Форми і методи контролю знань на уроках історії

КЗ «Свалявський професійний будівельний ліцей» ЗОР

 

 

 

 

 

 

 

Доповідь

на тему:

Форми і методи контролю знань на уроках історії

 

 

 

 

 

                                                 Підготувала: Пліхта Антоніна Антонівна,

                                                                       викладачка історії

 

 

 

 

       

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Свалява 2024

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………..			3
	1.	Функції перевірки та оцінювання результатів навчання історії……………………………………………………………	3
	2.	Дидактичні вимоги до оцінювання……………………………	4
	3.	Компетентність учнів як результат навчальної діяльності…..	5
	4.	Елементи та види контролю знань на уроках історії…………	8
	5.	Методи контролю знань на уроках історії…………………….	9
	6.	Критерії та характеристики визначення рівня результатів навчання…………………………………………………………	10
	7.	Використання тестових завдань для поточного та тематичного оцінювання навчальних досягнень учнів на уроках історії………………………………………………….. Приклади розробок тестових завдань для поточного та тематичного контролю з історії України за навчальною програмою рівня стандарту для учнів 10 класу (І курсу)……	10     11
Висновки…………………………………………………………………….			17
Список використаних джерел……………………………………………...			18

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Реформування системи освіти в Україні набуло нині глобального характеру. Оновлені цілі освіти віддзеркалились у запровадженні результатів навчання – знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей, набутих у процесі навчання, виховання та розвитку, які можна ідентифікувати, спланувати, оцінити і виміряти та які особа здатна продемонструвати після завершення освітньої програми або окремих освітніх компонентів.

Поняття «оцінювання навчальних результатів» визначається як встановлення ступеня виконання учнями навчальних завдань, рівня їх якості. Оцінка як процес є специфічною стороною контролю, а як результат завершує його.

Головною метою контролю є забезпечення ефективності фор­мування знань, умінь, навичок учнів, використання їх на практиці, стимулювання навчальної діяльності учнів, формування у них прагнення до самоосвіти.

Кількісними вимірниками оцінок є бали, що визначаються критеріями оцінок. Із вересня 2000 року і Україні введено 12-бальну шкалу оцінювання, яка замінила колишню п’ятибальну. Форми вираження оцінки, крім оцінки балами, можуть бути різними: словами, інтонаціями, жестами, мімікою.

 

1. Функції перевірки та оцінювання результатів навчання історії

Основними функціями перевірки та оцінювання (контролю) результатів навчання історії традиційно вважаються: діагностичну, прогностичну, коригуючу, навчальну, розвивальну, ви­ховну, стимулююче-мотиваційну.

Діагностична функція перевірки та оцінювання результатів навчан­ня історії пов'язана із визначенням видів знань і вмінь, їх якісних характеристик, властивостей та рівнів оволодіння ними відповідно до поставлених цілей. Це дає змогу вчителеві виявити прогалини і по­милки в знаннях і вміннях, з'ясувати причини їх виникнення і відпо­відно коригувати навчально-пізнавальну діяльність учнів та спо­соби управління нею. Отримані результати перевірки та оцінювання результатів навчання історії використовуються з метою прогнозування шляхів удосконалення методики навчання предмета в цілому, передбачення рівня її результативності у варіативних умовах, тобто забез­печують можливість корекції навчальних впливів учителя.

Навчальна функція перевірки та оцінювання результатів навчання історії полягає насамперед у поліпшенні якостей знань та вмінь учнів. Так, організація перевірки в логічній послідовності, з одного боку, та вимога повноти й обґрунтованості відповідей – з іншого – за­безпечують систематизацію й узагальнення учнями засвоєного змісту. Спонукання учнів до використання результатів спостережень, при­кладів з власного життя поглиблює і розширює їхні знання та вміння. Усне або письмове виконання завдань на перевірку зумовлює осмис­лення, усвідомлення та закріплення матеріалу, практичне і теоретичне застосування знань за зразком у подібних та нових ситуаціях.

