Формування духовної культури школярів засобами літератури й мистецтва

    

 

 

 

Формування духовної культури

 

школярів

 

засобами літератури й мистецтва

 

 

                                                                                                

                                                                                                    

 

 

 

 

 

 

 

                                                          

 

                                               

 

 

                                            Вступ

     Проблема формування духовної культури учнів є актуальною, і належить до проблеми соціального характеру, оскільки пов'язана з таким поняттям, як формування особистості. В наш час дуже часто можна почути заклики про підняття національної свідомості людини та виховання справжнього громадянина. А поштовхом і основою для цього є, в першу чергу,  виховання духовної особистості. Школі потрібно змалку турбуватися про духовний світ дитини. Саме тоді країна буде бачити молодь – як майбутнє нашої нації, рушійну силу, яка спроможна вирішити проблему держави не на свою користь, молодь із своїми вищими моральними, естетичними канонами та ідеалами. Адже від її ставлення до надбань культури залежить нині духовне оновлення нашого суспільства, зміст її цінних орієнтацій і майбутнє.

      Один із парадоксів сучасного світу полягає в тому, що розвиток високих технологій часто супроводжується духовним занепадом. Значна частина нашої молоді мало цікавиться мистецтвом, не знає його і не розуміє.

      Існує багато причин такого явища, але найважливіша з них, очевидно, полягає в тому, що навчальні заклади останні роки недостатньо уваги приділяли естетичному вихованню учнів.

     Велика трагедія народу, коли він помирає від посухи, голоду, злиднів, економічної кризи. У стократ більша трагедія народу, коли він заживо помирає, збайдужівши до власних духовних надбань. Проблема впливової сили мистецтва на людину не є чимось принципово новим. Про неї неодноразово висловлювались відомі мислителі минулого. Усім відомі слова класика  зарубіжної літератури про те, що краса врятує світ.

    У 50-х роках ще не відомий світові як визначний педагог наш співвітчизник В.О. Сухомлинський відповідаючи тим, хто суспільний процес вбачав лише в освоєнні космосу, успіхах електроніки та кібернетики пророче сказав: «Якщо не поліпшиться виховання, ми наплачемося з математикою, електронікою і космосом. Найголовніший засіб самовиховання душі – краса.

Краса в широкому розумінні – і мистецтво, і музика, і сердечні відносини з людьми».

       Взагалі проблемі духовності торкалися багато років тому. Про це свідчать праці педагогів минулого: Я.А. Каменського, Г.Г. Песталоці,

А.Г.Дистергевера, В.О.Сухомлинського.  Вони одностайно виділяли головні фактори, які впливають на духовне виховання учнів: праця, сім'я, школа, вчитель.

На сучасному етапі проблемою духовності займається багато вчених, серед яких: О.Майкіна, Г.Сагач, Т.Зюзюн, С.Соловейчик, І.Зеліченко. Адже суспільство й держава не можуть існувати, нормально виконувати свої функції без певної системи гуманістичних, духовних цінностей. Оволодіння учнівською молоддю духовними цінностями підносять свідомість особистості на вищий щабель, наповнюють життя й діяльність високими громадськими цілями. Духовність зміцнює єдність усього суспільства, забезпечує подолання труднощів на шляху його розвитку. Саме школа формує майбутні покоління, а від цього залежить розвиток і розквіт держави.

     Ця проблема неодноразово ставилась самим життям, її значущість підкріплювалась науковими фактами. Однак процеси швидких соціальних змін, що відбуваються нині у світі і в нашій країні, зумовлюють нас по – новому оцінювати питання про соціальну ефективність мистецтва.

     Безперечно, основним завданням сучасної школи повинно бути виховання естетичних смаків, залучення молоді до знайомства з кращими духовними надбаннями людства. Сучасна школа повинна вчити відчувати і відтворювати прекрасне у повсякденному житті.

      У контексті національної освіти, підгрунтя якої складають гуманістичні цінності поколінь, ефективним засобом виховання людини ХХI століття виступає художня культура, яка збагачує почуття індивіда, формує позитивне ставлення до творів мистецтва, яке в подальшому має супроводжуватись перетворенням їх ідей у сприйнятті  та осмисленні людиною життєво значущих для неї парадигм буття, перетворенням зовнішнього культурного змісту в морально-естетичний світ особистості.

 Література є першоосновою духовного та соціального розвитку суспільства. Ця істина підтверджується усім ходом розвитку людської цивілізації. Уроки літератури в школі повинні стати основою патріотичної вихованості учнів, їхнього громадянського змужніння, високої моральності та працелюбства  естетичної наснаги. Художня література спонукає шкільну молодь захоплюватися красою і самобутнім багатством рідної землі, національно-визвольною боротьбою українців, їх славетним минулим.

Література – один з основних предмет навчальної програми  не дає таких широких можливостей для естетичного виховання учнів як література. Література допомагає піднятися над буденщиною, будить розум і почуття, примножує знання. Вона передбачає напружену роботу не тільки думки й пам'яті, а й душі та серця. Тут можна органічно поєднати слово, звук і колір, створити настрій, пробитися у свідомість тих дітей, які погано сприймають словесно – логічні методи навчання і тому часто просто не бажають сприймати щось нове і складне.

    Значний науковий та практичний інтерес становлять дані про стимулюючий вплив мистецтва на здібності людей, особливо школярів, на їх загальний розвиток, підвищення успішності. З великим навантаженням у школі краще можуть впоратися діти з розвинутими художніми здібностями. Згідно з висловленою гіпотезою, перш ніж учень візьметься за вивчення основ різних наук, його мозок має досягти певного рівня розвитку. Це відбувається лише за умови постійних і повторювальних сенсорних впливів. І ось тут найважливішу роль відіграє художнє виховання.

