"фОРМУВАННЯ НАВИЧОК ЧИТАННЯ В МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ"

  ФОРМУВАННЯ НАВИЧКИ ЧИТАННЯ У  МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

“Читання і письмо — це два найнеобхідніших школяреві інструменти учіння і водночас два віконечка у навколишній світ. Без учіння швидко і свідомо читати, швидко і напівавтоматично писати дитина залишається ніби напівсліпою...Василь Олександрович Сухомлинський розглядав опанування навичками швидкого і свідомого читання як найважливіший інструмент у оволодінні знаннями не тільки в школі, а й у процесі самоосвіти, як умову для формування інтересу і бажання до знань, як передумову багатого духовного життя школяра і як засіб розвитку його мислення.

“Читання — це віконце, через яке діти бачать і пізнають світ і самих себе”. Навчання читання завжди було однією із основних проблем початкового навчання.  Василь Олександрович зазначав, якщо у початковій школі не сформувались міцні уміння і навички швидкого і свідомого читання, то надалі буде важко їх виробити. Він вважав підготовленим до навчання в середніх і старших класах лише того, хто, читаючи, зосереджує розумові зусилля не на процесі читання, а на змісті матеріалу.

Щоб виробити достатній рівень темпу читання, а також усвідомлення учнями прочитаного, потрібно, насамперед, використовувати систему ігрових форм навчання читання першокласників, яка спонукає дитину читати більше і частіше на уроках і поза ними. Такі ігрові форми спрямовані на розвиток у дітей оперативної пам'яті, периферичного зору, на вдосконалення здатності вгадувати слова, наступні літери, на встановлення взаємозв'язку між словами, реченнями і з'ясування значення незнайомих слів та виразів, на сприйняття різних відтінків, значень слів, синтаксичних конструкцій, на розуміння головної думки, на усвідомлення фактів навколишньої дійсності крізь призму прочитаного.

Крім зазначених вище широко розповсюджених методів формування навички читання звернімося до нетрадиційних. В педагогічній періодиці ми знаходимо цікаві нетрадиційні знахідки методів формування навички читання у молодших школярів. Але вони настільки віддалені одні від одних в часі і у розмаїтті видань, що працюючому вчителю просто не під силу їх відслідкувати, а якщо врахувати, що інновацій з методики читання є дуже багато, то слід константувати, що цілісної сучасної методики, за якою можна було б навчати дітей, так і немає десятиліттями,

Разом з тим практикою доведено, що ті вчителі початкових класів, котрі зуміли оволодіти інноваційними технологіями навчання дітей читання, швидше і з меншою затратою сил досягають кращої результативності своєї праці, добиваються глибоких і міцних знань, практичних умінь і навичок учнів.

Вирішити цю проблему для багатьох учителів допоможуть наші рекомендації, які базуються на аналізі і систематизації досвіду впровадження нетрадиційних методик формування навички читати.  Наша мета, щоб кожен вчитель мав можливість використати їх на уроці.

Але необхідно зазначити, що тільки системна робота, а не кількаразове застосування нових технологій навчання, приведе до успіху.

Встановлено: якщо дитина при читанні вголос досягла рівня 150 слів, вона може повністю перейти на читання про себе, і швидкість не знизиться.

Численні дослідження доводять: якщо школяр читає вголос незнайому сторінку зі швидкістю 150 та більше слів, він, як правило, успішно навчається з переважної більшості предметів. Техніка читання повільніша за 90 слів не дає змога навіть найстараннішій дитині вирватися з лав невстигаючих.

У системі Б.В. Дінгі передбачено велику кількість вправ для формування навичок правильного, свідомого і виразного читання. Проте швидкість визначена найголовнішою якістю. Переконаємося у доцільності надання їй пріорітету. З'ясуємо, чи може бути читання свідомим без швидкості. Читаючи правильно, учень охоплює поглядом тільки невеличке слово або частину великого. Він не бачить написаного попереду, а спрямовує увагу переважно на сполучення літер чи складів.  Поза увагою лишається не лише логічний наголос речення, а часто й наголос у слові. Якщо під час читання допущено помилку, дитина рідко помічає її, бо сприймає кожне слово поза контекстом. Зазначимо: правильність без швидкості буває лише відносна. Вона можлива під час роботи з дуже невеликими (переважно букварними) текстами та короткими реченнями. Отже, основа правильного читання - швидкий темп.

