Формування ключових компетентностей школярів методами театральної педагогіки – соціальна потреба підготовки нового покоління до життя.

Формування ключових компетентностей школярів методами театральної педагогіки – соціальна потреба підготовки       нового покоління до життя.

                                                                            Театр-найвища

інстанція для вирішення                                                                                                        життєвих питань

                                  О. М. Герцен

Зміни в характері освіти   орієнтують на «вільний розвиток людини», на творчу ініціативу, самостійність учнів, на їх успіхи,мобільність,   конкурентоспроможність в сучасному суспільстві.                  У зв’язку з цим все більш актуальним стає компетентнісний підхід в освіті, формування ключових компетенцій людини. 

 Введення компетенцій в нормативну і практичну складову освіти дозволяє вирішувати проблему, типову для української школи, коли учні можуть добре опанувати набір теоретичних знань, але відчувають значні труднощі в діяльності, що вимагає використання цих знань для вирішення конкретних життєвих завдань або проблемних ситуацій. 

Оновлення змісту освіти  передбачає орієнтацію на людину, на її духовну культуру й визначає основні напрями модернізації освітнього процесу. Основним із таких важливих напрямків є духовний розвиток  учнів. Морально-духовне становлення дітей і учнівської молоді, їхня підготовка до активної,творчої,соціально-значущої, сповненої особистісного смислу життєдіяльності є найважливішою складовою розвитку суспільства і держави.

Театральна педагогіка спроможна допомогти дитині розширити рамки пізнання світу, захопити її духом добра, бажанням це добро творити і ділитися ним.

Творчі завдання, збалансована система вправ сприяє формуванню в учнів когнітивних здібностей, креативності, винахідливості, спостережливості, фантазії, уяви. Розвиває пам'ять, підвищує рівень уваги. Формує вміння налаштуватися на творчий процес, керувати емоціями, волею, почуттями. Вчить володіти власними психофізіологічним апаратом як інструментом впливу на людей, саме такі  якості потрібні для формування мовленнєвих  компетентностей особистості інформаційної доби.

       Соціальна потреба в підготовці нового покоління до життя дозволяє сприймати школу як частину соціуму, де в освітньому середовищі дитина формується як особистість. Середовище виховання і навчання  відіграє важливу роль в формуванні індивідуальності, креативності та творчості в учнів, дає можливості найбільш точно реалізувати свої здібності.

             Використання методики театральної педагогіки робить освітній процес більш результативним, створюючи умови для повного розкриття дитини, розвитку його індивідуальних  здібностей. Також сприяє формуванню пріоритетних якосте особистості, а саме:

   Створене  таким способом естетичне середовище освітнього процесу допоможе дитині перебороти внутрішню невпевненість, звільнитися від комплексів і відчути власну значущість, індивідуальність; оволодіти способами вираження  себе в соціумі,  самореалізації; сформує естетичне ставлення до дійсності.

       На першому етапі навчання ( початкова школа) основною формою і методом роботи є гра. Вона служить засобом постійного моделювання особистості дитини, дає можливість ввійти в світ іншої людини, приміряти на себе переживання, вчинки і образи інших, зберігаючи при цьому свою індивідуальність. «…Яка дитина в грі, такою вона буде і в роботі, коли виросте…Гра – справжня школа підготовки до праці. В грі виробляється воля,витримка, активність, кмітливість Гра – це школа спілкування.» (О.С. Макаренко)

        Вміле використання на уроках ілюстративно- демонстраційного матеріалу, проведення вчителями уроків-мислення в природі, уроків-фантазій, уроків-подорожей, інтерактивних вправ, творчих випереджувальних завдань сформує важливі життєві компетентності учнів початкових класів, збереже індивідуальну природу кожного учня, їх пізнавальну активність.

        В школі ІІ ступеня (5-9 кл.) закладаються основи у формуванні моральних і соціальних якостей особистості, в сферах «я», « я та інші», «я і середовище», актуальними стають питання самовизначення і самореалізації. Тому важливим є завдання виховати в учнів засобами навчання загальнолюдських моральних устоїв, прищепити підліткам естетичні смаки, розвивати культурний потенціал кожного учня.

       Колективна навчально-творча робота, а саме: інсценізація,  композиція, уривок із спектаклю, спектакль  виходить на перший план. В процесі аналізу твору, загального задуму роботи, творчому підходу до характеристики образу,обговорення ролі діти вчаться визначати тему, ідею твору, ставити завдання  і разом їх вирішувати, досягати очікуваних результатів.

      Варто практикувати виконання творчих завдань: придумати, комбінувати, творити. Головний принцип цього періоду навчання – співтворчість дитини і вчителя ,де домінує  самостійність, ініціатива учня в пошуках рішень творчих задач, які запропонував педагог.

      В школі ІІІ ступеня (10-11) класи учнівській молоді не тільки надається можливість реалізації своїх творчих потреб та інтересів, і розвитку креативно-комунікаційних якостей особистості,  формуванню усвідомленого ставлення до вибору професії, застосування набутих знань на практиці, уміння критично мислити, приймати важливі рішення, брати на себе відповідальність, бути соціально зрілим і духовно збагаченим.

Залучення учнівської молоді до створеної людством літературно – мистецької скарбниці, шляхом застосування методики театральної педагогіки спрямує освітній процес на визнання пріорітету морально-духовного розвитку особистості, окультурення її життя, сприяння становленню її сутнісних сил, творчої активності, власного життєтворення на основі визначених морально-ціннісних орієнтацій.

« Театр – це чарівний світ, який дає уроки  краси і моралі. А чим вони багатші, тим багатший духовний світ дитини» Б.М. Теплов.