Формування предметних компетентностей учнів на уроках зарубіжної літератури

 

Зміст

1. Вступ …………………………………………………………………….

2. Компетентнісноспрямований підхід вивчення літератури: данина

моді чи нагальна необхідність?......................................................................

3. Шляхи формування компетентностей сучасного школяра……………….

4. Формуванняпредметних компетентностей учнів у процесі вивчення

Зарубіжної літератури……………………………………………………………..

5. Висновок……………………………………………………………………….

6. Література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Загальновизнаним є твердження про те, що які ідеї, зміст і морально-етичні

Норми сповідуються і реалізуються сьогодні освітою, таким буде суспільство у недалекому майбутньому. Насамперед мова йде про те, що оновлена освіта

покликана формувати не лише носія певних знань, але йтворчу особистість,

здатну використовувати отримані знання для конкурентоспроможної

ціленаправленої діяльності в будь-якій сфері суспільного життя.

Суспільна потреба спонукає сучасну школу, її вчителів та педагогів науковців до пошуку нових педагогічних ідей, технологій, методів та підходів, до поширення і запровадження передового педагогічного досвіду.

Основним орієнтиром сучасної освіти є формування творчої особистості, яка

здатна саморозвиватися і самовдосконалюватися. Громадянське суспільство,

його демократичні принципи та цінності, на які сьогодні орієнтується й

українська спільнота, адекватно скеровують особу на високу професійну

компетентність, активну і принципову поведінку в усіх життєвотворчих

процесах.

В цьому контексті прийнято виділяти  три підходи до розвитку освіти  на

Сучасному етапі:

- з точки зору змісту освіти – знаннєвий підхід, для якого важливими  є

знання, які учні здобувають в школі;

- з точки зору особливостей процесу навчання – важливими є питання

Організації навчання, як учні вчаться, яку інформацію засвоюють, як їх вчать

учителі, як побудована пізнавальна діяльність. Головними виступають питання

– що вчити, як вчити, щозасвоюється?;

- з точки зоруотриманих результатів – компетентнісний підхід, який

Націлює освіту на формування та розвиток базових і предметних

компетентностей (знань, умінь, навичок, ставленьтощо) якими мають володіти учні після закінчення школи. Результатом такого процесу буде формування загальної компетентності людини в тих, чи нших питаннях.

Відмітимо, що в Україні останнім часом активізувалися дослідження

Питання запровадження компетентнісних підходів в освіті. Все більше

педагогів-дослідників та освітян-практиків звертаються до ідей

компетентнісного підходу в освіті як одного з провідних напрямів

вдосконалення національної системи освіти. При цьому поняття

компетентності містять набір знань, умінь, навичок і ставлень, що дають змогу собистості ефективно діяти або виконувати певні функції, спрямовані на досягнення певних стандартів у професійній галузі або певній діяльності.

Компетентнісно спрямований підхід вивчення літератури: данина моді чи нагальна необхідність?

Сьогодні поняття «компетентність», «компетенція», «компетентнісний

підхід» активно використовують у теорії і практиці викладання різних

навчальних дисциплін. Проаналізуємо, чим же відрізняються ці дефініції від

уже добре засвоєної всіма педагогами тріади «знання, уміння та навички»? Що це - формальне наслідування моди чи щось кардинально нове і раціональне?

Однозначної думки щодо цього немає. І хоча більшість теоретиків і практиків швидко звикли до нових понять, досі висловлюється думка про

необґрунтованість таких термінологічних нововведень.

Я поділяю позицію відомого педагога А.В.Хуторського у трактовці та

використанні понять «компетенція» та «компетентність» у освітньому процесі: компетенція – сукупність взаємопов’язаних рис особистості учня (знань, умінь, навичок, способів діяльності), а компетентність – володіння певної компетенцією, включаючи і особистісне ставлення до неї і предмета діяльності

 Таким чином, поняття компетенції та компетентності більш системні та

багатокомпонентні. Дефініція «компетенція» порівняно з добре засвоєними

поняттями «знання, уміння, навички» розглядається як складна структура,

заснована на цінностях, знаннях, досвіді, набутих особистістю як у процесі

навчання, так і поза ним. Компетенція реалізується на різних рівнях, тобто

включає різні розумові операції (аналітичні, критичні, комунікативні), а такожпрактичні вміння, здоровий глузд і має свою класифікацію та ієрархію.