      Успішне вирішення питань культурологічного змісту сьогодні в значній мірі залежить від інтерпретаційної діяльності вчителя літератури, який виступає одним із активних посередників у системі функціонування художньо-естетичних цінностей. Інтерпретуючи художні твори, вчитель літератури тим самим акумулює увагу учнівської аудиторії на певних аспектах культуротворчого процесу, визначає роль і місце особистості в художньо- образному відображенні та освоєнні навколишньої дійсності, наголошує на важливості окремих художньо-естетичних рішень, стверджує в естетичній свідомості дітей та молоді гуманістичні ідеї художньо-творчого процесу,  спонукає до естетичної активності та безпосередньої участі в літературній творчості.

     Проблема формування творчої особистості засобами світової художньої культури ще не стала предметом спеціальних наукових досліджень і на сьогодні має низку певних невивчених питань. Тим вона і цікава сьогодні.

     

     

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                    

                               Основна частина

1. Вплив різних видів мистецтва на формування духовності

      Розвиток людини – надзвичайно складний процес, в якому беруть участь багато факторів. Серед них помітну роль відіграє і мистецтво-специфічна сфера діяльності з різнорідними і неоднозначними зв'язками з багатьма сферами суспільного життя. Розвиваючись під безпосереднім впливом ідеологічних і соціально-економічних процесів, мистецтво, в свою чергу, має на них суттєвий вплив, і передусім тоді, коли воно виступає ефективним засобом формування людини.

        Для сучасного суспільства проблема формування духовності, духовної культури особливо актуальна. Відчуженість від культури, знецінення престижу освіченості та інтелектуальної діяльності, заниження моральних критеріїв своєї та чужої поведінки складають невирішені проблеми при формуванні життєвої позиції підростаючого покоління.

         Згідно з пріоритетом гуманістичних цінностей, значенням індивіда в культурно-духовному розвитку країни цінність людини визначається духовною культурою, якою вона володіє. Духовна культура особистості розглядається як мінімально необхідний комплекс загальнокультурних знань, ідей, ціннісних уявлень, універсальних способів пізнання, мислення, форм практичної діяльності, без оволодіння якими неможлива взаємодія людей, гармонія особистості й суспільства. Процес виховання духовності виступає як відтворення духовної культури, нагромадженої в суспільстві, та стимулювання внутрішнього саморозвитку людини.

         На думку культурологів, рівень духовності особистості, її естетична культура формується в процесі навчання і виховання. Естетичне, як найбільш емоційна форма духовності, здатна пробудити в кожного « душі прекрасні поривання». Але питання естетичного виховання молоді ( в школі, профтехучилищі, ВНЗ) продовжують залишатися справою другорядною. Освіченість ще не гарантія високого рівня  духовності, культурності, вихованості. На думку вчених, у нас виник суспільний прошарок, що засвоїв зовнішні ознаки цивілізації, але позбавлений елементарних уявлень про справжню культуру.

           Могутнім засобом виховання духовності є мистецтво, яке відображає в художньому образі принципово новий рівень дійсності, виступає як універсальний засіб бачення світу очима іншої людини, перетворення зовнішніх культурних сенсів у духовний світ особистості. Як доводять спеціальні дослідження, розвиток особистості органічно пов'язаний з її ставленням до мистецтва.

          Виявлена така закономірність: спілкування з мистецтвом підвищує насамперед художній потенціал, від ступеня його розвитку залежить рівень сформованості соціальних цінностей, які активно впливають на успішність виконання виробничо-суспільної діяльності, а також на її соціальні ролі (виробничо-суспільні та сімейно-дозвіллєві). Інакше кажучи, мистецтво формує внутрішній світ людини й одночасно впливає на вдосконалення соціальної практики, залучаючи до мистецтва підростаюче покоління.

       Мистецтво формує сукупність почуттів та ідей людства. Якщо виховне значення інших сфер суспільного пізнання має частковий характер: мораль формує моральні норми, політика-політичні погляди, філософія-світогляд, наука робить з людини спеціаліста, то мистецтво впливає комплексно на розум і серце, і немає такого кутка людської душі, який воно не змогло ю зачепити своїм впливом. Мистецтво формує цілісну особистість.

        Людина перетворює світ не тільки утилітарно-практично, а й естетично, тобто творить ще й за законами краси. Звідси – необхідність мистецтва як знаряддя емоційно-образного естетичного пізнання та перетворення світу і самих людей. Тому нічим не замінна специфічна здатність мистецтва формувати естетичні смаки, здібності і потреби людини, тим самим ціннісно орієнтувати її в  світі, пробуджувати творчий дух, творчий потенціал особистості, бажання і вміння творити за законами краси. Ця функція мистецтва забезпечує соціалізацію особистості, формує її соціально-творчу активність.

       Не може людина стати дійсно культурною, тільки опанувавши культуру науки попередніх поколінь і залишаючись на дикому, первісному рівні в емоційно-ціннісній сфері пізнання світу, де досвід, здобутий діяльністю тих самих поколінь, для неї не пріоритетний. Але сама така людина сьогодні виходить із наших загальноосвітніх шкіл.

         Емоційно-образна форма мислення розвивається саме через мистецтво як специфічну форму пізнання і передачі досвіду. І якщо в науці навчання здійснюється через вивчення змісту, то при емоційно-образному розвитку виключно важливе домінування особливої форми пізнання – переживання змісту. А культурного, тобто того, що включає в себе досвід поколінь, переживання слід навчати. Дуже важливо закласти любов до прекрасного в дитинстві або підлітковому віці. «Основні якості духовно багатої особистості формуються змолоду, коли допитливість і жага знань особливо загострені, - вважає В. Поташаєв. У зрілому віці відбувається підзарядка акумульованих знань, духовних багатств. Якщо в молодості не був закладений фундамент, то надалі цей недолік важко викорінити».

         На жаль, роль мистецтва у розвитку суспільства і в житті кожної людини наша школа ще не зовсім розуміє і тому не планує передавати цей досвід молодим поколінням. І тим самим свідомо перериває, руйнує передачу духовного, емоційного досвіду пращурів. «Таке нерозуміння має корені, зокрема, в глибокому спотворенні сучасного мислення фетишизацією точних наук. Людство втративши віру в Бога, як за соломинку, хапається за будь-яку іншу велич – чи то всезнання вождя, чи то всезнання комп'ютера» - Б. М. Йєменський.

