Формувальне оцінювання навчальних досягнень учнів

 Формувальне оцінювання навчальних досягнень учнів 

«Оцінка- нагорода за працю,

                                                                                         а не покарання за лінощі.»

В.О. Сухомлинський 

     Аналіз сучасних поглядів науковців країн ЄС на оцінювання навчальних досягнень учнів свідчить про зміни в теорії і практиці цієї галузі педагогіки у контексті акцентування особистісно-орієнтованого навчання, а саме визнання так званої формувальної функції оцінювання, яка в науково-педагогічній літературі трактується як формувальне оцінювання.

     У Концепції Нової української школи задекларовано зміни підходів до оцінювання результатів навчання. Одним із таких підходів є формувальне оцінювання, яке вважають оцінюванням для поліпшення навчання. Формувальне оцінювання має мотивувати і надихати дитину на навчальну діяльність, вияв власних здобутків та сприяти формуванню навичок застосування знань і умінь при виконанні практико орієнтованих завдань.

   Під формувальним оцінюванням розуміють інтерактивне оцінювання прогресу учнів, що дає змогу вчителю визначати потреби учнів та відповідним чином адаптувати процес навчання.

         Формувальне оцінювання пов’язане з такими важливими завданнями:

• сприяти впевненості учня у власних силах;
• надавати орієнтири, корисні поради на певних етапах навчання;
• сигналізувати по складнощі;
• забезпечувати діалог «учитель – учень»;
• формувати стратегію успішного навчання.

Принципи формувального оцінювання

1. Центрованість на учневі. В центрі уваги – учень. Головна мета - як покращувати і розвивати навчання.
2. Спрямовується вчителем. Автономія, академічна свобода, так як саме він визначає, що оцінювати, яким чином, як реагувати на інформацію, отриману в результаті оцінювання.
3. Різнобічна результативність. Співучасть учня в оцінюванні розвиває навички самооцінювання, учні глибше занурюються в матеріал, краще його засвоюють.
4. Неперервність. Використовуючи набір простих технік, вчитель організовує зворотній зв’язок: листи самооцінювання, ментальні картки, оцінювання за результатом;
5. Опора на якісне викладання. Формувальне оцінювання повинно базуватися на високому професіоналізмі вчителя.

В чому ж відміна між традиційним оцінюванням і формувальним?

Традиційне   оцінювання                            Формувальне оцінювання

Оцінювання знань                      Оцінюваня результатів проектної діяль-

предмета;                                    ності;

Оцінювання кінцевого               Оцінювання самостійності, співробітницт-

результату;                                  ва;

Оцінювання вчителем;               Оцінювання учнями;

Отримання звіту про                  Отримання більш повної картини навчан-

результати навчання                   ня кожного учня зокрема, його успіху

учнів                                             у досягненні цілей.

  Важливу роль у формувальному( поточному) та підсумковому оцінюванні відіграють критерії, за якими воно здійснюється. Критерії оцінювання визначаються вчителем ( із поступовим залученням до цього процесу учнів) відповідно до кожного різновиду роботи та різновиду діяльності учнів з орієнтуванням на вимоги до обов’язкових результатів навчання та компетентностей учнів початкової школи, визначених Державним стандартом початкової освіти й очікуваних результатів, зазначених в освітній програмі закладу загальної середньої освіти.

   Формувальне оцінювання здійснюється через:

• Педагогічне спостереження учителя за навчальною та іншими різновидами діяльності учнів;
• Аналіз портфоліо учнівських робіт, попередніх навчальних досягнень учнів, результатів їхніх діагностичних робіт;
• Самооцінювання та взаємооцінювання результатів діяльності учнів;
• Оцінювання особистісного розвитку та соціалізації учнів їхніми батьками;
• Застосування прийомів отримання зворотного зв’язку щодо сприйняття та розуміння учнями навчального матеріалу.

