Формування та корекція мотивації учіння молодших школярів. Ігри і вправи, які сприяють покращенню мотивації навчання

ФОРМУВАННЯ ТА КОРЕКЦІЯ МОТИВАЦІЇ УЧІННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Успіх будь-якої діяльності залежить не лише від здібностей і знань учня, а й від мотивації, тобто від прагнень самостверджуватися, досягати високих результатів. Адже чим вищий рівень мотивації чим більше чинників спонукають дитину до діяльності, тим більших результатів вона може досягти.

Увага до мотивації навчання пов’язується з тим, що для самої навчальної діяльності необхідна організація активності самого учня. Активна навчальна діяльність учнів у педагогіці та психології розглядається як один із важливих аспектів підвищення ефективності навчання і розуміється як активність школяра в процесі учіння, його бажання здобувати знання, застосовувати навчальні дії для їх отримання.

Подані далі вправи можуть використовуватись для формування та підвищення рівня мотивації учіння учнів початкових класів.

Слід уточнити поняття «учіння» та «мотивація» в контексті досліджуваної проблеми. Поняття «учіння» розуміється у науці як «цілеспрямований процес засвоєння знань школярами, оволодіння ними практичними навичками та вміннями через активну діяльність самого учня в єдності навчального завдання, навчальних дій, самоконтролю та самооцінки».

Термін «мотивація», в широкому сенсі, використовується в усіх галузях психології, які досліджують причини та механізми цілеспрямованої поведінки людини. Це один із найважливіших факторів, поряд із здібностями, знаннями, навичками, який забезпечує успіх у діяльності.

Під поняттям «мотивація» розуміємо сукупність зовнішніх та внутрішніх чинників, які спрямовують навчальну діяльність молодшого школяра. Продуктивність діяльності, її процес і результат визначаються, по-перше, спрямованістю мотивів і змістом, по-друге, силою й активністю мотивів. Аналіз наукових джерел показав, що мотивацію учіння формують зовнішні та внутрішні мотиви:

1. Пізнавальні:

• широкі навчальні;
• навчально-пізнавальні;
• мотиви самоосвіти;

2. Соціальні:

• широкі соціальні;
• позиційні соціальні;
• мотиви співпраці з іншими під час учіння

3. Цікавість та інтерес до навчальної діяльності
4. Потреба в пізнанні нового
5. Мотиви та мета учіння, провідного виду діяльності.

У процесі формування мотивації розкриваються її нові резерви. Саме по собі формування є цілеспрямованим, якщо вчитель порівнює отримані результати з тим вихідним рівнем, який передував формуванню, і з тими планами, які були намічені.

Психологи та педагоги виділяють 5 рівнів навчальної мотивації (за книгою М.Маркової та ін. «Формирование мотивации учения»):

1. Високий рівень шкільної мотивації, навчальної активності. У таких дітей є пізнавальний мотив, прагнення найуспішніше виконувати всі запропоновані шкільні вимоги. Учні сумлінно виконують всі вказівки вчителя, сумлінні і відповідальні, переживають якщо отримують негативні оцінки.
2. Гарна шкільна мотивація. Учні успішно справляються з навчальною діяльністю. Подібний рівень мотивації є середньою нормою.
3. Позитивне ставлення до школи. Але школа приваблює таких дітей поза навчальною діяльністю. Такі діти досить добре почуваються в школі, щоб спілкуватися з друзями, учителем. Їм подобається бути учнями, мати гарний портфель, ручки, пенал, зошити. Пізнавальні мотиви у таких дітей сформовані меншою мірою і навчальний процес їх мало приваблює.
4. Низька шкільна мотивація. Ці діти відвідують школу неохоче, воліють пропускати заняття. На уроках часто займаються сторонніми справами, іграми. Мають проблеми в навчанні. Важко адаптуються до школи.
5. Негативне ставлення до школи, шкільна дезадаптація. Такі діти не справляються з навчанням, мають проблеми у спілкуванні з однокласниками, учителями. Школа нерідко сприймається ними як вороже середовище, перебування для них у ній нестерпне. В інших випадках учні можуть виявляти агресію, відмовлятися виконувати завдення, дотримуватися тих чи інших норм і правил. Часто у таких школярів виявляються нервово-психічні проушення.

Серед причин спаду мотивації молодших школярів до навчальної діяльності можна зазначити наступні (за книгою М.Матюхіної «Мотивация учения младших школьников»):

• ставлення учня до вчителя;
• ставлення вчителя до учня;
• особиста значущість предмета;
• розумовий розвиток учня;
• продуктивність навчальної діяльності;
• нерозуміння мети навчання;
• страх перед школою.