         Коли ми говоримо про необхідність розвитку емоційно-ціннісної культури, необхідно мати на увазі специфіку можливостей не тільки мистецтв, а й наук, спорту, праці. Але в кожній сфері особистісного становлення слід виділяти лідера. В емоційно-духовній сфері лідер – мистецтво. Постійне спілкування з ним сприяє розширенню кола інтересів людини, допомагає їй глибше розумітися на явищах дійсності і в самій собі, морально і естетично оцінювати свої дії та вчинки, почуття та емоції. Спілкування з мистецтвом у процесі навчання і виховання виступає як могутній засіб «олюднення» людини, формування її духовності.

         Безсумнівно, характер впливу художньої літератури, музики, живопису та інших видів мистецтва на думки, почуття і поведінку людей не слід спрощувати. Віддача тут не завжди пряма. Одна людина після контакту з художнім твором може відразу ж безпосередньо відчути на собі його вплив, друга буде довго роздумувати, поступово «мистецтво… ніколи прямо не народжує з себе тієї чи іншої практичної дії, воно лише готує організм до засвоєння зачерпнуте в нього, у третьої той же твір мистецтва залишить ледь помітний слід у душі. Четверта взагалі залишиться байдужою до сприйнятого. До того ж, на думку Л. Виготського, цієї дії».

        Звичайно, впливову дію мистецтва можна спостерігати під час його сприйняття: багатолюдна аудиторія в театрі, наприклад, за словами М. В. Гоголя, спроможна «раптом потрястись одним потрясінням, заридати одними слізьми і сміятися одним всезагальним сміхом». Однак значно глибиннішими є «наслідки впливу» мистецтва, коли воно здатне схилити людину до рішучих вчинків і навіть змінити її життя, а по відношенню до суспільства – викликати значні переміни в настроях, переконаннях і діях тих чи інших соціальних груп. Встановлення гармонії між запитами і потребами людини, з одного боку, і її ідейно-моральним розвитком, з іншого, значною мірою залежить від культури. Науковцями доведено тісний зв'язок між прихильністю людини до мистецтва і сформованістю її ідейно-моральних позицій.

        У наукових працях Е. Бєлкіної, Л. Виготського, В. Кан-Калика, Д. Ліхачова, Л. Масол, А. Матюшкіна, Б. Мейлама, О. Мелік-Пашаєва, М. Мирецької, Б. Неменського, Л. Рапацької, О. Рудницької, Г. Шевченко, Б. Юсупова та інші підкреслюють, що мистецтво та зарубіжна художня література збагачують свідомість учнів прикладами високого гуманізму, формують стійку систему цінностей у процесі творчої діяльності і породжують прагнення до самореалізації. Значний науковий та практичний інтерес становлять дані про стимулюючий вплив  мистецтва на здібності людей, особливо школярів, на їх загальний розвиток, підвищення успішності. З великим навантаженням у школі краще можуть впоратися діти з розвинутими художніми інтересами. Згідно з висловленою гіпотезою, перш ніж учень візьметься за вивчення основ різних наук, його мозок має досягти певного рівня розвитку. Це відбувається лише за умови постійних і повторюваних сенсорних впливів. І ось тут найважливішу роль відіграє художнє виховання.

     Подібні припущення знаходять підтвердження в обширній педагогічній практиці. Наприклад, в ряді шкіл Угорщини незначне збільшення навчально часу на музичне виховання (2-3 години щотижня) привело до рішучого поліпшення всього навчального процесу.

      Сучасному виробництву необхідні робітники-особистості з широтою світогляду, багатою структурою потреб, з розвиненою уявою, постійним прагненням до самовдосконалення не лише фахового, але й загальнокультурного. І тут також надзвичайно велика формуюча роль художньої культури.

      Слід підкреслити, що впливові мистецтва властива відносна «невідчутність», точніше - не негайний впливовий результат: коли людина опановує художні цінності, неможливо відчути віддачу відразу ж, оскільки нагромадження особою духовного потенціалу відбувається поступово. Але рано ч пізно прихований вплив художньої культури обов'язково виявляється в духовному розвиткові, а через нього і в зростанні ефективності діяльності людини, зокрема й трудової. Цей вплив вдається зафіксувати масовими соціологічними дослідженнями.

      Оцінюючи роль мистецтва в процесі культурного виховання людини не можна не погодитися з думкою відомого педагога, художника, діяча культури Б. М. Неменського, який говорив, що «нічого, крім мистецтва не може передати досвід почуттів багатьох людських життів. Та можна через твір мистецтва пережити приниження раба або гіркоту самотності старості, залишаючись при цьому парубком нашого часу. Саме такий вплив мистецтва й формує душу, збагачує вузький особистий досвід гігантським досвідом людства».

 

1.             Музика на уроках літератури, як одна з форм нестандартного уроку

Надзвичайно актуальним є сьогодні взаємозв´язок мистецької освіти з іншими гуманітарними предметами-українською та зарубіжною літературою.

    У основі принципу інтеграції лежить синтезування мистецтвознавчих предметів навколо спільних для всіх дисциплін категорій: темп, ритм, динаміка, тембр, імпровізація тощо. Тому розпочинати таку роботу слід з детального аналізу програм окремих дисциплін з метою виділення спільних тем та складання плану інтегрованих уроків. Такий аналіз також дасть можливість скоординувати вивчення однієї і тієї ж теми на кількох уроках з різних предметів одночасно, встановивши міжпредметні зв'язки.

       Як пише у своїй роботі «Музика і література» В.М. Бовсунівський, аналіз сучасного досвіду дозволив виявити наступне:

           I. Музика в процес викладання літератури вводиться:

 1) як ілюстративний матеріал, що має конкретний зв'язок з темою;

 2) з метою розкриття загальноестетичних категорій мовою мистецтва, підсилення естетичної значущості окремих явищ;

 3) як підготовчий фактор – створює емоційно-образне налаштування на відповідний «тон» сприйняття.

