Г.С.Сковорода - народний мудрець

                                 Управління  освіти  і  науки

Херсонської  обласної  державної   адміністрації

КУ  «Нижньосірогозький  районний  методичний  кабінет»

Нижньосірогозької  районної  державної   адміністрації

Дем’янівська  ЗОШ  І-ІІ  ступенів

Виховний захід                               

          « 

                                                     Підготувала:Шестобуз С.В.,

     вчитель  української  мови

              та  літератури

2018р

Літературно-музична композиція: « Г.С.Сковорода -  народний мудрець»

«Мені  моя сопілка і вівця дорожчі від царського вінця»

 Г.Сковорода

Мета:  вшанувати   пам'ять Г.С.Сковороди;  поглибити знання учнів відомостями про життєвий і творчий шлях  письменника; розвивати вміння виразно читати  напам'ять; виховувати цікавість до життя і творчості Г.С.Сковороди, почуття гордості за приналежність до українського народу, любов і повагу до рідної мови.

Обладнання: вишитий  портрет  Г.С.Сковороди, виставка книг,  малюнки учнів до творів письменника, виставка  рефератів,  творчих проектів учнів.

Хід заходу

     Вчитель.  На межі двох періодів історії українського письменства височить  постать видатного українського поета, педагога, просвітителя, філософа Григорія Савича Сковороди. Те, що залишив нам у спадок Григорій Сковорода,- Байки Харківські, Збірка «Сад божественних пісень» та інші поетичні  твори,  філософські трактати, листи із учнями, афоризми - це джерело, з якого черпатимуть наснагу ще десятки нових поколінь.

 Григорій  Сковорода  – найвидатніша  постать  у  літературно-філософському житті України XVІІІ ст.  Він  постійно  вчився,  поглиблював свої знання – «перший розум наш…»   Він  став народним  мудрецем і мислителем,  освітянином  і  письменником,  створившим  і  розкрившим  у своїх  байках, віршах, філософських  трактатах  систему  ідей,  що стали передовими  на той час. Творчість  Григорія  Сковороди  стала  ключем, який відімкнув  двері  в  добу зародження  нової  української  літератури, розквітлої  на  надбаннях  давньої  літератури.

Сьогодні  ми  зібралися, щоб  вшанувати  пам'ять Г.Сковороди,  зробити світ та себе кращими

       Ведучий.  Г. Сковорода був надзвичайно талановитою і водночас скромною особою – філософствував, писав твори і підручники, викладав богослов'я, грав на музичних інструментах, вивчав літературу доби античності та середньовіччя, знав декілька мов – латинь, старогрецьку, староєврейську, польську, німецьку, російську.  Постійно  мандрував  по містах і селах рідної Батьківщини й інших країн, пізнавав життя, традиції, культуру, вірування народів, розповідав у своїх творах про побачене й почуте.

 Учень.  І, виламавши палицю із тину,
Він темними байраками пішов
Кріпацьким дітям викладать латину,
Бентежити думками рабську кров.

  Учень. Де хата димом і добром зігріта,
Ставав у дверях, величав і сив,
Притулку для Платона й Демокріта
І хліба він, соромлячись, просив.

 Учень.  Збиралися статечно, як лелеки,
Навколо нього тихі мужики.
Він голови єпископські, як глеки,
Словами розбивав на черепки.

Ведучий. Мудре слово мандрівника притягувало людей, а українська народна пісня звеселяла душу селян. (Звучить пісня «Ой піду я лугом-долиною»).

Слово вчителя.  Давайте разом із вами ще раз перегорнемо сторінки життя і творчості видатного українського письменника.

Учень. Григорій Савич Сковорода народився 3 грудня 1722 р. в селі Чорнухах на Полтавщині в сім'ї малоземельного козака. Рано залишився сиротою. Виховував його чернець,  певно, освічений чоловік, бо прищепив здібній дитині любов до науки. Ще малим хлопчиком він сприймав слово, як музичний і живописний елемент, а до письма він ставився, як до образного мистецтва. Слово було для нього, ніби музика: пізнати, що там у книжках, сторінки яких укриті писемними знаками, було для нього те ж саме, що відчути красу мелодії, насолодитися нею.

Учень. У 1738 р. він вступив до Києво-Могилянської академії. З 1742 по 1744 pp. жив у Петербурзі, був співаком придворної капели, прославився чудовим басом, майстерною грою на скрипці, флейті, бандурі, цимбалах і сопілці та композиторським талантом, створював музику на власні вірші. Навчання продовжив в Київській академії.