Перевірка та оцінювання результатів навчання сприяє розвитку во­лі, уваги, мислення, пам'яті, мовлення учнів, їх пізнавальної активно­сті і самостійності, тобто має розвивальну функцію. У процесі перевірки та оцінювання результатів навчання історії можна цілеспрямовано формувати вміння взаємо- і самоконтролю (взаємо- і самоперевірки, взаємо- і само оцінювання), взаємо- і самокоригування, а також розви­вати розумову рефлексію, тобто вміння обмірковувати свої дії, кри­тично оцінювати їх і свідомо ставитися до учіння.

Виховна функція перевірки та оцінювання результатів навчання історії, яка реалізується через правильну організацію цього процесу, розвиває пізнавальний інтерес і стимулює учнів до систематичної наполегливої праці, зумовлює формування важливих якостей особи­стості: відповідальності, здатності до подолання труднощів, само­стійності. Адже результати індивідуальних зусиль під час перевірки стають предметом суспільного обговорення й оцінювання.

Оцінка у процесі навчання учнів є й одним із важливих засобів мотивації і стимулювання їх навчально-пізнавальної діяльності. Цю функцію у поєднанні з іншими мотивами учіння вона виконує, якщо розкриває перед учнями перспективи успіху, створює і підтримує позитивний емоційний настрій, викликає бажання вчитися, сприяє формуванню адекватної самооцінки.

 

2. Дидактичні вимоги до оцінювання

Здійснення контролю (перевірки й оцінювання) на уроках історії в основній школі визначається відповідними принципами. Найваж­ливішими серед них є такі:

а) систематичність. Вона зумовлена, по-перше, дидактичною до­цільністю здійснення перевірки й оцінювання на всіх етапах процесу навчання; по-друге, необхідністю перевірки й оцінювання кожного учня на кожному уроці у зв'язку з психологічними особливостями розвитку пізнавальних процесів у школярів і оволодіння ними учінням як провідним видом діяльності;

б) всебічність, яка передбачає визначення рівня оволодіння учнями знаннями, вміннями і навичками за їхніми основними параметрами відповідно до цілей, поставлених у процесі навчання;

в) індивідуалізація, зумовлена різним рівнем розвитку дітей та особ­ливостями контролю (перевірки й оцінювання).

Перевірці й оцінюванню підлягає насамперед рівень досягнення учнем освітніх стандартів, тобто мінімально необхідних результатів, які повинні бути досягнені (знання, уміння, навички, способи діяльності), а також рівень розвитку здібностей, інтелекту.

Під час контрольно-оцінного акту вчитель не повинен виявляти свої симпатії або антипатії. Щодо всіх учнів він має керуватися єдиними критеріями оцінювання їхніх навчальних досягнень.

 

3. Компетентність учнів як результат навчальної діяльності

Визначення рівня навчальних досягнень учнів важливе з погляду формування їхніх компетенцій – сукупності складних умінь і якостей особистості, що базуються на засвоєних знаннях, сформованих уміннях і навичках.

Учені-педагоги виокремлюють такі види компетенцій:

• комунікативні – передбачають опанування усного й писемного спілкування, оволодіння рідною та іноземними мовами;
• інформаційні – забезпечуються володінням інформаційними технологіями, вміннями здобувати, аналізувати й використовувати різноманітну інформацію;
• креативні – реалізуються в прагненні до творчої діяльності;
• соціальні – пов'язані з готовністю брати на себе відповідальність, бути активним у суспільному житті;
• загальнокультурні – виявляються в повазі до національної історії та історії інших націй та народів.

Згідно з компетентнісним підходом, компетенції учнів є основним показником їх навчальної діяльності. За О. Пометун, вони визначаються комплексом умінь.

Хронологічна – передбачає вміння учнів орієнтуватися в історичному часі:

•      розглядати суспільні явища в розвитку та в конкретно-історичних умовах певного часу;
•      співвідносити історичні події, явища з періодами (епохами), орієнтуватися в науковій періодизації історії;
•      використовувати періодизацію як спосіб пізнання історичного процесу.