Головною при цьому стає орієнтація на задоволення потреб і культурних

запитів особистості, пов'язаних із практичною діяльністю, духовним життям,

комунікативними інтересами.

Як підкреслює більшість учених, змістовий аспект терміна «компетенція»

включає три складових:

- когнітивну (наявність знань);

- операційну (сформованість способів діяльності, володіння певними

вміннями);

- аксіологічну (засвоєння цінностей, емоційно-ціннісні орієнтації).

Такий погляд на сутність компетенції домінує у працях як українських,

так і вітчизняних дослідників.

Учень має виступати не в ролі ретранслятора готових знань, він повинен

набувати знання в процесі самостійного пошуку та вирішення навчальних

завдань. Учитель відповідно відмовляється від функцій своєрідного передавачаготових знань, спонукаючи учнів до самостійного пошуку, створюючинеобхідні умови для активності та ініціативності школярів. Звернімо увагу напереваги такого підходу: відбувається своєрідний обмін знаннями та досвідом між усіма учасниками навчального процесу; знання набуваються у процесі спілкування і обговорення; учень є активним учасником навчання, відчуває свою інтелектуальну спроможність, що робить процес навчання продуктивним; створюється позитивний психологічний мікроклімат у колективі, що максимально виключає стресові ситуації; школярі вчаться критично мислити,приймати продумані і виважені рішення, брати участь у дискусіях.

Отже, саме практичною спрямованістю відрізняється компетентнісно

спрямована літературна освіта. Вона акцентує увагу на результаті навчання, в

якості результату розглядається не сума певної розпорошеної інформації, а

здатність школяра використовувати здобуті знання, засвоєну інформацію в

комплексі у різноманітних нестандартних умовах, проблемних ситуаціях.

На практиці це означає, що в результаті компетентнісно спрямованої

літературної освіти учень не просто знає імена та прізвища визначених

програмою письменників, певні літературознавчі поняття, зміст вивчених

творів тощо, а орієнтується на ринку друкованих джерел, може розрізнити

твори маскультури і художню літературу, самостійно обирає та зіставляє різні естетичні явища (художній твір, музичний твір, театральну виставу, кінофільм тощо), висловлює власну оцінку, мотивує її, аргументовано інтерпретує прочитане та побачене.

Головною умовою ефективності компетентнісно спрямованої

літературної освіти є використання таких методичних підходів, які

передбачають позицію учня як активного співтворця уроку. Це пов’язано з

основними завданнями вивчення літератури в школі, коли на уроці літератури мають здійснюватися так звані мікро-та макродіалоги, коли початкове сприйняття читачем художнього твору корегується та поглиблюється під час його обговорення, обміну думок між усіма учасниками навчального процесу, що призводить до створення у свідомості школяра свого “власного тексту”,збагаченого особистісним "Я". Тобто діалог як форма життя в сучасному світі має стати основним психологічним та етико-культурним принципом вивчення літератури в школі.

Отже, уроки зарубіжної літератури мають створювати належні умови для

мотивації читацької активності школярів, формування їхнього досвіду творчої діяльності та емоційно-ціннісного сприйняття світу.

Шляхи формування компетентностей сучасного школяра , система компетентностей в освіті має ієрархічну структуру, рівні якої складають:

- ключові компетентності (міжпредметні та надпредметні компетентності) –

здатність людини здійснювати складні поліфункціональні, поліпредметні,

культурнодоцільні види діяльності, ефективно розв’язуючи актуальні

індивідуальні та соціальні проблеми;

- загально-галузеві компетентності – компетентності, які формуються учнем

впродовж засвоєння змісту тієї чи іншої освітньої галузі у всіх класах

середньої школи і які відбиваються у розумінні «способу існування»

відповідної галузі – тобто того місця, яке ця галузь займає у суспільстві, а

також вміння застосовувати їх на практиці у рамках культурнодоцільної

діяльності для розв’язку індивідуальних та соціальних проблем;

- предметні компетентності – складова загально-галузевихкомпетентностей,

яка стосується конкретного предмету.

