Формування позитивної мотивації щодо навчання орієнтуванню у просторі дітей з глибокими порушеннями зору

Олена ДЕРЕВ’ЯНКО

Формування позитивної мотивації щодо навчання орієнтуванню у просторі дітей з глибокими порушеннями зору

Найскладніша  проблема  для  незрячої дитини –  це  орієнтування  у просторі.  Оволодіння  дітьми  зазначеної  категорії  оптимальними  способами просторового орієнтування є необхідною умовою для реалізації їх власних потреб і можливостей, подолання ізольованості та успішної інтеграції в соціум. Тому  важливим  і  актуальним  для  спеціальної  педагогіки  є  вивчення сформованості  навичок  самостійного орієнтування  в  просторі  учнів спеціальних закладів для дітей зі зниженим зором. Недосконалість сформованості  навичок  просторового  орієнтування створює  перешкоди  для  успішного  освоєння  дітьми  зі  зниженим  зором  простору, вільного орієнтування в ньому.

З  метою підвищення  ефективності  корекційного  процесу  застосовується наступна система методів і прийомів педагогічного впливу: методи і прийоми, що викликають  емоційну  активність  (сюрпризні  моменти,  ігрові  ситуації,  елементи новизни  тощо);  методи  і  прийоми  мотивування  дитячої  діяльності;  пошуковий (проблемні  ситуації  і  завдання,  запитання,  організація  дослідницької  діяльності дітей);  методи  і  прийоми,  які  підвищують  пізнавальну  та  творчу  активність (порівняння, моделювання і конструювання, робота з макетами); наочно-практичні методи,  які  забезпечують  конкретне  наочне  ознайомлення  з  середовищем  в поєднанні з практичною діяльністю (показ, словесне пояснення, спільне виконання дій, складання схем і планів тощо).

Реалізація  методики  забезпечує  дотриманням  загальнодидактичних (доступності, цілісності і системності, практичної спрямованості, індивідуалізації та унаочнення  навчального  матеріалу,  емоційної  насиченості  тощо)  та  спеціальних (класифікації  дефекту,  врахування  індивідуальних  і  вікових  особливостей, інтенсифікації  розвитку  перцептивної  сфери,  комплексного  використання  методів корекційно-педагогічної діяльності тощо) принципів.

Формування  навичок  відбувається  послідовно,  за  наступними  етапами: настановний  –  створення  позитивної  мотивації  щодо  формування  навички просторового  орієнтування,  діагностика  компонентів,  визначення  зони  подальшої роботи;  формувальний  –  розвиток окремих  функціональних  компонентів  навички через  її  структурні  складові;  розвивальний  –  перехід  до  закріплення  і  подальшого розвитку  навички  просторового  орієнтування,  підвищення  рівня  її  сформованості; корегувальний  –  створення  умов  для  виправлення  окремих  компонентів  навички; контрольний  –  співвіднесення  отриманого  результату  з  початковим  рівнем сформованості навички і поставленою метою.

Роботу  з  навчання  орієнтуватися  варто  проводити  на  всіх уроках, де  матеріал дозволяє засвоїти і закріпити відповідні знання. Це  можливо  під  час  роботи  з  книгою,  із  планом,  на  уроках образотворчого  мистецтва  і  фізичної  культури.  При  цьому  важливо використовувати  всі  збережені  й  порушений  аналізатори.  У спеціальній  літературі  описані  зміст  і  методи  орієнтування  з урахуванням  віку  дітей.  Потрібно  вибрати  те,  що  підходить конкретній  дитині:  починаючи  від  простого  обстеження  руками об’єктів  приміщення  з  виділенням  постійних  орієнтирів  до використання макетів, схем руху, карт.

Значні  труднощі  можуть  бути  пов’язані  з  орієнтацією  в  класі, школі. Особливо  багато  несподіваного  для незрячого  і  слабозорого  на вулиці, шкільному дворі. Згодом  дитина  з  порушенням  зору  може  навчитися  уникати перешкод  у  шкільних  коридорах.  Треба застерегти  учня  з порушенням  зору,  якщо  виникнуть  якісь  перешкоди  (сходинки, камінець, вибоїна), що можуть створити проблеми для пересування. Учитель знайомить дитину з порушенням зору з класною кімнатою і прилеглими  приміщеннями,  він  також  консультує,  як  без  перешкод увійти і вийти з класної кімнати.

У  незнайомому  місці  дитина  може  потребувати  зрячого супроводжуючого. Рух незрячого зі зрячим потребує дотримання певних правил, що полегшують і синхронізують їхній спільний рух. Зрячий завжди має йти трохи попереду  незрячої або слабозорої дитини, яка тоді зможе заздалегідь відчути зміни руху зрячого. Для  полегшення  руху  дитина  має  взятися  вище  ліктя  супроводжуючого,  молодші  діти,  прогулюючись  з  дорослими, можуть  триматися  за  зап’ястя  дорослого  так,  щоб  великий  палець руки  знаходився  на  зовнішньому  боці,  а  пальці  –  на  внутрішньому боці  руки  поводиря.  Також  важливі  вербальні  команди супроводжуючого,  котрий  інформуватиме,  де  сходинки,  край тротуару,  треба  підніматися  чи  спускатися.  Залежно  від  того,  як супроводжуючий і дитина ближче пізнають один одного, навіть пауза в русі супроводжуючого  може  означати  для  незрячого  зміну  поверхні  або наявність перешкоди. При підйомі і спуску широкими сходами краще вести ними незрячого не навскіс, а підійти до нього, стати обличчям і підніматися по прямій лінії.

Для  незрячої і  слабозорої  дитини  дотикове  знайомство  з  новим об’єктом також має бути особливим: їй потрібно допомогти виділити, вичленувати і відокремити головне від другорядного.

Під час перерв і після занять діти з порушеннями зору повинні мати  змогу  познайомитися  ближче  з  однокласниками,  можливо, навіть обмацати їх. Варто вчити впізнавати своїх товаришів по голосу або ході.

Тому з дітьми  необхідно проводити спеціальну роботу щодо орієнтування та формування свідомого ставлення до процесу навчання.

Список використаних джерел:

1. Дерев’янко О.О. Компетентнісне навчання – шлях до успіху молодшого школяра з порушеннями зору: стаття в науково-методичному журналі «Педагогічна майстерня». – Х.: «ВГ «Основа», №1 (109) січень 2020р.
2. Компетентнісний підхід: ідеї для реалізації на уроках. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https: //naurok.com.ua
3. Синьова Є.П., Федоренко С.В. Тифлопедагогіка: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: НПУ ім.. М.П. Драгоманова, 2009.
4. Сухарева Л.С. Як розвинути просторову уяву вашої дитини. - Х.: Видавництво «Ранок», 2009.