  Учень. У 1750 р. у складі російської місії Сковорода виїжджав за кордон і три роки мандрував Угорщиною, Словаччиною, Польщею, відвідав Братиславу, Відень, Будапешт; бував в університетах, слухав лекції знаменитих професорів, працював у бібліотеках, студіював філософські праці й, володіючи багатьма мовами, дискутував із ученими різних країн.

Повернувся в Україну у 1753р., викладав поетику в Переяславському колегіумі. Написав для слухачів курс поетики «Роздуми про поезію і порадник до майстерності оної».

    Ведучий. Протягом 1754—1759 pp. жив у селі Коврай на Переяславщині, працюючи домашнім учителем у поміщика Степана Томари. Написав значну частину віршів збірки «Сад божественних пісень». Працював викладачем (спочатку поетики, а згодом етики) у Харківському колегіумі. Учителюючи в Харкові, латинськими і українськими віршами написав «Байку Езопову» (1760 р.), склав дві вступні лекції-проповіді до курсу етики.

У 1766р. філософ написав трактат «Вхідні двері до християнської доброчинності», наступного року філософські твори «Наркіс. Розмова про те: взнай себе» і «Симфонія, названа книга Асхань про пізнання самого себе».

  Ведучий. Протягом 1769—1774 pp. Сковорода написав збірку прозових байок «Байки харківські», «Бесіду, названу двоє, про те, що блаженним бути легко», і «Діалог, чи Розмова про стародавній світ», а також твори: «Розмова п'яти подорожніх про справжнє щастя в житті» («Розмова дружня про душевний світ»), «Кільце», «Розмова, звана алфавіт, чи буквар світу».

 Учень. У 1775—1776 pp. були написані твір «Книжечка, названа Si-lenus Alcibiadis, сиріч Ікона Алківіадська («Ізраїльський змій»)та «Книжечка про читання святого письма, названа Дружина Лотова».

Учень. У 1785 р. Сковорода об'єднав тридцять віршів, написаних у різний час, у збірку «Сад божественних пісень».

 Ведучий. Запрошуємо учасників свята до декламування творів Г.С. Сковороди.

 Ведучий. У вірші "Всякому місту — звичай і права..." Г. Сковорода розмірковує над тим, що багато людей перебувають у полоні своїх згубних пристрастей, марно витрачають життя, обманюють інших, наживаються за їхній рахунок. У ліричного ж героя поезії є одна турбота, один клопіт - як прожити життя чесно, по совісті. Але смерть нікого не пощадить — ні царя, ні мужика, і постати перед нею спокійно може лише той, у кого "совість, як чистий кришталь". Кожна строфа вірша закінчується однією думкою — про що має турбуватися людина. У творі багато перелічень, порівнянь, дотепних висловів, які характеризують марнославство людей. Цей вірш виконується як пісня, використаний Іваном Котляревським у п’єсі "Наталка Полтавка".

Ведучий. Геніальна творчість Г.Сковороди  настільки проста у сприйнятті, наскільки складна у тому, щоб пристосувати її до себе. До Сковороди дуже тяглася молодь, про нього писали в листах, обговорювали його думки, навіть сперечалися щодо його мудрих висловлювань, які потім помандрували у світ афоризмів. Гучна слава про мандрівного філософа поширювалася при тому, що за життя із його творів не було надруковано нічого.

Благословенні ви сліди,

Не змиті вічності дощами,

Мандрівника Сковороди

З припорошілими саквами, Що до цілющої води

Простує, занедбавши храми.

Ведучий. Протягом життя Григорій Сковорода уникав усього, що могло б уярмити його дух. «Світ ловив мене, та не спіймав» — у цьому вся проста мудрість великого філософа, бо Григорій Савич Сковорода прагнув жити згідно зі своїми моральними переконаннями й залишатися морально чистим. Його творчість — не лише надбання українського народу, за кордоном створені цілі інститути, які досліджують, вивчають, зіставляють його творчий доробок.

Учень. Цитати Григорія Сковороди. Яке  ваше враження від них?

«Чи не дивина, що один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий?»

«Що вподобав, на те й перетворився».

«Наступний, весело освітлений день – плід учорашнього, так само як добра старість – нагорода гарної юності.»

«Ні про що не турбуватись, ні за чим не турбуватись – значить, не жити, а бути мертвим, адже турбота – рух душі, а життя – се рух.»

