Філворд "Затоки світу"

ФІЛВОРД «ЗАТОКИ»

Означення понять

СІДРА, або ВЕЛИКИЙ СИРТ – велика затока у Середземному морі біля берегів Лівії, завглибшки до 1 374 м, шириною до 465 км (при вході в затоку). Площа майже 57 тис. км². Під час другої світової війни затока була ареною двох морських битв між ВМФ Італії та Великої Британії. Правовий статус затоки юридично не врегульований досі. Лівійський уряд вважає всю затоку своїми територіальними водами.

АЛЯСКА – широка затока Тихого океану між півостровом Аляска і материком Північна Америка. Вся берегова лінія затоки – чергування лісу, гір і декількох льодовиків. З метеорологічної точки зору, затока Аляска є великим джерелом штормів. Багато сезонних злив на північно-західному узбережжі Тихого океану приносяться саме із затоки Аляска.

АНТАЛІЯ − затока на півдні Туреччини, тягнеться від Анамура на сході до Східного Тавра на заході. Довжина по прямій становить 200 км. В затоці не має яких-небудь значних островів. Охоплює знаменитий курортний регіон, Турецьку рів'єру (220 км від Кемера до Газипаши). Узбережжя частково є крутим з високими скелями (насамперед, на крайньому сході та заході), мають місце також низькі піщані пляжі з низькими кущами і соснової рослинністю.

В затоку впадає річка Аксу.

КАМПЕЧЕ – затока біля східного берега Центральної Америки, південна частина Мексиканської затоки. Ширина в північній частині майже 750 км, максимальна глибина до 3 286 м. Площа затоки – 15 540 км². Припливи подобові висотою від 0,6 до 1,2 м. Берега низинні, заболочені.

ПЕРСЬКА – це мілководне внутрішнє море, що має площу 241 тис. км², довжину 989 км та головним чином розділяє Іран та Саудівську Аравію. Затока сполучена Ормузькою протокою з Оманською затокою, Аравійським морем та Індійським океаном. Середня глибина затоки становить 50 м, найглибша – 102 м. Мілини Перської затоки біля берегів Катару та Манарської затоки в Індійському океані є головними джерелами високоякісних натуральних перлів. Цікаво, що на цей час всі арабські країни називають Перську затоку «Арабською затокою. Проте, ця назва майже не використовується неарабськими країнами і не визнана ООН.

ТАРАНТО – затока розташована у північній частині Іонічного моря, на крайньому півдні Італії (у морській акваторії між «каблуком італійського чобота» на сході та його «носком» на заході). Довжина узбережжя затоки становить 140 км, води прозорі й багаті рибою. Глибина досягає 2 657 метрів. Припливи півдобові, їх величина 0,3 м. на березі ростуть гаї з піній і кипарисів.

ФІНСЬКА – затока на сході Балтійського моря, омиває береги Фінляндії, росії та Естонії. Площа 29,5 тис. км². Затока мілководна, середня глибина – 38 м, максимальна 121 м. Води річок, що впадають у затоку, особливо Неви, сильно опріснюють води затоки. Замерзає з кінця листопада до кінця квітня (в теплі зими може не замерзати цілий рік). Характерні сильні вітрові хвилі.

АДЕНСЬКА –  затока на заході Аравійського моря Індійського океану між Ара-війським півостровом і півостровом Сомалі. Сполучається через Баб-ель-Мандебську протоку з Червоним морем. Площа 259 тисяч км², довжина при-близно 900 км, ширина до 300 км, глибина становить до 4 525 м. На пів-ночі розташована бухта Аден. Припливи неправильні півдобові, їх величина становить 2,9 м.

БОТНІЧНА – затока у північній частині Балтійського моря, розташована між західним узбережжям Фінляндії, східним узбережжям Швеції і Аландськими островами. Назва походить від назви історичної провінції Швеції Бот-нія (швед. Botten, буквально — дно, ґрунт). Довжина 668 км, найбільша ширина 240 км. Площа 117 000 км². Найбільші глибини — у північній частині 112 м, у південній 290 м. Солоність затоки значно падає з півдня на північ. Якщо в південній частині вона відповідає солоності Балтійського моря, то у північній вона настільки низка, що не відрізняється на смак від прісної.

ГДАНСЬКА – затока на південному сході Балтійського моря. Назва на честь міста Гданськ. У затоку впадає річка Вісла. На північному заході Гельська коса відокремлює від Гданської затоки Пуцьку затоку, а на південному сході Віслинська коса − Віслинську затоку, яка з'єднана з відкритим морем Балтійською протокою.  Довжина 74 км. Ширина у входу 107 км. Глибина до 115 м. Солоність менше ніж 8 ‰.

