«Формування компетентностей на уроках математики засобами технологій колективно – групового навчання в початковій школі».

Тема «Формування компетентностей на уроках математики засобами технологій колективно – групового навчання в початковій школі».

Провідна педагогічна ідея досвіду. Створення умов для індивідуального розвитку учня, підвищення його пізнавальної активності через широке застосування на уроках математики сучасних педагогічних технологій і формування ключових компетентностей шляхом використання інноваційних технологій. Урок із застосуванням інтерактивних технологій – це якісно новий тип уроку, на якому учитель узгоджує методику вивчення нового матеріалу з методикою застосування новітніх технологій, зберігаючи наступність по відношенню до традиційних педагогічних технологій. Дані технології дозволяють дитині працювати в своєму особистому режимі, не створюючи дискомфорту: «не встиг», «не почув» і т.д. Учням з високими учбовими можливостями, вони створюють умови за той самий час отримати поглиблені й розширені знання, що значно економить час того кого навчають і того хто навчає. Причому дитина сама обирає рівень учбового матеріалу, який може (а головне хоче) засвоїти. Розв’язується проблема «пропущеного» матеріалу. Особливу увагу приділяю ігровій технології (Б. Нікітін), комп’ютерній (інформаційній) технології навчання (А.Єршов), технології колективно-групового навчання (Й. Песталоцці, Дж. Дьюї), Ефективним шляхом виховання у школярів зацікавленості до вивчення предмета і розвитку пізнавальних процесів, що відбуваються на уроці, є дидактичні ігри та різноманітні ігрові прийоми.

Обгрунтування актуальності та перспективності досвіду. Використання інтерактивних технологій колективно – групового навчання на уроках математики активізує пізнавальний інтерес учнів, розвиває їх творчі здібності, стимулює розумову діяльність. Новизна досвіду характеризується пошуком нових чи вдосконалених концепцій, принципів, підходів до освіти, суттєвою зміною у змісті, формах, методах навчання, виховання і управління навчально–виховним процесом. Полягає в цілеспрямованому формуванні освітнього середовища, що дозволяє використовувати сучасні педагогічні технології, які сприяють реалізації максимальної самостійності учня на уроці і в позаурочний час; у комбінації відомих методик і прийомів, направлених на розвиток пізнавального інтересу; у розробці наочного матеріалу для розвитку образного мислення; у розробці дидактичного матеріалу з використанням інформаційних технологій.

Стисла анотація досвіду:

Даний педагогічний досвід включає теоретичну та практичну частини на підставі яких організовується та здійснюється  колективно – групова робота в початковій школі. Формування компетентностей учнів зумовлене не тільки реалізацією відповідного оновленого змісту освіти, але й адекватних методів та технологій навчання. Сьогодення початкової освіти спрямована на переорієнтацію процесу навчання на розвиток особистості учня, на навчання його самостійно оволодівати новими знаннями, на формування функціональних, мотиваційних та соціальних компетентностей. Визначення рівня навчальних досягнень учнів є особливо важливим з огляду на те, що навчальна діяльність у кінцевому підсумку повинна не просто дати людині суму знань, умінь та навичок, а сформувати її компетентність як загальну здатність, що базується на знаннях, досвіді, здібностях, набутих завдяки навчанню.

Результативність впровадження досвіду.

Даний досвід дає можливість:

• Швидко діяти в нестандартних ситуаціях;
• Вчитися все життя;
• Вступати в комунікацію, вміти працювати в команді;
• Працювати в сучасних інформаційних системах, уміти здобувати, аналізувати інформацію отриману з різних джерел, застосовувати її для індивідуального розвитку і самовдосконалення;
• Критично мислити;
• Бути гнучким , мобільним , конкурентноздатним, уміти інтегруватись у динамічне суспільство, презентувати себе на ринку праці;
• Використовувати знання як інструмент для розв’язання життєвих проблем;
• Генерувати нові ідеї, приймати нестандартні рішення й нести за них відповідальність;
• Вміти запобігати та виходити з будь – яких конфліктних ситуацій;
• Цілеспрямовано використовувати свій потенціал як для самореалізації в професійному й особистому плані, так і в інтересах суспільства, держави;
• Бережливо ставитись до свого здоров’я та здоров’я інших як до найвищої цінності;
• Бути здатним до вибору численних альтернатив , які пропонує сучасне життя.

Репрезентація досвіду:

Досвід репрезентовано та реалізовано на базі Запорізького загальноосвітнього багатопрофільного навчально – виховного комплексу № 106

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………………………….

