразки не у природі, а лише в самому собі.
2. Мистецтво не є засобом пізнання та перетворення діяльності, мистецтво пізнає лише красу.
3. Мистецтво не може бути засобом виправдання моралі, бо краса і мораль – речі несумісні.

Мабуть тому, уайльдівський Доріан над усе цінує музику Вагнера та Шумана-- він слухав по кілька разів їхні твори, щоб відчути найвищу насолоду, можливо, що у цих композиціях підсвідомо він чує трагедію власної душі. Для Грея найголовнішим є краса Мистецтва.

Вчитель.

Чому ж тоді Доріана так неприємно вражає портрет, адже це прекрасний витвір мистецтва, який він отримав у подарунок від Безіла Голуорда?

Учень.

Прекрасний Принц (як назвала його Сібіл Вейн) передбачив руйнування гармонії Краси у майбутньому.

Вчитель.

Які події спричинили такі зміни спробуємо з’ясувати, поринувши у подальший перебіг подій твору. Ми зараз за лаштунками в театрі у кімнаті Сібіл Вейн.

V. (Інсценування уривків із VII розділу роману)

Сібіл Вейн

Як погано я сьогодні грала, Доріане!

Доріан

Дуже погано. Просто жахливо! Ви що хворі? Ви й не уявляєте собі, яка це була мука і як я страждав.

Сібіл Вейн

Доріане, ви ж повинні були зрозуміти. Перед тим як я познайомилася з вами, я знала в житті саме мистецтво, - я жила тільки тут, на сцені. Один вечір я була Розалінда , інший – Порція. Радість Беатріче була моя радість, горе Корделії – моє горе. Я вірила в усе це. Ті вбогі актори, що грали разом із мною, здавались мені божественними, розмальована сцена – то був цілий мій світ. А прийшли ви, мій прекрасний, - і визволили мою душу, ви показали мені справжнє життя. Сьогодні, вперше за весь час, я побачила нещирість, бутафорність, глупоту цих пустих видовищ. В яких я граю. Ви дали мені щось вище за мистецтво – ви дали мені пізнати справжнє кохання! А мистецтво – лише бліда тінь кохання. О мій коханий! Чарівний мій принце! Навіть якби я могла грати, то було б блюзнірство над коханням – грати закохану, коли ти сама насправді закохана.

         (Доріан рвучко сів на канапу і одвернувся від Сібіл)

Доріан

Ви вбили моє кохання. Раніше ви розпалювали в мене уяву, а тепер навіть цікавості не збуджуєте. Тепер ви просто байдужа мені. Я покохав вас, бо ви чудово грали, бо я бачив у вас хист і розум . . . Але тепер з цим усім покінчено. Ви порожнє, бездарне створіння, та й годі. Який же я був йолоп! Ви скалічили мою любов. Адже ви ніщо без свого мистецтва! Я дав би вам славу і велич, примусив би цілий світ боготворити вас, і ви носили б моє ім’я. А що ви тепер?

Сібіл Вейн

Ви ж це не серйозно, Доріане? Ви так наче граєте . . .

Доріан

Граю! Це вже заберіть собі (з їдкою успішкою).

Сібіл Вейн

Доріане, Доріане, не кидайте мене! Простіть мені, що я сьогодні так погано грала, адже  весь час тільки ви один були у мене на думці. Але я спробую . . . Я все зроблю, щоб грати краще! Невже ви не простите мені сьогоднішній вечір? Я вперто працюватиму, я всіх сил докладу! Не будьте такий жорстокий зі мною, я ж люблю вас над усе на світі.

Доріан

Я йду. Ви розчарували мене.

Вчитель.

Які події спричинили руйнування гармонії Краси?

Учень.

Доріан думав повернути до Сібіл, шкодував, що обійшовся з нею жорстоко. Але він обманював себе. Адже Нарцис не може любити нікого крім себе. Лорд Генрі сповістив Доріана про смерть актриси, і звинуватив її у самогубстві, до якого не причетний Грей.

Гармонія Краси порушилась на полотні з зображенням головного героя.