          II. Література на уроках музики використовується як:

1.               Підготовчий фактор- вступна бесіда для створення відповідного емоційного настрою;
2.               Вербальна інтерпретація музичних творів розкриття змістовної сутності музичного твору;
3.               Використання уривків з прозових та поетичних текстів з метою закріплення чи конкретизації художніх образів музичних творів.

Як бачимо, література і музика мають широкі можливості поєднання, надають простір методичній творчості вчителя. Насичення уроків музикою, урізноманітнення форм роботи нетрадиційними методами збагачують світосприйняття дітей, приваблюють до виконання конкретного навчального завдання. Формуванню уміння визначати основну думку твору, переживання героїв та висловлювати ставлення до них сприятиме детальний аналіз учителем характерів, настроїв та розвитку емоційних станів дійових осіб твору. Проте слід враховувати, що інтерес школярів під час читання літературного твору в основному зосереджується на описі подій, вчинків героїв, а внутрішній світ, переживання та думки їхні залишаються поза увагою. Сила естетичного впливу таких творів буде не значною: у кращому випадку сприймається мораль чи життєвий факт. З метою розкриття глибокої суті літературних творів учитель активізує образне мислення школярів, здатність до аналогій та асоціацій. Великою допомогою в реалізації цього завдання можуть бути музичні твори. Музика допомагає дітям розкрити емоційні грані літературного твору, наповнити сприйняття емоціями та почуттями. Школярам можна запропонувати кілька музичних творів, з яких вони вибирають той, що найточніше відповідає настроям героя прочитаного.

        Таким чином учні вчаться диференціювати словесний та звуковий матеріали за настроями, висловлювати особисті думки. Відбувається аналітичне зіставлення та порівняння засобів виразності та музичних творів, якими засобами письменник і композитор відтворили один і той же характер, портрет героя.

       Музика, що звучить на уроках, поглиблює емоційне сприйняття, дає простір для уяви та фантазії, стає засобом самовираження, допомагає розкрити творчу самобутність учнів. Діти вчаться висловлювати власні почуття звуками і рухами, що сприяє їхньому розкріпаченню і самореалізації у художній творчості.

 

2.   Образотворче мистецтво на уроках літератури, як одна з форм нестандартного уроку.

     Мистецтво бути серйозним та вишуканим читачем включає в себе, крім доброго знання тексту, ще й вміння сприймати та оцінювати ілюстрації до книги.

    Історія ілюстрацій до творів нараховує майже декілька століть. Педагоги різних поколінь звертали увагу на значення ілюстрацій у процесі виховання читача, адже ілюстрації здатні загострити емоційне сприйняття, розвивати асоціативне й образне мислення, поглибити і розширити уяву про образотворче мистецтво, так як ілюстрація у книзі - це часто перша картинна галерея на дому.

      Видатний педагог К.Д.Ушинський вважав ілюстрацію одним із найважливіших засобів виховання і навчання і висував перед ілюстраторами вимоги органічно поєднувати пізнавальне начало у книзі для дітей з началом художнім. С.Я.Маршак наголошував, що ілюстрація «не повинна дублювати авторську думку в тексті, вона має надавати дитині додаткові переживання».

Не секрет, що учні сприймають книгу на слух і на «зір». І зорова інформація. Як стверджують учні. У багато разів перевищує можливості слухової. І поки письменники. Художники, мистецтвознавці та педагоги сперечаються над тим, якою ж має бути ілюстрація у художній книзі, наші учні із задоволенням та зацікавленістю розглядають різноманітні ілюстрації до творів.

    Дійсно, мабуть, немає необхідності переконувати когось у тому, що ілюстрації у книзі не тільки допомагають читачу при першому читанні, а й взагалі доповнюють. Узагальнюють сприйняття твору, підсилюють враження про твір в цілому.

       Враховуючи все сказане, пише Рахнянська Н.Ф. у статті «Роль образотворчого мистецтва у формуванні духовності», досить актуальним та доцільним є використання ілюстрацій авторів на уроках зарубіжної літератури.

       Серед видів робіт з ілюстрацією можна виділити такі:

1.               Розгляд ілюстрації до твору та роздуми над тим, чи так уявляли учні ці сцени творів та їх героїв;
2.               Коментар учителя з використанням ілюстрації до твору;
3.               Співставлення ілюстрацій різних авторів до твору;
4.               Створення проблемної ситуації на основі ілюстрацій до твору;
5.               Письмова робота на прочитаний твір з використанням ілюстрації до нього.

Такий вид роботи на уроці літератури, як розгляд ілюстрацій до твору та роздуми над тим, чи так уявляли учні сцени та їх героїв, коли читали його, направлений на читання та перечитування твору і водночас розвиває творчі здібності учнів, а вчителю дає можливість перевірити, наскільки уважно школярі прочитали твір і чи готові вони до його аналізу (елементам аналізу).

     Ще один вид роботи з ілюстрацією до художнього твору на уроці літератури – це коментар учителя з використанням ілюстрацій до твору. Коментар з використанням ілюстрацій до твору збагачує учнів досвідом сприйняття іншого виду мистецтва, сприяє поглибленню і розширенню уяви про живопис, показує взаємодію літератури і образотворчого мистецтва, позитивно впливає на бажання прочитати художній твір.

     Цікавим видом роботи на уроці літератури буде співставлення ілюстрацій різних авторів до твору. Те як учні оцінять ілюстрації, якій віддадуть перевагу, аргументуючи свою думку, все це покаже, наскільки глибоко та серйозно вони прочитали твір.

    Ще один вид роботи з ілюстраціями до книги на уроках літератури – це створення проблемної ситуації на основі ілюстрацій до твору. Процес співставлення слова письменника із зоровим образом, створеним завдяки ілюстраціям, надає виняткові можливості особливого розвитку.

    Таким чином, чітко продумана і організована робота з ілюстраціями до творів на уроках літератури має можливість збагатити читацьке сприйняття, поглибити його та розширити.

     На уроках літератури слід використовувати не лише ілюстрації, а й репродукції картин відомих і невідомих художників. Це дає можливість показати учням, як засобами різних видів мистецтва можна передати одні і ті ж почуття, емоції, створити цілісну картину.

