Формування мотивації навчання

"Учень, який вчиться без бажання, – це птах без крил" (Сааді, арабський письменник та філософ)

Покликання вчителя допомогти дитині розправити крила

 Ми живемо в час стрімкого розвитку техніки і технологій, науково-технічного прогресу. Сьогодні випускник школи має вміти самостійно обирати свій життєвий шлях, адаптуватися в суспільстві, бути життєво активним, компетентним. Навчальна діяльність  повинна не просто дати школяреві суму знань, умінь та навичок, а сформувати його компетентність. А тому завдання вчителя – виховання мислячої людини, яка б уміла аналізувати, порівнювати, орієнтуватися в потоці інформації, і була готовою діяти, реалізовувати себе в житті. Для цього необхідно створити умови для виявлення творчих сил дитини, формувати в учнів самостійне мислення, підштовхувати їх до самостійної творчості, готувати до безперервної освіти і самоосвіти, до усвідомлення необхідності поповнювати свої знання і вміння. Будувати навчально-виховний процес так, щоб у ньому більше часу займало не пасивне сприйняття навчальної інформації, а активна самостійна діяльність учнів. Для цього учень повинен мати потужні джерела мотивації навчання.

 Що ж спостерігаємо на практиці? Сучасні діти не завжди із задоволенням ідуть на уроки математики, програмовий зміст предмету для окремих школярів далекий і незрозумілий, часто відсутній інтерес до навчання. Учням складно самостійно оцінювати свою навчальну і самоосвітню діяльність, планувати її та виконувати. І основна, на мій погляд, причина – відсутність у школярів розуміння необхідності здобутих знань і уміння навчатися, відсутність мотивації до навчання. Досліджено, що у випадку відсутності мотивації до навчання задатки не перетворюються на здібності, а інтелектуальний і особистісний розвиток відбувається повільно.

 Англійське прислів`я стверджує: "Можна привести коня на водопій, але не можна змусити його пити". Як не тільки привести учня в клас,  а й заохотити його до активної роботи? Як навчити нового, не змушуючи "пити насильно", а викликавши "спрагу" до знань?

  Педагогічна наука і шкільна практика підтверджують, що найбільш успішно навчання учнів здійснюється за умови їх позитивного ставлення до навчальної діяльності. Тоді вони докладають багато зусиль для засвоєння знань, оволодіння вміннями і навичками, уважні на уроках, намагаються якомога краще виконувати завдання. Отож, визначальним компонентом організації навчальної діяльності є мотивація.

Поняття мотивації та її види.

Фактори впливу на вмотивованість у навчальній діяльності

Аналіз методичної літератури показує, що питання мотивації учнів до навчання не є новим для України і світу. Вітчизняні та зарубіжні вчені (Л.Блеквелл, Л.Божович, І.Дубровина, Д.Ельконін, Є.Ільїн, С.Занюк, О.Ковальов, Г.Костюк, Н.Курдюкова, О.Леонтьєв, К.Маркова, В. Шарко, С.Рубінштейн, О.Скрипченко та інші) мають ґрунтовні напрацювання у цій галузі педагогічної науки. Тому залишається актуальною потреба в узагальненні та аналізі існуючих досліджень з метою впровадження в практику досвіду розвитку в учнів мотивації навчальної діяльності.

 Одним із шляхів формування позитивного ставлення дітей до навчання є створення системи мотивів діяльності особистості, яка піддається педагогічному управлінню і забезпечує визначення поведінки учнів і їх ставлення до вивчення того чи іншого навчального предмета.

 Згадаємо, що мотиви – це причини, що спонукають до вчинків, дій, конкретної діяльності.

Мотивацією вважають сукупність мотивів, які спонукають людину до досягнення мети; сукупність психологічних процесів, які дають поведінці вольовий імпульс і спрямованість.

Мотивація — це інтереси, потреби, прагнення, емоції, переконання, ідеали, установки, які спонукають учня до діяльності. Мотивація сприяє появі в учня навчальної ініціативи й любові до навчання, спонукає його діяти з максимальною енергією в різних навчальних ситуаціях.