У критеріях оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної

середньої освіти компетентність визначається як «загальна здатність, що

базується на знаннях, уміннях, цінностях, здібностях, набутих завдяки

навчанню». Тут же підкреслюється, що навчальна діяльність у кінцевому

результаті повинна не просто дати людині суму знань, умінь, чи навичок, а

сформувати рівень компетенцій, тобто є націленою на формування творчої

особистості.

Притримуючись компетентнісного підходу можна стверджувати, що вміє

вчитися той учень, який:

- усвідомлює мету освітньої діяльності;

- мотивований до ефективної освітньої діяльності;

- вміє організувати свою освітню діяльність;

- вміє відібрати потрібні знання;

- працює за обґрунтованим планом, який веде до поставленої мети;

- вміє здійснювати моніторинг і самоконтроль освітньої діяльності;

Прийнято виділяти наступні ключові компетентності для сучасної середньої школи:

- грамотність – читання, письмо та арифметика;

- загальні навички – комунікація, вміння вирішувати проблеми, лідерство та

здатність навчатися;

- особистісні компетентності – цікавість, вмотивованість, креативність,

самоповага, ініціативність, реалістичність;

- соціальні компетентності – повага до різноманіття культур і традицій,

підтримка професійних стосунків, громадянськість – активна участь у

громадському житті;

- ІКТ компетентності як ключ до діяльності у суспільстві знань;

- володіння іноземними мовами;

- наукова грамотність – компетентності з науки та технологій.

Вимоги до сьогоднішнього випускника української школи, з точки зору

компетентнісного підходу, можна сформувати наступним чином:

- бути гнучкими, мобільним, конкурентоспроможним, вміти інтегруватись у

динамічне суспільство, презентувати себе на ринку праці;

- використовувати знання як інструмент для розв'язання всіх життєвих

проблем;

- генерувати нові ідеї, приймати нестандартні рішення й нести за них

відповідальність;

- володіти комунікативною культурою, уміти працювати в команді;

- вміти запобігати та виходити з будь-яких конфліктних ситуацій;

- уміти здобувати, аналізувати інформацію, отриману з різних джерел,

застосовувати її для індивідуального розвитку і самовдосконалення;

- дбайливо ставитись до свого здоров'я і здоров'я інших як найвищоїцінності;

- бути здатним до вибору серед численних альтернатив, що пропонує

сучасне життя;

- вміти неперервно аналізувати і корегувати свою діяльність.

Зрозуміло, що ці вимоги та реалізація компетентнісного підходу скеровують

школу на формування людини-громадянина, для якої громадянське суспільство стане середовищем в якому вона сповна зреалізує свої права й свободи, розкриє свої можливості і таланти і цим самим усвідомлено буде задовільняти інтереси та потреби суспільства в цілому.

Формування предметних компетентностей учнів у процесі вивчення зарубіжної літератури. Будувати повноцінний сучасний урок зарубіжної літератури – означає насамперед орієнтуватися на сучасного учня, враховуючи його інтелектуальний рівень, духовні потреби.

Тепер учитель не єдине джерело інформації, як це було раніше.

Бурхливий розвиток таких засобів комунікацій, як телебачення, комп’ютер,

Інтернет та інші, породжує у школярів пасивно-споживницьке ставлення до

мистецтва.

Успішне виконання відповідальних і складних завдань, поставлених при

вивченні художніх текстів, можливе лише тоді, коли вчитель зважає на

емоційно-естетичну природу мистецтва слова, широко використовує у своїй

практиці виразне читання, методи та прийоми, що сприяють розвитку

відтворюючої і творчої уяви, емоційної сфери і самостійної розумової

діяльності учнів.

Головне завдання уроку зарубіжної літератури в контексті компетентнісного підходу полягає у тому, щоб сформувати у кожного учня такі читацькі компетентності, які б надавали йому змогу самостійно орієнтуватися умистецьких фактах і явищах, грамотно використовувати їх для задоволеннясвоїх духовних потреб.

Компетентності у сфері пізнавальної діяльності ґрунтуються, на думку

 вчених Ю.Герцика та А Лукіна, на засвоєнні шляхів самостійного

отримання знань з різноманітних джерел інформації та навичках їх

використання для вирішення поставлених завдань; на вмінні організовувати,

планувати, керувати власною діяльністю і діяльністю інших, проводити

рефлексію. Тому постійно прагну:

- розширювати читацький досвід учнів, розвивати їхні почуття,

мислення, мовлення;

- виховувати толерантне ставлення до іншої точки зору;

- вчити аргументувати свою думку

- вчити дітей визначати своє життєве кредо, керуючись кращими

зразками світового мистецтва;

- розвивати уміння здобувати інформацію з різних літературних джерел

та застосовувати її для індивідуального розвитку та

самовдосконалення;

- розвивати вміння використовувати набуті знання у житті, бути

здатними генерувати нові ідеї, не боятися нестандартних рішень.

