ФОРМУНАННЯ МОВЛЕННЄВО-КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ НА СИНТАКСИЧНІЙ ОСНОВІ Система комунікативних вправ у 9 класі

ФОРМУНАННЯ

МОВЛЕННЄВО-КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ НА СИНТАКСИЧНІЙ ОСНОВІ

Система комунікативних вправ у 9 класі

Формування мовленнєво-комунікативних умінь учнів має здійснюватися у процесі виконання системи навчально-тренувальних вправ і творчих завдань не тільки на спеціальних (роз­виток зв'язного мовлення), а й на аспектних (ви­вчення синтаксису складного речення) уроках.

Ме­та: удосконалити мовлення дев'ятикласників з по­гляду граматичної правильності побудови синтак­сичних одиниць, збагатити запас синтаксичних мо­делей, що їх активно вживають учні в мовленні, розвивати навички комунікативно доцільного ви­користання синтаксичних конструкцій у мовлен­нєвій практиці.

Ефективним засобом удосконалення мовного спілкування є спеціальна система комунікатив­них вправ (ситуативних завдань творчого харак­теру), які формують увесь комплекс умінь і нави­чок, необхідних у продуктивній мовленнєвій ді­яльності (див. схему).

Типологія комунікативних вправ

Творчий диктант - це такий вид продуктив­них вправ, який поєднує в собі вироблення мов­них навичок з розвитком мовленнєво-комунікатив- них умінь виконання різнотипних завдань стилі­стичного і комунікативного характеру. Творчими вважаються такі диктанти, під час написання яких учні вносять певні зміни (вводять слова, слово­сполучення чи речення, замінюють одну грама­тичну форму на іншу), в результаті чого текст роз­ширюється, почасти змінюється.

Вивчаючи синтаксис складного речення, доціль­но застосовувати такі різновиди творчих диктан­тів, які передбачають:

• розширення, доповнення складних речень у тексті за рахунок уведення окремих предикатив­них частин (умовно простих речень);
•       зміну в продуктивному тексті синтаксичних одиниць;

•реконструювання (трансформацію) монологіч­ного тексту в діалогічний;

•       доповнення, трансформацію зв'язного висло­влювання з урахуванням комунікативного завдання (задуму автора) - творчі диктанти з продов­женням.

Творчі диктанти на розширення, доповнення складних речень у тексті можуть містити такі зав­дання:

• Відновити текст: вставити потрібні за змістом підрядні речення, використовуючи матеріал з до­відки. Установити засоби зв'язку підрядного ре­чення з головним (підрядні сполучники чи сполучні слова).

В полях уже згасали гречки.

Надходила та драматична пора, …,…,… . У такий час природа, здається, до всього чуйно, тривожно при­слухається і чітко тримає над землею кожний звук: і ді­вочу пісню, і скрип воза, і клекіт чорногуза, і те снування коників, ... (М.Стельмах).

Довідка: коли перші світанкові холодки хукали ту­маном; коли в невидимім поєдинку літо схоплювалося із осінню; що неначе найнялися і таки зіткали над лугами живу, але невидиму оііку зі ивоеї музики, коли незавидні лісові грушки ставали схожими на грудочки сонця й по­чинали бриніти терпкуватим медом.

• Подані речення доповнити так, щоб утвори­лися складні. Довести, що вони є зв'язним текс­том. Дібрати до нього заголовок, який виражав би тему висловлювання. З'ясувати стиль, тип і жанр тексту.

1. Рідною мовою належить вважати мову ... .2. Укра­їнська мова повинна бути рідною для кожного… . 3. Знати, берегти і примножувати багатства мови - ... . 4. Людина              віддаляє себе від культурно-історичного досвіду і досягнень свого народу, його культурно-духовних надбань. Для неї вмовкає українська пісня, дума, ле­генда, прислів'я, перед нею зачиняє двері ... . 5. Не бу­дучи носієм цих надбань, такий "українець" ....