,,Вираз обличчя на портреті був інший  - у складці рота почувалася жорстокість . . Так, він хотів, щоб сліди страждань і тяжких дум борознили лише його зображення на полотні, а саме він зберіг би весь ніжний квіт і привабливість своєї, тоді ще вперше усвідомленої, юності. Невже, його бажання виповнилось? Ні, таких чудес не буває! Страшно навіть і думати про це. Проте – ось перед ним його портрет, зі складкою жорстокості біля губ’’.

Доріану стало моторошно при вдивлянні в портрет. Порушення гармонії почуттів,порушення гармонії Мистецтва. Портрет став дзеркалом його душі, його совістю. Молодий денді назвав портрет своїм щоденником, який він тепер старанно ховав від людей у забутій кімнаті, накритим червоним саваном.

Вчитель.

Чи вважає тепер себе Доріан жорстоким? Що відіграє значну роль у формуванні його світогляду?

Учень.

Доріан не вважає себе безсердечним, хоча і каже, що ця трагедія не поранила його душу. Чим більше знав Доріан Грей, тим більше він прагнув дізнатися нового. Значну роль у формуванні його світогляду відіграла книга, яку подарував його лорд Генрі.

Вчитель.

Знайдіть у романі розповідь про той подарунок.

Учень.

Розділ 10. ,,Погляд Доріана Зупинився на книжці. . . Ледве минуло кілька хвилин, як твір уже захопив Доріана. Книжка ця була найдивніша з усіх, що він будь – коли читав. Доріан почував себе так, немов під ніжні звуки флейти перед ним беззвучним калейдоскопом проходять у вишуканих одіяннях гріхи цілого світу! Те, про що він лише неясно марив, поставало нараз дійсністю. І навіть те, про що він ніколи й не наважився марити, розгорталося у нього на очах’’.

Вчитель.

Чим іще, крім читання, займався у своєму житті Доріан Грей? Які захоплення були в нього?

Учень.

Мода, дендизм, католицизм, містицизм, запахи, музичні інструменти, вишивки і гобелени.

Вчитель.

Чи не здається вам, діти, що між Греєм і автором щось спільне?

Поетична група ,,Сузір’я’’ спробувала на сьогодні створити римований портрет Оскара Вайльда.

      (Виступ групи ,,Сузір’я’’)

VI.Зарозумілий ірландець Оскар Уайльд

     Кидає виклик лондонській Богемі

     Прибульцем з іншої епохи

     Тебе вважали хлопчаки.

    Ти не ходив у гральні клуби,

    Вивчав латину залюбки.

В святкові дні ти одягав циліндри,

Тебе вважали надто вже блідим,

Ти був, як привид – старомоднім,

                    Надто високий і без бороди.

У ,,золотавім’’ піджакові,

Із ,,скарабеєм’’ на руці,

В сорочці з бантом, фіалкою в петельці,

Ти увірвався у Мистецтво,

Не стримуючи гордої ходи.

Ти був: апостол естетизму.

І учнів за тобою йшли.

Хотів не бачити жебрацтва,

Розпусти і всілякої біди.

Пліток і глузувань, їдких куплетів,

Наслухався за все своє життя,

Повстав ірландець проти лондонських аскетів,

І став чужим на святі у життя.

Мистецтвознавець – учень

Ян Парандовський, автор романізованої біографії О. Уайльда ,,Король життя’’, зауважив: ,,Лорд Генрі Уоттон думав його думками, Доріан Грей жив, зваблений його пристрастями’’. А ми можемо додати – Безіл Голуорд страждав стражданнями свого творця.

    (Складання схеми ,,Почуття героїв через призму особистості автора’’).

Оскар Вальд

пристрасті

                     думки                                      Страждання

               

              Генрі Уоттон      Доріан Грей        Безіл Голуорд

                  (гедозм)           (дендізм)               (естетизм)

Вчитель.

А далі послухаємо твори – мініатюри про суперечливу натуру письменника і уайльдівських героїв.

Твір – мініатюра

         Чи страшна ,,зоряна’’ хвороба для обивателів?