Просторова – передбачає вміння учнів орієнтуватися в історичному просторі:

•      співвідносити розвиток історичних явищ і процесів із географічним положенням країн та природними умовами;
•      користуватись картою, пояснювати причини і наслідки історичних подій, процеси вітчизняної та всесвітньої історії, основні тенденції розвитку міжнародних відносин, пов’язаних із геополітичними чинниками і факторами навколишнього середовища;
•      характеризувати, спираючись на карту, історичний процес та його регіональні особливості.

Інформаційна – передбачає вміння учнів працювати з джерелами історичної інформації:

•      користуватися довідковою літературою, Інтернет-ресурсами тощо для самостійного пошуку інформації;
•      систематизувати історичну інформацію, складаючи таблиці (хронологічні, синхроністичні, конкретизаційні, порівняльні та ін.), схеми, різні типи планів (простий, розгорнутий, картинний тощо);
•      самостійно інтерпретувати зміст історичних джерел та відтворені в них історичні факти, явища, події;
•      виявляти різні точки зору, визначати й сприймати таку різноманітність;
•      критично аналізувати, порівнювати та оцінювати історичні джерела, виявляти тендеційну інформацію й пояснювати її необ'єктивність.

Мовленнєва – передбачає вміння учнів будувати усні та письмові висловлювання щодо історичних фактів, історичних постатей та історичної теорії:

•      реконструювати образи минулого у словесній формі у вигляді опису (картинного, аналітичного), оповідання (образного, конспективного, сюжетного), образної характеристики;
•      викладати історичні поняття, зв’язки і тенденції історичного розвитку, застосовувати пояснення, доведення, міркування, узагальнювальну характеристику.

Логічна – передбачає вміння учнів визначати та застосовувати теоретичні поняття, положення, концепції для аналізу й пояснення історичних явищ, фактів, процесів:

•      визначати історичні поняття та застосовувати їх для пояснення історичних явищ і процесів;
•      аналізувати, ситезувати та узагальнювати значний обсяг фактів, простежувати зв’язки і тенденції історичного процесу;
•      визначати причини, сутність, наслідки та значення історичних явищ та подій, зв’язки між ними;
•      визначати роль людського фактора в історії, розкривати внутрішні мотиви й зовнішні чинники діяльності історичних осіб.

Аксіологічна – передбачає вміння учнів формулювати оцінки та версії історичного руху й розвитку:

•      порівнювати й оцінювати факти та діяльність історичних осіб із позиції загальнолюдських та національних цінностей, визначати власну позицію щодо суперечливих питань історії;
•      виявляти інтереси, потреби, суперечності в позиціях соціальних груп і окремих осіб та їхню роль в історичному процесі, тенденції й напрямки історичного розвитку;
•      оцінювати різні версії й думки про минулі історичні події, визначаючи, що деякі джерела можуть бути необ’єктивними.

Компетенції є результатом навчальної діяльності учнів і формуються на основі засвоєння змісту освіти, рівень якого визначається оцінюванням. У процесі навчання формуються певні види пізнавальної діяльності, й оцінка знань можлива за ступенем досягнення певного їхнього рівня. Виокремлюють чотири рівні навчальної діяльності:

I – ознайомлення – учень оволодіває вміннями пізнавати, розрізняти історичні терміни та події, не проникаючи в їхню сутність;

II – відтворення (репродукції) – учень може відтворити текст підручника або повторити сказане вчителем; репродукція інформації відбувається без глибокого розуміння їхньої сутності, а з опорою здебільшого на пам'ять;

III – умінь – учень застосовує засвоєну інформацію для розв'язання навчальних завдань за раніше засвоєним зразком (наприклад, опис історичних подій та розв'язання завдань з історії);

IV – перенесення знань (трансформації) – учень застосовує знання в новій, нестандартній ситуації, для виконання творчих навчально-дослідницьких завдань.

Навченість – рівень оволодіння учнями емпіричними й теоретичними знаннями (науковими фактами, поняттями, закономірностями), а також уміннями й навичками.

