23 квітня о 18:00Вебінар: Шкільна територія як об'єкт STEАM-дослідження

Формування мотивації навчальної діяльності молодших школярів

Про матеріал
Мотивація навчальної діяльності - один із засобів спонукання учнів до продуктивної пізнавальної діяльності активного засвоєння змісту освіти, яка залежить від рівня сформованості мотивації, учіння школярів. Оскільки особистісно - зорієнтоване навчання спирається на положення, що тільки особистісно - значущі поняття засвоюються учнем, проблема формування мотивації учіння дуже актуальна.
Перегляд файлу

Міністерство   освіти України і науки

Хмельницьке обласне управління освіти і науки

Відділ освіти Старосинявської

районної державної адміністрації

 

 

 

       Освіта Хмельниччини на шляху реформування

              Формування мотивації

     навчальної діяльності молодших  

                          школярів

 

 

                                                                                Укладач

                                                       Гречковська 

                                                                          Лариса Петрівна

                                                                      Практичний психолог

                                                                       Старосинявського НВК

                                                                    « Загальноосвітня школа І-ІІІ

                                                                      ступенів, гімназія»ім.О.Романенка

 

 

 

                                    Стара Синява

 

 

 

 

Вступ

Мотивація навчальної діяльності - один із засобів спонукання учнів до продуктивної пізнавальної діяльності активного засвоєння змісту освіти, яка залежить від рівня сформованості мотивації, учіння школярів. Оскільки особистісно - зорієнтоване навчання спирається на положення, що тільки особистісно - значущі поняття засвоюються учнем, проблема формування мотивації учіння дуже актуальна.

Мотиваційна сфера багаторівнева та полімотивована. Мотивація навчання складається в основному з двох найбільш значущих груп мотивів — пізнавального інтересу та соціальних мотивів. Домінування якогось із мотивів має неабиякий вплив на ефективність навчальної діяльності школярів.

Для організації ефективної роботи з розвитку мотивації важливо уявляти загальні тенденції вікового розвитку школяра: знати з якими мотивами приходить дитина до школи, яка мотивація може і повинна в неї скластися в початковій школі.

Хоча мотивація пов'язана з віковими особливостями дитини, все ж не вік як стадія дозрівання визначає мотиви, а характер діяльності та система взаємодії з іншими дітьми у цьому віці.

Саме навчальна діяльність займає практично всі роки становлення і формування дитини як особистості, починаючи з дитячого садка і закінчуючи навчанням у середніх і вищих навчальних закладах.

Одним з основних періодів навчальної діяльності є навчання в початковій школі, де формується розвиток мотивації навчання, як найважливішого елементу мотивації саморозвитку наряду з розвитком інтелекту, емоційної сфери, стійкості до стресів, впевненості в собі, самостійності.

Соціально - педагогічна взаємодія з дитиною неможлива без врахування особливостей її мотивації. За об'єктивно однаковими діями школярів можуть стояти зовсім різні причини і спонукальні джерела цих дій, їх мотивація може бути зовсім різна.

В молодшому шкільному віці у дітей закладається основа мотиваційної сфери, яка є джерелом активності суб'єкта.

Саме першокласники, в переважній більшості, зацікавлено і сумлінно ставляться до навчального матеріалу. Мотиви їх старанного ставлення породжуються самою навчальною діяльністю.

Стійкість мотивів навчальної діяльності молодших школярів залежить від того, як ця діяльність організовується, як учитель уміє збуджувати і підтримувати інтерес своїх вихованців до здобування знань, як уміє формувати їх певні мотиви. Устигне переборення труднощів, з якими зустрічаються учні в процесі навчальної діяльності, є невід'ємною внутрішньою умовою зміцнення її мотивації. Але нагромадження великої кількості невдач викликає зниження інтересу до учіння. Якщо мотиви, породження саме навчальною діяльністю слабкі, то соціальні мотиви, пов'язані, наприклад, з прагненням школяра заслужити похвалу дорослих, отримати гарну оцінку тощо, виявляються не дійовими. Отже, ставлення до навчальної діяльності, значною мірою залежить від того, які мотиви сформовані в учня.