РОЗДІЛ 1.

1.1.

1.2.

РОЗДІЛ 2

РОЗДІЛ 3

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

Розум дитини – не посудина, яку слід заповнити,

                                                      а смолоскип, який треба запалити.

                                                                                                      Плутарх

Актуальністю проблеми на сьогодні є формування ключових компетентностей школярів шляхом використання інноваційних технологій . Це є ще однією можливістю розвитку суспільства знань та інформації. Якщо дитина буде навчатися з бажанням , відчувати себе маленькою частинкою всього процесу навчання, чекати і разом з усіма працювати з радістю над новим відкриттям, вміти користуватися додатковою літературою, довідниками, то вона , закінчивши школу, не розгубиться у вирі життя. Розвиваючи творчі здібності у дітей . виховуючи їх такими, що мислять не стандартно, оригінально, мають творчий підхід до життєвих проблем, суспільство отримує повноцінних громадян України.

Гіпотеза дослідження: цілеспрямоване здійснення навчання спонукає до оновлення методів та прийомів навчання, запровадження в навчально – виховний процес інноваційних технологій, сучасних концепцій та способів формування в учнів предметних та життєвих компетенцій. Застосування інноваційних технологій, які будуються на комплексному психологічному вивченні особистості всіх учасників навчально – виховного процесу, дає можливість позитивно розвивати їх інтелектуальну, соціальну, духовну сфери, сприяє соціальному самоствердженню й культурному самостворенню. Використання різноманітних освітніх технологій є результатом творчого підходу вчителя до справи. Процес навчання повинен бути організований так, щоб зорієнтувати дитину на досягнення нею цілей, які вона сама собі поставила.

Мета роботи – дослідити формування компетентностей на уроках математики засобами технологій колективно – групового навчання.

Предметом дослідження є система знань з математики

Об’єкт дослідження – вплив колективно – групового навчання на формування компетентностей.

Завдання дослідження:

• Розглянути види та функції технології колективно – групового навчання.
• Визначити умови підвищення ефективності розвитку школярів за допомогою використання інтерактивних методів навчання.
• Довести доцільність використання технологій на уроках математики.

РОЗДІЛ 1 Теоретичні основи компетентностей  та компетентнісного підходу

1. Значення терміну «компетентність»  та «компетентнісний підхід».

     Ознайомлення з психолого-педагогічною літературою з проблеми компетентнісного підходу показує, що єдине його тлумачення відсутнє, як відсутнє і загальноприйняте визначення компетентності.

     За новим тлумачним словником української мови  компетентна людина визначається як така, що має достатні знання у будь-якій галузі, яка добре обізнана, тямуща у будь-чому .

   «  Компетентність -  динамічна комбінація знань,способів мислення поглядів,цінностей,навичок ,умінь,інших особистих якостей ,що визначає здатність особи успішно проводити професійну ,або подальшу навчальну діяльність». 

 Природа компетентності така, що хоч вона є продуктом учіння, але вона не прямо випливає з нього, а є наслідком саморозвитку індивіда, його не стільки „технологічного”, скільки особистісного зростання, цілісної самоорганізації і синтезу діяльнісного й особистісного досвіду. Отже, компетентність – це така форма існування знань, умінь, освіченості в цілому, які зумовлюють особистісну самореалізацію, знаходження тим, хто навчається, свого місця у світі, внаслідок чого освіта, що приводить до компетентності, високо мотивована і по-справжньому особистісно орієнтована, тобто забезпечує максимальну затребуваність особистісного потенціалу. Компетенція – це сукупність взаємопов’язаних якостей особистості (знань, умінь, навичок, способів діяльності), які є заданими до відповідного кола предметів і процесів та необхідними для якісної продуктивної дії по відношенню до них; готовність людини до вирішення завдань професійної та непрофесійної діяльності на основі використання особистістю внутрішніх і зовнішніх ресурсів. Компетентнісний підхід – це конкретне формулювання мети діяльності як компетенцій, необхідних (важливих) у професійній діяльності фахівця. Він забезпечує відповідну підготовку запитам ринку праці, відповідно підвищує конкурентоздатність робітників, ефективність їх професійної адаптації і діяльності.

2. Формування ключових компетентностей на уроках математики.

Зміст математичної освіти Нової української школи

Поняття компетентності не зводиться тільки до знань і навичок, а належить до сфери складних умінь і якостей особистості. Компетентнісний підхід до вивчення математики передбачає вміння на основі знань вирішувати проблеми, які виникають у різних життєвих ситуаціях.