 

 

2. Впровадження інноваційних технологій навчання на уроках літератури.

      Сам термін «технологія» грецького походження і означає «знання про майстерність».

      Діяльність на уроках літератури будується так, щоб кожен учень міг найбільш повно розкрити здібності й талант, розвивати ініціативу та творчий пошук. З цією метою впроваджується різноманітні інноваційні технології.

Впровадження інноваційних технологій передбачає комплексне використання сучасних технічних засобів навчання, аудіо та відеоматеріалів, комп´ютерної техніки. Ми живемо в світі медіа: розширюються системи масових комунікацій, «інформаційного» вибуху. Мультимедіа – це сукупність комп'ютерних технологій, одночасно використовуються кілька інформаційних середовищ: графіку, текст, відео, зображення, анімацію, звукові ефекти, високоякісний звуковий супровід. Відповідно, мета освіти – формування особистості, здатної читати, аналізувати, оцінювати медіатекст, займатися медіатворчістю, засвоювати нові знання за допомогою медіа. 

     Шляхи використання мультимедійних технологій:

 . ілюстраційний (візуальний ряд ілюструє традиційну розповідь вчителя);

. схематичний ( в основу навчання покладено конструювання опорних конспектів або структурно-логічних схем);

. інтерактивний (поєднує в собі елементи ілюстративного і схематичного підходів).

Застосування мультимедіа на уроках літератури дає змогу активізувати канали учнівського сприйняття, сприяє ефективному засвоєнню навчального матеріалу. Мультимедіа –багатокомпонентне середовище, що дає змогу використовувати текст, графіку, відео і мультиплікацію. Це представлення об'єктів і процесів не традиційним текстовим описом, а за допомогою відеоматеріалів, графічних зображень, анімації, аудіозаписів. Мультимедіа сприяє розвитку мотивації, комунікативних здібностей, виробленню навичок, нагромадженню фактичних знань, а також удосконаленню інформаційної грамотності. Практикуючи мультимедіа, обираю відповідні педагогічні програмні засоби, що підвищують ефективність праці, а рівень учнівських знань. Умінь і навичок наближує до вимог сьогодення. Мультимедіа дає можливість використовувати не просто наочність, а інформацію, відеозображення, звук для того, щоб матеріал, який вивчається, став доступнішим. Робота з мультимедійними посібниками дає можливість

урізноманітнювати форми роботи на уроці за рахунок одночасного використання ілюстративного, статистичного, методичного, а також аудіо- та відеоматеріалів.

  Використання медіатехнологій в навчальному процесі забезпечує можливість:

. дати учням більш повну, достовірну інформацію про досліджувані явища і процеси;

. задовольнити запити, бажання та інтереси учнів;

. звільнити вчителя від технічної роботи, пов´язаної з контролем і корекцією знань;

. підвищити темп уроку, збільшити обсяг виконаних на уроці знань;

. організувати диференційовану роботу з кожним учнем;

. перевірити засвоєння теоретичних знань у всіх учнів;

. організувати повний і систематичний контроль, об'єктивний облік успішності школярів;

. виявити прогалини в знаннях;

. поліпшити якість навчання;

. підвищити мотивацію та пізнавальну активність дітей.

Сьогодні багато уваги приділяється використанню інформаційно-комунікативних технологій. І це зрозуміло, тому що наш час – час інформаційний. Саме тому використання інформаційно-комунікативних технологій (ІКТ) і навчальному процесі є актуальною проблемою сучасної шкільної освіти. Комп'ютер – це джерело інформації, наочний посібник, індивідуальний інформаційний простір, тренажер, засіб діагностики і контролю. Основні напрямки використання комп´ютерних технологій на уроках:

. візуальна інформація (ілюстративний, наочний матеріал);

. інтерактивний демонстративний матеріал( вправи, опорні схеми, таблиці);

. тренажер;

. контроль за вміннями і навичками учнів;

. самостійна пошукова, творча робота школярів.

 Сучасний урок літератури неможливий без зіставлення літературних творів з іншими видами мистецтва. Цей органічний синтез допомагає керувати потоком асоціацій, будити уяву учнів, стимулювати їх творчу активність. Допомагають в цьому комп'ютерні технології, які дають можливість підготувати презентацію ілюстративного та інформаційного матеріалу. Учні на уроці можуть переглядати уривки з художніх фільмів, прослуховувати аудіо записи, музичні уривки і навіть побувати на віртуальній екскурсії в музеї. Підготовка такого уроку – творчий процес. А видовищність, яскравість, новизна комп´ютерних елементів в поєднанні з іншими методичними прийомами роблять урок незвичайним. Захоплюючим і незабутнім.

 Останні технічні досягнення знаходять застосування в навчальному процесі, могутнім засобом для обробки інформації є саме комп'ютер.

Головна його особливість – можливість програмування на виконання різних робіт, пов´язаних з отриманням і переробкою інформації. Комп'ютер активізує розумову діяльність учнів, розвиває обдарованість, формує знання, стимулює пошук, творчість. Змінюється естетика уроку, тому що вчитель має потужні інструменти зробити його більш привабливим за допомогою різних комп´ютерних програм.

   У своїй роботі використовую текстовий редактор Word, який дозволяє виготовити друковані матеріали до кожного уроку, враховуючи індивідуальні особливості окремих учнів. Ефективність уроку в разі використання друкованих матеріалів підвищується вдвічі: за урок можна не тільки вивчити новий матеріал, але також закріпити його, відпрацювати навички.

   Працюючи в програмі Microsoft Publisher, активізую пізнавальну діяльність учнів. Діти готують  до уроку книжки-малюнки, буклети та інше. Також використовуємо для оформлення результатів групової роботи над газетою, інформаційним листком.

   Використовуючи програму Windows Mowi Maker, готую відео кліпи до поетичних творів, на які композитори написали музику, наприклад, за творами М.Цвєтаєвої, О.Пушкіна, М.Лермонтова, І.Франка, Т.Шевченка.

