Даний методичний посібник – результат роботи вчителів-словесників над проблемою «Формування критичного мислення та креативно-емпатичних здібностей учнів засобами української словесності як шлях до  формування основних груп компетентностей учнів»

Розмова про методи, навчальні технології, у тому числі про становлення творчої особистості, є невичерпною. Учитель повинен виховувати у дітей такі риси, які будуть необхідні майбутньому демократичному суспільству: уміння самостійно і критично мислити, бути творчими, вміти окреслювати проблеми і вирішувати їх. 

Цей посібник навряд чи знадобиться: 

•                       учителям, які мріють «тільки день простояти та ніч протриматися». 

•                       щасливцям, які мають у запасі два-три життя, щоб самостійно накопичити відповідний досвід (якщо в кожному житті пощастить з адміністрацією). 

•                       суперпрофесіоналам, які не мають проблем, взагалі рекомендується здати посібник в макулатуру та забути про нього, інакше з’являться проблеми. 

Так вчинили флорентійські професори фізики, коли Галілей запропонував їм уперше подивитися в телескоп на сонячні плями. Вони відмовилися дивитися в телескоп і правильно зробили: спокій важливіше! 

Цей посібник може знадобитися: 

•                       вчителю (вихователю), який хоче, щоб на уроках було цікаво і йому, й дітям – і при цьому не має часу знаходити перлини в лавині педагогічної літератури; 

•                       викладачеві, який хоче підвищити ефективність викладання; 

•                       методисту, який прагне допомогти професіоналам успішно вирішувати їхні проблеми; 

•                       керівнику, який бажає зрозуміти, чим відрізняється справжній «профі» від «халтурщика». 

 

 

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………....3

І.  Формування креативно-емпатичних здібностей та критичного мислення        учнів засобами української словесності як шлях до розвитку    

     самоосвітньої  компетентності………………………………………………….6

ІІ. Інноваційні освітні і педагогічні технології у системі роботи вчителя-

    словесника………………………………………………………………………..28

2.1.   Проектне навчання…………………………………………………………….30

2.2.   Навчальна гра – вид креативної діяльності учнів…………………………...58  2.3. Акмеологічний  підхід  у  виборі  прийомів, засобів навчання  на  уроках              української мови  та  літератури…………..…………………………………66

2.4.   Методи креативного навчання та розвитку критичного мислення………...72

2.5.   «Школа ейдетики»……………………………………………………………92

ІІІ. Комп’ютерні технології на уроках української словесності……………….101

3.1.   Нові інформаційні технології навчання на уроках української мови та 

        літератури……………………………………………………………………108

3.2.   Мультимедійні технології……………………………………………………113

3.3.   Використання Інтернет-ресурсів у проектній діяльності………………….124 IV. Інноваційні методики створення власних висловлювань, розвитку 

         мовлення учнів………………………………………………………………127

Висновки…………………………………………………………………………..144

Використана література…………………………………………………………..147

 

 

 

 

 

 

 

 

«Неможливо птаха навчити літати в клітці. 

Неможливо нарощувати «творчі м'язи»,  не вилетівши на простір завдань «відкритих»,  які допускають різноманітні підходи до вирішення,  різний ступінь заглиблення у проблему, 

різноманітні варіанти відповідей».

 А. Гін

 

Критичне мислення нині один з модних трендів в освіті. Про те, що його розвиток є одним з наскрізних завдань навчального процесу, йдеться й у Концепції нової української школи.

Та з чого починати? Як навчати дітей розрізняти факт і суб’єктивне бачення, не піддаватися на маніпуляції?

Наша відповідь – використовувати методи розвитку критичного мислення під час уроків.

 

Критичне мислення – складне й багаторівневе явище. Мислити критично означає вільно використовувати розумові стратегії та операції високого рівня для формулювання обґрунтованих висновків і оцінок, прийняття рішень.

З педагогічної точки зору критичне мислення – це комплекс мисленнєвих операцій, що характеризується здатністю людини:

ü  аналізувати, порівнювати, синтезувати, оцінювати інформацію з будьяких джерел;

ü  бачити проблеми, ставити запитання;

ü  висувати гіпотези та оцінювати альтернативи;

ü  робити свідомий вибір, приймати рішення та обґрунтовувати його.

 

Цим мисленнєвим операціям можна і необхідно навчати, а далі – вдосконалювати їх, тренувати, як, наприклад, тренують м’язи спортсмени чи техніку гри – музиканти. І саме школа є ідеальним середовищем для цього.

 

У системі педагогічної освіти урокам української мови та літератури належить особлива роль, бо вони відтворюють духовний світ української людини і тим самим сприяють активному становленню особистості.  Рідне слово допомагає впливати на учнів, формувати й збагачувати їх внутрішній світ, розвивати інтелект та творчі здібності, адже воно передає загальнолюдські цінності від покоління до покоління.

Завдання щодо виховання людей із високим творчим потенціалом постає не лише як актуальна  проблема сучасної педагогічної науки та практики, але й як соціальна необхідність.

Життя доводить, що в складних умовах, які постійно змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення, працює людина творча, гнучка, креативна, здатна до генерування й використання нових ідей, задумів, підходів та рішень.

Тому своє завдання ми вбачаємо у створенні умов для утвердження атмосфери творчості, допомозі учневі знайти себе в житті, освітній процес спрямовуємо на створення такої системи співпраці, головна мета якої – максимальний розвиток творчих здібностей дитини.

На шляху до розвитку творчого мислення виділяють  кілька етапів:

 

 

Розвивати творчий потенціал можна по-різному. Окремі учні (обдаровані) переважно самостійно тренують свої задатки, щоб розвинути їх у здібності, удосконалити їх до рівня творчих.

Але для розвитку творчого потенціалу більшості школярів важливою є саме роль учителя. Урахування стилів навчання є так само необхідним, як і вибір видів навчальної діяльності.

       Переконані, що сучасному педагогу необхідно вибрати те «зерно», що дасть змогу створити свою міні-методику. У своїй педагогічній практиці  апробовуємо спосіб інтеграції окремих елементів таких сучасних технологій:

•          проектне навчання;

•          інтерактивна технологія;

•          використання комп’ютерних технологій.

 

 

 

 

 

 

 

 

І. Формування критичного мислення та креативно-емпатичних здібностей          учнів засобами української словесності як шлях до формування      основних груп компетентностей учнів

 

«Вчіть дитину вдивлятися у звичне – і вона побачить несподіване .  Вчіть дитину вдивлятися у негарне – і вона побачить ціле ,  Вчіть дитину вдивлятися у мале – і вона побачить велике».

В.О. Сухомлинський

 

 «Мета навчання дитини –  дати їй можливість жити самостійно, без учителя,» –  говорив Альберт Губбард. Звісно, це нелегка справа. Сучасна школа –  це школа, головне завдання якої виховати дитину справжньою людиною, яка може пізнати світ навколо себе, зможе займатися самовихованням і самоосвітою.

Нагальною потребою сучасної школи є створення  умов, за яких кожен учень мав би змогу навчатися самостійно здобувати необхідну інформацію, використовуючи її для власного розвитку, самореалізації, для розв’язання існуючих проблем.

Цілеспрямований розвиток у школярів умінь та навичок самостійного здобуття знань – це один із пріоритетів підвищення якості освіти.

Будь-яка змістовна діяльність учнів може проходити три рівні:

•          навчання;

•          відтворення;

•          творчість (найвищий рівень).

Закласти в учнів основи самоосвіти –  це означає сформувати у школярів потребу й здатність звертатися до книжки не тільки для здобуття нових знань, а й для розвитку творчого потенціалу.  Завдання учителя сьогодні –  формування креативно-емпатичної особистості.

Креативна особистість –  це творча особистість, у якої під впливом зовнішніх  факторів з’явилися необхідні для актуалізації її творчого потенціалу додаткові мотиви, особистісні здібності, що сприяють досягненню творчих результатів в одному чи кількох видах діяльності. Цей термін є синонімом до слова «творчість», однак має й розбіжності. 

 

Творчість – діяльність людини, спрямована на створення певних цінностей, а креативність – нестандартність у виявленні творчого потенціалу.

Розвиток креативного мислення учнів залежить від їхніх естетичних смаків, інтелектуального потенціалу, що  закладено в людині природою.

Креативність формується зовнішніми факторами, але навчити учнів мислити не стереотипами, а індивідуально, нестандартно – цілком можливо.

Структура креативних властивостей мобільна й варіантна, вона залежить від індивідуальних особливостей кожної особистості.

Модель основних креативних якостей включає:

 

1.                    Мотиваційно-креативні властивості: мотиви, інтереси, потребу в самореалізації, творчу позицію.

2.                    Емоційно-креативні властивості: емпатію, багатий емоційний досвід: експресивну та імпресивну емоційність.

3.                    Інтелектуально-креативні: інтуїцію, здатність до перетворень, уяву й фантазію, прогнозування.

4.                    Естетичні креативні властивості: прагнення до краси, естетичну емпатію: почуття форми, стилю; почуття гумору.

5.                    Комунікативно-креативні властивості: здатність співпрацювати у творчій діяльності, мотивувати творчість інших, акумулювати творчий досвід.

6.                    Екзистенційні креативні властивості: позитивну «Я – концепцію», індивідуальний стиль діяльності.

 

Дослідник Н. Янчук, говорячи про роль учителя в розвитку творчих здібностей учнів, зазначає, що творчість як складне соціально-психологічне явище виявляється на особистісному рівні, але це явище треба формувати, стимулювати. Адже людина має великі творчі можливості, хоча вона й не завжди вірить у власні сили, тому її потрібно заохочувати до творчої діяльності. 

В основу креативної педагогіки покладені евристичні методи навчання та пошукова діяльність учнів. Об’єктами пізнавальної діяльності є не тільки проблеми і завдання, але й індивідуальний потенціал учнів.

 

Креативна педагогіка –  це сукупність теорії,  методів, методології пошуку принципово нових  рішень, яка розглядається як  предмет,  що забезпечує виховання творчої  особистості.

 

Мета креативної педагогіки:

•          відхід від фактологічних знань, нав’язування, навантаження;

•          створення «технології мислення»;

•          навчання техніки інтелектуальної роботи;

•          формування особистих творчих якостей;        підвищення мотивації навчання. 

Саме креативність творчого учня (і вчителя) дає змогу постійно шукати і знаходити «вихід із наявної ситуації, долати її, будувати для себе нову з опорою на знання, способи дії, що містить індивідуальний досвід» (І.С. Якиманська).

Психологи трактують творчість як вищий рівень логічного мислення, що є поштовхом до створення матеріальних і духовних цінностей. Найвищі досягнення педагога – виховання індивіда, який володіє високим рівнем знань, має потяг до нового, оригінального. Розвинені навички креативного мислення дозволяють майбутньому громадянину осмислено діяти в ситуації життєвого вибору, ставити перед собою мету і творчо підходити до її досягнення.

Психологи вважають, що одним з найважливіших джерел розвитку особистості та її креативності є емпатія.

 

Емпатія(англ. empathy – співчуття, співпереживання) – здатність осягнути емоційний світ іншої людини, а також співпереживати в процесі спілкування.

 

Головною метою сьогодення є пробудження чутливості до художнього слова. Тому можна накреслити такий шлях розвитку емпатичної особистості засобами літератури. «Від культури слова до емоційного розвитку, від нього до культури моральних почуттів і моральних стосунків». За Є. Ільїним, надмета словесника — «поєднати мистецьку красу й красу душі, навчити бачити в книжці і корисне, і прекрасне. Орієнтиром у цій справі служать Концепція літературної освіти й Державні стандарти базової і повної середньої освіти, а також навчальні програми, особливо в тій частині, де визначені вимоги до знань і умінь учнів.

Ми сіємо в душах дітей розумне, не забуваючи про добре і вічне, бо рідне слово – то  невичерпне джерело духовного потенціалу як окремої особистості, так і всієї нації й людства загалом.

 

 

 

То який він – урок з розвитку критичного мислення?

Для успішного впровадження технології розвитку критичного мислення           О. Пометун визначає основні етапи уроку – це вступна, основна, підсумкова частина.

Технологія проведення уроку з розвитку критичного мислення залежить від його предметного наповнення і дидактичних завдань, від типу уроку (це набуття нових знань чи формування умінь), від власне навчального предмету. Пропонуємо детальніше ознайомитися зі структурою уроку з розвитку критичного мислення.

 

Виклик, або Вступна частина уроку

 

Вступна частина уроку, яку ще називають «викликом», триває зазвичай перші 5–7 хвилин. За цей час слід актуалізувати опорні знання – «дістати» їх з довготривалої пам’яті учнів. Саме слово підказує, що необхідно «зробити щось актуальним, потрібним» на час саме цього уроку. Опорними такі знання учнів є тому, що саме на них, як на фундаменті, опорі, будуються наступні знання.

Наше мислення є асоціативним: з психологічної точки зору міцнішими та осмисленими є ті знання, які ми отримуємо в контексті вже відомого,

засвоєного. І навпаки – інформація швидко втрачається, якщо запропонувати без контексту або без зв’язку з уже наявними знаннями.

її

 

Звернення до вже засвоєного матеріалу підвищує увагу учнів до теми, проблеми, пробуджує їхню зацікавленість, а отже, виконує мотиваційну функцію. Її важливість не піддається сумніву. Напевно, кожен учитель чув від учнів: «Навіщо мені потрібно вчити вашу… (назва навчального предмету)?». Тож на власному досвіді знає, що їм украй важливо усвідомлювати потрібність, персональну значущість того, чого можна навчитись на уроці.

Отже, під час вступної частини уроку вчитель має пропонувати учням методи й завдання, які дають їм змогу:

1)  освіжити наявні знання, уявлення, уміння, пов’язані з темою уроку;

2)  провести «інвентаризацію»  цих знань і уявлень, виявити прогалини;

3)  зосередити увагу на новій темі;

4)  створити контекст для сприйняття нових ідей;

5)  сформувати позитивне ставлення, зацікавленість у процесі навчання.

 

ПОРАДА: Під час уроку з розвитку критичного мислення доцільно, аби вчитель надавав слово учням, а сам говорив якомога менше. Він має бути провідником, стимулювати учнів до роздумів, уважно вислуховувати їхні міркування.

 

Під час вступної частини уроку учні мають опанувати декілька важливих способів пізнавальної діяльності або вдосконалити наявні вміння. Процес активного згадування того, що вони знають з опрацьовуваної теми, змушує їх аналізувати власні знання та уявлення. Це дає змогу визначити рівень цих знань і долучити до них нові.

Для того аби розв’язати це завдання, учитель має ставити навідні запитання, а також використовувати такі методи як кластер, асоціативний кущ, мозковий штурм тощо.

Вступна частини уроку з розвитку критичного мислення завершується тим, що учитель озвучує нову тему і результати, яких слід досягнути, та стимулює учнів до усвідомлення їхніх власних цілей навчання.

   

 

Осмислення, або основна частина уроку

 

Основна частина уроку триває  до 30 хвилин.  За цей час учитель організовує активну діяльність учнів, зокрема спонукає їх досліджувати, осмислювати матеріал, відповідати на раніше поставлені проблемні запитання, ситуації, ставити свої і шукати на них відповіді тощо.

Головне завдання учнів –  «конструювати» знання і навички, формувати власне ставлення до теми.  Для цього вони за допомогою вчителя:

ü  порівнюють свої очікування з тим, що їм реально пропонують вивчити;

ü  ставлять запитання щодо нового навчального матеріалу;

ü  експериментують, пробують застосувати новий матеріал на практиці за допомогою наявних у них уявлень, знань, умінь незалежно від того, чи є вони достатніми;

ü  аналізують отриманий досвід;

ü  переглядають свої очікування й висловлюють нові;

ü  виявляють головне, осмислюють теоретичні ідеї, концепції;

ü  відстежують хід власних думок;

ü  роблять висновки щодо змісту матеріалу; ü  пов’язують зміст уроку з особистим досвідом; ü відпрацьовують уміння і стратегії мислення.

У чому сила такого стилю викладання? Коли учень долучається до сприйняття нової інформації під час читання тексту, перегляду фільму, прослуховування лекції вчителя, він навчається відстежувати своє розуміння нового й не ігнорувати прогалини в ньому. При цьому доцільно, аби він записував те, що не зрозумів, аби з’ясувати в майбутньому. Подальше відпрацювання й закріплення учнем нових знань відбувається за допомогою різноманітних методів і прийомів організації активної самостійної роботи.

Обов’язкові елементи розвитку критичного мислення в учнів – індивідуальний пошук та обмін ідеями в групах чи загальному колі. Дуже важливою є послідовність цих елементів – пошук має неодмінно передувати обміну думками.

Ефективними методами під час основної частини уроку є:

ü  читання (запитання, узагальнення) в парах;

ü  читання з визначенням опорних слів;

ü  читання з маркуванням;

ü  «тонкі» і «товсті» запитання тощо.

 

 

Рефлексія, або підбиття підсумків

 

Третій етап уроку – найважливіший для розвитку критичного мислення в учнів, бо його основними завданнями  є  узагальнення, систематизація (але не відтворення!) вивченого й рефлексія щодо процесу і результатів навчальної діяльності. Необхідно, аби учні подумали про те, що вони дізналися, чого навчилися, запитали себе, що це для них означає, як це змінює їхнє бачення і як вони можуть це використовувати.

Зазвичай підбиття підсумків триває до 10 хвилин. За цей час учні разом з учителем:

ü узагальнюють та інтерпретують основні ідеї уроку;

ü обмінюються думками та висловлюють особисте ставлення до окремих положень матеріалу чи уроку загалом; ü оцінюють набуті знання й уміння;

ü ставлять перед собою запитання;

ü планують застосування вивченого.

 

Під час підбиття підсумків учні удосконалюють важливе уміння – резюмувати інформацію, викладати складні ідеї, передавати почуття й уявлення  кількома словами, співвідносити нову інформацію зі своїми сталими уявленнями, тобто свідомо пов’язувати нове з давно відомим.

Дієвими методами розвитку критичного мислення на цьому етапі уроку є сенкан, «бортовий журнал», «шкала думок», дискусія, обговорення в загальному колі тощо. Так, наприкінці уроку можна запропонувати учням відповісти на запитання:

1)  Чи отримали ви сьогодні новий досвід? Який саме?

2)  Що нового ви дізналися на уроці?

3)  Про що ви хотіли б дізнатися більше?

4)  Які думки, почуття викликала у вас ця робота?

 

 

                              То що ж  слід  змінити  у шкільній системі  для  розвитку

критичного  мислення  учнів?

Аби учні мали змогу розвивати критичне мислення, у школі слід системно змінити всі компоненти навчального процесу. Зупинімося на кількох з них.

Завдання уроку.Формування мисленнєвих операцій високого рівня і відповідних ціннісних орієнтацій в учнів – довіри до результатів власних розумових зусиль, інтелектуальної мужності, відкритості до різноманіття думок тощо – має стати частиною цілепокладання уроку незалежно від навчального предмету, який учні вивчають.

Організація навчання. Аби формувати критичне мислення як соціальне, слід залучати учнів до обговорення і відстоювання своїх думок в інтерактивному спілкуванні з однокласниками. А отже, структура і методика уроку набувають специфічних технологічних характеристик. Змінюється «палітра»  методів і засобів навчання  –  вчитель має віддавати перевагу тим, що дають змогу розвивати критичне мислення учнів.

Контроль і корегування результатів. Способи й методи контролю мають виявляти не лише рівень навчальних досягнень з того чи іншого навчального предмету, а й опанування учнем умінь і навичок критичного мислення. Такий контроль потрібен для подальшого їх корегування.

Практика вивчення конкретного предмету може змінюватись поетапно. І одним з найважливіших етапів є внесення системних змін в організацію навчання.

Мета вчителя  –  побудувати урок, який розвиває критичне мислення учнів. Для цього слід пам’ятати, що критичне мислення  –  це неупереджене дослідження предмету або проблеми.

З чого слід почати урок? 

На початку уроку учні мають визначити:

ü що вони вже про це знають;  

ü що їм слід вивчити;

ü які запитання постають перед нами у зв’язку з темою уроку.

Далі навчальний процес учитель має організовувати так, аби учні вільно виявляли факти, розглядали варіанти розв’язання проблеми, а наприкінці дійшли до підкріпленого фактами осмислення власної позиції  щодо поставлених запитань.

Під час дослідження навчального матеріалу вчитель має особливу увагу приділяти аналізу інформації з точки зору достовірності джерел, з яких вона надходить. Крім того, інформацію можна аналізувати з огляду на упередження, забобони – як самого учня, так і інших учнів. Усе це створює підґрунтя для вироблення в учнів власних суджень і  розвитку критичного мислення.

Учитель може вдало поєднувати роботу над предметним матеріалом з розвитком критичного мислення учнів. Проте побудова такого уроку вимагає багатьох знань і вмінь від самого вчителя. Так, він має створювати атмосферу позитивної взаємодії учнів, розумітися в тому, які форми й методи навчання ефективніші на певному етапі уроку, а ще – і це принципово важливо – самому мислити критично[10].

          Технології  розвитку критичного мислення  в дії            

 Для того, щоб вчити учнів висловлювати свої думки, використовуємо у  педагогічній практиці методи, що сприяють цьому. А саме – зосереджуємо увагу на авторських орієнтирах у творі, на суперечливих моментах, заохочуємо висловлювати власні думки, аргументувати їх. Ставимо такі запитання:

-          Чи погоджуєтесь ви з думкою автора?

-          Як ви розумієте…?

-          Як ви оцінюєте…..?

-          Якою була б ваша реакція…?

-          Доведіть, що…

На уроках української мови та літератури вчимо  школярів критично мислити через використання проблемних запитань особистісного характеру, які розвивають уміння дітей висловлювати та аргументувати власну позицію.

 Приклади таких  запитань:

ü  Чи хотіли б ви опинитися на місці Павлуся, якому щастя само до хати йде? Чому? (О. Стороженко «Скарб»)

ü  Павлик відмовився помститися Захарку за його негідний учинок. Він простив йому. А як би ви вчинили в подібній ситуації? (С.Черкасенко. «Маленький горбань»)

ü  «Ти знаєш, що ти – людина? 

  Ти знаєш про це чи ні?

       Усмішка твоя - єдина».

ü  Що ви «почули» важливого особисто для себе в цих словах В. Симоненка, звернених до кожного з нас?

 Уміння порівнювати – важлива складова критичного мислення. Великі можливості для розвитку цієї мисленнєвої здатності мають уроки української літератури.

 

 Приклади завдань, які розвивають критичне мислення шляхом порівнянь:

ü  Порівняйте образи Катерини (Марко Вовчок. «Максим Гримач») та Катерини (Т. Шевченко «Катерина»). Що спільного ви помітили у цих образах?

ü  Порівняйте життєві позиції Вишняка та батька Марусі Гордія Чурая (Л.Костенко «Маруся Чурай»)

Для виконання завдань на порівняння можна використовувати графічні організатори, наприклад, таблиці, кола Вена. Етап рефлексії на уроках дає учням можливість переосмислити те, що вони знали до уроку, у контексті того, що вивчили.  

Так, учні 11 класу порівнюють творчість письменників, роблять відповідні висновки, складаючи діаграму Вена ( урок з української літератури «Творче дослідження: спільне та відмінне у художній  манері  Панаса Мирного та             І. Нечуя – Левицького»).

Цю технологію використовуємо і на уроках мови. Наприклад, при вивченні теми «Дієприслівники доконаного і недоконаного виду» у 7 класі учні знаходять спільне та відмінне між цими категоріями.

Критичне мислення завжди діалогічне, тобто передбачає дискусії. Тому ставимо учням такі запитання, які спонукають до висловлення різних (протилежних) точок зору. Наприклад, (метод «Обери позицію»):

-    Як ви розцінюєте вчинок хлопця? (Є.Гуцало «Зозуля») «Накував» бабусі 100 літ на добро, на життя, але ж обманув!? Це добрий вчинок чи це є злом? Це гріх?

-    Проблема життєвого вибору (образ Чіпки за романом Панаса Мирного

«Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

На уроці української літератури в 7 класі під час вивчення повісті «Захар Беркут» Івана Франка пропонуємо учням «зайняти позицію»: твір «Захар Беркут» – історична повість про минулі часи. Нині часто успішними стають люди, які йдуть на компроміс із власним сумлінням, уміють пристосовуватися, зраджують свої принципи задля матеріального збагачення. 

-    Яким треба бути в сучасному житті? 

Завдання такого типу формують активну життєву позицію учнів, розвивають комунікативні вміння.

На етапі актуалізації починаємо  урок з повідомлення чи розмови за темою, щоб спрямувати думки учнів, виявити наявні знання з даної теми, розбудити в них зацікавленість. Ефективними на даному етапі є методи «Припущення на

основі запропонованих слів», «Знаю – хочу дізнатись – дізнався».

Наприклад, урок з української мови у 8 класі «Узагальнення вивченого про словосполучення і речення» (до Дня української писемності) розпочинаємо,  використовуючи метод «Припущення на основі запропонованих слів»: трипільська культура, написи в печерах, малюнкове письмо, азбука. Запитуємо: «Про що, на вашу думку, йтиме мова на уроці?»