     Продуктивне  навчання забезпечує засвоєння знань та умінь,  володіючи

якими випускник  знаходить підґрунтя для свого подальшого життя.

Продуктом школи є людина, особистість, тому підлягають реалізації такі

задачі:

   - створення умов для розвитку та самореалізації учнів;

   - задоволення запитів та потреб підлітків;

   - засвоєння продуктивних знань, умінь;

   - розвиток потреби поповнювати знання протягом усього життя;

   - виховання для життя в цивілізованому громадянському суспільстві.

Для розв'язання цих задач вчитель має керуватися такими правилами, незалежно від стажу роботи, категорії, технології, яку він використовує:

- Головним є не предмет, якому ви навчаєте, а особистість, яку ви

  формуєте.

- Не   предмет   формує   особистість,   а   вчитель   своєю   діяльністю,

   пов'язаною з вивченням предмета.

- На виховання активності не шкодуйте ні часу, ні зусиль.

- Сьогоднішній активний учень - завтрашній активний член суспільства.

- Ставте учнів у ситуації, котрі  вимагають виявлення та пояснення

  розбіжностей між фактами, що спостерігаються, та наявним знанням.

- Допомагайте  учням  оволодіти  найбільш  продуктивними  методами

   навчально-пізнавальної діяльності, навчайте їх вчитися.

- Привчайте учнів думати та діяти самостійно.

- Поступово відходьте від механічних переказів, дослівного  

   відтворення.

- Творче мислення розвивайте всебічними аналізом проблем, пізнавальні задачі розв'язуйте кількома способами, частіше практикуйте творчі завдання.

 - Вчитель з будь-якого предмета, має слідкувати за способом та формою висловлювання думки учнів.

- Слід частіше показувати учням перспективи їх навчання.

- У процесі навчання обов'язково враховуйте індивідуальні особливості кожного   учня,   об'єднуйте   в   диференційовані   підгрупи   учнів   з однаковим рівнем.

- Вивчайте і враховуйте життєвий досвід учнів, їх інтереси.

- Будьте обізнаними з останніми науковими досягненнями із свого предмета.

РОЗДІЛ 2 Інтерактивні технології навчання

1. Сутність інтерактивного навчання

Сутність інтерактивного навчання полягає у тому що навчальний процес відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх учнів. Це базується на співпраці, взаємонавчанні вчитель-учень, учень-учень. При цьому вчитель і учні -  рівноправні, рівнозначні суб'єкти навчання.
Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, спільне вирішення проблем на основі аналізу відповідної навчальної ситуації. Інтерактивна взаємодія виключає домінування одного учасника навчального процесу над іншими, однієї думки над іншою.

Новітнє суспільство спонукає сучасну педагогіку пропонувати і застосовувати нові методи навчання, які базуються на реальних стимулах поведінки людей, і ті з них, які відповідають завданням педагогічно доцільної організації життєдіяльності дітей, використовують у педагогічній практиці, тобто під час навчання. Для надання або вироблення тих чи інших знань, використовуючи інтерактивні технології, викладач (вчитель) застосовуватиме методи навчання. Тобто, через систему методів ми реалізуємо навчання за певними технологіями.
          На відміну від активних методів навчання, які будуються на однобічній взаємодії (її організовує й постійно стимулює вчитель), інтерактивні методи принципово змінюють схему взаємодії учасників навчального процесу. Інтерактивні методи дають найбільший простір для самореалізації учня у навчанні і найбільше відповідають особистісно-орієнтованому підходу.

2.  Що таке інтерактивні методи навчання? 

Термін «інтерактивний» прийшов до нас із англійської і має значення «взаємодіючий». Існують різні підходи до визначення інтерактивного навчання.
          Одні вчені визначають його як діалогове навчання: «Інтерактивний - означає здатність взаємодіяти чи знаходитись у режимі бесіди, діалогу з чим-небудь (наприклад, комп'ютером) або ким-небудь (людиною). Отже, інтерактивне навчання - це перш за все діалогове навчання, у ході якого здійснюється взаємодія вчителя та учня». За даними американських учених, під час лекції учень засвоює всього 5 % матеріалу, під час читання — 10 %, роботи з відео аудіоматеріалами - 20 %, під час демонстрації - 30 %, під час дискусії - 50 %, під час практики — 75 %, а коли учень навчає інших чи відразу застосовує знання - 90 %. Особлива цінність інтерактивного навчання в тому, що учні навчаються ефективній роботі в колективі. На жаль, навіть старшокласники часто не мають цих навичок.

