Фольклорне свято "На Купала нічка мала..."

 

Авторська розробка

українознавчого заходу для учнів 5-11 класів

закладів загальної середньої освіти України

«На Купала нічка мала, або срібна Купальська роса»

 

(фольклорне свято, організоване та проведене учнями

5-11 класів)

 

Калюжна Ірина Анатоліївна, учителька української мови та літератури, учитель-методист Перемозького ЗЗСО Лосинівської ТГ Ніжинського району Чернігівської області

 

5 – 11 клас

 

Мета:

• формування національно-мовної особистості на етнопедагогічних засадах;
• використання потенціалу українознавства як засобу формування свідомого і мотивованого патріотизму;
• вироблення соціальних та культурних компетентностей, що передбачають вміння зберігати та захищати національну ідентичність через визначення ціннісних пріоритетів;
• успадкування духовних надбань українського народу, формування особистісних рис громадянина Української держави;
• виховання поваги до своєї історії та традицій; любові до рідної України, до її героїчного минулого та сучасного; поваги до людей, почуття відповідальності за сьогоднішнє і оптимістичної віри в майбутнє;
• показ та розвиток індивідуальних творчих здібностей та уяви учнів, їх високого художнього смаку

 

Обладнання: плетені із квітів дівочі вінки; гілляка з вишні з трьома сучками (один для голови, а два для рук), одяг, квіти, стрічки та намисто для виготовлення опудала «Марени»; прибрана вербова гілка, яка символізує Купайла

 

 

 

 

 

 

 

 

 

            1

      

 

 

 

 

 

    

Сценарій свята

 

Купальський обряд проводився з 6 на 7 липня

Місце проведення: поле за селом, село, берег сільського ставка

 

 

 

 

 

 

 

 

Обрядова структура свята

І частина

6 липня – ранок: дівчатка-підлітки збираються в житі й роблять ляльку у вигляді відьми. Коли лялька готова, дівчатка, піднявши її над головою, несуть в село, співають пісень.

На Івана Купального

Несли відьму до Вального.

На дуб лізла, кору гризла.

А з дуба впала – кора спала…

Або:

На Івана Купального

Ходила відьма до Вального.

Ходила вона у вівторок

Да видоїла коров сорок.

Ходила вона у п’ятницю

Да подоїла всю стадницю

В селі на дівчат вже чекають хлопці. Вони кидаються на гурт, відбирають відьму, розривають її на шматки, під голосний дівочий вереск.

 

ІІ частина

У другій половині дня дівчата починають готувати «Марену». Для цього зрізують гілляку з вишні з трьома сучками (один для голови, а два для рук) і увивають квітами, стрічками та намистом. Виготовлення атрибуту супроводжується піснею:

А ми рутоньку посієм, посієм!

Зеленую руту, жовтий цвіт

Посієм!

А ми рутоньку пополем, пополем!

Зеленую рутоньку, жовтий цвіт

Пополем!

А ми рутоньку нарвемо, нарвемо!

Зеленую руту, жовтий цвіт

Нарвемо!

А ми віночки сплетемо, сплетемо!

Зеленую руту, жовтий цвіт

Сплетемо!

А ми дівочок вберемо, вберемо!

Зеленую руту, жовтий цвіт

Вберемо!

Потім одна з дівчат, зодягши на голову вінок, несе мовчки опудало на вигін, а решта – супроводжують її піснею:

Ходили дівочки коло Мариночки,                                              

Зелені два дубочки – парубочки,                                     

Червона калинонька – то дівочки.                                                 

Як пішли дівчата в ліс по ягодочки,

Та й прийшлось їм три річки брести,                            

Три річки брести і Дунай плисти.                 

Усі дівки Дунай переплили,

Дівка Марина в Дунаї втопилась.                           

На дівці Маринці плахта-чорнитка                   

 Діставшись левади, дівчата насипають невеличку купку з жовтого піску, вправляють в неї Марену.

 

 Леся (відходить на деяку відстань, зосереджено дивиться на деревце). Здається, непогана вийшла наша Кострубонька. Як ви думаєте, дівчата?

 Марина. Очевидно, наша Марена буде краща, ніж хлопчачий Купайло.

 Леся (вагаючись). Хтозна… Хлопці здатні на будь-які витівки.

 Оля. Та наша краща! У нашої Марени он скільки прикрас, хіба хлопці на таке здатні?

 Леся. Не будемо гадати. Пізніше побачимо.

 Марина. Дівчата, у всіх є свічки? Скільки в кого свічок, стільки треба й віночків сплести!

 Тетянка. Навіщо стільки вінків? Одного досить.

 Марина. Один – для себе, а інший – для коханого. Якщо вони спливуться докупи, то й подружитесь.

 Леся. А в тебе, Марино, скільки свічок?