Знаю	Хочу дізнатись	Дізнався
1.                 Дієслова бувають доконаного і недоконаного виду. 2.                 Знаю, яку дію вони означають 3.                 Дієприслівники утворюються від дієслів	1.   2.     3.	1.   2.     3.

З метою актуалізації опорних знань при вивченні категорії виду в дієприслівниках можна практикувати метод «Знаю – хочу дізнатись – дізнався».

 Навчання без міркування –  марна праця.  

                                                                               Конфуцій

 

«Будьте самі шукачами, дослідниками. Не буде вогника у вас – вам ніколи не запалити його в інших».

                                      Василь Сухомлинський

   Критичне  мислення  вважається  одним  із  складників  життєвої компетентності;  орієнтація  на  виховання  здатності  до  критичного  мислення  є однією  з  домінант  освіти  життєвої  компетентності  на  відміну  від  традиційної освіти. 

 

   Групи компетентностей та розвиток їх на уроці

Яким  чином  реалізувати  можливості  предмета  української  мови  чи літератури одо формування основних груп компетентностей учнів: 

Соціальна компетентність: 

•          Вибір викладачем  завдань,  передбачають самостійний пошук їх розв’язання  учнями. 

•          Надання учням можливості обрати варіант завдання чи шляху розв’язання проблемної ситуації  або вправи, можливості розв’язання нетипових ситуацій. 

•          Використання оцінювання та взаємооцінювання учнів. 

•          Знаходження різних шляхів вирішення проблемної ситуації. 

•          Залучення дітей до роботи в парах,  групах. 

•          Використання індивідуальних, різнорівневих завдань. 

•          Надання учням можливості проявляти ініціативу. 

•          Планування заходів предметних тижнів, у яких передбачається самостійна активна діяльність учнів. 

Полікультурна компетентність: 

•          Використання інформації з історії літератури, з історії розвитку мови.  •   Розв’язування ситуацій  історико-культурного та історико-соціального змісту. 

•          Розв’язування задач екологічного змісту. 

•          Повідомлення про внесок у літературу письменників  неукраїнського походження. 

•          Наголошення на внеску в розвиток літератури  українських письменників. 

Комунікативна компетентність: 

•          Стимулювання учнів до висловлення особистої точки зору. 

•          Формування, розвиток та удосконалення вміння учнів формулювати мету особистої діяльності та підбивати підсумки за її результатами. 

•          Коментування учнями розв’язаних ними проблемних ситуацій,  виконаних творчих робіт чи проектів. 

•          Застосування  взаємодопомоги,  взаємоперевірки  з  можливим  подальшим  коментуванням. 

•          Організація парної, групової роботи. 

•          Підготовка учнями завдань, запитань для інших учнів на уроки та позакласні заходи. 

•          Випуск літературних стінних газет з метою популяризації  знань з літератури. 

•          Забезпечення толерантного спілкування учнів у процесі роботи на уроці та в позаурочних заходах. 

Інформаційна компетентність: 

•          Залучення викладачем додаткової інформації в процесі викладання літератури. 

•          Стимулювання учнів до використання додаткової інформації. 

•          Використання  схем,  таблиць  як  джерел  інформації  та  складання  схем,  таблиць, планів як результату роботі учнів з інформацією. 

•          Навчання  учнів  співвідношенню  теоретичних  знань  з  конкретними життєвими ситуаціями. 

•          Навчання учнів інформаційного прогнозування. 

 

Компетентність самоосвіти та саморозвитку:  •  Використання  випереджувальних  завдань,   що  передбачають  активну самостійну та самоосвітню  діяльність учнів. 

•          Консультування учнів з питань самоосвіти. 

•          Організація  інтелектуальних  конкурсів,  ігор,  предметних  тижнів,  що передбачають самоосвітню діяльність. 

•          Використання  завдань  з  предмета,  що  передбачають  пояснення  учням певних питань. 

•          Залучення  учнів  до  роботи  консультантами,  інструкторами,  що  підтримує їх самоосвітній тонус. 

•          Поради  одо  використання  додаткової  літератури,  участі  в  конкурсах,  олімпіадах як засобів для самоосвіти. 

Компетентність продуктивної творчої діяльності: 

•          Забезпечення наукового рівня викладання літератури. 

•          Використання творчих завдань. 

•          Створення проблемних ситуацій. 

•          Знаходження  різних  шляхів  розв’язання  проблемних  та  нестандартних ситуацій. 

•          Складання та розв'язування учнями тестів, контрольних питань, кросвордів тощо. 

•          Складання та інсценування учнями літературних казок. 

•          Залучення учнів до виготовлення демонстраційного матеріалу: таблиць, схем; роздаткового матеріалу. 

•          Залучення учнів до участі в інтелектуальних конкурсах тощо. 

•          Залучення учнів до участі в олімпіадах. 

•          Залучення учнів до розробки та участі в заходах предметних тижнів.          Отже,  формування  компетентності  учня  здійснюється  не  тільки  шляхом реалізації  відповідного  оновленого  змісту  освіти,  але  й  вибором  адекватних методів  та  технологій  навчання.  

Однією  з  найрезультативніших  технологій  формування  компетентностей  учня  вважається  технологія  розвитку  критичного мислення.  Вона  універсальна,  надпредметна,  міждисциплінарна,  дозволяє здобути  такі  вміння:

üяк  уміння  працювати  в  різних  галузях  знань  з інформаційним  потоком; 

üуміння  висловлювати  власні  думки  усно  та  письмово, чітко  та  коректно  стосовно  оточуючих;  уміння  формувати  особисту  точку  зору, власну  думку  на  підставі  осмислення  різноманітного  досвіду,  ідей  та  уявлень; 

üуміння розв’язувати проблеми; здатність самостійно займатися власною освітою; 

üвміння  співпрацювати  та  працювати  в  групах. 

 Але  сама  по  собі  технологія  не вичерпує  арсеналу  можливостей формування  компетентності,  до  того  ж  без методів  навчання  літератури  неможливо  опанувати  літературою,  формувати відповідні  знання,  вміння  і  навички.  Тому  вважаю  за  доцільне  у  своїй  роботі поєднувати  елементи  уроку  критичного  мислення  та  стратегії  цієї  технології  з традиційними методами навчання літератури. 

Однак  на  уроках  української   мови  та  літератури  доцільно  поєднувати елементи  уроку  критичного  мислення   з  традиційними  методами  навчання   мови та літератури у рамках  стратегії   технології  розвитку критичного  мислення. 

 

 

 

   Вправи на розвиток критичного мислення

   Словниково-логічні вправи

 

1.           Назвати предмети одним узагальнюючим словом: 

а)калина, ліщина,   … - це

б)помідор, огірок, капуста,   … - це 

в)ялина, верба,   … - це

г)курка, гуска, індик,   … - це

 

2.           Дібрати видові назви до родових:

Дитячі журнали – це…

Жіночі імена – це…

Кіногерої – це…

Одяг – це…

Квіти – це…

 

3.           Встав букви і вилучи зайвий предмет: 

М..р..з                   Г..з..та                   Д..в..ий

С..і..                      Кн..г..                    В..л..к..й

Л..д                       Ж..рн..л                 К..р..тк..й

К..в..н                   К..ша                     В..да 

4.           Узагальнити через протиставлення: 

а)дуб – дерево, а смородина - …

б)плаття – одяг, а черевики - …

 

5.           Розподілити ряд видових назв між двома родовими:

Ластівки, шпаки, горобці, синиці, снігурі, щиглі, дятли.

(визначити перелітних птахів і тих, що залишаються зимувати).

 

6.           Визначити предмет за його ознаками (колір, форма, розмір…):

а)легка, м’яка, біла - …

б)струнка, висока, білокора -…

в)пухнаста, руда, працьовита -…

 

7.           Визначити предмет за його діями:

а)літає, падає, покриває, блищить, скрипить -…

б) світить, гріє, усміхається, зігріває -…

 

8.           Дати визначення предмета:

Мак – …

Вовк -…

Лебідь -…

 

9.           Відгадування загадок на підставі опису окремих ознак. Пропонуються додаткові завдання.

Завдання. До відгадки підібрати прикметники з запропонованих слів.

Загадка. Була дитиною – не знала пелюшок. А стала старою – сто пелюшок мала.

Запропоновані прикметники: велика, зелена, колюча, головата, квадратна, соковита, кругла, зелена, весела, ніжна, тендітна.

Завдання 2. До відгадки підібрати якнайбільше прикметників.

Загадка. Була зелена я, маленька. А потім стала червоненька. На сонці почорніла я - значить, що достигла я.

Завдання 3. До слова-відгадки підібрати слова-синоніми (антоніми).

Загадка. Чорне сукно лізе у вікно.

Антонім – день.

Загадка. Коли нема чекають, коли прийду – тікають?

Синонім – злива.

 

10. «Групування слів»_.

Завдання. Скласти можливі групи слів зі слів записаних на дошці (ускладнений варіант цього завдання – скласти можливі групи з вказаної сторінки читанки).

Карась                            береза                         портфель

Тополя                            щука                           олівець

Акула                              пенал                         опеньок

Маслюк                          кит                              підберезовик

Мухомор                        бліда поганка              альбом

(відповіді можливих груп)

Карась, щука, акула, кит – живуть у воді.

Щука, акула – риби хижаки.

Маслюк, підберезовик, опеньок – їстівні гриби.

Мухомор, бліда поганка – їстівні гриби.

Пенал, олівець, альбом – шкільне приладдя.

 

11.   «Словотворці».

Від поданих слів утворити якнайбільше спільнокореневих.

Сіль, літо, день, дорога.

 

12.   «Чарівні перетворення».

Дібрати до поданого слова якнайбільше нових слів, замінюючи лише одну літеру. Коли це неможливо, замінюємо 2 літери.

Нора – нога – ноша – наша – Маша – миша – муха – мука – рука – ріка –

Ніка – Ніла – Ніна.

 

13.   На формування навичок миттєвої, або швидкої реакції у доборі слів.

Миттєва реакція – назвати слово, протилежне до запропонованого за 1 секунду.

Швидкість реакції – за регламентний час (3 хв.) підібрати слова що називають протилежну дію (ознаку).

А)                                                         Б)

Підпливати -                                       Хворий –

Погасити -                                          Старий – 

Співати -                                             Бідний –  Опускати -                                          Веселий –  Стояти -                                              Широкий – 

Зламати -                                             Злий –  Принести -                                          Темний – 

Дружний – 

Товстий – 

Білий – 

Сухий – 

 

14.   На розвиток комунікативних навичок учнів.

Завдання. Аргументуй свою думку дописавши подане речення.

Я люблю спілкуватись з учнями класу, бо…

Коли я отримаю погану оцінку, я…

Якщо я не вивчив уроку без поважної причини, то…

У лісі не можна галасувати, тому що…

Не можна близько підходити до пташиного гнізда, тому що…

На уроці треба бути уважним, бо…

 

15.   «Шифрування за допомогою картинок».

1)                Виділити в назвах предметів, зображених на картинках (від трьох до шести картинок), перші звуки й скласти з цих звуків слово.

Наприклад: кінь, іграшки, телефон – «кіт»; морква, автобус, качка –«мак»; кран, око, ваза, дерево, рука, автобус – «ковдра».

Зауважу: звук у назві предмета слід брати без змін, тобто якщо на картинці він м’який, таким він має лишитися й у слові. Не варто добирати для зображення предмети, в назвах яких є апостроф.

2)                Виділити в назвах предметів останні звуки й скласти з них слово.

Наприклад: яблуко, вінок, відро – «око»; хліб, лампа, гриб, огірок, морква – «бабка»; машина, кавун, книга, банан, бджола, колос – «ананас».

3)                Виділити в назвах предметів другі від початку звуки. Скласти нове слово. Наприклад: квітка, малина, стіл, лампа – «вата».

4)                виділити в назвах предметів, зображених на картинках, розташованих в одну лінію, різні за порядком від початку (під кожною картинкою вказано конкретну цифру) звуки і скласти з них нове слово.

Наприклад: заєць (перший звук), вуж (другий звук), куб (третій звук) – «зуб».

Ускладнення: картинки можна розмістити по всій площині аркуша, а порядок звуків вказати стрілками; картинки розташувати по колу (в пелюстках квітки або по секторах).

Наприклад: ліжко (перший звук), кіт (другий звук), годинник (восьмий звук), заєць (другий звук), риба (перший звук) – «лікар».

ІІ. Інноваційні освітні і педагогічні технології у системі роботи вчителя-словесника.

 

Навчання –  це творчий процес відкриття дитиною світу. Це незаперечна істина, якою варто керуватись у   професійній діяльності. Не «передавати» знання учневі в готовому вигляді, а навчити його самостійно добувати їх, творчо працювати, доходити висновку, висловлювати думку –  це ті принципи, яким слід віддати перевагу під час підготовки до уроку. 

Реалії сьогодення спонукають учителя творчо підходити до навчального процесу, шукати такі форми проведення занять, які б захопили  учнів, сприяли розвитку здібностей та вдосконаленню  знань та  умінь.

Для формування і розвитку творчості учнів (однієї з основних цілей системи освіти) потрібні спеціальним чином організовані соціально-педагогічні засади.

До них належать:  

•          педагогіка співробітництва;

•          педагогіка оптимізму і успіху;

•          евристичні методи навчально-творчої діяльності;

•          проектне навчання;

•          інноваційні технології.

Розроблені педагогічні засади дозволяють вчителю більш ефективно та цілеспрямовано розвивати в учнів творчі здібності. А це не є реальним без упровадження в систему роботи вчителя інноваційних освітніх і педагогічних технологій.

«Нові технології – це унікальна можливість відійти від шаблону, це ніби чистий ковток повітря,» – писав Г. Токмань. Інновації можуть бути різними за масштабом, за потенціалом, можуть належати до різних складових навчальновиховного процесу, але вони повинні бути мотивовані й орієнтовані на конкретного вчителя, який працює в конкретній школі з конкретними учнями. Жодні інновації не повинні бути сліпо запозичені, адже життя вносить свої корективи, і в результаті у будь-якого творчо працюючого вчителя складається своя технологія навчання, в основі якої можуть бути елементи різних педагогічних освітніх технологій.

Таким чином, у методиці як і в кожній творчій діяльності людини, діалектично поєднуються категорії нового і старого, нормативного і новаторського. Так поступово зароджується перехід від звичайного до неординарного.

Кожна історична епоха диктувала свої погляди на навчання і виховання. Сьогодні життя висуває суспільний запит на формування особистості, здатної мислити критично, неординарно, винятково, креативно. На допомогу вчителеві приходять нові технології, спрямовані на індивида в колективі. Так неординарність виявляється саме на тлі звичайного.

2.1. Проектне навчання

Серед багатьох методів роботи, які стимулюють учнів до нових знань, до творчості, вартий уваги метод проектів, в основі якого – дослідження певної проблеми, що передбачає високий рівень творчої активності учнів. Адже відбувається відхід від традиційної форми уроку, у виборі теми, методів, форм роботи – широкі можливості. Учні усвідомлюють значну відповідальність: уникнути штучності, продумати проект так, щоб самим учасникам було цікаво шукати нову форму, уникаючи готових, заздалегідь спрацьованих кліше.

В основу цього методу покладено ідею, що виявляє сутність поняття «проект», його прагматичну спрямованість на результат, який можна отримати за умови розв’язання тієї чи іншої практично або теоретично значущої проблеми. Метод проектів завжди зорієнтований на самостійну діяльність учнів, яка реалізується як в індивідуальній, так і в парній, груповій діяльності. Результати проектів завжди повинні бути матеріальними, тобто відповідно оформленими: відеофільм, альбом, альманах, колаж, презентація тощо. Працюючи над проектом, учні спілкуються, співпрацюють і допомагають один одному в процесі навчання, розвивають соціальні, розумові та комунікативні навички. Цей вид діяльності сприяє здійсненню індивідуального підходу в класах з різним рівнем підготовки під час вивчення та засвоєння нового матеріалу. 

 

Які ж існують типи проектів?

Наведемо для прикладу класифікацію типів проектів, що пропонує  у своєму навчально-методичному посібнику «Освітні технології» О. М.  Пехоти.[9]

Типи проектів:

üДослідницькі; üІнформаційні;

üТворчі;

üПрактико-орієнтовані; üІгрові.

•                       Дослідницький проект – визначення теми дослідження, визначення предмета дослідження, завдань і методів, визначення методології дослідження, висунення гіпотез, розв’язання проблеми і накреслення шляхів їх розв’язання. 

•                       Творчий проект – учні заздалегідь домовляються про заплановані результати і форму їх представлення. 

•                       Ігровий проект – учасники беруть на себе певні ролі, зумовлені характером і змістом проекту. Це можуть бути як літературні персонажі, так і реально існуючі особистості. 

•                       Інформаційний проект  –  спрямований на збирання інформації про якийсь об’єкт, явище, на ознайомлення учасників проекту з цією інформацією і аналіз, узагальнення фактів. 

•                       Практично-орієнтований проект  –  потребує складання сценарію всієї діяльності його учасників з визначенням функцій кожного з них.

Найдоцільнішою, на нашу думку, є така типологія проектів:

üЗа характером контактів;

üЗа характером координації;

üЗа предметно-змістовою галуззю;

üЗа кількістю учасників;

üЗа формою представлення результатів;

üЗа тривалістю;

üЗа провідною діяльністю.

Розглянемо детальніше структуру кожного типу проектів.

I. За формою представлення результатів:

ü  театралізована вистава;

ü  класне свято;

ü  конференція;

ü  телепроект;

ü  відеопроект;  ü творчий звіт;

ü  композиція;

ü  фантазія;

ü  ярмарок; üфестиваль;

ü  екскурсія тощо.

II. За предметно-змістовою галуззю:
üмонопредметні (літературно-творчі, природничі, проекти дизайну); üміжпредметні; üпозапредметні.	історико-краєзнавчі,     спортивні,
III. За характером координації:
ü з безпосередньою; ü з прихованою.
IV. За характером контактів:

ü  внутрішні (серед дітей однієї вікової групи (класу), серед учнів школи, району, міста, країни);

ü  міжнародні (серед представників різних країн).

V. За кількістю учасників:

üіндивідуальні;

üпарні;

üгрупові.

VI. За тривалістю:

üнетривалі (кілька уроків з програми одного предмета, 2 –  6 годин);

üсередньої тривалості (від тижня до місяця); ü тривалі (від місяця до кількох місяців).

VII. За провідною діяльністю:

üдослідницько-пошукові;

üознайомлювально-інформаційні;

üігрові (рольові);

üтворчі;

üприкладні.

1. Дослідницько-пошукові проекти.

Діяльність учнів спрямована на розв’язання проблеми, результат якої заздалегідь не відомий. Проекти за своєю структурою максимально наближені до наукових досліджень:

üпостановка проблеми;

üформулювання гіпотези;

üпланування та розробка дослідницьких дій;

üзбирання інформації, її аналіз та узагальнення;

üпідготовка та оформлення результатів проекту;

üпублічна презентація результату;

üрефлексія; üвисновки.

Для цих проектів важливі мета, структура, соціальний напрям, актуальність. Вони дають змогу активізувати та розвивати розумові й мовленнєві здібності школярів, їхнє мислення, пам’ять, привчають до уважності, спостережливості, відповідальності, формують культ знань.

 

2. Ознайомлювально-інформаційні проекти.

Спрямовані на збір інформації про який-небудь об’єкт, явище. Передбачено ознайомлення учасників з цією інформацією, її аналіз та узагальнення фактів.

Проект має певну структуру:

üформулювання мети;

üробота з різноманітними джерелами інформації;

üобробка матеріалів, їх аналіз, узагальнення, зіставлення з відомими фактами, аргументовані висновки;

üоформлення результату;

üпрезентація (публікація, у тому числі в електронній мережі тощо).

Проте в процесі роботи припускається корекція структури проекту. Крім того,           ознайомлювально-інформаційні      проекти можуть   бути органічною частиною дослідницьких, їхнім модулем.

Результат такого проекту можна представити таким чином:

üзбір і оформлення цікавих фактів із життя письменника (життєва позиція, ідейно-естетичний ідеал, кредо і світогляд, вдача, темперамент, грані особистості, характер, зацікавлення і захоплення, обдарування тощо);

üпошук і оформлення відомостей про різні варіанти твору;

üскладання карти подорожей літературних героїв;

üстворення фотоальбомів, виставок;

üпроведення уявних екскурсій тощо.

Ці проекти інтегрованого характеру. Учні одержують проблемні завдання залежно від пізнавальних інтересів і творчих здібностей (завдання для біографів, учнів-літературознавців, учнів-читців тощо).

 

3. Ігрові (рольові) проекти.

Учасники беруть на себе певні ролі, обумовлені характером та змістом проекту. Це можуть бути як літературні персонажі, так і реально існуючі особистості, імітуються їх соціальні або ділові взаємини. Ступінь творчості учнів дуже високий, але домінуючим видом діяльності залишається гра. Результати роботи намічаються на початку, проте повністю вони виявляються лише наприкінці. Структура проекту залишається несталою до завершення роботи.

Результат ігрового проекту – це:

üреклама книжки;

üімітація зйомки продовження оповідання чи повісті;

üлітературно-театральні вистави;

üобігрування різних сюжетних версій та ситуацій, у яких опиняються герої;

üлітературні ігри (кросворди, чайнворди, лабіринти, ребуси і т.д.);

üігрова імітація соціальних і ділових стосунків тощо.

 

 

4. Творчі проекти.

Такі проекти не мають чіткої структури спільної діяльності учасників, вона вимальовується    залежно      від     жанру         остаточного         результату та      його представлення. Однак оформлення результатів потребує чіткої структури обраної форми. Головне завдання проекту полягає в тому, щоб навчити школярів грамотно, логічно, творчо висловлювати свої думки, використовуючи засоби художньої виразності.

Результат творчого проекту – це створення і презентація:

üвідеофільму;

üфотопроекту;

üдіафільму;

üсценарію до створених фільмів;

üрукописних збірок різної тематики з ілюстраціями;

üсценарію літературно-музичного свята;

üколективного колажу;

üілюстративного матеріалу;

üжурналу мандрівки разом з улюбленим героєм; 

üтворів різних літературних жанрів (казок, оповідань, есе, віршів, статей тощо);

üальманаху;

üмакета журналу, газети, альбому тощо.

 

5. Прикладні проекти.

Мають певну структуру взаємодії учасників, кожен з яких виконує певну функцію. Проект має чітко визначений результат, який орієнтований на соціальні інтереси учнів. Особливо важливою є правильна організація координаційної роботи у вигляді поетапних обговорень та презентація одержаних результатів і можливих засобів їх упровадження у практику.

Результати прикладних проектів –  це складання:

üпрограми з літератури для онуків;

üпроекту освіти 20... року;

üзаповіту нащадкам;

üсловників різних видів: топонімічних, власних назв, застарілих слів, діалектизмів, неологізмів (на матеріалі художніх творів) тощо;

üхроніки життя класу; ü законів класу (школи); üінструкції тощо.  

Основна мета методу проекту  –  надання учням можливості здобувати знання під час розв’язання практичних завдань або проблем, які вимагають інтеграції знань із різних галузей. Учителеві в проекті відводиться роль координатора, експерта, додаткового джерела інформації.

 

Проектування можна застосовувати на різних етапах вивчення теми. На захист проектів можна відводити як цілий урок, так і певну його частину. Проекти можуть бути тематичні (присвячені вивченню однієї теми), а також підготовлені і проведені в межах тематичного оцінювання; проекти можуть готуватися до вивчення творчості письменника, твору тощо. 

Учителі можуть використовувати  так звані заготовки міні-проектів, які створюються під час уроку на різних його етапах (додається форма, до якої учні самостійно чи колективно, чи в групах добирають або синтезують матеріал, який обрамлює міні-проект).

«Я знаю, навіщо я навчаюсь, де і як можу ці знання застосувати», –  основна теза сучасного розуміння методу проектів. Тому цей метод підходить для роботи всім учителям-предметникам. Що ж стосується викладання мови та літератури, то він надає безмежні можливості для виконання навчальних завдань і розвитку творчих здібностей учнів. Варіантів проектів, над якими можуть працювати учні – безліч. Але варто пам’ятати, що успішна реалізація технології проектного навчання стане можливою лише тоді, коли вчитель організує відповідні педагогічні умови:

1)                створити проблемну ситуацію, яка дозволить сформулювати учням актуальну і цікаву тему для вивчення і дослідження;

2)                надасть школярам можливість обрати тему проекту, а також

індивідуально або в групі планувати роботу;

3)                допоможе розподілити підтеми по групах, ролі та функції в групах;

4)                підтримуватиме й заохочуватиме різносторонній пошук інформації учнями, використання різних методів дослідження;

5)                надасть учням можливість для самооцінки виконання ними проектів і робити над ними.

Організаційно метод проектів передбачає поєднання індивідуальної самостійної роботи з роботою у малих групах і в колективі. Ця технологія особливо ефективна для навчання учнів у малих групах.  Робота дає можливість учням обмінятися інформацією з партнером і лише потім «озвучити» її перед усім класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлювати думку, вести дискусію. Метод проектів активізує інтелектуальну й емоційну складову особистості учня, впливає на розвиток таких рис характеру, як цілеспрямованість, наполегливість, відповідальність, комунікативність, креативність.

