Формування "театру абсурду" як явища театрального авангарду в 1950-1960-х р.р.,його провідні ознаки.Огляд здобутків митців.Жанрові новації.
ТЕМА:Формування «театру абсурду» як явища театрального авангарду в 1950-1960-х р.р.,його провідні ознаки.Огляд здобутків митців («Гостина старої дами» Ф.Дюрреманта, «Носороги» Е.Йонеско, « Чекаючи на Годо» С.Беккета).Жанрові новації (драма-притча,трагікомедія та ін.).
МЕТА:Формувати предметні та ключові компетентності:знати світоглядні та естетичні засади «театру абсурду»,тлумачити поняття «театр абсурду»;прагнення літературної освіти та загальнолюдського самовдосконалення,естетичний смак,світогляд; створювати електронну продукцію(мультимедійні презентації).
Обладнання:словники,портретФ.Дюрреманта,Є.Йонеску,С.Беккета,мультимедійна презентація «Театр абсурду».,схема «Ознаки «театру абсурду», «Проблематика творів «театру абсурду»»,підручник.
Тип уроку:урок засвоєння нових знань.
ПЕРЕБІГ УРОКУ
І.Організаційний момент.
-Постановка задач уроку.Визначення ключових слів уроку: «драма абсурду»,театральний авангард, драма-притча,іронія,гротеск.
ІІ.Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми та мети уроку.
1. Трагедія світових війн і тоталітарних режимів призвела до ґрунтовних змін цивілізаційних засад людства. Виникла зневіра в можливість побудови «ідеального світу», у розум людини та розумність світобудови. Це викликало кризу в культурній ситуації у світі другої половини XX — початку XXI століття.
Літературний процес другої половини XX століття визначається потужним розвитком інтелектуальної тенденції та авангардистських явищ, а також переходом від модернізму до постмодернізму.
2.Слово учителя. Зачитування уривків з пєси Йонеску «Носороги».
Беранже. Не пригадую.
Жан. Жаль, жаль! Мені соромно мати такого друга.
Беранже. Ви надто суворі…
Жан.А з вами по-людськи й не можна!
Беранже. Послухайте, Жане. Я не маю ніяких розривок, нуджусь у цьому місті, я не створений для… тієї щоденної роботи в конторі, — цілих вісім годин, а влітку лише тритижнева відпустка! А в суботу надвечір утома найбільша, і тоді, розумієте, щоб забутися…
Жан. Любий мій, працюють усі, і я теж, теж, як усі люди, щодня висиджую по вісім годин у конторі, я теж маю лише двадцять один день відпустки на рік, та однак, однак подивіться на мене. Хай йому біс, та треба тільки захотіти!
Беранже. Ох! Такої волі, як у вас, більше ні в кого нема. А я ж нічого не роблю. Так, для життя я нічого не роблю.
Жан. Але ж усі повинні робити. Чи у вас якась вища натура?
Беранже. Я такого не думаю…
Жан (уриваючи). Я ціную вас, та водночас, коли відкинути дурну соромливість, я вартий більше, ніж ви. Вища людина — це та, що виконує свій обов'язок.
Беранже. Який обов'язок?
Жан. Свій обов'язок, скажімо, службовий…
Беранже. Ага! Звичайно, службовий обов'язок…
Жан. Де ви пиячили цієї ночі? Якщо пам'ятаєте, звісно!
Беранже. В Августа, ми відзначали ювілей нашого друга Августа…
Жан. Нашого друга Августа? А мене й не запросили на ювілей нашого Августа…
У цей час звіддаля долинає, проте швидко наближається шалений тупіт і сапання звірини, протяжне ревіння.
Беранже. Я не міг відмовитись. Це було б нечемно…
Жан. А я хіба пішов?
Беранже. Воно й справді, але ж вас не запросили!..
Подавальниця (вийшовши з кав'ярні). Добридень, панове. Що п'ємо?
Звуки стають дуже гучними.