Розглянемо залежність свідомого читання від швидкості. Дочитавши речення до кінця повільно, нелегко пригадати, з чого воно починалося, особливо — довге. Ще важче втримати у пам'яті прочитану сторінку. Отож для усвідомлення змісту потрібне цілісне сприйняття тексту, цілком залежне від уміння швидко читати. Коли ж навичка такого читання не сформована, то, намагаючись збільшити темп і стежачи тільки за ним, дитина перестає розумі їй прочитане.

Швидко читаючи, людина бачить текст наперед і думає над змістом та засобами мовної виразності для передачі його слухачам. Повільне читання завжди пов'язане з обмеженим кутом зору: учень зосереджує свої зусилля на зчитуванні слів. Як наслідок, виразності бракує. Виходить, запорука виразності — швидкість.

За технологією Б. В. Дінгі діти навчаються читати за допомогою серії таблиць, спрямованих на доведення до автоматизму певних попередні з тією лише різницею, що у них вертикально записані всі можливі злиття двох чи трьох приголосних. Працюють з ними, як за таблицею 1.

Таблиця 1.

Вчитель посуває указку від приголосних ліворуч до голосних, читаючи відкриті і закриті склади.

Застосування зазначених таблиць діє змогу багаторазовим не надоїдливим повторення досягти миттєвого прочитання будь-якого складу, позитивно впливає на пам’ять, розвиток уваги, пробудження пізнавального інтересу.

Для читання складів зі збігом приголосних використовують таблиці 2-3. За структурою вони нагадують попередні з тією різницею, що у них вертикально записані всі можливі злиття двох чи трьох приголосних.

Таблиця 2.

         А      Е       Є       И        І       Ї     О       У      Ю        Я

ск    ска   ске    скє    ски     скі         ско     ску     екю    скя

       аск   еск     єск    иск     іск   їск  оск     уск    юск    яск

сл    сла  сле     слє    сли     слі         сло     слу     слю    сля

       асл   есл     єсл    исл     ісл   їсл  осл    усл     юсл    ясл

Таблиця 3

    А       Е       Є        И        І         Ї         О      У         Ю          Я

стр    стра   стре  стрє   стри   стрі             стро   стру    стрю      стря  

 астр   еетр  єстр   истр   істр   їстр   остр   устр    юстр      ястр

нтр    нтра   нтре  нтрє  нтри   нтрі            нтро   нтру    нтрю     нтря

 антр  ентр  єнтр   интр   інтр   їнтр  онтр   унтр     юнтр      янтр

При видозміненні таблиць можна проводити тренування в ігровій формі.

Ті ж вправи покладені в основу гри "Черепашачий біг". Таблиця З — поле з розташованими через певні проміжки сполученнями двох приголосних, таблиця 4 — зі збігом трьох приголосних. Із паперу вирізають черепах, на спинах яких — "віконечка", через котрі видно тільки одне з'єднання приголосних. Біля "віконечка" на черепасі написана голосна літера. Черепаху пересувають полем горизонтально. Читають, зливаючи голосну з приголосними, що почергово з'являються в отворі. Коли голосна перед прорізом — склад закритий, коли після нього —відкритий.

Закінчивши працювати з таблицями 3 та 4, першокласники, як правило, успішно читають будь-який склад у будь-якому слові. Тож наступний етап — опанування якнайбільшої кількості карток з 8—10 словами на кожній. Менше не бажано, бо діти одразу їх запам’ятають і проказуватимуть, не дивлячись. Більша кількість налякає маленьких учнів, та й вправи займуть понад 5 хв, що обтяжливо для семирічних школярів. Бажано після злиття приголосних ставити різні голосні (таблиця 4).