За домінуючою діяльністю учнів у своїй діяльності радимо надавати перевагу дослідницьким, творчим, рольовим проектам. 

Дослідницький проект за структурою нагадує наукове дослідження. Він включає обґрунтування актуальності вибраної теми, постановку завдання дослідження, обов’язкове висунення гіпотези з подальшою її перевіркою, обговорення й аналіз одержаних результатів. Під час виконання проекту учні обов’язково мають використовувати методи сучасної науки: лабораторний експеримент, моделювання, соціологічний досвід. Для старших класів провідним є дослідницький метод, спираючись на який учні самостійно виділяють і порушують проблеми, знаходять методи їх розв’язання, виходячи з відомих даних, роблять висновки та узагальнення, опановують провідні поняття та ідеї, а не одержують їх у готовому вигляді.

Творчий проект передбачає максимально вільний і нетрадиційний підхід

до його виконання і презентації результатів. Це можуть бути альманахи, театралізація, відеофільми, уроки-конкурси.

Рольовий проект.  Розробка і реалізація такого проекту найбільш складна. Беручи участь у ньому, проектанти обирають для себе ролі літературних або історичних персонажів, вигаданих героїв з метою відтворення різних соціальних або ділових стосунків через відтворення ігрових ситуацій. Результат цього проекту залишається відкритим до моменту його завершення.

Своєрідною вершиною проектної діяльності є написання учнями власних творів-оповідань, есе, віршів. Уроки літератури саме сприяють тому, що дитина, вивчаючи творчість письменників, намагається створити щось своє.

 

Отже, як ми бачимо, використання методу проектів на уроках української літератури невичерпне. Саме тому ця методика є дуже перспективною сьогодні. Участь в проектній діяльності дає змогу самореалізуватися як педагогу, так і учневі, розкрити творчий потенціал усіх учасників. Проект дозволяє вийти за межі уроку, змінити стосунки між учнями та вчителем, підвищити самооцінку школяра.

Використання поданого методу допомагає сформувати ключові компетенції учнів. Неможливо перелічити всі переваги методу проектів. Проте саме цей метод дає змогу розвивати креативно-емпатичні здібності учнів, пробуджувати не тільки розум, але й їх душу.

Технологія проектного навчання

 

№	Етапи роботи над проектом	Зміст діяльності учнів	Зміст діяльності учителя
1	Підготовчий етап.                                  Визначення теми і мети проекту.	Обговорення теми. Добір інформації.	Представлення теми, мотивація, допомога у постановці та розподілі завдань.
2	Планування: •         визначення джерел, засобів збору, методів аналізу інформації; •         вибір засобів представлення результатів;                                       •         вироблення критеріїв оцінки результату і процесу.	Формування завдання й вироблення плану дій.	Коригування, пропозиція ідеї, висування пропозицій.
3	Збір матеріалів (робота з літературою, спостереження, анкетування, експеримент ).	Добір інформації.	Спостереження, спрямування діяльності учнів.
4	Аналіз , узагальнення зібраних матеріалів, формування висновків.	Аналіз інформації, відбір найістотнішого.	Спостереження, коректування, порада.
5	Подання й оцінювання результатів (усний та письмовий звіт, оцінювання результатів та процесу дослідження ).	Участь у колективному обговоренні результатів проекту та процесу роботи над  ним. Оцінювання зусиль, використаних можливостей, творчого підходу.	Участь у колективному обговоренні, оцінюванні результатів проекту та процесу роботи над ним.
6	Презентація    проекту.  Публічний захист проекту (літературний вечір, відеофільм, виставка, альбом і т.д.).	Представлення, захист проекту.	Допомога учням у презентації проекту.

                        Основні вимоги до навчального проекту

1.     Робота над проектом завжди спрямована на розв’язання конкретної проблеми – дослідницької, інформаційної, практичної.

2.     Планування дій завжди починається з проектування власне проекту, зокрема із визначення виду продукту і форми презентації.

3.     Дослідницька робота учнів є обов’язковою умовою кожного проекту. Відмітна ознака проектної діяльності: пошук інформації, яку проектна група потім обробляє, осмислює й доводить до відома решти учасників проекту.

4.     Результатом роботи над проектом є продукт, який створюється учасниками проектної групи в ході розв’язання порушеної проблеми.

5.     Представлення замовнику або громадськості готового продукту з обґрунтуванням, що це найефективніший засіб розв’язання поставленої проблеми.

Іншими словами, здійснення проекту вимагає на завершальному етапі презентації продукту і захисту власне проекту.   

Таким чином, проект – це «п’ять П»: v    проблема – проектування (планування); v    пошук інформації; v    продукт; v    презентація; v    портфоліо, тобто тека, у якій зібрані всі робочі матеріали, зокрема чернетки, денні плани, звіти та ін.

 

Етапи роботи над проектом

І етап.  Включення дитини в даний вид діяльності – розповідь учителя, розробка заходу, під час якого старшокласники захищають свої проекти:

•       пошук проблеми;

•       створення якісно нового продукту;              отримання результатів.

ІІ eman.  Знання про структуру наукової праці (актуальність проблеми, предмет, мета дослідження, гіпотеза, задачі, використовувані методи, практична значущість результатів.)

1.     Вибір проблеми. Проблема завжди має базуватися на суперечності.

2.     Визначення, предмета дослідження, який можна встановити за ключовим словом теми проекту.

3.     Актуальність. Визначити, які дослідження з цього питання вже існують.

4.     Збір інформації (аналіз літератури, вивчення законодавчих документів, соціологічні процеси, інформація ЗМІ, проведення зустрічей,

інтерв’ювання.)

5.     Розробка гіпотези, визначення завдань, створення власного варіанта розв’язання проблеми, конструювання моделі, формування програми.

6.     Визначення мети.

7.     Етап розробки гіпотези (гіпотеза –  наукове припущення, допущення, яке автор проекту буде перевіряти, підтверджувати або спростовувати).

8.     Завдання (певні етапи розв’язання загальної проблеми).

9.     Розробка власного варіанта розв’язання проблеми (систематизація одержаного матеріалу, програма розв’язання досліджуваної проблеми, план реалізації подальших дій, рішень, визначення особистої участі в дослідницькій роботі).

10. Складання портфоліо (пакет документів) – надання матеріалам проекту          єдиної логічної структури: повний комплект проекту, додаток і        демонстраційні матеріали (документи, мультимедійні презентації, схеми,        малюнки, фотодокументи).

 

ІІІ етап.  Захист проекту.

 

 

 

 

                          На практиці частіше доводиться мати справу зі змішаними

типами проектів.  Наведемо приклади завдань різних видів проектів за провідною діяльністю, які можна запропонувати на вибір учням.

 

7 клас

Усна народна творчість

Ознайомлювально-інформаційні проекти

•                       Скориставшись книгою Ф. Погребенника «Наша дума, наша пісня», скласти повідомлення з історії створення кількох українських пісень.

•                       Підготувати інформацію на одну з тем: «Колядки та щедрівки нашого краю», «Свято Івана Купала у нашій місцевості», «Кобзарі –  творці та виконавці дум».

Ігрові проекти

•                       Скласти на матеріалі народнопісенної творчості літературні ігри (ребуси, запитання до вікторини, шаради, чайнворди, криптограми тощо).

•                       Підготувати інсценізацію однієї з народних пісень (на вибір).

•                       Підготувати інсценізацію обряду посвяти в кобзарі.

Творчі проекти

•                       Укласти рукописні збірки: «Пісні моєї родини»; «Світова слава української пісні» (на основі висловлювань відомих культурних діячів про пісенну творчість українського народу). Зробити до них ілюстрації.

•                       Організувати і провести свято української народної пісні під девізом «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине».

Прикладні проекти

•                       Укласти народознавчі словники: «Календарно-обрядові пісні українського народу», «Народні свята в народних прислів’ях».

 

Тарас Шевченко Ознайомлювально-інформаційні проекти

•                       Підготувати інформацію на одну із тем: «Дитинство Тараса Шевченка», «Шевченко –  солдат».

•                       Створити виставку і провести уявну екскурсію на тему «Шевченко – художник».

•                       Скориставшись книгою Ганни Шовкопляс та Івана Шовкопляса «За покликом серця», скласти карту подорожей Шевченка по Україні.

Ігрові проекти

•                       Скласти літературні ігри на шевченківську тематику.

•                       Підготувати інсценізацію балади «Тополя».

Творчі проекти

•                       Створити ілюстрації до творів Тараса Шевченка.

•                       Написати пейзажний етюд на основі поезії «Сонце заходить, гори чорніють».

•                       Укласти рукописну збірку «Наш Шевченко» (образні вислови про поета).

 

Іван Франко

Дослідницько-пошукові проекти

•                       Дослідити образи повісті «Захар Беркут» за опорною схемою (планом).

•                       Укласти схему міні-дослідження «Провідна думка повісті «Захар Беркут».

•                       Провести міні-дослідження ролі описів природи у творі.

Ознайомлювально-інформаційні проекти

•                       Підготувати інформацію про історію написання повісті «Захар Беркут».

•                       Скласти карту подорожі героїв повісті Івана Франка.

•                       Підготувати повідомлення про боротьбу руського народу проти монголотатар.

Ігрові проекти

•                       Підготувати рольову гру «Зустріч з Франком» (на основі статті             М. Коцюбинського «Іван Франко»).

•                       Створити ігровий проект (ребуси, чайнворди тощо) за повістю «Захар Беркут».

Творчі проекти

•                       Представити створений діафільм за мотивами повісті «Захар Беркут».

•                       Створити ілюстрації-портрети героїв повісті.

Прикладні проекти

•                       Укласти словничок «Архаїзми та діалектизми у повісті І. Франка «Захар

Беркут».

 

10 клас

Павло Тичина

Дослідницько-пошукові

•                       Павло Тичина і музика. Роль асонансів та алітерацій у створенні художнього малюнка вірша.

•                       На основі рецензії Ю. Меженка на першу збірку П. Тичини дослідити, у чому полягала відмінність тичининської музичності від програмної музичності російських символістів. Довести свої спостереження цитатами з рецензії та прикладами з поетичних творів.

•                       Елементи імпресіонізму та символізму у творчості П. Тичини.

•                       Дослідити і порівняти поетику та ідейний зміст поезій П. Тичини «Ви знаєте, як липа шелестить...» й Олександра Олеся «Чари ночі».

•                       Порівняти естетичні принципи західноєвропейських поетів-символістів        (П. Верлена, С.Малларме, А. Рембо та ін.) із особливостями ранньої творчості П. Тичини.

Ознайомлювально-інформаційні проекти

•                       Трагедія творчого генія П. Тичини.

•                       Художнє осмислення гармонії світу і дисонансів революційної дійсності у збірці П.Тичини «Сонячні кларнети».

Ігрові проекти

•                       Уявити себе співавтором поета у вірші «О, панно Інно...». Змалювати словами картину «Я –  сам. Вікно. Сніги...».

•                       Літературні ігри до теми «Павло Тичина – «дивний мрійник з очима дитини...».

 

Прикладні проекти

•                       Створити добірку образних висловів на основі поезій Павла Тичини.

•                       Створити словник «Авторські лексичні новотвори (неологізми) у поезіях Павла Тичини».

•                       Створити калейдоскоп «кольорового настрою» за збіркою Павла Тичини «Сонячні кларнети».

Творчі проекти

•                       Створити ілюстрації до збірки «Сонячні кларнети».

•                       Укласти рукописну збірку «Акварель за мотивами збірки Павла Тичини «Сонячні кларнети».

•                       Створити фотопроект або добірку світлин «Мій рідний край».

 

11 клас

Post scriptum ...Ліна Костенко сьогодні і завжди

 

I група. Форма представлення  –  телепроект

Дослідницько-пошукові проекти

•                       Представлення моделей до роману «Маруся Чурай» («Два типи національного характеру українця на прикладі героїв». «Подібність роману Ліни Костенко та драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня»).

Ознайомлювально-інформаційні проекти

•                       Служба новин культури. Встановлення пам’ятника Марусі Чурай у Полтаві.

Ігрові проекти

•                       Судові справи з Дарією Миргородською. (Уявити себе захисником на суді і скласти промову на захист Марусі Чурай).

•                       Стежками роману «Маруся Чурай». Мандруймо разом! (Обігрування різних сюжетних ситуацій, у яких опиняються герої).

•                       Презентація телепередачі «Ключовий момент». (Уявити, що стерлися межі між віками і змогли зустрітись дві неповторні жінки –  Ліна Костенко та Маруся Чурай).

•                       Ігри патріотів (кросворди, ребуси, вікторини про життя і творчість Ліни Костенко).

Творчі проекти

•                       Імперія кіно. Представлення діафільму за мотивами роману «Маруся Чурай».

•                       Мистецька світлиця. В гостях у Тетяни Серган. Представлення власної картини «Маруся крокує в майбутнє».

•                       Представлення ілюстративних моделей до роману у віршах «Маруся Чурай».

•                       Написати лист-одкровення одному з героїв роману.

•                       Сценарій телепроекту «Ліна Костенко –  берегиня української літератури».

Прикладні проекти

•                       «Говорять люди». Словник афоризмів Марусі Чурай за однойменним романом.

•                       Словник крилатих висловів Ліни Костенко (діючих і потенційних).

 

II група. Форма представлення  –  театр через призму сучасності

Дослідницько-пошукові проекти

•                       Місце і значення української пісні у романі «Маруся Чурай».

•                       Представлення схем до творчості Ліни Костенко («Вузлові моменти світоглядної еволюції письменниці», «Система морально-етичних цінностей у романі», «Гриць Бобренко. Роздвоєння душі», «Любов і поезія –  музика єдина», «Проблеми роману» тощо).

Ознайомлювально-інформаційні проекти

•                       Представлення моделі «Шляхом сердечності і гніву» (основні віхи життя і творчості Ліни Костенко).

•                       «Доля Ліни Костенко зблизька» (сторінками фотоальбому).

•                       «Хто так сказав? Про кого?» (Вислови героїв твору про Марусю Чурай).

Ігрові проекти

•                       Рольові ігри: «Любовний трикутник», «Гриць Бобренко. Роздвоєння душі», «Пісня-сповідь Марусі Чурай» (Обігрування ситуацій, у яких опиняються герої роману).

•                       «Хвилинка-розминка» (літературні ігри за творчістю Ліни Костенко).

Творчі проекти

•                       Сценарій «Театр через призму сучасності».

•                       Галерея художника. Представлення ілюстративних моделей до роману у віршах «Маруся Чурай».

•                       Фотопроект «Подорож машиною часу» (щасливі та сумні миті героїв роману).

•                       Представлення власних поезій «Крик душі Марусі Чурай».

Прикладні проекти

•                       «Ми є тому, що нас не може бути...» (словник афоризмів Ліни Костенко).

 

 Розглянемо практично реалізацію моделі створення інноваційного освітнього середовища з метою формування літературної компетентності на прикладі уроку  «Душа хитрого Лиса за казкою І. Франка «Фарбований Лис»  

(5 клас).

  Використовуючи проектну технологію навчання як домінантну при створенні інноваційного освітнього середовища з метою формування літературної предметної компетентності, вивчення курсу української літератури ми підпорядковуємо реалізації системи довготривалих і короткотривалих проектів, які спрямовуємо на формування ціннісної світоглядної орієнтації учнів та формування системи національних моральноетичних цінностей.

 При вивченні курсу української літератури у 5 класі ми працюємо над довготривалим проектом «Людські чесноти у творах української літератури». Ми досліджуємо в ході вивчення літературних творів певну людську чесноту встановлюємо її «формулу», що складається із певних понять морально-етичної категорії,  які ми виявили шляхом аналізу художнього твору.

  На етапі мотивації навчальної діяльності ми ставимо перед учнями питання: «Чи хочуть вони досягти успіху в житті, бути відомими, багатими? Які риси треба мати, щоб досягти успіху?»  Щоб стати таким, у кожної людини має бути благородна мета, і вона повинна до неї неухильно йти: виховувати в собі кращі людські якості – чесність, скромність, безкорисливість, порядність, працьовитість, гідність. 

Ставимо перед учнями  проблемне питання «Для чого людині потрібно бути гідною?»  на етапі актуалізації знань ми будуємо логічний ланцюжок «Композиційний малюнок казки І. Франка «Фарбований Лис». 

Пропонуємо за малюнком скласти композиційну лінію. При цьому використовуємо прийоми технології розвиваючого навчання (розвиток уяви, образного мислення, асоціацій) і технології випереджаючого навчання (розглядаємо композицію художнього твору). 

Далі вирішуємо задачі уроку шляхом аналізу образу головного героя твору. З цією метою використовуємо активні форми розумової діяльності: прийоми технології розвитку критичного мислення (евристичу бесіду, аналіз художнього твору, компаративний аналіз, графічні організатори – складання інформаційного грона), прийоми інтерактивної технології «драматизація»: 1) Евристична бесіда

ü  Прочитати авторську характеристику Лиса Микити. На яку найголовнішу негативну рису головного героя вказує автор?(хитрість)

ü  Прочитайте, що пообіцяв Лис Микита своїм товаришам? Про яку рису характеру це свідчить? (хвалькуватість)

ü  Розкажіть, як Лис Микита використав свій дивний вигляд? (розповідь учня)

ü  З якою метою він це зробив? Про яку рису характеру це свідчить?

(користолюбство)

ü  Чи справді Лис Микита був добрим і справедливим царем? Прочитати в тексті.  Який висновок можна зробити?(несправедливість)

ü  Чи хотів Лис Микита працювати?  Підтвердіть текстом свою думку. Про яку рису характеру йде мова? (ледарство)

2)       Презентація роботи творчої акторської групи. Драматизація.

Розігрування уривку з твору за ролями

Ведмідь (ледве-ледве переводячи дух): А ти ж хто такий?

Лис (лагідно й солодко): Приступіть ближче, я вам усе розповім. (Ведмідь і Заченя підходять ближче). Слухайте, любі мої і тіштеся! Сьогодні рано Святий Миколай виліпив мене з небесної глини і мовив: «Звіре Остромисле! У звірячім царстві запанував несправедливий суд і неспокій. Іди на землю і будь звірячим царем, суди по правді і не допускай нікому кривдити моїх звірів!

(Звірі сплескують у долоні)

Зайченя. Ой Господи! Так се ти маєш бути наш добродій, наш цар!

Лис (поважно). Так, дітоньки.

3)       Бесіда за змістом побаченого уривку

ü  Про що свідчить така поведінка Лиса Микити? (про його  зверхність і зухвалість)

ü  Яка риса характеру Лиса Микити найяскравіше проявляється в цьому уривку? (брехливість)

4)       Бесіда за змістом твору

ü  Чи гідно поводив себе Лис Микита?

ü  До чого призвела така поведінка Лиса Микити?

ü  Як ви думаєте, чи був шанс у Лиса Микити з такими рисами характеру врятувати своє життя?

ü  Якого кольору, на вашу думку, була у Лиса Микити душа? (темна чи світла, фразеологізм – «Людина зі світлою душею»)

ü  А чи може людина, маючи такі риси характеру, бути успішною в житті і користуватися повагою?

Далі складаємо інформаційне гроно – характеристику Лиса Микити (графічний організатор). Для реалізації цього проекту у нас працювало три творчі групи: літературознавча, яка повідомила про композицію та її складові і підбирала прислів’я та приказки для складання «формули гідності», акторська, яка показувала уривок з твору і мовознавча, яка  працювала над тлумаченням лексики казки та групами слів за значенням. Представники мовознавчої групи підбирають слова-антоніми, щоб «вилікувати» чорну душу Лиса Микити, і перетворити негідну поведінку героя на гідну. Наступний етап роботи – складання «формули гідності» (чесність + скромність + простота + безкорисливість + працьовитість). 

На етапі рефлексії ми пропонуємо учням дати зв’язну відповідь на проблемне питання: «Після цього уроку я зрозумів, що людині треба бути гідною для того...» або скласти фанфік за казкою (творча робота).

Отже, створене нами інноваційне середовище сприяло формуванню на уроці таких складових літературної компетентності учнів, як: 

ü  особистісна (діалогічне мовлення, творча уява, розвиток природних обдарувань);

ü  діяльнісна (образне мислення, самостійний критична оцінка дій літературного героя); 

ü  когнітивна (знання змісту літературного твору та теорії літератури, усвідомлення специфіки художньої мови твору); 

ü  загальнокультурна (емоційне сприйняття і осмислення проблем літературного твору, розуміння авторського задуму); 

ü  читацька (творче читання, особистісне осмислення художнього

твору); 

ü  комунікативно-мовленнєва (знання норм української літературної мови, вільне володіння читанням, здатність до написання творчих робіт);

ü  ціннісно-світоглядна (гуманістичний світогляд, осмислення і знання загальнолюдських морально-етичних категорій та ідеалів).

 

Найчастіше на уроках української літератури використовуються творчі проекти, участь у яких допомагає школярам краще осягнути художній твір, зрозуміти літературну епоху, усвідомити особливості творчості різних письменників, висловити особистісне ставлення до того чи іншого літературного явища, реалізувати свої творчі та інтелектуальні здібності.

Особливо доцільне використання проектних технологій під час вивчення життя і творчості письменника. Презентація особистості митця допомагає школярам побачити в ньому людину, яка жила, кохала, страждала. Робота над таким проектом здійснюється в кілька етапів, інформацію учні подають у вигляді схем, карт життєвих шляхів, тематичних таблиць, візитних карток. Цінність проектної технології під час вивчення особистості письменника полягає у створенні рівних можливостей для «слабких» і «сильних» учнів (адже кожен самостійно обирає для себе те завдання і форму його виконання, яке йому під силу).

 

Залучення до проектної  діяльності  відбувається поступово. Практика роботи підтверджує, що учні   5-х класів – новачки  у  цій  справі, тому  й  починати треба  з простого. 

При вивченні теми Василь Симоненко «Цар Плаксій та Лоскотон» учням можна запропонувати створити авторський кросворд  (не  менше 15 слів); ребуси, а також п’ятикласники мають можливість узяти участь у  проекті «Я – художник» (завдання – проілюструвати певний епізод  твору).

 

Під час опрацювання біографічної теми учні залучаються до участі             у творчому проекті «Віртуальний музей письменника».  Для цього школярі об’єднуються у групи; кожна група отримує завдання опрацювати певний біографічний матеріал (за підручником або додатковою літературою), скласти перелік можливих експонатів для окремої музейної кімнати. Так, під час вивчення теми «Марко Вовчок» (9 клас) учні підбирають експонати до таких

«музейних залів»: «Марія Вілінська: становлення письменниці. Орловський

край. Опанас Маркович»; «Життя в Україні. «Народні оповідання» – літературний дебют Марка Вовчка»; «Марко Вовчок у Петербурзі. Дружба з Тарасом Шевченком»; «Марко Вовчок за кордоном (у Франції, Німеччині, Швейцарії, Англії, Італії). Перекладацька діяльність. Літературна спадщина Марка Вовчка»; «Марко Вовчок – фатальна жінка української літератури. Останні роки життя». Кожна група презентує свою роботу, проводячи «екскурсію» певним залом віртуального музею Марка Вовчка. На основі дібраних матеріалів учитель рекомендує учням створити презентації чи відеоролики.

 

Під час опрацювання художнього твору учні можуть бути залучені до участі в творчих особистісно орієнтованих проектах: «Моє слово на захист героя» (кінцевий продукт – публічний виступ на захист героя), «Мої поради герою» (кінцевий продукт – лист героєві з дружніми порадами), «Дискутую з героєм» (кінцевий продукт – перелік учинків або життєвих позицій героя, з якими юний читач не згоден), «Я – герой художнього твору» (кінцевий продукт – фрагмент твору з описом події, учасником якої є школяр). «Переписана» сторінка художнього твору» (кінцевий продукт – фрагмент твору,

«переписаний» відповідно до учнівського бачення розвитку подій) тощо.

 

Осмислити особливості характерів літературних героїв учням допомагає участь у рольовому проекті «Прес-конференція літературних героїв».  Учні за бажанням обирають ролі (частина – літературні герої, решта – кореспонденти різних газет і журналів). Учитель пропонує тему для обговорення. Це може бути дружба, права й обов’язки, сім’я, ставлення до природи, моральні принципи тощо. «Кореспонденти» мають сформулювати запитання до героїв, а ті дати відповіді на них відповідно до теми та змісту твору.

Найбільш доцільно використовувати метод проекту на етапі закріплення знань, умінь, навичок, коли текст прочитано та проаналізовано. Метод проектів дозволяє ефективно систематизувати та узагальнити знання учнів з певної теми (розділу).

Специфіка  предмету «українська література»  дозволяє пропонувати учням різноманітні проекти, які відповідають уподобанням дітей та спрямовані на розвиток їхніх здібностей. Наприклад: «Я – художник», «Я – мистецтвознавець», «Я – літературний критик», «Я – актор», «Я – поет», «Я – дослідник», «Я – перекладач», «Я – лінгвіст», «Я – дизайнер», «Я – сценарист», «Я – музикант», «Я – модельєр», «Я – маркетолог», «Я – скульптор», «Я – знавець техніки», «Я – режисер», «Я – науковець» тощо.

