Франческо Петрарка, сонети № 61, 132. Історія кохання в сонетах. Образ ліричного героя

Франческо Петрарка –видатний італійський поет-гуманіст. Багатство людської душі, краса і щирість почуттів, оспівування кохання у «Книзі пісень»Народився 20 липня 1304 р. Помер 19 липня 1374 р.

Батько поета, Петракко, не мав прізвища, оскільки не був шляхетного походження. В одному з документів його назвали Петраркою, звідси і пішло прізвище. Спочатку справи його процвітали, він дружив з Данте. Але не відомо за яку провину суд Флоренції засудив батька до великого штрафу, відрубання руки і вигнання з міста.

Батько відправив Петрарку в Болонський університет для здобуття юридичної освіти. Цей навчальний заклад був одним із найдавніших у Європі, славився бездоганною репутацією і блискучим педагогічним складом на чолі з чарівною Новелою, яка, щоб своєю божественною вродою бентежити й не відволікати студентів від розуміння наук і мудрості, змушена була читати лекції за ширмою. Але навіть ця пікантна обставина не змогла подолати відрази молодого студента до юриспруденції.

Прославили його сонети. Дуже скоро він набув широкої популярності, його опуси швидко й міцно ввійшли в моду. Петрарка зрозумів і оспівав у своїх творах головне, до чого прагнули люди: вроду, надію й кохання. Петрарка присвячував свої вірші жінці на ім*я Лаура. Вперше зустрів Лауру весною 1327 року в церкві Святої Клари. Покохавши її з першого погляду , митець до кінця свого життя зберіг вірність своєму почуттю. 21рік поет оспівував жінку за її життя, ще 10 років – після її смерті ( померла Лаура від чуми).

Образ коханої Петрарка втілив напрочуть життєвий , а тому безсмертний жіночий ідеал, у якому гармонійно поєдналася краса ц моральність, природність і натхненність. Любов до Лаури, не реалізована в житті, стала для поета невичерпним джерелом поетичного натхнення та філософських думок.

Роботу над збіркою віршів «Книга пісень» Петрарка розпочав у 1330-му році і завершив не задовго до смерті. 19 липня 1374 року його знайшли мертвим у кабінеті. Працював до останнього подиху: його голова почивала на розгорнутій книзі. Бажання померти над книгою з пером у руках здійснилося.

Теорія літератури. Ліричний герой – особа, від імені якої ведеться розповідь, з переживаннями, почуттями та думками якої ми знайомимося.Історія сонета починається з ХІІІ ст. Його батьківщина – Італія. Відоме навіть ім’я творця сонета – поет Джакомо да Лентіно, який жив у Палермо.

“Канцоньєре” (“Книга пісень”) – лірична сповідь Петрарки. Перша редакція вийшла в 1368 р. і містила 171 вірш, друга - в 1373 р., вона вже налічувала 366 віршів: 317 сонетів, 29 канцон, 9 секстин, 7 балад і 4 мадригали. Цей збірник Петрарка розділив на дві книги: «На життя мадонни Лаури» («In vita di Madonna Laura») і «На смерть мадонни Лаури» («La morte di Madonna Laura»).

Сонет — ліричний вірш, що складається з 14 рядків п’ятистопного або шестистопного ямба, двох чотиривіршів (катренів) із перехресним римуванням та двох тривіршів (терцетів), із різними видами римування. Як жанр сонет з’явився у XIII ст. в Італії та був розроблений Данте і Петраркою. Анафора — єдиний початок; повторення окремого слова або групи слів на початку кількох віршових рядків, строф. Катрен — чотиривірш, строфа із чотирьох рядків, яку вживають і в неповному римованому вірші, і в неримованому. Терцет — тривірш, який може виступати як самостійний твір або бути складником більшої строфи, пов’язаним із перехідним римуванням.

Домашнє завдання. Ст. 181 – 185;Вивчити сонет Петрарки (за вибором).