Сформованість певних мотивів, утворення одних та знецінення інших мотивів у деякій мірі залежить від учителя. Здатність впливати на мотиваційну сферу дітей визначається тим, які завдання ставить він перед учнями, як допомагає їх виконати. Яке місце залишається для доступної учням активності і самостійності, як узгоджуються методом керування мотивацією дітей вчителем і батьками.

Процес формування мотиваційної сфери школяра - це тісна співпраця учителя, учня та батьків. Саме цей взаємозв'язок забезпечить успішне формування навчальної мотивації школярів.

 

 

 

Розділ І. Теоретично- методологічні основи формування мотивації навчальної діяльності молодших школярів

1.1 Розвиток мотиваційної сфери молодшого школяра

Мотив - це сукупність зовнішніх і внутрішніх умов, які викликають активність суб'єкта і визначають її спрямованість.

Мотивація — це система психологічних факторів, що зумовлюють поведінку та діяльність людини. С. Занюк виділяє динамічний та структурний (змістовий) аспекти мотивації. Продуктивність діяльності, її процес і результат визначаються спрямованістю мотивів, їх змістом, силою, активністю, напруженістю мотивів відповідного змісту. Структурний аспект мотивації — це прояви різнобічних потреб людини. До змістового аспекту мотивації входять такі компоненти як: зміст мотивації, зв'язок між мотивами, ієрархія мотивів, потреби, які лежать в основі мотивів і зумовлюють поведінку. Динамічний аспект мотивації визначається такими характеристиками як сила, стійкість, міра збудження мотивів, здатність переключатися з одних мотивів на інші.

Мотиви залежать від:

- характеру участі у діяльності ( усвідомлені, реально діючі мотиви );

- часу зумовлення діяльності (тривала - коротка мотивація);

- соціальної значущості (соціальні — вузько особистісні);

- включеності у діяльність тощо [9, с. 153].

С.Занюк, посилаючись на класифікацію мотивів Л.І.Божович, в залежності від зв'язку мотиву зі змістом або процесом діяльності, класифікує їх так:

1. Внутрішні мотиви, пов'язані з процесом і змістом діяльності;

2. Зовнішні мотиви:

- широкі соціальні (обов'язок, відповідальність, самовираження

та самовдосконалення);

- вузько особистісні (прагнення отримати схвалення з боку інших людей, набути високий соціальний статус);

- мотиви уникнення неприємностей, котрі можуть виникати у випадку незадоволення вимог, очікувань або потреб інших людей [9, с.138].

Згідно поглядів психологів, діяльність спонукається такою групою мотивів:

а) задоволення від самого процесу діяльності;

б) прямий результат діяльності;

в) винагорода за діяльність;

г) уникнення покарань, котрі загрожували б у разі відхилення від діяльності чи несумлінного виконання її.

Найбільш широким є поняття «мотиваційної сфери», у зміст якого Л.С.Виготський включив ефективну вольову сферу особистості, переживання задоволення потреби. У загально - психологічному контексті мотивація об'єднує в собі рушійні сили поведінки [4, с.82].

Леонтьєв теж розглядав мотиваційну сферу в рамках психологічної теорії діяльності. Центральним моментом даної теорії є те, що мотив, який спонукає нас до досягнення цілі, пов'язаний із задоволенням певних потреб. Але з часом ціль може перетворитися в потребу. Наприклад, батьки часто для того, щоб стимулювати інтерес дитини до читання книги, обіцяють купити яку-небудь іграшку, якщо вона прочитає книгу. В процесі читання книга може стати однією з її основних потреб [14, с.82].

Цей приклад пояснює механізм розвитку мотиваційної сфери за рахунок розширення кількості потреб. Їх кількість збільшується в

процесі діяльності людини, під час її контакту з навколишнім середовищем.

В сучасній психології формування мотиваційної сфери людини в процесі онтогенезу вивчається на основі формування інтересів людини, як основних причин, стимулюючих його до розвитку і діяльності.