Організовуючи проектну діяльність учнів на підсумковому етапі уроку літератури,  вчитель повинен дотримуватися певного алгоритму дій. Назви всіх проектів (п’ять-шість залежно від кількості учнів у класі) мають бути чітко прописані на дошці. Учитель знайомить учнів з кожним проектом, коротко пояснює завдання (як варіант його можна розписати в інструкціях), яке разом з трафаретами – назвами проектів та матеріалами для виконання завдань (папір, словники, фломастери, маркери, олівці, пластилін тощо), він розкладає на столах.

Коли учні познайомилися з проектами, вони повинні обрати один і за             20 секунд зайняти місце у групах. На виконання роботи дається 10-20 хвилин залежно від кількості груп і складності завдань. У ході публічної презентації результатів роботи у проекті влаштовується колективне обговорення.

 

Наприклад: На підсумковому уроці з вивчення повісті Всеволода Нестайка «Тореадори з Васюківки» шестикласникам можна запропонувати участь у творчих проектах: «Я – художник» (завдання – проілюструвати певний розділ книги); «Я – бібліотекар» (завдання – переконливо порадити юним читачам прочитати книгу); «Я – актор» (завдання – інсценізувати уривок із твору); «Я – реквізитор» (завдання – скласти перелік необхідних реквізитів для інсценування уривку твору); «Я – літературний критик» (завдання – написати статтю в шкільну літературну газету «Як отримати задоволення від прочитання повісті «Тореадори з Васюківки»; «Я – музикант» (завдання – обрати із запропонованих мелодій ті, які відповідають характеру твору); «Я – мовознавець» (завдання – проаналізувати мовні засоби, характерні для різних героїв).

 

Виявляється, що систематичне використання проектних технологій на уроці має, на наше переконання, певні переваги:

ü  розширення сфери доступу до різних видів інформації (Інтернет, електронні бібліотеки, довідники, книги);

ü  встановлення міжпредметних зв’язків;

ü  розвиток     творчого     потенціалу учня, його здібностей до

комунікативних дій;

ü  підвищення якісного рівня використання наочності на уроці, динамічність  у створенні різних за ступенем складності схем, таблиць, кросвордів,  вікторин тощо;

ü  можливість використання проектної діяльності школярів.

Отже, якщо вчитель творчо підійде до організації роботи за методом проектів – запропонує як універсальні, так і ситуативні проекти, чітко складе інструкції для кожної групи з урахуванням вікових можливостей дітей, знайде потрібні слова, щоб підбадьорити учнів, створити творчу атмосферу, ситуацію успіху, – то результатом стане краще розуміння художнього твору, його аналіз, побудова власних інтерпретацій, розвиток творчих здібностей учнів.

 

 

 

 

 

 

 Скрапбукінг як дидактичний прийом підвищення мотивації учнів до вивчення  літератури в школі.

 

«Успішно розвиває творчі здібності учнів той словесник, який є творчою індивідуальністю».

В. Сухомлинський

 

Скрапбукінг – вид ручної творчості, що  полягає у виготовленні та декоративному  оформленні фотоальбомів. Скрапбукінг – це своєрідний спосіб збереження і передачі окремих історій за допомогою особливих візуальних і тактильних прийомів замість звичайного оповідання, що передається «з уст в уста». Журналінг – це тексти. Вирізки з газет та журналів на скрап-сторінках.

Ще одним різновидом проектної роботи можна уважати скрапбукінг та журналінг, оскільки ці види творчої діяльності учнів розвивають креативність, творчу уяву, ініціативність учнів, сприяють  зацікавленості учнів у опрацюванні певної частини матеріалу та презентуванні його у новій незвичній та оригінальній формі.

 

 

Цей вид творчості являє собою спосіб зберігання особистої та сімейної історії у вигляді фотографій, газетних вирізок, малюнків, записів та інших пам’ятних дрібниць. Основна ідея скрапбукінгу – зберегти фотографії та інші пам’ятні речі про які-небудь події на тривалий термін для майбутніх поколінь.

В англо-російських словниках зазвичай наводиться ширший переклад терміну скрапбук: альбом для наклеювання вирізок або альбом для вирізок з друкованих видань, зображень, фотографій, але зазвичай цей термін прийнято відносити саме до особливим чином декорованих фотоальбомів, що складаються з окремих аркушів, кожен з яких представляє закінчену думку, виражену фотоколажем. Такі альбоми можуть охоплювати найрізноманітніші теми: весілля, ювілей, народження дитини, канікули на морі, хобі тощо.

Слід зауважити, що скрапбукінг не обмежується створеннями класичних альбомів – у колекціях майстрів скрапбукінгу зустрічаються також альбомиакордеони (Лепорелло), альбоми у вигляді будиночків, альбоми у вигляді коробочок чи кошичків, і навіть окремі листівки (так званий кардмейкінг, англ.

cardmaking, буквально –  «виготовлення листівок»). 

 

оформлення        та     прикраси      фотографій     різні       комп’ютерні застосунки

(універсальні графічні редактори або спеціалізоване програмне забезпечення, призначене для обробки фотографій і обрамлення рамками різного виду та форми, наприклад  Wondershare Scrapbook Studio, PhotoMix, ScrapbookFlair,

ArcSoft «Scrapbook Creator Memories Edition» і «Майстер Колажів»). За допомогою стандартних засобів у застосунках створюється вигляд окремої сторінки або цілого фотоальбому, які потім можуть бути виведені на друкувальний пристрій або збережені у вигляді файлів у графічних форматах. Можна й самому виготовити заготовку, вирізавши її зі щільного картону, у вигляді силуетів сердечка, замку, будиночка, квіточки та інших декоративних елементів.

Крім фотографій у таких альбомах можуть бути вміщені якісь пам’ятні для людини речі, наприклад, газетні статті, листівки, квитки, малюнки, записи та інші дрібниці. Основна ідея  скрапбукінгу – зберегти фотографії та інші речі, що розповідають про якісь події для майбутніх поколінь. 

 

Цей вид роботи можна вдало використати при створенні проектних робіт на уроках української мови та літератури: презентації книги, життя та творчості письменника чи певної епохи, для розповіді про родину, друзів, хобі тощо.

 

Стилі скрапбукінгу:

ü

ü

ü

ü

ü

ü

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Навчальна гра як  вид  креативної  діяльності  учнів.

 

«Гра – це вікно, крізь яке в духовний світ дитини  вливається потік уявлень про навколишнє середовище. 

Це іскра, що запалює вогонь допитливості».

В. О. Сухомлинський

«Якою буде дитина в грі, такою вона буде і в праці, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається перш за все в грі… Отже, гра, її організація – ключ в організації виховання,» – стверджував А.С. Макаренко. 

У процесі гри в уявній формі відтворюються способи дій із предметами, стосунки між людьми, норми соціального життя та культурні надбання людства, які характеризують історично досягнутий рівень розвитку суспільства. Захопившись грою, дитина не помічає, що вчиться, запам’ятовує нове, орієнтується у незвичайних ситуаціях, поповнюється запас її понять, уявлень, розвивається фантазія.

Гра виступає як одна з умов повноцінного розвитку дитини. Це джерело мислення, благородних почуттів і прагнень. Вона робить життя радісним, виховує творче ставлення до дійсності, підвищує працездатність.

У сучасних психолого-педагогічних дослідженнях гра розглядається як джерело творчих сил, розвитку й самореалізації особистості.

З якою метою використовуються ігри? Це:

üінтелектуальний розвиток учнів;

üстворення сприятливих умов для формування розвитку кожної дитини як особистості;

üіндивідуальний підхід до кожного учня;

üорганізація пізнавальної діяльності учнів;

üпоглиблення засвоєних знань;

üперехід руху від поверхневого відображення, тобто пізнання самого явища, до розкриття законів і закономірностей даного явища;

üемоційно-психологічний розвиток школярів, якому сприяє участь в іграх.

 

Взаємовідносини «учень-учитель» при використанні гри:

üорганізація: я пропоную тему, характеризую гру, знайомлю із ходом та правилами гри.

Учні:

üпри підготовці до проведення гри: знайомство зі змістом, розподіл ролей (учні: вибір ролей), забезпечення процедури управління грою;

üпід час проведення гри слідкую за її проведенням, контролюю послідовність дій, надаю необхідну допомогу, фіксую результати.

Учні – активні учасники дійства, центр уваги учителя:

üпри обговоренні дається характеристика виконання дій, аналіз позитивних і негативних сторін ходу гри, труднощів, що виникли, обговорюються можливі шляхи удосконалення гри, зміна її правил.

Учень – учитель – партнери, рівноправні учасники.  

Отже, ми бачимо, що у грі дитина не тільки самостійно оволодіває знаннями, уміннями й навичками, а й набуває емоційно-ціннісного досвіду. 

Зацікавленість, що виникає під час гри, пов’язана з бажанням отримати позитивні емоції. Тобто, емоції виступають як мотив будь-якої діяльності, зокрема ігрової.  Де емоції, там активність, увага, уява, мислення, творчість.

Творчий процес в учнів відбувається шляхом реорганізації накопиченого досвіду і створення на його основі нових комбінацій. Якісний результат творчого процесу залежить від рівня сформованості творчих здібностей школярів, які утворюються внаслідок інтеграції особливостей і рис особистості, що характеризують її відповідність будь-яким видам навчально-творчої діяльності.

У підлітковому віці спостерігається охолодження, часто байдужість до навчання, а то й просто небажання вчитися. Одна з найголовніших причин цього явища – відсутність або убогість творчого начала в духовному житті. Підліток прагне виразити себе не тільки в наслідках свого навчання, а й у духовному світі. Йому вже не хочеться бути тільки пасивним споживачем духовних благ і цінностей. Він хоче бути творцем.

Ось чому звичайні уроки, на яких учень відчуває спрямовану на нього мету, краще замінити на уроки з використанням ігор, дидактична мета яких залишається таємницею для учнів або прихована. Але слід зауважити, що використовувати гру багато разів, не вносячи зміни, не можна.

	Специфічні особливості гри:
ü	уявна ситуація;
ü	роль;
ü	правила;
ü	сюжет;
ü	засоби гри.

 

Усі вони сприяють розвитку творчих здібностей.

Уявна ситуація створює умови для вільного комбінування відомими фактами, явищами, домислювання невідомого. Виконуючи роль, дитина перетворюється в іншу особу, фантазує й активно діє. Правила гри зумовлюють відповідну спрямованість уяви та фантазії дитини. Засоби гри сприяють перевтіленню. Діти творять граючись, змінюючи сюжет у ході гри.

Науковцями було зроблено чимало спроб класифікувати ігри. Існує велика кількість різноманітних класифікацій, але я хочу зупинятися на іграх, які найчастіше використовую в своїй практиці, і використання яких дає хороший результат.

Дидактична гра –форма навчання.  

Дидактична гра – це ігрова форма навчання.

	Основні структурні компоненти гри:
ü	ігровий задум;
ü	правила;
ü	ігрові дії;
ü	пізнавальний зміст;
ü	обладнання;
ü	результат гри.

Ігровий задум часто виступає у вигляді запитання, що проектує хід гри, або у вигляді загадки. Він надає грі пізнавального характеру.

Основою дидактичної гри є її пізнавальний характер, тобто, засвоєння нових знань, формування вмінь та навичок.

Залежно від матеріалу, що використовується під час дидактичної гри, виділяють:

ü   предметні ігри, в яких використовують дидактичні іграшки чи матеріал;

ü   настільно-друковані;

ü   словесні ігри (ігри-вправи, ігри-подорожі).

 

Якщо дидактичні ігри допомагають засвоїти навчальний матеріал, то творчі спрямовані на розвиток творчого потенціалу учнів, оволодівання прийомами творчого потенціалу учнів, оволодіння прийомами та засобами творчої діяльності. Під час творчої гри учні вирішують творчу задачу, формують одне або декілька адекватних задумів її вирішення.

	Ігрова форма вирішення творчих задач має значні переваги:
ü	цікавість;
ü	підвищення пізнавальної мотивації;
ü	змагальність і співробітництво;
ü	вона надає можливості для розвитку творчих здібностей учнів.

 

Творча гра поєднує ігрову, навчальну та професійну діяльність, що виражається у співвідношенні творчого і достовірного. 

Гра допомагає вчителю організувати спілкування учнів, регулювати міжособистісні стосунки. Гра може бути складовою якогось етапу уроку, самостійним етапом і навіть покладена в основу цілої системи уроків. 

У жодному іншому виді діяльності дитина не виявить стільки наполегливості, цілеспрямованості, як у грі, розвиваючи свої здібності і розум. Завдяки грі урок робиться цікавішим, динамічнішим. Гра впливає на творчу активність учнів.

 Ігри  

 

1. «Ланцюжок».  

Учитель показує учням ланцюжок (на малюнку або справжній), звертає увагу дітей на те, як одне кільце з’єднане з іншим. Пропонує зробити ланцюжок із слів так, щоб вони з’єднувалися однаковими складами.

Наприклад: Віра – ракета – тато – товар – варениця - …

Якщо хтось із дітей дуже довго розмірковує, помиляється чи повторює вже назване слово, він вибуває з гри. Так кількість гравців поступово зменшується, і перемагає той, хто залишиться до кінця гри.

•          Сова – вага – галка – канапа – парта – тато…

•          Ваза – заголовок – вокзал – залізо – золото – товариш…

•          Мавпа – панчоха – халва – валянки – килим – лимон…

•          Фарба – бабуся – сяйво – дама – мама…

•          Сорока – каша – шабля – лялька – калина – наука…

•          Зима – малина – нафта – тарілка – канава – вата…

•          Нора – ракета – тайга – гарбуз – бузина – начинка…

 

2.   «Слова-переверти» _.

Учитель пропонує дітям прочитати незвичні слова-переверти і пояснити значення їх, якщо читати зліва направо та справа наліво.

Еге, ага, біб, тут, пуп, дід, піп, око, Пилип, Алла, Аза, Ада, корок, потоп, кабак, наган, зараз, шалаш.

Учитель пропонує дітям прочитати інші слова-переверти спочатку зліва направо, пояснити, яке значення кожного з них.

Бук, сир, раб, серп, рим, луг, касир, куб, кіт.

А потім – прочитати ці слова справа наліво і порівняти, чи змінився їхній зміст, значення.

 

3.   «Хто більше?»  

Учитель пропонує дітям із слова «ластівка» скласти якнайбільше слів, використовуючи тільки ті букви, з який воно складається. Перемагає той, хто складе найбільше слів. 

ЛАСТІВКА  Стіл, лак, салат, кава, вітала, тікала, тікав, сітка, лавка, віл, кіт, світ, сіла, Савка, літа, така…

МУЗИКАНТ  Танк, музика, кант, кузина, муза, зима, таз, туз…

САДІВНИК  Сад, сів, сік, садив, віник, Іван, нива, два, сани, він, вік…

 

4.   «Зайчик». 

Учитель пропонує дітям прочитати склади, «стрибаючи», як зайчик, «з однієї купинки на іншу».

По  гу  сам   то  зе   бо ка до  у    ло   лі зує  ро   а 1     6     8     12  14  10  2   4    9   11  13  3     5    7

(Показує дорогу, а сам у болото лізе).

 

5.   «Збери слово».

Учитель пропонує дітям прочитати слова кожного рядка, взяти з першого слова першу літеру, з другого – другу, з третього – третю і т.д. й одержати нове слово.

Риба, рак, макарони, поле, салат, пір’їна – ракета.

Шия, скло, слово, масло, ручка – школа.

Парк, сіно, ліс, рідня, лілія – пісня.

Метро, дощ, сова, гора – мова.

 

6.   «Навіщо і чому?»                                   

Гру побудовано за принципом «запитання (пропозиція) – відповідь». Вихователь запитує (пропонує зробити, сказати), а дитина має дати розгорнуту відповідь.

Запитання на визначення мети:

•  Як гадаєш, навіщо ти відвідуєш школу?

•  Навіщо потрібний телевізор?

•  Навіщо людям потрібний одяг?

Запитання на встановлення причини: 

•  Чому взимку надворі сніг не тане?

•  Чому риби плавають, птахи – літають, а люди ходять по землі?

•  Чому предмети падають униз, а не вгору?

Запитання на пропозиції для прийняття рішення та планування власних дій:

•  Дмитрик розбив чашку. Що йому треба робити?

•  Уяви, що ти заблукав у місті. Що робити? Як вчинити найкраще?

•  У нас завтра у класі день іменинників. Перелічіть усе, що ми повинні зробити.

 

7.        «Універмаг».

Дитині-«продавцеві» видають товар (предмети побуту, одягу, іграшки), який треба розсортувати за призначенням – класифікувати.

 

8.        «Потяг»

Учитель розкладає перед дітьми 10 сюжетних картинок. Діти мають розмістити їх у правильній послідовності – утворити потяг. Потім вагончики треба скріпити. Для цього діти мають використати маленькі картинки із зображенням різних предметів, які потім треба назвати одним узагальненим словом (меблі, посуд, іграшки).

 

9.        «Що підходить?»

У вчителя та дитини – по одному набору карток. Учитель дістає і показує певну картинку зі свого набору, а дитини відповідно має вибрати зі свого набору таку картинку, яка найбільше пасує за змістом до пропонованої вихователем. Наприклад: обличчя – очі, букет – квітка, страва – ложка тощо.

10.   «Придумай сам».

Учитель називає слово, а дитина добирає до нього слово з близького поняттєвого кола або слово-характеристику. Наприклад: будинок – цеглина, голка – тканина, ніж  - гострий.

11.   «Усе навпаки».

Учитель називає слово, а дитина добирає до нього антонім: чорний – білий, день – ніч, ліворуч – праворуч…

 

12.   Складіть речення, розставляючи пропущені розділові знаки.

1.________________________________________________________(В. Сосюра).

2._____________________________________________________(М. Рильський). 3.____________________________________________________(Панас Мирний).

4.______________________________________________________(Т. Шевченко).

5._____________________________________________________(Ліна Костенко).

2.3.  Акмеологічний підхід у виборі прийомів, засобів навчання на уроках української мови та літератури.

 

«У кожній дитині образ творця, але саме творцеві потрібен помічник, який виявить цей образ.

І цим помічником є вчитель».

Ш. Амонашвілі

 

Актуальність теми  «Акмеологічний підхід у виборі прийомів, засобів навчання на уроках української мови та літератури» пояснюється завданням сучасної школи у формуванні ключових компетенцій. У законі «Про освіту» та «Про загальну середню освіту» визначені найбільш важливі серед них:

üуміння працювати з різними видами інформації; ü  здатність постійно підвищувати свою освіту та інше; ü      прагнення розвивати власні творчі здібності.

Акмеологічний підхід  надає  можливість та допомагає:   ü    забезпечити підвищення ефективності навчання; ü    сприяти формуванню в учнів ключових компетенцій; ü    бути оригінальним у підході до побудови структури сучасного уроку української мови та літератури; ü    гарантувати досягнення певного стандарту освіти; ü    створювати атмосферу напружених розумових і креативних зусиль, які захоплюють усі сфери психологічної діяльності учнів.

Необхідність формування в учнів таких компетенцій продиктована самим життям, зокрема тим соціальним замовленням, яке пред’являє сучасне суспільство до загальноосвітньої підготовки дітей. Це замовлення – сформувати соціально активну, ініціативну, творчу особистість, розвивати природні задатки, схильності й індивідуальність кожного учня. Тому необхідно виявляти найбільш оптимальні форми навчання, методи й прийоми для використання на уроках української мови та літератури.

Акмеологічна технологія – це сукупність засобів, спрямованих на розкриття внутрішнього потенціалу особистості, розвиток властивостей і якостей, які сприяють досягненню високого рівня особистого розвитку. 

Науково-теоретичною базою  досвіду є праці вітчизняних та зарубіжних науковців, а саме Г. А. Дмитренко, О. Я. Савченко, В. М. Мадзігон та ін. Методична цінність їх напрацювань полягає в тому, що вони розробили теоретичне обґрунтування шкільної акмеології, яка покликана:

üдосліджувати     залежності між    рівнем         досягнутих результатів діяльності;

üмоделювати стратегії досягнення вершин індивідуальної, групової та колективної навчально-пізнавальної діяльності учнів;

üдослідження розвитку дитини на всіх рівнях навчання в школі.

 

«Урок повинен проходити не для учнів, а з учнями», – не втомлювався повторювати В.Сухомлинський. Утілювати цей принцип у життя вчителеві може  допомогти використання акмеологічних методів та прийомів на уроках української мови та літератури. Кожен урок складається з досить стандартних етапів: організаційний момент, актуалізація опорних знань, перевірка домашніх завдань, пояснення нового матеріалу, формування і закріплення навичок, контроль знань і практичних навичок. Будь-який з цих розділів вчитель на власний розсуд має  можливість наповнити такими методами та видами робіт, які сприяють розвитку інтелектуальних, лінгвістичних, комунікативних, творчих здібностей учня. 

Використання акметехнологій на уроках уроках української літератури.

Сучасна система освіти спрямована на те, щоб виховувати різнобічно розвинену і соціально активну особистість, яка вміє реалізувати свої можливості. Щоб виховати в учнів ці якості, можна використовувати  метод підсиленої лекції. Методика її проведення полягає в тому, що перед лекцією учні складають список відомого з даної теми, а у ході лекції доповнюють його. У кінці уроку за даною темою вони повинні за десять хвилин скласти есе. У середніх класах учням варто запропонувати  читання з позначками. Пригадавши все, що знали з даної теми, учні читають новий матеріал, роблячи позначки:

*  знав раніше;

+  нове для мене;

У своїй практиці словесник може використовувати  читання зі стопом. Це читання тексту фронтально, коли вчитель у будь-який момент зупиняє читання проблемними запитаннями. Цей прийом дає змогу утримувати увагу учнів упродовж усього читання тексту. Для активізації логічного мислення учнів можна використовувати різноманітні види аналізу тексту, а саме: полікритичний аналіз, філологічний аналіз та культурологічний аналіз тексту, який потребує ознайомлення із провідними тенденціями в галузі філософії, живопису, музики та інше.

Для емоційного настрою і зацікавлення поезією, а також з метою вдосконалення навичок виразного читання на уроках української літератури радимо використовувати  поетичні хвилинки «п’ять хвилин з поезією», коли по черзі вчитель та учні читають свої улюблені вірші. 

У своїй практиці активно впроваджуємо проект «Музей у валізі». На початку вивчення художнього твору учні дають історичну довідку і демонструють її  предметами із валізи, які характерні для даної епохи.

Складання графіків не тільки суто математичний вид роботи, а й  помічник на уроках української літератури. Дітям цікаво скласти лінії компаративних графіків емоційного стану героїв, виходячи з подій, описаних у творах,  наприклад, «Ромео і Джульєтта» Шекспіра та «Дорогою ціною»             М. Коцюбинського. Вони визначають, чим відрізняються графіки психологічного стану Джульєтти та Соломії. 

Ефективно використовувати на уроці  відеоепіграфи, які допомагають емоційно налаштувати учнів на урок.  Таким чином під час вивчення поеми «Кавказ» Т. Г. Шевченка учням можна запропонувати відеоепіграф про визвольну боротьбу на Кавказі. 

Серед ефективних видів робіт слід виділити кейс-метод. Це активне обговорювання в групах конкретної літературної ситуації, яка вимагає не тільки аналізу, а й прийняття власного рішення.

 Використання акметехнологій на уроках української мови.

З метою розвитку креативних здібностей учнів розробилено проект «Вирази себе засобами мови», який являє собою систему творчих завдань, наприклад:  

Для активізації творчих здібностей учнів словесник має можливість урізноманітнити види творчих робіт, застосувати  нестандартний підхід до цього виду роботи, що дозволить учневі креативно мислити та самовдосконалюватись. А найкращі письмові роботи учні зможуть оформити  у вигляді мультимедійних презентацій, першими глядачами яких стають однокласники, і це надає  можливість взаємонавчання. Креативні письмові роботи можна об’єднати у своєрідні тематичні модулі відповідно до  виховної  мети, яку ставить перед собою вчитель.  

Тематичні модулі: •        Я і Україна ( Есе-замальовка через асоціації «Я є…»). •        Я і мій світ ( Етюд чи акварель «Весняний дощ» тощо). •        Я і сім’я ( Лист-подяка невідомому солдату,  Слово-пошанівок для матусі тощо). •        Я і школа ( Абетковий вірш, лист у майбутнє ).

 

Мультимедійне відтворення поетичного тексту.

На уроках виразного читання поезій учні самостійно добирають відеофрагменти, що ілюструють  зміст поезії, музику, яка відтворює настрій ліричного героя, і створюють мультимедійну презентацію.

Асоціативне колажування. 

За асоціативними малюнками визначити основні риси характеру головної героїні  з казки «Мудра дівчина». Для розвитку образного мислення можна запропонувати ряд завдань. Наприклад: вивчаючи народну казку «Мудра дівчина»,  діти визначають основні риси характеру головної героїні за допомогою асоціативних малюнків і створюють інтерактивний колаж.

Оживлення картинки.