ЛІОНСЬКА – затока розташована у західній частині середземноморського узбережжя та омиває береги Франції на південному сході. Глибина дна затоки сягає більше 1 км. Вздовж узбережжя є широкий мілководний континентальний шельф. Клімат субтропічний. Часто на узбережжі затоки дме сильний, холодний і сухий вітер, що рухається з Альп на південь уздовж долини річки Рона, відомий як містраль. На узбережжі затоки припливи неправильні, півдобові, до 0,2 метра. Узбережжя Ліонської затоки економічно розвинене. Найбільші порти − Марсель та Сет. Берегова лінія є місцем активного припливу туристів, рекреаційною зоною.

ОМАНСЬКА – затока, що сполучає Аравійське море, через Ормузьку протоку, з Перською затокою. Довжина 450 км. Ширина − до 330 км. Найбільша глиби-на − 3694 метри. Північне узбережжя затоки належить Ірану та Пакистану, південне − Оману (на сході) і Об'єднаним Арабським Еміратам (на заході).

СІАМСЬКА – затока в Південнокитайському морі між півостровом Малакка і південно-східною частиною півострова Індокитай. Омиває береги Таїлан-ду, Камбоджі, В'єтнаму. Вдається до суші на 725 км. Ширина біля входу близько 400 км. Глибина до 70 м. Середня глибина становить 45 м. Площа 320 000 км². Припливи добові, величина їх до 4 м. У затоку впадає річка Менам-Чао-Прая, на якій розташована за 30 км від затоки столиця і морський порт Таїланду − Бангкок.

ГУДЗОНОВА −  Міжнародна гідрографічна організація вважає Гудзонову затоку частиною Північного Льодовитого океану, але деякі інші джерела вважають затоку частиною Атлантичного океану, не в останню чергу через те, що водообмін затоки з Атлантикою значно перевершує її водообмін з Північним Льодовитим океаном. На півночі Гудзонова протока сполучає Гудзонову затоку з Атлантичним океаном; на її півдні — внутрішня затока Джеймс. Води Гудзонової затоки омивають узбережжя провінцій Манітоби, Онтаріо, Квебе-ку та території Нунавут. Площа поверхні затоки складає 819 000 км² або 1 240 000 км² (якщо до складу Гудзонової затоки включають Гудзонову протоку та затоки Джеймс, Фокс і Унгава). Водозбірний басейн затоки дуже великий, близько 3 861 400 км².

ТЕРМАІКОС, Солунська затока − затока Егейського моря розташована на південь від міста Салоніки, біля берегів Греції, між материком і півостро-вом Халкідіки. З півночі оточена  Салонікською рівниною. Довжина 160 км, ширина 5 км (біля входу близько 90 км), глибина в середній частині до 80 м. Припливи подобові (до 0,5 м). Назву затока набула на честь стародавнього міста Ферма, яке було розташоване вздовж узбережжя. Ферма було пізніше перейменовано на Салоніки.

БІСКАЙСЬКА – частина Атлантичного океану, розташована на північ від Іспанії і на захід від Франції. Тягнеться від Галісії до Бретані. Середня глибина − 1750 м; максимальна глибина − 4750-4800 м. Частина континен-тального шельфу простирається далеко в затоку, закінчуючись мілинами в багатьох місцях. Припливи до 6,7 м. Головними річками, що впадають в затоку, є Луара, Адур, а також Дордонь і Гаронна, що разом утворюють есту-арій Жиронда. Рибальство (сардини, камбала), устричний промисел. Назва затоки походить від баскської провінції Біская.

ГВІНЕЙСЬКА – затока в Атлантичному океані, біля берегів Екваторіальної Африки. Площа − 1 533 тис. км². Найбільша глибина − 6 363 м. Температура води – 25-27 °С. На крайньому північному сході ділиться на дві затоки − Біафра і Бенін. У Гвінейській затоці розташовані острови материкового й вулканічного походження (Біоко (в минулому Фернандо-По), Принсіпі, Сан-Томе тощо). Солоність – 34-35 ‰, поблизу гирл річок (Нігер, Вольта, Ого-ве, Конго тощо) знижується до 20-30 ‰. Припливи півдобо-ві, їхня величина до 2,7 м.