   Під час здійснення формувального оцінювання важливо

• Не протиставляти дітей один одному;
• Акцентувати увагу лише на позитивній динаміці досягнень учнів;
• Враховувати, що оцінюється не учень, а його робота.

Формувальне оцінювання надає можливість :

  Для вчителя – чітко сформулювати освітній результат, який потрібно отримати та оцінити в кожному окремому випадку та організувати, відповідно до цього, свою роботу;

• зробити учня суб’єктом освітньої та оцінювальної діяльності.

   Для учня - вчитися на помилках;

• зрозуміти, що є важливим, а що другорядним;
• зрозуміти, в яких випадках діяльності є успіхи;
• визначити, чого вони не знають;
• визначити, чого вони не вміють робити.

Ціннісний аспект формувального оцінювання – це усвідомлення дітьми, що

• до них ставляться як до дорослих та компетентних людей;
• у них є можливість проявити себе з кращої сторони;
• вони можуть взяти ініціативу на себе, і що саме це ціниться на роботі;
• їх заохочують приймати самостійні рішення та що їх думка має значення.

         Техніки формувального оцінювання

1. Аналітичні запитання.  ( Як ти можеш довести, що…..?  Що ти думаєш по…? Обгрунтуй свою думку. Як можна вирішити цю поблему? Чому ти так думаєш?)
2. Рефлексивні техніки  (картками, сигнали рукою).

Учитель просить учнів показувати сигнали, що позначають розуміння або нерозуміння матеріалу (у ході пояснення понять, принципів, процесу тощо). Попередньо потрібно домовитися з учнями про використання таких сигналів.

        Після ознайомлення із сигналами учитель опитує учнів кожної групи: Що         саме Ви не зрозуміли? У чому відчуваєте невпевненість? Що ви зрозуміли й можете пояснити?

      За результатами отриманих відповідей учитель приймає рішення про повторне вивчення, закріплення теми або продовження вивчення тем за програмою.

3. Уточнюючі питання ( Який момент уроку був найцікавішим? Найважливішим? Що для вас було найважчим сьогодні, що ви не зрозуміли?)
4. Вимірювання температури. Метод використовують для виявлення того, наскільки учні правильно виконують завдання. Для цього діяльність учнів призупиняється запитанням: «Що ми робимо?». Відповідь на поставлене запитання – демонстрація розуміння завдання  або процесу його виконання.
5. Міні тести під час уроку.
6. Формувальні тести ( самостійні відповіді з подальшим колективним обговоренням питань тестів).
7. Самооцінювання та взаємооцінювання.

Можливість і вміння учнів аналізувати власну діяльність (рефлексія). Учні мають учитися самооцінюванню для того, щоб бачити мету навчання досягати успіху. Для самостійного оцінювання можна використовувати різні форми карт, таблиці самооцінки  тощо.

 Отже, за формувальним оцінюванням відстежується особистісний розвиток дитини та хід опановування нею навчального досвіду як основи компетентності. Таке оцінювання дозволяє:

·                вибудовувати індивідуальну траєкторію розвитку учнів;

·                оцінити або визначити досягнення дітей на кожному з етапів освітнього процесу;

·                вчасно виявляти проблеми й запобігати їх нашаровуванню;

·                мотивувати учнів до прагнення здобути максимально можливі результати;

·                виховувати ціннісні якості особистості, бажання навчатися, відсутність побоювання помилитися, переконання у своїх можливостях і здібностях.

   Результати формувального оцінювання відображаються в оцінних судженнях вчителя, учнів, батьків, що характеризують процес навчання та досягнення учнів. Оцінні судження вчителя мають бути об’єктивними, конкретними, чіткими, лаконічними, доброзичливими, слугувати зразком для формування оцінних суджень учнями.

  І завершити свою доповідь хочу словами Керол С. Двек « Реальні межі людського потенціалу невідомі і неможливо передбачити, чого можна досягнути за роки пристрасного захоплення, наполегливої і постійної праці»