     Надзвичайно цікава робота з використання програми Power Point. Вона призводить до цілого ряду позитивних ефектів:

. збагачує урок емоційною забарвленістю;

. психологічно полегшує процес засвоєння;

. збуджує живий інтерес до предмета пізнання;

. розширює загальний кругозір учнів;

. підвищує продуктивність праці вчителя і учнів на уроці.

   При поясненні нового матеріалу на уроці використовую предметні колекції (ілюстрації, фотографії, портрети, відео-фрагменти, відео-екскурсії), таблиці і схеми, які проектуються на великий екран. При цьому істотно змінюється технологія пояснення: вчителем коментується інформація, що з'являється на екрані, за необхідності супроводжується додатковими поясненнями та прикладами. Особливо актуальним, на мій погляд, є використання презентацій при підготовці доповідей, лекцій або конференцій, позакласних заходів. Діти також готують свої власні презентації.

   Комп´ютер, звичайно, не може замінити на уроці живе слово вчителя, вивчення художнього тексту, творчого спілкування, але це найкращий помічник.

1.Тренажер, контроль за вміннями і навичками учнів. Тестовий контроль і формування умінь і навичок за допомогою комп'ютера передбачають можливість швидко і об´єктивно виявити знання і незнання учнів.

2.Самостійна пошукова. Творча робота учнів, комп'ютерні технології надають широкі можливості для розвитку творчого потенціалу школярів. Я вчу дітей грамотно використовувати комп´ютер, показую, що він не тільки іграшка і засіб спілкування. Учні навчаються серед великої кількості інформації в Інтернеті знаходити потрібну, обробляти її, що є найбільш важливим завданням. Елементарне застосування комп'ютера -  редагування текстів, друкування творчих робіт, своїх віршів, створення презентацій, комп´ютерних малюнків.

     Крім цього, використання інформаційних технологій дозволяє здійснювати інтеграцію з інформатикою. Таким чином. Використання ІКТ на уроках значно підвищує не тільки ефективність навчання, а й допомагає створити більш продуктивну атмосферу на уроці, зацікавленість учнів в досліджуваному матеріалі.

     На мій погляд, застосування інформаційних технологій у навчальному процесі сприяє підвищенню якості навчання, виробленню навичок раціональної організації навчальної праці, переорієнтації навчального процесу в бік розвитку системного мислення, ефективній організації пізнавальної діяльності учнів і формуванню високого рівня мотивації, інтересу до навчальної діяльності, розвитку самостійності учнів, безперервності і наступності комп'ютерної освіти на всіх рівнях навчання.

     У своїй педагогічній діяльності використовую інформаційні технології для планування навчального матеріалу, підготовки друкованих матеріалів до уроків, обробки результатів перевірних і контрольних робіт. Уроки з використанням комп´ютерної презентації – це уроки пояснення нового матеріалу в  діалоговому режимі, урок-лекція, урок-узагальнення, урок-наукова конференція, урок-захист проектів, інтегрований урок, урок-презентація, урок-дискусія. Завдяки інформаційно-комунікаційним технологіям маю можливість створювати. Тиражувати і зберігати дидактичні матеріали до уроків.

    Хочеться зупинитися на тих ресурсах, які найчастіше використовую на уроках. По-перше це презентації.

    Презентація – форма подачі матеріалу у вигляді слайдів, на яких можуть бути представлені таблиці, схеми, малюнки, ілюстрації, аудіо- та відеоматеріали. Використовувати їх можна і під час пояснення нового матеріалу, і під час закріплення знань, і під час виконання творчих завдань. У презентацію можна вставити малюнки, схеми, тексти, відео тощо. Схеми, таблиці, тезове розташування матеріалу дозволяють заощадити час і, найголовніше, глибше зрозуміти твір. Крім того, висновки і схеми можуть з´являтися поступово, після обговорення або опитування учнів.

Цікаво звучить на уроці лекція, яка супроводжується демонстрацією барвистих схем. Для пояснення використовуються різні звуки і анімація, швидкі посилання на раніше вивчений матеріал.

З появою мультимедійних матеріалів з літератури відкрилася можливість включення в урок фрагментів відео-лекцій. Найважливішим напрямком використання інформаційних технологій в навчальному процесі є проектна діяльність учнів.

Виконання робіт у вигляді презентацій, газет, доповідей за допомогою комп'ютерних програм – нова форма завдань, яка дозволяє формувати та розвивати навички самоосвіти школярів, відповідає методиці наукового пізнання, забезпечує засвоєння знань не на репродуктивному, а на творчому рівні. Метод проектування допомагає учневі бути суб´єктом навчання. Який активно включається у спільну діяльність, відчуває себе рівноправним учасником діалогу, співтворцем. Ця робота збуджує розумову діяльність учнів, формує критичне і творче мислення, навчає аналізувати події та ситуації, прогнозує їх розвиток, розв'язувати пізнавальні і життєві проблеми, заохочує до самостійного здобуття знань.

У своїй практиці впроваджую дослідницькі, творчі. Ігрові та інші проекти. Учні створюють портфоліо – систему своїх творчих доробок: малюнки, кросворди, твори, казки, есе, вірші та інше.

 Технологія дебатів стимулює учнів до повторення вивченого матеріалу, до читання додаткової літератури,  до пошуку шляхів вирішення поставлених задач. Темами уроків- дебатів  можуть бути будь-які наукові або моральні проблеми. З яких існують неоднозначні або протилежні думки, різні підходи до її вирішень. Клас ділиться на дві команди: прихильників позитивного і негативного погляду на проблему. Характерною особливістю уроку-дебату є участь в ній третьої сторони: експертів,  суддів, зацікавленої публіки. Роль третьої сторони виконують учні та вчитель, а суддівство здійснює людина, запрошена з боку, тобто, особа не зацікавлена.