У зарубіжній літературі виділяють різні види компетентності:

комп'ютерну та інформаційну, організаційну, самоорганізаційну, управлінську, мотивування, міжкультурну та ін..

Формування предметних компетентностей досягається таким чином:

засобами використання інноваційних технологій навчання (мультимедійних,

методу проектів, прийомів інтерактивного навчання); застосуванням прийомів розвитку критичного мислення; розвитком літературно-творчих здібностей учнів у процесі написання творчих робіт; в позаурочній діяльності.

Основним у роботі вчителя є вміння організувати роботу з текстом

художнього твору. Він має підійти до цієї роботи дуже виважено: якщо вдалося зацікавити учня проблематикою твору, пробудити у нього інтерес до читання, то в жодному разі не можна всі зусилля зводити нанівець нецікавою, шаблонною, моралізаторською розмовою про цей твір під час його обговорення. Слід допомогти учневі максимально наблизитись у сприйнятті твору до авторського задуму. А потім, використовуючи всі структурні елементи уроку, розмаїття методичної палітри, навчити його виходити за межі художнього світу письменника, робити власні висновки і формувати власні переконання та правила життя.

Я глибоко переконана в тому, що розуміння учнем значення творчості

того чи іншого письменника відбувається безпосередньо через призму власних асоціацій , спостережень, і висновків. І вчитель має тут виступати у ролі «диригента хору», а не « першої скрипки».

Під час вивчення уроків зарубіжної літератури використовую і

комп'ютерозоване навчання, інтерактивні види і форми роботи, можливості

системи Інтернет, мультимедійні технології.

Підготовка подібних уроків потребує багато часу, проте їхні переваги перед

традиційними формами викладу очевидні. Серед них:

 Робота з комп’ютером викликає інтерес учнів

 Використання великої кількості якісної, кольорової наочності

 Задіюється слухова, зорова пам'ять

 Підвищується ефективність використання навчального часу

 Ефективно здійснюються між предметні зв’язки: література – мистецтво –

історія – географія – основи здоров’я . . На уроках твори музики, живопису, художнітексти, історичні факти можуть бути як об’єктом дослідження, так і

першоджерелом у творчому процесі, або фоновим матеріалом, що дозволяє

сприймати художній твір і світовідчуття школяра цілісно, « по - іншому»,

тобто «по - новому» якісно (історичне дослідження « Рільке і Україна»,           « Гоголь і Україна»

 Розширюється світогляд учнів

 Обсяговий матеріал подається лаконічно, чітко, яскраво, сучасно, з

використання анімації.

Проте, використання на уроці зарубіжної літератури має і свої недоліки:

 Повна залежність від технічних умов

За визначенням О.Ісаєвої, використання комп’ютерних технологій сприяє

реалізації на уроці таких дидактичних функцій: пізнавальна, розвивальна,

дослідницька, тренувальна, діагностична, комунікативна.

Серед багатьох форм і методів інтерактивну оптимальною вважаю

групову форму, адже група для кожного її члена – це суспільство в мініатюрі.

Роботу організовую в такий спосіб, щоб досвід (знання, вміння), який набуває дитина в штучно створеному середовищі, вона могла перенести в зовнішній світ і успішно його використати. Така форма роботи розвиває одночасно і соціальні компетенції учнів.

З метою розвитку комунікативних компетентностей школярів

найчастіше використовую інтерактивні методи: «мозковий штурм», «обери

позицію», «мікрофон», асоціації, диспути, інсценізація та ін.. Наприклад,

інсценізація важливий елемент уроків за темами «Літературна казка», «Байка у світовій літературі», «Марк Твен «Пригоди Тома Сойєра»».

Стало правилом, що до підготовки і проведення уроків залучаю й учнів.

Лише так вони відчувають себе співтворцями, а навчальний матеріал не

залишає їх байдужими.

