"Формування компетентностей творчої продуктивної діяльності молодших школярів на основі творів В,О,Сухомлинського" Збірка

 

 

 

формування

компетентностей творчої продуктивної  діяльності на основі  завдань до творів Василя Олександровича сухомлинського

 

Розробила

учитель початкових класів

Шаповалова Тетяна Григорівна

 

 

 

 

 

 

 

Дорогий юний друже!

 Прочитай ці милі серцю етюди Василя Олександровича Сухомлинського та спробуй виконати навчальні та творчі завдання до них.

 Зверни увагу як майстерно вмів Василь Олександрович змалювати красу рідної землі. Кілька влучних слів, як кілька штрихів художника, можуть настільки яскраво передати неповторність природи, явища, що у твоїй уяві постає прекрасна  картина, яку змогло підмітити спостережливе око видатного педагога. Ти можеш навіть відчути аромати й пахощі, почути звуки, побачити чарівні барви рідного краю.

 Спробуй сам на основі творів Василя Олександровича описати заповідні куточки, голоси, подихи природи рідної землі.

Натхнення тобі в творчих спробах, задоволення від роботи!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Прийоми та методи технології інтерактивного навчання сприяють формуванню низки компетентностей: інформаційних, полікультурних, комунікативних, самоосвітніх, компетентностей творчої продуктивної діяльності.

Як засвідчує практика, учням найбільше подобається прийом «Робота в групі».

Етапи роботи учнів в групі

1. Вчитель заздалегідь готує два-три аркуші з ілюстраціями, емблемами або листівки, на яких написано назви, що відповідають темі уроку, та розрізає їх по кількості учнів в запланованих групах. На уроці учням пропонується вибрати частину ілюстрації, емблеми, листівки.
2. Учні складають з обраних частин ілюстрацію, емблему, листівку, утворюючи таким чином групи, команди.
3. Команди займають місця за столами, обирають «спікерів».
4. Вчитель пропонує кожній команді завдання:

• упорядкувати тексти деформованих оповідань В.О.Сухомлинського;
• дібрати заголовки;
• визначити тему текстів;
• визначити головну думку текстів;
• дібрати до тексту кілька питань (6-8).

Після опрацювання тексту командою, слово по черзі надається кожній з них. «Спікер» команди виразно читає текст, називає обраний заголовок. Інші команди уважно слухають. Потім члени команди, яка виступає, використовуючи прийом «Мікрофон» задають іншим командам питання за змістом опрацьованого ними тексту ( в тому числі й проблемні).

Аналогічно проводиться робота іншими групами.

Використовуючи прийоми «ПРЕС-метод», «Рефлексія», учні узагальнюють матеріали, оцінюють власну діяльність на уроці, роботу однокласників.

Дана збірка містить завдання для організації роботи в парі, серію творчих завдань.

 

 

 

Макове зернятко

Впало макове зернятко на землю. Біг  хлопчик, став на зернятко ногою.   Його засипала земля. Заснуло зернятко і спало довго-довго. Уві сні йому стало жарко. Прокинулось. Розбудила його весна. Відкрило зернятко ротик – попити води. Напилося та й випустило зелений паросток. Глянув паросток довкола і побачив сонце, небо, дерева. Засміявся, зрадів та й зацвів рожевою квіткою.

                                 В.О.Сухомлинський

Завдання

1. Утвори «павутинку», спираючись на текст, ключовим словом якої є слово «зернятко».
2. Продовж логічний ланцюжок: впало – став – засипала – ………………  а –  зацвів.
3. Добери епітети до слів:

зернятко ……., земля ……., весна……., паросток……, небо……., сонце……., дерева ………, квітка…….. .

4. Склади за сюжетом оповідання віршик, використовуючи рими:

……………………………… зерно,

………………………………. пило, 

………………………………. росла,

………………………………. зацвіла.

 

 

Одне-однісіньке в світі макове зернятко

Несла бабуся з городу спілі маківки.

• Куди це нас несуть? – злякано зашепотіло в якійсь маковій коробочці одне цікаве зернятко.

Воно висунуло свою крихітну голівку у віконце, щоб глянути надвір і випало на землю.