Учені виділяють наступні підходи до класифікації видів мотивів навчання учнів.

Мотивація досягнення успіху — позитивна мотивація. В основі її активності є надія на успіх і потреба в досягненні успіху. Такі люди зазвичай упевнені в собі, у власних силах, відповідальні й активні, їх вирізняє наполегливість у досягненні мети, цілеспрямованість.

Мотивація уникнення невдачі — негативна мотивація. Активність спрямована на уникнення зриву, покарання, негативного оцінювання з боку оточуючих, невдачі. Взагалі в основі цієї мотивації покладені ідея уникнення та ідея негативних очікувань.

На практиці мотиви дітей у навчальній діяльності, за дослідженнями К.Вепселяйнен, здебільшого спрямовані на навчання заради навчання, навчання заради успіху, навчання для запобігання невдачі, навчання під тиском, навчання з орієнтуванням на чийсь авторитет тощо.

Успіхи в навчанні та вихованні дітей прямо залежать від мотивації, тобто наявності значущих і діючих стимулів до засвоєння знань і придбання визначених особистісних якостей.

Умотивованість у навчанні можна розуміти як особисту зацікавленість учня в одержанні знань і вмінь. Мотиви навчання- це психологічна характеристика інтересу учня до засвоєння знань і власного розвитку.

Перед учителем стоїть завдання: створення на уроці такого навчального середовища, у якому б учні відчували внутрішню потребу вчитися. Це може бути за умови, коли учень самостійно ставить перед собою цілі й докладає зусилля для їхнього досягнення.

Результати психологічних досліджень свідчать про те, що чинниками зниження мотивації навчання виступають:

• неправильний підбір вчителем навчального матеріалу, що призводить до недовантаження чи перевантаження школярів;
• невміння будувати стосунки з учнями;
• недостатньо диференційований підхід вчителя;
• низький рівень знань школяра;
• не сформованість прийомів самостійної роботи в учня;
• негативні приклади товаришів, що мають вплив на дитину;
• неадекватна самооцінка учня, сформована ще до початку навчальної діяльності чи в умовах шкільного навчання ;
• стійка спрямованість учня на які-небудь види позашкільної діяльності, що дістала назву "компенсаторної мотивації" (І.Ю.Кулагіна);
• переживання, що не пов'язані з навчальною діяльністю, тобто різноманітні психотравмуючі ситуації  (Психотравмуюча ситуація - це ті умови життя і взаємини між значущими іншими (батьками, вчителями, ровесниками), які оточують дитину та призводять до появи переживань, негативних емоцій, наприклад:  непорозуміння з вчителями, ровесниками або зі старшими школярами; конфліктні ситуації в сім'ї, розлучення батьків, втрата одного з батьків);
• певні індивідуально-типологічні особливості дитини, а саме: тип темпераменту, астенічні стани різного походження (підвищена втомлюваність і понижена працездатність) …
• особливості розвитку учнів;
• негативне (байдуже) ставлення учня до вчителя;
• негативне (байдуже) ставлення вчителя до учня;
• брак особистісної значущості предмета;
• непродуктивність учбової діяльності;
• нерозуміння (неприйняття) мети навчання;
• страх перед школою.

Фактори, що сприяють формуванню внутрішньої мотивації навчальної діяльності:

1. Позитивний емоційний настрій.

2. Вивчення мотиваційної сфери учнів, її кореляція.

3. Ситуація успіху.

4. Наявність свободи вибору.

5. Сформованість загально навчальних умінь і навичок.

6. Диференціація, індивідуалізація опора на типологічні особливостей учнів.

7. Використання різноманітних прийомів і методів інноваційних технологій метод-проектів, дослідницько-пошукових, ТРИЗ та інші.

8. Організація ігрової діяльності та колективної діяльності на уроках.

9. Формування мотивації на кожному етапі уроку.

Шляхи формування мотивації школярів до навчання та підвищення їх навчальних досягнень.

Аналізуючи шляхи формування мотивації школярів до навчання, хочу виділити три основних напрямки:

І. Зацікавлення змістом навчального матеріалу.