Для ефективного формування мовленнєво-ко­мунікативних умінь дев'ятикласників корисними є завдання на зміну в продуктивному тексті син­таксичних одиниць. Наприклад:

• Утворити зв'язне висловлювання, змінюючи прості речення на складнопідрядні з одним або кіль­кома підрядними. З'ясувати особливості семанти­ки і структури кожного типу складнопідрядного ре­чення.

Правила телефонної розмови

1. Розмова по телефону не може бути тривалою. Го­ворити треба коротко і ясно. 2. Ви дзвоните. Назвіть се­бе. 3. Вас неправильно з'єднали і вам відповіли: "Це по­ліклініка". У цьому разі слід попросити вибачення і по­класти слухавку. 4. Ви дзвоните у довідкове бюро. Віта­тися не обов'язково: це займає час і лінію. 5. Вам дово­диться телефонувати у справах до когось додому. Треба вибачитися, коротко викласти суть і домовитися про ді­лову зустріч. Ділові розмови ведуться тільки по службо­вому телефону.

Формуванню й удосконаленню діалогічного мов­лення учнів основної школи сприяє вдале вико­ристання творчих диктантів на реконструювання (трансформацію) монологічного тексту в діалогіч­ний. Такий вид роботи передбачає розвиток умінь складати діалог на основі тексту-монологу відпо­відно до запропонованої ситуації й мети спілку­вання, досягати комунікативної мети, використо­вувати репліки для стимулювання, формули мов­леннєвого етикету, додержувати норм літератур­ної мови тощо.

• Перебудувати поданий монологічний текст на діалог відповідно до ситуації: ваш товариш запи­тує, а ви відповідаєте.

Щоб записатися до бібліотеки, потрібно пред'явити учнівський квиток, заповнити формуляр. У ньому слід вказати прізвище, ім'я, по батькові, школу, клас. Запов­нивши картку, треба звернутися до чергового бібліоте­каря, щоб одержати читацький квиток. Цей квиток дає право користуватись і бібліотекою, і читальною залою.

• Прочитати поради. Узявши їх за основу, склас­ти діалоги.

• Навчіться точності висловлювання. Вибирайте точні та однозначні слова. Чергуйте довгі речення з коротки­ми. Основна думка має завжди висловлюватися голо­вним, а не підрядним реченням. Виклад ведіть від про­стого до складного, від відомого до невідомого (За Ї.Томаном).
•   Розмовляй рідною мовою своєю і свого народу: скрізь, де її розуміють, з усіма, хто її розуміє. Не посту­пайся своїми мовними правами заради вигоди, приві­леїв, лукавої похвали - це зрада свого народу. Допома­гай кожному, хто хоче вивчити українську мову. Ніколи не зупиняйся у вивченні рідної мови (За І.Огієнком).

За допомогою творчих диктантів на трансфор­мацію монологічного тексту в діалогічний переві­ряють рівень практичного опанування школяра­ми діалогічного мовлення. Це, зокрема, відповід­ність висловлювання мовленнєвій ситуації, звер­неність мовлення, наявність специфічних для діа­логу мовних одиниць та мовленнєвих засобів, пра­вильність висловлювання, кількість фраз тощо.

Серед творчих диктантів окрему групу станов­лять диктанти з продовженням (на доповнення чи трансформацію зв'язного висловлювання), що спрямовані на розвиток таких мовленнєво-кому­нікативних умінь, як уміння визначати тему й ос­новну думку тексту, добирати потрібні мовні за­соби для його оформлення, будувати висловлюван­ня в логічній послідовності й у відповідній компо­зиційній формі.

Доповнюючи або трансформуючи текст, учні ви­являють уміння реалізовувати основні текстоутворювальні категорії: інформативність (осмислен­ня характеру інформації в запропонованому уривку висловлювання і доповнення його у відповідному напрямі); змістова цілісність (осмислення задуму висловлювання і його розвиток у самостійно ство­реному текстовому фрагменті); зв'язність (добір по­трібних мовних засобів для зв'язку запропонова­ного тексту і самостійно створеного); завершеність (надання висловлюванню такої композиційної фор­ми, яка зумовлена його жанровими і стилістич­ними характеристиками). Крім того, працюючи над доповненням чи трансформацією тексту, учні розвивають уміння доцільно використовувати син­таксичні конструкції, реалізовувати їхні текстоутворювальні можливості, спираючись на ті при­клади і зразки, що аналізувалися у процесі опа­нування синтаксичної теорії.