Перед ним відкрився дивовижний світ. Угорі, десь далеко під хмарами. Шумлять верховіття велетенських рослин. А над ними – ще більші рослини. А там, далі, такі великі, що не видно, де вони кінчаються.

Цікавому Маковому Зернятку стало страшно. Йому здавалося, що воно лишилося одне-однісіньке в цілому світі.

Зернятко заплакало, потім заснуло. Бачило якісь дивовижні сни: немовби із неба на землю падають велетенські білі ковдри…

Прокинулося цікаве Макове Зернятко від тепла. Воно лежало на м’яких подушках. Усе довкола співало.

Цікавому Маковому Зернятку захотілося поглянути, хто там співає. Воно підвело оченята і з подивом помітило,  що заміст голівки в нього – зелений паросток. Паросок піднявся над землею й розділився на листочки. Листочків ставало все більше й більше.

І от уже цікаве Макове Зернятко – висока, гілляста, струнка рослина.на вершечку її зацвіла велика рожева квітка.

Все це дивувало й тішило. Але найбільшу радість мало цікаве Макове Зернятко, як побачило поруч ще одну рожеву квітку.

• То я не одне-однісіньке в світі! – гукнуло цікаве Макове Зернятко й засміялося.

В.О.Сухомлинський

Завдання

1. Спираючись на текст, продовжи ланцюжок дієслів:

Зашепотіло, висунуло, ………………………. вигукнуло, засміялося.

2. Випиши з тексту прислівники.
3. Склади й запиши діалог «Розмова двох маківок».

 

 

 

 

 

 

 

 

Маківка і джміль

Ввечері макова квітка стулила пелюстки. Спить цілу ніч маківка. Уже й день настав, уже й сонце зійшло, а вона спить, не розтуляє пелюсток. Коли це десь із-за яблуні вилетів волохатий джміль. Летить, гуде. Почула квітка, що джміль наближається, і розтулила пелюстки. Прилетів джміль і сів між пелюстками. Радіє макова квітка. Бо тепер повна коробочка маку буде. Ось чого маківка так довго не розтуляла пелюсток. Вона ждала джмеля.

В.О.Сухомлинський

Завдання

1. Утвори «гроно»  прикметників до слова «маківка».
2. Склади діалог «Зустріч джмеля з маківкою».
3. Напиши невеликий твір-міркування «Чому зраділа маківка?»
4. Склади загадку про джмеля, використовуючи слова та словосполучення: смугастий, жовто-чорний жупанець, літає, запилює, пухнастий, молодець.

 

 

 

 

Червоні маки за хатою

З чого починається для мене світ?

З червоних маків за хатою. Вони вразили мене своєю красою й запам’яталися назавжди. Не знаю, скільки мені тоді було років, але я була, мабуть, дуже маленька. Маки цвіли так, немов клаптик неба спустився на землю. Я любила милуватися ними й уранці, й серед дня, коли кожна квітка широко розкривала свої свої пелюстки.

Коли я побачу зараз макову квітку, пригадується дитинство, пригадується пісня жайворонка, пригадується ласкавий материн голос. Це найтонші корінці   людини – спогади про дитинство.

В.О.Сухомлинський

Завдання

1. Склади до тексту план.
2. Уяви галявину, на якій розквітли маки. Опиши її.
3. Чому автор згадує не лише маки, але й своє дитинство? Запиши своє міркування.
4. Випиши з оповідання іменники, прикметники, дієслова.
5. Яке з прислів’їв, на твій погляд, відображає тему цього оповідання:

 

• Рідна земля і в жмені мила.
• Кожна травичка на своєму корені росте.
• За рідний край життя віддай!

Конвалія в саду

Петрик уранці прийшов у сад і побачив конвалію. Зачарований дивною красою квітки, хлопчик довго стояв над нею.

«Зірву квітку, поставлю  у воду на столі, – подумав Петрик. - Красиво буде у кімнаті».

Він простягнув квітку, щоб зірвати квітку, та враз уявив собі: що ж станеться із садом без конвалії? Затулив долонями квітку, і в саду стало похмуро й незатишно. На зелені листки впала сіра тінь, замовкли пташки.

Петрик відтулив квітку, і на деревах знову заграли зелені листочки, знов почувся пташиний світ.