• Особливий підхід до висвітлення на­вчального матеріалу, характер його по­дачі: емоційно-образний (емоційний, наочний, захопливий);
• аналітичний (пояснювальний, критичний, логічний, проблемний);
• діловий;    незвичайний.
  2.               Використання, показ, підкреслення різних елементів, привабливих сторін змісту:
• повідомлення учням теоретичної значущої навчального матеріалу;
• важливість окремих частин; складність (простота, доступність);
• новизна, пізнавальність матеріалу;
• практичне спрямування знань та можливість їх застосування у повсякденному житті;
• історизм, сучасні досягнення науки;
• цікаві факти, суперечності, парадокси;
• постановка близьких і далеких перспектив у навчанні.

3.               Завдання з цікавим змістом, запитаннями.
4.               Показ суспільної та особистісної значимості знань, умінь.
5.               Міжпредметні зв'язки.

 ІІ. Зацікавлення процесом навчання .

1.               Цільова настанова на роботу й корот­ка характеристика, постановка завдань.
   2.               Чітка організація процесу навчання.
   3.               Використання інноваційних методів навчання.
   4.               Створення ситуацій різного характеру:

• інтелектуального (проблема, пошук, сварка, дискусії, суперечності);
• ігрового (пізнавальної ігри, змагання);
• емоційного (ситуації успіху, захопленості те­мою).

5.               Аналіз помилок та надання необхідної допомоги.
6.               Контроль за діяльністю учня (ретель­ний, поверховий), взаємо- і самоконт­роль, оцінка.
7.               Чітке використання ТЗН, наочності, дидактичних матеріалів, яскравих посіб­ників

 ІІІ. Створення соціально-психологічних передумов .

1. Щоденна увага до кожного учня, визнання його особистості.
2. Своєчасна ліквідація прогалин у знаннях і організація оперативної допомоги кожному учневі, що відстає у навчанні.

3.               Показ досягнень і недоліків у розвитку особистості, виявлення довіри до сил і можливостей учня.
4.               Організація дружніх взаємин у колек­тиві (взаємоперевірка, обмін думками, взаємодопомога).
5.               Прояв особистого ставлення вчителя до учня, класу, висловлювання власної думки.
6.               Прояв особистих якостей учителя (у плані спілкування, ерудиції, ставлен­ня до предмета, ділових якостей тощо) та спонукання учнів до подібних проявів.
7.               Вивчення умов, в яких виховується кожна дитина, враховування їх у навчальній діяльності.
8.               Співпраця з батьками, спільне формування педагогічної культури сім’ї.

Методи та прийоми, що сприяють підвищенню мотивації навчальної діяльності

Важливим завданням навчально-виховного процесу є формування мотивації навчання на окремих етапах уроку.

Залежно від змісту уроку вчитель повинен організовувати певний цикл навчальної діяльності і формувати відповідний їй мотиваційний цикл. Мотивація навчання на уроці відбувається в кілька етапів:

І — мотивація початку роботи, первинна мотивація.

ІІ — мотивація виконання роботи, закріплення і підсилення первинної мотивації.

ІІІ — мотивація завершення уроку (результативність, постановка цілей на майбутнє).

Завдання вчителя полягає у забезпеченні постійних мотиваційних дій учня на всіх етапах уроку. За змістом (С.Г.Ващук)  мотивація може бути різною.

Етап первинної мотивації. На початку уроку учень повинен зрозуміти, що корисного і нового він дізнається на ньому, де може застосовувати набуті знання. Учитель може використати кілька видів спонукання учнів до навчальної діяльності:

- активізувати мотиви, що виникли на попередніх заняттях;

- збудити мотиви незадоволеності своїми результатами;

- посилити мотиви орієнтації на попередню діяльність;

- посилити мотиви здивування, зацікавленості.

Доречним на цьому етапі є створення проблемної ситуації, що викликає потребу в засвоєнні нових знань.