Готуючись до твору-опису «Осінь – золота чаклунка», за допомогою інтерактивної дошки оживлюю картинки, наприклад, запитую:

ü      Які листочки ви бачили восени? Перед вами чорно-білий знімок

(з’являється на інтерактивній дошці), давайте оживимо його, підбираючи всі можливі кольори осіннього листя ( червоні, жовті, пурпурові, мідно-червоні, бронзові, лілові, строкаті). 

Розвитку учнівської творчості сприяють також і нетрадиційні уроки, які дозволяють підвищити інтерес не тільки до предмета, а й до процесу навчання  в цілому. Творчість на таких уроках полягає не в розважальності, а в підборі таких методів, такого дидактичного матеріалу, який своєю новизною подачі викликає подив і активізує увагу учнів. 

Як зробити творчий урок? 

ü      обираю серію занять з однієї теми, здійснюю орієнтовну розбивку уроків за цілями, домінуючими видами діяльності та передбачуваними результатами. 

ü      відбираю матеріал, засоби, методи і форми діяльності, які забезпечують можливість кожному учню проявити себе, реалізувати свою індивідуальність.

Завжди планую декілька варіантів структури такого уроку. 

 

Ось деякі види творчих уроків:  

•     урок – фаєр (фаєр – спалах);

•     урок з ароматом шоколаду;  

•     урок – експрес;

•     урок створення скрапбуку;

•     урок – панорама;

•     урок – концерт;

•     урок – дослідження об’єкта.

 

Отже, можна з певність стверджувати, що для учнів використання акмеологічних видів робіт на уроках української мови та літератури – це можливість   проявити себе, розвинути власний творчий потенціал, повірити у свою особливість. 

 

 

 

2.4. Методи креативного навчання та розвитку критичного мислення.

Свої уроки вчитель має змоделювати  так, щоб кожен з видів роботи виконував свою роль. Але яким би не були тип і форма сучасного уроку складно його уявити без креативних методів навчання та методів і прийомів розвитку критичного мислення.

 

Перелік методів розвитку критичного мислення досить великий. Добирати їх учителю слід з огляду на мету, завдання, зміст уроку. Крім того, слід зважати на особливості цих методів, адже на певних етапах уроку вони є ефективнішими, а отже, доречнішими. Учитель має опонувати якомога більше методів розвитку критичного мислення і бути обізнаним з особливостями їх ефективного застосування. Найпоширеніші методи розвитку критичного мислення подано у схемі.

 

   Учителю важливо вміти мотивувати творчість школярів, пробуджувати в них бажання діяти нешаблонно, оригінально, цікаво, стимулювати до творчого здобуття знань і заперечення стереотипів та звичних схем діяльності, сприяти становленню самостійної творчості у різних сферах життя.

У своїй педагогічній діяльності радимо інтегрувати окремі елементів сучасних технологій.

 

Окрім цього на уроках можна  активно використовувати ще й такі методи

Форми та методи роботи, які сприяють креативному розвитку учнів.

 Опираючись на працю А. В. Хуторського «Дидактична евристика. Теорія і технологія креативного навчання», на власних уроках радимо  використовувати методи, наведенні нижче:

           Метод придумування  –  це спосіб створення невідомого учням раніше продукту в результаті їх певних розумових дій.

           Метод «Якби...». Учням пропонується скласти розповідь або намалювати словесну картину про те, що станеться, коли зміниться перебіг подій у творі, з’являться нові герої, зміниться місце подій, час перебігу, вчинки персонажів тощо. У результаті в учня виникає образна картина навчального чи художнього матеріалу.

           Метод гіперболізації. Збільшується або зменшується об'єкт пізнання, його окремі частини або якості.

           Метод аглютинації. Учням пропонується поєднати непоєднувані в реальності якості, властивості , частини об'єктів.

           Метод різностороннього бачення – вивчення літературного твору чи образу з позицій різних наук і сторін .

           Метод «Переплутані історії» – один із способів перевірки знань учнів біографії письменника або перевірки змісту прочитаного твору .

           Асоціативний кущ ( тезаурус ) .                   

Добір          якнайбільшої       кількості     слів, асоціативно          пов’язаних із запропонованим учителем. Перемагає той, чий асоціативний ряд буде найдовшим, окремо можна відзначити тих, чиє завдання якісніше, тобто слова є художнішими,         образнішими,       асоціативний        зв’язок        є        оригінальнішим. Оголошуючи слова, учні мають пояснити зв’язок між ними. Час обмежений            

( 1– 3 хв. ). 

Приклади завдань:

Мова – людина, народ, Бог, суспільство, держава,школа, урок, наука, вивчення, твір, спілкування, письмо,культура…

Небо – політ, синява, хмари, птахи, літаки, далечінь, висота, метелики, грім, блискавка, дощ, сніг, сонце, місяць, зорі, ракета, ніч, зірниця, недосяжність.

Гра може мати зворотній характер: учитель подає перелік слів – асоціацій, а учні встановлюють висхідне слово. 

Приклади завдань:

Уроки, учні, вчителі, директор, розклад, математика, фізкультура, завуч, дзвінок, перерва, завдання, навчання, виховання, класи, їдальня, біологія, хімія, щоденник, оцінка, коридор. ( Школа )

Зошити, пояснення, дошка, крейда, батьки, збори , навчання, запитання, відповіді, стіл, указка, опитування, журнал, зауваження, контроль, правило, формула. ( Учитель )

Гра розвиває образне мислення дітей, їхнє художнє бачення світу, плекає творчі здібності, активне ставлення до вивчення рідної мови, сприяє кращому засвоєнню семантики слів, їхньої сполучуваності різних типів, асоціативних зв’язків, а також розширює словниковий запас школярів.

 Асоціативні схеми.          

Традиційно вважається, що новий матеріал краще запам’ятовується, коли він занотований. Але сучасні дослідження вчених доводять, що звичайне нотування – слово за словом, речення за реченням, тобто інформація, яка розташована лінійно або стовпчиком, не зберігається у мозку. Учень запам’ятовує інформацію тоді, коли вона має вигляд певних моделей, асоціативних схем. Тому не записуйте, а малюйте такі асоціативні схеми.

Уявіть, що мозкові клітини – наче деревця, на гілках яких зберігається тематично споріднена інформація. На аркуші паперу спробуйте накреслити основні моменти будь-якої теми у формі дерева.

Основні принципи створення асоціативних схем такі:

1.     Починайте схему в центрі аркуша з головного елемента, найкраще символу, від якого розгалужуються інші елементи.

2.     Записуйте тільки одне слово чи символ на позначення одного пункту, який хочете запам’ятати, одну головну тему для кожної гілки. 

3.     На ту саму гілку помістіть споріднені пункти, наче промені сонця.

4.     Для подібних тем беріть олівці чи маркери одного кольору.

5.     Малюйте стільки символів, скільки зможете.

6.     Коли закінчите малювати одну розгалужену гілку, обмалюйте її різнокольоровою лінією.

Регулярно доповнюйте кожну схему. Легше починати із загального, а далі побудувати асоціативну схему, переходячи до конкретного, коли довідаєтесь щось нове з теми.

Сміливо малюйте, користуйтеся кольоровими олівцями – і ви побачите результат.         Влаштуйте           конкурс       на      кращу         схему          в        номінаціях:            

« Найяскравіша », « Найактуальніша », « Міс суперсхема » , але тільки для себе чітко розставте пріоритети: основне – знання, а конкурс тільки для того, « щоб примусити коня пити ».

 Асоціативний малюнок.                          

Речення, зашифроване в малюнку, допомагає запам’ятати слова, у яких апостроф не вживається. Малюнок - « розшифровка»  має до певної міри сюжетний характер, тому запам’ятовується досить легко:

« На свято мавпа (мавпячий) пила духмяний, медвяний, тьмяний, морквянийсік, дзвякаючи цвяхом об склянку».

Прикметники, які потрібно запам’ятати, дійсно « плавають» у склянці із соком. Така яскрава зорова опора є гарантом того, що ця важлива інформація буде закладена в довготривалу пам’ять. Адже « витягти» необхідні слова з цього речення значно простіше, ніж заучувати їх напам’ять.

 Евристичний метод вивчення орфографії – це асоціативні пари.

Він ефективний для запам’ятовування складних випадків написання при вивченні таких тем:  « Ненаголошені голосні, що не перевіряються наголосом», « Уподібнення приголосних звуків».

В основу сприймання й запам’ятовування відповідних орфограм покладено принцип асоціативних пар (це словосполучення або навіть речення). При цьому сумнівний голосний  у слові – відповіднику  повинен бути під наголосом, а з приголосного, що уподібнюється, починатиметься асоціативний відповідник.

Наприклад, слова, які містять у собі « готову відповідь»:

Левада – лев на леваді, держава – де держава? чекання – чекаю чек, медаль – медаль за мед, режим – у мене режим, лимон – кислий лимон, цемент – цегла в цементі, бетон – це бетон, директор – дивний директор, апетит – у Петрика апетит, кореспондент – коректор для кореспондента, ветеран – «Еге», – сказав ветеран, кишеня – «Киш з моєї кишені!», апельсин – у Петі апельсин, легенда – легенда про генія, чемпіон – чемний

чемпіон, криниця – крикнути в криницю, коридор – « корида» в коридорі.

Для запам’ятовування слів з приголосними, що уподібнюються, можна використати такі асоціативні пари: 

Екзамен – Коля на екзамені, футбол – турнір з футболу.

 

Форми роботи  з розвитку асоціативного мислення: асоціативний ланцюжок, асоціативний диктант, ґронування, творча робота асоціативного характеру – сенкан, « вільне письмо » – творча робота асоціативного характеру під ніжну ліричну мелодію, кубування, дослідження асоціативних зв’язків і співвідношень    між    словами,        асоціативні пари, асоціативні розминки, асоціативні задачі.

              Асоціативний диктант.

Записати у колонки слова, що асоціюються із певними предметами, явищами, особами.

              Ґронування.                       

Назвати учням головне слово або фразу. Запропонувати їм записувати             ( у формі виноградного грона чи асоціативного куща ) ті слова та фрази, які спадуть на думку з обраної теми. Строго регламентувати час ( 5 – 10 хв. ) і рекомендувати учням установити, де потрібно, зв’язки між поняттями.

              Сенкан.                              

Це  неримований вірш з п’яти рядків, мета якого – спонукати учня до розмірковування над темою . Він  складається за схемою:

1-     й    рядок – одне слово – тема ( іменник )

2-     й   рядок – два слова – означення ( прикметники )

3-й   рядок – три слова – активність, дія ( дієслово )

4- й   рядок – фраза з чотирьох слів, яка виражає ставлення до теми 5- й   рядок – одне слово – асоціація до теми ( іменник ).

   « Вільне письмо». 

   Невеликий твір – асоціація за висловом, фразою, епіграфом, цитатою.

   Кубування .  Розгляньте предмет, явище різнобічно ( із позицій шести граней куба ) за такими вказівками:

1.         Опишіть це.

2.         Порівняйте це.

3.         Встановіть асоціації.

4.         Проаналізуйте це.   

5.         Знайдіть застосування цьому.

6.         Запропонуйте аргументи « за» і « проти».

 

 Особливо цікавими на наш погляд є :

üРомашка Блума;

Бенджамін Блум відомий  як автор багатьох оригінальних прийомів педагогічної техніки.  Значну увагу приділяв  вивченню проблем розвитку таланту.

Ø  Прості запитання (фактичні): вимагають знання фактичного матеріалу, тобто орієнтовані на роботу пам’яті.

Ø  Уточнюючі запитання: «наскільки я зрозумів….», «чи правильно я Вас зрозумів, що…»

Ø  Інтерпретуючі запитання (пояснюючі): підштовхуючи учнів  до інтерпретації, ми  навчаємо їх навичок усвідомлення причин різних вчинків чи думок (чому?)

Ø  Оцінювальні запитання (порівняння)  необхідно використати, коли ви чуєте, що хтось із учнів висловлює сусіду по парті своє незадоволення чи задоволення від того, що відбулося на уроці.

Ø  Творчі запитання (прогноз): «Як ви думаєте, що відбудеться далі…?»Ø Практичні запитання: «Як ми можемо…?» «Як  би ви вчинили ..?» ü «Дерево рішень»;

Як варіант технології вирішення проблем можна  використати «Дерево рішень», яке допомагає дітям проаналізувати та краще зрозуміти механізми прийняття складних рішень.

 

 

 

Організація роботи

 

1. Виберіть проблему, яка не має однозначного вирішення. Викласти її можна у вигляді цікавої історії, ситуації з життя, епізоду з літературного твору. 2. Запропонуйте учням необхідну інформацію для розв’язання проблеми, яка виникла під час домашнього читання.

3.   Підготуйте на дошці (окремому плакаті) чи роздайте кожному учасникові взірець «дерева рішень».

4.   Чітко сформулюйте проблему, її суть, запишіть на дошці, заповнюючи схему.

5.   Дайте необхідну додаткову інформацію щодо проблеми.

6.   Запитайте в учнів про актуальність проблеми, з’ясуйте, чому саме сторони прагнуть її розв’язання.

7.   Шляхи і варіанти розв’язання проблеми можна визначити проведенням «мозкового штурму». На цьому етапі жоден з варіантів не може бути неправильним. Важливо набрати якнайбільше ідей.

8.   Обговоріть кожен із варіантів вирішення. З’ясуйте, що позитивного чи негативного для кожної зі сторін він містить. Таким чином, частину ідей можна відхилити і залишити три-чотири.

9.   Об’єднайте учнів у малі групи і запропонуйте заповнити схему. Група шляхом обговорення повинна дійти до одного варіанту рішення. Якщо єдності немає, можна застосувати голосування.

Після ознайомлення з поемою Т. Шевченка « Катерина» (9 клас), можна запропонувати учням  розв’язати проблему: «Яке рішення могла б прийняти Катерина, коли залишилася з позашлюбним сином?» Старшокласники беруться серйозно до роботи і приймають, на їх думку, єдине правильне рішення, визначають позитивні і негативні моменти такого кроку.

Така технологія показує, як непросто даються певні рішення, що спочатку треба подумати, порадитися з батьками, друзями; ця технологія має  навчити старшокласників приймати правильні рішення у власному житті, 

 

                         ü Прийом «Фішбоун».                

 

А також різноманітні завдання креативного типу:

 

   Літературна «хмаринка». Завдяки візуальному зображенню, що

нагадує хмарину слів, учні повинні впізнати героя, епоху, назву твору тощо .

   Емпатія.

Приклад: подумки «проживіть» життя Остапа чи Соломії з оповідання   Коцюбинського «Дорогою ціною», опишіть свої почуття.

   Жанри тексту.

Приклад: створити словесний продукт у різних формах і жанрах: інтерв’ю, реклама, репортаж тощо. Скласти приказку, прислів’я, казку, міф, вірш.

   Перевтілення.

Приклад: від імені того чи іншого героя твору розказати про власне життя, думки, переживання…

   «Збоку видно краще».

Приклад. Розкажіть про життя Попелюшки за одноіменною казкою Ш. Перро від імені ластівки, яка звила гніздо на стриху, мишки, яка живе на кухні, квітів, які ростуть на подвір’ї будинку, дзеркала, яке стоїть у вітальні тощо.

   Складання .

Скласти словник, кросворд , гру, вікторину , родовід, сценарій спектаклю, своє завдання для інших учнів, збірник своїх завдань, програму концерту.

 

   «Проживання » історії . Машина часу.

Приклад: «проживання » історичних подій і явищ. «Проживаємо» добу європейського Відродження.

–   У якому столітті ви опинились?

–   Що бачите навкруги?

–   Які кольори переважають?

–   Як зустріли вас мешканці?

–   Яка навкруги архітектура, ландшафти?

–   Які вистави йдуть у театрі?

–   Який одяг модний? Зачіски? Тощо.

 

                 Маски.

На етапі усвідомлення учнями художнього тексту та знайомства з героями, учні мають можливість висловити власну думку щодо персонажів (позитивний, негативний чи нейтральний) за допомогою «масок», або намалювати власну, аргументуючи вибір.  

                 Кольорова гама.

Після прочитання художнього твору учні пензлем, користуючись фарбами, малюють свої почуття на одній з половин аркуша. При цьому мова йде про самі кольори (без виражень символів). При підведенні підсумків уроку діти повторюють завдання і малюють на другій половині аркуша. Якщо гама змінилась, пояснюють причини.

 

                 Дорога життя персонажа.

«Додумування» минулого (історія формування характеру) та майбутнього (подальша доля) героя, якщо у творі його життя розкрите протягом певного періоду.

                 «Діаманта».

 Віршована форма з семи рядків, перший і останній з яких, – поняття з протилежним значенням. Цей вид вірша складається за наступною схемою:

 1-ий рядок -  тема (1 іменник).

 2-ий рядок -  означення (2 прикметника).  

 3-ій рядок -  дія (3 дієслова).

 4-ий рядок -  асоціації (4 іменника).

 5-ий рядок -  дія (3 дієслова).

 6-ий рядок -  означення (2 прикметника).  

 7-ий рядок -  тема  (1 іменник).

 

Наприклад,  діаманта до образу  Прометея:

Прометейсправедливий, добрий вчить, допомагає, терпить

Титан, що протистоїть владі Зевса та дарує людям вогонь зневажає,  владарює, карає,

жорстокий, невблаганний

 

              «Метод символічного бачення (або Спіч у малюнках)».

 Символ як глибинний образ реальності, що містить у собі її зміст, може виступати засобом спостереження та пізнання цієї реальності. Метод символічного бачення полягає у відшуканні або побудові учнем зв’язків між об’єктом та його символом. Після з’ясування характеру відносин символу та його об’єкта (наприклад, світло – символ добра, спіраль – символ нескінченності, голуб – символ миру тощо) учитель пропонує учням спостерігати за якимось об’єктом, щоб побачити та зобразити його символ у графічній, знаковій, словесній або іншій формі.

 

	Використовуючи цей метод, учням можна запропонувати такі завдання: ü  намалюйте  предмет , який символізував би твір чи був  би символом літературного героя. ü  визначте колір  настрою уривка поезії ; ü  намалюйте ілюстрацію до твору, допустивши помилку в зображуваному та запропонуйте своїм товаришам знайти цю помилку.
Важливе значення має пояснення та тлумачення дітьми створених ними

символів.

 

              До вашої уваги не менш цікавий  метод «ІДЕАЛ».

 Відомі психологи Дж. Брендсфорд і Д. Стайн розробили «ідеальний» метод розв’язання проблем. Вони так і назвали його – «ІДЕАЛ» (IDEAL). Кожна буква – це крок, який потрібно зробити, щоб підвищити ймовірність виходу з важкої ситуації.

 Цей метод використовують при роботі з текстами, які містять певну проблему. Робота з використанням стратегії «ІДЕАЛ» може займати більше часу, ніж один урок, до неї можна повертатися протягом вивчення теми (листи з проміжними результатами можуть досить довго знаходитися на стінах класу). Його можна використовувати при одночасному вирішенні будь-яких повсякденних навчальних і позаурочних проблем.

Завдяки йому учні вчаться краще формулювати проблему, впевненіше почуваються у пошуку варіантів розв’язання життєвих труднощів, звикають до безоціночного  обговорення різних варіантів рішення.

 

              Для уроків мови доцільно застосовувати «Словниковий куб».

                     Метод    для    проведення    словникової    роботи     як     випереджуюче

індивідуальне або групове завдання для кращого розуміння нових слів, понять у шести площинах: 1) значення слова; 2) походження;   3) спільнокореневі слова; 4) сполучення зі словом; 5) синоніми, антоніми, омоніми; 6) афоризми або прислів’я зі словом.

Наприклад:

1)                Лексичне значення слова.  Щастя – це стан цілковитого задоволення життям, відчуття глибокого вдоволення й безмежної радості; фортуна, талан, доля; втіха, приємність; благословенність. 

2)                Походження слова. Щастя - це слово праслов’янське, воно зберігається зараз  у східнослов’янських та західнослов’янських мовах. Наука свідчить, що спочатку у слова щастя був префікс  съ, який колись, вірогідно, мав  значення «хороший, гарний», і корінь част, той самий, що в словах частина, частка, частувати. Отже, щастя – це «хороша частина».

3)                Спільнокореневі слова. Щасливий, ощасливити.

4)                Сполучення слів: Радіти щастю, діставати задоволення від щастя, заздрити щастю, бачити щастя, відчувати щастя, щастя жити, щастя працювати, щастя кохати, гормони щастя

5)                Синоніми, антоніми, омоніми - благодать, блаженство, рай, раювання, гаразд, успіх, нещастя. 

6)                Афоризми або прислів’я  з даним словом.

 «Прагнення до щастя — це прагнення прагнень».                                 

                                                                                                   Л.Фейєрбах

 «Людина, яка думає тільки про себе і шукає в усьому свою вигоду, не

може бути щасливою».                                                                            Сенека  Створення опорних схем.

Учні «малюють» основні теоретичні поняття у вигляді структур, матриць, пірамід, нерідко у зошитах з'являються «сонечка», «хмарки», «чарівні квіти». 

Так, у 7 класі радимо використовувати такі опори при вивченні теми «Сурядні

Під час ознайомлення з класифікацією речень колективно варто скласти таку схему:

При складанні схем часто застосовуються спеціальні позначки, формули, підказки. 

При вивченні теми «Іменник як частина мови»  можна запропонувати   такі схеми:

Така робота розвиває у дітей навички аналізу та синтезу, вміння виділяти головне у теоретичному матеріалі.  При цьому увагу звертаємо на мотивації необхідності вивчення певних наукових понять. Створення опорних конспектів, схем  як спосіб візуалізації і стиснення інформації навчального матеріалу є попередниками фреймового представлення інформації.

 

Сучасний урок словесності ефективний лише тоді, коли весь його навчальний матеріал подається з урахуванням особистісних характеристик кожного учня. Тому на власних уроках та в позаурочній діяльності роботи з дітьми намагаємося знайти та використати такі форми, способи організації уроку, які б зверталися до власного життєвого досвіду учня, активізували його творчу, інтелектуальну, емоційну сфери, залучили до процесу пізнання. А через нього – до утворення власних нових характеристик особистості, її збагачення. Щоб учень відчував свою причетність до творення уроку, застосовуємо різні форми інтерактивного навчання. 

 

Особливий інтерес викликає інтерактивне, або взаємодіюче навчання. Враховуючи відсутність у науковій літературі чіткого класифікації інтерактивних методів навчання, ми наведемо класифікацію О. Пометун:

Ми не будемо зупинятися на детальній характеристиці технологій інтерактивного навчання, а поділимося деякими своїми надбаннями щодо методів  і прийомів, які дозволяють продуктивніше реалізувати інтерактивне навчання.

 

Сучасна методика нагромадила багатий арсенал прийомів інтерактивного навчання від найпростіших  («Робота в парах», «Ротаційні (змінні) трійки», «Карусель», «Мікрофон»)  до складних («Мозковий штурм»,

«Мозаїка», «Аналіз ситуації»), а також імітаційні ігри, дискусії, дебати.

 

Досвід роботи переконує, що найефективнішою є тренінгова технологія, яка є одним зі шляхів формування навчальної компетентності учнів. 

Тренінг –  це запланований процес модифікації (зміни) відношення, знання чи поведінкових навичок того, хто навчається, через набуття навчального досвіду з тим, щоб досягти ефективного виконання в одному виді діяльності або в певній галузі.

 

Тренінг       сприяє        виникненню         умов для    створення   неформального, невимушеного спілкування, яке відкриває перед учнями безліч варіантів розвитку та розв’язання проблеми, яку потрібно вирішити. 

 

1. У   практиці  педагог має можливість використати мотиваційні тренінгові вправи, наприклад: 

 «Незакінчені речення».

Мета: визначення своїх очікувань від заняття.

Час – до 5 хв.

Кожному учневі пропонується записати такі незакінчені речення:  а) від уроку я чекаю…

б) від однокласників я очікую…

в) від себе я очікую…

г) мета, яку я маю намір досягти сьогодні.

Це завдання допоможе провести й рефлексію мислення в кінці уроку, якщо використати такі запитання:

а) цікавим на уроці виявився…

б) мені було легко…

в) труднощі виникали… 2. Креативні тренінгові вправи:

   «Перетворення».

Мета: надати можливість самовираження; розвиток творчого мислення.

Час – 5 хв.

Пропонується учням завершити кілька речень на зразок:

«Як би я був …. ,то», «Чому я не хотів би бути ….».

   «Моє послання у світ».

Мета: розвиток творчого мислення, уяви.

Час – 5 хв.  

Інструкція щодо виконання вправи:

1.                 Сформулюйте та запишіть коротке повідомлення, гасло, з яким би ви хотіли б звернутися до людей.

2.                 Визначте, хто з відомих персонажів найбільшою мірою відповідає вашим вимогам для оприлюднення цього посилання перед усім світом.

3.                 Складіть п’ятихвилинне повідомлення від імені цього персонажа, щоб якомога повніше відобразити в ньому суть вашого посилання в світ.

 

Проводячи тренінгові вправи, потрібно дотримуватися принципів активності, творчої позиції, усвідомлення своєї поведінки.

Щоб школярі глибоко і свідомо засвоїли базові знання, визначені стандартом освіти, на уроках активно  використовуємо:

     Метод «Мікрофон» допомагає мені під час підбиття підсумків уроку, проведення інтерв’ю-опитування після закінчення вивченої теми.