«Он яка ти, дивовижна квітко, – подумав Петрик.  – Хіба ж можна тебе зривати і нести до кімнати?»

В.О.Сухомлинський

Завдання

1. Склади  план оповідання і перекажи його за планом сусіду по парті.
2. Чому Петрик  не зірвав конвалію? Запиши.
3. Склади сенкен «Конвалія в саду».
4. Випиши з тексту прислівники.
5. Продовжи, спираючись на текст, ланцюжок дієслів :  прийшов – побачив – ………………. – подумав.

 

 

Конвалія під вікном

Уже півроку нездужає Наталочка. Тяжка в неї недуга: ноги не рухаються, мов чужі. Лежить Наталочка дома в постелі день і ніч.

Ми не забуваємо про свою однокласницю, ходимо до неї щодня. Ми навчилися добре читати – й Наталя навчилася. .Щодня кожен із нас  малює на аркушику метелика чи ластівку й несе свій малюнок дівчинці. Вона дуже любить метеликів і ластівок.

Весною Наталине ліжко поставили біля вікна. Вона дивиться на траву, листя й каже:

• Як мені хочеться ходити по траві.

А то раз Наталя побачила в траві два великі зелені листочки, немов дві долоньки.

• Дивіться,  – шепоче вона,  – конвалія!

Ми щодня тепер поглядали, чи скоро зацвіте конвалія. А коли між зеленими долоньками появилися білі дзвіночки конвалії, Наталя була така рада, що аж її щічки зарум’янились.

Та сталося лихо. Вночі була велика злива. Рано-вранці, до сходу сонця, коли Наталя ще спала, ми прийшли в садок і побачили: конвалія лежить зламана.

• Що ж робити? Для дівчинки це буде велике горе…

Ми взяли лопати, сходили до лісу, викопали із землею кущик конвалії, перенесли його до Наталиного садка й посадили у неї під вікном.

Коли Наталя прокинулась, вона попросила маму відчинити вікно. Ми вже чекали її. Наталя усміхнулась до нас і питає:

• А як там конвалія?
• Цвіте. Дивись, як біліють дзвіночки.
• А я боялась… гроза вночі була…вітер… Мені снилось, що буря зламала конвалію.

В.О.Сухомлинський

 

Завдання

1. Склади план до оповідання. Напиши стислий переказ.
2. Склади «павутинку» до слова «конвалія».
3. Яка основна думка твору? Доведи це письмово.
4. Які з поданих прислів’їв найюідбш точно розкривають тему оповідання:

 

• Друг пізнається в біді.
• Міцну дружбу й сокирою не розрубаєш.
• Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду скаже.
• Нових друзів май, а старих не забувай.

 

 

 

 

 

 

 

Хлопчик і Дзвіночок Конвалії

Прийшла весна. Із землі виткнулась зелена стрілка. Вона швидко росла, потім розділилась на два листочки. Листочки стали великі. Між ними з’явився маленький пагін. Він піднявся, нахилився до одного листка й ось на світанку розцвів сріблястим Дзвіночком. Це був Дзвіночок Конвалії.

Раненько Дзвіночка побачив хлопчик. Його зворушила краса квітки. Він не міг відвести очей від Конвалії. Хлопчик простягнув руку, щоб зірвати квітку.

А квітка йому шепоче:

• Хлопчику, навіщо ти хочеш мене зірвати?
• А ти мені дуже подобаєшся. Ти дуже гарна, – каже хлопчик.
• Добре,  – зітхає  Дзвіночок Конвалії, – зривай. Тільки пред тим, як зірвати, скажи, який я гарний.

Подивився хлопчик на Дзвіночок Конвалії. Квітка була чудова. Вона була схожа на ранкове небо, на блакитну воду ставка і ще на шось дивовижно красиве. Хлопчик усе це відчував, але висловити не міг.

Він стояв біля Дзвіночка Конвалії, зачарований красою квітки.

• Рости, Дзвіночку,  – тихо прошепотів хлопчик.