 Марина. Я ще не знаю, хто мій суджений і де він. Отже, ворожитиму на села – до якого берега припливе вінок, туди й заміж піду!

 Дівчата починають плести вінки із раніше нарваних квітів. Після завершення роботи починають водити хороводи навколо Марени і співати:

Коло Мариноньки ходили дівоньки.

Стороною дощик іде,

Стороною та на мою рутоньку червону.

Ой на морі хвиля, при долині роса.

Стороною дощик іде,

Стороною та на той барвіночок зелений.

Ой на горі жито, а в долині просо.

Стороною дощик іде,

Стороною та на русу косу дівчини.

Ой на Івана та й на Купала

Рано-вранці сонце зійшло.

Рано-вранці та на мою руженьку червону.

Ой на Івана та й на Купала

Вранці випала роса.

Роса впала та на той барвіночок зелений

Або:

Ой на Івана, ой на Купала

Вийшла Марія, як та пава.

На неї хлопці заглядаються,

А привітати стидаються.

А той Іванко не встидався,

Взяв за рученьку, привітався.

Марійко моя, душечко моя,

Сподобалося личенько твоє.

Ой не так личко, як ти сама.

Як на папері написана.

Як на папері, як на листочку,

Чорніі брови на шнурочку,

Наче тернини очі зернини,

А твої уста, як сік малини

 

ІІІ частина

 Основна частина свята розпочинається ввечері. На це свято сходиться все село. Найменші учасники розпалюють невеличкі багаття або зносять на купу кропиву і перестрибують через неї.

 Берег ставка. Центром свята є Велике вогнище. Сюди, взявшись за руки і співаючи «Гей, на Івана», йдуть дівчата. У кожної на голові вінок і на руці ще по 2 – 3 віночки.

Ой на Івана та й на Купала

Красна дівчина долі шукала.

Ой вийди, доле, в чистеє поле,

В чистеє поле, в зелен-лісочок.  (Двічі)

Послухай доле, мій голосочок.

Сплела віночок із квіток красних,

А мій миленький, як місяць ясний.

А дівчинонька, як та зіронька,

Неначе рута, яка найкраща.

Ой на Івана та й на Купала

Красна дівчина долі шукала.

Вінки сплітала, на річку несла.

На річку несла, в воду пускала.  (Двічі)

Своєї долі та й не вгадала

 Ведуча (на фоні пісні):

Просимо, друзі, не минати,

На Купала повертати.

Гостем станете громаді

Та й самі будете раді.

Наше свято – свято щастя,

Свято радості й завзяття.

Свято юності й кохання,

Вогню, води і купання

(Коли пісня стихає)

 Свято Івана Купала дійшло до нас ще з язичницьких часів. Припадає воно на 7 липня, день літнього сонцестояння. Проводиться свято біля води з вогнищем, бо вогонь – це частина сонячного світла, він оберігає від усього злого.

 Купайло – свято молодіжне, звідси єднання молодих сердець на святі. За давніми віруваннями, в цей день сонце рано сходить, а трави і квіти набирають більшої сили, опівночі цвіте папороть. У народі кажуть: хто знайде цвіт папороті на Івана Купала, той буде багатий і здоровий. Саме цієї купальської ночі із листя папороті з’являється пуп’янок, піднімаючись все вище вгору. А рівно опівночі він з тріском розкривається. З’являється вогняна квітка. І раптом невидима рука зриває її, а людині це майже ніколи не вдається.

 Цього дня обов’язково треба когось облити водою, бо вона символізує сили води і запросини дощу.

Сьогодні Купала – срібна роса впала.

Стороною та на наш барвіночок зелений.

У купальській криниці

збільшило водиці,

стороною дощик іде,

стороною та на наше житечко зелене

 

 З гурту виходить мати і її дочка Оленка.

 Оленка.               Мамо, матусю,

Пусти із хати погуляти.

Кличуть дівчата –

Вже й соловейко тьохка у гаю,

Пусти, рідненька,

Тебе благаю.

Дарма не буду я там гуляти,

Візьму сорочку

Довишивати.

Бо прийдуть хлопці, будуть дивиться,

Хто в господині

У нас годиться.

Прийшла до мене пора дівоча,

Я свою долю зустріти хочу,

У вишиванку гарну вберуся,

Музики грають,

Пусти, матусю!

 Мати. Іди, донечко, але не забувай: честь дівочу бережуть змолоду, а одяг – заново. Хай Господь тебе благословить, дитино!

*   *   *

 Марина. Дівчаточка, мої подруженьки! Сьогодні на наше свято вперше прийшла Оленка і просить, щоб ми її прийняли до свого гурту.

 Леся. Я думаю, ніхто не буде проти. Іди сідай, Оленко, на нашого кожуха, щоб була здорова і багата, а ми будемо здійснювати обряд.