     Робота в малих групах. 

Використовується , коли складаємо та розігруємо діалоги, виконуємо

ситуативні вправи.

     «Мозковий штурм» допомагає учням проявляти свою уяву і

творчість, чого досягаємо шляхом вільного вираження думок всіх учасників, актуалізації навчання та інші.

Використання інтерактивних технологій, на нашу думку, не самоціль, а засіб створення атмосфери доброзичливості  й порозуміння, зняття з душі дитини  почуття страху, спосіб зробити її розкутою, навіяти впевненість у своїх силах, налаштувати на успіх, виявити здібність до творчості.

Ми переконані: вміле застосування інноваційних форм роботи дасть змогу вчителеві успішно розв’язати порушені проблеми. Для цього визначено такий алгоритм:

üвизначити рівень підготовленості класу до сприйняття тієї чи іншої технології;

üпровести достатню попередню підготовку;

üзабезпечити послідовність в освоєнні учнями певних прийомів роботи;

üдати учням інструктивні матеріали.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.5. «Школа ейдетики».  

 

Дуже корисними для розвитку пам’яті, уваги, уяви та кращого запам’ятовування є деякі вправи ейдетики.

Зараз дуже часто використовується слово ЕЙДЕТИКА.

Ейдетика в розвитку дитини молодшого віку. 

Ейдетика внавчанні у школярів. Ейдетика у студентів. Ейдетика серед успішних людей.  

Ейдетика у таксистів! Ейдетика у юристів! Ейдетика у бізнесменів! 

Ейдетика у прогресивнихучителів! Дуже модне слово. Що ж воно означає?          

Ейдос (грец.) – образ.

 

 

 

 

 

 

 

професор Російської академії енциклопедії.

Упровадження цієї методики в Україні здійснює Євген Антощук — почесний доктор педагогічних наук Академії російських енциклопедій, засновник «Української школи ейдетики», автор книжок і статей з ейдетики, розробник «ноу-хау» та комп'ютерних ігор, представник методики в Україні (з 1990 р), інструктор-методист. Він зазначає, що вміння дорослого «спускатися» до рівня дитини, тобто бачити яскраво, вміти дивуватися, фантазувати — це і є ейдетика.

Методики ейдетики різноманітні:

●   запам'ятовування слів (зокрема, іноземних);

●   цифр;

●   облич;

●   імен;

●   віршів;

●   прозових текстів тощо.

Завдяки цим методикам в учнів розвивається зорова, слухова, тактильна, нюхова пам’ять, довільна увага, вербальне та невербальне мислення, вміння відтворювати, творча уява й мовлення.

Ейдетика – методика розвитку образного мислення. Виникає питання: а до чого тут образи?   

Уся річ у тому, що наша пам’ять залежить від нашого образного і асоціативного мислення. Краще й легше запам’ятовуємо ми, виявляється, коли   працює образне мислення у вигляді картинок, фраз і асоціацій.

 Як змусити нашу пам'ять запам’ятовувати те, що необхідно? Та й, взагалі, що означає «запам’ятати»? Цей термін ми чуємо з дитинства: у садочку, у школі, удома. А як?  Давайте виконаємо невелике завдання  – тест.  Я  попрошу Вас ЗАПАМ’ЯТАТИ  декілька  словосполучень  і  повторити  їх  у тому ж порядку,

бажано         не      випустивши       нічого      і      не      підглядаючи.       Поїхали:

БІЛА МИША

ПОРОСЯЧИЙ ХВОСТИК

ВЕЛОСИПЕДНЕ КОЛЕСО

РОЖЕВИЙ ЛІМУЗИН ВЕСЕЛИЙ ГРУЗИН

КИЇВСЬКІ КОТЛЕТИ

ДВОРОВИЙ ПЕС

БАЛЕТНІ ТАПОЧКИ

ТОВСТИЙ БЕГЕМОТ

НОРКОВА ШУБА

АМЕРИКАНСЬКИЙ ДОЛАР

ЦУКЕРКОВИЙ ФАНТИК

АРОМАТНИЙ БУКЕТ

РВАНІ ДЖИНСИ

БЛАКИТНЕ  МОРЕ

Скільки словосполучень вам вдалося пригадати? 

Що завадило вам зосередитися? 

Про  що  ви  думали, коли читали  або слухали  ці  словосполучення?      Звичайно, окрім напруги і думок: «Як же це усе запам’ятати?» і «Як усе це відтворити?»,         навряд        чи      ви      б        отримали    позитивний          результат. 

Хто з вас зміг повторити усі 15 словосполучень? Ви молодець! У вас відмінна пам’ять!   

Хто відтворив менше половини? У вас теж все чудово. Тільки дозвольте ме ні показати  Вам, як використати свої можливості на 100 абсолютно без зусиль і напруги.   Для цього треба просто знати невеликі хитрощі і тонкощі  стосовно своєї   пам’яті.     

По-перше: 

наша пам’ять краще фіксує усе незвичайне, нестандартне, веселе, нехай часом,  як нам здається, безглузде.                                                                                                       

Чому літні люди, що так часто скаржаться на свою слабку пам’ять з легкістю пригадують події свого дитинства. Та тому, що ці події були для них  такими яскравими і незвичайними. Чому маленьким дітям ми часто говоримо:  «Ось всякі дурниці запам’ятовуєш легко, а щось тямуще запам’ятати  – не допитаєшся?»Та з тієї жсамої причини: це для них – нове, незвичне, а відповідно – яскраве.    

Тому виконаємо цю ж вправу – тест із словосполуками ще раз, спираючись на нашу фантазію і гумор, а щоб слова не випали зі списку і не забулися – з’єднаємо їх у ланцюжок, знов - таки з’єднавши їх веселою в’язкою неймовірних подій і при цьому все це уявляємо… Давайте, спробуємо ще раз : УЯВІТЬ ( Ви помітили, я замінила слово ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ на інше), отже уявіть собі:

у БІЛОЇ МИШКИ позаду 

ПОРОСЯЧИЙ ХВОСТИК, на кінчику якого висить 

ВЕЛОСИПЕДНЕ КОЛЕСО, його приробили до 

РОЖЕВОГО ЛІМУЗИНА, а в нім сидить 

ВЕСЕЛИЙ ГРУЗИН їсть з апетитом 

КИЇВСЬКІ КОТЛЕТИ, які вкрав 

ДВОРОВИЙ ПЕС в білих 

БАЛЕТНИХ ТАПОЧКАХ, а ці тапочки ніс 

ТОВСТИЙ БЕГЕМОТ в красивій бежевій 

НОРКОВІЙ ШУБІ , яка коштує 1 

АМЕРИКАНСЬКИЙ ДОЛАР, а він надрукований на 

ЦУКЕРКОВОМУ ФАНТИКУ, у який загорнули 

АРОМАТНИЙ БУКЕТ, засунули в 

РВАНІ ДЖИНСИ, які попливли в 

БЛАКИТНЕ МОРЕ.

Уявили цю картинку? На перший погляд це здається  цілковитою нісенітницею. І при цьому, відтворіть тепер історію, спираючись на ключові словосполуки. Скільки тепер слів  вам удалося відтворити? Я упевнена, що всі 15! Чи є у вас відчуття втоми? Я упевнена, що ви зараз посміхаєтеся, бо  дозволили собі повернутися в дитинство,  смішно пофантазували, а головне –  У ВАС ВСЕ ВИЙШЛО! ВИ – МОЛОДЕЦЬ! Ось так легко, з гумором, спираючись на образи, можна укласти в голову будь-яку інформацію і, головне, надовго.

Тому робимо висновки: 

1.   Все що потрібно запам’ятати – уявляємо.

2.   Уявляємо, асоціюємо яскраво і незвично.

Саме в цьому і допомагають методи та прийоми ейдетики. В образній формі можна уявити усе, що завгодно. При цьому слід пам’ятати про основні принципи ейдетики:

●   незвичайність;

●   яскравість образів і ситуацій; ● позитивність.

Ø тренінгом «Гра зі словами» на уроці української мови на етапі роботи зі словниковими словами. Дітям пропонують прочитати 12 слів і просять відтворити їх. Більшість дітей відтворюють 5– 6 слів. Потім учням пропонують   прочитати слова, уявити образ кожного з них та зв’язати уявно з образом наступного, малюючи у своїй уяві мультфільм. Наприклад:

Ведмідь – маленький лисий несе;

Диван – великий твердий, з-під якого виглядає; Дятел – який відкриває; портфель – у якому виросла червона; береза – на самому вершечку якої сидить;кошеня – на шиї в нього шоколадна; медаль – яку приніс;

метелик – на якому вмостився сумний; клоун – який вискочив із; океану – де плаває

телефон – який тримає у дзьобі; лелека – що дуже любить;

желе.

Результат   вражає: учні зможуть назвати всі слова.

Ряд слів можна ускладнити й урізноманітнити:

●   підкреслити орфограми;

●   дібрати однокореневі слова;

●   скласти речення з одним із слів тощо.

 

Ø     метод парадоксальних перетворень можна використати для закріплення вивченого про прикметник:  діти записують у стовпчик 10–15 іменників. Потім, опираючись на метод парадоксальних перетворень,   добирають до кожного іменника неймовірну, не властиву йому ознаку –  прикметник.

Капелюх – хлібний;цвях – паперовий; мурашка – велика; слон – легенький;  пір’їна – важка;  літак – волохатий;сніг – гарячий; парасолька – солодка; солома – залізна.

Далі завдання можна ускладнити, додавши вправу на закріплення морфологічних ознак: указати рід, число й закінчення прикметника тощо.

 

Ø     При вивченні теми «Правопис слів з апострофом» використовують 

метод асоціативного оживлення.

Учитель. Уявіть собі, що перед вами велика пухнаста пір’їна. На ній сидить сім’я. Посередині Мар’яна, а біля неї –  хлоп’я з ім’ям Дем’ян. Мар’яна тримає хом’ячка, а Дем’ян – в’юна. Ось перед вами з’явився пам’ятник солов’ям. П’ять солов’їв, що сиділи на пам’ятнику, ожили і побігли гратися м’ячем. Із першого разу учні можуть повторити цю розповідь, а потім лише слова, що пишуться через апостроф.

Щоб запам’ятати парні дзвінкі та глухі приголосні звуки, рекомендують

використати таку римовану казочку:

Бабуся Параска, дід Тимофій

Зебру смішили, жирафу шукали.

Джмелям і чайкам дзвеніли цвяшком,

Гукали ховраха, ґелґотали крокодилу.

 

Øметод послідовних асоціацій використовується в ейдетиці для запам’ятовування будь-якої групи слів. Він вимагає зв’язку попереднього і наступного слова певною дією. Його доцільно використовувати у разі, якщо необхідно запам’ятати групу слів із спільною фонемою.

Наприклад: група слів із спільною фонемою [ґ] (ґанок, дзиґа, ґудзик, ґрунт).

На ґанку крутилася дзиґа, з неї випав ґудзик і покотився у ґрунт.

Під час таких історій важливо не боятися нісенітниць. Що смішнішою і незвичайною буде розповідь, то краще вона запам’ятається.   

Ось ще декілька прикладів, як застосувати правила ейдетики при вивченні звуків та фонетичних явищ.

  

  

  

  

  

  

 Використання мнемонічних  фраз та словосполучень, систем образів. Запам’ятати голосні та приголосні звуки, тверді, м’які та пом’якшені звуки допоможуть ключові фрази. Вони надають учням змогу застосовувати ці знання при написання м’якого знака, апострофа та під час записування слів фонетичною транскрипцією.

 

 

 

Можна запропонувати учням вірші, для кращого запам’ятовування цього

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІІ. Комп’ютерні технології  на уроках української  словесності.

 

Метою школи ХХІ століття є формування індивіда, здатного вийти за межі отриманих знань, відкритого до інновацій, саморозвитку та безперервної освіти протягом усього життя. Сучасні освітні парадигми розвивального, креативного навчання ставлять на перший план не передачу учням готового соціального досвіду, а підготовку  їх до самостійного здобування знань та творчої праці в будь-якій сфері людської діяльності.

Неабияку роль у цих процесах відіграє впровадження в систему роботи вчителя української мови та літератури інноваційних і педагогічних технологій.

Комп’ютерні технології, увібравши в себе елементи різних методик, спираючись на інтереси, здібності, особисті цінності й суб’єктивний досвід школярів, надають їм можливість самореалізації в пізнавальній та інших видах діяльності, створюють комфортні умови для самовизначення особистості в інформаційному суспільстві. 

Досвід роботи з використанням комп’ютерних технологій на уроках української мови та літератури пропонує оптимальний вибір форм і методів навчання, важливим фактором яких є можливість учнів самостійно працювати, навчатись і творити, відчувати себе активним діячем і рушійною силою освітньої діяльності, а отже, через  самореалізацію прагнути

самовдосконалення. 

Перед собою, як  вчителями української мови і літератури, ми ставимо  ряд проблем, які вирішуємо в процесі підготовки до уроків: 

1.                 Створення комп’ютерних засобів навчання на основі їх впливу на навчально-пізнавальну діяльність. 

2.                 Визначення видів навчальної діяльності із застосуванням комп’ютера в межах типових для загальноосвітнього навчального закладу організаційних форм. 

3.                 Встановлення етапів залучення комп’ютерних технологій на уроках української мови та літератури:

І етап – концептуальний (визначення дидактичної мети).

ІІ етап – технологічний (підбір електронних засобів навчання).

ІІІ етап – операційний (виділення елементів уроку).

IV етап – педагогічна реалізація (урок, результативність).

 

Рекомендуємо  впровадження в систему   роботи  джигсо - презентації на основі технології нової життєвої естетики, бо вважаємо, що це дає можливість дитині розкритися, проявити себе, самоствердитись та самовдосконалитись. 

 

Джигсо – вивчення інформації з подальшим складанням схеми або проекту і презентую його перед учнями. Це спільний пошук кращих рішень життєво важливих завдань, які супроводжуються організацією, задумом, виконанням, спільною оцінкою.

 

 

 

                       Структура джигсо

 

 

 

 

 

За допомогою джигсо розв’язується  ряд важливих педагогічних завдань, забезпечується розвиток самостійності та ініціативності дітей, самоуправління, формування особистісних  якостей.

Місія вчителя полягає в тому, щоб спрямувати роботу на збагачення особистості соціально цінним досвідом, виховання свідомої життєво активної особистості.

Для розв’язання цього завдання особливі можливості має українська література (як предмет), оскільки:

üзміст курсу спирається на роботу з різними носіями інформації, кінцева мета якої – ідеалізація художнього образу, збагачення дитини життєвим досвідом;

üвивчення літератури передбачає дослідження різних, деколи діаметрально протилежних точок зору стосовно одного і того ж явища;

üцей вид діяльності полягає в забезпеченні оптимальної побудови процесу навчання у тісній взаємодії «учитель – учень».   

 

У своїй роботі використовуємо такі типи уроків:

Øурок-дослідження фрейм-проблеми;

Øурок-моделювання;

Øурок-демонстраційний експеримент.

 

 Урок-дослiдження фрейм-проблеми.

Урок-дослідження фрейм-проблеми (від англ. frame – рамка, структура) передбачає організацію міркування над певною проблемою з подальшою джигсоу-презентацією.

Фрейм-проблема складається, як правило, з п’яти основних частин, логічно пов’язаних між собою:

üформулювання проблеми;

üматеріалу для спостереження і спонукання до самостійного її розв’язання;

üпобудови плану розв’язання;

üформулювання розв’язку або пояснення проблеми; 

üпрактичного застосування                                                                                               сформульованих положень  

          (джигсоу-презентація).

 

 

 

 

Фрейм (англ. рамка, основа, скелет) – це мінімальний опис певного явища, факту чи об’єкта, що володіє властивістю, завдяки якій вилучення з цього опису будь-якої складової приводить до того, що ці явища, факт або об’єкт перестають правильно класифікувати. 

Р.В. Гуріна вважає, що фрейм – це жорстка конструкція, каркас, який містить в якості елементів порожні комірки, вікна, рядки, що повинні бути заповнені і можуть багаторазово перезавантажуватись (на відміну від опорних конспектів і структурних схем) новою інформацією.

 

Використання фреймів під час вивчення словесності передбачає дотримання певної послідовності:

1.      Вибудувати каркас змісту певного навчального матеріалу, розділивши його на певні сектори.

2.      Визначитися з фокусом – темою, яка актуалізується в центрі каркасу.

3.      Продумати назви слотів. Наприклад, щодо вивчення розділу «Морфологія» можна виділити такі блоки: визначення, лексичні ознаки, граматичні ознаки, синтаксична роль, правопис.

4.      Здійснити вербальне наповнення фреймових структур.

5.      Такий фрейм є візуалізацією, яка дає змогу розгортати відповідь за певним сценарієм, кроки якого визначаються назвами слотів.

Наприклад:

 

 

 

 

 

 

 

 

Кожен сучасний учитель в умовах невідповідності між ускладненням змісту програм і часом, відведеними на вивчення матеріалу, має володіти різними способами структурування інформації з метою оптимізації навчання і вироблення здатності учнів самостійно здобувати,  структурувати і використовувати інформацію для забезпечення власних навчальних і життєвих потреб.

 

   Урок-демонстраційний експеримент.

Урок-демонстраційний експеримент — це організація навчальнопізнавальної діяльності учнів у процесі засвоєння знань шляхом сприймання їх в умовах проблемної ситуації. Даний вид діяльності передбачає активний розвиток мислення учнів: вони засвоюють не лише результати наукового пізнання, а й безпосередньо власне процес здобуття цих результатів (джигсоу). Етапи проведення подібного уроку

 

   Урок-моделювання.

Урок-моделювання передбачає аналіз матеріалу шляхом побудови й вивчення джигсоу-моделей. Життєво важливі пріоритети:

üупроваджуючи дану методику, створюємо соціально-педагогічні умови для самоствердження, самореалізації, самовдосконалення кожної

особистості;

üшироко практикуємо пообразний та проблемно-тематичний літературні аналізи, а відповідно до їхніх вимог накопичується цитатний матеріал, що відкриває широке поле для творчої діяльності;

üстимулювання школярів до самостійного творчого мислення через аспект

«моделювання-презентація»;

üаналізуючи художній твір, звертаємо увагу на його самобутність, особливість творчого почерку письменника, влучне майстерне

використання засобів творення літературних образів;

üучитель ненав’язливо пропонує школярам теми, які б вони бажали презентувати, враховуючи позитивний вплив «світу тексту» на «світ читача».

 «Кожен учитель повинен знати, що будь-яка винайдена методика є лише сходинкою, на котрій треба зупинитися для того, аби йти далі» (Л. Толстой). Дуже важливо організувати процес навчання так, щоб дитина активно, цікаво і захоплено працювала на уроці, бачила плоди своєї праці і могла їх оцінити. 

3.1.  Нові інформаційні технології навчання на уроках української мови та літератури.

Нові інформаційні технології навчання– це сукупність методології та технології навчання, в основу якої покладено використання комп’ютерних навчальних програм, електронних посібників і підручників, що забезпечують інтерактивний програмно-методичний супровід навчального процесу і є однією з форм реалізації мети та змісту сучасної парадигми гуманізованої освіти.

Комп’ютерні технології, увібравши в себе елементи різних методик (особистісно-орієнтованого, розвивального, проектного навчання),  спираються на інтереси, здібності, особисті цінності й досвід дитини,  надають кожному учневі можливість самореалізації в пізнавальній та інших видах діяльності, створюють комфортні умови для самовизначення особистості в

Досвід переконує, що комп’ютер сприяє не тільки розвитку  самостійності, творчих здібностей учнів, його застосування дозволяє змінити саму технологію надання освітніх послуг, зробити урок більш наочним і цікавим. Комп’ютер забезпечує активізацію діяльності вчителя  та учнів на уроці, сприяє здійсненню диференціації та індивідуалізації навчання, розвитку спеціальної  або загальної   обдарованості, формуванню знань, посилює міжпредметні зв’язки. Усе це дає можливість покращити якість навчання.   

 

                          Букутрейлери.

Цікавою «знахідкою» на уроках української літератури вважаємо буктрейлери.  Готуючись до уроку літератури, ми часто задумуємося, як уникнути одноманітності, як реалізувати ключовий принцип успішності, за якого кожен учень зможе знайти для себе ту сферу діяльності, яка імпонує найбільше і в якій можна якнайкраще проявити творчі здібності?

 Ми звикли до традиційних способів зацікавлення книгою: книжкові виставки, переказ сюжету та ін... Сьогодні в Інтернет-просторі дедалі більшої популярності набувають буктрейлери (BookTrailer) – ролики, що створюють візуальний образ книги. 

Буктрейлер (від англ. book  – книга, англ. trailer – тягач, причіп) – короткий  відеоролик  за мотивами книги,  кліп  по книзі. Метою створення буктрейлера є спонукання до прочитання книги. Його особливістю є те, що розповідь про книгу подається в образній, інтригуючій формі. 

Ще кілька років тому їх використовували виключно для рекламних цілей, однак із часом такі міні-фільми набули ширшого значення. Нині в буктрейлерах виробилася своя унікальна кіномова, що розкриває нові, часом несподівані, якості книжки.

Буктрейлери можуть бути:

ü    розповідні (фактографічні) – презентують основу сюжету твору. Їх завдання  подібно до анотації, через музику та ілюстрації, ознайомити читача з основами сюжету, щоб після перегляду ролика потенційний читач захотів дізнатися, з чого історія починається й чим завершується. Зазвичай саме за «сюжетним» і розповідним принципом побудовано більшість кінотрейлерів;

ü      атмосферні (емоційно-чуттєві) – передають основний настрій книги та очікувані читацькі емоції. Ілюстративний або відеоряд покликані передати читачам настрій та емоції героїв;

ü      концептуальні (ідейні) – транслюють ключові ідеї й загальну змістову спрямованість тексту. Вони засновані на рекламі незвичайної ідеї твору, на світогляді автора й цікавих думках, які він хоче донести до читача, на змістовому навантаженні книги.

Учителю літератури слід пам’ятати, що психологічний вплив буктрейлера на користувача є надзвичайно глибоким та різнобічним. 

За специфікою сприйняття існують такі види буктрейлерів:

ü  цікаві (несподівані, незвичайні);  ü  нейтральні (очікувані); ü  нав’язливі (вольові, спонукальні).

 

Також вирізняють види буктрейлера                                                                                 за формою:

ü    ролик з акторською грою,;  ü    комп’ютерна графіка або мультиплікація;  ü колаж.

 

Незважаючи на те, що буктрейлер є самостійним твором, автори використовують як запозичені матеріали, так і авторські.

 

          Чим може бути корисний буктрейлер для вчителя української літератури?

ü      Буктрейлер дозволяє у цікавій та динамічній формі розповісти потенційному читачеві про твір  літератури.

ü      Поруч із традиційними засобами реклами – статтями-анонсами чи анотаціями у друкованих виданнях, буктрейлер – новий засіб, який дозволяє створити повноцінну рекламу (в даному випадку на уроці для учнів).

ü      Якісно виготовлений буктрейлер спонукає учня  прочитати книгу, формує інтерес як до самої книги, так і до автора, теми  чи проблеми.

           Яка користь від буктрейлера для учня?

ü      Можна дізнатися про цікаві книжкові новинки, при цьому економлячи час на читання оглядових статей чи анотацій.

ü      Якщо дуже сподобалася якась книга, можна створити власний відгукбуктрейлер і, таким чином, в оригінальний спосіб поділитися враженнями з іншими читачами.

ü      Можна спробувати себе в ролі  режисера, художника-мультиплікатора тощо і в такий спосіб проявити творчість, політ фантазії...

       Як створити буктрейлер  ?

3.2. Мультимедійні технології як засіб підвищення ефективності навчання в школі.

 

«...Все, що тільки можна, давати для сприймання чуттям,  а саме: видиме – для сприймання зором, чутне – слухом, 

запахи – нюхом, доступне дотикові – через дотик. 

Якщо будь-які предмети можна сприйняти кількома чуттями, нехай вони відразу сприймаються кількома чуттями...» 

Я. А. Коменський

 

Останніми роками увагу педагогів та вчених привернули мультимедійні технології. 

Мультимедіа(лат. multum – багато й англ. media – засоби) – система сучасних технічних засобів, що дозволяють працювати з текстовою інформацією, графічним зображенням, звуком (мовлення, музика, ефекти), анімаційною комп’ютерною графікою (мальовані фільми, тривимірна графіка) в єдиному комплексі; один із перспективних напрямків, що найбільш швидко розвивається, особливо в галузі освіти.

Мультимедіа– це сучасна комп’ютерна інформаційна технологія, що дозволяє об’єднувати в одній комп’ютерній програмно-технічній системі текст, звук, відеозображення, графічне зображення та анімацію

(мультиплікацію).

 

Досвід переконує, що комп’ютер сприяє не тільки розвитку самостійності, творчих здібностей учнів, його застосування дозволяє змінити саму технологію надання освітніх послуг, зробити урок більш наочним і цікавим. Комп’ютер забезпечує активізацію діяльності вчителя та учнів на уроці, сприяє здійсненню диференціації та індивідуалізації навчання, розвитку спеціальної або загальної обдарованості, формуванню знань, посилює міжпредметні зв’язки. Усе це дає можливість покращити якість навчання. 