Етап закріплення і посилення мотивації. На цьому етапі вчитель орієнтується на широкий спектр пізнавальних і соціальних мотивів навчання. Можуть бути використані чергування різних видів діяльності: репродуктивних і пошукових, усних і письмових, індивідуальних і фронтальних. Крім того, формуванню мотивації сприяє зацікавленість учнів методом викладу матеріалу:

- цікаві приклади, досліди, парадоксальні факти, історичні екскурсії;

- незвична форма подання матеріалу, що викликає здивованість в учнів;

- емоційність мови вчителя;

- пізнавальні ігри;

- дискусії;

- аналіз життєвих ситуацій;

- вміле застосування вчителем заохочення.

Особливу увагу вчитель має приділяти шкільній оцінці, підключати учнів до самоконтролю і самооцінки.

Етап завершення уроку. На цьому етапі важливим є вихід учня із діяльності з позитивним власним досвідом і виникнення позитивної установки на навчання у майбутньому, тобто позитивної мотивації перспективи. Для формування такої мотивації не завжди доцільно вести мову про успіхи учнів. Важливо також показати учням їх слабкі місця, щоб сформувати в них об'єктивне уявлення про свої можливості. Це зробить їх перспективну мотивацію дієвішою.

Підтримка вчителем різних видів мотивації на окремих етапах уроку сприяє внутрішньому зв'язку між його частинами, наповнює кожний етап психологічним змістом.

Формування мотивації навчання на уроках математики

Плануючи навчально-виховний процес, ставлю перед собою ряд питань, щодо формування мотивації, відповідь на які окреслить основні напрямки роботи.

 Як врахувати індивідуальні особливості учнів під час мотивації навчальної діяльності?

 Як визначити причини низької мотивації навчання?

 Як обрати найефективніші шляхи формування мотивації на уроці?

 Які методи та прийоми застосовувати для створення мотивації?

 Проводжу діагностику рівня сформованості мотивації учнів щодо вивчення математики, рівня начальної успішності учнів шляхом спостереження, бесіди, анкетування, тестування, проведення контрольних та самостійних робіт, аналізую причини низької мотивації окремих учнів. За результатами діагностики формулюю мету навчання на різних рівнях пізнання, реалізовую індивідуальний та диференційований підходи.

Продумуючи урок, створюю проблемну ситуацію, яка формує інтерес до вивчення конкретного матеріалу на етапі постановки мети, мотивації пізнавальної діяльності; спонукає до самостійності в процесі оволодіння змістом навчання на етапі осмислення і засвоєння; веде до використання їх у нових ситуаціях. Для створення проблемних ситуацій на уроках математики використовую: історичні екскурси, життєві факти, цікаві задачі, в математичному змісті яких міститься суперечність наукових фактів зі звичними життєвими уявленнями учнів, що викликає в них здивування, суперечність чи нерозуміння, і створює потребу нових знань.

 Мотивація навчальної діяльності учнів підвищується завдяки використанню творчих завдань, особливо в роботі з обдарованими дітьми. Тому пропоную запитання, у яких розглядаються парадоксальні ситуації, завдання на складання і розгадування кросвордів, цікаві задачі з непередбаченою відповіддю, творчі завдання.

Для зацікавлення змістом навчального матеріалу використовую міжпредметні зв'язки. Спостерігаю стійку тенденцію, що діти, які добре знають теоретичний матеріал, не завжди можуть застосовувати його на практиці. Досвід показує, що інтегроване навчання, за якого матеріал доповнюється іншими напрямками, дає набагато кращий результат у порівнянні з традиційним вивченням предмета. Шкільні предмети більшістю учнів сприймаються не однаково.  Отримуючи суму непов’язаних між собою знань, а не цілісне уявлення про світ, в якому вони будуть жити, вони задають справедливе питання: «А навіщо нам це потрібно?»  Мотивувати вивчення в школі векторів, тригонометричних функцій, інтегралів, похідних, комплексних чисел тощо тим, що цей матеріал знадобиться у вузі, недоцільно – така мотивація буде дуже слабкою. А от показати, що набуті знання застосовуються для розв’язання практичних задач, розглянути задачу з іншого предмета – можливо. Вивчаючи лінійну функцію (зокрема пряму пропорційність), обернену пропорційність, можна використовувати залежність: між відстанню, швидкістю та часом при рівномірному русі; масою, густиною та об’ємом.