 Технологія брейнстормінг («мозковий штурм») являє собою метод колективного пошуку нових ідей для вирішення творчих завдань. При проведенні на уроці сеансу «мозкового штурму» умовно розділяю учнів на дві групи: «генераторів ідей2 і «експертів-критиків». У першу групу включаються учні. Які вміють оригінально мислити, володіють фантазією і творчою уявою. До групи «експертів включаються діти з аналітичним складом розуму, більш компетентні в області розв´язуваної задачі. «Генератори ідей» протягом уроку повинні придумати якомога більше ідей і пропозицій, у тому числі самих фантастичних і нереальних. Жарти, гумор, каламбури сприяють мисленню. У цей час один або два «експерти» записують усі ідеї, висловлені «генераторами». Після 20-30 хвилин пропоную «експертам» приступити до аналізу та відбору найбільш продуктивних ідей. В обговоренні списку ідей «генератори2 також беруть участь. У кінці уроку, коли після відкидання найбільш слабких і неефективних ідей в списку залишається 2-3 гідних ідей, ми разом з найбільш компетентними «експертами» підводимо підсумки уроку- дослідження.

Проблемне навчання стимулює пізнавальну активність учнів, тому що воно поєднане з догадкою, дивом, нерозумінням. Це штовхає учнів до роздумів і пошуку рішень, будить і формує інтерес до навчання, розвиває ініціативу у пізнавальній діяльності, формує вміння бачити проблему і знаходити шляхи її реалізації, залучає до методів наукового пізнання. Складність проблемної ситуації має бути такою, щоб школярі, спираючись на допомогу вчителя, змогли вирішити її самостійно. Тому використовую найменшу можливість для створення діалогічних ситуацій, під час бесід також створюю проблемні ситуації, які б могли викликати дискусію.

 Технологія колективного взаємонавчання. Корисним є така організація навчальної діяльності тоді. Коли необхідно охопити великий обсяг матеріалу. Практика показала, що учень засвоює швидко і якісно тільки те. Що застосовує одразу після отримання нової інформації або передає іншим. Працюючи з однокласниками по черзі, учень неодноразово повторює матеріал, з яким ознайомився. Та вислуховує нову інформацію від інших. Результат засвоєння у процесі такої роботи зазвичай дуже високий. На цьому етапі уроку виконую роль координатора, всю роботу щодо вивчення нового матеріалу учні здійснюють самостійно.

Застосування технології розподільний навчальний процес дозволяє включати в навчальний процес домашні комп'ютери учнів. Дидактичні матеріали до уроків передаються учням для роботи вдома. У якості навчальних та дидактичних матеріалів виступають електронні підручники, інструментарій до розділу, банк даних Інтернет-ресурсів, додаткова інформація до розділу в підручнику, випереджаючі завдання для вивчення теми.

На кожному уроці я бачу перш за все дитину з її потребами та інтересами, вміннями та талантами, дослідженнями та оригінальністю. Переконана, що творчий підхід вчителя до викладання літератури допомагає розвивати природні якості учнів, формує їх власні погляди на життя, сприяє повноцінному осмисленню художніх творів. На таких уроках учням завжди цікаво.

Навчати дітей, читаючи та аналізуючи художній твір, мислити критично – означає правильно поставити питання, направити їх увагу в правильне русло, вчити самостійно робити висновки та знаходити рішення. У межах уроку є багато можливостей не просто надати учням можливість освоїти нові горизонти предмету, а й вступити з отриманою інформацією в безпосередній контакт, вільно демонструвати свої ідеї та оперувати отриманими знаннями в подальшому житті. Бути переконливими в дискусії, мати власну оцінку, підкріплену реальними аргументами, формуватиме не лише читацьку активність, а й світоглядне переконання. Досвід героїв, з котрим учням доводиться зустрічатися в процесі вивчення літератури, формує особистісну позицію дітей, дозволяє робити оцінку вчинкам.

Вкрай необхідним стає уміння мислити гнучко, динамічно, адаптувати своє мислення до мислення інших людей, бути толерантним і сприйнятливим. Учні, які мислять критично, зазвичай навчаються з інтересом. Щоб навчити учнів мислити критично, потрібно дозволити їм вільно розмірковувати, робити припущення, встановлювати їхню очевидність або безглуздість. Коли діти повірять, що їхні думки цінні, а те, що вони говорять, думають, є важливим не тільки для них самих, і кожному з них дозволено сказати: « Я не згоден! Я думаю інакше!», тоді вони зможуть повністю включитись у процес критичного мислення і стануть готовими взяти відповідальність за власну думку.

Критичне мислення на перший план висуває вміння:

• самостійно працювати над новим матеріалом, аналізувати факти, ідеї, формувати власну думку;
•  розмірковувати над тим, яким шляхом  здійснюється робота над новим матеріалом, як нове знання долучається до того, що було вже відомим, і певним чином змінює його;
• сприяти як належне існування різних поглядів на той самий предмет, піддавати їх спокійному, корективному скептицизму й робити свій вибір поміж ними, змінювати свою позицію в разі переконливих аргументів інших;
• аргументовано пояснювати свою позицію. Враховуючи особливості ситуації спілкування, поважаючи погляди інших людей;
• бачити зв'язок нової інформації зі своїм життєвим досвідом, можливість використання її для розв´язання життєвих проблем.

Технологія критичного мислення, яку я вважаю найбільш вдалою для уроків літератури, допомагає формувати здатність школярів аналізувати отриману інформацію, перевіряти і переосмислювати її,  самостійно встановлювати істину. Приймати рішення і аргументовано захищати свою позицію.

Технологія критичного мислення пропонує такий підхід о навчання, який привчає учнів до критичного аналізу, формує власну думку, навчає коректному скептицизму. Зіставленню інформації з протилежних точок зору, розробці системи доказів на підтримку певної точки зору, вчить ретельно досліджувати нову інформацію, просіювати її, оцінювати нові ідеї, вирішувати, що важливо, а що ні. Визначати загальну цінність нових знань на основі власних потреб і цілей.

Основна ідея технології розвитку критичного мислення – створити таку атмосферу навчання. При якій учні спільно з учителем активно працюють. Свідомо розмірковують над процесом навчання, відстежують, підтверджують, спростовують або розширюють знання, нові ідеї, почуття та думки про навколишній світ.