До проектної технології та створення самостійних навчальних продуктів

залучаю і учнів. Під час роботи над проектом у школярів розвиваються уміння узагальнювати проблему, комунікативні компетентності, навички

представлення проекту, здатність працювати в групі задля спільного

результату, самостійно осмислювати інформацію, інтерпретувати її.

У процесі написання творчих робіт вважаю помилковим давати таке

письмове завдання учню, яке легко виконати (списати), без внесення чогось

свого, власного, самостійно здобутого, тому і пропоную своїм учням завдання з « цікавинками » :

 5 клас – скласти казку «навпаки», де заєць - хитрий, підступний, а лисиця –

добра , слабка. Або скласти невеличку розповідь « Якби я був чарівником»,

кого зі своїх друзів нагородив. За що? Чим?.

 6 клас – написати міф про те , як виникла веселка або роса; спробувати себе у ролі журналіста - написати статтю про події на базарній площі ( інтерв’ю, скласти уявний діалог «Розмова з Робінзоном Крузо».

 7 клас – спрогнозувати фінал однієї з балад;скласти анкету головних героїнь або героїв твору.

 8 клас – написати твір – мініатюру « Прометей – світла людина» про

сучасника або історичну особу, чиє життя можна порівняти з життям

Прометея; написати листа сучасникам від імені Омара Хайяма ,

використовуючи його поетичні рядки.

Широко використовую ігрові методи навчання і виховання, які впливають і

на пізнавальну, і на емоційно-особистісну сферу учнів. Ігри розвивають увагу, пам'ять, уяву, вміння знаходити залежності та закономірності, класифікувати та систематизувати матеріал, знаходити помилки. Гра може бути як складовою уроку так і окремим уроком (наприклад, уроку-інтелектуальна гра за темою «Детектив»). Результативним є використання на уроках пізнавальних та рольових ігор, зокрема таких:

 «Четвертий зайвий», знайти зайве слово і пояснити свою думку

 «Упізнай автора» - відгадати ім'я автора за допомогою підказок;

 «Хто це?» - за цитатою впізнати літературного героя

 Літературна вікторина

 Інтерв'ю з письменником, літературним героєм

 Реклама літературного твору

 Кросворд навпаки: скласти питання до розгаданого кросворду

 «Хто краще знає текст» - визначити події твору, з якими пов’язані подані

пейзажі.

 «стрілки» - з'єднати стрілками імена персонажів і властиві їм риси

характеру, автора і країну чи назву твору.

Стимулює розвиток літературознавчих компетенцій компаративний

аналіз. Формуванню компаративістської компетентності учнів найбільш

ефективно сприяє використання прийому порівняння різнонаціональних творів (на рівнях ідейно-тематичної сутності, проблематики, системи образів, сюжету, композиції, характеру, тропів), який реалізується в різних видах навчальної діяльності, наприклад, працюючи над «Енеїдою» Вергілія, неможливо було обійтися без згадки про І.Котляревського; вивчаючи англійські народні балади про Робіна Гуда, проводили паралель з українськими легендами про ватажка  опришківського руху Олексу Довбуша, а вивчаючи оповідання ж. Лондона «Любов до життя » – з твором О.Довженка «Воля до життя». Такий компаративний аналіз творів вітчизняного виробництва та

світового письменства допоможе учням усвідомити цілісність світового

літературного процесу і своєрідність нашої культури у ньому, краще засвоїти

здобутки українських та зарубіжних письменників.

Знання теоретичних понять – невід'ємна складова повноцінної

літературної освіти. Нехтуючи ними, читача не виховати. Ці знання озброюють прийомами аналізу художнього твору, сприяють виробленню адекватногоуявлення про літературу як мистецтво, про її специфіку, допомагаютьрозібратися в розмаїтті родів та жанрів, складних і суперечливих явищахлітературного процесу.

Читач повинен уміти розповісти про книжку, з якою він ознайомився. І

зробити це грамотно. А для цього знадобляться такі терміни, як жанр, герой,

сюжет, образ, деталь та ін.. «По тому, хто що читає, як прочитане оцінює і як

аргументує свої оцінки, можна судити про загальний рівень особистості» -

зауважує відомий літературознавець М.Моклиця у своїй монографії «Основи

літературознавства».