(Одна з дівчат кладе на голову Оленці віночок, а решта по черзі промовляють слова)

 1-а дівчина. Будь, Оленко, ти вродлива, рум’яна та жартівлива.

 2-а. Гарна, як квіточка, весела, як пташечка.                              

 3-я. Щоб хата твоя повна друзів була, щоб у них ти порадників вірних знайшла.

          4-а. А ще: щоб була милосердна – до пташки, до звіра, до гілки калини, до дорослого і до дитини.

         5-а. Дух милосердя в собі бережи, заздрість, зневіру з душі сторони

         1-а. Будь, Оленко, ти вродлива, рум’яна та жартівлива, очоньки, як ясоньки, ніженьки маленькі, рученьки біленькі.

         2-а. Як сходило вранці сонечко, квіти ми збирали, та під твоїм віконцем у віночок сплітали.

        3-я. З барвінка зеленого листочки, щоб були веселії твої дівочі рочки.

     4-а. Та трохи вплели пахучої м’яти, щоб батька і матір не могла забувати.

      5-а. А між мальвами червоніє рута, щоб честь твоя дівоча не була забута

(Дівчата у віночок вплітають різнокольорові стрічки)

 Тетянка. А тепер, Оленко, ми перевіримо, чи багато ти знаєш. Скажи, чим хата тепла?

 Оленка. Вогнем у печі.

 Тетянка. А чим дівка багата?

 Оленка. Серцем добрим і щирим.

 Тетянка. А що найдорожче у житті?

 Оленка.             Батько й мати,

Весь мій рід,

Так навчав мене змалку дід

 Тетянка. Молодець, Оленко, приймаємо тебе до свого гурту.

 Оленка (вклоняється). 

                                    Спасибі вам, подруженьки,

Що добру та розуму мене навчаєте.

Не дивіться, що маленька,

Я весела й чепурненька,

Вмію прясти, готувати,

Пісень наших заспівати

Дівчата забирають Оленку, ставлять її на середину кола і ведуть хоровод:

                                      Ой на Купала, Купалочка

Не виспалася Наталочка,

Бо цілу нічку проходила

І хороводи водила.

Коло Марени крутилася,

Із парубками сварилася,

Погнала гуси, дрімаючи,

Босії ноги збиваючи.

Ой дай же, Боже, довгії ночі

На Наталчині карі очі

Тим часом заходять хлопці. У одного із них прибрана вербова гілка, яка символізує Купайла. Вони встановлюють свого Купайла поруч із Мареною і співають:

А де наше Купайло стояло,

То там місяць і сонечко сіяло,

То там ясне сонечко сіяє.

Там Микола копиченьки складає,

Там Микола коника сідлає,

До дівчини поїхати думає.

Ой приїхав під нові ворота.

Вийди, вийди, дівчино молода.

Ой не вийшла дівчина лиш мати

Та став її так Микола питати,

Чи є моя дівчина удома?

Ой, чи вона молоденька здорова?

Чого вона і горда, і пишна?

Чого вона на Купала не вийшла?

Русу косу звечора чесала,

По півночі черевики взувала,

На світанку личенько вмивала,

Тому на Купала не бувала?

      Дівчата в цей час прикріплюють і запалюють свічки на своїх віночках. Потім йдуть пускати їх на воду зі словами: « Куди віночок попливе, звідти і милий прибуде ». Потім співають:

В гаю зелененькім соловей щебетав.

Там дівчина мила віночок повила з барвіночку.

Повила, повила, на Дунай пустила.

Плинь, плинь, плинь, віночку,

Гарний з барвіночку, за миленьким.

Плив, плив, плив віночок, до берега пристав,

Вийшов з хати милий,

Милий, чорнобривий та й віночок, віночок спіймав.

В гаю зелененькім соловей щебетав.

Недаремно мила віночок з барвіночку повила

Або:

Я свій віночок візьму, кину у ставочок.

Гей, гей, кину у ставочок.

Хто той віночок спіймає, той мене візьме.

Гей, гей, той мене візьме.

Пливи, віночок, за водою,

Пливе доля за тобою.

Пливи, віночок, к бережечку

І к рокитяному кущечку.

Ой, поплинь, віночку, прудко за водою,

На щастя, на долю милому за мною

1-й хлопець.     Пора запалити купальське багаття!

На Купалу вогонь крешуть,

Нехай відьми на пень брешуть.

Нехай брешуть, нехай знають,

Нехай молока не одбирають

2-й.                    Ой на Купала вогонь горить,

Ой там Ганнусю перевозять.

Ой, помаленьку її везіте,

Її віночка не загубіте.

Її віночок рутів’яненький,

Її Іванко молоденький

Кілька юнаків, запаливши смолоскипи, йдуть до наготовленого хмизу. До них підходить дід-чаклун і починає чаклувати:

Кидаю у вогонь різне зілля:

М’яту, полинь, чебрець.