Рівні навченості:

1) розрізнення – учень розрізняє терміни, назви, історичні явища тощо;

2) запам'ятовування (механічне засвоєння) – учень може відтворити факти подій, що запам'яталися, визначення необхідних термінів;

3) розуміння й відтворення – оперуючи термінами, назвами, датами, учень відтворює основні історичні події та поняття, закони й взаємозв'язки між ними (виявлення суті, пояснення, доведення, умовивід, оцінювання);

4) елементарні вміння й навички – учень уміє застосовувати алгоритм під час розв'язування стандартних програмних завдань;

5) перенесення – учень уміє самостійно будувати ланцюг міркувань і доведень (нестандартні завдання, для розв'язування яких самостійно створюються алгоритми).

 

4. Елементи та види контролю знань на уроках історії

Елементами контролю знань учнів є: перевірка — вияв­лення рівня знань, умінь та навичок; оцінювання — вимірювання рівня знань, умінь і навичок; облік — фіксування результатів у вигляді оцінок у класному журналі, щоден­нику учня, відомостях.

За місцем у навчальному процесі розрізняють поперед­ній, поточний, періодичний, підсумковий види контролю.

Попередній контроль – перед вивченням нової теми або на початку уроку, семестру для з'ясування загального рівня підготов­ки учнів з предмета, щоб намітити організацію їх навчаль­но-пізнавальної діяльності. 

Поточний контроль – спостере­ження вчителя за навчальною діяльністю учнів на уроці. Метою його є отримання оперативних даних про рівень знань учнів і якість навчальної роботи на уроці, оптимізація управління навчальним процесом. 

Періодичний (тематичний) контроль – ви­явлення й оцінювання засвоєних на кількох попередніх уроках знань, умінь учнів з метою визначення, наскільки успішно вони володіють системою знань, чи відповідають ці знання програмі. Різновидом періодичного є тематич­ний контроль, що полягає у перевірці та оцінюванні знань учнів з кожної теми і спрямований на те, щоб усі належно засвоїли кожну тему. Така система дає змогу усунути еле­менти випадковості при виведенні підсумкових оцінок, що трапляється, коли вчитель орієнтується лише на поточний контроль.

Підсумковий контроль здійснюється наприкінці семестру або навчального року. Підсумкову оцінку за се­местр виставляють за результатами тематичного оціню­вання, за рік — на основі семестрових оцінок.

 

 

5. Методи контролю знань на уроках історії

Щодо методів контролю знань, умінь та навичок, то в історії розвитку школи виокремилися такі основні методи контролю знань, умінь і навиків учнів: усна перевірка, письмова перевірка, графічна перевірка, практична перевірка, тестова перевірка. Дещо умовно до методів перевірки можна віднести спостереження.

Усна перевірка поки ще займає переважаюче місце в школах та вищих навчальних закладах. Техніка усної перевірки полягає в тому, що учитель ставить перед учнями певні запитання, учні мають дати на них відповіді, використовуючи слово. Цей метод сприяє розвитку в учнів вмінь мислити, грамотно висловлювати думки в логічній послідовності, розвивати культуру усного мовлення. Використання цього методу вимагає від учителя значних зусиль і майстерності: грамотно формулювати запитання, спонукаючи учнів до активного мислення, будувати систему запитань у певній логічній послідовності, уважно слухати відповіді учнів, враховувати індивідуальні особливості школярів. Проте цей метод не позбавлений недоліків: він призводить до неефективного використання часу на уроці.

Письмова перевірка у порівнянні з усною більш ефективна, оскільки всі учні класу отримують завдання для підготовки письмових відповідей на них. Це сприяє піднесенню самостійної пізнавальної діяльності учнів, формуванню культури писемного мовлення, ефективності використання навчального часу.