струна  зламав

стріла  зловити

стрічка  злість

стрибок  злива

гостро  розлука

Таблиці читають хором, поодинці, сусід сусідові. Від повільного темпу до дуже швидкого. Дотримуючись і не дотримуючись послідовності слів.

Улюблена гра: 2 учні читають одночасно вголос — хто швидше завершить, той і переміг.

Карток налічується не менше двадцяти. їх велика кількість запобігає можливості впізнавати слова, не читаючи, сприяє збільшенню словникового запасу.

Підсумуємо. Попередні завдання покликані навчити першокласників читати не літерами, а складами, завдяки чому темп зростає удвоє — утроє.

Ще до закінчення опрацювання таблиці 1, діти ознайомлюються з таблицями 2 і 3 (трибуквених та чотирибуквених слів). Ці таблиці складає сам учитель за аналогією попередніх. Методикою передбачене сприймання коротких слів, як цілої одиниці, без розчленування на букви чи склади. Це забезпечує збільшення швидкості читання у 3—4 рази. За змістом і формою таблиці тотожні карткам 5. Методика роботи з ними аналогічна.

Характерною її рисою є те, що діти вчаться на кожному уроці знаходити одиниці читання. Спочатку визначають у слові голосні, далі олівцем проводять від приголосної до голосної дугу, показуючи склад (наприклад,  ріка). Потім читають слова складами, що містять понад чотири літери. Щоб учні не змішували слів, приєднуючи останній склад попереднього до першого складу наступного, їм на допомогу приходить читання "пароплавом".

Суть такого читання полягає в тому, що вчитель добирає 15—20 таблиць № 8. На них по 8—10 різних за структурою слів з п'яти і більше літер. Над словами — наголоси. Кожний склад знизу позначений дужкою. Всі дужки разом — хвилі, на котрих "гойдається пароплав". Учні читають і плавно зливають склади у слова — протяжно вимовляють попередній склад, доки очима охоплюють наступний. Паузи роблять лише між словами.

Читання „пароплавом” допомагає формувати правильну вимову, свідомо сприймати текст» звичку і вміння бачити сторінку наперед.

Збільшити темп можна  й динамічним читанням. Суть його в тому, що на аркуші або плівці кодоскопу (проекція на екран) на декілька секунд з'являється слово, група слів чи речення. їх потрібно встигнути прочитати і запам'ятати, щоб потім назвати чи записати. Слова добирають тематично: до конкретного уроку, синонімічні ряди, антоніми, фразеологічні звороти, основні орфограми (в українській мові: дж-дз, йо-ьо, апостроф, подовження і подвоєння та ін), тренуються спершу на двобуквених словах або складах. Пропонують по одному слову чи складу. Згодом по два, три, поступово збільшуючи кількість до п'яти-шести.

Підвищується показник динамічного читання виконанням такої вправи: у полі зору учнів протягом 20 секунд знаходиться картка з написаними у різних напрямках, різними шрифтами, різною довжиною, різними частинами мови 12-15 слів. Потім діти усно чи письмово відтворюють ці слова. Мета: запам'ятати якнайбільше.

У ході опанування динамічним читанням формується вміння миттєвого сприйняття тексту з фіксацією змісту і збереженням одержаної інформації у пам'яті, концентрується увага.

Як засвідчує практика, швидкість читання залежить від кута зору — від кількості друкованих знаків, яку людина охоплює поглядом одночасно. Для розширення кута зору з першого дня перебування дитини у школі використовують малюнкові, числові, буквені та складові піраміди. Основу піраміди поступово збільшують від 40 до 60 мм, щоразу додаючи 5 мм.

Як відомо, у дітей, котрі вивчають українську мову, певні труднощі викликають слова з апострофом. Поклавши в основу своєї роботи методику Б, В. Дінгі, при ознайомленні учнів з цією темою використовують таблицю 9. За нею прочитати склад чи слово з апострофом — все одно, що перестрибнути через пеньочок. За допомогою таблиці діти вчаться правильно вимовляти склад з апострофом, запам'ятовуючи правило його правопису.