Після проведення уроків з використанням стратегій технології критичного мислення завжди з'являються нові ідеї. Це ще раз доводить, що дана технологія є не тільки педагогічною технологією з встановленими правилами, принципами та набором прийомів, але й динамічною, розвиваючою підхід до навчання. Зміст освітнього процесу полягає не в суворому дотриманні алгоритму, а у вільній творчості педагогів і учнів. Які працюють з використанням новітніх технологій.

Технологія розвитку критичного мислення пропонує певні методи, прийоми і стратегії. Які об´єднують процес навчання за видами навчальної діяльності. В покроковій реалізації кожної стадії заняття.

 

 

 

 

 

 

                                            Висновки

Проблема духовного ставлення особистості розглядається як одна з провідних у процесі оновлення українського суспільства, де  «формування духовного світу дітей і молоді, духовності як провідної якості особистості- велике і складне завдання, що стоїть у центрі уваги педагогів. Вихователів, учителів, батьків, широкого педагогічного загалу». (О. Сухомлинський).

Історія стверджує. Що загибель усіх минулих цивілізацій починалася з деградації морального і духовного світу людей. Рівень досягнутих нами знань. Цілком достатній, щоб не допустити в нинішньому стані розвитку людства. Здійснювати це не просто, особливо сьогодні, коли ідеалом розвитку людини вважають не її духовне, культурне вдосконалення, а прибуток, гроші, капітал, заради придбання яких людина розтоптує все на своєму шляху їхнього досягнення. Здавна наші пращури склали символічну систему духовних цінностей, яка передається від покоління до покоління. З часом вона дещо змінюється, доповнюється, але головними завжди залишаються людська доброта. Порядність, почуття гідності. Любов до рідної землі та її народу. Працелюбність, лагідне  піклування про малих і старих, протистояння злу тощо.

В українському педагогічному словнику, духовність визначається як «індивідуальна вираженість у системі мотивів особистості двох фундаментальних потреб: ідеальної потреби пізнання й соціальної потреби жити, «діяти для інших». З категорією «духовність» співвідноситься потреба пізнання світу, себе, смислу і призначення свого життя. Людина духовна тією мірою. Якою вона замислюється над цими питаннями і прагне дістати на них відповідь. Формування духовних потреб особистості є найважливішим завданням виховання».

Формування духовного світу особистості-це процес змін у раціональній, почуттєвій і вольовій сферах. Література як навчальний предмет через проникнення учня у духовний світ письменника та його героїв сприяє створенню узагальненого образу представника своєї національної спільноти та національного ідеалу. Ідентифікація особистості з ними і зумовлює ці зміни.

Таким чином. Опрацювавши роботи науковців, присвячені впливові шедеврів світової культури на розвиток духовності, можна прийти до висновку, що мистецтво та світова художня література збагачують свідомість учнів прикладами високого гуманізму, формують стійку систему цінностей у процесі творчої діяльності і породжують прагнення до самореалізації.

Сприйняті і засвоєні художні образи стають мотивуючою силою людської поведінки. Смислоутворюючими чинниками життя людей. Науковцями доведено тісний зв'язок між прихильністю людини до мистецтва і сформованістю її ідейно -моральних  позицій.

Пріоритетним у формуванні творчої особистості учнів засобами літератури та культури є трансформація традиційної репродуктивної діяльності у творчу; стимулювання співпраці суб´єктів педагогічного процесу. Зацікавленого ставлення до особистості та предмета творчості; підтримання та закріплення емоційних почуттів у процесі вивчення світової художньої культури; збалансований вплив на когнітивну та афективну сфери; залучення учнів до емоційних ситуацій вияву активного творчого самовираження.

На уроці літератури вчитель має змогу впливаючи в першу чергу на емоційну сферу дитини, коригувати її систему цінностей, розширювати її кругозір, формувати її духовну сферу. Вдало підібрані твори для прочитання та відповідні методи й прийоми роботи над ними здатні успішно впливати на формування з кожного названих вище критеріїв духовності людини. Проте, на нашу думку, вчитель на уроці літератури здатен вплинути на перший і останній з названих критеріїв духовності, оскільки в дитячому та юнацькому віці людина найбільш підвладна впливу емоцій.

Художні твори впливають на людину через образи. В істинному мистецтві зміст і форма художнього образу злиті воєдино. Художній образ виростає з образів чуттєвих, первинних, подібно тому як із них виникає поняття. Художній образ неповторний і, не дивлячись на це, являє собою стійке утворення: він живе у віках. Саме через образи люди знайомляться з минулим свого народу, з добром і злом, з красивим і потворним, з моральним і аморальним.

Уроки зарубіжної та української літератури - це уроки, на яких вчитель уміло використовує всі можливості учня, весь його можливий потенціал з метою активного розумового розвитку, формування моральних якостей. Тому так важливо використовувати інноваційні технології саме на уроках літератури.

Вчителю слід пам´ятати, що кожен предмет має своє «естетичне поле» - М.Лещенко. І входження до нього має наповнювати душу дитини відчуттям радості і насолоди. Тільки позитивні емоції спонукатимуть її до навчання, до нової пізнавальної діяльності, і саме предмети мистецького циклу стають на допомогу вчителю, бо дають дитині цілісне уявлення про художню картину світу, встановлюють зв'язок мистецтва з життям, наповнюють його емоційним змістом.

Отже, формування духовності і духовної культури дітей, підлітків та молоді – найважливіше завдання навчальних закладів будь-якого типу. Сьогодні нашій країні потрібен потужний потенціал високодуховної молоді, яка приносила б реальну користь власній державі. Сучасні зміни в різних сферах суспільства мають тісний  зв'язок з духовною культурою та ціннісною організацією особистості. Від інтересів, потреб, мотивів, ієрархії цінностей залежить вектор спрямованості діяльності людини. Опанування змісту накопиченого людського досвіду, загальнолюдськими та абсолютними цінностями є надійним підгрунтям становлення особистості. Знайомство  з величезним потенціалом ідей, досягнень, спряє усвідомленню власної особистісно обгрунтованої життєвої позиції кожної особистості, взаємопов'язано з позитивним самосприйняттям, усвідомленням власної значущості, місця й ролі в плинності життєвих процесів.