Початок шкільного періоду характеризується появою нових інтересів у дитини - інтересу до навчання, до школи. Дитину в цей час цікавить сам процес навчання, можливість нової діяльності, якою вона буде займатися, нові правила шильного життя, нові обов'язки, нові друзі, вчителі. Першокласникові цікаво виконувати всі види роботи в школі: він із задоволенням читає, пише, рахує, виконує доручення. Але через деякий час інтерес до школи диференціюється. Спочатку виділяються предмети, які найбільше подобаються дитині, а саме ті, які її цікавлять, або які вона розуміє, або які легко виконує. Крім цього, оволодіння грамотою дає можливість ознайомитися з різною літературою. Дитина по іншому починає сприймати світ. Казки, в яких описано нереальні події, відходять на другий план, з'являється інтерес до книжок про ровесників, пригоди, подорожі тощо[3, с.356].

Учбова діяльність завжди відбувається під впливом певних спонукань учня: мотивів, прагнень, потягів. Все це і є мотиваційною сферою діяльності учнів.

Мотив діяльності виступає як предметний зміст потреб і суб'єктивно відображається у формі переживань: бажань, хотінь, прагнень. Його регулююча функція виявляється у спрямованості психічних процесів учня, у підтримуванні певного рівня функціональної" напруженості психічних процесів протягом певного часу. Істотна риса мотивації полягає в тому, що вона завжди включає різні спонуки, завдяки чому діяльність стає полі-мотивованою. В основі учбової діяльності лежать різні спонукання, пов'язані не тільки з навчанням, а й з широкою соціальною мотивацією, з мотивами соціального престижу тощо[8, с.23].

Спонукання перебувають в ієрархічній залежності, так що мотивація як психічна регуляція учбової діяльності має багаторівневу структуру, причому поряд із свідомими рівнями регуляції вона включає і несвідомі спонукання. Учні далеко не завжди усвідомлюють справжні мотиви, що спонукають їх до учбової діяльності. Багато учнів вважають, що вчаться виключно заради набуття міцних знань і досягнення широких соціальних цілей. Насправді ж у системі їхніх мотивів чималу роль відіграють зовнішні для учбової діяльності мотиви, скажімо, бажання дістати певну винагороду, мотиви соціального престижу тощо.

Відомо, що одна й та ж сама поведінка може спонукатися різними мотивами і тим самим входити до різних діяльностей. Так, якщо в системі мотивів учня повністю відсутні учбово-пізнавальні мотиви, спрямовані на досягнення цілей учбової діяльності, наприклад, він виконує завдання вчителя тільки з метою уникнення кари, або заради досягнення утилітарних цілей, то й дії його в своїй системі не становлять учбової діяльності.

Формування повноцінних мотивів - важливий фактор успішного формування учбової діяльності. Серед різноманітних впливів на ці мотиви можна виділити два основні. Перший з них - це роз'яснення суспільного змісту успішного оволодіння учбовою діяльністю. Другий — ефективна організація учбової діяльності, застосування розвиваючих методів навчання. Цей вплив має свої переваги, адже успішну учбова діяльність сама по собі є джерелом позитивного ставлення школяра до процесу учіння[11, с.345].

Незаперечний факт, що ефективність навчання й виховання

школярів залежить від їх власної активності. Якщо учень, наприклад, не виявляє інтелектуальної активності, то результативність його навчальної діяльності, як правило, не досить висока і, навпаки, високі показники в навчанні - це результат активності учня. Ступінь активності школяра є наслідком сильної, або слабкої мотивації навчання. Можна сказати, що мотиви учіння - це активізуюча сила, одна з основних психологічних умов навчальної діяльності.

Отже, Алексєєва М.І. доводить, що мотив - це одне з найстійкіших понять, за допомогою якого розкривається природа людських дій, її сутність. Він виступає важливим компонентом психологічної структури будь-якої діяльності, її рушійною силою [1, с.3-4].

З цим твердженням погоджуються і вітчизняні психологи Реан А.А. та Коломенський Я.П. Вони звертаються до класичного закону Йоркса, Дотсона, за яким: чим вища сила мотивації, тим вищий результат діяльності. Але все це діє до певного моменту. Вони звернули увагу на те, що якщо, досягнувши певної сходинки, сила мотивації продовжує збільшуватися, то ефективність діяльності починає падати.