Закріплюють здобуті уміння шляхом роботи з таблицею 6. Вона схожа на набір карток 5, і читають її подібним чином.

  Таблиця 5.                                                  Таблиця 6.

  Б                                                                    м'ята солов'ї

  П                   Є                                              бур'ян

  В                   Ї                                                п'ятеро

  М                  Ю                                             б'ють

  Ф                  Я                                               об'єкт

  Р                                                                    з матір'ю

                                                                          в'юн

Щоб діти не змішували парні приголосні, методика пропонує серію таблиць, які містять слова з цими приголосними. Працюють із таблицями порівняння вимови та правопису (див. табл. 7):

 д – т

         Дон - тон

доня -  Тоня

вдома -  втома б-п

 б-п

бік - пік

біла- піна

білка – пілот

  Як засвідчує досвід, робота з названими таблицями дає змогу побудувати навчання за вимогами педагогіки і психології. Кожний наступний матеріал обов'язково базується на добре засвоєному попередньому, враховуються вікові та індивідуальні особливості розвитку дітей. Складність мовного матеріалу поєднується з доступною формою вивчення. Проте, як справедливо зазначив Б.В. Дінга, досягти бажаних результатів можна тільки багаторазовими щоденними тренуваннями, куди крім уже вказаних методичних прийомів, входять і такі:

а) виділення на кожному уроці часу для читання мовчки (про

себе) і вголос (пошипки);

б) п'ятихвилинка самостійного читання пошепки на початку

уроків читання, малювання, праці;

в) щоденні  вправи зі скоромовками, які сприяють тренуванню

пам'яті, чіткості та швидкості вимови;

г) першоразове прочитування тексту учнями (самостійно);

д) стеження за текстом підручника, а не лише слухання, коли

читає вчитель;

є) щоденне оцінювання виконання домашнього завдання;

є) використання вправ на вміння швидко орієнтуватися у тексті.

Наприклад:

— знайти відповіді на складні запитання;

—  дібрати слова на певну орфограму;

— визначити, скільки разів на сторінці повторюється те чи інше

слово;

ж) широке застосування ігор, кросвордів, що потребують вміння

читати;

з) ознайомлення дітей з якнайбільшою кількістю цікавих книжок,

щоб кожен учень зміг обрати таку, за якою навчиться читати без

примусу;

и) щомісячне відвідування класом книжкового магазину. Обов'язкова умова прочитати придбану книгу;

і) робота з читацькими щоденниками і формулярами;

ї) проведення (раз на рік) класних та загальношкільних конкурсів ораторів і захисту формулярів, що є заохоченням до самоосвіти, котра неможлива без наполегливого удосконалення техніки читання.

Термін "конкурс ораторів" потребує пояснення. Учасники по черзі одержують тему (скажімо, "Павук"), Школяр має відразу почати розповідати про павуків. Говорити дозволяється, що завгодно, але не повторюючись, без пауз. Найдовша розповідь визначає переможців.

Цінність цієї форми роботи полягає в тому, що орієнтація на розвиток усного літературного мовлення сприяє активізації його складових: словникового запасу, пам'яті, логічного мислення, чіткості й виразності мови, спонукає до пошуків та накопичення якнайбільшої кількості інформації з різних галузей.

Ще одним ефективним інноваційним  способом формування навичок читати на ранньому етапі є навчання читання за кубиками М. Зайцева, що  відбувається у три етапи:

1. Ознайомлення з кубиками і таблицями, вивчення складів. Його метою є ознайомлення дітей з кубиками і таблицями, навчання їх розрізняти кубики за кольором і звучанням, називати склади на кубиках, знаходити і називати склади в таблицях. Кожному кубику відповідає стовпчик або рядок у таблицях. Після роботи з кубиками діти за допомогою указки відшукують у таблицях  потрібні сполучення. У пошуках одного вони встигають перебрати і запам'ятати десятки сполучень. Блискуча систематизація допомагає пізнати принцип подібності, алгоритми пошуку.