Мені здається, що Грей є втілення усіх гріхів, які причаїлися в кожному з нас. Бернард Шоу говорив, що ,,порок – це витрата життєвих сил’’. Оскар Уайльд нерідко зображував своїх, зовні прекрасних героїв, моральними монстрами, лише гіркі приниження і страждання , внаслідок яких вони втрачали свою вроду фізичну і духовну, перевиховували їх. Письменник хотів відродити елліністичну програму ,,гедонізму’’ – вчення, яке найвищою цінністю визнає насолоду. Я думаю, що Уайльд своїми казками ,,Хлопчик – зірка’’, ,,Щасливий принц’’, романом ,,Портрет Доріан Грея’’ заперечував постулати ,,нового гедонізму’’. Бо навіщо він тоді на ,,всесвітньому вернісажі’’ виставив портрет душі Доріана Грея, душі, спотвореної пороками і гріхами?! ,,Боже, перед ним я схилявся! У нього очі диявола!’’

Твір – мініатюра

У суперечливого митця-- суперечливі шедеври . . .

Автор роману ,, Портрет Доріан Грея’’ показав нам, сам того не розуміючи, зразок витвору мистецтва – портрет, який спотворює, або прикрашає, в залежності від вчинків героя добрих чи злих, дійсність таким чином, що пересічному громадянину, натовпу, важко віднайти схожість між реальністю і художнім витвором.

Безумовно, Уайльд – людина суперечлива, надто егоїстична, що слабувала на нарцисизм ,, Крики і прокльони’’, ,,диявольська радість’’ пролунала у запальному натовпі вікторіанських лицемірів, коли із судовим вироком, який пролунав у залі суду, було розчавлено талант і життя генії епохи – Оскара Фінгала О’Флаерті Уілса (Оскара Уайльда). Я вважаю, що думки кожної людини повинні бути прийняті у суспільстві, навіть такі суперечливі, як у цього письменника – денді.

Вчитель.

А зараз подивимось передачу «Живий Ютуб», яка, можливо, покаже нам щасливі моменти у житті поета – аристократа, письменника ,, Який із шаленством пірнав у розваги’’.

VII. ,,Нескінченні історії про геніальних людей’’

      (у музичному супроводі читає диктор – журналіст)

Одружився Вайльд з красивою донькою дублінського адвоката – Констанцією Ллойд. Незначного спадку, залишеного батьком, було недостатньо, щоб утримувати сім’ю, й Уайльд бере на себе обов’язки редактора жіночого журналу.

Публіка горить бажанням докладніше довідатися, як саме обставлено будиночок на Тайт – стріт, де мешкає подружжя Уайльдів. Не секрет, що багатьом знайомим  Оскар робить зауваження щодо інтер’єру.

Ніби підкреслюючи свій бездоганний смак, Уайльд хизувався своєю дружиною – красунею, яку щомісяця вбирав у костюми різних епох і народів: грецькі, середньовічні, старо венеціанські, голландські. Для митця то був час ніжного подружнього життя. Оскар майже не виходив з дому, а якщо відлучався на кілька годин, надсилав дружині листа і квіти.

1895 рік був спершу часом мистецького тріумфу. В очах сучасників Уайльд був королем життя. Таким він і почувався, коли познайомився з тим, хто відіграв фатальну роль у його долі. То був молодий нащадок лордів Дугласів – Альфред. Тридцяти шестилітній Уайльд потоваришував з цим зухвалим, цинічним і корисливим молодиком, що уславився не так своєю поезією, як негідною поведінкою. Насолодою було для Уайльда спілкування з молодою людиною ангельської краси та ще й початкуючим митцем. Проти їхньої дружби виступив батько Альфреда, звинувативши Уайльда в моральних збоченнях. Саме це звинувачення було пред’явлене письменникові англійським судом, що відбувся після театрального тріумфу Уайльда 1895 р.

Судовий процес перетворився на знущання над письменником. ,,Не таку’’, як інші, людину, добропорядні англійці засудили до дворічного ув’язнення. Король життя опинився в багні неслави та злиднів, мати Оскара померла з горя, дружина з двома синами, у яких відібрали право носити батькове прізвище, пішла з дому, п’єси було знято зі сцени. Після таких ударів долі письменник не зміг відродитись до кінця свого життя.