Та мотив може характеризуватися не тільки кількісно ( по принципу «сильний-слабкий»), а й якісно. В цьому плані виділяють мотиви зовнішні і внутрішні. Мова йде про відношення мотиву до змісту діяльності [20, с.224].

Цю позицію підтримує і Дубровіна Т.В. Вона стверджує, що труднощі, які виникають у дитини в школі, можуть бути спричинені несформованою внутрішньою позицією школяра. На основі своїх досліджень, вона прийшла до висновку, що навчальна діяльність пройде успішно, якщо вона стимулюється і мотивами самої діяльності, і мотивами, викликаними позицією школяра [ 19, с.82-83].

Основною проблемою мотиваційної сфери молодшого школяра, на думку Матюхіної М.В. є те, що мотиваційна сфера дуже динамічна у порівнянні з пізнавальною чи інтелектуальною. Зміни у мотивації проходять дуже швидко і тому цей рух несе у собі певну загрозу. Якщо нею не керувати, може виникнути регрес мотивації, зниження її рівня, мотиви можуть втратити свою дієвість [І 5, с.210].

Складність вивчення мотивації, а тим більше її формування у школярів пояснюється Матюхіною М.В. [17, с.95], Марковою А.К. [18, с.64] тим, що дитина стимулюється до навчання комплексом мотивів, які не тільки доповнюють один одного, а й можуть протистояти один одному. Тому потрібно розглядати навчальну діяльність як удосконалення не лише операційного, а також мотиваційного аспекту навчання, включаючи рівні сформованості окремих сторін мотивації в число показників ефективності успішності дітей.

Виходячи із сучасних психологічних уявлень про мотивацію (В.І.Ковальов, Е.С.Кузьмін, Б.Ф.Ломов, К.К.Платонов та ін.),можна сказати, що це сукупність стійких мотивів, що мають певну ієрархію ї виражають направленість особистості. Навчальні мотиви є пізнавальні та соціальні. Якщо у школяра під час навчання переважає направленість на зміст навчального предмету, то можна говорити про наявність пізнавальних мотивів. Якщо ж є направленість на іншу особистість в процесі навчання, то мова йде про соціальні мотиви.

Мотиви у своєму становленні можуть проходити такі етапи: актуалізацію звичних мотивів, побудову на основі цих мотивів нових цілей, позитивне підкріплення мотиву при реалізації цих цілей, поява на цій основі нових мотивів.

Можна також розподілити мотиви на ті, що пов'язані з характером навчальної діяльності - змістовні (усвідомленість, самостійність, дієвість...) та на ті, що пов'язані з психофізіологічними особливостями дитини - динамічні (стійкість, сила прояву, здатність переключатися з одного мотиву на інший ...).

Мотиви можуть усвідомлюватися і не усвідомлюватися. Звісно, в певний момент діяльності, вони, як правило, не усвідомлюються. Але, навіть у тому випадку, коли вони не усвідомлюються, вони відображаються в певній емоції, тобто учень може не усвідомлювати мотив, який його спонукає до дії, але хотіти або не хотіти щось робити, переживати в процесі діяльності. Ось це бажання або не бажання дітей є, за Леонтьєвим, показником позитивної або негативної мотивації [12, с.220].

Як правило, мотивація навчання спонукається не одним мотивом, а цілою системою різних мотивів, які переплітаються, доповнюють один одного. Не всі мотиви мають однаковий вплив на учбову діяльність. Також є головні мотиви, а є другорядні.

Визначну роль мотивації навчання підкреслює і Л.І.Божович, виділяючи дві групи мотивів навчання: широкі соціальні мотиви навчання, або мотиви, пов'язані «з потребами дитини у спілкуванні з іншими людьми, в їх оцінці і схваленні, з бажанням учня зайняти певне місце в системі доступних йому суспільних відносин»; мотиви, пов'язані безпосередньо з навчальною діяльністю, або «пізнавальні інтереси дітей, потреба в Інтелектуальній активності і оволодіння новими уміннями, навичками, знаннями» [15, с.14].Повноцінна навчальна мотивація повинна включати і пізнавальні мотиви, і широкі соціальні мотиви, але індивідуальність кожної дитини проявляється в домінуванні якогось із цих мотивів, що впливає на навчальну діяльність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Формування мотивації навчання молодших школярів