«Шукаємо щастя по країнах, століттях, а воно скрізь і завжди з нами; як риба в воді, так і ми в ньому, і воно біля нас шукає нас самих. Нема його ніде від того, що воно скрізь. Воно схоже до сонячного сяйва – відхили лише вхід у душу свою.»

Слово вчителя. А чи замислювалися ви над тим, що таке щастя?

Відповіді учасників  заходу.

 Учень. Григорій Сковорода своє етичне вчення спрямував на практичні поради, які вкажуть людині шлях до щастя. Сковорода мав своєрідний розум: його бентежило те, що для тисяч інших людей було буденним і звичайним. Йому хотілося прочитати книгу буття, розгадати сенс людських вчинків, заглянути в людську душу. І ідучи «стежкою Сковороди» починаєш замислюватися: «А що таке щастя?».

 Учень. Насамперед, щастя для кожного-це щось найприємніше, найкраще в житті. Напевно ніхто на вважає за щастя якусь неприємну, болючу гидотну. І щастя, очевидно, для величезної більшості людей полягає в тому, чого вони не мають. Більшості, щастя розуміється в грошах. Вони вважають, що щастя-в багатстві-виграти мільйон у лотерею, знайти портфель з мільйонами, дістати мільйонну спадщину. Іншим багатьом щастя розуміється в здоров’ї, кому у славі, кому у коханні, любові, кому у радості материнства. Скільки людей-стільки й понять щастя.

Ведучий. Мабуть кожен у дитинстві не раз чув, як люди говорили: «щастя». А що таке щастя! - питалися Ви у батьків. І багато батьків не знають, як пояснити малій дитячій голівці це дивне слово «щастя». Можна ще багато наводити філософських роздумів про людське щастя, але на думку спадають слова Сковороди: «Щастя людське не треба шукати за морем: воно в самій людині». Бути щасливою людиною-це значить володіти щастям. А що таке щастя? Щастя-це почуття повного задоволення. З цього виходить, що щастя-це стан людини. Будь-яка людина гідна щастя.

Ведучий. Кожна людина уявляє його по- різному. Але щастя залишається щастям і його вистачить на всіх. Сковорода вважав, що щастя людини полягає в тому, щоб пізнати в собі власні здібності, відповідно до них побудувати своє життя. Тобто постійне шукання істини, вказує шлях до щастя, навіть більше-воно саме є щастя.

Слово вчителя. Так нап’ємося ж і ми води з життєдайного джерела, яке надає нових сил. Припадемо ж до цього святого джерела, щоб почерпнути сили, віру, наснагу терпіння, щиру любов один до одного. Почуймо голос через століття: «Зробимо світ кращий, сотворімо день веселіший…».

       Так будьмо всі щасливі, як заповів нам Г.С. Сковорода. Життя дається людині тільки раз…

         Підготувала: Шестобуз С.В., вчитель

                                       української мови та літератури

Дем'янівської ЗОШ І-ІІ ступенів

                                       Нижньосірогозької районної ради Херсонської області

           Список літератури, використаної в роботі

Каналюк, В. Байки Григорія Сковороди // Дивослово.- 2011.- № 10.- С. 24-28.

Лісецький, С. Григорій Сковорода таки був музикантом // Культура і життя.- 2007.- 12 гр.- С. 4.

Маляренко, О. «Він – молодий, не зловлений світом, він – це свобода без меж…» // Українська культура.- 2012.- № 7. – С. 56-59.

Головаха, І., Стогній, І. Філософ-гуманіст Г. С. Сковорода. - К.: Вид-во політ. літ. України, 1972. - 76 с.

Драч, І. Ф., Кримський, С. Б., Попович, М. В. Григорій Сковорода: біограф, повість. -К.: Молодь, 1984. -216 с.

Гринь, Т. Музей любомудра на його батьківщині // Дивослово.- 2010.- № 9.- С. 62-63.
Розповідається про Чорнухинський літературно-меморіальний музей Григорія Сковороди, експозиції музею, їх історичну цінність.

Дудко, Д. Геній і пігмеї // Літер. Україна.- 2007.- 28 черв.- С. 3.

Каналюк, В. Байки Григорія Сковороди // Дивослово.- 2011.- № 10.- С. 24-28.

Сковорода, Г. С. Вибрані твори. - К.: Дніпро, 1971. - 135 с.

Сковорода, Г.С. Вибрані твори / Григорій Сковорода; упоряд., передм., прим. та комент. Л. Ушкалова.- Харків: Прапор, 2007.- 382 с.