З цією метою доцільно застосовувати такі види творчих диктантів з продовженням: а) складання тексту на основі запропонованої моделі, компози­ційної схеми або плану; б) доповнення тексту окре­мими компонентами (фрагментами); трансформа­ція висловлювання. Наприклад:

• Використовуючи різні види складних речень, скласти зв'язне висловлювання "Здоров'я людини

•   в її руках". Скористатися запропонованим пла­ном, пункти якого мають розкрити загальну тему. Визначити основну думку тексту, дібрати заголо­вок. З'ясувати стиль і тип мовлення. (Орієнтов­ний план: 1. Обмін між організмом і довкіллям
• основа життя людини. 2. Культура харчування. 3. Ставлення людей до раціонального харчування. 4. Основні принципи здорового способу життя. 5. Пов­ноцінне здоров'я - активне довголіття.)

• За поданим початком написати невеликий твір- розповідь з елементами опису в художньому стилі, використовуючи різні види складних речень.

Сонечко вигулькнуло з-за високої гори, примружило спочатку одне око, потім друге й вигукнуло: "Доброго ранку! Доброго веселого ранку!" І вклонилися сонечку високі смереки, вклонилися ялини, розлогі дуби, буки і граби. Так почався новий день у Зеленій долині...

• Доповнити текст власним роздумом про те, як людині досягти гармонії з усім живим. Викорис­тати синтаксичні конструкції з різними типами смис­лових відношень.

Ми залежні від Землі більше, ніж вона від нас, і, зреш­тою, спільно переживаємо природні катаклізми, смер­тельно небезпечні для таких маленьких істот, як люди, хоча найменші - комахи, черв'яки, бактерії - не так по­терпають.

Людство терпить через повені, пожежі, землетруси, урагани так само, як через наслідки воєн. Результатом цього є голод, мор, бездомність. Тільки любов до життя дає людині змогу, оплакавши рідних, побудувати новий дім. Треба бути постійно готовим до стихійного лиха, вміти рятуватися від нього.

Людина нині здатна спотворити лице Землі, цю то­несеньку плівку, що зветься ноосферою, але їй не дано проникнути до самого серця. Ми не спроможні осягну­ти свідомість Землі, бо х ба частка пізнає ціле? Але лю­дина може вийти на              з усіма свідомостями Все­світу, вийшовша з мушлі власної свідомості. Не техніч­ний прогрес добробут зроблять її щасливою, а гармо­нія з усім живим.

• Трансформувати текст публіцистичного сти­лю у висловлювання науково-популярного стилю. З'ясувати, чи зміниться його тема й основна дум­ка. Визначити стилістичну доцільність використан­ня складних речень у текстах.

Відшукайте на карті острів Пасхи. Це малесенький клаптик суші, що загубився в безмежному Тихому океа­ні. Таку назву дали йому європейці, які відкрили острів напередодні релігійного свята Пасхи. Кілька століть він збуджував уяву дослідників гігантськими кам'яними по­статями таємничих людей, котрі хтозна як туди потра­пили. Та велетенські статуї вперто мовчали. Порівняно недавно, 1955 року, вони відкрили свою таємницю на­шому сучасникові - хороброму вченому й мандрівнико­ві норвежцю Туру Хейєрдалу.

Рослини і тварини були предметом пильної уваги на­ших предків: адже свою залежність від них люди відчували на кожному кроці. Дикун гадав, ніби природа живе за тими самими законами споріднення, що й він, і не­мов між ним та природою існують особливі зв'язки. В уяві стародавніх людей різноманітні види рослин і тва­рин жили так само, як вони. Більше того, вони вважали навіть, що рослини й тварини є тими далекими предка­ми, від яких бере початок їхній рід, іменами котрих себе називали. Роди й племена, що займалися рибальством, мали за священних риб, морських тварин; мисливці оби­рали кенгуру, ведмедя; у збирачів коріння, ягід, горіхів священними були корисні їм рослини.