Провідною діяльністю для всіх школярів є уміння, але специфіка кожного віку визначається тим, освоєння яких сторін дійсності відбувається у дитини під час уміння, що і визначає провідну діяльність кожного шкільного віку. Отож , молодші школярі освоюють так звану предметну діяльність, тобто знання, закладені в навчальних предметах. Дитина цього віку завдяки умінню освоює ту предметну дійсність, що виходить за межі її особистого досвіду. Цей вік характеризується як вік входження в навчальну діяльність та оволодіння її структурними компонентами. Провідною діяльністю учнів цього віку є власна навчальна діяльність, що потребує від дитини оволодіння всіма її компонентами (навчальне завдання, навчальні дії, дії самоконтролю та самооцінки). Не слід вважати, що якомусь вікові можуть бути неминуче, фатально притаманні якісь певні мотиви, тому варто виходити з того, що не вік сам по собі, а тип учіння (види діяльності дитини і характер взаємодії в ній з іншою людиною) у цьому віці визначають мотивацію. Отже, передбачається наступність провідної діяльності і мотивації до неї, а забезпечення цього і є педагогічним завданням.

Внутрішня мотивація в молодших школярів нестійка, інтерес виявляється переважно до результату. Більшість із учнів не, схильні докладати вольових зусиль для подолання труднощів у навчанні. Саме структура навчальної діяльності, адекватна цілям навчати, є чинникові формування в учнів не тільки системи операцій і знань, а й навчальних, пізнавальних інтересів, бажання вчитися, допитливості, любові до книги, прагнення до самоосвіти.

Отже, велике значення має організація навчальної діяльності молодших школярів, що розкриває цю структуру, оскільки в ній приховані великі мотиваційні можливості. Таким чином, найбільш значущою для ефективності навчальної діяльності є мотивація, зумовлена інтелектуальною ініціативою, пізнавальними інтересами, її необхідно намагатися розвивати в усіх молодших школярів. А для цього треба так організувати роботу, щоб зацікавити всіх дітей, створивши умови виховання позитивних рис характеру, бажання та вміння вчитися.

Існує думка про те, що навчання буде малоефективним, якщо воно орієнтоване на вже розвинуті форми психічної діяльності дитини - на сприйняття, пам'ять та форми наочно-образного мислення, властиві попередньому періоду розвитку. Навчання, побудоване таким чином, закріплює вже пройдені етапи психічного розвитку. Воно плететься у хвості розвитку і тому не просуває його вперед. Отже, необхідно так організувати дидактичний процес, щоб навчання йшло в зоні найближчого розвитку молодшого школяра. Такою зоною розвитку мислення є перехід від наочно-образного до словесно-логічного мислення. Для розвитку словесно-логічного мислення, на думку багатьох учених, необхідне вже в молодшому шкільному віці засвоєння системи наукових понять, закладених у теоретичному матеріалі, а умовою успішної реалізації його є те, що у молодших школярів інтенсивно розвивається друга сигнальна система, пов'язана з абстрактним мисленням і мовою.

Практика підтверджує, що надмірно спрощений, примітивний навчальний матеріал нецікавий для учнів, що й призводить до втрати мотивації його засвоєння. Матеріал, що вивчається, має сприяти роботі думки, пошуку оптимальних шляхів вирішення навчального завдання, для чого необхідно застосовувати спеціальні методи і прийоми педагогічного впливу.

Суттєвою особливістю мотивації навчальної діяльності молодших школярів є нездатність довго утримувати енергію сформованого наміру. Для того, щоб енергія не зникла, потрібно максимально скоротити час між формуванням певного наміру та його виконанням. Крім того, перед дитиною доцільно ставити ближні та невеликі цілі, замість віддалених та масштабних. Помічено, що у випадках, коли дитина не хоче виконувати певне завдання, поділ його на частини з невеликими конкретними цілями, спонукає її не тільки розпочати роботу, але й довести до логічного кінця.