Слід зазначити, що мотивація навчання має багато сторін, що змінюються і вступають у відносини одна з одною (суспільні ідеали, зміст навчання для школяра, його мотиви, мета, емоції, інтереси та ін.). Тому становлення мотивації – це не просте збільшення позитивного ставлення до навчання, а й ускладнення структури мотиваційної сфери та спонукань, що входять до неї, встановлення нових, більш зрілих, іноді більш суперечливих відносин між ними. Ці окремі сторони мотиваційної сфери мають стати об’єктом керування вчителя.  

В доборі вправ для корекційно-розвивальної роботи виходжу з того, що вміння вчитися – це вміння так організовувати власну навчальну діяльність, щоб максимально сприйняти та засвоїти навчальну програму через оптимальні способи засвоєння та перероблення отриманої інформації.  Успішність навчальної діяльності визначається якістю, рівнем організації та сформованістю когнітивних процесів. Кожен учитель хоче, щоб його учні добре навчалися, з інтересом і бажанням ходили до школи. У цьому зацікавлені і батьки учнів. Але часом і вчителям, і батькам доводиться з жалем констатувати: «не хоче вчитися», «міг би добре навчатися, але не має бажання». Це свідчить про те, що в учня не сформувалися потреби в знаннях, немає інтересу до навчання.

 На сучасному рівні психологічної науки ми не можемо просто констатувати, що учень не хоче вчитися. Необхідно з’ясувати, чому саме він не хоче вчитися, які сторони мотивації в нього не сформовані, в якому випадку він не хоче вчитися, чи це ми, дорослі, не навчили його так організовувати свою поведінку, щоб мотивація до навчання з’явилася.

А  тому перед школою стоїть завдання – розвинути в дитині позитивну мотивацію до навчальної діяльності. Адже для того, щоби учень по-справжньому включився в роботу, потрібно, щоб завдання. Які ставляться перед ним під час навчальної діяльності, були не тільки зрозумілі, а й прийнятні школярем, тобто були для нього значущими. 

Наведу приклади спеціальних вправ, які сприяють не тільки формуванню мотивації учіння, а й створюють позитивний настрій у групі дітей. Мета занять – формування позитивної навчальної мотивації, підвищення самооцінки молодших школярів, розвиток саморегуляції, формування навичок керування психічними функціями, корекція порушених психофізичних функцій за допомогою рухової активності.

Пропоновані заняття базуються на позиціях:

• мотивуючої сили – ігрові вправи, які активізують позитивно спрямовані мотиви на розвиток зацікавленості та інтересу до навчальних задач;
• спрямованості на досягнення позитивного результату діяльності та використання результатів у повсякденному житті;
• парадоксальності – експериментування із закономірностями мотивації учіння. Ігрові вправи сприяють появі впевненості у можливості власних досягнень, відкриття в собі нових можливостей;
• створення сприятливої ситуації взаємодії у групі;
• використання результатів занять в ситуації шкільного навчання;
• практичної результативності занять.

 

 

Ігри та вправи для підвищення мотивації учіння у молодших школярів

 «МОЄ ІМ’Я»

Учні стають у коло та кидаючи один одному м’яч, називають власне ім’я. після цього їм пропонують оформити власні бейджі.

 

«МІЙ СУСІД»

Пропонується на розданих паперових заготовках у вигляді парт написати побажання успішно навчатися своєму сусідові по парті.

 

«Я ВИКОНУЮ ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ»

Учні розповідають, як вони виконують домашні завдання: з яких предметів починають, хто допомагає у підготовці уроків, використовують чернетку и одразу пишуть у чистовик, чи перевіряють домашнє завдання дорослі і т.ін. потім пропонується скласти збірку порад щодо виконання домашнього завдання.

 

«ДЕРЕВО ОЧІКУВАНЬ»

З ватману виготовляється дерево очікувань. На занятті учні вирізають з паперу листочки, на яких пишуть свої очікування від навчання у цьому навчальному році, і прикріплюють їх на дерево очікувань. Вчитель наприкінці навчального року разом з учнями має підбити підсумки очікувань.

 

«ДОЛОНЯ»

Пропонується на аркуші паперу обвести свою долоню фломастером. Потім на малюнку на кожному пальчику, починаючи з великого, написати вислови – позитивні характеристики самого себе.