Графічна перевірка спрямована на виявлення вмінь і навичок учнів у процесі виконання різних видів графічних робіт з різних дисциплін навчального плану. Це – робота з контурними картами, побудова таблиць, схем, графіків, діаграм та ін. Такий метод ширше використовується в середніх і особливо у старших класах, оскільки спрямований на узагальнення знань, систематизацію певних процесів, технологій. Все це сприяє підвищенню самостійності учнів у процесі учіння, оволодіння методами навчальної діяльності.

Практична перевірка тісно пов'язана з включенням учнів у конкретну практичну діяльність, в ході якої перевіряються вміння учнів застосовувати знання на практиці, а також рівень сформованості вмінь і навичок. Логічно така перевірка випливає із сутності процесу пізнання, в якому практика відіграє спонукальну і контролюючу роль.

Тестова перевірка все більше набуває свою поширення. Сутність цього метолу полягає у визначенні завдань (запитань), на які подані альтернативні відповіді. Учень має обрати правильну відповідь, аргументувати свій вибір. Можуть бути завдання для конструювання відповіді. Тестова перевірка може здійснюватися машинним і безмашинним способом.

 

6. Критерії та характеристики визначення рівня результатів навчання

При визначенні навчальних досягнень учнів аналізу підлягають: характеристики відповіді учня: елементарна, фрагментарна, неповна, повна, логічна, доказова, обґрунтована, творча; якість знань, правильність, повнота, осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність; ступінь сформованості загально навчальних та предметних умінь і навичок; рівень оволодіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, робити висновки тощо; досвід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми, формулювати гіпотези, розв'язувати проблеми); самостійність оцінних суджень.

На основі цих орієнтирів виділяється чотири рівні навчальних досягнень учнів, які характеризуються такими показниками:

І рівень — початковий. Відповідь учня при відтворенні навчального матеріалу — елементарна, фрагментарна, зумовлюється початковими уявленнями про предмет вивчення;

II рівень — середній. Учень відтворює основний навчальний матеріал, здатний розв'язувати завдання за зразком, володіє елементарними вміннями навчальної діяльності;

III рівень — достатній. Учень знає істотні ознаки понять, явищ, закономірностей, зв'язків між ними, а також самостійно засвоює знання в стандартних ситуаціях, володіє розумовими операціями (аналізом, абстрагуванням, узагальненням тощо), вміє робити висновки, виправляти допущені помилки. Відповідь учня повна, правильна, логічна, обґрунтована, хоча їй і бракує власних суджень. Він здатний самостійно здійснювати основні види навчальної діяльності;

IV рівень — високий. Знання учня є глибокими, міцними, узагальненими, системними; учень вміє застосовувати знання творчо, його навчальна діяльність має дослідницький характер, позначена вмінням самостійно оцінювати різноманітні життєві ситуації, явища, факти, виявляти і відстоювати особисту позицію.

 

7. Використання тестових завдань для поточного та тематичного оцінювання навчальних досягнень учнів на уроках історії

Тест – завдання стандартної форми виконання якого має наявність певних знань, умінь та навичок, здібностей або інших психологічних характеристик – інтересів, емоційних реакцій тощо.

Види тестових завдань:

1. З вільною формою відповіді.
2. Тести з пропусками.
3. Завдання на доповнення.
4. Стисла відповідь.
5. Мікротвір.
6. За формою, що передбачає вибір відповіді.
7. Встановлення звязків.
8. Вибір відповіді.
9. Альтернативні.

Тестова діагностика має свої переваги: відносна простота процедури проведення, безпосередня фіксація матеріалу, зручність обробки даних і швидкість оцінювання, короткочасність, наявність встановлених стандартів.

З-поміж недоліків тестової діагностики виділяють ймовірність угадування, можливість передавання учнями правильних відповідей, переважну орієнтацію на репродуктивний рівень.   

 

Приклади розробок тестових завдань для поточного та тематичного контролю з історії України за навчальною програмою рівня стандарту для учнів 10 класу (І курсу).

 

Поточний контроль знань                                 Тестові завдання до уроку 31

Тема уроку. Насильницька колективізація та опір їй населення

Підручник §24, с. 135

Гісем О.В. Історія України (рівень стандарту): підруч. Для 10 кл. закл. загал. серед. освіти/О.В. Гісем, О.О. Мартинюк. – Харків: Вид-во «Ранок», 2018. – 240 с.: іл.