На цьому етапі діти виконують такі ігрові вправи: «Вгадай, який кубик звучить», «Підбери до маленького великий кубик», «Побудуй башточку чи паровоз», «Знайди на своєму кубику букву золотого кубика і назви склад», «Знайди кубик, який я назвала», «Якого кубика не стало?», «Що змінилось?». Коли називають «ім'я» та «прізвище» кубика, склади промовляють: хором; дитина, до якої апелює педагог; по черзі (наприклад, Л — ЛА — ЛО — ЛУ — ЛИ — ЛЕ). Далі настає черга для ігор «Знайди на картках слово, складене з кубиків», «Склади з кубиків слово, написане на картці», «Знайди своє ім'я на картці серед інших», «Склади з кубиків назву до картинки», «Складове лото» (з використанням картинок із зображенням тварин і неповним підписом на картинці та картинок із складом, якого не вистачає).

На таблицях зображені ті самі кубики, але в розгорнутому вигляді. Вихователь указкою показує слова, а діти порівнюють їх із тим словом, що вже викладене кубиками. З опорою на такі таблиці трирічний малюк легко вивчає до сотні складів та складових пісеньок. Таке проспівування є чудовою «гімнастикою для розуму» і сприяє коригуванню звуковимови. Дітям подобається супроводжувати пісеньки грайливими рухами рук, плесканням у долоні, притупуваннями, за сигналом вихователя робити паузи, співати тихіше чи голосніше, швидше чи повільніше. Дуже важливо, щоб діти проспівували всі склади, які є в українській мові. Це допо¬магає зробити для них читання легким і зрозумілим.

2. Читання одного слова. Дітям, які вже вміють викладати з кубиків різні слова, пропонують так звані складові картки (написані яскравим великим шрифтом). На цьому етапі ускладнюються й ігри. Вони вже потребують не тільки зацікавленості дітей, а й їх само¬ організації. Граючи в ігри «Здогадайся, де твоє ім'я», «Назви іграшку по-іншому», «Знайди слово навпаки» тощо, діти самостійно викладають прості речення, визначають та ставлять наголос у словах, розділові знаки. Читання слів з карток супроводжується спеціальними завданнями, спрямованими на розвиток мовлення, пам'яті та кмітливості. Причому діти швидко навчаються читати цілими словами.

3. Читання тексту, ігри-тексти з кубиками. Цей етап передбачає закріплення вміння дітей впевнено читати окремі слова, читати слова у реченнях і відтворювати суть прочитаного. Дітям пропонують ігри з картками, ігри-головоломки з кубиками і роботу з текстом: «Підбери потрібний колір», «Підбери потрібне слово», «Який предмет я загадала?», «Знайди продовження слова» та ін. Так, у грі «Схожий — несхожий» використовують картки зі словами: м'яч, куля, троянда, ромашка, сонечко, хрущ, лисиця, вовк, трактор, вантажівка. Вихователь описує предмети, наприклад: «Дві квітки. Одна з білими пелюстками і жовтою серединою. Друга з рожевими пелюстками і колючками. Одна квітка садова, друга — польова». Діти мають порівнювати їх, знаходячи спільні й відмінні ознаки, впізнавати за описом, знаходити відповідь серед карток.

Після того як діти навчаться читати невеликі тексти (прислів'я, приказки, скоромовки, лічилки тощо), вони опановують читання текстів із книжок з великим шрифтом і яскравими, виразними ілюстраціями. Вихователь читає вголос, а діти стежать за текстом очима і читають внутрішнім голосом. На цьому етапі вихователю важливо дбати про освітлення кімнати, навчити дітей правильно сидіти під час читання тощо.

Отже, розвивальний ефект технології навчання читання досягається завдяки складовому, а не фонемному принципу навчання; поєднанню навчання зі співами; використанню всіх видів пам'яті; максимальній наочності.

Таким чином на ранньому етапі систематична робота з формування навичок читання повинна включати не тільки традиційні методики,  а й ігрові та інноваційні методи. Саме завдяки цьому і досягнеться результат, необхідний для подальшого навчання в 2-4 класах.