Формування голосу естрадного співака у студентів музичних факультетів

Формування голосу естрадного співака у студентів музичних факультетів

 Формування голосу естрадного співака у студентів музичних факультетів як вдосконалення процесу підготовки учителя музики у вищих музично-педагогічних учбових закладах у зв'язку зі зміною  в Україні художньо-естетичної парадигми в галузі музичної освіти  було і  наразі залишається актуальним. Підвищення майстерності педагога і майбутнього естрадно-джазового виконавця є одним з чинників його професійного росту, показником допитливості розуму і бажання не зупинятися на досягнутому та відкривати для себе усі нові горизонти педагогічних знань і умінь. Саме вища школа з її особливою, ключовою функцією у формуванні сучасної людини,   просуває вперед процес виховання і підготовки майбутніх учителів музики з орієнтацією на фундаментальні цінності загальносвітової культури.

Глобалізація суспільного розвитку, зближення націй,народів, держав, освітніх систем у зв'язку з відміною ідеологічних обмежень привели до того, що одностороння спрямованість підготовки естрадного співака і вчителя співу відходить в минуле, поступаючись місцем орієнтації на ширше коло цінностей  суспільства новітніх науково-інформаційних технологій. Проте, не маючи в розпорядженні необхідних знань з області сучасних вокально-інструментальних жанрів, не враховуючи інтереси і схильності сучасної молоді,естрадний співак  сьогодні вже не може  повноцінно впливати на музичні вподобання сучасної молоді і тим самим робити вплив на формування її естетичних смаків, на підвищення загальної культури слухачів, переважна кількість яких учнівська і студентська молодь. Як наслідок – у цієї категорії споживачів естрадно-джазової продукції не тільки знижується інтерес до учбових та позакласних занять музикою, але й змінюється їх особистісне відношення до учителя музики і співів, знижується самостійна творча активність, все частіше вони опиняються під впливом музичних виробів сумнівної цінності. Тому й стратегія розвитку сучасного українського суспільства в умовах соціально-економічних реформ об’єктивно потребує підвищення вимог до освітньої системи та професійної підготовки фахівців естрадного вокалу.

Вокально-інструментальна естрадна музична культура в її кращих проявах сьогодні є не лише органічною приналежністю побуту людини, але і свого роду атрибутикою сучасного музичного мистецтва, що наочно виражене при вивченні запитів і художньо-естетичних потреб української молоді.

Між тим ми  відмічаємо, що у рамках проблеми вдосконалення вокальної підготовки майбутнього естрадного співака самі різні аспекти роботи голосового апарату при співі в неодноразово ставали предметом  вивчення в роботах таких авторів, як : Д. Аспелунд 1947; В. Багадуров 1956; Н. Гарбузов 1951; Л. Дмітрієв, 1968, 2000; Ф. Засєдатєлєв 1925-1937; А.Менабені, 1961 1987, 1995; В. Морозов, 1967, 1977, 2002;І. Назаренко,1968; Л. Работнов 1924; Б. Тєплов 1947; У.Т. Бартоломью 1934; М.Гарсія (син) 1957; Фр. Ламперті 1923; Д. Лаурі-Вольпі 1963; Сет Ріггс 2000;  Рауль Юссон, 1974 та ін. Сьогодні вже недостатньо вирішувати тільки завдання  технологічно - постановочного і рухо-соматичного характеру, а необхідно розширювати художньо-виконавський жанровий діапазон. Проте питання формування естрадного голосу співака в аспекті естрадно-джазового вокального мистецтва доки ще не були предметом спеціального дослідження в процесі виховання і підготовки  студентів музичних факультетів в умовах вищої школи.

Статистика показує, що більшість випускників-вокалістів естрадних відділень вищих учбово-педагогічних закладів  досить успішно поєднують концертну діяльність з педагогічною, викладаючи основи музичного мистецтва і вокалу учням шкільного віку. Це ставить нові проблеми і накладає ще більше відповідальності в процесі підготовки учителя музики і співу, даючи можливість в практичній діяльності активно впливати на формування художнього смаку молоді з естради і академічної музики як у безпосередньому спілкуванні так і з концертної естради .Тому основним критерієм роботи навчального закладу є рівень підготовленості випускників-вокалістів,раціональне поєднання теоретичних знань з умінням застосовувати їх на практиці,що означає потребувати пошук ефективних форм і методів мистецького навчання, удосконалення навчальних планів, програм, розробку навчально-методичних посібників. Безсумнівно, що без урахування інтересів і захоплень школярів і молоді,  без спеціальних знань викладача естрадного-джазового співу з області сучасних музичних стилів, різних жанрово-художніх напрямів і специфічних особливостей звуковідтворення, спеціаліст-естрадник працювати не може. Перед педагогом стоїть завдання формування смаків і музично-естетичних потреб учнів навіть у рамках їх інтересів, що вже склалися. Тому учитель сьогодні повинен не лише знати репертуар естрадних жанрів, але і уміти грамотно його виконувати. Проводити таку роботу на рівні самодіяльності, враховуючи велику інформованість молоді і активність майже некерованих ЗМІ, вже неможливо; це повинні робити професіонали-музиканти. 