Найефективнішу дію на людину здійснює та інформація, яка впливає на кілька органів чуття одночасно, вона засвоюється тим краще і міцніше, чим більше видів сприймання активізовано. 

Отже, очевидною є та роль, яка відводиться мультимедійним засобам навчання, що виникли з появою потужних багатофункціональних комп’ютерів, розвинених комп’ютерних систем навчання. 

Переваги мультимедійних засобів навчання:  ü  краще         сприймається       матеріал      учнями,      зростає       їх           зацікавленість (сучасного учня дуже важко чимось здивувати, тим більше зацікавити);  ü  відбувається індивідуалізація навчання, розвиваються творчі здібності (залучення школярів до створення уроків, проектів, презентацій);  ü  скорочуються види робіт, що стомлювали учня, використовуються різні аудіовізуальні засоби (музика, графіка, анімація);  ü  з метою підвищення активності дітей, уможливлюється динамічне подання матеріалу;  ü  забезпечуються умови для формування самооцінки учня  та для його самостійної роботи.

 

У своїй роботі педагоги мають змогу широко використовувати як створених власні уроки, зокрема мультимедійниі супроводи, так і взяті з мережі Інтернет чи створені учнями. Зручним є те, що презентація може поєднувати в собі ілюстративний, аудіо- та відеоматеріали. Використання презентацій є доцільним на будь-якому етапі вивчення теми і на будь-якому етапі уроку: під час пояснення нового матеріалу, закріплення, повторення, контролю.

Використання мультимедійних технологій  сприяє тому, що за короткий час особистість спроможна засвоїти та переробити великий обсяг інформації. Фактичне сприйняття демонстраційних матеріалів є в 60 тисяч разів швидшим, аніж тексту, який читаємо. Саме тому, на нашу думку, наочне подання інформації має велике значення під час проведення лекцій, публічних виступів, узагальнення досвіду тощо. 

На уроках української словесності на усіх етапах уроку можна активно використовувати комп’ютерні презентації. Переваги такої роботи надзвичайні, адже зростає зацікавленість предметом вивчення, учні самі мають змогу стати творцями, ініціаторами нових ідей, розвинути свої інтелектуальні здібності.

Комп’ютерна презентація – це авторське учнівське бачення теми,

розробка певного сценарію виконання і представлення аудиторії, яка, до речі, може бути абсолютно різною: від учнів початкової школи до вчителів. Комп’ютер дає можливість використання інформації мережі Інтернет, дозволяє ілюструвати, естетично оформляти сторінки, використовувати ефекти анімації.

          Творчі завдання на основі застосування інформаційних технологій за своїм змістом і методами виконання найчастіше носять ситуативний характер. Дидактичною метою таких завдань є вироблення діяльнісних компетенцій і виявлення особистісного ставлення до розв’язуваної проблеми на основі творчого застосування наявних знань, умінь, навичок.

          

 Статичні таблиці.

Така таблиця вічна. На ній можна писати, підкреслювати члени речення, креслити схеми, малювати, а вона знову чиста. Наприклад, під час складання узагальнюючої таблиці з теми «Іменник: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль» учні спеціальним маркером заповнюють таблицю, також можуть вписувати слова в клітинки кросворда, розставляти розділові знаки, робити позначки, установлювати відповідності, не витрачаючи часу на написання.  

Такий підхід до організації роботи значно економить час і підвищує ефективність навчального процесу, адже за урок можна виконати набагато більше завдань.

Допомагають учням зрозуміти процес «створення» й функціонування правила: потрібні елементи з’являються і зникають, рухаються, збільшуються, переміщуються; іноді для створення бажаного ефекту застосовується звукове оформлення, анімаційні вставки тощо. Матеріал підібраний з орієнтацією на асоціативне, образне мислення учнів, що дає змогу швидко запам’ятати та якісно застосувати набуті знання. Динамічні таблиці використовуються, наприклад, при створенні алгоритмів для визначення групи іменників, для написання складних слів.

Мультимедійний проект, що містить документи, фотографії, таблиці, ілюстративний матеріал, аудіо- та відеофрагменти, розташовані в послідовному порядку, що дає змогу найбільш повно, яскраво розповісти учням про життєвий і творчий шлях письменника. Учні 8-11 класів часто виявляють ініціативу – підготувати до уроку літературний портрет і продемонструвати його при вивченні нового матеріалу або на етапі перевірки домашнього завдання.

 

На уроках вивчення життєвого і творчого шляху письменників необхідно застосовувати  перегляди фільмів або їх фрагментів, які можуть  супроводжуватися уривками  прочитаних  програмових  текстів. Наприклад,  «Тіні забутих предків» за повістю М.Коцюбинського, «Наталка Полтавка» за

І.Котляревським, «Украдене щастя», «Захар Беркут» за І.Я.Франком та інші.          Можна використовувати записи телепередач про письменників, що вивчаються у шкільному курсі української літератури, наприклад, про Бориса Олійника, Олеся Гончара, Івана Багряного, Олександра Довженка, Лесю Українку, Михайла Коцюбинського, Івана Нечуя-Левицького, Василя Симоненка, Василя

Стуса, Тараса Шевченка, Володимира Сосюру та багатьох інших.

 

 Віртуальні екскурсії.

З розвитком медіа словесник може використати відеорозповіді  про музеї та історичні місця України; до кожного відеосюжету готуються відповідні завдання, які учні виконують під час уроку. Таким чином, віртуальна екскурсія знайомить учнів з Україною, її історією, природою, видатними людьми, розширює кругозір учнів, сприяє їх розвитку навіть в умовах, коли справжня екскурсія з певних причин неможлива. Віртуальні екскурсії використовуємо як на уроках, так і в позакласній роботі.

Термін «віртуальний» (від лат. virtualis – можливий) – можливий, такий, що може проявлятися за певних умов. 

Віртуальна екскурсія – організована підбірка фото- та відеозображень про видатні місця, іноді з текстовим або аудіосупроводом та засобами навігації; також – перегляд такої підбірки. 

Віртуальну екскурсію як форму уроку слід віднести до такої доволі поширеної категорії нестандартних уроків як «уявні екскурсії». За своєю дидактичною метою ці заняття можуть бути віднесені, як правило, до уроків засвоєння нових знань, коли вчитель, перетворюючись на екскурсовода, «проводить» школярів-туристів визначними місцями чи запрошує завітати до уявного музею будь-якого письменника. Можливі й інші варіанти проведення такого заняття, наприклад, урок з елементами рольової гри. У цьому випадку учні класу об’єднуються в групи: екскурсоводів, репортерів, дослідників, енциклопедистів. «Уявна екскурсія», як, власне, і будь-який нестандартний урок, може поєднувати в собі елементи різних моделей і технологій.

Проведення віртуальної екскурсії варто розпочинати вступною бесідою з учнями, у якій необхідно визначити мету і завдання екскурсії, можна також підготувати так звані маршрутні листи. Особливу увагу треба звернути на способи навігації сайтом, від однієї експозиції до іншої, або створити власну екскурсію за допомогою програми – Photo 3 D album. 

Велику роль в активізації діяльності учнів під час такої екскурсії виконує пошуковий метод. Учні не просто знайомляться з матеріалами експозицій, а ще й займаються активним пошуком літературознавчої інформації. Це досягається шляхом постановки проблемних питань перед екскурсією або отриманими певними творчими завданнями. Під час екскурсії учні можуть записувати тези до зошитів, копіювати матеріали у свої папки (якщо урок проходить у комп’ютерному класі), робити помітки. Закінчується екскурсія обов’язково підсумковою бесідою, під час якої вчитель разом з учнями узагальнює, систематизує побачене і почуте, виділяє важливе, виявляє враження учнів, намічає творчі завдання для них: написати твір, підготувати виступ, створити альбом тощо.

Уроки-екскурсії, звісно, є досить цікавими і ефективними. Але для їх проведення комп’ютер чи комп’ютери в класі повинні бути під’єднані до мережі Інтернет. Якщо ж такої можливості немає, то тоді на допомогу вчителеві можуть прийти інтерактивні, мультимедійні екскурсії, розроблені самим учителем. Такі мультимедійні екскурсії теж відносяться до розряду віртуальних, але для їх проведення Інтернет не потрібен. Достатньо мультимедійного проектора та комп’ютера в класі. Переваги такої екскурсії в тому, що вчитель сам обирає необхідний матеріал, складає маршрут, міняє зміст відповідно до поставленої мети. Складовими даної екскурсії можуть бути відео-, звукові файли, анімація, а також репродукції картин, зображення природи, портрети, фотографії. У матеріали такої екскурсії можна включити літературознавчі терміни і визначення, історичні карти, тези з теорії літературознавства. 

Віртуальний музей є вдалим прикладом використання Інтернет-технологій. Переваги: доступність, безпечність, накопичення великої кількості матеріалів, можливість повторити перегляд експонатів у будь-який час.

         Найбільш популярними віртуальними музеями є:

Ø    Національний музей Тараса Шевченка http://museumshevchenko.org.ua/page.php?id=18;

Ø    Кімната-музей Т.Г. Шевченка http://museumportal.com/php/museum.php?chapter=3&country=ua&city=24&idm=54&3dtour=1

&l=ua;

Ø    Музей «Заповіту» Т. Г. Шевченка http://museumportal.com/php/museum.php?chapter=3&country=ua&city=21&idm=48&3dtour=1

&l=ua;

Ø    Музей «Кобзаря» Т.Г. Шевченка http://museumportal.com/php/museum.php?chapter=3&country=ua&city=19&idm=47&3dtour=1 &l=ua;

Ø    Музей Григорія Сковороди

 http://incognita.day.kiev.ua/museums/skovorodynivka/;

Ø    Музей Уласа Самчука

 http://incognita.day.kiev.ua/museums/samchuk/museum.swf;

Ø    Хата-музей Івана Франка в Криворівні  http://www.karpaty.net.ua/virtualny-turi/615-muzei-ivana-franka;

Ø    Віртуальний музей міста Звягель  http://www.zwiahel.info/museum/room7.

 

Таким чином, використання віртуальних екскурсій робить процес навчання і викладання більш цікавим, якісним, результативним. Цей вид роботи  допомагає  учням відчути колорит епохи, спробувати себе в ролі дослідників, це можливість для кожного ознайомитися з музейними експонатами більшості відомих музеїв світу, незалежно від місцезнаходження школи [16].

 

 

   Слайд-твір.

Мультимедійний продукт, створений на відповідну тему самими учнями. Це свого роду диференційований, індивідуальний підхід до домашнього завдання. Слайд-твори учні створюють, готуючись як до уроків мови («Тихо ступає осінь…», 6 клас), так і до уроків літератури («Шевченко – художник»,      9 клас).

   Медіа-проект.

Кожен школяр-учасник проекту вибирає для себе індивідуальні засоби  й         оптимальний        темп діяльності, виявляє       самостійність,      творчість, наполегливість у досягненні мети. Навчальна робота організовується в індивідуальній та груповій формах і складається з трьох етапів:

üвибір та вивчення проблеми, засвоєння комп’ютерної мультимедіатехнології;

üстворення та колективне обговорення пробних комп’ютерних мультимедіа-презентацій, створених на запропонованому вчителем інформаційному матеріалі;

üпредставлення розгорнутої мультимедіа-презентації з використанням додаткової інформації, знайденої учнями, викладеної з урахуванням  їхньої точки зору. 

Цей метод особливо подобається учням старших класів. Широко використовуємо його і в позакласній діяльності.

“СЛУЖБАРОЗШУКУ”
1. Іменники спільного роду:
а) причепа P	б) слюсар P	в) бідолаха P
a) рагу                   P	б) бюро                 P	в) ему                   P
3. Іменники, що не мають категорії роду:
a) ножиці P	б) бензин P	в) ворота P

             

Тестові завдання надзвичайно вдало можна формувати на інтерактивній дошці. Як відомо, є спеціальні програми («Знайка»), проте це можна робити й без них, розташувавши кожне запитання та варіанти відповідей на нього на окремому слайді. Такі тестові завдання зручно використовувати під час тематичного оцінювання, актуалізації опорних знань, аудіювання тощо. Учням до вподоби, коли при натисканні кнопки-відповіді звучить сигнал.

   Самодиктант.

Самодиктант – це давно відома форма перевірки знань, проте у мультимедійному форматі вона працює набагато ефективніше. На дошку спроектований текст із пропущеними буквами та розділовими знаками (бажано, щоб у кожного учня був такий самий друкований текст). У процесі роботи учні пояснюють уживання букв і розділових знаків, роблячи на дошці відповідні записи. Отже, економиться час та необхідність записувати текст у зошити. 

 

 

Пропускаються букви і розділові знаки тільки на вивчені правила. Учень виконує лише той обсяг, який може (диференційований підхід). Бажано вмістити відповідну ілюстрацію до тексту.

   Медіаурок.

Сукупність різноманітних мультимедійних прийомів, що працюють упродовж 45 хвилин уроку, що сприяють повному розкриттю й усвідомленню учнями теми уроку. Такий урок яскравий, динамічний, результативний.  

 

   «100 слів».

Форма самодиктанту. Така форма організації роботи у кілька разів більш ефективна, ніж традиційний словниковий диктант: обсяг матеріалу зростає, а час виконання роботи зменшується, і при цьому забезпечується якісний результат. «100 слів» можна скласти або до кожного правила окремо, або за всіма орфографічними правилами. Для учнів 5-6 класів використовую меншу кількість слів.

      Головне завдання використання ІКТ у процесі вивчення української мови й літератури – підвищити пізнавальний інтерес учнів до вивчення предмета, ефективність його опанування школярами. Загальновизнано, що особистість, яка зацікавлена, хоче пізнати матеріал, засвоює його набагато краще, ніж та, що не зацікавлена змістом того, що вивчає. 

Отже, очевидним є факти, що:  

ü   Мультимедійний урок –  один із засобів особистісно орієнтованого навчання. Такий урок розрахований на кожного учня окремо і на клас у цілому. Такий урок не примушує, а заохочує, пробуджує інтерес, захоплює побаченим  і власними перемогами, які здобуті на даному етапі чи взагалі на уроці. Такі уроки емоційні, насичені різними видами роботи, вони різнорівневі, творчі й художні.

ü   Мультимедійний урок – це як цілісний урок, так і етап певного уроку, або фрагмент завдання, на який учні будуть очікувати і подумки із захопленням переживати.  Мультимедіа дозволяє оживити урок, зв’язати його з дійсністю, забарвити різними фарбами почуттів, озвучити урок музикою, звуками природи; зіставити власні спостереження, надихнути на бажання побачити це в дійсності, збагатити власний досвід.

Тому у своїй діяльності кожен учитель-словесник має прагнути урізноманітнювати уроки, робити вивчення мови і літератури неповторним, пам’ятаючи слова Олеся Гончара, що бути у вічному пошукові – це значить

«шукати енергію слова в енергії душі». [6]

 

 

 

 

3.3. Використання Інтернет-ресурсів у проектній діяльності. 

Інтернет надає унікальні можливості для освіти. Він має не тільки величезний невичерпний масив освітньої інформації, а й виступає як засіб, інструмент для її пошуку, перероблення і розповсюдження. Інтернет є джерелом активної інтелектуальної та комунікативної діяльності людини, яка має необмежені можливості для одержання знань, формування умінь і навичок. Освітні веб-сайти стали важливим елементом ІКТ навчання, набули актуальності питання ознайомлення викладачів з дидактичними можливостями Інтернет-сервісів. Інформаційні ресурси мережі Інтернет містять текстовий, аудіо- і відеоматеріал за різноманітною тематикою на різних мовах. 

Однак для того, щоб учні та вчителі не загубились у безлічі інформації різного змісту та якості, а найбільш продуктивно використовували її для своїх навчальних та професійних потреб, з’явилась необхідність у розробленні спеціальних навчальних Інтернет-ресурсів, що призначені для навчання  учнів роботі з ресурсами всесвітньої мережі. 

До таких ресурсів відносять:  ü  хот-лист,  ü  мультимедіа скрапбук,  ü  трежхант,  ü  сабджект семпл,  ü  Веб-квест,  ü  Блог-квест.

 

              Ці Інтернет-ресурси створюються винятково з навчальною метою. 

Хот-лист(англ. hotlist: hot – вирізка, list – список, букв, тобто «гарячий список») – це список Інтернет-сайтів (з текстовим матеріалом) з теми, що вивчається. 

Його досить просто створити, і він може бути корисним у процесі навчання. Хот-лист не вимагає часу на пошуки необхідної інформації. Усе, що потрібно – це лише ввести ключове слово в пошукову систему Інтернету й отримати потрібний хот-лист. 

 

	Мультимедійний  скрапбук (англ. scrapbook: scrap – вирізка, book – книга,
	буквально «книга із вирізок») – це своєрідна колекція мультимедійних ресурсів. У педагогіці – метод розвитку творчої діяльності учнів – «альбом» з фотографіями, фотоколажами, декорований елементами, картинками, малюнками, замітками, афоризмами та інше, для того, щоб розкрити сенс теми, що вивчається.

Сторінки такого «альбому», зазвичай, оформлюються за певними темами, літературними напрямами, за творчістю письменника або літературного героя, упровадженням ідеї тощо. На відміну від хот-листа, у скрапбуці містяться посилання не лише на текстові файли, а й на фотографії, аудіофайли та відеокліпи, графічну інформацію та анімаційні віртуальні тури [2, c. 15]. 

 

Трежхант(англ. Treasure hunt – полювання за скарбами) – сукупність посилань на різноманітні сайти з теми, що вивчається. 

Він багато в чому нагадує хот-лист та скрапбук, єдина відмінність полягає в тому, що кожне з посилань містить питання із змісту сайту. За допомогою цих запитань викладач спрямовує пошуково-пізнавальну діяльність учнів. В кінці треж ханту їм задається одне загальне питання на цілісне розуміння теми. Розгорнута відповідь на нього й містить відповіді на попередні більш детальні питання для кожного з сайтів. 

 

Сабджект семпл (англ. subject sampler: subject – тема, sampler – зразок, буквально «тематичний зразок» – Інтернет-ресурс, що містить посилання на тематичні текстові та мультимедійні матеріали, але після вивчення кожного елемента цього ресурсу старшокласникам необхідно відповісти на поставлені запитання.

На відміну від трежханту, де проходить вивчення фактичного матеріалу, сабджект семпл  націлений на обговорення соціально-загострених та дискусійних тем. Старшокласникам необхідно не лише ознайомитись з матеріалом, а й аргументувати свою думку з приводу дискусійного питання. Під час індивідуальної роботи необхідно розбити головну тему на кілька аспектів. Після опрацювання свого аспекту учні можуть продемонструвати результати своєї роботи всьому класу. 

Веб-квест (англ. webquest: web – мережевий, quest – пошук, предмет пошуків, пошук пригод; попит) – мережевий пошук. Веб - квест у педагогіці – проблемне завдання з елементами рольової гри, для виконання якого використовуються інформаційні ресурси Інтернету. Навчальний Веб-квест – сайт в Інтернеті, присвячений певній темі, що складається з кількох, пов’язаних єдиною сюжетною лінією розділів, насичених посиланнями на інші ресурси Інтернет. 

Цей вид – найскладніший тип навчальних Інтернет-ресурсів. Веб-квест – це сценарій організації проектної діяльності старшокласників з будь-якої теми з використанням ресурсів Інтернету. 

Блог-квест – технологія, у якій поєднано Веб-квест і Блог, тобто це Вебквест, організований на Блог-платформі. 

Основною його відмінністю є те, що він відкритий, а це означає, що участь у роботі над ним можуть приймати всі бажаючі, незалежно від місця проживання, реєстрації, віку тощо. Цілком очевидно, що кожен з описаних видів навчальних Інтернет-ресурсів випливає з попереднього, поступово ускладнюючись і, тим самим, дозволяючи вирішувати складніші навчальні завдання. Хот-лист і мультимедіа скрапбук спрямовані на пошук, відбір,  класифікацію інформації. Трежхант, сабджект семпл, Веб-квест і Блог-квест містять елементи проблемного і проектного навчання. 

Сучасність вимагає нових підходів до навчального процесу, нових методів, форм подання навчальної інформації.  Ними є використання мультимедійних уроків та Інтернет-ресурсів.

IV.  Інноваційні методики створення власних висловлювань, розвитку           мовлення учнів.

 

Невід’ємною складовою формування особистості дитини є розвиток творчої мовленнєвої діяльністі.

 

                   Як запалити у дитини вогник творчого розповідання?

 На уроках літератури необхідно створювати виняткові можливості для мовленнєвої практики учнів, для оволодіння різноманітними видами та жанрами мовленнєвих висловлювань, у тому числі і творчих.  

Розвиток здібностей школярів до словесної творчості здійснюється шляхом вдосконалення окремих структурних компонентів літературних здібностей: творчої уяви, образного мислення та логічної пам’яті. Цілеспрямована й одночасна активізація в ході навчання на уроках української літератури  процесів творчої уяви, образного мислення і логічної пам'яті у  школярів ефективно сприяє розвитку їх здібностей до словесної творчості. Творча уява і образне мислення допомагають дитині створити новий оригінальний зміст. Логічна пам’ять зберігає запас вражень, необхідний для роботи уяви і мислення, а також дозволяє структурувати матеріал і перетворювати інформацію у зв'язний текст.

           Інтерес учнів до літератури, до творчості письменників залежить не лише від форм подачі навчального матеріалу, а й від того, як на уроках стимулюється самостійна творчість учнів. Ефективним можна вважати такий урок,  який дає учням не лише міцні, осмислені літературні знання, а також необхідні навички творчої самореалізації.  

«Подумай, доведи, порівняй, відгадай, зроби висновок» – такі завдання потрібно пропонувати учням, щоб розвинути їхній інтерес до світу, їхню фантазію, творчу думку.

Необхідно цілеспрямовано виробляти у школярів уміння помічати у предметі яскраве, характерне й зображувати його словом, виховувати внутрішню потребу передавати власне бачення світу, власне сприймання краси. Вправляння у спостережливості, спогляданні предметів, виділенні їх ознак є кращим способом, за допомогою якого можна досягти самостійності, розвиваючи дар слова.

    Творче розповідання.

Одним з найефективніших методів розвитку словесної творчості є творче розповідання, результатом якої є зв'язна, логічно послідовна розповідь. На відміну від фактичної розповіді (переказу, сюжетної розповіді з досвіду, опису по пам'яті)  в основі творчих розповідей лежить робота творчої уяви. Обов'язковими компонентами такої розповіді мають бути самостійно створені дитиною нові образи, ситуації, дії. При цьому учні використовують свій набутий досвід, знання, але по-новому комбінують їх.

Види творчих розповідей на словесній основі:

ü  Розповідь на тему, запропоновану вчителем.

ü  Розповідь за планом.

ü  Розповідь за запропонованим початком.

ü  Розповідь за опорними словами.

ü  Розповідь зі зміною особи оповідача.

ü  Розповідь про життя героя твору (персонажа) за колективно (самостійно) складеним простим (складним) планом.

ü  Власні висловлювання про твір, подію, героя.

ü  Розповідь за мотивами художніх творів.

ü  Складання казки-небилиці.

ü  Складання творчої розповіді, казки за власним сюжетом, за прислів’ям.

ü  Творчі перекази невеликих за обсягом епічних творів чи фрагментів з них.

ü  Розповідь за  картиною, малюнком, ілюстрацією. ü Розповідь за виставою, кінофільмом, мультфільмом ü Розповідь-роздум.

ü  Розповідь-етюд.

ü  Сценарій відеокліпу до фрагменту літературного твору тощо.

 

Кожен вид творчих розповідей потребує своїх прийомів і методів навчання.

           Сформувати навички учнів складати творчу розповідь за опорними словами допоможе метод «Припущення на основі запропонованих слів». Перед початком читання твору учитель дає учням три-чотири слова, взяті з тексту, та пропонує скласти оповідання, в якому використовуються ці слова. Наприклад, перед читанням казки В.Королів-Старого «Хуха Моховинка» вчитель називає слова: хуха, сокира, будиночок, коза Лиска – та просить п’ятикласників скласти історію про ці чотири речі. Для цього можна об’єднати школярів у пари. Опорні слова можна унаочнити, запропонувавши школярам малюнкові зображення речей. 

           Вправляти школярів  у складанні власних висловлювань про твір, подію, героя допоможе використання методу «Щоденник подвійних записів». Під час читання твору учень робить записи у таблиці. В лівій колонці записує, який момент або персонаж його вразив (здивував або щось нагадав із власного досвіду), а праворуч – пише коментар до цього (Що саме їх вразило? Які думки викликало? Які запитання виникли? тощо).

Наприклад, читаючи казку В.Королів-Старого «Хуха Моховинка»,

учні можуть зробити такі записи у щоденник.