«ПРИЄМНІ СПОГАДИ»

Кожен учасник має пригадати ситуацію, бажано шкільну, в якій він був задоволений собою, пишався своїми діями та досягненнями. Слід з’ясувати, що саме викликало задоволення, які позитивні відчуття учень пам’ятає. Для початку вчитель наводить приклад. Учні 3 – 4 класів можуть виконати вправу спершу письмово, потім зачитати.

 

«ВЧОРА І СЬОГОДНІ»

Учням пропонується пригадати, чого вони досягли за вчорашній день та порівнюють результати свого розвитку «вчора та сьогодні». Описують свою радість від позитивних змін.

 

«КОЛЬОРИ»

Для виконання потрібні медові фарби. Учні малюють на задану тему, наприклад, дерево, користуючись відповідними пальцями обох рук: використовуємо тільки зелену і коричневу фарбу: при чому зеленим кольором малюємо тільки вказівними пальцями, коричневим – мізинцями. Малювати бажано обома руками – це сприяє розвиткові симетричного сприйняття та дрібної моторики обох рук. Також бажано використовувати роботу в малих групах, де всі працюють над одним малюнком.

 

«ТРИ ВЧИНКИ»

Ні на аркуші паперу повинні записати 3 гарні вчинки, які вони зробили протягом останнього тижня. Згодом завдання ускладнюємо, пропонуючи обмежитись тільки шкільним життям, згодом – успіхами в навчанні. Потім по черзі прочитати написане. Інші учасники повинні похвалити однокласника за добрі вчинки.

«СХОДИНКИ УРОКІВ»

Учням роздаються картки із зображенням сходинок (за кількістю навчальних предметів) і пропонується розмістити предмети в порядку зростання значущості для дитини. Після виконання вправи пропонуємо розповісти, чому саме  і що подобається у вибраних предметах.

 

«ХОЧУ БУТИ»

На дошці прикріплені картки з рисами характеру, якостями, властивими (не властивими) школярам. Учні по черзі вибирають картки, з рисою, якої б він хотів набути, пояснюючи, чому саме хотіли б бути такими. Риси: розумний, слухняний, чесний, балуваний, нечемний, спокійний, наполегливий, крикливий, неслухняний, веселий, допомагати іншим, неуважний, старанний, неохайний, доброзичливий, вихований, галасливий, сумний тощо.

 

«ХОЧУ, ТРЕБА, МОЖУ»

Учням пропонується на заздалегідь заготовлених аркушах, поділених на 3 частини, продовжити речення:

ХОЧУ                                                               ТРЕБА

В школі я хочу…                               В школі мені треба…

Вдома я хочу…                                  Вдома мені треба…

З друзями я хочу…                            З друзями мені треба…

МОЖУ

В школі я можу…

Вдома я можу…

З друзями я можу…

 

«ЗАКІНЧИ РЕЧЕННЯ»

1. В школі мені__________________________________________________
2. Коли я прийшов до школи, то в мене______________________________
3. Я вчуся, тому що_______________________________________________
4. Коли я приходжу із школи, то мої батьки__________________________
5. Коли мені потрібно робити домашні завдання, то я________________
6. Хочу, щоб у школі____________________________________________
7. В школі мені подобається, тому що_______________________________

 

«ПОМІНЯЙ»

Дітям пропонують покласти обидві руки на парту. Права – стиснута в кулак, ліва – лежить вільно. За сигналом (оплеск, стук тощо) положення рук змінюється навпаки. Поступово темп прискорюється. Можна виконувати під музику.

«КІЛЬЦЕ»

Всі пальчики руки по черзі з’єднуються з великим пучками. Вправа спочатку виконується повільно, а потім все швидше. Спочатку по черзі, а потім одночасно обома руками.

 

«ЩО ДОПОМАГАЄ, А ЩО ЗАВАЖАЄ»

На аркуші, поділеному навпіл, у першій колонці записують те, що учням допомагає навчатися, а в другій – те, що заважає. Потім у групах все обговорюється.

 

«ДОПОМОЖИ МАЙБУТНІМ ШКОЛЯРАМ»

Учні мають уявити ситуацію, що до школи прийшли дошкільнята, аби дізнатися про шкільне життя. Учні, на основі власного досвіду, мають розповісти про школу, довести необхідність навчатися успішно. Запитання для відповідей. Чому потрібно вчитися? Для чого нам знання? Що треба, аби гарно вчитися? Для чого в школі перерви між уроками? Як себе поводити на уроках і перервах?