Навчання таких видів мовленнєво-комунікативних дій, як сприймання і відтворення текстів різ­них типів мовлення та функціональних стилів, здій­снюється за допомогою творчих переказів — кому­нікативних вправ, які одночасно формують умін­ня всіх чотирьох видів мовленнєвої діяльності. Учні навчаються осмисллено слухати (читати) текст, а по­тім репродукувати його в усній чи писемній формі. Практика показує, що далеко не всі випускники основної загальноосвітньої школи спроможні від­творити прослуханий або прочитаний текст, достат­ньо правильно і глибоко зрозуміти його зміст, дати оцінку прослуханого, грамотно оформити тощо.

Переказ - це підготовчий вид роботи до ство­рення власного висловлювання. Основна мета про­ведення переказу: навчити глибоко розуміти текст і правильно відтворювати його; засвоїти правила побудови висловлювань різних типів, стилів і жан­рів мовлення; збагатити словниковий запас учнів, розвинути вміння вживати мовні одиниці в точ­ному їх значенні, правильно, комунікативно до­цільно використовувати різноманітні синтаксич­ні засоби мови.

За правильної організації роботи, працюючи над переказом, школярі вчаться цілеспрямовано сприймати мовлення на слух, запам'ятовувати не лише зміст висловлювання, а й його мовну форму (особливо синтаксичне оформлення). Цей вид ко­мунікативних вправ дає можливість тренувати ос­новні мовленнєво-мислительні механізми в умо­вах взаємопов'язаного навчання всіх видів мов­леннєвої діяльності. Зокрема, необхідність запа­м'ятовувати текст, мовні засоби в ньому активі­зує і зміцнює механізми пам'яті.

Проведення творчого переказу як роботи з роз­витку мовленнєво-комунікативних умінь учнів ми якнайтісніше пов'язуємо з виучуваним лінгвістич­ним матеріалом. За наявності такого зв'язку пе­реказ спрацьовує на поглиблення знань із синтак­сису, вироблення вмінь і навичок використовува­ти граматико-стилістичні можливості складних ре­чень у монологічному мовленні. Тому під час під­готовки до написання переказів особливу увагу де­в'ятикласників звертаємо і на змістово-компози­ційний аналіз тексту, і на аналіз мовностилістич­них засобів, синтаксису вираження змісту висло­влювання. Наприклад:

• визначити в тексті складнопідрядні речення; з'ясувати, з якою метою вживає їх автор;
• назвати мовні засоби зв'язку, характерні для тексту (лексичний повтор, близькі за змістом сло­ва, займенники, контекстуальні синоніми, видо- часова співвіднесеність присудків, порядок слів);
• пояснити стилістичну доцільність уживання складносурядних речень у тексті; з'ясувати, чим зумовлено використання значної кількості цих конструкцій;
• знайти в тексті прості речення, пояснити, яку роль у них виконують сурядні сполучники;
• з'ясувати, який стилістико-композиційний прийом уживання безсполучникових складних ре­чень використовує автор у тексті.

Такі завдання допомагають глибше зрозуміти зміст висловлювання, усвідомити добір мовних за­собів, зокрема синтаксичних конструкцій, для ви­раження цього змісту, запам'ятати їх з тим, щоб скласти похідний текст.

Вищою формою розвитку мовленнєво-комунікативних умінь є складання власних висловлю­вань різного характеру. Усні й письмові твори як продукт самостійного мислення школярів не­можливі без цілого комплексу сформованих прак­тичних умінь і навичок. Так, правильно дібрати, розмістити, пов'язати синтаксичні засоби мови у власному висловлюванні допомагає мовленнєва си­туація, елементи якої закладено у формулюванні теми і комунікативного завдання, що ставиться перед учнями. Ось чому в комунікативних впра­вах на самостійне складання текстів особливе міс­це відводимо визначенню зв'язків, по-перше, між темою висловлювання і типом, стилем мовлення; по-друге, між темою, завданням висловлювання і найхарактернішими синтаксичними конструкці­ями. що властиві тексту; по-третє, між темою (мікротемами) висловлювання і планом викладу дум­ки, композицією тексту.