Колишнє світосприйняття не полишило Уайльда і в останні хвилини. Він прийшов до тями у готельному номері і поскаржився, що шпалери зроблені без смаку. ,,Вони мене вбивають: комусь з нас доведеться піти’’. Отож, якщо життя і перетворило Оскара Уайльда з гедоніста на аскета, то вбити ньому естета воно так і не змогло. 1900 року Оскар Уайльд помер і був похований на бідному паризькому цвинтарі, бо ніхто з друзів не мав коштів оплатити належний погреб.

Слова Вайльда.

,,Я повинен був піти далі . . .’’ – так підсумував я свій письменницький шлях, відчуваючи, що так і не зумів реалізувати той могутній творчий потенціал, який був закладений в мені батьками, освітою. Відкривши радість свободи, свободи абсолютної, я не зумів нею скористатися правильно, бо, мабуть, не помітив того моменту, того моменту, коли мусив був зупинитися і обмежити себе. Натомість я піднісся над землею і згас. ,,Мені нема чого писати, тому що я осягнув значення життя. Писати про життя не можна – ним можна лише жити. А я жив’’.

Мені так само як і Доріанові бракує досвідченості і обмеженості лорда Генрі, і тому наші спроби реалізувати програму ,, нового гедонізму’’ закінчуються для нас катастрофою. Доріан так і не зміг цілком віддатися насолоді, бо я залишив йому ще рештки моральності. Вони нагадували про себе болем у серці, хоча під рукою у нього завжди була достатня кількість аргументів, щоб заспокоїти і виправдати себе. Доріана мучила і гнітила смерть його душі в живому тілі.

Вчитель.

Як проявляється Уайльдівьким естетизм у романі?

Учень.

В нагромадженні назв предметів проявляється своєрідність уайльдівського естетизму. Прикметник ,, прекрасний’’, як ми підрахували, у творі вжито 98 разів. Письменників згадує 39 видів коштовних каменів, велику кількість музичних інструментів, деякі з них екзотичні і рідкісні.

Щодо кольорів, то з білого, ніжних відтінків жовтого ( улюбленого кольору символістів), зеленого та блакитного при описі пейзажів автор переходить до різноманітних відтінків червоного, який передає напруженість емоційного стану головного персонажу.

Вчитель.

Якими настроями керується Доріан, коли вирішує вдатися до вбивства?

Учень.

Доріан став убивцею раніше – віж відштовхнув Сібіл Вейн і вона покінчили із собою. Отже, він побічно винен у її смерті. А коли у полі його зору з’являється Безіл Голуорд, то Доріан вирішує вбити художника, адже він на думку Грея, став причиною деградації особистості Доріана.

VIII. Вчитель.

Доріан був пересичений життям. І душа його поступово йшла в Ад до Диявола, а могло бути і навпаки.

Бог. Небесна благодать.

Вічна молодість

          Розрив із Сібіл

                     Пізнання життя у всіх його проявах

                                   Егоїзм

                                               Розпуста

                                                            Убивство художника

                                                                  Страх  за своє життя

                                                                        Убивство душі

                                                                 Диявол.     Царство Зла.

ІХ. Бесіда – узагальнення.

Чи зміг Доріан Грей насолоджуватись життям у всіх його проявах, не завдаючи шкоди оточуючим? Самому собі?

(Ні. Тому що автор залишив йому крихти сумління і біль у серці, про його злу і жорстоку натуру героєві постійно нагадував портрет його душі.

Оточуючі, особливо люди із м’яким і податливим характером опинялися в обіймах пороку, жорстокості, смерті завдяки Доріану).

Бог чи диявол перемогли у боротьбі за душу Доріана?

(Диявол. Тому, що головний герой своє щастя вбачав у пошуку краси, у насолодах. Доріан Грей шукав красу там, де її не було: у відчуттях, у насолодах. Доріан Грей шукав красу там, де її не було: у відчуттях, у пороках, у мистецтві. А якби він шукав прекрасне у людських душах і у власній совісті, то він би отримав і вічну божу благодать).

Х. Оцінювання знань. Підсумки роботи творчих груп.

ХІ. Домашнє завдання.

Дочитати роман.

Середній рівень. Скласти хронологічну таблицю життя Оскара Уальда.

Достатній рівень. Скласти короткі тези світоглядної концепції одного з героїв роману.

Високий рівень. Написати есе ,,Якщо людина створює саму себе, то що вона повинна створити: неповторний оригінал чи копію?’’