Езоп Езоп (грец. Αίσωπος, жив у VI столітті до н. е.) — видатний байкар. Писав байки, де героями були тварини, наповнював свої оповіді повчаннями та мораллю. В образах тварин висміював недалеких і темних людей, їхні недоліки і захланність. Точну кількість байок не встановлено, але вважають, що Езопу належить близько 400. Перший грецький історіограф Геродот свідчить, що Езоп народився у Фригії (Мала Азія) був рабом аристократа Ксанфа на острові Самос; отримавши волю, подорожував Грецією, Вавилонією та Єгиптом. Езоп був невеликим на зріст, некрасивим і горбатим. Мав гострий розум і умів створювати байки. Його перший господар вирішив продати балакучого раба, якого купив простуватий філософ Ксанф з Самосу. Езоп вразив його дотепними відповідями. Коли Ксанф спитав Езопа, чи той хоче, щоб він його купив, Езоп нібито відповів: «А хіба тобі не все одно, чого я хочу? Купи мене в радники, тоді й запитуй». А на запитання, чи він завжди такий балакучий, Ксанф отримав відповідь, що за балакучих птахів завжди платять дорожче.
У байках присутній повчальний висновок («мораль байки»), зазвичай знаходиться наприкінці твору. Деякі байкарі згодом розміщували мораль також на початку своїх творів. «Батько байки» засуджує людські вади. Оскільки Езоп був рабом, то в багатьох байках присутня тема «вичавлювання з людини раба», наприклад, байка про вибір шляху вільною людиною і рабом, у якій шлях раба спочатку розкішний і зручний, але виводить до урвища, а шлях вільної людини спочатку кам'янистий і незручний, але закінчується зеленим затишним моріжком. Важливим атрибутом Езопових байок є їхня алегоричність — зображення реальних осіб, явищ і предметів з використанням асоціацій. Наприклад, Вовк у байці «Вовк і Ягня» є алегорією жорстокості, брутальної влади.
ВОВК І ЯГНЯ Вовк побачив, що Ягня п’є воду з річки, і хотів знайти якийсь слушний привід, щоб його з’їсти. Отже, хоча він і стояв вище за течією, але почав обвинувачувати Ягня, що воно каламутить йому воду й не дає пити. Ягня відповіло, що воно п’є, торкаючись води тільки краєчками губ, і що, зрештою, воно, стоячи внизу, не може йому каламутити воду. Тоді Вовк зауважив: Минулого року ти зневажило мого батька». — «Мене тоді ще й на світі не було», — відповіло Ягня. Але Вовк сказав йому: — «Хоч би як ти виправдовувалось. я все одно тебе з’їм». Байка доводить, що навіть справедливий захист не має сили для тих, хто заповзявся чинити кривду.(переклад Юрія Мушака)
Крук і лисиця. Крук украв шматок м'яса і сів на якесь дерево. Побачила це Лисиця з захотіла відібрати м'ясо. Вона стала перед Круком і почала вихваляти його велич і красу, кажучи, що йому найбільше з усіх годилось б царювати над птахами, і це сталося б напевно, коли б він мав голос. Крук хотів похвалитися, що голос у нього є, закрякав і випустив м'ясо. Лисиця підбігла, схопила м'ясо і сказала: " О Круче, коли б ти мав також розум, тобі більше не бракувало б нічого, щоб стати царем". Ця байка стосується нерозумної людини.
Мурашки і цикада Мурашки взимку сушили на сонці вогке збіжжя, коли до них підійшла голодна Цикада й попросила, щоб їй дали їсти. Тоді вони спитали її, чому вона не заготувала собі харчів улітку, а вона їм: - Мені все було ніколи, я співала. На це Мурашки, сміючись, відповіли: - Якщо ти співала влітку, то потанцюй узимку". Не слід зневажати нічого, щоб згодом не довелося шкодувати.
Літературний диктант1. З яких частин складається байка? 2. Як називається повчальна частина байки? 3. Кому належать перші поетичні байки? 4. Хто з байкарів був рабом? 5. Що таке алегорія? 6. Кого вважають основоположником жанру байки? 7. Хто є героями байок? 8. Найвідоміший український байкар? 9. Якою мовою написані байки Езопа? 10. Що означає вираз «езопова мова»?