 

Прийшла на Моховинку біда... Що було робити?.. Лишалося одно: шукати нового помешкання, дарма що всі родичі й знайомі кликали Моховинку до себе жити.	Хуха втратила житло, і тепер їй довелося шукати нову хатинку. Це було дуже складно, тому що вже почалася зима. Мені подобається, що Моховинка така незалежна, самостійна, сильна і горда. Вона не хотіла бути обтяжливою для своїх родичів, тому і шукала собі домівку.
	Я б, мабуть, у такій ситуації скористався допомогою родичі.
«…Отже, вночі в ту сітку й заплуталась старша коза Лиска. Чим дужче вона борсалася в ній, тим дужче заплутувалась».	Моховинка не залишила у біді козу Лиску. Вона звернулася до дітей за допомогою. Але це ж було небезпечно! А що, якби діти образили хуху? Моховинка – вірний, турботливий друг. Тому вона пішла на ризик, аби лише врятувати Лиску. У Моховинки варто повчитися, як потрібно дружити.
“–Так, я – Хуха! І навіть та сама, якій ти зруйнував торік хатку, а потім у хаті в добрих людей хотів мене зарубати своєю сокирою... Дід затрусився ще дужче. Він був певен, що тепер Хуха помститься на ньому”.	Хуха-Моховинка врятувала діда, який приніс їй так багато лиха. У цій ситуації у Моховинки була можливість помститися, але вона вчинила прекрасно, рятуючи людину. Це приклад для мене: не пам’ятати зла, робити якомога більше добра людям, навіть тим, хто колись мене образив.

 

           Складати творчі розповіді від імені героїв допоможе використання методу РОФТ (роль, отримувач, форма, тема).

 

РОФТ – це письмова діяльність, що зазвичай використовується на етапі підсумку уроку. Учням даються ролі, які пов’язані зі змістом уроку (герой, письменник, якийсь живий чи неживий персонаж твору, явище природи тощо). Вони обирають отримувача для свого повідомлення та форму, яка відповідає їхній ролі, отримувачу й темі.

Наприклад:

Роль (хто пише)	Отримувач аудиторія (хто отримує)	Формат (у якій формі)	Тема (про що це)
Хуха-Моховинка	Діти	Лист	Будьте добрими і милосердними!
Дід	Хуха-Моховинка	Звернення	Прости  мені, Хухо…
Коза Лиска	Хуха-Моховинка	Подяка	Дякую тобі за твоє добре серце!

 

 

           Робота з казкою.

За словами В.Сухомлинського, казка – це "свіжий вітер, що роздуває вогник дитячої думки і мови". Завдяки казці дитина пізнає світ не тільки розумом, а й серцем, відкликається на події та явища навколишнього життя, висловлює ставлення до них. Створення казок – це один із найцікавіших для дітей видів поетичної творчості. Водночас це важливий засіб розумового розвитку. Як би не творчість, не складання казок, мовлення багатьох дітей було б плутаним, а мислення – хаотичним. Саме казка задовольняє жадобу дитячого пізнання, інтерес до навколишнього. 

                  Казка є одним із вирішальних факторів, що визначають розвиток словесної творчості  школяра. Саме до казки наближаються дитячі словесні твори. Казки дітей відображають теми та зміст народних казок, герої дітей діють у нових ситуаціях, але з типовими рисами народних героїв, запозичуються специфічні елементи побудови сюжету. 

            В п’ятому класі пропонуються такі прийоми складання казок:

ü  «Салат із казок» (поєднання в одній казці героїв з різних казок та придумування їх спільних історій).

ü  «Казки навиворіт» (характери героїв відомої казки змінюються на протилежні).

ü  «Казки - небилиці».

ü  «Додавання у  казку чарівних предметів».

ü  «Казка - перетворення» та інші.

 

 Складання казки-небилиці.

Складання казки-небилиці розвиває почуття гумору, критичність розуму, вміння коротко, образно побудувати аналогічний вислів. Наприклад:

– Іде Червона Шапочка лісом, пісні співає, квіти збирає, а назустріч їй Колобок, зубами клацнув та й каже: «Червона Шапочко! Зараз я тебе з’їм!». А Червона Шапочка відповідає: « Не їж мене, Колобок, краще золотого ключика пошукай...»  Далі продовжувати складати подібні небилиці можна запропонувати дітям: перенести героїв знайомих казок у нові обставини; змінити ситуацію у знайомій казці, придумати нове закінчення казки; скласти колаж із казок.

На основі складених дітьми небилиць можна провести гру «Розплутай плутанину».Один учень розповідає складену ним небилицю, а інші її розплутують, з’ясовують, що в ній не так. За кожну небилицю дитина отримує фішку і за розплутування таких небилиць дітям теж даються фішки. Виграє той, у кого більше фішок.  Самостійне створення казок – дієвий шлях розвитку творчості й зв’язного мовлення   школяра. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Технологія  «Сторітеллінг».

Очевидно, сьогодні потрібні нові методики, які допоможуть вчителю формувати мовну компетентність учнів через впровадження у навчальний процес методів, які дозволяють «говорити і слухати».

У потоці нових засобів навчання з’явилося нове поняття «сторітеллінг». Спробуємо розібратися в суті цієї методики. Саме використання технології сторітеллінгу на уроках  української словесності  дає поштовх розвитку мовних  компетенцій школярів.

Сторітеллінг (англ. Storytelling), або розповідання історій, був винайдений і успішно випробуваний на особистому досвіді Девідом Армстронгом, головою міжнародної компанії Armstrong International. Сутність її проста: «Найкращий спосіб презентувати власну ідею чи себе, передати знання чи мотивувати на діяльність – розповісти історію».

Розробляючи свій метод, Девід Армстронг врахував відомий психологічний фактор: історії більш виразні, захоплюючі, цікаві і легше асоціюються з особистим досвідом, ніж правила або директиви. Вони краще запам’ятовуються, їм надають більше значення та їх вплив на поведінку людей сильніше. 

Методика сторітеллінг – це методика, за допомогою якої учень вчиться формулювати свої думки та розповідати про себе. Використання  такої методики – гарна нагода для учня описати  свої вчинки та почуття, проаналізувати власні дії, оцінити наслідки та зробити висновки на майбутнє. Сторітеллінг успішно використовують у бізнесі для просування брендів та товарів на ринку. У 2006 році  ця технологія була визнана бізнес ідеєю року. Учні люблять розповідати історії. Та чи вміють вони їх писати? Зробіть крок на зустріч життю та заохотьте дітей писати історії про те, що трапилось з ними, або з тими, хто поруч!

Технологія  сторітеллінгу  є однією з інноваційних педагогічних технологій, що допомагає учневі засвоїти матеріал, поданий у вигляді цікавої захоплюючої історії,  сприяє розвитку його особистісних якостей, демонструє  унікальність уяви кожної дитини, дозволяє  проявити активність та творчість.

За допомогою сторітеллінгу можна отримати два найбільш важливі результати:

•       пожвавлення атмосфери у класі, зняття напруженості, створення невимушеної обстановки;

•       він є одним із найбільш простих та швидких шляхів встановлення контакту між вчителем та учнями, засобом привернення та утримання їх уваги.

Отже, сторітеллінг – це складання історій. Розберемо компоненти написання історії:

Табл. 1. Складові частини історії:

 

 

 

 

Табл. 2. Чому  саме історія?

Історія залежить від того, для якої саме аудиторії вона призначена. В історії будь-якого виду є кілька ключових принципів, які відрізняють її від простого викладу фактів: наявність персонажа; наявність інтриги; наявність сюжету.

 

 

Отже, технологія сторітеллінг охоплює комунікативну, мовну та мовленнєву компетенції школярів. Для успішної організації освітнього процесу вчитель повинен знати і пам’ятати, що кожен учень по-своєму сприймає матеріал, що творче ставлення до роботи й навчання – запорука ефективного уроку. Необхідно давати дітям можливість максимально виявити свою ініціативу та творчість.

 Створення фанфіків.

Поряд із даними методами та технологіями слід згадати фанфіки, які вже полюбилися нашим вихованцям.

деякі із них:

1.                 Вирішіть, з якого твору ви хочете створити фанфік, виберіть головних персонажів, уявіть загальний сюжет і настрій фанфік. Чи хочете ви написати гумористичну розповідь або ваш твір буде оповідати про трагічну смерть героя? Вам краще визначитися з цим заздалегідь і неухильно слідувати обраному настрою. Якщо вам захочеться придумати комічний щасливий кінець після романтичного фіка, в якому головний персонаж трагічно помер в бою, можливо, ви і відновите свою душевну рівновагу, але читачеві такий хід здасться недоречним.     

2.                 Розпишіть сюжет по пунктам. А потім розпишіть за  підпунктами кожен пункт.

3.                 Важливо, щоб ви чітко уявляли, куди і в який час відправиться ваш герой, в кого закохається, з ким стане ворогами, який артефакт знайде і де втратить свій мобільний телефон. Інакше вам не уникнути неузгодженостей і втрачених дрібниць.     

4.                 Позначте для себе головні риси характеру узятих вами персонажів. Часом на догоду сюжету автори міняють їх до невпізнання. Якщо характер персонажа ніяк не вкладається в сюжетну лінію, міняйте сюжет, а не героя.    

5.                 Є два способи створення фанфіку. Одні автори пишуть, дочекавшись натхнення, придумуючи з  голови в довільному порядку, потім вичитуючи, переставляючи місцями і створюючи цілісний твір. Інші пишуть «конспект» фанфіка, поступово наповнюючи його деталями. Виберіть спосіб, який вам ближче.        

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     Уроки, присвячені написанню фанфіків, мають проводитись у старших класах, коли в учнів буде практика написання творів-роздумів, есе, рецензій, літературно-критичних статей. 

Наступним кроком є творча робота над створенням власних фанфіків учнями. Радимо проводити основну роботу на уроці. Домашнім завданням може стати завершення та  редагування власного твору, адже за сорок п’ять хвилин важко створити дійсно художній твір.  Як і при написанні будь-якої творчої роботи, робота над фанфіком має проводитись при дотриманні вимог до логічної структури викладу. Це насамперед означає, що тема повинна бути розкрита чітко, аргументовано, глибоко, окремі частини твору повинні бути пов’язані між собою, переходи від однієї думки до іншої послідовні і переконливі. Учні можуть самі обрати жанр, у якому буде створено фанфік: це може бути невелике оповідання, лист, есе, нарис, вірш. Головне, про що мають пам’ятати старшокласники, що фанфік – це творча інтерпретація художнього тексту на дещо іншому рівні читацької свідомості.

 

Отже, робота з фанфіком є унікальним засобом розширення читацької свідомості учнів, що є необхідною умовою для досягнення основної мети літературної освіти – виховання творчого читача із самостійним критичним мисленням, формування гуманістичного світогляду, загальної культури, естетичних смаків особистості.

 

                          У роботі «відкрийте» для себе гештальт-технології. 

 

Гештальт підхід сприяє встановленню справжнього контакту між людьми, розвитку творчого пристосування кожної унікальної людини до навколишнього середовища. Він впливає не тільки на прояснення причин наших труднощів, а й на дослідження нових шляхів їх вирішення. І завдяки цьому людина не просто відповідає на запитання: «Чому це в мене так відбувається?», а віддає перевагу мобілізуючому питанню: «Як я можу це змінити?» 

 

Саме це питання стає одним із головних у сучасній педагогіці й шкільній практиці. Адже наш час є добою компетентнісного навчання, тобто не просто передачі учням знань, вироблення умінь і навичок, але й формування основних компетентностей, які допоможуть їм стати успішними в подальшому. Тому проблема, як змінити своє життя, застосовуючи набуті знання та вміння, є надзвичайно актуальною. 

На уроках української мови та літератури застосовуються гештальт- вправи, які дають змогу розвивати креативність особистості. Такі вправи доцільно використовувати на різних етапах уроку – від мотивації навчальної діяльності та актуалізації опорних знань, до закріплення вивченого й підсумку заняття. Варто при цьому зазначити, що, застосовуючи вищезгаданий підхід, можна умовно виділити й інші, експериментальні етапи, зокрема «активізація ресурсів особистості», «розкриття творчої активності», «засвоєння нових знань і самовираження», «релаксація» тощо. 

Зрозуміло, що гештальт-вправи можуть не лише проводитися вчителемекспериментатором у первинному вигляді, а й модифікуватися, адаптуватися до теми й змісту уроку. На одному занятті можна найбільш ефективно застосувати 2-3 вправи, щоб досягти мети уроку і, разом із тим, не перевантажити учнів. Щоб вивести учнів зі стану збудження після проективної гри та підготувати до сприймання і запису домашнього завдання учитель наголошує на важливому морально-етичному значенні проведеної дискусії, її виховному характері, організовує роботу за картками, що містять слова моральної тематики, й пропонує учням підібрати слова-поняття, які можна віднести до характеристики різних персонажів. 

Можна зайнятися реалізацією соціального гештальт-завдання на патріотичну тему «Написання листа захиснику кордонів України», яке викликане актуальними сучасними демократичними перетвореннями в Україні. 

Створюючи лист, учні різних вікових груп закріплять уміння розпізнавати текст, його структурні особливості, послідовний і паралельний види зв’язку речень у тексті, навчаться висловлювати особисту позицію щодо обговорюваної теми, додержуватися вимог до мовлення й основних правил спілкування, доречно використовуватимуть у власному усному й писемному мовленні вивчені пласти лексики тощо.

На предметних позакласних заняттях вони удосконалять здобуту на основі досвіду здатність належно працювати у групах, парах, співпереживати, спільно обговорювати актуальні проблеми сьогодення, обмінюватися думками, слухати себе й інших, ставати рішучими й переконливими, редагувати написане, самостійно добирати цікаві й необхідні переконливі аргументи на захист своєї позиції, прогнозувати, робити припущення щодо подальшого розвитку певних подій, переконувати, що творити добро словом і ділом – духовна потреба й обов’язок кожного українця.

Окреслені проблеми сприяють розвиткові вмінь створювати ґештальти як цілісні образи, структури, що формуються у свідомості людини при сприйнятті, уявленні й відтворенні об’єктів, подій навколишнього середовища, дійсності; ураховують нові аспекти сучасної гештальт-психології щодо принципів цілісності у процесі аналізу; спрямовують на удосконалення мотивованого використання засобів мови для досягнення певної мети спілкування, урахування взаємодії особистості з соціумом. Остання позиція є провідною для розуміння гештальту.          

 

Наприклад:

«Доброго дня, любий захиснику України!

… Не знаю, хто ти, можливо, юнак, чийсь коханий, чийсь турботливий батько, люблячий дідусь. Хто б ти не був, одне знаю точно: ти – Герой! Як же інакше назвати воїна, який віддає своє життя за мирне майбутнє моєї рідної Батьківщини!

Ти сміливо йдеш у бій, під обстріли ворожих танків, під «Гради», по мінному полю, під снайперські кулі й не важливо, коли: у дощ, у спеку, хуртовину, але не зупиняєшся … Мужньо йдеш!

Тебе охороняє фотокартка родини біля серця, у тебе в думках рідні й друзі, у тебе за спиною вся Україна! Від щирого серця бажаю – повертайся живим! Повертайся додому! Повертайся з перемогою!

Привіт тобі від учителів і моїх друзів, учнів шостого класу загальноосвітньої  школи №2   міста Корсуня – Шевченківського Черкаської області. Іваненко Ростислав.».

***

«Доброго дня, дорогий Солдате!

… Було б добре, якби ти отримав мій лист сонячного осіннього дня разом із повідомленням про закінчення війни. Цієї звістки вже давно чекає вся Україна!

… Можливо, цей лист потрапить до рук моїх земляків – Руднева Романа,

Єрмака Віталія, Якушенка Андрія, Кузьміна Олександра, Миршавки Олександра, Погрібняка Володимира. Знайте, думками ми з вами. Ви – Герої!

За свободу, єдність Батьківщини боретеся, за наше мирне й благополучне життя. Я й мої друзі пишаємося вами, вдячні вашим матерям, за те, що виховали вас сильними, вольовими, мужніми українцями. Повертайтеся живими з перемогою! Слава Україні! Героям слава!

Палій Наталія – учениця 9 класу Миколаївського НВК Петриківського району Дніпропетровської області».

 

Наприклад:

Вивчаючи «Притчу про блудного сина», ми говоримо про те, що блудним називаємо молодшого сина, який, розтративши майно, яке дістав від батька у спадок, після поневірянь, вирішує повернутися додому, аби стати для рідного батька наймитом. При цьому слід зазначити, що в поведінці молодшого сина є такі моменти, які можуть стати прикладом для сучасної молоді. Зокрема, молодий чоловік, будучи у відчаї, а про це нам говорять ті факти, що він пас свиней і їв з ними(а це було неприпустимо низько для євреїв), перебуваючи на межі божевілля, не наклав на себе руки, не впав у відчай, а знайшов вирішення проблеми. 

На уроці можна створити ситуацію, в якій учні подивилися б на проблему з іншого боку і зробили висновки про те, якого із синів треба було б назвати блудним. Скористаємося для цього методом «Шість капелюхів мислення». Розділимо клас на 6 команд, кожна з яких отримає своє завдання, виконання якого дасть змогу розкрити проблемне завдання. 

Команди обирають собі капелюхи (це можуть бути стрічки, смужки кольорового паперу) Завдання для команди, що обрала:  білий колір – розповісти про поведінку старшого сина після повернення

молодшого брата (можна зачитати уривок з притчі);  жовтий капелюх – вказати позитивні риси характеру старшого сина;  чорний колір – дослідити, чи у всьому мав рацію старший син і вказати

негативні прояви в його поведінці;  червоний колір - уявіть, що ви – старший син. Які почуття вас охоплюють, коли ви дізнаєтесь, що повернувся молодший брат, який принизив честь батька, забравши в нього частину майна, а батько, замість того, щоб його прогнати, влаштовує бенкет;  зелений – вкажіть можливі варіанти поведінки старшого сина;  синій – підводить підсумки про те, якого із братів варто назвати блудним: того, який зробив помилку, зрозумів її і вирішив почати все спочатку чи того, який відчуває заздрість і незадоволення від того, що повернувся молодший брат. 

Працюючи, учні мають змогу, використовуючи власний життєвий досвід, маючи деякі приклади із життя, дійти висновку, що кожна людина має право на помилку, але передусім вона повинна завжди залишатися людиною. Чого ми не можемо сказати про старшого сина.

 

Завершити думку з приводу зазначеної  проблеми хочеться цитатою дитячого психолога Ірини Млодік: «Прийняття терапевтом самого себе відкриває дитині двері у світ, де все можливо. А прийняття самої дитини терапевтом чи значимим дорослим дає їй можливість оволодіти тим, що і так належить дитині по праву – її світом, і все це відкриває необмежені можливості бути такою, якою вона хоче бути». Саме таким, «значимим», дорослим є для дитини вчитель, тому його активна позиція, прийняття себе, самовдосконалення, порозуміння й співтворчість допоможуть учневі потрапити в чарівний світ, де можливо розвиватися, стати успішним, досягти гармонії, бути таким, «яким він хоче бути».

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки і рекомендації

 

Викладання української мови та літератури усвідомлюється як процес, що сприяє вихованню особистості, яка вчиться для власного задоволення та самовдосконалення. Дуже важливим напрямком роботи є формування в учнів креативної компетентності — здатної до розв’язання будь-якого навчального завдання творчо; бажання і вміння діяти не за зразком, а оригінально. Навчання дитини має бути таким, щоб воно активізувало розвиток її креативності, тому що це дасть змогу учням стати вільними, толерантними, готовими до подолання труднощів навчання та життя.

Відповідно до роботи сформулювались і певні рекомендації:

•      створити умови для розвитку в дітей здатності будувати конструктивні відносини на уроці з однокласниками, визначити своє місце, прагнути до діалогу, знаходити спільне творче розв’язання проблеми;

•      навчати учнів формулювати свою думку, мислити неординарно, доводити свою точку зору, аргументувати і дискутувати;

•      ефективно розвивати навички проектної діяльності, самостійної роботи, виконання творчих робіт;

•      поєднувати на уроці інтелектуальні і емоційні начала;

•      розвивати     уміння        здобувати, критично    осмислювати        й використовувати різноманітну інформацію;

•      працювати не тільки розумом, а й серцем.

Отже доведено, що сучасний науково-технічний прогрес не тільки не зменшує, а навпаки, збільшує роль творчої активної особистості. Саме в творчості виявляється унікальна потреба людини в пошуку _— її принципова ненаситність, бо потреба в пошуку _— це потреба в постійній зміні самої людини. Справжня творчість сама себе стимулює і сама по собі є нагородою

для людини.                                                                     

У процесі своєї роботи ми переконалися, що лише вдала інтеграція сучасних педагогічних технологій інтерактивного, особистісно-орієнтованого, проектного навчання на основі постійного розвитку критичного мислення учнів дасть змогу розвивати творчі здібності, а значить, і формувати творчу особистість учня.

   Вдало проведена робота завжди потребує значних зусиль і плідної співпраці вчителя і учня . Стосовно цього приходить на думку одна давня притча: « У середні віки у французькому місті Шарті будували собор. Якось трьох тачечників, які виконували однакову роботу – перевозили камінь, запитали: «Слухайте, друзі, що ви робите?»

Перший робітник похмуро глянув і роздратовано відповів: «Тобі що, повилазило? Не бачиш – камінь тягаю на майданчик, хай йому ґрець!»

Другий спокійно сказав : « Що я роблю? Заробляю на кусень хліба для своєї родини.»

А третій розігнувся, витер спітніле чоло, усміхнувся і з гордістю сказав:           

« Я будую Шартський собор!»

      Ідея цієї притчі актуальна й нині: праця не лише нестерпний тягар чи засіб для матеріального забезпечення, а й, найперше, джерело творчості й щастя.  У Святому письмі сказано : «Блаженна людина, що насичується від плодів своєї праці і шукає в ній утіху».   Це є істина.

То ж нехай шляхом до Серця учня стане чисте Серце вчителя! І нехай кожен педагог скаже:

Я — Вчитель.

Я — Любов і Відданість, Віра і Терпіння.

Я — Радість і Співрадість, Страждання і Співстраждання.

Я — Істина і Серце, Совість і Благородство.

Я — Той, хто Шукає і Дарує, Вбогий і Багатий.

Я — Вчитель і Учень, Вихователь і Вихованець.

Я — Той, хто Прокладає Шлях, і Художник Життя.

Я — Захисток Дитинства і Колиска Людства.

Я — Посмішка Майбутнього і Факел Сущого.

Я — Вчитель від Бога і Співробітник у Бога.

Молюсь тобі, серце моє, дай мудрості осягати моменти істини в житті дітей!

 

 

 

 

 

 

ВИКОРИСТАНА   ЛІТЕРАТУРА

 

1.                 Бикова В., Ніколова Н. Тренінг — форма інтерактивного навчання // Освіта. Технікуми, коледжі. — 2010. — №2, с. 7-279.

2.                 Бондаренко М. Г, «Розвиток критичного мислення на уроках літератури». Вид. група «Основа», 2009 р.

3.                 Донченко С., Соколова О. Пошук нових форм методичної роботи //  Освіта. Технікуми, коледжі. — 2009. —  №4, с. 45-46. 

4.                 Інтерактивне навчання: цільова програма розвитку пізнавальних і творчих здібностей учнів // Завуч. — 2003. — №19.

5.                 Інформаційні технології в навчанні. – К.: Видавнича група ВНV, 2006. – 240 с.

6.                 Іщук Н. Ю. Застосування засобів мультимедіа у процесі підготовки екномістів у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації: Автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04 / Вінницький держ. педагогічний ун-т ім. Михайла Коцюбинського. – Вінниця, 2004. - 20 с. 

7.                 Лазоряк П. Я. Творчий потенціал учнів на уроках словесності /             П. Я. Лазоряк // Вивчаємо українську мову і літературу. — 2008. — №6-8-11. 

8.                 Національна доктрина розвитку України у ХХІ столітті. — К.: Шкільний світ, 2001. — 16 с.

9.                 Освітні технології: Навч.-метод, посібн. / О. М. Пехота, А. З.  Кіктенко, О. М. Любарська та ін. За заг. ред. О. М. Пехоти. — К.: А.С.К, 2004. — 256 с.

10.             Педенко Н. І. Розвиток креативного потенціалу учнів на уроках словесності / Н. І. Педенко // Вивчаємо українську мову і літературу. — 2006.

— №32, с. 2-12.

11.             Пометун О. Інтерактивні методи та системи навчання. — К.: Шк. світ, 2007. — 16.

12 . Розвиток творчості в учнів. Методичний посібник / Колошин В.Ф.,  Гоменюк Д. В. — К.: 2008. — с. 10-12.

13.      Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. Народження громадянина.

Листи до сина: [вибр. тв. в 5-ти Т. — Т. 3] / В. О. Сухомлинський. — К.: Рад. шк., 1977. — с. 7-279.

14.      Творчість у педагогічній діяльності / Л. В. Туріщева. — Х.: Вид. група «Основа», 2010. — с. 96.

15.      Тягло О. В. Критичне мислення. Харків, «Основа». 2008.

16.      Віртуальні екскурсії на уроках української літератури як засіб розвитку загальнокультурної компетентності учнів / О. А. Чуча // Таврійський вісник освіти. –2016. – № 2. –С. 220-227.

17.      Інтернет-посилання: 

http://www.mykolaivpl.org/metodrozrobka/104-2014-03-21-09-08-53.html_. https://sites.google.com/site/portfoliostepanenkosvitlana/home/opis-dosvidu_.

http://gymnasium-korosten.org