__________________________________________________________________________________________________________

1. Більшість населення України 1920-1930 рр. становили:

А	селяни
Б	робітники
В	селяни та ремісники
Г	робітники та інтелігенція

2. Сталінська політика суцільної колективізації в Україні проводилась у:

А	1920-х рр.
Б	1920-х–1930-х рр.
В	1925 р.
Г	1332-1933 рр.

3. Відповідно до першого п’ятирічного плану у колгоспи мало бути об’єднано % селянських господарств:

А	25%
Б	10%
В	50%
Г	30%

4. Де і коли було прийнято рішення про суцільну прискорену колективізацію?

А	березень 1930 р., пленум ЦК ВКП(б)
Б	грудень 1928 р., пленум ЦК ВКП(б)
В	листопад 1929 р., пленум ЦК ВКП(б)
Г	травень 1935 р., пленум ЦК ВКП(б)

5. Для реалізації плану прискореної суцільної колективізації на селі проводились заходи:

А	направлено «двадцятипятитисячників»
Б	підвищення заробітної плати
В	забезпечення сучасними видами сільськогосподарського обладнання
Г	запровадження паспортів

6. Серед наслідків прискореної суцільної колективізації:

А	стрімкий розвиток сільськогосподарського сектору економіки
Б	спалах епідемій
В	масовий продаж селянами худоби, знищення інвентарю, повтання селян
Г	підвищення рівня життя в країні

 

7. Спростуйте або підтвердіть: «Й. Сталін у своїй статті «Запаморочення від успіху», публічно назвав факти, коли колгоспникам не залишали присадибної ділянки, єдиним правильним рішенням для проведення прискореної колективізації».

А	так
Б	ні

 

8. Термін «розселянювання селян» означав:

А	урбанізація
Б	експропріація
В	позбавлення прав і свобод
Г	розкуркулення

9. Установіть відповідність між датами та подіями:

 

1	Перехід від політики обмеження до політики ліквідації куркульства як класу	А	1928 р.
2	Створення першої МТС	Б	грудень 1929 р.
3	Початок нового етапу колективізації	В	1927-1928 рр.
4	Застосування політики обмеження до заможного селянства (збільшення податків, оренди…)	Г	1930 р.
		Д	1932 р.

 

10. Установіть послідовність подій:

 

А	Постанова ЦК ВКП(б) «Про боротьбу з викривленнями партійної лінії в колгоспному русі»
Б	Завершення курсу суцільної прискореної колективізації
В	ЦК ВКП(б) прийняло рішення рол суцільну прискорену колективізацію
Г	Постанова ЦК ВКП(б) «Про заходи у справі ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації»

 

 

11. Доповніть твердження: На основі рішень ХV з'їзду ВКП(б) було розроблено два варіанти державного плану: ____________, який передбачав економічне зростання __?__% на рік, і _____________, – економічне зростання __?__%. 

12. Охарактеризуйте особливості форсованої індустріалізації в УСРР, вкажіть переваги та недоліки.

 

Тематичний контроль знань                              

Розділ програми 1. Україна в роки Першої світової війни

__________________________________________________________________________________________________________

Варіант 1

1. Створення легіону Українських січових стрільців:

А	спричинено формуванням «Вільного козацтва»
Б	було складовою процесу «українізації» частин російської армії
В	відбулося за ініціативи Головної української ради
Г	зумовлено проголошенням Західноукраїнської Народної Республіки

 

2. У якому році розпочались бойові дії на українських землях у роки Першої світової війни?

А	1914 р.
Б	1915 р.
В	1916 р.
Г	1917 р.

 

3. Прочитайте уривок з історичного джерела та дайте відповідь на запитання.

«Справжнє бойове хрещення Українські січові стрільці пройшли у квітні – на початку травня 1915 р. У боях за гору поблизу Славська. Кілька разів цей важливий пункт переходив із рук в руки. Лише ціною великих втрат російським солдатам вдалося закріпитися на горі, але в цей час розпочався загальний відступ росіян із Галичини».