Інтерактивні методи орієнтовані на реалізацію пізнавальних інтересів і потреб особистості, тому особлива увага приділяється організації процесу ефективної комунікації, в якій учасники процесу взаємодії мобільніші, відкритіші й активні. Організації процесу такої взаємодії сприяє використання відповідних методів навчання. Це такі методи:

-         груповий (взаємодія між учасниками процесу навчання реалізується через співпрацю у малих групах);.

-         колективний (багатостороння взаємодія є полілогом, у якому бере участь кожен учень класу);

-         колективно-груповий (коли робота малих груп поєднується з роботою всього класу.

Інтерактивні методи навчання скомпонували низку цікавих, раніше чужих школярам правил. Наприклад, кожна думка важлива; не бійся висловитись; ми всі - партнери; обговорюємо сказане, а не людину; обдумав, сформулював, висловив; кажіть чітко, ясно, красиво; вислухав, висловився, вислухав; наводь тільки обґрунтовані докази; умій погодитись і не погодитись; важлива кожна роль.

3. Форми організації інтерактивного навчання
          Усі інтерактивні технології навчання можна умовно поділили на три групи, залежно від доцільної для їх використання форми навчальної діяльності учнів. У сучасній педагогіці виділяють чотири форми навчальної діяльності учнів:

1.     Парну (робота учня з педагогом чи однолітком сам на сам).

2.     Фронтальну (учитель навчає одночасно групу або весь клас учнів).

3.     Групову або кооперативну (усі учні активно навчають одне одного).

4.     Індивідуальну (самостійну) роботу учня.

          Не менш важливим є висновок дослідників О.Пометун та Л.Пироженко про те, що інтерактивне навчання є сукупністю технологій. Автори розподіляють інтерактивні технології на чотири групи, залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів:
       -    інтерактивні технології кооперативного навчання (організація навчання

             у малих групах учнів, об'єднаних спільною навчальною метою: робота в

             парах, один-два-чотири — усі разом, змінні трійки, карусель, робота в

             малих групах, акваріум тощо);

-          інтерактивні технології колективно-групового навчання — технології, що передбачають одночасну спільну (фронтальну) роботу всього класу;

-         технології ситуативного моделювання — побудова навчального процесу за допомогою залучення учня до гри, передусім, ігрове моделювання явищ, що вивчаються;

-         технології опрацювання дискусійних питань - широке публічне обговорення якогось суперечливого питання .

Ці інтерактивні технології можна успішно застосовувати в початкових класах - спершу це можуть бути інтерактивні вправи на окремих етапах уроку. Варто починати з найдоступніших і зрозуміліших для дітей.

4. Алгоритм роботи вчителя під час проведення інтерактивного уроку

-         Визначення доцільності використання інтерактивних прийомів саме на цьому уроці;

-          ретельні відбирання та аналіз навчального матеріалу, зокрема додаткового (тести, приклади, ситуації, завдання для груп та ін.);

-         планування уроку — етапи, хронометраж, орієнтовний поділ на групи, ролі учасників, запитання та можливі відповіді;

-         вироблення критеріїв оцінювання ефективності роботи груп, заняття;

-         мотивація навчальної діяльності шляхом створення проблемної ситуації, наведення цікавих фактів та ін.;

-         забезпечення розуміння учнями змісту їх діяльності та формування очікуваних результатів під час оголошення теми;

-         надання учням необхідної інформації для виконання практичних завдань за мінімально короткий час;

-         забезпечення засвоєння навчального матеріалу учнями шляхом інтерактивної вправи (на вибір учителя);

-         рефлексія (підбиття підсумків) у різних формах — індивідуальна робота, робота в парах, групах, дискусія, у вигляді малюнків, схем, графіків тощо.