Жан (до Беранже, майже кричить, щоб його можна було чути за отим гармидером, якого він ще не усвідомлює). Еге ж, ніхто й не запрошував. Не пошанували. Хай там як, але запевняю, що якби й запросили, я б туди не пішов, бо…
Шум уже нестерпний.
Що там коїться?
Чути, як дуже близько вчвал біжить важка й могутня тварина, чути, як із свистом виривається повітря.
Та що це?
Подавальниця. Та що це?
Беранже, апатичний і далі, здається, нічого й не чує і спокійно щось говорить Жанові про запросини; його губи ворушаться, а що він каже, не чути.
Жан підскакує, його стілець падає; дивлячись на лаштунки ліворуч, Жан показує пальцем, а розм'яклий Беранже все сидить.
Жан. Ох! Носоріг!
Звуки, створювані твариною, так само швидко й дальшають, так що вже можна розрізнити наступні слова; вся ця сцена має гратися дуже швидко, з повторами: "Ох! Носоріг!"
Подавальниця. Ох! Носоріг!
Бакалійниця (вистромивши голову з дверей крамниці). Ох! Носоріг! (До свого чоловіка, що в приміщенні). Мерщій сюди, подивись, носоріг!
Усі дивляться вслід тварині ліворуч.
Жан. Біжить куди очі спали, мало вітрин не зачіпає!
- Про що розмовляють персонажі?
- -Що викликають у вас ці розмови?
ІІІ.Робота по темі.
|
|
|
|
1.Перегляд презентації «Театр абсурду» 2.Випереджальне завдання учню.На початку 50-х років XX століття у театрах Франції почали з'являтися незвичайні вистави, виконання яких було позбавлене елементарної логіки, репліки суперечили одна одній, а зміст, який відтворювався на сцені, був незрозумілий глядачам. Ці незвичні вистави мали і дивну назву - театр "абсурду", або мистецтво "абсурду". Преса негайно виступила з підтримкою цього напрямку в театральному мистецтві. За допомогою критики і реклами твори театру "абсурду" швидко проникли в театри багатьох країн світу. За час свого існування театр "абсурду" міцно закріпився у ряді сучасних модерністських напрямків у мистецтві. Хоча театр "абсурду" зародився і виник у Франції, проте мистецтво "абсурду" не належало до явищ французького національного мистецтва. Ініціаторами цього напрямку були письменники - румун Ежен Іонеско (Йонеско) та ірландець Семюел Беккет, які проживали і працювали на той час у Франції. У різні періоди до них приєдналися ще деякі драматурги - вірменин А. Адамов, а також англійський письменник Г. Пінтер, Н. Сімпсон та інші, які проживали у Парижі. Вистави театру "абсурду" носили скандальний характер: глядачі обурювались, деякі не сприймали, деякі сміялись, а частина глядачів захоплювалась. У п'єсах драматургів-абсурдистів не було позитивних героїв. їх персонажі позбавлені людської гідності, затуркані внутрішньо і зовнішньо, покалічені морально. Автори при цьому не виражали ні співчуття, ні обурення, вони не показували і не пояснювали причин деградації цих людей, не розкривали конкретних умов, які доводили людину до втрати людської гідності. Абсурдисти намагалися ствердити думку, що людина сама винна у своїх нещастях, що вона не варта кращої участі, коли не в змозі і не в силах змінити життя на краще. Автори театру "абсурду" протиставляли своїх героїв суспільству, але не конкретному, яке пригноблювало людину, а суспільству взагалі. Такий метод протиставлення особистості суспільству драматурги запозичили з філософії екзистенціалізму, яка була основою мистецтва "абсурду". Діячі мистецтва "абсурду" запозичили у філософів-екзистенціалістів погляд на світ як такий, що не піддавав розумінню і в якому панував хаос. Як і екзистенціалісти, автори мистецтва "абсурду" вважали, що люди безсильні і не могли впливати на оточуюче середовище, а суспільство, в свою чергу, не могло і не повинно було впливати на життя людини: "Ні одне суспільство не в змозі зменшити страждання людські, ні одна політична система не може звільнити нас від тягаря життя", - проповідував Е. Ионеско. Відповідно з філософії екзистенціалізму, Е. Ионеско стверджував, що всі негаразди і суспільні неполадки - це результат дії людини. Винахідливо користуючись засобами мистецтва, діячі театру "абсурду" відобразили в своїх творах основні положення, запозичені ними у філософів-екзистенціалістів:
Екзистенціалістичні ідеї, закладені в театрі "абсурду", легко простежувалися при аналізі творів мистецтва "абсурду". З моменту виникнення театру "абсурду" сама назва носила подвійний зміст: з одного боку, вона виражала творчий прийом драматургів - доведення до абсурду окремих рис і положень, позбавлення їх всякого логічного зв'язку і змісту, а з другого - чітко визначала світосприйняття авторів, їх розуміння і втілення у своїх творах дійсності як світу, що існувало без логіки, - світу абсурду. У словнику "Культурологія XX століття" поняття абсурд трактувався як такий, що виходив за межі нашого уявлення про світ. Абсурд - не відсутність змісту, а зміст, що є неявним. |
|
3.Слово учителя.