На аспектних уроках під час вивчення синтак­сису складного речення застосовуємо складання творів із додатковими мовними завданнями тако­го типу:

•      побудова зв'язного висловлювання на основі певної синтаксичної одиниці;
•      складання твору з використанням певного виду складних речень;
• побудова висловлювання, а потім аналіз се- мантико-стилістичних особливостей вжитих син­таксичних конструкцій, їхньої комунікативної до­цільності.

При цьому беремо до уваги, якою мірою запро­понована тема твору, його жанр, композиційна форма дає змогу природно використати певні син­таксичні одиниці.

Основним засобом підвищення ефективності розвитку мовленнєво-комунікативних умінь на за­вершальному етапі вивчення синтаксису є засто­сування системи ситуативних вправ на основі ре­альної чи уявної мовленнєвої ситуації.

Метод моделювання висловлювання ґрунтується на залежності висловлювання й мовленнєвого оформлення його від ситуації мовлення. Розвива­ючи в учнів уміння співвідносити зміст і форму своїх висловлювань з мовленнєвою ситуацією, зав­дання цього типу дисциплінують мислення, фор­мують уміння вибирати найдоцільніший варіант мовного матеріалу відповідно до конкретної ситу­ації спілкування.

Створення ситуативних завдань передбачає ви­роблення таких мовленнєво-комунікативних умінь, як уміння формувати задум майбутнього твору, використовувати зібраний матеріал, плану­вати висловлювання, вміння користуватися різ­ними стилями й типами мовлення відповідно до задуму, добирати мовні засоби з урахуванням усіх компонентів мовленнєвої ситуації. Оволодіння ци­ми вміннями допомагає учням правильно будува­ти власні висловлювання і на уроках рідної мови, і під час вивчення інших предметів шкільного кур­су, вільно спілкуватися в різних життєвих ситуа­ціях.

Особливу увагу школярів спрямовуємо на до­держання всіх компонентів мовленнєвої ситуації, які визначають стиль, тип і жанр мовлення: об­сяг, тема і головна думка висловлювання, мета і місце спілкування, адресат мовлення тощо.

Найскладнішими для дев'ятикласників є уяв­ні мовленнєві ситуації, під час проведення яких важливо створити атмосферу спілкування за до­помогою словесного опису ситуації: учням потріб­но уявити себе в тій чи іншій ролі, усвідомити її й виконати мовленнєві дії відповідно до мовленнє­вого завдання, визначеною роллю, стимулом і мо­тивом. Наприклад:

• Кожному з вас, мабуть, доводилося відвідува­ти концерти сучасних українських співаків або по­пулярних гуртів. Уявіть ситуацію, що вам треба по­ділитися враженнями в д побаченого і почутого зі своїми батьками. Намагайтеся зробити розповідь цікавою, логічною, грамемою, при нагоді викорис­товуйте складнопідрядні речення.

На етапі вдосконалення мовленнєво-комунікативних умінь учнів навчальну діяльність набли­жуємо до природної мовленнєвої ситуації, що здій­снюється в процесі спілкування. Наприклад:

• Уявіть ситуацію, що ви повернулися з оздо­ровчого табору і маєте бахання поділитися вра­женнями з друзями. Запишіть можливий варіант своєї розповіді; при потреб вживайте складносу­рядні речення.

Неабиякого значення набувають вправи на кон­струювання діалогів: за поданим;: репліками; від­повідно до запропонованої ситуації: використову­ючи певну "Структурну організацію. Джерелом для цього є навколишня дійсність, спостереження і власний учнівський досвід.