На своїх уроках намагаюся бути організатором процесу навчання. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, спільне розв’язання проблем. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії. Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення, виховується почуття толерантності. Інтерактивні вправи на уроках математики зорієнтовані на: -розвиток мислення школярів, певної самостійності думок: спонукають учнів до висловлення своєї думки, стимулюють вироблення творчого ставлення до будьяких висновків, правил тощо. Деякі з інтерактивних вправ (наприклад, «Робота в парах», «Робота в групах», «Карусель», «Пошук інформації» та інші) спрямовані на самостійне осмислення матеріалу, допомагають замислитися («Чи справді це так?»), дослідити факти, проаналізувати алгоритм розв'язків, розуміти їхню суть, перевірити і себе і свого товариша, знайти помилку; - розвиток опору до навіювання думок, зразків поведінки, вимог інших: спонукають учнів до відстоювання власної думки, створюють ситуацію дискусії, зіткнення думок. Застування вправ «Аналіз ситуації», «Вирішення проблем», вчать дітей протистояти тиску більшості, відстоювати свою думку. Виявити помилку у судженнях, відповідях, вказати на неї і довести, це завдання, де вчитель допускає помилки. Коли в завданнях наявна певна проблемна ситуація, то розв'язання їх в умовах інтерактивних технологій активно стимулює діяльність мислення, спрямовану на подолання протиріччя, непорозумінь. Через зіткнення поглядів учні досягають суті, причини дій, вчинків; - вироблення критичного ставлення до себе, уміння бачити свої помилки та адекватно ставитися до них; сприяють розвитку таких умінь, як бачити позитивне і негативне не тільки в діях товаришів, а й у власних; порівнювати себе з іншими й ретельно себе оцінювати. Ці вправи сприяють самопізнанню особистості і на цій основі взаєморозумінню вчителів і учнів та розумінню школярами вимог і критичних зауважень учителя. А розуміння власних дій є необхідним для формування дисциплінованої поведінки. Завдяки правильному, адекватному усвідомленню не лише позитивного, а й негативного у власній поведінці, діях, навчанні виникає критичне ставлення до себе, що потрібно насамперед для сприймання вимог інших; - розвиток пошукової спрямованості мислення, прагненню до знаходження кращих варіантів вирішення навчальних завдань: передбачають вправи, які ставлять дітей у реальну ситуацію пошуку. Інколи вони пропонують нестандартні виходи із ситуацій, які ми, дорослі, часто відкидаємо як нереальні, неможливі. Такий підхід до ідей дитини гальмує в неї бажання ділитися власними ідеями, підриває віру у свої можливості. У процесі інтерактивних вправ «Розумовий штурм», «Коло ідей», «Вирішення проблем», «Незакінчені речення» приймаються всі думки дітей як реальні, так і вигадані. Вправа «Пошук інформації» вчить школярів самостійно працювати з додатковою літературою, дає можливість віднайти факт, який може заперечувати те, що раніше приймалося як незаперечне. Отже, це дає можливість для розвитку розумового скепсису щодо існуючих правил, висновків, думок; - інтерактивні вправи спрямовані і на розвиток уміння знаходити спільні рішення з однокласниками; на підвищення інтересу школярів до вивченого матеріалу. Залежно від мети та форми організації навчальної діяльності учнів, інтерактивні технології можна розподілити на чотири групи:

• інтерактивні технології кооперативного навчання ;

• інтерактивні технології колективно-групового навчання;

• технології ситуативного моделювання;

• технології опрацювання дискусійних питань.

РОЗДІЛ 3 Методика використання технологій колективно – групового навчання

До цієї групи належать інтерактивні технології, що передбачають спільну (фронтальну) роботу всього класу. Це такі форми роботи, як: мікрофон, мозковий штурм, навчаючи – вчуся, ажурна пилка, незакінчені речення, дерево рішень.

Мікрофон

Це технологія загально групового обговорення, надає можливість кожному учневі у визначеному порядку щось швидко сказати, висловлюючи свою думку.

 Організація роботи

1. Повідомляю проблему класу.
2. Пропоную уявний мікрофон (будь-який предмет).
3. Надаю учням слово почергово, передаючи «мікрофон». Говорити має право лише той, у кого знаходиться символічний мікрофон.
4. Повідомлені відповіді не коментуються і не оцінюються.
5. Коли хтось висловлюється, інші не мають права щось говорити.

Мозковий штурм

 Це такий метод вирішення проблеми, коли всі учасник розмірковують над однією і тією ж проблемою і «йдуть на неї в атаку». Цю технологію застосовують, коли потрібні кілька варіантів розв’язання проблеми.

 Організація роботи

1. Визначаю проблему, що необхідно вирішити.
2. Готую папір для занотування ідей, записую проблему у вигляді питання.
3. Обираю ведучого та секретаря, який записуватиме всі ідеї.
4. Нагадую правила першого етапу:

мета – зібрати якомого більше ідей;

кожен має право висловитись;

пропозиції мають висловлюватися почергово, конкретно, стисло;

приймаються будь-які пропозиції, навіть неймовірні;

висловлювання інших не критикуються і не обговорюються;

розширення запропонованої ідеї заохочуються;

ведучий може сформувати нову ідею для запису за згодою того, хто її запропонував.