Для того, щоб сформувати повноцінну мотивацію учіння, необхідно забезпечити деякі умови, а саме : наповнити зміст особистісно - орієнтованим цікавим матеріалом; підтримувати гуманні стосунки з усіма учнями; поважати особистість дитини; задовольняти потребу в спілкуванні з учителем і однокласниками; збагачувати мислення інтелектуальними почуттями; формувати допитливість, адекватну самооцінку власних можливостей; підтримувати прагнення до саморозвитку і самовдосконалення; використовувати різні способи педагогічної підтримки; виховувати відповідальне ставлення до навчальної роботи, почуття обов'язку.

У молодшого школяра спонукання вчитися часто імпульсивні, їх визначають зовнішні стимули. Загальний шлях формування мотивації навчання полягає в тому, щоб сприяти їхньому перетворенню в зрілу мотиваційну сферу зі стійкою структурою, тобто з домінуванням і перевагою окремих мотивів, вибірковістю. Це створює індивідуальність особистості.

Для формування мотивації навчання в школярів доцільно застосовувати такі види впливів: актуалізацію раніше сформованих у дитини позитивних мотиваційних установок (їх потрібно не зруйнувати, а зміцнити і підтримати); створення умов для появи нових мотиваційних установок (нових мотивів, цілей) і появи в них нових якостей (стійкості, усвідомленості, дієвості тощо); корекції мотиваційних установок, що перешкоджають досягненню успіху в навчальній діяльності, зміни внутрішнього ставлення дитини як до наявного рівня своїх можливостей, так і до перспективи їхнього розвитку.

Психолого - педагогічною наукою доведено, що молодший шкільний вік має великі резерви формування мотиваційної сфери, які необхідно використовувати, щоб уникнути «мотиваційного вакууму». У цьому віці головний зміст мотивації полягає в тому, щоб навчити дитину вчитися: молодший шкільний вік - це початок становлення мотивації учіння, від якого багато в чому залежить доля дитини протягом усього шкільного часу.

Цілі і завдання по корекції мотивації навчання учнів можна сформулювати наступним чином.

Психолог:

ціль - створити умови для становлення в учня позитивної мотивації навчання, що забезпечуватиме глибину і якість знань;

завдання - зв'язати формовані навчальні дії з особистісно-значимими для учня видами діяльності.

 Батьки:

ціль — підвищити успішність дитини (шляхом зацікавленості навчанням своєї дитини, наданням допомоги у навчанні);

завдання — підтримувати кожен, нехай навіть невеликий, успіх дитини у навчанні й спілкуванні з іншими людьми.

 Учень:

ціль — досягти успіху в навчанні і спілкуванні як способу реалізації особистісно-значимих для нього видів діяльності;

завдання - опанувати навчальними діями» безпосередньо, або опосередковано пов'язаними з особистісно - значимою для нього діяльністю.

Наведені вище цілі і завдання по корекції мотивації навчання учнів мають загальний характер і повинні бути конкретизовані в кожному окремому випадку, залежно до індивідуальних і вікових особливостей кожної дитини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3 Характеристика методик вивчення мотивації навчальної діяльності молодшого школяра

Проблема розвитку мотиваційної сфери молодшого школяра завжди актуальна. Адже будь-яка діяльність дитини не може відбуватися без певного мотиву, що стимулює її активність. Особливо це стосується навчальної діяльності, оскільки молодший шкільний вік є тим періодом життя, коли розвиваються всі психічні функції виникають особистісні новоутворення та довільність поведінки, закладаються основи системних знань. Ті мотиви, які сформуються у цей час, залишаються сталими протягом усього шкільного життя.

Діагностика мотиваційної сфери молодшого школяра дає можливість визначити внутрішню позицію учня, виявити систему мотивів, які спонукають до пізнавальної активності, а також вплив даних мотивів на процес навчання дитини.

Під час діагностування можуть активізуватися різні сторони особистості дитини. Це залежить від внутрішнього стану досліджуваного, від зовнішніх факторів під час дослідження. Отже необхідно врахувати всі чинники, які мають вплив на процес діагностування. Також потрібно дотримуватися усіх вимог щодо проведення кожної методики.