Особливу увагу приділяю організації конкурсів. Адже участь у них – це і

своєрідна перевірка сформованості різноманітних навчальних компетентностей школярів. Ситуація конкурсу вимагає вміння спілкуватися з незнайомими людьми, самостійно приймати рішення, працювати на спільний результат, обстоювати власну позицію, переконувати, вміти програвати та «тримати удар». Участь у конкурсах – це величезний життєвий досвід, цінний у майбутній професійній діяльності та соціальній практиці.

Таким чином, застосування компетентнісного підходу у вивченні

зарубіжної літератури сприяє успішному моральному та естетичному розвитку учнів, стимулює їхню творчу активність, сприяє формуванню пізнавальних, творчих, світоглядних компетентностей та готує до самостійного життя у суспільстві.

Висновки

У сучасному світі, який дедалі більше орієнтується на інтелектуальний та

творчий потенціал особистості, лише життєво компетентна людина спроможна себе реалізувати та досягти успіху. Тому завданням школи ХХІ століття є розвиток особистості учня, його становлення – через набуття фахових та соціальних компетентностей.

Компетентність – результат навчання. Так вважають українські вчені

Ю.Соловйов, І.Єрмакова, Д.Пузіков, О.Овчарук, О. Пометун. Завдання

загальноосвітнього закладу, на їхню думку, - формувати компетентності, які

являють собою знання, уміння, духовний досвід особистості, необхідні для

розв’язання життєвих проблем і здійснення життя як індивідуального проекту.

Все вище зазначене спонукало мене обрати для дослідження науковометодичну проблему: «Формування предметних компетентностей учнів на уроках зарубіжної літератури». Основні мотиви вибору зазначеної теми як глобального характеру, так і суто педагогічного:

- перехід до інформаційного суспільства;

- необхідність формування конкурентоздатної особистості, яка може

робити власний, духовно-світоглядний вибір;

- потреба в нових компонентах знань, необхідних людині для успішної

реалізації в житті .

Серед основних шляхів формування компетентностей учнів називають

такі:

- створення умов для їхнього розвитку і самореалізації;

- засвоєння продуктивних знань, умінь;

- розвиток потреб поповнювати свої знання упродовж життя.

Реалізуючи їх, я дотримуюся певних правил:

- головним є не предмет, якому я навчаю, а особистість, яку я формую.

Не предмет формує особистість, а вчитель – своєю діяльністю,

пов’язаною із викладанням предмета.

- допомагаю учням оволодіти найпродуктивнішими методами навчання,

вчу їх вчитися;

- не шкодую часу та зусиль на виховання активності. Сьогодні активний

учень – завтра небайдужий член суспільства;

- щоб навчити мислити причинно-наслідково, доволі часто

використовую запитання «чому?»

- привчаю учнів думати і діяти самостійно;

- творче мислення розвиваю всебічним аналізом проблеми, пізнавальні

завдання вирішуємо кількома способами, практикуємо творчі;

- показую учням перспективи їхнього навчання;

- використовую схеми, плани, щоб забезпечити системність знань;

- у процесі навчання обов’язково враховую суб’єктивний досвід дитини,

її індивідуальні особливості та інтереси.

- намагаюся бути поінформованою у галузі наукових досліджень зі

свого предмета.

При цьому слід завжди пам’ятати стратегічну мету вивчення зарубіжної

літератури в школі. А її можна визначити так: формування читацької

особистості, здатної жити і досягати успіху в сучасному художньоінформаційному просторі; формування особистості здатної до філологічного і

образного мислення, аргументації своїх думок, уміння складати різноманітні

тексти – від рецензій на художні твори до ділового резюме. Предметні

компетентності мають допомагати цій особистості у розв’язанні завдань,

пов’язаних з її морально-духовним пошуком, вибором життєвих цінностей, а

також організацією змістовного дозвілля.

 

 

 

 

Ключові життєві уміння ХХІ століття на уроках зарубіжної літератури

О.Костецька

В сучасному українському суспільстві, коли відбувається злам усталених

стереотипів, зміна ціннісних координат, простежуються складні колізії у

внутрішньому світі особистості, зростає роль педагогіки життєтворчості, спрямованої на плекання людини як творця свого життя. Саме педагогіка життєтворчості, яка визначатиме стратегію розвитку освіти в Україні у XXI столітті, свою головну місію вбачає у тому, щоб «дати широкий, вільний розвиток усім духовним силам і здібностям дитини, який піднімає її особисту вартість і дасть майбутній людині змогу бути корисною для малого чи великого кола громадянства» (С. Ф. Русова). Майбутнє України — за поколінням, котре сьогодні в шкільних стінах опановує життя, якість якого залежить від рівня сформованості життєвої компетентності.