У 1950-60-х роках на зміну екзистенціалізму у французькій літературі виникає абсурдизм.
4.Т.л-ри- Абсурд (значення) — Вікіпедія uk.wikipedia.org
5.Демонстрація портретів Йонеску і Беккета
Яке місце цих драматургів у формуванні «театру абсурду»?
6.Робота з підручником(с.160-162).
Теорія літератури
«Театр абсурду», або драма абсурду — напрям у західноєвропейській драматургії й театрі, який виник у середині XX століття. В абсурдистських п’єсах світ зображений як безглузде, позбавлене логіки накопичення фактів, учинків, слів і доль.
Термін «театр абсурду» набув поширення завдяки праці англійського літературознавця Мартіна Ессліна «Театр абсурду» (1961). Есслін об’єднав драматургів другої половини XX століття за певними типологічними ознаками.
7.Ознаки «театру абсурду». Робота зі схемою.
- Основні положення, запозичені діячами «театру абсурду» у філософів-екзистенціалістів, які вони відобразили у своїх творах:
- ізольованість людини від зовнішнього світу;
- індивідуалізм і замкнутість;
- недосяжність поставленої мети;
- непереможність зла;
- неможливість спілкування одне з одним;
- беззмістовність активних дій.
У драмі «театру абсурду» нічого не відбувається, а те, що діється, — незрозуміле, — чиниться невідомо чому й задля чого.
Екзистенційні традиції в «театрі абсурду»
У «театрі абсурду» не було «чистих» жанрів, тут панували «трагікомедія» і «трагіфарс», «псевдодрама» і «комічна мелодрама». Драматурги-абсурдисти майже одностайно стверджували, що комічне — трагічне, а трагедія — сміховинна. Підкреслений алогізм, ірраціоналізм у вчинках персонажів, мозаїчна композиція творів, гротеск, чорний гумор, іронія та буфонада в засобах творення стали характерними прикметами такого мистецтва.
Кінець 60-х років XX століття ознаменувався міжнародним визнанням «абсурдистів»: Ежена Ионеско обрали до Французької академії
Семюель Беккет здобув звання лауреата Нобелівської премії.
8.Складання ментальної карти «Здобутки митців»
9.Перегляд відеоролика. https://youtu.be/vSgfoQykb_A.
ІV.Підсумок уроку.
1.Рефлексія.
-Поясніть умови появи «театру абсурду» в країнах Європи.
-Назвіть представників та жанрові новації «театру абсурду».
2.Оцінювання результатів роботи.
V.Домашнє завдання.
1.Створити презентацію до теми «Театр абсурду».
2.Виконати завдання на с.168.
3.Прочитати статтю підручника (с.169-170).
-
Дякую, Оксано Володимирівно, за матеріал, за допомогу!
про публікацію авторської розробки
Додати розробку