Кожен учитель математики може перефразувати умову задачі так, щоб вона стала цікавою для дітей. Наприклад, «Перетворення фігур», 9 клас: «На ділянці прямокутної форми знаходиться клумба, що має форму круга. Як провести пряму, що одночасно розбиває ділянку і клумбу на дві рівні частини? В якому випадку задача має нескінченну множину розв’язків?». (Шукана пряма проходить через центр симетрії цих фігур, отже нескінченна кількість розв’язків, можлива за умови коли центри співпадають). «Подібні трикутники», 9 клас: «Дерево, що знаходиться на відстані 525 м від спостерігача закривається монетою діаметром 2 см, якщо її тримати на відстані 70 см від ока. Знайдіть висоту дерева».

 Підвищую пізнавальний інтерес школярів використовуючи наступні прийоми: ілюстрація теоретичних тверджень прикладами, прислів`ями, ознайомлення із цікавими фактами із життя і діяльності видатних вчених, знайомство з історією розвитку науки.

Роботу на уроці організовую так, щоб кожен учень працював активно, на повну силу, а наслідок – розвиток пізнавального інтересу, логічного мислення, формування чітких умінь і навичок.

На уроках та в позакласній роботі створюю атмосферу зацікавленості кожного учня як у власній роботі, так і в роботі всього класного колективу. Використовуючи інтерактивні методи та певні прийоми створюю на уроці ситуацію спілкування, що дозволяє кожному учневі, незалежно від ступеня його готовності до уроку виявляти ініціативу, самостійність і винахідливість у способах роботи.

 Стимулюю учнів до використання різноманітних способів виконання завдань на уроці. Відзначаю та підтримую всі прояви діяльності, що сприяють досягненню учнями мети; створюю ситуації успіху для учнів, що відчули труднощі і розчарування в навчанні.

 Важливе значення як стимул у навчанні у школярів має оцінка, тому, виставляючи оцінку, аналізую не лише правильність відповіді, але і її самостійність, оригінальність, бажання учня шукати та знаходити різноманітні способи виконання завдань. Підводячи підсумки уроку, обговорюю з учнями не лише те, що дізналися на уроці, але й те, що сподобалося (не сподобалося), вдалося (не вдалося) та чому, що хотіли б виконати ще раз, а що зробити по іншому. Домашнє завдання підбираю диференційовано. Для групи учнів із низьким рівнем знань даю рекомендації щодо виконання.

 Формуванню мотивації та прагнення до пізнання школярів сприяє проведення уроків, занять математичного гуртка та позакласних заходів, які мають творчий характер, нетрадиційних за змістом і за структурою. Тому проводжу тижні математики, КВК, брейн-ринги, уроки-подорожі, вікторини, конкурси, зокрема "Кенгуру", що позитивно впливають на активність навчання, створюють оптимальні умови для розкриття індивідуальних можливостей кожної дитини, розвитку обдарованих учнів, успішного здійснення диференційованого підходу у навчанні. Такий підхід до організації навчання дає свої результати.

 Аналізуючи і порівнюючи рівень сформованості мотивації вивчення математики та успішності учнів протягом останніх років, відмічаю позитивні тенденції. Зокрема підвищення рівня мотивації у навчанні і успішності спостерігається в учнів із раніше низьким і середнім рівнем навчальних досягнень, а також в учнів, що мають природні задатки до вивчення математики.

 Звичайно, кожна технологія і методика мають межі свого застосування, свої переваги і недоліки і вимагають від учителя значних зусиль у підготовці навчального процесу. Проте, коли кропітка праця винагороджується радістю і захопленням в очах твоїх вихованців, а урок математики перетворюється на справжній творчий процес, розумієш, що твої зусилля не даремні. А діяльність, напрямлена на створення мотивації до навчання, є передумовою вироблення в школярів навичок і звички самостійно створювати мотивації в подальшому житті.