Компетентність людини — це загальна життєздатність, що базується на:

• знаннях,

• досвіді,

• ціннісних орієнтаціях,

• здібностях.

Бути компетентним означає вміти мобілізувати власний творчій потенціал у конкретній життєвій ситуації.

У сьогоднішньому світі, коли швидким темпом змінюється система

цінностей та світоглядних позицій, особистість дитини потребує адекватного

керівництва і щодо просування до поставленої мети, і досягнення належного

рівня сформованості життєвої обізнаності.

Особистість не народжується з розвиненою, досконалою життєвою

компетентністю. Розвиток життєвої компетентності людини відбувається в її

онтогенезі, в процесах пізнання, спілкування, діяльності, у відносинах з іншими

людьми, світом. Сукупність цих процесів можна означити поняттям

«життєдіяльність». Поза життєдіяльністю життєву компетентність розвинути не  можна, і вона не потрібна. Це так само стосується життєстійкості та

життєздатності людини.

Життєва компетентність — це чинник та результат розвитку

життєдіяльності особистості. Питання про мету освіти є сьогодні питанням про те, якою має бути людина майбутнього.

Компетентнісний підхід до навчання реалізується в сучасній освіті

поряд з традиційними та інноваційними підходами. Проблема вдосконалення

системи освіти шляхом впровадження компетентнісного підходу активно

обговорюється у педагогіці. Розв'язання окресленої проблеми представлено в

працях A. Л. Андреєва, І. О. Зимньої, А. В. Хуторського, О. І. Пометун, О.

В. Овчарук та інших вітчизняних і закордонних дидактів. Змістовнодіяльнісний підхід до навчання вимагає створення дидактичних та психологічних умов для зацікавленості учнів процесом навчання.

КЛЮЧОВІ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНЯ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

1. Спілкування державною і рідною (у разі відмінності) мовами.

2.Спілкування іноземними мовами.

3.Математична грамотність.

4.Компетентності в природничих науках і технологіях.

5.Інформаційно-цифрова компетентність.

6.Уміння вчитися впродовж життя.

7. Соціальні та громадянські компетентності.

8. Підприємливість.

9.Загальнокультурна грамотність.

10.Екологічна грамотність і здорове життя.

 

 

Сучасний учитель зобов’язаний під час уроку дотримуватись багатьох

вимог. Підготувати та провести такий урок нелегко: потрібно не лише

відповідально ставитися до своїх обов’язків, а й вийти на сучасний рівень

педагогічного мислення. У програмі із зарубіжної літератури для учнів 10

класу запропоновано проводити уроки з текстуального вивчення творів, їз

розвитку мовлення, уроки контролю та інш. Головними завданнями навчання

є: розвиток творчості та загальнокультурного світогляду учнів; формування

головних навичок мовно-розумової діяльності та міжособистісного

спілкування. Для реалізації цих завдань необхідно створити такі умови, за

яких учні не будуть пасивними слухачами, а будуть брати активну участь у

навчальному процесі.

Змінюється підхід до методики проведення уроків з урахуванням

компетентнісного підходу.

Щоб розвивати в учнів полікультурну компетентність, треба проводити

такі заходи:

• проведення зустрічей з цікавими людьми, відомими художниками,

поетами, композиторами;

• проведення тематичних вечорів, міжнародних фестивалів, заочних подорожей країнами світу;

• відвідування виставок, музеїв, проведення екскурсій;

• проведення бесід з етичної тематики;

• читання та обговорення історичних творів;

• здійснення пошукової роботи.

Щоб розвивати комунікативну компетентність, пропонується:

• інсценування казок;

• усний опис картин;

• проведення нестандартних уроків, ділових та інтелектуальних ігор, круглих столів, дискусій;

• на уроках використання інтерактивних технологій та прийомів педагогічної техніки;

• написання запрошень, привітань, оголошень, випуск газет, стіннівок;

• листування з ровесниками;

• проведення бібліотечних уроків взагалі постійний зв'язок з бібліотекою.