5. Висловлюю свої ідеї.
6. Занотовую їх у порядку надходження. Не вношу в ідею жодних виправлень.
7. Подовжую, доки будуть виникати нові ідеї (але не більше 10-15 хвилин).
8. На закінчення обговорюю й оцінюю запропоновані ідеї.

Навчаючи – вчуся

Цю технологію використовую під час повторення вивченого та під час вивчення блоку інформації. Її застосування дає змогу учням взяти участь у передачі своїх знань однокласникам, підвищує інтерес до знань.

 Організація роботи

1. Готую картки з фактами, що стосуються теми уроку, по 1 для кожного учня.
2. Роздаю їх кожному.
3. Пропоную учням:

впродовж кількох хвилин ознайомитися з інформацією, що міститься на картці;

після ознайомлення з матеріалом учні ознайомлюють зі своєю інформацією однокласників і отримують інформацію від них. Учень повинен одночасно говорити тільки з однією особою;

уважно слухати інформацію інших, запам’ятати якомога більше. Якщо потрібно, робити записи;

коли всі поділилися тим, що їм відомо, і отримали інформацію, то розказують у класі, про що дізналися від інших.

Ажурна пилка

Цей вид діяльності дає змогу працювати разом, вивчати велику кількість матеріалу за короткий час.

Організація роботи

1.Добираю індивідуальний інформаційний матеріал для кожного учня (матеріали підручника, додаткові матеріали тощо).

2. Об’єдную учнів у групи (домашні) і видаю їм матеріали із завданням.

3. У групі учні обговорюють запропонований матеріал, вивчають. Проте необхідно обрати головуючого, щоб стежив за часом, та особу, яка ставить запитання, щоб переконатись, що кожен розуміє зміст матеріалу.

4. Після завершення роботи домашніх груп пропоную учням долучитись до інших груп, у яких вони виступають експертами з окремої теми. У кожній новоутвореній групі має бути представник із кожної домашньої групи.

5. Кожна експертна група має вислухати всіх представників домашніх груп і проаналізувати матеріал загалом, здійснивши його експертну оцінку за визначний час (урок).

6. Після завершення роботи учні повертаються у свої домашні групи. Кожен учень має поділитися інформацією, що він отримав в експертній групі, із членами домашньої групи. Інформацію варто донести якісно і в повному обсязі за визначений час.

Незакінчені речення

Цю інтерактивну технологію часто поєднують з «мікрофоном», вона дає можливість розвивати в учнів зв’язне мовлення, власні висловлювання, порівнювати їх з іншими, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті і переконливо.

Організація роботи

 Чітко називаю тему, з якої учні будуть висловлюватися (можна використовувати і уявний мікрофон), формулюю незакінчене речення і пропоную учням закінчити його. Кожен наступний учасник повинен почати свій виступ із запропонованої формули. Наприклад: «На сьогоднішньому уроці я удосконалив свої вміння …», «На сьогоднішньому уроці найважливішим відкриттям було …» тощо.

Дерево вирішень

 Ця технологія є варіантом розв’язання конкретної проблеми «Дерево вирішень». Допомагає дітям проаналізувати та краще зрозуміти механізм прийняття складних рішень.

 Організація роботи

1. Вибираю проблему, що не має однозначного вирішення. Викладаю її у вигляді цікавої історії, ситуації з життя, епізоду з літературного твору.
2. Пропоную учням необхідну інформацію для розв’язання проблеми, що виникла під час домашнього читання.
3. Готую на дошці (окремому плакаті) чи роздаю кожному учасникові взірець «дерева рішень».
4. Чітко формулюю проблему, її суть, записую на дошці, заповнюючи схему.
5. Даю необхідну додаткову інформацію щодо проблеми.
6. Запитую в учнів про актуальність проблеми, з’ясовую, чому саме сторони прагнуть її розв’язання.
7. Шляхи і варіанти розв’язання проблеми визначаю проведенням «мозкового штурму». На цьому етапі жоден з варіантів не може бути неправильним. Важливо набрати якнайбільше ідей.
8. Обговорюю кожен із варіантів вирішення, з’ясовую, що позитивного чи негативного для кожної зі сторін він містить. Таким чином, частину ідей відхиляємо і залишаємо 3-4.
9. Об’єдную учнів у салі групи і пропоную заповнити схему. Група шляхом обговорення повинна дійти до одного варіанту рішення. Якщо єдності немає, можна застосувати голосування.