Де відбулися описані події?

А	г. Погар
Б	г. Маківка
В	г. Говерла
Г	г. Лисоня

4. Головна Українська Рада ставила собі за мету:

А	захист інтересів українців на території України
Б	захист інтересів українців в Австро-Угорщині
В	захист інтересів українців у Російській імперії
Г	захист інтересів українців у Польщі

 

 

5. Які українські землі під час Першої світової війни в 1914 р. було окуповано російськими військами?

А	Західне Поділля, Східну Волинь
Б	Холмщину, Західну Волинь
В	Східну Галичину, Північну Буковину
Г	Закарпаття, Мармарощину

 

6. Якого року розгорталися події, про які йдеться в уривку книги?

«Горлицька наступальна операція тривала 52 дні. …У результаті її проведення росіяни змушені були полишити Галичину. Уперше в ході цієї операції російське командування в широких масштабах провадило знищення найбільших важливих об’єктів, транспортних шляхів, запасів продовольства».

А	1914
Б	1915
В	1916
Г	1917

 

7. Що стало наслідком подій, перебіг яких відображено на карті?

 

А	вступ у світову війну Німеччини на боці Австро- Угорщини
Б	капітуляція Австро-Угорщини та проголошення ЗУНР
В	демократична революція та повалення  самодержавства в Росії
Г	створення Галицько-Буковинського генерал- губернаторства

 

 

8. На картосхемі стрілками позначено:

А	«Брусиловський прорив» російських військ
Б	бойовий шлях Українських січових стрільців
В	головні напрямки дій російських військ під час Галицької битви
Г	наступ німецьких й австро-угорських військ під час Ґорлицького прориву

 

 

 

 

9. Установіть послідовність подій

А	створення Головної української ради (ГУР)
Б	Брусиловський прорив
В	взяття Львова російськими військами
Г	початок формування легіону Українських січових стрільців

 

10. Укажіть три наслідки Першої світової війни для України

1.	Відшкодування країнами Четверного союзу Україні збитків, завданих війною.
2.	Розорення західноукраїнських земель.
3.	Приєднання до України Криму.
4.	Назрівання революційної кризи в Наддніпрянській Україні.
5.	Здобуття Україною незалежності.
6.	Створення українських збройних формувань, набуття воєнного досвіду.

 

11. Охарактеризуйте окупацію російськими військами Східної Галичини та Північної Буковини (Галицьку битву).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Таким чином, проведений аналіз дидактичної літератури дозволяє зробити наступні висновки:

1. Використання системи оцінювання знань, рейтингової, тестової оцінки знань є інноваційними, а тому має впроваджуватися у всіх типах навчальних закладів.

2. Система оцінювання знань повинна охоплювати всі етапи уроку.

3. Система оцінювання знань може бути ефективною, якщо перевірка знань і умінь проводиться систематично і комплексно.

4. Використання системи оцінювання знань сприяє інтенсифікації навчального процесу і формуванню особистих якостей учнів.

5. Продумана система контролю знань створює оптимальні умови і комфортну обстановку для учнів, що дозволяє їм розкритися як особистостям.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1. Жиряков О.Ю., Замуруйцев О.В., Пачева В.М. Методика організації і проведення оцінювання досягнень учнів 10 класів на уроках історії. [Електронний ресурс]. Режим доступу:http://eprints.mdpu.org.ua/id/eprint/6011/  

2. Закон України про освіту // Освіта України. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://osvita.ua/school/reform/57660/

3. Мойсеюк Н. Е. Педагогіка. К.: Ґенеза, 1999. 404 с. 4. Романов А. Методика підготовки і проведення тестового контролю в навчальному процесі // Завуч. 2011. № 1 (79). 48 с.

5. Сікорський П. Д. Проблеми переходу на 12-бальну систему оцінювання//Рідна школа. 2000. № 12. С. 10-18.