Завдання на складання діалогів можуть бути різні. Наприклад:

• Скласти діалоги, перша репліка яких указує на запрошення: а) піти до театру; б) відвідати засідання гуртка; в) приїхати на канікули до бабусі.
• Побудувати діалоги телефонної розмови відповідно до ситуацій: а) трубку підняв не той, кому ви телефонуєте; б) ви не впевнені, що правильно набрали номер, уточніть; в) ви телефонуєте в на­вчальний заклад із проханням когось покликати: г) особи, якій ви телефонуєте, немає на місці, ви просите передати інформацію.
• Скласти діалоги, увідповіднивши їх із тональ­ністю, яка задана першою реплікою. Схарактери­зувати ситуацію спілкування, визначити: а) офіцій­ність/неофіційність ситуації (ділова сфера спілку­вання, дружнє чи сімейне спілкування); б) рівність за віком, соціальним станом учасників спілкуван­ня; в) тональність спілкування (нейтральна, друж­ня, підкреслено поважна, зухвала).
• Побудувати діалоги, використавши подані си­туації: а) у вашого товариша температура, дайте йо­му кілька порад; б) запросіть вашу подругу до себе на день народження; в) ви в їдальні, замовте обід; г) порадьте товаришеві не робити того, що він за­планував, переконайте його, що він помиляється.
• Прослухати текст. На основі викладених по­рад скласти діалог на тему "Як писати листи".

Мистецтво писати листи

Більшість людей пише листи майже автоматично: викладає суть справи, якщо лист діловий; розповідає про своє здоров'я, роботу або навчання й питає про відповідні факти з життя того, до кого звертається, як­що лист особистий. Але від побудови листа, від слів, які добере автор, немало залежить реакція адресата, його настрій, а часто навіть моральний стан. Адже лист може стривожити, схвилювати, занепокоїти, або, нав­паки, викликати позитивні емоції, заспокоїти, окрили­ти людину, ощасливити.

Форма викладу думок залежить від того, з якої на­годи пишеться лист. Для листа-привітання, листа-по- здоровлення характерний один стиль; для листа-спів- чуття його автор знайде не тільки відповідні слова, а й певні синтаксичні конструкції, і все це в комплексі бу­де спрямоване на те, щоб розрадити людину в її біді.

Написавши дату, автор звертається до людини, якій адресує листа. Залежно від змісту, а також від ступеня близькості між тими, хто листується, у звертанні вжи­вають різні епітети: шановний, вельмишановний, до­рогий та ін. Іменник, що називає людину, до якої звер­таються, має стояти в кличному відмінку: брате, мамо, Іване, Галино Петрівно. Коли ті, хто листується, гово­рять одне одному Ви, то це слово має писатися з ве­ликої літери.

Звернення до адресата може бути ускладнене при- вітанням-побажанням, яке передує звертанню й епіте­ту: добрий день, здрастуйте і под.

Далі автор листа розповідає про своє життя, здо­ров'я, родинні новини, про речі, що становлять спіль­ний інтерес. Він просить написати, що нового в того, до кого звертається, і закінчує лист побажанням здо­ров'я, щастя; передає вітання родичам і знайомим.

Звичайно, можуть бути відхилення у плані викладу, зу­мовлені певними обставинами, але для людей з нормаль­ними взаєминами характерна доброзичливість, повага, що виражається мовними кліше - привітаннями, побажання­ми благополуччя. Добре слово - безцінна сила.

Отже, пишучи листа, кожен має дбати про додер­жання певних мовних та етичних норм (За Є.Чак).

Зазначені вище вправи можна вважати підго­товчими щодо розвитку продуктивних умінь го­воріння. Для дев'ятикласників ефективним видом роботи є складання діалогів дискусійного харак­теру. результатом чого може бути залучення учнів до дідової гри, проведення дискусії, участі в деба­тах. Наприклад:

• Скласти діалог на тему "Що нам потрібно від­роджувати". У діалозі бажано акцентувати увагу на проблемі відродження України в різні історичні ча­си. У групах провести дискусію на тему "Минуле, сучасне, майбутнє нашої держави".

Отже, система комунікативних вправ дасть змогу учням основної школи оволодіти відповід­ними мовленнєво-комунікативними вміннями у процесі вивчення складних речень, зокрема пра­вильно будувати (усно й письмово) синтаксичні конструкції і зв'язні висловлювання відповідно до комунікативного завдання, а також комуніка­тивно доцільно використовувати складні речен­ня у мовленні (діалозі чи монолозі) з урахуван­ням ситуації спілкування.