ПРОБЛЕМА

      Вирішення І          Вирішення ІІ         Вирішення ІІІ

Позитивні Негативні   Позитивні   Негативні    Позитивні       Негативні

наслідки наслідки   наслідки   наслідки    наслідки       наслідки

          Говорячи про інноваційні інтерактивні технології навчання та методику їх використання за різних форм організації навчання в початковій школі, слід пам'ятати, що діти вчаться ефективно, коли:

-           мають мотивацію до навчання;

-          перебувають у приязному комфортному середовищі використовуються методи, що відповідають різним стилям і способам навчання;

-          використовуються їхні знання і вміння;

-          мають почуття контролю над процесом навчання;

-          досягають успіхів;

-          мають можливість випробовувати нові знання на практиці й використати отриману інформацію;

-          повністю залучаються до процесу навчання;

-          мають достатньо часу для засвоєння нових знань і вмінь;

-          можуть побачити використання здобутих знань та вмінь на практиці.

          Тому мета введених на сучасному етапі інтерактивних методів навчання

полягає у тому, щоб навчальний процес відбувався за умови постійної активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання, де й учень, і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлексують із приводу того, що вони знають, уміють і здійснюють.
Технологія інтерактивного навчання — така організація навчального процесу, за якої неможлива відмова від участі у процесі пізнання:

-          кожен учень має конкретне завдання, за виконання якого він повинен публічно відзвітуватися;

-          від діяльності кожного учня залежить якість виконання поставленого перед групою завдання.

          Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроку. Структура таких уроків складається з п'яти етапів.
1. Мотивація
Мета етапу: сфокусувати увагу учнівна проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми. Мотивація чітко пов'язана з темою уроку, вона психологічно готує учнів до її сприйняття, налаштовує їх на розв'язання певних проблем. Без виникнення мотивів учіння і мотивації навчальної діяльності не може бути ефективного пізнання. Мотивація має займати не більше ніж 5 % часу заняття. З інтерактивних вправ можуть бути використані такі: «Вилучи зайве», «Роз'єднай слова», «Криголам», «Банани», «Мікрофон», «Задом наперед», «Скринька скарг».
2.Оголошення, подання теми та очікуваних навчальних результатів.
Мета: забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти і що від них очікує вчитель. Без чіткого і конкретного визначення та усвідомлення учнями навчальних результатів їхньої пізнавальної діяльності, особливо на уроках із використанням інтерактивних технологій, учні можуть сприйняти навчальний процес як ігрову форму діяльності, не пов'язану з навчальним предметом.Цей етап уроку має займати не більше ніж 5 % часу заняття.Доречно використати такі інтерактивні вправи: «Дешифрувальник», «Морський бій», «Загадкові будиночки», «Мікрофон».
3.Актуалізація знань, надання необхідної інформації
Мета етапу: дати учням достатньо інформації, щоб потім на її основі виконувати практичні завдання. Це може бути міні-лекція, читання роздавального матеріалу, виконання домашнього завдання. Ця частина уроку займає приблизно 10—15 % часу.Під час повідомлення необхідної інформації доречними будуть такі інтерактивні вправи: «Мозковий штурм», «Мозкова атака», «Карусель», «Кути», «П'ять слів — три слова», «Ґронування», «Кубування», «Системний оператор», «Діаграма Венна», «Морський бій — 2».
4.Інтерактивна вправа (центральна частина заняття)
Мета етапу: практично засвоїти навчальний матеріал; досягти поставленої мети уроку.Ця частина уроку займає 50-60 % часу.Серед центральних інтерактивних вправ доцільними є: «Система позначок "Допомога"», «Ажурна пилка», «Читання з передбаченням», «Пошуки людського скарбу», «Пішохідний тур», «Добре — погано», «Навчаючи — вчуся».
5.Рефлексія (підбиття підсумків), оцінювання результатів уроку.
Мета етапу: згадати, виявити й усвідомити основні компоненти діяльності — її зміст, тип, способи, проблеми, шляхи їх розв'язання, отримані результати тощо.

Рефлексія займає 20 % часу уроку.На етапі рефлексії доцільними є інтерактивні вправи: «Незакінчені речення», «Інтерв'ю», «Абетковий суп», «Від А до Я», «Виграш у лотереї», «Тестування», «Крісло автора».[9, с. 4-5]
Для подолання труднощів у застосуванні інтерактивних технологій слід пам'ятати, що:

-          інтерактивні технології потребують певної зміни всього життя класу, а також значної кількості часу для підготовки як учнів, так і педагога.