Таким чином, виникає певне протиріччя: потреба широкої шкільної і позашкільної практики - з одного боку, і неопрацьованість цієї проблеми -з іншою. Саме тому сьогодні з метою вдосконалення процесу вокальної підготовки і формуванням естрадного голосу студента музичного факультету-майбутнього  педагога-вокаліста, необхідно враховувати синергетичне існування численних напрямів у вокальному мистецтві різноманітних жанрів, які є невід'ємною частиною і загально-культурним надбанням сучасного світового вокального мистецтва.

Велику допомогу в роботі надали праці видатних вітчизняних і зарубіжних теоретиків і педагогів-майстрів вокального мистецтва, що внесли свій вклад в теорію і практику постановки співацького голосу, таких, як: А. Агажанов 1977; Д. Аспелунд, 1952; В. Багадуров, 1956; А.Вербов, 1961; Ф. Вітт, 1968; А. Вознесенський 1990; М. Гарсіа, 1957; Н. Гребенюк 2006; Л.Джиральдони, 1913; Л.Дмітрієв, 1967; А. Дугін 2005; Ф. Заседателев, 1935; А. Карягіна 2008; І.Колодуб 1995; А. Лукішко, 1982;  Д.Люш, 1988; А.Менабені, 1987; В.Морозов, 2002; І. Назаренко,1988; О. Образцова1983; П.Органів, 1951; А. Пазовський 1968; М. Поплавський 2007; Л.Работнов, 1934; В.Попков, 1999; Сет Риггс, 2000; І. Хіжняк 1989; Ю.Юцевич 1998; І. Яник 1996;  Л.Ярославцева, 1974;  та ін..

 Враховуючи велику виховну дію на підліткову і молодіжну аудиторію власного виконання учителя музики, а також його ерудиції (компетентності) в цій області, необхідно так сформувати його професійно-виконавський рівень  як педагога і музиканта естрадного співу, що дасть йому можливість переконливо і авторитетно впливати на свідомість і почуття школярів і юнацтва, краще формувати їх смаки і переваги. Так, професіоналізм естрадного виконавця-вокаліста формується в процесі спеціальних вокальних занять, а розвитку голосу естрадного співака сприятиме така техніка співу, яка припускає функціонування голосового апарату в співі з таким же ступенем свободи, зручності і легкості, як і в процесі спокійної мови, незалежно від умов фонації, тобто техніка співу в мовній позиції.

Тому й оволодіння технікою співу в мовній позиції викладачем вокалу буде можливо, якщо:

а) розробити методику вокальної роботи з естрадними співаками в класі сольного співу, що включає спеціальний комплекс вокально-тренувальних вправ : дихальних, звільняючих голосовий апарат, формуючих відчуття резонансу при співі і так далі; 

б) використати в основному системні і опосередковані методи управління співацьким процесом: системні - це методи прямого  впливу на голосовий апарат за допомогою певних м'язових зусиль, опосередковані - це непрямі методи.

Цілком слушно, що робочі питання теорії і методики навчання естрадно-джазовому вокалу на музичних факультетах стают предметом спеціального науково-педагогічного дослідження, де виконавське і педагогічне начала об'єдналися для досягнення професійного рівня естрадного вокаліста.

Задля такого професійного досягнення неохідна, по-перше корекція мети і завдань в підготовці учителя музики, естрадного співу, що професійно володіє навичками та здійснити історико-теоретичний і музично-педагогічний аналіз становлення і розвитку вокальних стилів естрадного жанру.

До того ж потрібно провести узагальнення досвіду високопрофесійних естрадно-джазових співаківпри виявленні в них  специфічних особливостей спектру їх тембрового звучання в зіставленні з голосами академічних співаків та розроблена  методика формування голосу естрадного співака , яка мала містити в собі всі основні принципи навчання (досягнення свободи і «комфортності» в процесі співу, цілісний і системний підхід до процесу формування вокальних навичок, універсальність методики вокального виховання голосу співака, спів на різних мовах, спів відкритим округлим звуком, емоційно-позитивний настрій учнів і так далі) і їх теоретичне обгрунтування, комплекс вокально-тренувальних вправ для налаштування голосу на спів в мовній позиції, зміст навчання, способи управління співецьким процесом, методи формування основних співецьких навичок.

На єтапі виконавської діяльноті пеобхідно виокремити реальні переваги співу в мовній позиції, що є специфічною особливістю естрадного співу і оптимальним режимом функціонування голосового апарату для виконавців цього жанру, де вихована нова генерація педагогів і вокальних виконавців , що професійно володіє навичками естрадного співу, здатна повноцінно спілкуватися з підлітковою і юнацькою аудиторією, як на концертній естраді, так і в учбовому класі.