Інформаційна компетентність здійснюється через:

• уроки української, іноземної мови, уроки української та зарубіжної

літератури, математики, географії, біології та інші, на яких діти працюють з

підручниками, словниками, вчаться опрацьовувати інформацію на підставі

аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення тощо; вчаться користуватися

художньою літературою, енциклопедіями, репродукціями, картинами,

таблицями, малюнками, діаграмами, складають маршрутні листи; вчаться

користуватися таблицями, схемами, згортати інформацію; !!!

• проведення усних журналів, зустрічей з цікавими людьми, організація

інтелектуальних ігор, екскурсій, відвідування музеїв, персональних та

художніх виставок, творчих майстерень

• знайомство учнів з дитячою періодикою;

• стимулювання учнів до роботи з комп'ютером.

Розвиток компетентності творчої діяльності можна реалізувати через:

• участь у конкурсах і олімпіадах;

• дослідницьку діяльність учнів;

• складання казок, віршів;

• проведення інтелектуальних ігор, конкурсів;

• створення кросвордів, ребусів;

• побудову генеалогічного дерева своєї родини;

• випуск стіннівок, конкурси малюнків;

• залучення дітей до роботи гуртків, студій за інтересами;

• залучення до самоврядування.

Компетентність саморозвитку та самоосвіти реалізується через:

• залучення дітей до виконання творчих завдань та участі в інтелектуальних

заходах;

• проведення розливальних пізнавальних ігор;

• залучення учнів до гурткової роботи;

• складання та реалізація програми самоосвітньої та самовиховної діяльності учнів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

1.Барановська О. Інформаційні компетентності випускника школи XXI

століття // Завуч. – 2005. – №4. – С. 27-29.

2.Бібік Н.М., Єрмаков І.Г., Овчарук О.В. Компетентнісна освіта – від теорії

до практики. – К.: Плеяда, 2005. – 120с.

3. Горобець С. Важлива складова читацької компетентності// Всесвітня

література в середніх навчальних закладах. – 2011. - №2. –С.13-14.

4. Гушлевська І. Поняття компетентності у вітчизняній та зарубіжній

педагогіці // Шлях освіти. – 2004. – №3.

5. Компетентнісно спрямована літературна освіта: стан, зміст, проблеми //

Всесвітня література в середніх навчальних закладах. – 2009. - №7-8. –С.2-10.

6. Кугай Л. Осучаснюючи урок літератури // Всесвітня література в середніх

навчальних закладах. – 2009. - №9. –С.22-26.

7. Мартинчук Н. Інтерактивні технології – шлях до формування читацьких

компетенцій // Всесвітня література в середніх навчальних закладах. –

2009. - №6. –С.3-5.

8. Лисак Л. Інтерпретаційна компетентність: практика формування//

Всесвітня література в середніх навчальних закладах. – 2010. - №1. –С.7-

9. Маслюк О. Інноваційні технології – ефективний засіб формування

читацької компетентності учня// Всесвітня література в середніх

навчальних закладах. – 2010. - №2. –С.27-29.

10.Овчарук О. Компетентності як ключ до оновлення змісту освіти //

Директор школи. Україна. – 2005. – №3-4; Стратегія реформування освіти

в Україні. – К.: КІС, 2003. – С.68-75.

11.Пометун О. Компетентнісннй підхід в сучасній освіті. – К., 2005.

12.Пометун О.І. Компетентнісний підхід до оцінювання рівнів досягнень

учнів. – К., 2004. – 10 с.

13.Ратушняк О. Формування інтерпретаційної компетентності

старшокласників// Всесвітня література в середніх навчальних закладах. –

2010. - №4. –С.13-17.

14.Сарафян С. Компетентнісно спрямована літературна освіта почитається з

фахової компетентності вчителя// Всесвітня література в середніх

навчальних закладах. – 2009. - №10. –С.3-6.

15.Сарафян С. Формування компетентної особистості починати з себе//

Всесвітня література в середніх навчальних закладах. – 2011. - №1. –С.8-10.

16.Стахова Н. Допомогти дитині увійти у простір художнього твору. //

Всесвітня література в середніх навчальних закладах. – 2011. - №3. –С.7-8.