-          Краще старанно підготувати декілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж часто проводити похапцем підготовлені «ігри»;

-          можна провести з учнями організаційне заняття й разом розробити правила роботи в класі. Спочатку використовувати прості інтерактивні технології;

-          використання інтерактивних технологій — не самоціль. Це лише створення тієї атмосфери в класі, що найліпше сприяє співробітництву, порозумінню, доброзичливості, надає можливості дійсно реалізувати особистісно-орієнтоване навчання;

-          для ефективного застосування інтерактивних технологій, для того щоб охопити весь необхідний обсяг матеріалу й глибоко його вивчити, а не перетворити технології на безглузді ігри заради власне ігор, педагог повинен старанно планувати свою роботу:

-          дати завдання учням для попередньої підготовки: прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання;

-          дібрати для уроку такі інтерактивні вправи, які дали б учням «ключ» до засвоєння теми;

-          під час проведення інтерактивних вправ дати учням час подумати над завданням, щоб вони виконували його серйозно, а не механічно або «граючись»;

-          на одному занятті можна використовувати одну (дві) інтерактивні вправи, а не цілий калейдоскоп;

-          дуже важливо провести спокійне глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи;

-          проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з

різноманітних матеріалів теми, що не були пов'язані з інтерактивними завданнями.

Інтерактивна взаємодія містить як домінування одного учасника навчального процесу над іншими, так і однієї думки над іншою. Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, конструктивно мислити, приймати продумані рішення.

          Виходячи з вищезазначеного, на практиці необхідно використовувати інтерактивні форми в цілому, або взявши елементи, які більш доцільні до певного класу. Саме інтерактивні методи дають змогу створювати навчальне середовище, у якому теорія і практика засвоюються одночасно, а це надає і змогу учням формувати характер; розвивати  світогляд, логічне мислення, зв'язне мовлення; формувати критичне мислення; виявляти і реалізовувати індивідуальні можливості.При цьому навчально-виховний процес організовано так, що учні шукають зв'язок між новими та вже отриманими знаннями: приймають альтернативні рішення; мають змогу зробити «відкриття»; формують власні ідеї та думки за допомогою різноманітних засобів; навчаються співробітництва.

Основною проблемою в роботі вважаю нестачу часу, яку долаю шляхом інтенсифікації навчального процесу за допомогою технологій, зазначених вище; використовую інтернет-ресурси для спілкування з учнями, дистанційні консультації. Анкетування учнів показує, що математика – складний, але один із улюблених предметів учнів. Мій досвід роботи показує, що використання інтерактивних технологій в навчанні математики дозволяє диференціювати навчальну діяльність на уроках, активізує пізнавальний процес учнів, розвиває їх творчі здібності, стимулює розумову діяльність, збуджує до дослідницької діяльності. Щодо точки зору на зміст освіти, вважаю, що інтерактивні технології повністю відповідають вимогам ХХІ століття, так як освітня галузь «Математика» акцентується на досягненні учнями компетентностей, а не обмежується лише оволодінням знаннями, навичками й уміннями, достатніми для успішного володіння іншими освітніми галузями, та забезпеченні неперервної освіти, яка є однією з опорних і важливих складових загальноосвітньої підготовки. Її сфера, на мій погляд, укладається в сферу функціональних компетентностей, що передбачають компоненти інтелектуального розвитку, здатність застосовувати логіку, математичні знання та здібності, системне мислення та вміння розв’язувати складні логічні й математичні конструкції, просторові навички та моделювання. Сьогодні, на мій погляд, можна стверджувати, що досягнення життєвих компетентностей представлено як результат навчальних досягнень учнів і закладено в систему оцінювання навчальних досягнень школярів.

ВИСНОВОК

Світ, у якому доведеться жити нашим дітям, змінюється вчетверо швидше, ніж наші школи — зазначає відомий американський педагог, доктор В. Дагет.

І справді, в школу приходять покоління дітей, які живуть в інформаційному суспільстві, у цифровому середовищі, і, щоб скористатися його перевагами, нам, педагогам , необхідно переосмислити самоцінність знань та самодостатність учителя як джерела інформації. «Компетентнісний підхід передбачає використання активних та інтерактивних методів навчання, за яких учень відходить від позиції спостерігача, споживача навчальної інформації, а стає активним учасником навчального процесу. Самостійність, ініціативність ,творчість учнів забезпечують вирішення творчих, проблемних завдань, завдань практичного спрямування, аналіз життєвих ситуацій, проведення навчального дослідження.»   Специфіка предмета математики створює найбільш широкі можливості для цілеспрямованого формування не тільки практичних, але й інтелектуальних умінь для досягнення тих навчально-виховних цілей, які постають перед сучасною школою.