БЕНГАЛЬСЬКА – велика затока на північному сході Індійського океану, обмежана півостровами Індостан та Індокитай, Андаманськими та Нікобар-ськими островами. Бухта Бенгалії займає область 2 172 000 км². Ряд великих річок − Ганг, Брахмапутра та Мегхна (спільний естуарій), Крішна, Годаварі, Ка-вері, Маханаді, Іраваді − впадають в Бенгальську затоку. Глибина: до 5 258 м.

Температура води: на поверхні в лютому від +25 до +27°, в серпні 4…28°. Солоність 30-34 %. Природних бухт мало.

КАРПЕНТАРІЯ – затока Арафурського моря біля північних берегів Австралії, між півостровами Кейп-Йорк і Арнемленд. Площа 328 000 км², довжина 600 км, глибина до 71 м. Середня місячна температура води на поверхні в більшій частині затоки взимку 23-25 °C, влітку 29 °C. Солоність 34,8 ‰. Припливи не-правильні півдобові, їх величина до 3,2 м. Біля берегів сильні припливно-відпливні течії. У затоці розташовані острови Веслі, Ґрут-Айленд та Бікертон. В затоку впадає річка Фліндерс.

В затоці можна побачити рідкісне метеорологічне явище − ранкову ґлорію.

МЕКСИКАНСЬКА – внутрішнє море Атлантичного океану, оточене з трьох боків узбережжями південних штатів США, сходу Мексики та берегами острова Куба. З Атлантичним океаном з'єднано Флоридською протокою, з Карибським морем − Юкатанською протокою, що проходить між Мексикою та Кубою. Площа Мексиканської затоки становить приблизно 1,6 мільйонів км², третина якої розташована у тропічному поясі. Глибина затоки сягає 3 804 м у Сіґзбійській западині, яка простягається на відстань 550 км.

Над Мексиканською затокою часто вирують урагани, що рухаються з боку Атлантичного океану та призводять до численних смертей і збитків (наприклад, ураган «Катріна» 2005 року).

Припливні хвилі тут відносно малі з огляду на слабкий зв'язок з океаном.

До затоки впадають декілька річок, найвідоміша з них Міссісіпі. Узбережжя затоки має численні затоки меншого розміру (найбільша − затока Кампече), бухти, невисокі острови, по берегах яких утворюються болота та пляжі.

Континентальний шельф загалом широкий (змінюється від максимуму більш ніж 320 км до мінімуму близько 40 км) і утворює майже безперервну терасу навколо краю затоки. У цьому регіоні була знайдена нафта. Бурові платформи встановлені у відкритих водах. Мексиканська затока використовується також для комерційного лову риби, креветок, крабів, устриць. Комерційна діяльність тут також включає в себе перевезення вантажів, нафтопереробку і нафтосховища, виробництво паперу, туризм.

До появи європейських колонізаторів узбережжя було заселено американськими індійцями та племенами сучасної Мексики. За часів колонізації територія була перетворена на театр бойових дій та суперечок між Іспанією, Францією та Англією.

Існує теорія, згідно з якою 65 мільйонів років тому на Землю впав метеорит завширшки 10 км, і створив Чиксулубський кратер, розташований на узбережжі Мексиканської затоки на мексиканському півострові Юкатан.

КАЛІФОРНІЙСЬКА – затока, що відділяє півострів Каліфорнія від мекси-канського узбережжя Тихого океану. Відома також як Море Кортеса. Довжина Каліфорнійської затоки 1 126 км, ширина 48−241 км, середня глибина 818 метрів, максимальна глибина понад 3 000  метрів, обсяг 145 000 км³, її загальна площа становить 177 000 км² (160 000 км² за іншими джерелами). Затока утворилася близько 5,3 млн років тому, коли річка Колорадо, внаслідок тектонічних рухів розлому Сан-Андреас знайшла вихід до океану. Затока розділена на дві частини великими островами Анхель-де-ла-Гуарда і Тібурон. Північна частина мілководна, глибини тут рідко перевищують 180 метрів. У південній частині затоки є кілька депресій, глибина деяких із них перевищує 3 000 метрів.

«ЗАТОКИ»

СІДРА    АЛЯСКА    АНТАЛІЯ

КАМПЕЧЕ   ПЕРСЬКА   ТАРАНТО

ФІНСЬКА   АДЕНСЬКА   БОТНІЧНА

ГДАНСЬКА   ЛІОНСЬКА   ОМАНСЬКА

СІАМСЬКА   ГУДЗОНОВА   ТЕРМАІКОС

БІСКАЙСЬКА   ГВІНЕЙСЬКА   БЕНГАЛЬСЬКА

КАРПЕНТАРІЯ    МЕКСИКАНСЬКА

     КАЛІФОРНІЙСЬКА