 

В.О.Сухомлинський

 

Завдання

1. Знайди у тексті опис. Зачитай його товаришеві.
2. Поясни письмово, як ти розумієш вислів «Доторкнутися до краси можна тільки серцем»?
3. Візьми «інтерв’ю» у Дзвіночка Конвалії.
4. Випиши з тексту спонукальні речення.
5. Спробуй повіршувати:

…………………………………………………..виростає,

………………………………………………….розпускає,

…………………………………………………сріблястий,

…………………………………………………прекрасний.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Яка квітка конвалії

В однієї жінки народилася сліпа дівчинка. Не бачила вона ні неба, ні хмари білої, ні сонця золотого, ні квітки рожевої. Бачила тільки чорну ніч.

Одного разу  пішла сліпа дівчинка з матір’ю до лісу. Прийшли вони на тиху галявину. Чує дівчинка – запахли чудові квіти.

• Яка це квітка так пахне?  –  питає сліпа дівчинка.
• Це конвалія,  – каже мати.

Сіла мати з дочкою на траву. Простягає дівчинка тоненькі пальчики. Доторкається до великих листків, між листками – малесенькі дзвіночки.

• Ото і є квітка конвалії, –  каже мама.
• Мамо,  – просить дівчинка,  – розкажи  мені, яка квітка конвалії. Схилилась мати над дівчинкою, поцілувала її в лобик:
• Ось така, доню, квітка конвалії, – тихо  мовить мати. – Як мій поцілунок.

В.О.Сухомлинський

 

 

Завдання

1. Розкажи, що схвилювало тебе в цьому оповіданні?
2. Як би ти описав квітку конвалії? Запиши свій опис.
3. Напиши невеликий твір-міркування «Чому мамин поцілунок схожий на квітку конвалії?»
4. Склади п’ять «Золотих правил спілкування з людьми, що мають обмежені можливості».
5. Поясни вислів «До людей стався так, як хочеш, щоб вони ставилися до тебе».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Квітка сонця

На високому стеблі велика квітка з золотими пелюстками. Вона схожа на сонце. Тому й називають квітку  соняшником.  Спить уночі соняшник, схиливши золоті пелюстки. Та як тільки сходить ранкова зоря, пелюстки тремтять. То соняшник жде сходу сонця. Ось уже сонце викотилося із-за обрію. Соняшник повертає до нього свою золоту голівку й дивиться, живиться на червоне вогняне коло. Усміхається соняшник до сонця, радіє. Вітає його:

•  Добрий день, сонечко, я так довго ждав тебе вночі!

Сонце піднімається все вище, пливе по небу. І соняшник повертає за ним свою золоту голівку. Ось воно вже заходить за обрій, і соняшник востаннє усміхається його золотому промінню. Зайшло сонце.

Повертає соняшник голівку туди, де завтра зійде сонечко. Спить золота квітка, й сниться їй ранкова зоря.

В.О.Сухомлинський

 

Завдання

1. Склади «гроно» до слова «сонце».
2. Склади сенкен до слова «соняшник».
3. Випиши з тексту словосполучення «іменник+прикметник».
4. Склади діалог «Зустріч Сонця і Соняшника»
5. Напиши твір-розповідь з елементами опису « Барвисті в соняшника сни».
6. Знайди в тексті речення з однорідними членами. Підкресли однорідні члени в реченнях.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Квітучі соняшники в час грози

Важкі чорні хмари заступили сонце. Темно, похмуро стало в полі. Ліс стоїть чорний, мовчазний, мов жде чогось насторожено. Жовте пшеничне поле посіріло. Тривожний жайворон упав з неба на ниву й замовк.

Тільки лан квітучих соняшників горить-полум’яніє. Від соняшників сяйво лине. І над землею стає не так похмуро. Палає сонячний вогонь у квітах, нагадує, що за хмарами сонце.

Розірвуть блискавки чорну хмару, вигляне блакитне небо. І знову радісно засміється поле.

В.О.Сухомлинський

 

Завдання

1. Напиши твір «Квітучі соняшники в погожий літній день».
2. Випиши з тексту словосполучення, вжиті в переносному значенні.

 

3. Спробуй повіршувати:

……………………………………………………….хмаринки,

……………………………………………………….краплинки,

……………………………………………………….летять,

……………………………………………………….спішать.

……………………………………………………….у промінцях,

……………………………………………………….в усіх кінцях,

……………………………………………………......горять,

………………………………………………………..палахкотять.