Щоб поганця спалило,

Молодого тіла не в’ялило,

Крові не спивало,

Віку не вкорочало.

Ось тобі плакун і полинь,

Згинь, нечисте, згинь!

Обкурює всіх пахучим зіллям від злих духів. За це час хлопці розпалюють вогонь. Дівчата співають, водячи хоровод:

Запалала собітойка,

Схопилася челядойка,

Схопилася, прибігає,

Та ще дровець докладає.

Собітойка ясно горить,

Челядойка пишно ходить,

Собітойка догорає,

Худобочка процвітає

Юнаки запрошують дівчат до традиційного ритуалу перестрибування через багаття, щоб очиститися від нещасть і хвороб, бо вогонь – символ очищення. Спочатку це роблять самі парубки. А дівчата приспівують куплети:                      Хто стрибати не буде,

Могорич нехай несе.

А ми будем запивать

І Купайло споминать.

Наші хлопці – боягузи,

Стрибати бояться,

Мають новії штани,

Вони осмаляться.

На Івана Купала

Жаба в борщик упала,

А хлопці виймали,

Всі зуби поламали.

Стали жінки купками

Хочуть бути дівками.

А хлопці коло води

Погорбилися, як діди.

Вогонь гріє – не пече,

Хлопцям з носа щось тече.

Треба хусток купити,

Хлопцям носа витерти.

Понад річку ідемо,

Плавають качата.

А ми туди підемо,

Де гарні дівчата.

Понад річку ідемо,

Пасуться індики.

А ми туди підемо,

Де грають музики.

Понад річку ідемо,

А там вовки трусять.

А ми туди підемо,

Де нас вірно люблять

Потім дівчата приєднуються до хлопців і стрибають через вогонь. Хлопці шуткують:      Дівка на Купала

На вогонь скакала,

Як була не чиста,

То чистою стала!

Потім через вогнище починають перестрибувати пари. Вважається, якщо при перестрибуванні пара не розірве руки, то це знак, що вона візьме шлюб. В цей час дівчата співають пісню:

                                    Ой на горі, на горбочку,

Склали дівки собіточку.

Прийшли хлопці, розвалили,

Собі руки засмалили.

То будете тепер знати,

Як собітку розваляти.

Там на горі, на горбочку

Склали хлопці собіточку.

Прийшли дівки, не тікали,

Тільки красно заспівали,

А собітка запалала,

Дівкам долю віщувала

Вогнище починає згасати. Дівчата оточують уквітчаних Марену і Купайла, заспівують прощальну:

Ой на Івана Купайлочка

Там купалася ластівочка.

На бережку сушилася,

Дівка Марійка журилася:

Ой ще рушничків не напряла,

А вже матінка заміж дала.

Ой ще рушничків не вбілила,

А вже матінка одділила

Час розбирати Купайла. Дівчата, ставши колом, знімають з нього прикраси (кожна при цьому намагається взяти на згадку якусь дещицю, щоб «заталанила доля»).

Леся.                  А у нашого Купайла

Кресало з губкою  украли.

Допоможіть, дівчата, швидше,

Щоб загорілася собітка

 Дівчата кидаються до вогнища. Тим часом один із хлопців витягує із землі опудало, несе його до притухлого вогнища.

Сашко.              Наше Купайло засумувало,

В нього серденько болить,

Треба його та й розвеселить!

Дівчата. Пожалійте його! Та воно ж у вас таке худе та немічне!

Хлопці кидають опудало у вогнище.

Дівчата швидко розбирають Марену, а гілку несуть до води, щоб утопити. Співають:

Де купався Іван, да й в воду впав:

Купала на Йвана.

Де купався Гриць, да й у воду тиць:

Купала на Йвана.

Де купався Клим, да й у воду влип:

Купала на Йвана

Хлопці відповідають, приспівуючи до кожного рядка «Купала на Йвана»:

Чи й же льон да не виполотий?

Та то дівка Прісечка да й не виполола.

Да за чим вона да й не виполола?

Да за тим, да за сим, да за сном товстим.

Да за сном товстим, да за Федорком молодим

 

Ведуча. Догорає купальське багаття, закінчується наше свято. Але воно житиме, бо це – витвір душі народу. Живе воно в чарівності ночі, у вогні душі, у квітці папороті.

 

Марина.           Допалимо та соломоньку,

                                    Та ходімо та додомоньку.

Лежи, лежи, та Купайлочку,

В червоному та багаттячку!

 

Ведуча.             Свято закінчилось.

Гуляйте.

Та купала споминайте!

А хто не хоче – то спати лягайте!

 

Хто хоче з молоді, то залишається підтримувати багаття до ранку, бо животворящий вогонь Купала має горіти від смеркання до світання.