Для того, щоб вивчити проблему мотивації навчальної діяльності більш глибоко, ми використали не одну, а декілька методик, а саме;                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                         

1. Тест «Дослідження мотиваційної готовності» О.Л. Венгера;

2. Тест «Дослідження мотивації навчання.» М.Л. Гінзбурга;

3. Анкета «Дослідження рівня шкільної мотивації й адаптації»

Н.Г. Лусканової;

4. Анкета «Визначення соціальних мотивів» М.В. Матюхіної;

 

На основі цих методик ми намагались дослідити такі проблеми:

- яким чином сформованість чи не сформованість певного мотиву впливають на рівень навчальної діяльності;

- які рівні сформованості «внутрішньої позиціі» школяра в першокласників та четвертокласників, що відображається у навчанні учнів;

- чи  залежні показники між домінуючим мотивом та рівнем шкільної мотивації молодшого школяра;

- між адаптацією навчання та адаптацією першокласника до навчання існує тісний зв’язок;

-  як утворюється  певна система мотивів  і широкі соціальні мотиви, пов'язані з підготовкою до праці, до майбутнього життя, прагнення посісти в ньому певне місце;

- чи впливає соціальний мотив на формування мотиву навчання;

- визначити загальні тенденції становлення мотиваційної сфери молодших школярів;

- визначення соціальних мотивів у першокласників та четвертокласників, та їх порівняння;

 

Дослідження проводились протягом двох тижнів, оскільки відразу продіагностувати дитину по кількох методиках одразу є недоцільним: дитина швидко втомлюється, відволікається на сторонні подразники. Кожного учня було діагностовано окремо по кожній методиці, з інтервалом у день.


Використана література:

1.Асеев В.Г.Мотивация поведения и формирование личности. М.,1976.ст.3-4

2.Божович Л.И.Проблемы формирования личности: Избранные психологические труды.М.1995.

3.Вікова психологія. Під редакцією Костюка Г.С.-К:1976.ст.192-234

4.Выготский Л.С.Собр. соч,: В 6 т.- М.,1981-1984

5.Васильев И.А.Мотивация и контроль за действиями.- М.,1991

6.Войтонис Н.Ю.Проблема «мотивов »поведения и ее изучение .// Психология . М.;Л.,1929. Вып.2. Т.2 ст.35-38

7.Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека.- М.,1991.

8.ГончаренкоП.А.Психологія навчання. К:1981,ст.56-62

9.Занюк С.С. Психологія  мотивацій та емоцій. – Луцьк , 1997.

10.Ковалев А.Г. Мотивы поведения и деятельности . М.,1988. ст.23

11.Костюк Г. С. Психология. Учебник для педагогических вузов. М.: Просвещение , 1978 , ст.138-153

12.Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность.-М.1975

13.Москвичев С.Г.Проблеми мотивации в психологических исследованиях.- К.,1975

14.Ньюттен Ж. Мотивация// Экспериментальная психология . М.,1975. Вып.5 ст.220

15.Обуховский К. Психология влечений человека. М., 1971,ст.10-12

16.Петражицкий Л.И. О мотивах человеческих поступков , в особенности об этических  мотивах в их разновидностях .Спб. ,1904. ст.67-68

17.Психологія / За ред. Ю.Л.Трофімова . К.:Либідь, 2001 . ст.14

18.Психологія навчання. Під редакцією Баєва Б.Ф.- К.: Радянська школа  1987, ст. 41-52.

19. Психодіагностика /Л. Терлецька,- К.: шкільний світ, 2002 .- ст.95

20.Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога М.-2001, ст.64

21.Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии .М., 1946 .ст.82-83

 

22.Узнадзе Д.Н. Психологические проблемы мотивации поведения человека. М.,1969. ст.224

23.Хекхаузен Х. Мотивация и деятельность: в 2 т.М., 1986. ст. 67-78

24.Хрестоматия по психологии /Сост. В.В. Мироненко; Под ред. А.В. Петровского .– М.: Просвещение , 1987.-387-390

25.Шкільна психодіагностика Л.Терлецька – К .  Редакція загально педагогічних газет  - 2003 , ст..27-31.

26. Якобсон П.М. Психологические проблемы мотивации поведения  человека . -М., 1969.ст.56-57


doc
Пов’язані теми
Психологія, Інші матеріали
Додано
24 лютого
Переглядів
101
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку